Гумористичний компонент у семантиці епітетів
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37115 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Гумористичний компонент у семантиці епітетів / Т. Шульга // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 103-107. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37115 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-371152012-09-06T12:08:43Z Гумористичний компонент у семантиці епітетів Шульга, Т. Слово в художньому творі 2010 Article Гумористичний компонент у семантиці епітетів / Т. Шульга // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 103-107. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37115 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі |
| spellingShingle |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі Шульга, Т. Гумористичний компонент у семантиці епітетів Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Шульга, Т. |
| author_facet |
Шульга, Т. |
| author_sort |
Шульга, Т. |
| title |
Гумористичний компонент у семантиці епітетів |
| title_short |
Гумористичний компонент у семантиці епітетів |
| title_full |
Гумористичний компонент у семантиці епітетів |
| title_fullStr |
Гумористичний компонент у семантиці епітетів |
| title_full_unstemmed |
Гумористичний компонент у семантиці епітетів |
| title_sort |
гумористичний компонент у семантиці епітетів |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37115 |
| citation_txt |
Гумористичний компонент у семантиці епітетів / Т. Шульга // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 103-107. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT šulʹgat gumorističnijkomponentusemanticíepítetív |
| first_indexed |
2025-07-03T18:50:13Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:50:13Z |
| _version_ |
1836652810880417792 |
| fulltext |
Слово в художньому творі 103
Тамара Шульга
ГУМОРИСТИЧНИЙ КОМПОНЕНТ
У СЕМАНТИЦІ ЕПІТЕТІВ
Прикметник відіграє важливу роль в організації комізму
висловлення, контекстної ситуації, в якій відбувається пору-
шення норм сполучуваності. У мовознавстві є тенденція роз-
глядати атрибутивні словосполучення як мовну одиницю, що
має «внутрішню форму» (Синтаксис как диалектическое един-
ство коллигации и коллокации: учеб. пособие / О. С. Ахманова,
А. А. Драздаускас, Г. Б. Микаэлян и др. — М., 1969. — С. 54).
Взаємодія значень слів у таких сполуках, їх переплітання
в іронічному дискурсі найбільш виражене. Щодо їх ролі у
створенні гумористичних прозових контекстів О. М. Кали-
та підкреслила: «Серед логіко-смислових прийомів ство-
рення іронічного смислу в сучасній українській малій прозі
функціонують антифразис, і р о н і ч н і е п і т е т и [розрідження
наше. — Т. Ш.], іронічні порівняння, іронічні метафори,
іронічні перифрази, гра слів» (Калита О. М. Мовні засоби
іронії в сучасній українській малій прозі: Автореф. дис. ... канд.
філол. наук. — К., 2006. — С. 8; далі — Калита); «Тропеїчна
сутність епітета — вносити суб’єктивно-оцінний компонент
у значення денотата — робить його продуктивним засобом
реалізації іронічного смислу» (Калита, 10).
На те, що гумористичну конотацію створюють не лише сло-
ва, а й словосполучення, звертали увагу давно, користуючись,
щоправда, іншими термінологічними категоріями, як-от: «при-
йом випадкових, у мовній практиці не вживаних означень»
(Г. М. Удовиченко), «незвичне поєднання слів, прийом поєднання
синтаксично ніби однорідних слів, словосполучень, фраз, дале-
ких за змістом» (О. А. Земська, М. Ю. Протасова) тощо.
Дослідження мови гумористичних прозових творів ґрун-
туються на усвідомленні того, що слова, словосполучення зі
здавалось би нульовим чи низьким аксіологічним потенціалом,
а також мовні одиниці з позитивною конотацією в іронічному
контексті вживаються з негативним оцінним забарвленням (пор.
Калита Оксана. Іронія як світоглядний принцип і стилістична
Культура слова №73’ 2010104
категорія // Наукові записки Тернопільського нац. пед. ун-ту
ім. В. Гнатюка. Серія: Мовознавство. — 2004. — № 1(11). —
С. 105).
Так, в аналізованих текстах Є. Дударя відзначаємо наявність
гуморис тичного компонента в семантиці епітетних словоспо-
лучень, пов’язаних зі створенням мовних портретів персо-
нажів. Властиво, що письменник підкреслює лише певну де-
таль у зовнішніх характеристиках особи, виокрем лює її якісні
властивості за допомогою прикметникового епітета. Можна ви-
ділити кілька семантичних груп художньо-образних означень —
розмовних та стилістично нейтральних лексем, що створюють
ефект комізму ситуації.
Зокрема, це прикметники із семами:
а) ‘форма’: Вона в коротенькій в’язаній сукні, з розфарбо-
ваним лицем і різнокольоровою триповерховою зачіскою (Цит.
за: Дудар Є. М. Профілактика совісті. — К., 1981. — С. 71;
далі — ПС); Вглядівся в лице мавпи. Дивне таке, патлате.
Перекинув погляд на патлатого парубійка, що стояв перед
кліткою. На вимазане фарбою лице якоїсь немолодої вже да-
ми. На її триповерхові буклі (Цит. за: Дудар Є. М. Робінзон
з Індустріальної. — К., 1981. — С. 222; далі — РІ); Що, він
гірший за отого капловухого Валерку? (Цит. за: Дудар Є. М.
Операція «Сліпе око». — К., 1970. — С. 61; далі — ОСО).
Виділені прикметники — розмовні лексеми, зокрема три-
поверховий вживається у розмовному значенні з іронічною ко-
нотацією ‘великого розміру, високий’, що не фіксує СУМ (пор.:
«1. Який має три поверхи. 2. Розташований у три ряди один
над одним; потрійний» (СУМ, Х, 170)), капловухий — розмов-
не «словникове» слово, що в наведеному контексті отримує
іронічно-доброзичливу конотацію;
б) ‘колір’ (або ‘колір та якість, розмір’): [Секретарка. —
Т. Ш.] засіяла райдугою срібно-золото-костяних зубів і радісно
в трубку заторохтіла (ОСО, 79); На багряні монументальні
носи чотирьох підтоптаних друзів стрибали зайчики з те-
левізорного екрана (ОСО, 41); З його ультрафіолетового носа
час від часу випромінювались віруси. А з інфрачервоних очей
котилися сльози (ОСО, 78).
Слово в художньому творі 105
Як бачимо, письменник, надаючи створюваним образам
гумористич ного колориту, вживає прикметники, що передають
надмірно виражену якість, її строкатість. Отже, словосполу-
чення набувають іронічно-глузливої конотації;
в) ‘стан зовнішності’: Вранці у намет Капустяка просу-
нулася патлата голова «дикуна», а за нею волохата рука й
половина зелених нейлонових плавок (ПС, 259); Під’їжджає
автофургон. Зупиняється. Вийшов водій. Вийшла Крузя. Ви-
сунулася розфуфирена, розмальована дама (РІ, 271); Заскакує
ота музична бацила в босу голову (Цит. за: Дудар Є. М.
І силою, і правдою… — Тернопіль, 2003. — С. 106; далі — СП).
Прикметники патлата, розфуфирена — розмовні, зневажливі,
а босий — розмовне жартівливе позначення зовнішніх ознак у
портретах персонажів, в яких концептуалізується протилежне
до естетичного, еталонного стану людини;
г) ‘якість’: Чи ви гадаєте, що у неї броньована сідниця?
(Цит. за: Дудар Є. М. Рятуймо жінку. — К., 1989. — С. 206;
далі — РЖ). Такий прикметник, вжитий у переносному роз-
мовному значенні (‘міцна’, ‘яка може захистити’), надає мік-
роконтекстові іронічно-глузливого відтінку. Ці епітети кон-
цептуально позначають мовообрази осіб, що перебувають
у певному фізичному стані або не надають значення своєму
естетичному вигляду.
Стилістично нейтральні прикметники в епітетних словоспо-
лученнях (у наведених нижче прикладах — це трансформовані
фразеологізовані сполуки ламати (+ які?) голови, світлий
(+ який?) ум, всевидяще (+ яке?) око) — відіграють певну
аксіологічну роль, адже вони є засобом узагальнення оцінки
зовнішності людини, її типізування, як-от: Вчені мужі ламали
голови. Лисі професорські, напівлисі кандидатські, чубаті
асистентські (РІ, 68); Копіткі асистентські руки складали
клаптик до клаптика. Світлі кандидатські уми керували цими
руками. Всевидющі професорські очі вивчали кожен клаптик
(РІ, 68). Отже, метонімія породжує іронічно-жартівливий коло-
рит висловлення, виокремлення певної характерологічної озна-
ки для узагальнення — чи то ‘наявності/відсутності волосся
на голові’ (ознака розуму), чи то ‘метушливості’, ‘поважності’,
‘пильності’ (ознака соціально-вікового статусу людини).
Культура слова №73’ 2010106
Метонімічне виокремлення таких прикметників відбувається
у контексті динаміки внутрішньої форми фраземи (пор. Ужчен-
ко В. Д., Ужченко Д. В. Фразеологія сучасної української мови:
Навч. посібник — К., 2007. — С. 182).
У мові творів Є. Дударя спостережено явище парцеляції
прикметни кових означень у складі іронічних перифраз, які
виконують також узагальнювально-характерологічну функ-
цію, підкреслюючи оказіональність запропонованих оцінок,
напр.: Уявіть собі: завтра у Козятинському районі переві-
рятимуть наших. На предмет зручності пошиття куфайки.
Універсального, унікального, традиційного компоненту туа-
лету нашої жінки (СП, 22); Модні сім’ї «полігамні». Ніби га-
реми. Кочуючі. Естафетні (РЖ, 57).
Прикметники в гумористичному контексті — це й важли-
вий засіб підсилення аксіологічного змісту висловлення, мак-
сималізації, гіперболізації оцінок станів, ситуацій, рис у зо-
внішності персонажів, їх одязі. У текстах вони набувають се-
мантики розмовності, стають переносно вжитими словами
з функцією:
1) висміювання манери одягатися: Он [жінка. — Т. Ш.]
чалапкає. Впресована у куленепробивні штани (РЖ, 39) —
‘міцні; грубі’;
2) іронічно-жартівливого позначення міри й ступеня вияву
ознаки: При тому — повний мовчок. Інакше — міжнародний
скандал (ПС, 262); Там тої худоби… Як у нас на одній фермі.
І того народу. Менше, ніж у Шепетівці. Але міжнародний
скандал (РЖ, 102) — ‘дуже велика неприємність’.
Помічено, що Є. Дудар з уснорозмовної практики залучає
як лайливі слова зневажливо-оцінні прикметники із семою
‘тварина’, пор.: І починають з’ясовуватися людино-скотячі
стосунки (СП, 111); У нього осляче бельканто. Він одночас-
но співає і плаче (СП, 105); Стриптиз — непогано. Ось вихо-
дить на сцену співачка. Два слова, одна собача нота, десять
костюмів і голий пуп (СП, 33).
Традиційно епітети виступають елементами внутрішньо-
фразових контрастів неантонімічних у загальномовному плані
слів-компонентів «зіштовхуваних» словосполучень, як-от: ку-
ций — високий, коли вони мають різний поняттєвий зміст (‘зріст
Слово в художньому творі 107
людини’ та ‘якість роботи’); керівний (‘сильний’) — безсилий,
що стосуються спеціально переставлених у контексті іменників,
з якими вони в мові валентно пов’язані (пор.: керівна людина,
безсила скотина): Це дівчата співали, щоб «куций» [у пісні
«Ти до мене не ходи, куций-коротенький» — Т. Ш.] цінитель
мистецтва не ходив на їхні концерти. Бо співають вони на
високому рівні (ПС, 226); Мені дуже хотілося закричати, що
я не корова. Що я — людина. То його секретарка перетворила
мене на тварину. Але я вийшов з кабінету дутим членом дутої
колегії. І — коровою. Бо відчув, що набагато вигідніше бути
керівною скотиною, ніж простою, маленькою, безсилою лю-
диною (СП, 75). У таких випадках виникають чи то іронічно-
жартівливий, чи то іронічно-зневажливий колорити вислов-
лення.
Як бачимо, гумористичний компонент у семантиці епітета
у відповідному художньо-образному контексті виникає під дією
психолінгвальних механізмів породження оказіональної мікро-
контекстної семантичної модифікації загальновживаного слова.
Іронічні епітети спричинюються логіко-смисловими зсувами
у внутрішній формі слів-компонентів атрибутивних словоспо-
лучень. Текстуальний лексико-семантичний варіант потенційно
закріплюється в парадигмі розмовних одиниць мови.
Ірина Гоцинець
МОВНИЙ ОБРАЗ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ЗОНИ
У ПОЕТИЧНІЙ МОВОТВОРЧОСТІ КІНЦЯ ХХ ст.
Після 26 квітня 1986 р. в українській літературі оформився
окремий різновид тип мовотворчості — чорнобильська поезія.
Осмислюючи в художній формі причини й наслідки техногенної
аварії на одній із найбільших атомних станцій, ці вірші не
тільки відбивають моральні й соціально-екологічні умови, що
склалися в тогочасній Україні, але й засвідчують істотне
оновлення й специфічну аксіологізацію поетичного словника.
Зокрема, активними одиницями у ньому стали атомна стан-
ція, аварія, реактор, четвертий блок, саркофаг, зона, зона
|