Літературне редагування у системі фахової підготовки філологів
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37162 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Літературне редагування у системі фахової підготовки філологів / В. Шляхова // Культура слова. — 2011. — Вип. 74. — С. 158-163. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37162 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-371622012-09-08T12:10:15Z Літературне редагування у системі фахової підготовки філологів Шляхова, В. Культура фахової мови 2011 Article Літературне редагування у системі фахової підготовки філологів / В. Шляхова // Культура слова. — 2011. — Вип. 74. — С. 158-163. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37162 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Культура фахової мови Культура фахової мови |
| spellingShingle |
Культура фахової мови Культура фахової мови Шляхова, В. Літературне редагування у системі фахової підготовки філологів Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Шляхова, В. |
| author_facet |
Шляхова, В. |
| author_sort |
Шляхова, В. |
| title |
Літературне редагування у системі фахової підготовки філологів |
| title_short |
Літературне редагування у системі фахової підготовки філологів |
| title_full |
Літературне редагування у системі фахової підготовки філологів |
| title_fullStr |
Літературне редагування у системі фахової підготовки філологів |
| title_full_unstemmed |
Літературне редагування у системі фахової підготовки філологів |
| title_sort |
літературне редагування у системі фахової підготовки філологів |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Культура фахової мови |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37162 |
| citation_txt |
Літературне редагування у системі фахової підготовки філологів / В. Шляхова // Культура слова. — 2011. — Вип. 74. — С. 158-163. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT šlâhovav líteraturneredaguvannâusistemífahovoípídgotovkifílologív |
| first_indexed |
2025-07-03T18:55:04Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:55:04Z |
| _version_ |
1836653116442804224 |
| fulltext |
Валентина Шляхова
ЛІТЕРАТУРНЕ РЕДАГУВАННЯ У СИСТЕМІ
ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ ФІЛОЛОГІВ
Питання мовної грамотності серед студентів завжди було
актуальним, особливо в середовищі студентів-філологів. На-
вчальні дисципліни, які мають забезпечити належний рівень
наукових знань і практичних навичок щодо досконалого ово-
лодіння чинними нормами української мови, не завжди дося-
гають цієї мети. Відповідно постає потреба вироблення такого
методичного підходу, який сприяв би підвищенню рівня мовної
грамотності серед студентів. Таким підходом стала можливість
використання на заняттях практики літературного редагування.
На підставі рекомендацій науковців та власного досвіду
щодо формування мовної компетентності майбутніх учителів
української мови в Черкаському національному університеті
запроваджено навчання студентів техніки і норм літературного
редагування. Оскільки мова сучасної періодичної преси, науко-
вих, навчальних посібників не завжди відповідає зразковій лі-
тературній мові, майбутні філологи мають виробляти критичне
ставлення до прочитаного. Крім того, вони аналізують помил-
ки, що трапляються на екрані телебачення, у рухомих рядках
та рекламі, у мові дикторів та учасників передач розмовного
жанру тощо.
Практика редагування виконує важливу методичну функ-
цію, як засіб поєднання контролю та самоконтролю. Виправ-
КуЛЬтура
ФаХоВоЇ моВи
Культура фахової мови 159
ляючи чужі помилки, студент активізує внутрішню програму,
складену із системи мовних та мовленнєвих знань і умінь,
проектує її на аналізований матеріал, бере на себе відповідаль-
ність, а отже набуває досвіду редакторської діяльності, набуває
фахової компетентності.
Вивчаючи дисципліну «Орфографічний практикум», пер-
шокурсники виробляють уміння знаходити та редагувати в ма-
теріалах місцевої преси орфографічні помилки. Опрацьовуючи
з третьокурсниками «Практичну стилістику», аналізуємо весь
спектр помилок у газетних текстах та навчальних посібниках;
під час опрацювання на п’ятому курсі «Теорії та практики ро-
сійсько-українського перекладу» розкриваємо зміст поняття
про недопереклад як узагальнене поняття про помилки, серед
яких розрізняємо необґрунтоване транскрибування росіяніз-
мів чи їхніх компонентів (найчастіше суфіксальних морфем)
та калькування лексем і висловлень. Результатами такої по-
слідовної роботи є сформовані уміння зіставляти написане
з власною програмою написання, якщо ж написане викликає
сумніви — вдаватися до відповідних лексикографічних джерел
та навчальних посібників із культури мови, брати на себе від-
повідальність за відредагований матеріал.
Аналіз студентських робіт першокурсників, які здебільшого
отримують високі бали на зовнішньому незалежному оціню-
ванні з української мови та літератури, у першому, діагностич-
ному, диктанті «Крайнебо» з навчального посібника М. І. Фур-
дуй «Українська мова. Практикум з правопису» показує, що
студенти припускаються в середньому 4 орфографічних по-
милки — від 0 до 8. Серед типових помилок — уживання
м’якого знака, апострофа, написання е та и в ненаголошеній
позиції, написання разом, окремо та через дефіс у словах на
зразок: тьмяне, стежечка, на п’єдесталі, востаннє, мовбито,
спершу, піщаний та ін. Студенти не завжди вміють виконувати
орфографічний розбір слів, у яких допущено помилки, вони не
навчені чітко формулювати назву орфограми, а відтак відшука-
ти потрібну інформацію про написання в «Українському право-
писі» чи навчальному посібнику, не знають більшості орфогра-
фічних правил. Тому формування грамотності першокурсників
полягає в усвідомленому підході до написання, співвіднесення
Культура слова №74’ 2011160
написаного з правилами українського правопису. Опрацюван-
ня основних орфограм передбачає: 1) повторення та система-
тизацію знань про чинні в сучасній мові підходи до написання;
2) зіставлення правильного написання з певним орфографічним
правилом, виявлення лінгвістичних умов, які зумовлюють саме
таке написання; 3) ускладнене списування, тобто вставлення
на місці пропусків потрібних літер чи знаків, та обґрунтування
вибору; 4) добір із орфографічних словників мовних одиниць
на певне орфографічне правило для перехресного взаємоопи-
тування на практичному занятті; 5) добір із газетних текстів
мовних одиниць, у яких порушено чинну норму; 6) укладання
каталогів орфографічних помилок за тематичним принципом;
7) редагування орфографічних помилок в усній чи письмовій
формі; 8) обов’язкове виконання повного орфографічного роз-
бору слів, у яких були допущені помилки при написанні дик-
тантів.
На кожному з занять після опрацювання певної орфограми
викладач передбачає роботу над добіркою матеріалів із міс-
цевої преси, які потребують редагування. Редагування скла-
дається з ряду послідовних операцій: 1) зіставити написане із
усвідомленими правилами та образом правильного написання;
2) виявити помилку та виправити її; 3) обґрунтувати правиль-
ність свого вибору та можливу причину ненормативного напи-
сання.
Як показує огляд сучасних черкаських газет, найчастіше
порушуються правила вживання великої літери у складених
власних назвах, наприклад, написання з великої літери кож-
ного слова складеної власної назви (Пенсійний Фонд, Націо-
нальний Палац «Україна», Уманський Європейський універси-
тет замість Пенсійний фонд, Національний палац «Україна»,
Уманський європейський університет), посад, які не належать
до найвищих (прес-служба Прем’єр-міністра Великобританії,
Голова партії «Красива Україна», Президент клубу замість
прес-служба прем’єр-міністра Великобританії, голова партії
«Красива Україна», президент клубу), написання з малої літе-
ри повних офіційних назв країн (радник посольства республіки
Польща замість радник посольства Республіки Польща) тощо.
Причиною таких помилок можуть бути так звані «мовно-кор-
Культура фахової мови 161
поративні стандарти», зумовлені мінливістю політичної ситу-
ації, уподобаннями автора та ін. Наприклад, у газеті «Україн-
ське слово» всупереч чинним нормам із малої літери пишуть
назви найвищих державних посад, проте назви, наприклад, по-
сад, звань діячів ОУН — з великої. Відтак завдання формуван-
ня грамотності студентів ускладнюється тим, що преса з різних
причин нехтує кодифікованими нормами, на власний розсуд
обирає варіанти написання.
У процесі вивчення основ стилістики третьокурсники по-
глиблюють свої знання про стилістичний потенціал одиниць
різних мовних рівнів. Ознайомлюючись зі стилістичними ре-
сурсами сучасної української мови, здебільшого на матеріалах
художнього стилю (а для студента це важливо, адже він готу-
ється викладати й українську літературу), викладачі не мають
можливості добирати матеріал для редагування з художніх тек-
стів, оскільки ці тексти створені справжніми майстрами слова.
Інша річ — матеріали преси. Скажімо, опрацьовуючи стиліс-
тичні можливості словотворчих засобів у молодіжній пресі —
газетах «Молодь України», «Україна молода», «Молодь Черка-
щини», «Нова «Молодь Черкащини», — викладачі звертають
увагу на продуктивність словотворчого суфікса -ник- на по-
значення осіб за родом діяльності: протестувальник, мітин-
гувальник, радійник, молільник; на те, що сьогодні відчинено
двері на шпальти газет перед розмовною лексикою, жаргоніз-
мами: вісім років «колючки», депутатка міськради, президент
нахімічив, мармиза все одно крива; на те, що преса активно ви-
світлює церковне життя сучасного українського суспільства, а
тому словник читача збагачується лексикою сакрального сти-
лю: патріарше облачення, чернеча скуфія, введення Богородиці
до Єрусалимського храму тощо.
Тексти газет містять удосталь матеріалів для стилістично-
го аналізу та редагування, пор.: Господарі на знак подяки на-
городжують (замість пригощають) хлопців ласощами; Після
шостої години вечора колядувати йде третя група, але це вже
не діти, а неодружені хлопці й дівчата (зміст слів хлопець та
дівчина уже передає їхній сімейний статус). Проте, якщо у га-
зетному тексті такі помилки сприймаються як одноденки, то у
тексті навчального посібника для студентів гуманітарних вузів
Культура слова №74’ 2011162
вони викликають несприйняття, оскільки шкодять осмислен-
ню інформації, спонукають до літературного редагування від-
разу в процесі ознайомлення: Перекладознавство має справу з
вивченням (замість вивчає) процесів передачі цінностей духо-
вної культури однієї мовної спільності до іншої; У практиці
перекладу вже намацана (замість знайдено) золота середина.
Отже, формування у студентів уміння літературно редагува-
ти тексти публіцистичного та наукового стилів передбачає по-
глиблення знань про призначення текстів цих стилів — впли-
вати на емоції читачів, переконувати їх у слушності висловле-
ного, формувати громадську думку чи інформувати про наукові
положення, конкретизувати систему наукових понять. Студен-
ти довідуються про жанрове розмаїття та стилістичні ресурси
кожного зі стилів. Якщо у публіцистичному стилі допустимі
авторські новотвори, конотативно маркована лексика, окремі
вкраплення розмовної чи просторічної лексики, то в науковому
тексті такі одиниці відволікають увагу від змісту, викликають
недовіру до автора як особи, що не достатньо володіє ресурса-
ми літературної мови.
Загальновизнано, що вихованню мовного чуття особистості,
культуромовної компетентності, удосконаленню стилістичної
вправності сприяють заняття перекладом, особливо з близь-
коспорідненої мови. Спецкурс із теорії та практики перекладу
формує у студентів наукове бачення проблем перекладу різних
мовних одиниць, передовсім реалонімів, фразеологізмів, між-
мовних омонімів. Адже перекладати дослівно — неправильно,
потрібно адекватно засобами іншої мови відтворити думки
автора та викликати очікувані ним емоції. Критеріями якості
такого перекладу є його мовна довершеність, тобто щоб вико-
ристані мовні засоби не нагадували мовної структури тексту
оригіналу, щоб вони відповідали ситуації спілкування, забез-
печували адекватність сприймання перекладеного оригіналу,
його емоційну та естетичну відповідність. Матеріалу, який
формував би критичне перекладацьке мислення та потребу ре-
дагувати, вдосталь — це, зокрема, матеріали двомовних газет
«Дзеркало тижня», «День» та ін.
Уміння працювати з деформованими мовними одиницями —
словом, словосполученням, реченням, текстом, — редагуючи
Культура фахової мови 163
їх відповідно до чинних норм, правильності та доцільності,
забезпечують розвиток у студентів критичного лінгвістичного
мислення, відповідальності за слово мовлене і писане, умін-
ня зіставляти чужу мовну продукцію зі сформованою засоба-
ми мовної освіти програмою власної мовної діяльності. Усе це
допомагає майбутньому філологові набувати фахової компе-
тентності, формувати в собі відповідальність не лише за влас-
ну мовну практику, але й за стан функціонування української
мови в сучасному суспільстві.
Тамара Шульга
ТИПОВІ ПОМИЛКИ
В НАУКОВИХ РОБОТАХ СТУДЕНТІВ
Проблема дотримання літературних норм в наукових тек-
стах завжди актуальна. Особливої уваги вона набула з прийнят-
тям Закону про мови 1989 р., що закріпив українську мову в
статусі державної й стимулював активізацію процесів мовного
планування, загострив пуристичні тенденції в оцінці норми.
Більшість учених вважають, що помилка — це порушен-
ня норми літературної мови. Водночас варто враховувати, що
такі явища можуть бути вмотивовані незнанням правил, форм
тощо, а також тим, що на певних етапах розвитку мови в її сис-
тему входять нові елементи, явища, які не відразу можна оці-
нити, кваліфікувати, а тим паче кодифікувати. До того ж є ще
художній текст, у якому з метою підвищення виразності вжива-
ють оказіональні, нетрадиційні, незвичні слова, мовні звороти.
Відтак порушення норми буває вмотивоване та невмотивоване.
Є думка, що термін «помилка» можна поставити поряд зі
словами істина й брехня, замінити рядом синонімів — відхи-
лення від норми, істини; погрішність, похибка у чому-небудь;
промах, недогляд; неточність;обмовка (в усній мові); описка
(у писемній мові); ляпсус (груба помилка, що є результатом
необачності, легковажності); мовні недоліки; мовленнєві по-
грішності; мовленнєві дефекти; спотворення (Ф. С. Бацевич).
|