Чи потрібні нам латинські літери?
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37154 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Чи потрібні нам латинські літери? / С. Чемеркін // Культура слова. — 2011. — Вип. 74. — С. 120-124. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37154 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-371542012-09-08T12:10:12Z Чи потрібні нам латинські літери? Чемеркін, С. Мова і час 2011 Article Чи потрібні нам латинські літери? / С. Чемеркін // Культура слова. — 2011. — Вип. 74. — С. 120-124. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37154 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мова і час Мова і час |
| spellingShingle |
Мова і час Мова і час Чемеркін, С. Чи потрібні нам латинські літери? Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Чемеркін, С. |
| author_facet |
Чемеркін, С. |
| author_sort |
Чемеркін, С. |
| title |
Чи потрібні нам латинські літери? |
| title_short |
Чи потрібні нам латинські літери? |
| title_full |
Чи потрібні нам латинські літери? |
| title_fullStr |
Чи потрібні нам латинські літери? |
| title_full_unstemmed |
Чи потрібні нам латинські літери? |
| title_sort |
чи потрібні нам латинські літери? |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Мова і час |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37154 |
| citation_txt |
Чи потрібні нам латинські літери? / С. Чемеркін // Культура слова. — 2011. — Вип. 74. — С. 120-124. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT čemerkíns čipotríbnínamlatinsʹkílíteri |
| first_indexed |
2025-07-03T18:54:25Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:54:25Z |
| _version_ |
1836653074966380544 |
| fulltext |
Сергій Чемеркін
ЧИ ПОТРІБНІ НАМ ЛАТИНСЬКІ ЛІТЕРИ?
У кінці ХХ — на початку ХХІ століття у мовній практиці ак-
тивно послуговуються вкрапленнями, написаними латинською
графікою, пор.: При інвестуванні проекту Société Générale об-
рахував усі позиції due diligence і визначив goodwill; Один із
перших музичних експериментів Вінса Кларка — Yazoo, запи-
саний разом із R&B-виконавицею Елісон Мойє (Alison Moyet)
в Erasure, — став успішним. Таке оформлення — результат
колосальних темпів запозичення українською мовою слів зде-
більшого з англійської мови — власних назв (компаній, органі-
зацій, закладів), термінів на позначення економічних, суспіль-
но-політичних процесів, слів зі сфери комп’ютерних техноло-
гій тощо.
Сучасні мовознавці задумуються над процесами, які руй-
нують традиційне уявлення про розвиток мови, послаблю-
ють комунікативні можливості тексту. Як ставитися до таких
вкраплень? Чи відповідають вони нормам сучасної української
мови? Чи можна кодифікувати лексеми, написані латиницею?
Найчастіше назви англійською, французькою та іншими
мовами потрапляють у мову масмедіа. Основна частина таких
лексем — власні назви компаній, організацій — McDonalds,
Microsoft, WWF. Хоч кожну з таких назв можна відтворити за-
собами української графіки, а законами про підприємницьку
діяльність регламентовано написання усіх компаній, що ведуть
моВа і чаС
Мова і час 121
бізнес в Україні, українською мовою, журналісти неохоче пи-
шуть такі назви по-українському. Розширюється і спектр тако-
го вжитку: сьогодні у мові масмедіа трапляються написані ла-
тиницею назви навчальних закладів — Пройшов курс менедж-
менту в Harvard University; спортивних клубів — У англій-
ському дербі переміг «Chelsea»; музичних гуртів — Кількість
копій альбомів Depeche Mode складає близько 73 мільйонів;
назв творів — Першим синглом групи став «Dreaming of Me»;
регіонів — Невелике містечко Prineville у штаті Орегон тощо.
В українській мові існує традиція передавання таких назв
власними мовними ресурсами, яка не викликає труднощів,
тому написання власних назв латинськими літерами можна
уникнути.
Проте відтворення назв чи їхніх частин латинськими лі-
терами характерне й для деяких загальних назв. У наукових
статтях уже набили оскому, як писати: смс-повідомлення чи
sms-повідомлення. Однак це питання не варте такої уваги: сло-
во з латинськими літерами у загальномовних словниках не
може бути кодифіковане! Можна, звичайно, пригадати знаки
хімічних елементів, в основі яких латинська графіка, символи
на позначення фізичних величин, що записані латинськими чи
грецькими літерами, проте вони, по-перше, не є мовними зна-
ками, а по-друге, назви цих величин загальномовні словники
фіксують українською мовою: пор.: гідраргірум (назва хімічно-
го елемента Hg — ртуть), альфа-випромінювання (назва фізич-
ного явища).
Написання слів латинськими літерами створює ще одну
проблему: як вимовляти речення із вкрапленнями латиницею?
Оскільки в українському контексті вжито слово з іншої мови,
то за логікою його треба прочитати відповідно до законів тієї
мови, з якої воно запозичене. Та українці так не прочитають!
Іншомовні вкраплення адаптуються до української вимови. На-
приклад, у реченні Новітні програми London Business School
спрямовані на покращення підприємницької діяльності мо-
вець-носій української мови артикулюватиме іншомовний ви-
раз не так, як це прийнято в мові-основі [lΛndən bıznıs sku:l], а
по-українському — [london biznes skul]. Це зумовлено тим, що
частина іншомовних слів уже є в арсеналі української мови,
Культура слова №74’ 2011122
тому їх вимовляють так, як вони усталилися. А вимовляти нові
слова з акцентуванням, подовженням та ін., як у мові-оригіна-
лі, — це звертати особливу увагу адресата повідомлення влас-
не на слово, а не на цілісний текст або ж акцентувати увагу на
артикуляційних здібностях адресанта. Тоді для чого вживати
у назвах латинські літери, коли у вимові запозичення все одно
адаптується до українськомовної артикуляції?
А тепер змоделюймо інакше мовну ситуацію. Значна части-
на запозичень приходять в українську мову з англійської, яка
«постачає» власну лексику й «обробляє» запозичення із інших
мов світу. Уявімо, що шлях запозичення зміниться, і в україн-
ську мову стануть надходити слова через посередництво ки-
тайської чи арабської мови. Чи будуть в українській мові вкрап-
лення ієрогліфів чи в’язі? Ймовірно, ні. По-перше, українці не
знають ні арабської, ні китайської мови навіть на початковому
рівні (на відміну від англійської чи іншої мови, що побудована
на латинській графіці, яка видається українцям зрозумілою).
По-друге, поєднувати такі типи текстів складно (кириличне
письмо зліва направо з арабським справа наліво чи китайським
зі специфічною традицією написання ієрогліфів). То чому ж ми
так активно використовуємо в українських текстах написан-
ня латинськими літерами? Бо ми знаємо цю графіку й може-
мо нею користуватися. Але ж це суб’єктивний чинник! Тобто
об’єктивних причин активного використання великої кількості
назв латинськими літерами немає?
Об’єктивні причини можна пошукати в іншій площині. На-
приклад, чи станемо ми писати слово, яке прийшло в україн-
ську мову з російської, літерами російської мови? Звичайно
ж, ні! У нас існує давня традиція адаптування на письмі назв,
написаних кирилицею, з іншої мови до української. Ми пише-
мо Сочі, Белград, хоч в оригіналі Сочи, Београд. Чому ж ми не
можемо так адаптувати до нашої мови назви, написані латини-
цею? Відповідь тривіальна: ми не вміємо вправно цього роби-
ти. Ми вперше відчули на своїй мові такий значний тиск ан-
гломовних запозичень, і тому ні в системі мови, ні у мовців не
вироблено механізму швидкого адаптування назви латинською
графікою до свого письма. Тому мовна практика знайшла вихід
із цієї ситуації: залишити так, як є... у мові-оригіналі. І «блукає»
Мова і час 123
слово українськими текстами в англійській «одежині» до тих
пір, доки мовна практика не «одягне» його у наше національне
вбрання або мовознавці не пошиють йому «наш костюм» і не
поставлять серед інших слів, одягнених в українську «одіж»,
у словник. Лише тоді це слово буде повноцінно українським.
Активне використання в українських текстах назв, напи-
саних латинською графікою, має екстралінгвальну природу.
Один із важливих чинників такого явища — маркетингова по-
літика бізнес-структур. Відповідно до законів цього нового для
нашого світу різновиду діяльності назва компанії чи товару по-
винна мати ознаки бренду (іншими словами — торговельної
марки): тобто усі споживачі чи користувачі мають аудіально й
візуально сприймати цю назву однаково, щоб не сплутати з ін-
шою назвою. Маркетологи стверджують, що у тексті не може
бути написання компанії чи товару іншою мовою, ніж мовою
оригіналу. Тому й чуємо: пий Coca-Cola [пий кока-ко́ла], купуй
Toyota [купу́й тойо́та]. Але ж кожен українець відчує неприрод-
ність такого вислову! Ми звикли відмінювати слова, тому таке
звучання ріже вухо.
Щодо візуального оформлення тексту назви компанії, то
проти маркетологів можна використати їхню зброю: хіба слово
Coca-Cola, написане англійськими літерами у звичайному тек-
сті, й логотип Coca-Cola з білих літер на червоному тлі — це
один і той самий візуальний ряд? Звичайно, ні! До честі мар-
кетологів, не всі компанії прагнуть до передавання власної на-
зви мовою оригіналу. Відома французька торговельна мережа
«Ашан» (в мові-оригіналі — Auchan) у країнах, де викорис-
товують кириличну графіку, наприклад Україні, Росії, — про-
понує написання Ашан, там, де користуються латиницею, —
Auchan або назви, що відтворюють колорит регіону, в якому
представлена компанія, наприклад, у Іспанії — Alcampo.
Сучасні комп’ютерні технології, друкувальні та відеовідтво-
рювальні можливості дають змогу в сучасному тексті зобрази-
ти логотип компанії з назвою на зразок картинок у текстах для
маленьких дітей, коли, наприклад, у оповіданні замість слів,
букви з яких дитина ще не знає, використовують маленькі кар-
тинки-піктограми на позначення цих понять. Такі тексти тра-
пляються в інтернет-комунікації, де послуговуються піктогра-
Культура слова №74’ 2011124
мами-емотиконами. Проте використання такого типу текстів
нераціональне, адже, по-перше, знаків-логотипів назв компа-
ній, товарів чи організацій може бути у сотні разів більше, ніж
ієрогліфів у китайській мові (до речі, кількість емотиконів у
інтернет-комунікації обмежена). По-друге, такі знаки можна
відтворювати лише за допомогою комп’ютерних засобів. Їх не
в змозі відтворити людина, пишучи на папері. По-третє, таке
письмо руйнувало б саму основу філософії писемних знаків —
універсальність.
Як бачимо, навіть написання назви логотипу мовою оригі-
налу в мові, яка запозичує, все одно змінює візуальний образ
продукту чи послуги. Ймовірно, варто, щоб цей продукт спо-
живач чи користувач сприймав свідомо, а не рефлекторно. А
для цього не важливо переходити на іншу графіку. Тому пий
кока-колу — нормальне, стандартне для української мови утво-
рення, до того ж у свідомості мовця цей товар відрізняється від
інших схожих.
Отже, запозичене слово, узвичаєне в мовній практиці, на
письмі повинно відтворюватися українськими літерами, що
природно для мови і свідчить про позитивну динаміку розвит-
ку мовної системи.
Оксана Андрейченко
СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ
ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ У МОВІ ГАЗЕТИ
КІНЦЯ ХХ — ПОЧАТКУ ХХІ ст.
Упродовж останнього десятиріччя окреслилася чітка тен-
денція щодо активного вивчення динамічних процесів, які від-
буваються в мові сучасної преси. Ці процеси зумовлені насам-
перед зростанням ролі ЗМІ у формуванні громадської думки.
Вплив мови друкованих періодичних видань на читачів зале-
жить, зокрема, від особливостей функціонування емоційних
мовних засобів, серед яких одними з найпоказовіших щодо
стилістичної виразності й активності є фразеологізми.
|