Говірка в художніх текстах Маркіяна Шашкевича
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37149 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Говірка в художніх текстах Маркіяна Шашкевича / І. Матвіяс // Культура слова. — 2011. — Вип. 74. — С. 86-94. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37149 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-371492012-09-08T12:10:18Z Говірка в художніх текстах Маркіяна Шашкевича Матвіяс, І. Слово в художньому творі 2011 Article Говірка в художніх текстах Маркіяна Шашкевича / І. Матвіяс // Культура слова. — 2011. — Вип. 74. — С. 86-94. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37149 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі |
| spellingShingle |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі Матвіяс, І. Говірка в художніх текстах Маркіяна Шашкевича Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Матвіяс, І. |
| author_facet |
Матвіяс, І. |
| author_sort |
Матвіяс, І. |
| title |
Говірка в художніх текстах Маркіяна Шашкевича |
| title_short |
Говірка в художніх текстах Маркіяна Шашкевича |
| title_full |
Говірка в художніх текстах Маркіяна Шашкевича |
| title_fullStr |
Говірка в художніх текстах Маркіяна Шашкевича |
| title_full_unstemmed |
Говірка в художніх текстах Маркіяна Шашкевича |
| title_sort |
говірка в художніх текстах маркіяна шашкевича |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37149 |
| citation_txt |
Говірка в художніх текстах Маркіяна Шашкевича / І. Матвіяс // Культура слова. — 2011. — Вип. 74. — С. 86-94. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT matvíâsí govírkavhudožníhtekstahmarkíânašaškeviča |
| first_indexed |
2025-07-03T18:53:59Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:53:59Z |
| _version_ |
1836653050862764032 |
| fulltext |
Культура слова №74’ 201186
дакторські зміни, помічені у виданнях творів І. Багряного як в
Україні, так і за кордоном.
Схарактеризувати вичерпно «незвичні слова» у мові тво-
рів І. Багряного непросто через брак історичних, діалектних
словників. А втім, творчість Івана Багряного засвідчує зв’язки
з живою українською мовою у просторі та часі. Просторові та
часові вкраплення у мові творів І. Багряного не порушують
загального враження про єдину українську літературну мову,
якою написані його твори, про його талант користуватися цією
мовою, селекціонувати, виявляти її потенційні можливості.
Іван Матвіяс
ГОВІРКА В ХУДОЖНІХ ТЕКСТАХ
МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА
Поет, прозаїк, публіцист, перекладач і мовознавець першої
половини ХІХ ст. Маркіян Шашкевич (1811-1842 рр.) справед-
ливо був названий батьком нового письменства в Західній Укра-
їні (Франко І. Твори в двадцяти томах. — Т. 19. — К., 1956. —
С. 652). Він народився в селі Підлиссі Золочівського району
на Львівщині. Дитинство провів у рідному Підлиссі та в сусід-
ньому селі Княжому (обидва села лежать на межі наддністрян-
ського й волинського говорів південно-західного наріччя), де
батько був священиком. Навчався в Золочівській, Львівській та
Бережанській гімназіях, потім у Львівській духовній семінарії,
водночас був слухачем Львівського університету. У семінарії
організував гурток патріотів рідної мови, до якого увійшли
Я. Головацький та І. Вагилевич і який став відомий під назвою
«Руська трійця». Члени гуртка ходили в народ, де ближче зна-
йомилися з живою мовою. М. Шашкевич видав польською мо-
вою брошуру «Азбука і abecadło», у якій переконливо виступав
проти намагань запровадити для української мови латинський
алфавіт. У цій та інших працях він засвідчив глибоке розумін-
ня проблем мовознавства, зокрема, стверджував, що граматика
повинна бути не законодавцем мови, а її найбільш адекватним
відображенням. Письменник склав першу «Читанку» — під-
Слово в художньому творі 87
ручник із живої української мови. 1837 року здійснилася мрія
«Руської трійці» — в Будапешті вийшов друком альманах «Ру-
салка Дністровая». Під кінець свого короткого життя М. Шаш-
кевич був священиком у селах Гумниськах, Нестаничах, Ново-
сілках.
До літературної спадщини М. Шашкевича належать три
десятки поезій, романтичне оповідання «Олена» та переспі-
ви й переклади з давньоруської, польської, чеської, сербської
і грецької мов. Письменник почав писати свої твори галиць-
кою книжною мовою, якої його навчали в гімназіях і семінарі-
ях. Певні елементи книжної мови є також у пізніх його творах,
писаних живою народною мовою (вражда, доч, піснь, зна-
тель, писатель, чтитель, обступленіє тощо). Галицьку мову
М. Шашкевич на письмі намагався передавати точно — «пиши,
як чуєш, читай, як видиш». Проте згодом він, зберігаючи живу
наддністрянську мову, намагався наблизити свій правопис до
того, яким користувалися тодішні східноукраїнські письменни-
ки, з творчістю яких він був добре знайомий. Мова поезії і ху-
дожньої прози М. Шашкевича своїм ліризмом і стилістикою по
суті не відрізнялися. Великою мірою завдяки М. Шашкевичу
переважно наддністрянський говір південно-західного наріччя
ліг в основу західноукраїнського варіанта літературної мови.
Цей та інші південно-західні говори в мові творів письменника
представлені на всіх мовно-структурних рівнях.
Серед фонетичних рис у мові творів М. Шашкевича, відмін-
них від нормативних, можна вказати такі:
• голосний [е] замість [а] після м’яких приголосних (велінє,
весілє, житє, камінє, щастє, весілєчко, стрілєти), замість [о]
(шелом, вечером, дощевий, вчера, слеза, леду, червений), замість
[і] (степень, лебедка, вечер, вечерній, крепкий, навет, меж);
• голосний [о] замість [і] (бой, гром, поход, война, лютость,
радость, хоробрость, ярость, громкий), замість [е] (біднень-
коє), замість [и] (дрожати);
• голосний [і] замість [о] (післи, вірли), замість [е] (мід,
олінь);
• голосний [у] замість [і] (цюлувати);
• відповідники давнього [ръ] — звукосполука [ер] (скервав-
лений, закервлити) та приголосний [р] (крвлев, в крві, крвавий);
Культура слова №74’ 201188
• відсутність протетичного [в] перед голосними [о], [у]
(огонь, они, ухо, узький);
• приставний [і] в дієсловах з двома початковими приголо-
сними (ізбити, ізгладити, ізломити, ізмерзнути, істирати);
• приголосний [в] замість [л] у кінці складів (горівка, повк);
• відсутність подовження приголосних в іменниках серед-
нього роду (весіля, весілє, гіля, гілє, житя, житє, спаня, спа-
нє);
• твердий приголосний [р] відповідно до м’якого в літера-
турній мові (мрака, мрачка);
• твердий кінцевий приголосний [ц] в іменниках (конец, на-
метец);
• епентетичний [л] на місці [й] (здоровля, по деревлю);
• приголосний [з] замість [дз] у словах звін, звонити;
• збереження звукосполуки [стн] (радостний, честний).
Словозмінні діалектизми в мові творів М. Шашкевича:
• О. в. однини іменників, прикметників і займенників ж. р.
із закінченням -ов, -ев (водов, гадков, думков, ногов, стрілов;
бурев, землев, надієв, недолев, тучев; волостев, ночев, січев;
зеленов, сильнов, темнов; мойов, нев), а також форми славути-
цьою, матерьою, мислію, всьою;
• О. в. однини іменників ч. і с. р. із закінченням -ом (жа-
льом, іміньом, піньом, оружом, пірйом);
• Д. в. однини іменників ч. р. на -ови (братови, синови);
• М. в. однини іменників із м’якими і стверділими шипля-
чими приголосними основи на -и (в земли, души, на кони);
• Н. в. множини іменників ч. р. на -еве (мужеве, отцеве);
• двоїнні за походженням форми Н. в. множини іменників
ж. р. (обі руці, дві стороні);
• Н. в. множини іменників із закінченням -и відповідно до
нормативного -і (товариши, други, вісти, пісни, зори, гусли);
• Р. в. множини іменників І відміни та іменників ІІ відміни
с. р. із закінченням -ів (владиків, чайків, чудів), іменників ч. і с. р.
на -ей (братей, читателей, столітей);
• Д. в. множини іменників ч. р. із закінченням -ем (братем);
• О. в. множини іменників ч. і ж. р. із закінченням -ми
(щитьми, громадьми, волостьми), парних іменників на -ами
(очами), іменників ч. р. на -има (мечима);
Слово в художньому творі 89
• М. в. множини іменників ж. р. із закінченням -ох, -ех
(книжницьох, безвістьох, грудьох і грудех);
• Р. і Д. в. однини прикметників ж. р. із закінченням -ой (да-
лекой, маленькой, многоцінной, найдавнішой, хорошой);
• енклітичні і скорочені форми займенників: м’я ‘мене’, ми
‘мені’, тя ‘тебе’, ти ‘тобі’, го ‘його’, му ‘йому’, ю ‘її’, ї ‘їй’, на
нь ‘на нього’, за ню ‘за неї’, си ‘собі’;
• форми особових займенників єго ‘його’, єму ‘йому’, єй
‘їй’, него ‘нього’, нему ‘ньому’; присвійних мому ‘моєму’, тво-
єго ‘твого’, своєй ‘своєї’, сву ‘свою’; вказівних сесь (сеся, сесе),
тот (тота, тоте), той ‘тієї’, тею ‘тією’, тамтой ‘той дру-
гий’; означального всьо ‘все’;
• числівникові форми оден, єден, первий, вторий, чтири,
дванайцять, двайцять, кільканайцять;
• відсутність флексійного т у 3-й особі однини зворотних
дієслів (вибираєся, жалуєся, смієся);
• форми 3-ї особи однини зворотних дієслів із закінченням
-есь (бересь, несесь, в’єсь, дієсь, розпускаєсь, смеркаєсь);
• форми дієслів мин. часу дійсного й умовного спосо-
бу з залишками колишнього перфекта (жив-єм, думав-єм,
заступав-єм, приїхав-єм; літав би-м; могла-м, сиділа-м; мила
би-м; леліяв-єсь, просив-єсь, розвіяв-єсь, утомив-єсь ся; казав
би-сь; запустила-сь, злетіла-сь, учинила-сь, щезла-сь; були-
смо, встигли-смо, милували-смо; прибули-сте);
• форми дієслів майбутнього часу на зразок будеш балакав;
• форми дієслів 3-ї особи з твердим кінцевим т (говорит,
давит, нудит, йдут, звонят, визиват, згадат, літат, обзират,
пропадат);
• форми дієслів теперішнього часу могу ‘можу’, хопле ‘ха-
пає’, черпле ‘черпає’, мчає ‘мчить’, ждає ‘жде’, вихопляє ‘ви-
хоплює’, замовчає ‘замовкає’.
Діалектними синтаксичними особливостями мови творів
М. Шашкевича є такі:
• препозититивне вживання зворотної частки при дієсловах
(ся поклонив, ся здвигнув, ся біліють, сь припала);
• конструкції давального відмінка з прийменником д, ід (д
ней, ід дворови), місцевого відмінка з прийменником о (о жур-
бі, о щастю);
Культура слова №74’ 201190
• конструкції давального відмінка належності (бо руське ми
серце, ні ми брата, як гарбуз му лице);
• конструкції з означенням у родовому відмінку замість
знахідного (несе щось потішного);
• архаїчні конструкції з додатком — іменником у називно-
му відмінку замість орудного (нинішними часи, боротись з во-
роги, гаразд цвів помеж миряни, каже княжими слови, бити
чолом перед вороги).
Діалектний словотвір та індивідуальні утворення в мові
творів М. Шашкевича представляють форми:
• братчик ‘братик’, верховник ‘верховод’, вітренько ‘ві-
трець’, гоміт ‘гомін’, див ‘диво’, дох ‘подих’, дружбитонь-
ка ‘дружба’ (на весіллі), жаворонок ‘жайворонок’, закорінок
‘корінь’, заяць ‘заєць’, лиск ‘блиск’, ломіт ‘ламання’, медвідь
‘ведмідь’, мудрівник ‘мудрець’, насмішок ‘насмішка’, насп
‘насип’, облак ‘оболок’, овчар ‘вівчар’, окуп ‘викуп’, патрет
‘портрет’, півець ‘співець’, полох ‘переполох’, пролив ‘злива’,
сімоліток ‘семиліток’, соловейчик ‘соловейко’, соловій ‘соло-
вей’, спад ‘спадщина’, татар ‘татарин’, тишин ‘тишина’, хло-
пак ‘хлопець’, ‘хлопчак’;
• більшина ‘більшість’, борба ‘боротьба’, віщба ‘віщуван-
ня’, водонька ‘водиця’, джума ‘чума’, дідина ‘дідівщина’, жем-
чуга ‘перли’, іглиця ‘голка’, кита ‘китиця’, княгівна ‘княжна’,
миса ‘велика миска’, молодуха ‘молодиця’, нашина ‘все наше’,
обітня ‘обітниця’, отечина, отчина ‘вітчизна’, письмениця
‘письмо’, поганьба ‘ганьба’, половиця ‘половина’, похва ‘піх-
ва’, рівнота, рівня ‘рівнина’, сваненька ‘свашка’, свійня ‘сво-
яки’, слобода ‘свобода’, содругиня ‘подруга’, сотниця ‘сотня’,
стремена ‘стрімкість’, струя ‘струмінь’, тихота ‘тиша’, тям-
ка ‘тямущість’, четверга ‘четвірня’;
• далінь ‘далечінь’, дач ‘данина’, познаємность ‘знайом-
ство’, солодость ‘солодкість’, спадь ‘спадок’;
• дерво ‘дерево’, оружо ‘зброя’, словенько ‘словечко’, со-
ненько ‘сонечко’, боїще ‘бойовище’, ранє ‘ранок’;
• земляни ‘земляки’, молойці ‘молодці’, пароги ‘роги’, ску-
пини ‘викуп’, схиди ‘схили’, мерша ‘мерці’;
• більний ‘больовий’, брящний ‘брязкітливий’, взадний ‘за-
дній’, великонний ‘величезний’, веточний ‘ветхий’, випраже-
Слово в художньому творі 91
ний ‘спраглий’, вікожизний ‘віковий’, внутренний ‘внутріш-
ній’, враждний ‘ворожий’, вродний ‘родючий’, грабіжливий
‘грабіжний’, днешний ‘денний’, дравий ‘дратівний’, іскренний
‘іскристий’, куренний ‘курінний’, лисій ‘лисячий’, найсміль-
ший ‘найсміливіший’, оленій ‘оленячий’, побратимий ‘по-
братимський’, порхонький ‘пухкий’, скальнатий ‘скелястий’,
сосвітний ‘всесвітній’, срібельний ‘срібний’, сукромий ‘окре-
мий’, тьмистий ‘тьмяний’, упремий ‘упертий’, червенький
‘червоненький’, чеховий ‘чеський’, шаренький ‘сіренький’,
ширий ‘широкий’, щастний ‘щасливий’;
• веський ‘весь’, ‘всякий’, єнчий ‘інший’, кождий ‘кожний’,
которий ‘котрий’, наський ‘наш’, нич ‘ніщо’, чо ‘чому’;
• багнути ‘бажати’, біснитись ‘біситися’, вандрувати ‘ман-
друвати’, випадати ‘нападати’, владнувати ‘володіти’, втечи
‘втекти’, гибіти ‘гинути’, гидіти ‘гидувати’, глядати ‘глядіти’,
гребсти ‘гребти’, двигчи ‘двигати’, ділати ‘діяти’, загомотіти
‘загомоніти’, займити ‘зайняти’, залляти ‘залити’, здігнати
‘наздогнати’, йськати ‘шукати’, кладовити ‘класти’, лізати
‘лазити’, меркотіти ‘мерехтіти’, нуряти ‘занурюватися’, об-
ступляти ‘обступати’, пасти ‘впасти’, передатись ‘здатися’,
переймити ‘перейняти’, політувати ‘перелітати’, прокликати
‘викликати’, просинюватися ‘синіти’, ревати ‘ревіти’, рзати
‘іржати’, сипляти ‘спати’, спіти ‘спішити’, спрощати ‘попро-
щатися’, улякнутися ‘злякатися’, умрети ‘умерти’, ходжувати
‘ходити’;
• вдвійні ‘удвох’, виж, виш ‘вище’, вмісто ‘замість’, всю-
да ‘всюди’, горі ‘вгору’, долі, долів ‘додолу’, доціла ‘цілком’,
жалостливо ‘жалісно’, жалько ‘жаль’, завтря ‘завтра’, зимі
‘взимку’, зниз ‘знизу’, косом ‘навскіс’, крадьце ‘крадькома’,
куда ‘куди’, літі ‘літом’, мимохітне ‘мимохіть’, небавком
‘незабаром’, нищечки ‘нищечком’, послідки ‘слідом’, посполу
‘спільно’, прем ‘прямо’, п’ятичі ‘уп’ятеро’, сюда ‘сюди’, там-
ка ‘там’, тамтуда ‘туди’, тогда ‘тоді’, ту ‘тут’, туда ‘туди’,
тра ‘треба’, щоранє ‘щоранку’;
• альбо ‘або’, відтам ‘відти’, док ‘доки’, зак, заким ‘поки’,
місто, намість ‘замість’, прощо ‘навіщо’, тадже ‘адже’, чрез
‘через’.
Культура слова №74’ 201192
У мові творів М. Шашкевича чимало лексичних регіоналіз-
мів, серед них найбільше говіркових слів:
• барда, бардиця ‘сокира’, барки ‘плечі’, билинити ‘співа-
ти’, болдак ‘будяк’, больня ‘просторий майдан’, борзий ‘швид-
кий’, борзо ‘швидко’, бута ‘буйність’;
• вадитися ‘сваритися’, вергти ‘кинути’, верушити ‘без-
чинствувати’, взаспіл ‘взаємно’, виповідь ‘слова’, ‘міркування’,
виськованя ‘розшуки’, витяжити ‘перемогти’, вичинятися
‘нахвалятися’, взріти ‘побачити’, відав ‘мабуть’, відличати
‘відрізняти’, відтам ‘звідси’, владнувати ‘панувати’, вламок
‘уривок’, вовня, волня ‘хвиля’, волосуватися ‘змагатися’, вос-
тік ‘схід’, впрем ‘швидко’, ‘миттю’, всігда ‘завжди’, вчасува-
тися ‘вчасно лягати спати’, вчахнути ‘зламати’, ‘зірвати’;
• гамор ‘гамір’, гей ‘ніби’, ‘наче’, глітний ‘голосний’, гло-
титися ‘товпитися’, ‘збиратися’, гнет ‘незабаром’, гомітно
‘голосно’, гомотіти ‘лунати’, гопцювати ‘танцювати’, горо-
їжний ‘чванливий’, госновитий ‘корисний’, госнуватися ‘ко-
ристатися’, гран ‘кут’, грань ‘жар’, грачка ‘ігра’, ‘забавка’,
грехіт ‘дрібне каміння’, грозоносний ‘грозовий’, гудьба ‘гул’,
‘шум’, гулити ‘глузувати’;
• да ‘та’, дав ‘натиск’, двигнутися ‘піднятися’, дебелний
‘тихий’, ‘мертвий’, дивий ‘дикий’, дик ‘дикий кабан’, димня
‘комин’, днесь ‘тепер’, довжний ‘належний’, драча ‘податок’,
дренкіт ‘брязкіт’, дренкотати ‘бряжчати’, дуга ‘веселка’, ду-
донь ‘тупіт’, ‘гул’;
• єми ‘пазури’, єстли ‘якщо’;
• жаждь ‘спрага’, жир ‘їжа’;
• завинути ‘замахнути’, задумчиний ‘здивований’, замі-
рити ‘задумати’, запро ‘через’, заскитіти ‘заклекотіти’, за-
сковитати ‘заскиглити’, збигонь ‘яструб’, збір ‘громада’, зве-
точніти ‘застаріти’, звід ‘знищення’, звізда ‘зоря’, звістний
‘знайомий’, звори ‘яри’, ‘ущелини’, згаморити ‘забреніти’,
зглохнути ‘затихнути’, зголосити ‘пролунати’, згомоніти ‘за-
говорити’, зділати, здіяти ‘зробити’, злитий ‘нероздільний’,
зломок ‘уривок’, змінник ‘зрадник’, змора ‘виснаження’, знити
‘заникнути’, знорити ‘виснажити’, знурати ‘заплямувати’, зрі-
ти ‘дивитися’, зьде ‘тут’;
Слово в художньому творі 93
• ізмязкати ‘зім’яти’, імити, ймити ‘взяти’, імінє, йменє
‘майно’, іно ‘тільки’, ісхляти ‘втомитися’;
• ймений ‘захоплений’, йськати ‘шукати’;
• коб ‘якщо б’, когут ‘півень’, кожа ‘шкіра’, кріплей ‘силь-
ніше’, кругавець ‘шуліка’, крупник ‘горілка’, кудатися ‘куйов-
дитися’, кудерний ‘крислатий’, ‘кучерявий’, курище ‘тліюче
багаття’, кутостно ‘сильно’;
• ладканя ‘весільні пісні’, лая ‘зграя’, лебедити ‘проси-
ти’, лестний ‘лицемірний’, линяти ‘літати’, лискати, лиснути
‘блищати’, літало ‘птиця’, луна ‘місяць’, лучити ‘одержати’,
лучі ‘промені’, лучший ‘кращий’, лютше ‘гірше’, льзя ‘можна’;
• майко ‘вересень’, мет ‘втеча’, мітати ‘кидати’, многість
‘численність’, мовня ‘блискавка’, мусат ‘точило’, ‘брусок’, му-
титися ‘сумувати’;
• набилиняти ‘нагадувати’, нагинка ‘частинка’, най ‘не-
хай’, напретити ‘наказати’, незмущенний ‘чистий’, ‘неспотво-
рений’, нельзя ‘не можна’, немно ‘невиразно’, нечім ‘хоч’, нич
‘ніщо’, нідра ‘груди’, ніт ‘нема’;
• обключити ‘оточити’, оболога ‘довколишнє покриття’,
окрестність ‘обставина’, омлівати ‘послаблювати’, опека
‘кам’яна брила’, остіжом ‘притьмом’, отечина ‘вітчизна’,
отечний ‘батьківський’, охресність ‘довкілля’;
• пак ‘бо’, передвіцький ‘прадавній’, передидущий ‘попере-
дній’, перешлий ‘минулий’, перхати ‘гнати’, печаливий ‘сум-
ний’, пиловати ‘куритися’, питомий ‘рідний’, пінє ‘спів’, піти
‘співати’, позір ‘погляд’, поканути ‘потекти’, покотом ‘про-
тягом’, понимати ‘приймати’, поранє ‘досвіток’, поскочити
‘напасти’, прибочити ‘наблизитися’, прилучка ‘подія’, примі-
рительний ‘порівняльний’, принос ‘жертва’, про ‘через’, прого-
лений ‘відкритий’, пруд ‘швидка течія води’, пукати ‘стукати’;
• рахкіт ‘гуркіт’, рахкотіти ‘гуркотіти’, ректи ‘казати’,
ридза ‘ряса’, роба ‘черв’як’, розбіснити ‘розсердити’, розвер-
тися ‘розчинитися’, розвовнити ‘розхвилювати’, розличити
‘розрізнити’, роздоли, розлоги ‘прірви’, розперхнути ‘розігна-
ти’, розроняти ‘розбивати’, розтлівати ‘жевріти’, розчибати
‘розбивати’, рубатка ‘сорочка’, ругатися ‘насміхатися’, ‘глу-
митися’;
Культура слова №74’ 201194
• сань ‘змія’, свійство ‘особливість’, свість ‘сестра чолові-
ка’, своячина ‘рідні місця’, сердитощі ‘злість’, сила ‘ледве’, сі-
данє ‘зборище’, скорити ‘поспішати’, скоропадний ‘бистрий’,
сли ‘якщо’, скудерлений ‘закучерявлений’, смотрити ‘шука-
ти’, сойм, сойма ‘громадська рада’, сомкати ‘ковзати’, сполу
‘взаємно’, спорий ‘чималий’, сража ‘битва’, станище ‘пози-
ція’, станлі ‘стремена’, стрійний ‘прикрашений’, стріп ‘сніп’,
сумрак ‘сутінок’, схнюритися ‘насупитися’;
• тин ‘місто-фортеця’, торонко ‘часто’, тра ‘треба’, тра-
тись ‘мучитись’, трунути ‘торкнути’, ‘порушити’, трус
‘страх’, тужчий ‘тяжчий’, ‘гірший’;
• угол ‘кут’, ужє ‘мотуззя’, упрем ‘знову’, уставлятися
‘шикуватися’;
• хибкий ‘спритний’, холибатися ‘переміщатися’, ‘гойдати-
ся’, хоснувати ‘користати’;
• царина, царинка ‘ділянка землі, сіножаті’, ціло ‘зовсім’;
• шабатися ‘тинятися’, шайний ‘буйний’, шелепотіти
‘шарудіти’, шепшіти ‘метушитися’, шерегуватися ‘шикувати-
ся’, шибати ‘ганяти’, шибатися ‘метатися’, шнити ‘нишпори-
ти’, щекотати ‘щебетати’;
• ялмужна ‘милостиня’, ярий ‘весняний’, яркость ‘лю-
тість’, ятися ‘взятися’.
Творчість М. Шашкевича — неоціненний внесок в історію
української культури. Письменник започаткував нову літера-
туру й літературну мову в Західній Україні та заклав основи
подальшого їх розвитку. Великою мірою завдяки творчості
М. Шашкевича виник західноукраїнський варіант літературної
мови, що урізноманітнював виразові засоби загальноукраїн-
ської писемно-літературної мови.
|