Про особливості мовотворчості Ліни Костенко
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37107 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Про особливості мовотворчості Ліни Костенко / Н. Сидяченко // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 64-68. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37107 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-371072012-09-06T12:08:50Z Про особливості мовотворчості Ліни Костенко Сидяченко, Н. Мовосвіт Ліни Костенко 2010 Article Про особливості мовотворчості Ліни Костенко / Н. Сидяченко // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 64-68. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37107 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мовосвіт Ліни Костенко Мовосвіт Ліни Костенко |
| spellingShingle |
Мовосвіт Ліни Костенко Мовосвіт Ліни Костенко Сидяченко, Н. Про особливості мовотворчості Ліни Костенко Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Сидяченко, Н. |
| author_facet |
Сидяченко, Н. |
| author_sort |
Сидяченко, Н. |
| title |
Про особливості мовотворчості Ліни Костенко |
| title_short |
Про особливості мовотворчості Ліни Костенко |
| title_full |
Про особливості мовотворчості Ліни Костенко |
| title_fullStr |
Про особливості мовотворчості Ліни Костенко |
| title_full_unstemmed |
Про особливості мовотворчості Ліни Костенко |
| title_sort |
про особливості мовотворчості ліни костенко |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Мовосвіт Ліни Костенко |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37107 |
| citation_txt |
Про особливості мовотворчості Ліни Костенко / Н. Сидяченко // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 64-68. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT sidâčenkon proosoblivostímovotvorčostílínikostenko |
| first_indexed |
2025-07-03T18:49:38Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:49:38Z |
| _version_ |
1836652774446596096 |
| fulltext |
Культура слова №73’ 201064
в) словника поетизмів Ліни Костенко (індивідуально-авторських
мовних засобів — епітетів, метафор, порівнянь тощо).
Наталя Сидяченко
ПРО ОСОБЛИВОСТІ
МОВОТВОРЧОСТІ ЛІНИ КОСТЕНКО
Характерна особливість мовотворчості Ліни Костенко,
найулюбленіший художній прийомом поетеси, що творить се-
мантику тексту, — контраст. Так, у збірці «Над берегами вічної
ріки» більшість віршових текстів представляють ситуації,
у яких стикаються контрастні події, явища, характери. Скажімо,
у вірші «Зонька» поетеса зобразила один із випадків вияву
наївності і підступності, притаманних як людям, так і тва-
ринам:
Маленький хлопчик пас
верблюда.
То був життя його пре-
люд.
Верблюд довірливий, як
люди.
І терпеливий — як вер-
блюд…
Ох, Зонька, Зонька, тигр —
це краще.
А вовку хитрість в голові.
Підкрався, хижий, скімлив,
лащивсь.
Вищить, качається в траві.
Тварина добра, не ледача,
На все дивився зверху
вниз.
Цікавість — хиба його
вдачі,
Тому і вовк його загриз.
Отак він Зоньку заморочив.
Цікаво Зоньці: що воно?
Верблюд схилився — вовк доско-
чив…
Все так недавно, так давно!
(«Зонька»)
Поетеса зіставляє велике й мале: вкладаючи у вуста Міке-
ланджело Буанаротті зізнання про те, що він у мистецтві пі-
знав лиш ази; описуючи концерт Ліста перед купцями у Києві;
порівнюючи злодія і Прометея, Ікара і ратая, Дантеса і Пуш-
кіна, ореол і бублик; зображає контраст старого і нового:
Мовосвіт Ліни Костенко 65
захоплюючись сучасником із шарманкою, хлопчаками на конях
в давньому маєтку гетьмана Івана Сулими, космічним звуком
коси в модерному європейському місті, екзотикою любові в су-
часному черствому, скрипучому світі.
Контрастними до останньої риси атрибутами життя, що та-
кож неминущі на Землі, постають страждання і біль. Про них,
зокрема, оповідає цілий цикл поезій, присвячений наслідкам
війни. Душевні страждання й болі жінок від нереалізованого
прагнення любові або від втрати кохання є іншими іпостасями
цього почуття, пор.:
Це за такими, певно, здавна,
Відколи зорі у Ковші,
Все плаче й плаче Ярославна —
В Путивлі… в музиці… в душі…
(«І день, і ніч, і мить, і вічність»)
Неминущий біль жіночої душі в Ліни Костенко представле-
но як джерело мистецтва. Подібний мотив розвинуто у вірші
«Тінь королеви Ядвіги»: Усе минуло, Ядвіго. І царство минуло,
і влада./ Одне лишилось, Ядвіго. Оцей твій жіночий схлип.
Жіночий схлип — це синекдоха болю-страждання, це конс-
танта життя у змодельованому художньому мовосвіті поетеси.
Очевидно, такий мікрообраз філософії життя спричинив не-
бувалий досвід страждань у ХХ столітті. З цього приводу Чес-
лав Мілош писав у «Свідченні поезії»: «ХХ століття дало нам,
на жаль, найпростіший доказ реальності, яким є фізичний біль.
Велика кількість людей зазнала страждань у війнах, у країнах
тоталітарних режимів. Було б, звичайно, перебільшенням ува-
жати нашу епоху винятково жорстокою. Люди завше терпіли
фізичний біль, умирали з голоду, жили життям невільників.
Однак, це не позначалося на суспільній свідомості, що спо-
стерігаємо нині, коли планета зменшилася завдяки засобам
масової інформації» (Miłosz Czesław. Świadectwo poezji. Sześć
wykładów o dotkliwościach naszego wieku. — Warszawa, 1990. —
С. 65).
Квінтесенцією художньої мови є тропи, або ж художні за-
соби чи способи творення художньої семантики. Цих способів
усього три — метонімічний, метафоричний та умовний, а в
Культура слова №73’ 201066
термінах сучасної семасіології — індекси, ікони, символи
(Kognitywne podstawy języka i językoznawstwa / Pod red. E. Taba-
kowskiej. — Kraków, 2001). Досліджуючи художні засоби на
матеріалі усього художнього ідіолекту, або мовосвіту, можна
проникнути в таїну герметичних значень, у приховані моти-
ви і стимули їх творення, простежити динаміку змін, зробити
типологічні зіставлення з іншими мовосвітами. Саме в такий
спосіб у поетичної лексеми біль ми вичленували значення
‘явища непроминального на землі’.
Варто нагадати, що в основі семантики конкретної лексики
лежить предметний референт. Абстрактні ж лексеми, зокрема
й лексема біль, мають за референти ситуації. Закони ж тво-
рення значень — однакові для мови художньої і нехудожньої.
У художній мові індивідуальні, неповторні сенси лише мають
більшу вагу.
За словником лексема біль має основне значення ‘відчуття
фізичного страждання’ і вторинне ‘відчуття прикрості, образи,
смутку’. І лише художня мова являє нам семантику ‘неминущa
ознакa життя на Землі’.
Творячи свій художній світ, поетеса осмислює його через
концепти «писання», «книги»: життя іде, і все без коректур;
ночей чорнокнижжя читаю по буквах; було життя, як вірш
без пунктуації.
Метафора світ — книга, очевидно, така ж давня, як люди-
на, бо людство, маючи ще магічну свідомість, відчитувало вже
в довколишній природі знаки і сенси ще до того, як навчилося
їх записувати і видавати книжки (Москалець В. П. Психологія
релігії. — К., 2004), однак, далеко не в усіх митців слова вона
актуалізована.
Художню семантику не можна досліджувати за одним
віршем чи навіть за однією збіркою, для цього, зазвичай,
потрібен контекст усієї сукупності створених текстів — ху-
дожнього ідіолекту. Це стосується і художніх референтів, які
є джерелами наскрізної образності, і поетичних лексем, що
вербалізують поетичний концепт — поняття про фрагмент
індивідуальної художньої картини світу.
Так, один із універсальних референтів метафор у художніх
світах при моделюванні життя — «ріка». Метафора життя —
Мовосвіт Ліни Костенко 67
ріка поширена в поезії Ліни Костенко, а найхарактерніший
приклад, очевидно, цей: усе іде, але не все минає над берегами
вічної ріки…(«Сосновий ліс перебирає струни»).
Ознаками водної стихії письменники «вимірюють» не лише
життя, а й внутрішній світ людини: її почуття, психічні ста-
ни, душу, вбачаючи в них семи ‘глибини — мілизни’. Для
названих понять первинна метафора місткості, втім, вона
метонімічно пов’язана з водою. У мовосвіті Ліни Костенко цей
троп допомагає осягнути стан душі ліричного героя: незгли-
бима совісте майстрів; не бійся смутків, хоч вони, як ріки;
страшна душа [у Дантеса], як озеро Лох-Несс.
Рух життя і часу здавна асоціювався не лише із рухом води,
а також із рухом-сотанням нитки під час прядіння. Давні греки
зафіксували це порівняння персоніфіковано у своїй міфології
в образі мойр, яких назвали Клото, Лахесіс, Атропос. Ці
прялі-богині — перша висотуючи нитку, друга прядучи, третя
перерізуючи, — вершили людську долю. У внутрішній формі по-
етизму доля зберігається цей міф. Образи мойр в мовотворчості
Ліни Костенко експліковано в поемі-баладі «Скіфська одіссея»
зі збірки «Сад нетанучих скульптур» (1987), де оспівано подо-
рож Дніпром грека, останки якого, разом із човном та антични-
ми амфорами, було знайдено на дні річки Супій на Черкащині.
Знахідка датується VI-V ст. до н. е.
Моделюючи світогляд героя поеми — грек бачив світ
крізь дуже грецькі міфи — поетка робить міф рушієм сюжету,
й пише: А грек пливе, усе довкола бачить,/ Уже човни далеко
добулись,/ А третя Мойра ножиці мантачить, Блись-блись на
сонці ножицями, блись!; Пливе Гречин. Пряде ще друга Мойра,
І нить міцна, і прядиво туге та ін. Цей міфологічний фрейм
декодує низку герметичних метафор долі, застосованих у більш
ранній творчості поетеси.
У збірці «Над берегами вічної ріки» (1977) найяскравіша
метафора долі — нитки, що сотається із клубка, постає в пое-
зії «Нічого такого не сталось». Лаконічно і геніально, через
зіткнення контрастних уявлень (нічого не сталось — зверши-
лася доля), розказано про зустріч судженого. Цій зустрічі пере-
дувало життя, яке соталось, соталось гіркими нитками іронії,
відтак метафора розгортається: Життя соталось, соталось,/
Культура слова №73’ 201068
Лишився клубочок болю. Після такого живописно-чуттєвого об-
разу подано розв’язку-виспів: Нічого такого не сталось,/ Ти
просто схожий на долю.
Утім, не лише людська доля підвладна такому баченню у ху-
дожньому мовосвіті Ліни Костенко. Планета Земля у космічній
«потерусі» також — ніби розмотує подібний клубок долі:
Сіріє… Синіє… Світає…
Зоря розтала, як друбок,
І хтось по ниточці сотає
Цю чорну ніч…
Тугий клубок
Летить в космічну потеруху.
А я ніяк не осягну
Цей планетарний посвист руху
І цю ранкову тишину…
(«Сіріє… Синіє… Світає…»)
Варіацію метафори життя / доля — нитка спостерігаємо
у вірші «Що в нас було», де на спицях плете час не богиня мой-
ра, а сторукий велетень Ніхто:
Ось наші ночі серпень
вижне,
прокотить вересень громи,
і вродить небо дивовижне
Скляними зорями зими!
І знову джміль розмружить
квітку,
і літо гратиме в лото.
І знов сплете на спицях
плітку
Сторукий велетень Ніхто.
Художня мова — це невпинна реінтерпретація мовних
знаків. У наведених вище рядках такої процедури зазнали знаки
давнього грецького міфу, а розкодувати метафору, її глибинну
семантику, дозволяє лише широкий контекст творчості автора.
Як засвідчив аналіз семантики розглянутих метафор, ознаки
проминальності життя, його «рухомості», підвладності часові, —
це знаходить вираження в лексемах, що передають плинний,
монотонний рух і актуалізують конотації екзистенційної туги,
бо все йде, все минає.
Ці сенси, або індивідуально-авторські значення, вербалізо-
вані в Ліни Костенко через фрейми грецького міфу, філософсь-
кої ріки часу, долі королеви Ядвіги та літописної Ярославни.
|