Назви осіб у терміносистемі бджільництва
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37123 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Назви осіб у терміносистемі бджільництва / І. Шматко // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 148-153. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37123 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-371232012-09-06T12:08:44Z Назви осіб у терміносистемі бджільництва Шматко, І. Мова і час 2010 Article Назви осіб у терміносистемі бджільництва / І. Шматко // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 148-153. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37123 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мова і час Мова і час |
| spellingShingle |
Мова і час Мова і час Шматко, І. Назви осіб у терміносистемі бджільництва Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Шматко, І. |
| author_facet |
Шматко, І. |
| author_sort |
Шматко, І. |
| title |
Назви осіб у терміносистемі бджільництва |
| title_short |
Назви осіб у терміносистемі бджільництва |
| title_full |
Назви осіб у терміносистемі бджільництва |
| title_fullStr |
Назви осіб у терміносистемі бджільництва |
| title_full_unstemmed |
Назви осіб у терміносистемі бджільництва |
| title_sort |
назви осіб у терміносистемі бджільництва |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Мова і час |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37123 |
| citation_txt |
Назви осіб у терміносистемі бджільництва / І. Шматко // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 148-153. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT šmatkoí nazviosíbutermínosistemíbdžílʹnictva |
| first_indexed |
2025-07-03T18:50:45Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:50:45Z |
| _version_ |
1836652844551241728 |
| fulltext |
Культура слова №73’ 2010148
вав, а хто страждав; жирирувати вексель на іншу особу.
Отже, явище паронімії характерне не лише для сфери певної
наукової галузі одного стилю, а й має міжстильове вираження,
що свідчить про потребу бездоганного знання точних значень
слів та їх правильного вживання, дотримання норм культури
мови.
Інна Шматко
НАЗВИ ОСІБ
У ТЕРМІНОСИСТЕМІ БДЖІЛЬНИЦТВА
Сучасна українська бджільницька термінологія (далі УБТ)
почала формуватися в давньоруський період. У її складі ви-
діляють тематичні групи на позначення приміщень для бджіл,
продуктів бджільництва та місцеперебування бджіл, назви осіб,
які займаються розведенням бджіл, доглядом за ними та пере-
робленням продуктів бджільництва.
Названа група досить давня, її основу становить давньорусь-
ка лексика. У ній виділяємо кілька підгруп: а) назви осіб, які за-
ймаються бджільництвом (загалом): бортник, пасічник, бджо-
ляр, бджільник, пчоляр та ін.; б) назви осіб, які переробляють
продукти бджільництва: воскобійник, медовар, вощник та ін.;
в) назви осіб за професійною підготовкою: майстер-бджоляр,
технік-бджоляр, бджоляр-практик, бджоляр-тепличник.
Бортництво — спосіб бджільництва, що прийшов на зміну
примітивному «видиранню» меду диких бджіл у дуплах дерев,
відомий в Україні з часів княжої доби. Як заняття й промисел
бортництво збереглося в лісах Волині, північної Чернігівщини
та північної Київщини до початку ХХ ст.
Найдавніша назва особи, яка займалася бортництвом, — бор-
тник (бортьникъ) (Словник бджільництва: Англо-російсько-
український / За ред. Л. І. Боднарчука, М. Л. Алексеніцер. — К.,
1997. — С 294; далі — Сл. бджл. АРУ; Сл. Гр., І, 89). Із цим зна-
ченням вона зафіксована у східнослов’янських мовах, пор.: дав-
ньорус. бортьникъ, рос. бортник, укр. бортник. Назва борть-
никъ утворилася від псл. *brtь з вихідним значенням ‘проріз,
Мова і час 149
щілина’, яке пов’язують з болг. бърна ‘губа, уста’ (ЕСУМ, І, 236).
Уперше лексема бортьникъ на позначення особи фіксується
в літописах та ділових документах давньоруської писемності:
Олушко бо́ртникъ сынъ его Пантелhйко… делаютъ на князя
борти (Пискунов Ф. Словарь живого народного, письменного
и актового языка русских южан. — К., 1882. — С. 642; далі —
Пискунов). У Словнику за ред. Б. Грінченка засвідчено назви
бортникъ, бортяник, пчеловодъ з аналогічним значенням (Сл.
Гр., І, 89).
Назва пасічник (пасhчникъ) на позначення особи, яка
займається пасічництвом, похідне від пасіка (пасhка), виникає
приблизно в Х-ХІ ст. зі значенням «стерегущій пасhки, ходящій
за пасhками» (Словарь церковнославянского и русского языка,
сост. Вторым отделением имп.: В 4 т. — СПб. — Т. ІІІ. —
С. 339; далі — СЦРЯ). У термінології бджільництва ці назви
закріплюються з ХІХ ст. Крім української мови, слово пасіка
трапляється в інших слов’янських мовах, пор.: рос. і бр. пасека,
п. pаsieka, ч. і слц. paseka «лісосіка» (ЕСУМ, ІV, 304-305;
Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4-х т. —
М., Т. ІІІ. — 1987. — С. 211; далі — Фасмер). Словники ук-
раїнської мови фіксують слово пасіка зі значеннями: 1) місце,
де розставлено вулики з бджолами і розташовано спеціальні
будівлі; 2) розведення бджіл; похідне від нього пасічник —
«той, хто розводить бджіл, працює на пасіці; бджоляр» (СУМ,
VІ, 86); пасічник, пасішник «пчеловодъ; присматривающій за
пчельникомъ» (Сл. Гр., ІІІ, 99; Пискунов, 179). Інші джерела за-
свідчують терміни медовчик «пчеловодъ, пасhшникъ» та медов-
чик «пасічник» (Сл. Гр., ІІ, 415; ЕСУМ, ІІІ, 427); пчолар «пасіч-
ник», пчоляр «пасічник». У говорах на позначення цього поняття
засвідчено назви вочичь (Поліський р-н Київської обл.) та вуоччич
(Чорнобаївський р-н Черкаської обл.) (Лисенко П. С. Словник
поліських говорів. — К., 1974. — С. 49; далі — Лисенко).
М. В. Никончук, досліджуючи правобережнополіські гово-
ри, фіксує терміни войчіч, вочич, пасочнік, пасьочнік та пчільнік
зі значенням «людина, яка доглядає бджіл» (Никончук М. В.
Матеріали до лексичного атласу української мови (Право-
бережне Полісся). — К., 1979. — С. 204; далі — Никончук).
Лексема пчельникъ виникає у ХVІІІ-ХІХ ст., що зафіксовано
Культура слова №73’ 2010150
у лексикографічних джерелах цього періоду. Слово вживало-
ся в трьох значеннях: 1) місце, де тримають вулики з бджола-
ми; 2) тип паперу з клеймом у формі вулика; 3) рослина (ме-
довка аптечна, меліса лікарська, маточник) (СЦРЯ, ІІІ, 1235).
Етимологічний словник української мови фіксує назву пчільник
(псл.*bьčelьnikъ) зі значеннями «вид медоносної трави; місце,
де збирається багато бджіл» (ЕСУМ, ІV, 647).
В. В. Анохіна і М. В. Никончук на Правобережному Поліссі
фіксують народні назви пчолодер, пчолодор, бджолодер, пчоло-
крад, бджолокрад — «чоловік, який видирає бджіл, краде мед»
та їх синоніми: вор, дерун, деропчульник, медовник, твань, тру-
тень; деропчіл, деріпчол, псувач, медокрад, браконьєр, зълодhй —
злодій, злодей, злодей (Анохина В. В., Никончук Н. В. Полесская
терминология пчеловодства // Лексика Полесья. Материалы для
полесского диалектного словаря. — М., 1968. — С. 329; далі —
Анохина, Никончук, 204). Значна частина цих лексем утвори-
лися осново- та словоскладанням за допомогою компонентів
дерти, бджола, красти, мед. П. С. Лисенко засвідчує лексему
пчаладьор на позначення «збирач меду на пасіці» (Лисенко,
181), утворену за такою самою моделлю.
В українській мові слово пасічник стало основою утворен-
ня нових назв: пасічниківна, пасішниківна «дочка пасічника»;
пасічниця, пасішниця «дружина пасічника» (ЕСУМ, ІV, 305);
пасічникування, пасішникування «занятіе пчеловодствомъ»
(Сл. Гр., ІІІ, 99; ВТССУМ, 709); пасішникованнє «пчеловодство,
разведеніе пчелъ» (Пискунов, 179); прикметники пасічників
«належний пасічникові» (СУМ, VІ, 86), пасічницький «стос. до
пасічництва» та пасічництво (ВТССУМ, 709).
У Словниках української мови засвідчені назви, утворені
від пасічник на позначення процесу та виду роботи, зокрема:
пасічникувати — пасішникувати «заниматься пчеловодствомъ»
(Сл. Гр., ІІІ, 99; Пискунов, 179); пропасішникувати «займати-
ся бджільництвом; бути пасічником» (СУМ, VІ, 86); «пробыть
пасішником» (Сл. Гр., ІІІ, 475). На Поліссі були поширені назви
пчеловать, пчолувать — «займатися бджільництвом» (Лансь-
ка) (Анохина, Никончук, 353). Ці слова впродовж тривалого
часу вживалися паралельно.
Приблизно з ХІХ ст. термінологія бджільництва поповню-
ється термінами бджоляр, бджільник, бджолознавець на позна-
Мова і час 151
чення осіб, які займаються бджільництвом (загалом). В основі
цих назв праслов’янське слово. Від них утворилася значна
кількість похідних слів та словосполучень на позначення люди-
ни, яка розводить, доглядає та вивчає бджіл: бджолознавець —
фахівець із бджолознавства; бджоляр, бджільник — той, хто
розводить бджіл (ЕСУМ, І, 157; СУМ, І, 117; ВТССУМ, 43)
та ін. Є серед похідних лексем і такі, що трапляються дуже
рідко. Наприклад, Д. І. Яворницький фіксує назви бджологра-
дець, бджолоградівець на позначення бджолярів Артемівської
середньої школи Чутівського району на Полтавщині (Яворниць-
кий Д. І. Словник української мови. — Катеринослав, 1920. —
С. 42; далі — Яворн.). Проте найпоширенішими серед них
є бджоляр та бджільник, що ввійшли в українську термінологію
бджільництва в ХХ ст.
До назв осіб, які займаються переробленням продуктів
бджільництва, належать лексеми медовар, воскобійник, медо-
гон, медовчик та ін., мотиваційними ознаками яких є продукт
і процес праці, що характеризують осіб, які обробляють та пе-
реробляють продукти бджільництва — мед (медогон, медовар)
та віск (воскобійник, вощник).
Терміни медовар, медоварець, утворені основоскладанням
від словосполучення мед варити, вперше зафіксовані в ХІІІ ст.:
медовару пол-четвертки ржи, поселнику пол-коробьи ржи
(Новгородские писцовые книги, изданные Археографическою
комиссиею. — Т. I-VI. — СПб., 1859-1910. — С. 39; далі —
НПК). Ці лексеми збереглися до наших часів: термін медо-
вар засвідчено в Словнику української мови (СУМ, ІV, 664).
У Матеріалах до словника писемної та книжної української
мови ХV-ХVІІІ ст. Є. Тимченка зафіксовано синонім до слова
медовар — лексему медосытца (Медосытцы грошей десеть
широкихъ) та назву на позначення варіння меду — сыченье
«варка меду» (Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та
книжної української мови XV-XVIII ст.: У 2-х кн. — К.; Нью-
Йорк, 2002-2003. — Т. І. — С. 425; Т. ІІ. — С. 382; далі — Тим-
ченко). Назва медоваръ «тотъ, кто варитъ медъ» та її синонім
медоставъ, вживалися в ХVІІІ-ХІХ ст. (СЦРЯ, ІІ, 615-616).
У цей самий час на позначення поняття ‘продавець меду’ від
основи прикметника медо́вий утворилися назви медовчик «пче-
ловодъ», медовик «медівник» (Сл. Гр., ІІ, 415).
Культура слова №73’ 2010152
Із виникненням рамкового бджільництва та технічних за-
собів викачування меду з’явився термін медогонка «машина
для викачування меду з розкритих сот» (СУМ, ІV, 665) та ме-
догон «особа, яка займається відкачуванням меду із сотів»
(Сл. бджл. АРУ, 315; Словник бджільництва: Німецько-ро-
сійсько-український / Алексеніцер М. Л., Боднарчук Л. І., До-
бровольська К. В. — К., 1999. — С. 316; далі — Сл. бджл. НРУ).
В основі значної частини одиниць терміносистеми бджіль-
ництва лежить лексема віск. Так, термін вощъникъ — «люди-
на, яка продає віск» — засвідчено в пам’ятках ХVІІІ-ХІХ ст.:
На Подолh торговы люди и казаки: дв. Микитка да Куземка
Онтоновы… дв. Ивашко Левковъ во́щъникъ… (НПК, 228).
Словник Є. Тимченка фіксує термін восковничій — «сборщик
восковых пошлин» (Тимченко, І, 116).
У Словнику церковнослов’янської та російської мов зафік-
совано назви воскобой «выбивающій вощины», восколей «лью-
щій воскъ», восколіятель, восколіятельниця «выливающій что
либо изъ воску» (СЦРЯ, І, 335). В українській мові окремі
з них збереглися до наших днів, що засвідчено в українських
лексикографічних джерелах: воскобійник — «той, хто добуває
віск із вощини»; воскобійниця — «жіноче до воскобíйник»;
воскарка — «жінка, яка ворожить воском» — вона не переробляє
продукт, проте його використовує (ЕСУМ, І, 404); воскобойникъ
«воскобо́й» (Тимченко, І, 116), воскобійник «воскобойникъ,
воскобой и хозяинъ воскобойни» (Сл. Гр., І, 256).
Серед проаналізованих назв осіб, які займаються перероб-
ленням продуктів бджільництва, у сучасній терміносистемі
бджільництва вживаються медовар та воскобійник, решта назв
перебувають у пасивному лексичному складі мови.
Тематична група назв осіб за професійною підготовкою
об’єднує терміни бджоляр-тепличник, бджоляр найманий,
бджоляр люнебурзький, бджоляр-селянин, бджоляр, що займа-
ється кочовим бджільництвом, бджоляр, що спеціалізується
на медово-восковому виробництві, бджоляр-аматор (люби-
тель), бджоляр-прогресист, бджоляр-новатор (Сл. бджл. АРУ,
294; Сл. бджл. НРУ, 292), які виникли в ІІ пол. ХХ ст. Це
здебільшого складні або багатокомпонентні конструкції, стриж-
невим словом у яких є іменники бджоляр, пасічник.
Мова і час 153
Термінологія бджільництва — це відкрита терміносистема,
що зазнає постійних змін, поповнюючись новими термінами.
Наприклад, бджоляр професійний, бджоляр-присадибник —
«особа, яка займається присадибним бджільництвом; хто має
присадибну пасіку» (Сл. бджл. АРУ, 294; Сл. бджл. НРУ, 292);
бджоляр-промисловець — «той, хто займається товарним
бджільництвом; бджоляр великого бджолярського господарства,
який застосовує промислові методи бджолорозведення», профе-
сійний бджоляр (Сл. бджл. НРУ, 292).
Більшість проаналізованих лексем утворено морфологічним
способом за допомогою суфіксів -ник, -ень, -ець, -тель, -чик,
-як (напр., бортник, вотчинник, пчеляк, вощинник, вощник,
пасічник, пчельник та ін.), осново- (пчеловод, медовар, медо-
став, бджоловодець) та словоскладанням (бджоляр-практик,
бджоляр-матковод, майстер-бджоляр).
Отже, у сучасній терміносистемі бджільництва існує вели-
ка кількість лексем на позначення осіб, які займаються
бджільництвом, проте ключовими є назви бджоляр, бджільник
та пасічник.
|