Словопошуки М. Вінграновського
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37174 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Словопошуки М. Вінграновського / Г. Вокальчук // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 20-27. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37174 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-371742012-09-08T12:10:27Z Словопошуки М. Вінграновського Вокальчук, Г. Мовосвіт Миколи Вінграновського 2011 Article Словопошуки М. Вінграновського / Г. Вокальчук // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 20-27. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37174 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мовосвіт Миколи Вінграновського Мовосвіт Миколи Вінграновського |
| spellingShingle |
Мовосвіт Миколи Вінграновського Мовосвіт Миколи Вінграновського Вокальчук, Г. Словопошуки М. Вінграновського Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Вокальчук, Г. |
| author_facet |
Вокальчук, Г. |
| author_sort |
Вокальчук, Г. |
| title |
Словопошуки М. Вінграновського |
| title_short |
Словопошуки М. Вінграновського |
| title_full |
Словопошуки М. Вінграновського |
| title_fullStr |
Словопошуки М. Вінграновського |
| title_full_unstemmed |
Словопошуки М. Вінграновського |
| title_sort |
словопошуки м. вінграновського |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Мовосвіт Миколи Вінграновського |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37174 |
| citation_txt |
Словопошуки М. Вінграновського / Г. Вокальчук // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 20-27. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT vokalʹčukg slovopošukimvíngranovsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-03T18:55:43Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:55:43Z |
| _version_ |
1836653156774182912 |
| fulltext |
Культура слова №75’ 201120
шапки й рукавиці (там само); Собака підняв голову, потягнув
повітря, тихо заскімлив, завищав і з усіх своїх чотирьох ніг
кинувся садом до хати («Первінка»); Центром ритмічності про-
зи є дієслова, їх повторюваність у певній граматичній формі.
Мова художньої прози Миколи Вінграновського — одна з
неповторних сторінок української художньої мови. Словами
дослідника Павла Щириці, вона «створює ауру дивовижної
музики, що відлунює в тобі і бринить повсякчас досконалим
суцвіттям мови, кодом національної краси і сили, дотепністю
й правдоподібністю нестримної фантазії — власне звучанням
української землі».
Галина Вокальчук
СловопошуКи м. вінграновСьКого
Художній палітрі віршів Миколи Вінграновського прита-
манні неповторна образність, несподівані асоціативні зв’язки,
лексичне багатство й естетична вишуканість вислову. Ці сут-
нісні ознаки поезії видатного шістдесятника частково зумовле-
ні тим, що автор активно експериментував у царині словотвор-
чості, і наслідками його невтомних словопошуків стали понад
дві сотні оригінальних за змістом і формою інновацій.
У поетичному словнику М. Вінграновського, як і багатьох
інших поетів ХХ ст., представлені досить значні за обсягом кор-
пуси іменникових, прикметникових, дієслівних та прислівни-
кових авторських лексичних новотворів (далі — АЛН). Однак,
на відміну від багатьох колег по перу, М. Вінграновський здій-
снював сміливі пошуки нових мовновиражальних засобів і в
межах інших частин мови. Приміром — у галузі займеннико-
вого словотвору. Відомо, що займенники як дуже давній за по-
ходженням частиномовний клас із особливими формальними
показниками — це стабільна й закрита система найменувань,
яка на сучасному етапі розвитку мови не поповнюється узу-
альними новотворами. М. Вінграновський, майстерно розви-
ваючи фольклорні дериваційні традиції, за допомогою змен-
шувально-пестливих суфіксів створює займенникові АЛН із
мовосвіт миколи вінграновського 21
позитивною конотацією в семантиці й уводить їх у контекст
із виразним народнопісенним колоритом: Піввітру пахло ще
теплом,/ Йогенька ж половина; Коло тебенько я — дивись!/
Ходять хмари нехмарним небом,/ По воді сон зорі повивсь/ Біля
тебенько, коло тебе.
Зауважимо, що зрідка експериментували в цьому напрямі й
деякі інші автори. Так, у поезії Майка Йогансена зафіксовано
АЛН аналогічної структури: Моє, моєньке — миле, ясне — мі./
Спи, золотава вовно… (1926 р.), пор. із АЛН Ліни Костенко:
Така ж моя, така ж моїсенька!
Привертає увагу читача АЛН -енко-єнко-венко-, утворений
способом лексикалізації суфіксальних морфем -енк(о) + -єнк(о)
+ -(в)енк(о) і об’єднання їх у межах одного слова: Я тобі ка-
зав і говорю —/ наче я не -енко-єнко-венко-.../ Подивилось небо
крізь зорю,/ Де морозить хвилю морозенко (1975 р.). Відомо,
що зазначені морфеми характерні для українських прізвищ на
зразок Коваленко, Саєнко, Яковенко та використовуються для
позначень осіб за родинними (або/і професійними) зв’язками:
коваль — коваленко (син коваля). Формально проста одиниця
(службова морфема в поєднанні з її фонетичними модифіка-
ціями), на перший погляд, не може бути значеннєво повновар-
тісною. Однак поетичний контекст актуалізує смислові грані
новотвору, дивовижно перетворюючи її на інформативно ба-
гатошарову номінацію особи: у семантичній структурі АЛН
виокремлюються інтегрувальні, диференційні й периферійні
семи ‘особа’, ‘чоловіча стать’, ‘національність’, ‘вік’, ‘родинні
зв’язки’, ‘оцінка’. Окрім того, поява АЛН цілком виправдана
й версифікаційними потребами: автор створив оригінальну
риму -енко-єнко-венко- до слова морозенко. Принагідно за-
значимо, що в українській поезії ХХ ст. спроби лексикаліза-
ції розгляданої морфеми здійснювали й інші автори, однак
номінація ускладненої структури засвідчена лише в доробку
М. Вінграновського, пор.: Тільки псуєш собі кров…/ «Енко» —
не те, що Зеров! (Д. Загул); А це могила земляка мого,/ З таким
ласкавим прізвищем на -енко… (М. Рильський, 1945).
Словопошуки М. Вінграновського в розгляданому напрямі
ілюструють інші АЛН: Стояла баба, руки склала,/ Старій дав-
но пра-пра-пра-про…/ Тополя вітром ледь хитала,/ І волово-
Культура слова №75’ 201122
дився Дніпро (1981 р.). Несподіваний за формою предикатив
спонукає читача до активного сприйняття контексту, актуалі-
зуючи асоціативні зв’язки: якщо в мовній свідомості українців
суфікс -енко асоціюється, як зазначалося, з поняттями ‘особа
чоловічої статі’, то повтор префіксів пра-пра-пра- актуалізує
зміст понять ‘старий’, ‘давній’, водночас посилюючи темпо-
ральну ознаку.
Експериментуючи зі словом, М. Вінграновський активно
створював складені найменування — юкстапозити. У його
лексиконі є чимало як оригінальних, так і традиційних, фоль-
клорних одиниць, напр.: любов-лелека, вітер-лист, даль-
хитавиця, зоря-пересмута, мла-темнина, сумнів-горизонт,
кремінь-дуб, зоря-вечірниця, одинота-одина, погуба-згуба тощо.
Компонентами юкстапозитів іноді є власні назви: Сон-Шевченко,
Київ-листопад, Земля-зозуля, Дніпро-Дунай.
Окрім узвичаєних двокомпонентних номінативних оди-
ниць, М. Вінграновський у руслі словотвору шістдесятників
конструював багаточленні інформативно насичені наймену-
вання, основне призначення яких — увиразнення образнос-
ті й семантичної багатоплановості поетичного тексту, напр.:
Вітчизно-сльозе-мріє-сну,/ Прийми болінь моїх весну (1960 р.).
Зумисний кореневий повтор у складі багаточленного АЛН
зазвичай акцентує увагу читача на певній грані позначуваного
об’єкта, поняття: Малі-маленькі-більші-менші,/ дезинфікова-
ні вапном —/ тим стали ми народоперші,/ його незаскленим
вікном; Мій антисвіте з чорним животом,/ З чернечо-чорно-
чорними губами,/ Із міріадами незвіданих галактик,/ Які хо-
ваються в тобі і клекотять... Для поезії М. Вінграновського,
як і загалом для творчості шістдесятників, характерне явище
паронімічної атракції.
Цілеспрямоване поєднання в межах контексту близькозвуч-
них слів можна визначити як своєрідний «паронімічний ви-
бух»: Обнімає ніч зорю за плечі,/ Синьо посміхається зоря.../ Ти
мені настояна на втечі,/ Втеченько-утечо-течія…; Почапали
каченята/ та по чаполоті,/ каченята-чапенята:/ сухо нам у
роті; В білих льолях сплять лілеї,/ чапленя на чатах,/ ці лілеї-
дрімолеї,/ а ми — каченята!; пор. також: щастя-трясця, жор-
жина-дружина та ін.
мовосвіт миколи вінграновського 23
У поетичному доробку М. Вінграновського засвідчено ока-
зіональні прислівникові пароніми, що відрізняються лише од-
нією фонемою, однак ця, на перший погляд, незначна відмін-
ність значною мірою употужнює образність усього контексту,
як-от: Додому дітлашні вечірньосірогусо,/ Вечірньосірогусто
ластівкам —/ Додому всі, хто є: стручок квасолі луснув/ І лус-
канням своїм всіх на ніч налякав.
Семантичні дослідження останніх десятиліть доводять, що
в процесі аналізу висловлювання необхідно враховувати не
лише власне мовні, але й екстралінгвальні чинники, зокрема
так звані «фонові знання», що спираються на відому співроз-
мовникам картину ситуації й «загальний фонд знань» адресан-
та й адресата повідомлення. Саме цей «загальний фонд знань»
і дозволяє адекватно до авторського задуму зрозуміти значен-
ня багатьох АЛН. Приміром, позамовний контекст допомагає
глибше проникнути в семантику деяких багаточленних ново-
творів М. Вінграновського, напр.: У поколіннях гідночесноли-
цих,/ У тому, що не хочу і не дам! —/ Народ мій тут іще раз
народився,/ Мій молодо-цілинно-юно-бам. У значенні остан-
нього АЛН віддзеркалюється дух епохи: освоєння народом
цілинних земель (у складі АЛН про це інформує компонент
цілинно-), участь молоді в будівництві Байкало-Амурської магі-
стралі (інформативну функцію виконують складники молодо-,
юно-, бам).
Показовим для неологічної палітри М. Вінграновського є
той факт, що автор активно здійснював пошуки нових назв ча-
сових відрізків. Це інновації юнь-весна, про́весень (пор. з узу-
альним провесінь), всевіч (від вся вічність, засвідчено також
спільнокореневі прикметники всеві́чний, навіки-вічний), сто-
літечко (у значенні ‘століття’). Деякі складні за структурою
АЛН утворені внаслідок поєднання антонімічних компонентів,
що суттєво посилює експресивність контексту, напр.: «Пропало
десь далеко/ Все, що косити мав./ Пропало десь далеко./ Не ви-
дно вдень-вночі...»/ І плакав наш лелека/ З косою на плечі; Знизу
оббиті озера хмарами білими — літо-зимота.
На основі компонентів стійкого словосполучення денно
і нощно автор утворив три однокореневі інновації: іменник
нощедення і прислівники нощно-денно, нощеденно (в одному
Культура слова №75’ 201124
з видань творів подано варіант із наголошеним інтерфіксом: І
день, і ніч, нощеденно у цвіті/ Цвіту собі у тім яру в полях).
М. Вінграновський апробовував «життєздатність» своїх ново-
творів, уводячи їх у контексти поезій, написаних упродовж різ-
них років, пор.: І день і ніч, і нощеденно в цвіті/ цвіту собі
у тім яру в полях (1962 р.); …Тривога ваша і моя/ Була при-
сутня нощеденно,/ Бо невідмінна і священна/ Нам сестер го-
лубих сім’я (1967 р.). Водночас засвідчені акцентуаційні й фо-
нетико-орфографічні модифікації АЛН, уведених у той самий
контекст, однак в іншій редакції твору, пор. із наведеним вище
уривком: …Тривога ваша і моя/ Була присутня нощно-денно…
Названі інновації поет використовує як оригінальні рими до
прикметника священний, що закономірно зумовлює емоційну
наснаженість висловлювання, напр.: В цьому нашому світі,
плинкім нощеденні,/ в цьому нашому світі, де доля терпка,/
моє місто-любове, нам з тобою священні/ І світанок Данила,
і вечір Франка.
Повертаючись до теми багаточленних новотворів у поетич-
ному словнику М. Вінграновського, зазначимо, що цими АЛН
позначено часові поняття: При зимі-осені-весні,/ розхитуючи
кладку,/ біг дід мій здалеку мені/ чорнявим хлопченятком.
Сема темпоральності наявна в структурі АЛН розджмелі-
то, що виник, очевидно, унаслідок контамінації трьох номіна-
тивних одиниць — роздратований + джміль + літо, причому
останні дві лексеми автор увів у контекст твору, підказавши
таким чином читачеві шлях появи інновації, тоді як сема ‘не-
гативний емоційний стан особи/істоти’ (власне роздратова-
ний) у контексті не експлікована, однак прямо асоціюється зі
словом марудити, а опосередковано — із наявною в контексті
фразеологічною одиницею дивитися вовком: Прощався з лі-
том джміль, марудив розджмеліто,/ Дивився вовком, вовком
і літав... (1983 р.).
Незвичністю форми привертає до себе увагу й АЛН перече-
каяність, який поет створив також для позначення особливого
емоційного стану особи: Який щасливий голод на душі!/ Яка
перечекаяність! Звідколи!/ Яка жага вже застеляє столи!
(1976 р.). АЛН утворений об’єднанням двох слів: перечека-
ти + неприкаяність — перечекаяність. Це один із різновидів
мовосвіт миколи вінграновського 25
контамінації — міжслівне накладання, коли на кінець першо-
го слова (дієслівної основи перечека-ти) накладається сегмент
іншого слова (непри-ка-яність), при цьому відбувається й на-
кладання фонем [к], [а]. Унаслідок цього складного процесу
виникає слово особливого типу, яке поєднує семантику обох
твірних слів, а в своїй основі — основи (точніше — частини)
поєднаних слів. Формальна новизна АЛН зумовлена семантич-
ним аспектом: автор прагнув по-новому позначити почуття за-
коханої людини, яке ліричний герой сприймає як своєрідний
сплав неприкаяності й очікування.
Для творчості більшості українських поетів минулого сто-
ліття характерним є активне творення оригінальних назв осіб.
У поетичному словнику Миколи Вінграновського таких найме-
нувань небагато, однак майже всім їм притаманні образність,
стилістичне забарвлення, напр.: несин, дрімайлик, підспівайло,
стягач, сла́да. Як уже зазначалося, автор, уводячи інновацію
в поетичний контекст, зазвичай поряд розміщує мотивувальне
слово, щоб увиразнити значення АЛН, продемонструвати ме-
ханізм його творення, напр.: Зранку моє скіфеня,/ Станеш до
вечора скіфом; Ти прилинь, прилинь, моя прилинонько,/ роз-
кажи про себе і як звати.
За аналогією до узуальних назв недорослих осіб М. Він-
грановський утворив ряд найменувань конкретних предметів,
як-от: просеня, тополя, сосеня, сосеняточко, шовковенятко, сте-
женятко, зоренятко, хмаренятко тощо. Загальновживані назви
осіб на зразок дівченя, хлоп’я, малятко, дівчаточко — позитив-
но конотовані. Відповідно в семантичній структурі АЛН, що
позначають не осіб, а інші об’єкти, теж наявні семи позитивної
оцінки, унаслідок чого інновації набувають емоційно-експре-
сивного забарвлення, яке увиразнюється в контексті: Сміється
заєць з морквою за вухом,/ Зеленим носом ловить сніженя.
Окрім авторських назв конкретних предметів, М. Він-
грановський використовує АЛН для позначення понять склад-
ної семантичної структури, причому контекст у такому разі не
завжди актуалізує зміст АЛН, як-от: Здійми мені хоча б якесь/
Літатенятонько нещасне./ Мій Києве, надія гасне./ У тремі
серця я увесь.
Культура слова №75’ 201126
Нерідко М. Вінграновський удається до прийому повтору
(а то й нагромадження) у тексті одноструктурних дериватів
певного словотвірного типу, чим досягає не лише відповідного
стилістичного ефекту (зокрема увиразнення зменшено-пест-
ливого забарвлення дериватів), але й, як зазначалося вище, зу-
мисно унаочнює шлях появи новотворів: У ластівки — ласто-
венятко,/ В шовковиці — шовковенятко,/ В гаю у стежки —
стеженятко,/ У хмари в небі — хмаренятко,/ В зорі над са-
дом — зоренятко/ Вже народилися.
Частовживані в поетичному словнику М. Вінграновського
авторські назви явищ природи і назви просторових понять,
серед яких виокремлюються ряди спільнокореневих АЛН, що
ілюструє невичерпні можливості української словотвірної сис-
теми. Високою частотністю відзначаються зокрема такі коре-
неві морфеми у структурі АЛН: сніг-: снігопадь (іменник жіно-
чого роду, пор. з узуальним снігопад), сніголет (пор. аналогічні
за структурою АЛН листолет, часолет), снігодощ, сніженя;
неб-о: небопад, небопадь, небозвіддя (пор. з узуальним небоз-
від), піднеб’я (пор. з узуальним піднебесся та з АЛН підзор’я),
небенятко.
Поета не випадково приваблювали словотвірні експеримен-
ти з номінаціями небо, сніг. Це одиниці традиційного україн-
ського словника.
У контексті авторські новотвори виконують різноманітні
функції, зокрема:
• служать засобом конкретизації ознак явищ природи: Суха
та шибка чи волога/ У сніголет чи в дощосіч;
• сприяють економії мовних засобів (для позначення певно-
го об’єкта в мові існує описова конструкція): А снігодощ над
вовком пролітає/ І Ріг Кривий поволі обніма;
• стимулюють читача порівняти АЛН із загальновживаним
узуальним відповідником, а відтак — активніше сприйняти
контекст, замислитися над причинами створення авторської
назви певного явища природи: З далеких берегів і лоз/ В цю сні-
гопадь лапату/ Приніс від зайця Дід Мороз/ І дещо нам у хату;
• служать для творення нового образу: В багряно-сизому
інеї,/ У сизо-збурену небопадь...; А згорблений чумацький не-
бопад/ Освітлює пахучі очі квітів;
мовосвіт миколи вінграновського 27
• використовуються з метою створення образу і водночас
задля версифікаційних потреб: Всі сто століть у скруті і
жалі/ Під небозвіддям згрозеної днини...; Поза полем небо та
піднеб’я,/ З-попід неба димаровий дим…
Оцінюючи роль М. Вінграновського в розбудові і збагачен-
ні українського поетичного лексикону, варто відзначити, що
він продовжив і творчо розвинув мовно-естетичну традицію
створення АЛН на позначення понять, пов’язаних із лексико-
семантичним полем «мова, слово». Поетичний словник цього
періоду поповнився такими його АЛН: слово-кат, шум-слово,
слово-зернина, слово-первоцвіт.
Майстерно вигранюючи українське Слово, М. Вінграновсь-
кий віднаходив і розкривав приховані в його семантичних над-
рах нові глибинні смисли, натхненно ословлював найпотаємні-
ші порухи української душі, власними лексичними знахідками
употужнював народнопісенну традицію мовно-естетичного
відтворення світу. Словесні шедеври Майстра зайняли достой-
не місце в українському поетичному словнику ХХ століття.
Надія Бобух
«чорніє ніч, де вчора день ходив»
(КонтраСтиви в поезії
м. вінграновСьКого)
Поезії Миколи Вінграновського притаманна надзвичайна
емоційність, суб’єктивність переживань, загострене відчуття
краси й свободи. Високу частотність у мовно-художній картині
світу поета мають антонімічні лексеми, що є свідченням по-
стійних зіткнень ідеального й реального, земного й небесного,
радісного й сумного.
У віршованих творах наявні контрастиви, що виконують
різноманітні семантичні функції: характеризують поведінку й
характер індивідуума, психічний стан, емоції, дії та стосунки
з іншими людьми, номінують полярні предмети, явища й про-
цеси об’єктивної дійсності.
Помітне місце в поетичному словнику М. Вінграновського
посідають антонімічно-синонімічні парадигми на означення по-
|