Порівняння в романі Ліни Костенко «Маруся Чурай»
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37102 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Порівняння в романі Ліни Костенко «Маруся Чурай» / Л. Голоюх // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 36-39. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37102 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-371022012-09-06T12:08:39Z Порівняння в романі Ліни Костенко «Маруся Чурай» Голоюх, Л. Мовосвіт Ліни Костенко 2010 Article Порівняння в романі Ліни Костенко «Маруся Чурай» / Л. Голоюх // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 36-39. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37102 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мовосвіт Ліни Костенко Мовосвіт Ліни Костенко |
| spellingShingle |
Мовосвіт Ліни Костенко Мовосвіт Ліни Костенко Голоюх, Л. Порівняння в романі Ліни Костенко «Маруся Чурай» Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Голоюх, Л. |
| author_facet |
Голоюх, Л. |
| author_sort |
Голоюх, Л. |
| title |
Порівняння в романі Ліни Костенко «Маруся Чурай» |
| title_short |
Порівняння в романі Ліни Костенко «Маруся Чурай» |
| title_full |
Порівняння в романі Ліни Костенко «Маруся Чурай» |
| title_fullStr |
Порівняння в романі Ліни Костенко «Маруся Чурай» |
| title_full_unstemmed |
Порівняння в романі Ліни Костенко «Маруся Чурай» |
| title_sort |
порівняння в романі ліни костенко «маруся чурай» |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Мовосвіт Ліни Костенко |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37102 |
| citation_txt |
Порівняння в романі Ліни Костенко «Маруся Чурай» / Л. Голоюх // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 36-39. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT goloûhl porívnânnâvromanílínikostenkomarusâčuraj |
| first_indexed |
2025-07-03T18:49:18Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:49:18Z |
| _version_ |
1836652752945545216 |
| fulltext |
Культура слова №73’ 201036
Лариса Голоюх
ПОРІВНЯННЯ В РОМАНІ
ЛІНИ КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»
Порівняння — традиційний образний засіб художньої мови
й одиниця мовного простору поетичного тексту. Коли говорять
про роль порівняння у поезії, переважно оперують поняттями
експресивність та емоційність.
Жанр історичного роману у віршах має власні естетичні зако-
ни, які не завжди збігаються зі специфікою «малих» поетичних
жанрів. Слід врахувати, що роман у віршах — цілісна художня
структура. Порівняння в такому тексті виступають насамперед
елементом змістової єдності образів та сюжетів твору.
У мові історичного роману у віршах Л. Костенко «Маруся
Чурай» більшість порівнянь перебуває в семантичному по-
лі людина. Мовне портретування людини через порівняння
створює колоритні зорові образи, як-от: Грицько був красень,
очі — як терночки; Таке обличчя, зразу і не звикнеш, — різке,
як меч. Тонке, як тятива; А в нього сива борода, як дим; Вже
в мене й чуб, як пух на осокорі.
Порівняння увиразнює зовнішній портрет персонажа, до-
даючи до нього психологічні штрихи: Мов колодки, поцюкані
в дровітні, гіркі обличчя в борознах думок; Бо я таки зроби-
лась, як черниця. Порівняння мов колодки, мов черниця не
лише створюють конкретно-зорові картини, а й додатково ін-
формують про причини певного стану людини: важка доля,
трагічні перипетії, душевні травми тощо.
Центральний персонаж роману — Маруся Чурай. Компо-
ненти порівнянь, які моделюють її мовний образ, належать до
конкретно-чуттєвої та зорової сфер, наприклад: І я пішов, бо
я пішов до тебе, бо ти мені світила, як зоря.
Поетичне узагальнення мовного портрета Марусі Чурай
ґрунтується на контекстах із соціально наповненими асоціа-
тивно-змістовими конструкція ми, побудованими на зв’язках:
1) людина — народ: Красива я була, правда?/ Схожа на свою
матір./ Смілива я була, правда?/ Схожа на свого батька./
Співуча я була, правда?/ Схожа на свій народ..; 2) людина —
Мовосвіт Ліни Костенко 37
пісня. Порівняння як голос України трансформується в розши-
рений метафоричний образ: Вона ж була як голос України, що
клекотів у наших корогвах!
У такому самому контексті представлено й образ Волині,
метонімічним знаком якої поетеса обирає національно-куль-
турний феномен вишита сорочка. Це не випадково, адже Во-
линь — край, де вирощують льон, де тчуть і вибілюють полот-
на, на яких як долю пишуть книгу життя. Пор.: Але й життя
там, Боже, твоя воля./ У них же там і сорочки, як доля./ Там
сосонку, кривульку або човник —/ А рукави ж біліші лебедів —/ Ото
як пустить чорним,/ чорним,/ чорним/ до зап’ястку у декілька
рядів!
У цьому контексті бачимо взаємопроникнення мотиву біле –
чорне в реально-чуттєвій сфері (сорочки) та абстрактно-ідеаль-
ній сфері (доля).
Жанрові історичного роману у віршах підпорядкована опо-
відна манера викладу. Саме з нею пов’язана активність порів-
нянь із дієслівною основою. Інколи суб’єкт порівняння в та-
ких структурах невербалізований, основу його створюють
о б р а з и п р а ц і (Живу, роблю, гарую цілий вік. Та все ж
одна. Тягну, як шкапиняка; Робив, як віл. Трудився без спочи-
ну), п с и х о л о г і ч н о г о с т а н у (Ввійшов, як грім, обвіт-
рений з дороги; Скрадатись, як звір, у корчах побережних, за-
дихану втому звіряти лісам), с п о с о б у ж и т т я (Так і жи-
ву, минаю, наче хмарка. Вся облітаю, як осінній лист).
Невербалізованість суб’єкта порівнянь зумовлює увиразнен-
ня динамічної ознаки людини. Такі порівняння є компонен-
тами словесного живопису, наприклад: Диви, сидить і нас не
помічає, як той надгробок сивої печалі.
Художнє моделювання образу персонажа в мові роману Ліни
Костенко часто побудоване на контрастах. Мовний портрет
Марусі Чурай доповнює «висока» лексика: на обличчя з янго-
лами схожа; Ця дівчина. Обличчя, як з ікон. Експресивність
мовного портрета Галі Вишняківни забезпечують здрібніло-
пестливі форми і суб’єкта, й об’єкта порівняння: Як реп’яшки,
зелені оченята. «Неестетичне» порівняння як реп’яшки під-
свідомо викликає асоціацію людина з невродливим, неодухотво-
реним обличчям. Здрібніло-пестлива форма об’єкта порівняння
надає образові іронічної тональності.
Культура слова №73’ 201038
Порівняння увиразнюють психологічний портрет двох
персонажів — Марусі і Галі. Драматичний епізод роману —
оповідь про суд над Марусею — містить кілька показових
зіставлюваних мовних картин. Порівняймо: Сиділа Галя, наче
панська рожа і Але вона ні слова не сказала, усправедливлень
жодних не дала, тілько стояла, яко з каменю тесана; І хто ж
убив хорунжого? Дівчина! А як по ньому тужить! Як вдова!
Автор застосовує у творі кінематографічний прийом: важлива
деталь — великим планом. Крім функції «збільшення» кадру,
порівняння виконує й інше завдання: воно виступає концен-
трованим, лаконічним носієм різної інформації, вказує і на
зовнішні ознаки, і на внутрішній стан людини.
У структурі мовного портрета Марусі Чурай заслуговує на
увагу ще один експресивний образ — порівняння-заперечення,
яке логічно узагальнює психологічний портрет: Я маю іншу
гадку. Якась вона не схожа на убивць.
Моделювання внутрішнього простору людини реалізується
в романі через образне розгортання понять душа, печаль, жит-
тя, думки, слова, пісні. У поетичному словнику Ліни Кос-
тенко абстрактне репрезентується через конкретне завдяки по-
рівнянню, наприклад: Душа розм’якла якось, заморилась, хоч
коники ліпи, як з м’якуша; Свою пригаслу душу чи донесу, як
свічечку на Страсть; Душа змарніла, як зів’яле клечання;
Спливло життя, як листя за водою; Вже й так життя,
як льох без душника. Узагальнений образ печалі, туги пода-
ний через матеріальні денотати — назви, пов’язані з природою,
повсякденням, наприклад: Печаль осиплеться, як маки; туга
моя степом аж ген за обріз, чорна, як рілля.
Печаль як невід’ємна ознака психологічного стану Марусі
Чурай, знак внутрішніх випробувань оприявлюється в лексичній
паралелі печаль—слово—кобзар—струна, наприклад: І десь
в ті дні, несміло, випадково,/ Хоч я вже й пісню склала не одну,/
Печаль моя торкнула вперше слово,/ Як той кобзар торкав
свою струну.
У мовосвіті Марусі Чурай актуалізований глибинний зв’язок
слово–пісня. Це священні реалії, на захист цінності яких стає
героїня роману: одного прошу: у мою дитину не кидайте сло-
Мовосвіт Ліни Костенко 39
вами, як багном; Її пісні — як перло многоцінне, як дивен
скарб серед земних марнот.
Мовно-естетичними знаками українського націоментального
простору в романі Ліни Костенко «Маруся Чурай» виступають
номінації земля, вода, зорі, сонце, хмари, ніч та ін., які в конкрет-
них текстових умовах розгортаються за допомогою порівнянь,
наприклад: Земля у росах, як в парчі; А вечір темний. Хмари,
як повісма; Свята вода — як бузинова гуща.
Традиційний засіб локальної характеристики художнього
національного простору — лексема хата. У спогадах Марусі,
пов’язаних із дитинством, номінація хата наповнена лірично-
інтимною конотацією, інтертекстуальним казково-оповідним
змістом, які ство рює порівняння: і хата, як старенька рука-
вичка, —/ в ній кіт живе, цвіркун живе і дід.
У світовідчуттях дорослої Марусі після втрати близьких
людей хата — це мовний знак смутку: А десь окремо, як болю-
ча згадка,/ стоїть за зиму нахолола хатка./ Над Ворсклою, під
тими яворами,/ де вже ніхто не світить вечорами.
Таким чином, порівняння виступають однією з виразних
ознак поетики роману Ліни Костенко «Маруся Чурай». Вони
розширюють межі художнього опису, увиразнюють авторську
оповідь, надаючи їм додаткових семантичних і стилістичних
відтінків. Естетично ускладнюючи художній образ, порівняння
водночас забезпечують його цілісність.
Олександра Задорожна
ІСТОРИЧНИЙ ЧАС
У МОВОТВОРЧОСТІ ЛІНИ КОСТЕНКО
У реальному життєвому процесі, який відбувається в те-
перішньому часі, людина опирається на матеріальні й духовні
надбання попередніх поколінь. Ставлення до історичного часу —
одна із суттєвих характеристик самосвідомості людини, ре-
зультат особистого досвіду. Творча уява майстрів слова часто
апелює до подій і фактів, які нині стали надбанням історії, щоб
пробудити у читача почуття гордості чи болю за минувши-
|