Мовний образ чорнобильської зони у поетичній мовотворчості кінця ХХ ст.
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37116 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Мовний образ чорнобильської зони у поетичній мовотворчості кінця ХХ ст. / І. Гоцинець // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 107-114. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37116 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-371162012-09-06T12:09:07Z Мовний образ чорнобильської зони у поетичній мовотворчості кінця ХХ ст. Гоцинець, І. Слово в художньому творі 2010 Article Мовний образ чорнобильської зони у поетичній мовотворчості кінця ХХ ст. / І. Гоцинець // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 107-114. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37116 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі |
| spellingShingle |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі Гоцинець, І. Мовний образ чорнобильської зони у поетичній мовотворчості кінця ХХ ст. Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Гоцинець, І. |
| author_facet |
Гоцинець, І. |
| author_sort |
Гоцинець, І. |
| title |
Мовний образ чорнобильської зони у поетичній мовотворчості кінця ХХ ст. |
| title_short |
Мовний образ чорнобильської зони у поетичній мовотворчості кінця ХХ ст. |
| title_full |
Мовний образ чорнобильської зони у поетичній мовотворчості кінця ХХ ст. |
| title_fullStr |
Мовний образ чорнобильської зони у поетичній мовотворчості кінця ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Мовний образ чорнобильської зони у поетичній мовотворчості кінця ХХ ст. |
| title_sort |
мовний образ чорнобильської зони у поетичній мовотворчості кінця хх ст. |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37116 |
| citation_txt |
Мовний образ чорнобильської зони у поетичній мовотворчості кінця ХХ ст. / І. Гоцинець // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 107-114. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT gocinecʹí movnijobrazčornobilʹsʹkoízoniupoetičníjmovotvorčostíkíncâhhst |
| first_indexed |
2025-07-03T18:50:17Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:50:17Z |
| _version_ |
1836652814825160704 |
| fulltext |
Слово в художньому творі 107
людини’ та ‘якість роботи’); керівний (‘сильний’) — безсилий,
що стосуються спеціально переставлених у контексті іменників,
з якими вони в мові валентно пов’язані (пор.: керівна людина,
безсила скотина): Це дівчата співали, щоб «куций» [у пісні
«Ти до мене не ходи, куций-коротенький» — Т. Ш.] цінитель
мистецтва не ходив на їхні концерти. Бо співають вони на
високому рівні (ПС, 226); Мені дуже хотілося закричати, що
я не корова. Що я — людина. То його секретарка перетворила
мене на тварину. Але я вийшов з кабінету дутим членом дутої
колегії. І — коровою. Бо відчув, що набагато вигідніше бути
керівною скотиною, ніж простою, маленькою, безсилою лю-
диною (СП, 75). У таких випадках виникають чи то іронічно-
жартівливий, чи то іронічно-зневажливий колорити вислов-
лення.
Як бачимо, гумористичний компонент у семантиці епітета
у відповідному художньо-образному контексті виникає під дією
психолінгвальних механізмів породження оказіональної мікро-
контекстної семантичної модифікації загальновживаного слова.
Іронічні епітети спричинюються логіко-смисловими зсувами
у внутрішній формі слів-компонентів атрибутивних словоспо-
лучень. Текстуальний лексико-семантичний варіант потенційно
закріплюється в парадигмі розмовних одиниць мови.
Ірина Гоцинець
МОВНИЙ ОБРАЗ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ЗОНИ
У ПОЕТИЧНІЙ МОВОТВОРЧОСТІ КІНЦЯ ХХ ст.
Після 26 квітня 1986 р. в українській літературі оформився
окремий різновид тип мовотворчості — чорнобильська поезія.
Осмислюючи в художній формі причини й наслідки техногенної
аварії на одній із найбільших атомних станцій, ці вірші не
тільки відбивають моральні й соціально-екологічні умови, що
склалися в тогочасній Україні, але й засвідчують істотне
оновлення й специфічну аксіологізацію поетичного словника.
Зокрема, активними одиницями у ньому стали атомна стан-
ція, аварія, реактор, четвертий блок, саркофаг, зона, зона
Культура слова №73’ 2010108
відчуження, радіація, радіаційний / радіоактивний, атом, атом-
ний, нукліди, радіонукліди, стронцій, цезій, плутоній, дозиметр
і т. ін.
Названа у цьому переліку лексема зона увійшла в активний
мовний обіг відразу після вибуху на Чорнобильській АЕС,
помітно змінивши семантичну структуру. Уже з кінця 80-х ро-
ків ХХ ст. у публіцистичній та художній мовній практиці
зафіксоване у СУМ значення іменника зона «1. Певний простір,
район, територія, що характеризуються спільними ознаками»
(СУМ ІІІ, 684) периферизувалося, стилістично поступившись
новому, сьогодні вже кодифікованому лексико-семантичному
варіантові «територія відчуження із забороною проживання
людей, що виникла внаслідок екологічної чи технологічної
катастрофи» (ВТССУМ, 382).
У чорнобильських віршах номінативний ряд офіційної на-
зви території відчуження формують вислови, перейняті з офі-
ційної-ділової та публіцистичної практики. Здебільшого це
іменниково-прикметникові сполуки, що конкретизують певні
ознаки — чорнобильська зона, тридцятикілометрова зона,
ближня зона тощо. Пор.: Здалось, нічого не змінилось зовні —/
Травневі знов зіниці у вишень/ А тридцятикілометрова зона/
Окреслена так чітко, як мішень (Іов); Б’є струм — незримі
концетричні кола/ пульс Землі./ Межа напруги — тридця-
тикілометрова зона (Т. Коломієць); Сьогодні ми працюєм
в «ближній зоні» (Д. Кулиняк). Специфічний характер території
зона означує прикметник особлива: Війська хімзахисту пішли
вперед./ Диктує ритм ця особлива зона (С. Йовенко).
Відбита також у мові поезії тогочасна тенденція до усічен-
ня, опущення у мовній практиці означень чорнобильська та
тридцятикілометрова і вживання слова зона як смислово
самодостатнього позначення території відчуження. Пор.: Нас
привозять у зону./ Тут немає нікого-нікого./ Та засни ти
нарешті,/ Моя нерозумна тривого (І. Драч); Травню біди
народної — / в зону і з зони путь/ Повз запустіння к подви-
гу/ автоколони йдуть (С. Йовенко); А сьомий у зону («Воло-
дю, куди?!»)/ Летить. Кінокамера плівку жене. (Б. Олійник).
Граничну напруженість дії «їхати на територію відчуження»
в останньому контексті виражає присудок летить (летіти —
Слово в художньому творі 109
«перен. Дуже швидко переміщатися (по землі, воді і т. ін.); мча-
ти, нестися».
Експресивний зміст номінації зона, її негативну аксіологію
посилює розбудовування асоціативно-семантичного ряду Чор-
нобиль — зона — мертвий, тиша, не-життя. Пор.: «Зона Чор-
нобиль» — там мертва земля,/ Мертві оселі, діброви,/ Мертві
багаті родючі поля,/ Стихла там пісня і слово (О. Лань);
Німий Чорнобиль — справжня мертва зона./ Єдине мертве
місто на землі (В. Бутрім). Крім послідовно повторюваного
епітета мертвий, оцінність образу зона і поетичних контекстів
загалом підтримують означення німий, пенітенціарні деталі ко-
лючий дріт, тюрма.
У реальному житті утворення тридцятикілометрової зони
відчуження було пов’язане з евакуацією населення із радіо-
активно забрудненої території. У словнику чорнобильської поезії
не знайдемо ні книжного слова евакуація, ні дієслова евакую-
вати. Натомість як його контекстуальний синонім зафіксовано
дієслівну сполуку виселяти із зони. Пор.: Чого це Ви, бабо,
з людьми не поїхали?/ Коли виселяли із зони село? (І. Драч). Її
розмовний характер стилізує невимушене звертання до жінки-
самоселки, імітує ефект живого спілкування.
Семантичний обсяг поняття евакуація розвиває мотив
«поведінка людини в умовах примусового виселення із зони
радіоактивного забруднення». Він метафорично представ лений
у двох мікротемах: прощання з рідною хатою та самовільне по-
вернення в зону.
Виявлені в чорнобильській поезії мовно-психологічні обра-
зи прощання людей із рідною хатою — це своєрідні поетичні
голосіння. Їхній зміст і експресивність виявляють типові фор-
мули звертання з опертям на семантику ампліфікованих дієслів
прощай, прости, пробач. Пор.: Домівко, прощавай! І, може,
назавжди./ Прости, пробач, прощай, моя білява Прип’ять!/
Безжурного життя минулись поїзди./ А кочове життя, гляди,
чийсь дух укріпить (С. Йовенко).
Стилістичну актуальність мотиву самовільного повернен-
ня в зону підтверджують історично зафіксовані численні фак-
ти повернення людей на радіоактивно забруднену територію.
У розглядуваних поетичних текстах його виразниками стають
Культура слова №73’ 2010110
дієслівні сполуки рветься у зону, тікає в зону, до хати верну-
ла, вернулась на своє дворище і под.: Баба Христина, звісно,
не має рації./ Рветься у зону, що ти їй не кажи! (С. Йовен-
ко); Туди, де цвинтар... Де родилась,/ Де батько — мати, де
рідня.../ Тікає в зону... Хата снилась.../ Її вертають... Так щод-
ня (А. Камінчук); До хати вернула. І в хаті заснула./ І снився
найстарший їй син попервах (І. Драч); Кричу — Устань, сумна
веселко! — / Й вона над Прип’яттю встає./ Вернулась жінка-
самоселка/ На мертве дворище своє (В. Бровченко). Наве-
деним ілюстраціям властиве внутрішньотекстове протистав-
лення за шкалою «свій» // «чужий», тому природно, що їхня
експресивність вибудувана на контрастуванні.
Екзистенційно-психологічну оцінку образу рідної хати
поглиблює акцентована в епітетних сполуках осиротіла хата,
осліплена хата сема ‘покинутий, залишений напризволяще’,
пор.: Стоять осиротілі хати,/ Ніхто по вулиці не йде.../
Зозулі не хочеться кувати (А. Камінчук); Чому це зозулі
німіють?/ І мруть на папері рядки.../ Осліплені хати сивіють/
Чорніють вишневі садки (А. Камінчук). Антропоморфізована
в прикметниковій характеристиці осліплена ознака ʻтемні або
вибиті вікна’ — теж складник загального образу занедбаності,
запустіння (пор. зозулі німіють, чорніють вишневі садки).
Мовний образ зони лексично структурований на фрагменти
«простір» (світ, місто, село, поле, ліс, двір, дворище, сад і т. ін.)
та «природа». Останній фрагмент, у свою чергу, репрезентують
лексико-тематичні групи «назви дерев, кущів і рослин» (вишні,
сосна, калина, рута, ромашка), «назви тварин, птахів і комах»
(коні, коти, лелека, бджола).
У широкому контексті чорнобильської поезії стилістично
актуальними, функціонально навантаженими означеннями до
просторових маркерів (іменника світ, назв відчужених на-
селених пунктів) залишаються прикметники із семою ‘від-
сутність ознак життя’ — безлюдний, порожній. Пор.: плине
над світом порожнім/ дротами напруга триструмна (П. Ти-
мочко); Порожні чорнобильські села/ Волають в німі небе-
са (А. Камінчук); В Прип’яті порожній Соловей-Розбійник,/
Як вибійник ночі, сам-один живе./ Він не мрець-покійник і не
чародійник,/ Він живе, і тьохкає, і за душу рве (І. Драч); Зем-
Слово в художньому творі 111
ля древлян — то Прип’ять — смерті лоно/ безлюдне місце
на пекельнім тлі (В. Бутрім); В безлюднім Страхоліссі під
Чорнобилем/ Ми назбирали атомних грибів (Д. Кулиняк);
А близько ж — яблуні квітнуть!/ В Копачах, безлюдних,
лужних (С. Йовенко). Інтенсифікацію закладеної у названих
епітетах негативної оцінки чорнобильського простору додат-
ково здійснює систематичне поєднання з номінаціями та обра-
зами, що формують лексико-семантичне поле «смерть» (мерт-
вий, мрець-покійник, смерті лоно тощо).
Взаємонакладання вербальних, зорових, слухових асоціацій,
пов’язаних із безлюдністю зони, виявляється в ампліфікації
лексем та тропів із базовою семантичною ознакою ‘відсутність
ознак життя’: І ніч прийшла в порожню зону./ Закуталися
в темінь Терехи (Л. Горлач); Ваше село веселе нині, мов пуст-
ка голе,/ пил замітає, й відлуння тишу ляка (С. Йовенко);
Вмерли зорі, місяць вмер, —/ анікого й анічого.../ На калині
соловей/ цілу ніч молився Богу (Є. Гуцало); Ніхто по вулиці
не йде.../ Зозулі не хочеться кувати,/ Бо в селі немає людей
(А. Камінчук); Вже ні садка, ні навіть хати,/ хрущі пропали,
не гудуть./ Нема села... І тільки мати/ Ладна торбину: знов
у путь (А. Камінчук).
Загальну картину запустіння візуально конкретизують об-
рази пограбованих осель, бур’янів та здичавілих тварин: Лу-
гом бродять здичавілі коні/ Ліг туман. Чорнобиля не вид-
но./ Горобці цвірінькають у зоні/ Та ворона каркає обридно
(А. Камінчук); Стриножують ледь здичавілих коней,/ і душі
випасають в самоті/ про скрині пограбовані, ікони/ про речі
не коштовні й золоті (Іов); Де в бур’янах, що понад стріхи/
Гарчать здичавілі коти (В. Бровченко).
Семантичний розвиток метафоричної теми «зона — мерт-
вий простір» простежуємо в образах із нульовим рівнем вияв-
лення звукової семантики. Різні за граматичним виявом, вони
об’єднані семою ‘безлюдність’ та визначальною для чорно-
бильських поетичних пейзажоописів негативною оцінністю:
Те поле приспала тиша/ Тривожна, як в дні чуми (І. Гнатюк);
І тиша у домі, у кожнім,/ немовби не дім це, а трумна (П. Ти-
мочко); На чорнобильських подвір’ях/ Обпалить душу чуй-
на тиша (В. Квітневий); Поніміли села і причали/ Де стояв
Культура слова №73’ 2010112
реактор-саркофаг, — / Ті, що атом з Прип’яттю вінчали/ Кри-
водушно каються в гріхах (І. Гнатюк); Ані найменшого звуку,
звідки не долина./ Рушимо в порожнечу, в хаос (П. Руденко);
Ні голосу, ані дзвону/ Жовтий ліс. Мертва зона. (А. Камінчук).
У наведених ілюстраціях взаємонакладаються конкретно-
чуттєві (слухові) й психологічні асоціації, створюючи загаль-
ний мінорний настрій поезії.
Фотографічно-документальний образ зони увиразнює вжи-
вання синонімічних прислівникових характеристик із семою
‘безлюдність’, пор.: Пустельно скрізь, і голо, й одиноко/
Єдиний лиш дозиметричний пост/ Своєю новизною ріже око
(Л. Горлач); Прибився до берега Прип’яті/ ковчег заповіту, —
/ І нікому з нього вийти,/ і нікому в нього зайти:/ порожньо
в тому ковчезі/ й пустельно довкола (В. Кордун).
Для окреслення мовного портрета зони поети активно ви-
користовують прийом текстового контрастування. Зокрема, на
семантичній неконтактності вибудувані віршові фрагменти,
в рамках яких протиставлено:
буяння природи — мертвий простір: • Тепер він [Чорно-
биль — І. Г.] мертво у садах біліє (біліє — «цвітуть сади»)
(Л. Горлач); Дивлюсь на Чорнобиль — землю бачу/ усю,
як є, безмежну і малу,/ до озарінь і смерті нетерплячу,/
у розквіті — й надовго не живу (Л. Горлач); Так тепло —
земля як рута/ Буяють сади й ліси,/ А в полі життя не
чути,/ Не видно його краси (І. Гнатюк);
буяння природи — смерть людини: • Що ж так само тече
і нуртує Дніпро/ І так само в саду зацвітає калина/ Вчо-
ра вмер мій хороший товариш Дмитро/ А сьогодні помер-
ла сусідка Галина (А. Камінчук).
Отже, у мовообразі чорнобильської зони як території від-
чуження перетинаються статичні й динамічні зорові, слухові,
психологічні асоціації. У текстах вони зазвичай вербалізовані
в експресивних образах із характерною для чорнобильської
поезії негативною оцінністю зображуваного.
Мовний образ зони репрезентує також метафорична тема
«чорнобильська зона — обмежений, режимний простір».
Відповідний фрагмент поетичного словника формують слова
та вислови з пенітенціарною семантикою. Зокрема це:
Слово в художньому творі 113
поняття • тюрма, що виявляє ситуативні контекстно-сино-
німічні зв’язки з поняттям зона, пор.: Уже не ходить
у долині трактор,/ Колючий дріт. То зона чи тюрма?/
У саркофаг ув’язнено реактор,/ ЧАЕС працює і проблем
нема (А. Камінчук). Пенітенціарну конотацію підтримує
метафорична словосполука ув’язнити реактор (пор.:
ув’язнити — «відмежувати від навколишнього середови-
ща»);
номінації • дріт, колючий дріт, огорожа, охорона як носії
семантики обмеження волі, заборони долати певну межу:
Сьогодні ми працюєм в «ближній зоні»,/ В «десятці»...
Знову охорона, дріт... (Д. Кулиняк); І кому яке до кого
діло:/ Люд скосило гострою косою.../ Тільки дріт колю-
чий обважніло/ Скапує отруйною росою (А. Камінчук);
Дріт та огорожа/ Не рости трава/ Стала матір Божа/
Плаче, як Вдова (А. Камінчук); Сплять стовпи край битої
дороги/ І дроти — чорнобильські, мабуть, —/ Не шма-
туймо серця — хай тривоги/ Хоч вночі — навсторожки —
заснуть (І. Гнатюк).
Семантиці зони як назві чорнобильського простору ієрархіч-
но підпорядкований також образ дороги, який у розглядуваній
поезії виявляє семантичне нашарування ‘приреченість’. Пере-
дусім це простежуємо на прикладі описової конструкції на
Чорнобиль дорога полинна: Певно, хлопці з машини й в маши-
ну!.. А Київ довкола в фонтанах хлюпоче./ А їм на Чорнобиль
дорога полинна./ А серце за них молитися хоче (С. Йовенко).
Негативна оцінність, семантика приреченості по-особливому
виявлена у концептуальному для чорнобильського словника
епітеті полинна — «небезпечна, смертельна».
Сема ‘приреченість’ домінує у дієслівних конструкціях по-
спішати в Чорнобиль, летіти на Чорнобиль, іти на Чорнобиль.
Пор.: кинувши свої пости,/ з глибинки, із найвищої з інстанцій/
спішать в Чорнобиль, під крило акацій —/ безсмертником
вкраїнським прорости (Б. Олійник); Летять, летять маши-
ни на Чорнобиль/, на чорну жур, на погар, на біду (Л. Гор-
лач): І сигналив позаду шофер./ І пішла на Чорнобиль колона
(М. Осадчий).
Культура слова №73’ 2010114
Стилістичний розвиток образу дороги як складника чорно-
бильського простору, зони пов’язаний із текстовою присутністю
експресем смуток, тривога, страх, пор.: А колеса намотують
смуток —/ пил дороги — дороги — дороги.../ І гуляє по Києву
чуток —/ невідомості, страху, тривоги (С. Йовенко).
Зафіксовано також асоціативно-образне співвіднесення до-
рога — пам’ять: Ти пам’ятай, дорого, їх сліди/ По них з окіл на
літописну Прип’ять/ Чорнобильці у гнізда свої прийдуть/ І вер-
нуться лелеки назавжди (Б. Олійник). У загальному контексті
чорно бильської поезії ця конструкція звертання за змістом і
оцінністю корелює з численними мовними знаками героїзму
ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, пам’яті про них.
Здійснене дослідження дає підстави констатувати, що об-
раз зона — один із найбільш знакових, аксіологічно й семан-
тично навантажених у поезії чорнобильської тематики. Його
розгляд передусім як фрагмента чорнобильського простору, як
території відчуження пояснює домінування сем ‘безлюдність’,
‘відсутність звуку’, ‘покинутість’, ‘заборона’, ‘обмеження сво-
боди’, ‘небезпека’, ‘приреченість’, ‘пам’ять’. Спільною для всіх
образів залишається також негативна аксіологія.
|