«Чорніє ніч, де вчора день ходив» (контрастиви в поезії М. Вінграновського)
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37175 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | «Чорніє ніч, де вчора день ходив» (контрастиви в поезії М. Вінграновського) / Н. Бобух // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 27-33. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37175 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-371752012-09-08T12:10:28Z «Чорніє ніч, де вчора день ходив» (контрастиви в поезії М. Вінграновського) Бобух, Н. Мовосвіт Миколи Вінграновського 2011 Article «Чорніє ніч, де вчора день ходив» (контрастиви в поезії М. Вінграновського) / Н. Бобух // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 27-33. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37175 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мовосвіт Миколи Вінграновського Мовосвіт Миколи Вінграновського |
| spellingShingle |
Мовосвіт Миколи Вінграновського Мовосвіт Миколи Вінграновського Бобух, Н. «Чорніє ніч, де вчора день ходив» (контрастиви в поезії М. Вінграновського) Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Бобух, Н. |
| author_facet |
Бобух, Н. |
| author_sort |
Бобух, Н. |
| title |
«Чорніє ніч, де вчора день ходив» (контрастиви в поезії М. Вінграновського) |
| title_short |
«Чорніє ніч, де вчора день ходив» (контрастиви в поезії М. Вінграновського) |
| title_full |
«Чорніє ніч, де вчора день ходив» (контрастиви в поезії М. Вінграновського) |
| title_fullStr |
«Чорніє ніч, де вчора день ходив» (контрастиви в поезії М. Вінграновського) |
| title_full_unstemmed |
«Чорніє ніч, де вчора день ходив» (контрастиви в поезії М. Вінграновського) |
| title_sort |
«чорніє ніч, де вчора день ходив» (контрастиви в поезії м. вінграновського) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Мовосвіт Миколи Вінграновського |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37175 |
| citation_txt |
«Чорніє ніч, де вчора день ходив» (контрастиви в поезії М. Вінграновського) / Н. Бобух // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 27-33. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT bobuhn čorníêníčdevčoradenʹhodivkontrastivivpoezíímvíngranovsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-03T18:55:47Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:55:47Z |
| _version_ |
1836653160803860480 |
| fulltext |
мовосвіт миколи вінграновського 27
• використовуються з метою створення образу і водночас
задля версифікаційних потреб: Всі сто століть у скруті і
жалі/ Під небозвіддям згрозеної днини...; Поза полем небо та
піднеб’я,/ З-попід неба димаровий дим…
Оцінюючи роль М. Вінграновського в розбудові і збагачен-
ні українського поетичного лексикону, варто відзначити, що
він продовжив і творчо розвинув мовно-естетичну традицію
створення АЛН на позначення понять, пов’язаних із лексико-
семантичним полем «мова, слово». Поетичний словник цього
періоду поповнився такими його АЛН: слово-кат, шум-слово,
слово-зернина, слово-первоцвіт.
Майстерно вигранюючи українське Слово, М. Вінграновсь-
кий віднаходив і розкривав приховані в його семантичних над-
рах нові глибинні смисли, натхненно ословлював найпотаємні-
ші порухи української душі, власними лексичними знахідками
употужнював народнопісенну традицію мовно-естетичного
відтворення світу. Словесні шедеври Майстра зайняли достой-
не місце в українському поетичному словнику ХХ століття.
Надія Бобух
«чорніє ніч, де вчора день ходив»
(КонтраСтиви в поезії
м. вінграновСьКого)
Поезії Миколи Вінграновського притаманна надзвичайна
емоційність, суб’єктивність переживань, загострене відчуття
краси й свободи. Високу частотність у мовно-художній картині
світу поета мають антонімічні лексеми, що є свідченням по-
стійних зіткнень ідеального й реального, земного й небесного,
радісного й сумного.
У віршованих творах наявні контрастиви, що виконують
різноманітні семантичні функції: характеризують поведінку й
характер індивідуума, психічний стан, емоції, дії та стосунки
з іншими людьми, номінують полярні предмети, явища й про-
цеси об’єктивної дійсності.
Помітне місце в поетичному словнику М. Вінграновського
посідають антонімічно-синонімічні парадигми на означення по-
Культура слова №75’ 201128
лярних почуттів, душевного стану індивідуума, психічних про-
цесів або емоцій (любов — ненависть, зненависть; радість —
горе, страждання, плач; щастя — нещастя, горе, біль, печаль,
плач; любити — ненавидіти; сміятися, засміятися, посміха-
тися — плакати, заплакати, журитися; радіти — журитися,
плакати та ін.). Напр.: Ви чуєте? Це мій народ — як сіль,/ Як
хрест і плоть мого життя і віку,/ І тому доля моя, щастя
моє, біль/ Йому належать звіку і довіку (тут і далі цитуємо за
виданням: Вінграновський М. С. Вибрані твори/ Передмова
Л. М. Талалая. — К.: Дніпро, 2004); Як мало ненавидіти й лю-
бити!/ І як багато жить, щоб тільки жить; Не видивляю-
ся, не тішусь, не радію,/ Не плачу, не бентежусь, не журюсь,/
Захолодію-позахолодію,/ Піду-розтану і не повернусь.
У віршованих контекстах номінації полярних почуттів, пси-
хічних процесів або емоцій виконують функції живих істот,
до яких звертаються: Прощай, любов, і зненависть, і горе!/
Прощайте, думи! Щастя і жалі!/ Мене до себе первозданно
горне/ Дніпророжденний світ мій на землі.
Персоніфіковані образи характеризують душевний стан лі-
ричного героя: Ти вся — із щастя! І з тобою/ Ще не вітаєть-
ся печаль,/ Та біль з розлукою німою,/ І нелюбові чорна даль;
Дивись: моря. Дивись: мій погляд — поле./ В легкій руці легке
перо ячить,/ І степ за полем, щастя попід болем,/ Попід ти-
хеньким болем, що мовчить.
Зафіксовані в поетичних творах антонімічно-синонімічні
парадигми свідчать про значно більшу варіативність мовно-
змістових форм для вираження негативного оцінного змісту,
ніж позитивного. Цей факт можна пояснити природною ре-
акцією людини на явища негативного характеру: вони більше
запам’ятовуються, вражають і болять людині.
Характерною ознакою ідіолекту М. Вінграновського є
кількаступеневі протиставлення, зумовлені ритмічною при-
родою віршової мови, а також намаганням у часткових проти-
ставленнях передати цілісний контрастний образ: Красо моя!
Вкраїночко моя!/ Ну що мені робити — я не знаю!/ То прилечу,
то знову відлітаю,/ А день за днем і гасне і сія…; І час гойда-
ється, і гори,/ І день, і ніч, і щастя й горе —/ Чи не гойдаємось
і ми?; Кажу ж, кажу ж у звітреному сні/ У зимі, в осені, у
мовосвіт миколи вінграновського 29
літі, у весні:/ Весною, літом, восени, зимою/ Дві білих пісні
рук твоїх зі мною.
В основі часткових протиставлень, крім симетричних анто-
німічних пар, компонентам яких властива семантична однорід-
ність, засвідчені також асиметричні антоніми, складники яких
містять семантичні відтінки, що підсилюють чи послаблюють
значення протиставлюваних лексем, репрезентують різний
ступінь вияву ознаки: Мовляв, каміння — не вода./ Нещастя —
щастя. Радість — горе./ Зажура — сміх. А сміх — біда./ Зозу-
ля — півень. Крапля — море.
Поезії властиві такі асиметричні антонімічні пари: новий —
древній (новий — старий), колиска — крематорій (народжен-
ня — смерть), молодість — сивина (молодість — старість),
живі — загиблі (живі — мертві), світанний — вечоровий (ран-
ковий — вечірній), що дає змогу увиразнити певні полярні озна-
ки, властивості, дії. Приміром: Тобі [море] ми з товариством
сповідаємо/ І молодість свою, і сивину; …Де цілує росу роса,/
Де дніпрова світанна повінь/ і на ластівці не згаса/ Молодий
вечоровий промінь.
Джерелом додаткової експресії в поетичних текстах є ба-
гатозначні лексеми, що репрезентують прямі чи переносні по-
лярні значення. Метафоричні перенесення відбивають семан-
тичну двоплановість компонентів лексичних опозицій. У поезії
М. Вінграновського зафіксовано субстантивні, атрибутивні й
дієслівні індивідуально-авторські метафори, утворені на осно-
ві контрастних лексем. Із-поміж субстантивних метафор ви-
окремлюємо: ті, що означають почуття, емоції та стан людини
(радість, смуток, кохання, туга тощо). Їхню основу станов-
лять антонімічні лексеми, пор.: небо зустрічі й розлуки; свято
засинання й просинання; душі світання, сутінку печалі; шлях
і щастя і біди, пор.: Де не повернешся — кругом у світі ти…/
Душі світання, сутінку печалі.
Атрибутивні метафори, основну роль у структурі яких віді-
грають семантично протиставлювані прикметники, ґрунтують-
ся на опозиціях: безсмертні — вмирущі (слова); гіркі — солодкі
(образи); старі — молоді (сни); сьогоднішні — вчорашні (очі) —
Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь./ Проходь. Сідай. У дні
Культура слова №75’ 201130
оці і ночі/ Вчорашніми очима я дивлюсь/ В твої сьогоднішні
передвечірні очі.
Для ідіолекту М. Вінграновського характерні атрибутивні
метафори, побудовані на асиметричних антонімах молодень-
кий — старий: І за руку старе горе/ Веде горе молоденьке;
Гоїв, гоїв, давні гоїв рани,/ Як нові димлять вже, наче дим, —/
На старі на золоті кайдани/ Молоденькі впали кайдани; І го-
ворить старе щастя/ Молоденькому на вухо:/ — Що лишилось
нам робити,/ Як ми з горем помінялись!
У передмові до книги поетового вибраного Л. Талалай за-
уважує, що молоденький — один з улюблених його епітетів,
адже свій поетичний світ, у який радісно входити і в якому лег-
ко дихати, він творить для ідеального щастя. Демінутив моло-
денький репрезентує позитивне ставлення до висловлюваного.
Із-поміж дієслівних метафор, побудованих на переносному
вживанні найменувань контрастних дій та процесів, засвідче-
но метафоричні сполучення, у яких традиційна для поетичної
мови лексема серце поєднується з семантично протиставлюва-
ними дієсловами. Дієслівні метафори передають суперечність
душевного стану ліричного героя, психологізм його настроїв,
вчинків: Я вже спішу страждати і любить,/ Бо я не зчувсь,
як небо стало ближчим,/ Легкого цвіту срібнокрилі хвищі —/
Все, чим сміється серце і болить. Однак і в традиційній спо-
лучуваності спостерігаємо індивідуально-авторські дієслівні
метафори, в основі яких лежить опозиція сміятися — плакати:
Дівчина входить/ Іде і сіда за рояль/ Мить/ І заплакали пальці
її/ Мить/ Засміялися пальці.
Побудовані на переосмисленні явищ, метафоричні кон-
струкції сприяють збагаченню поетичної мови образними за-
собами.
Образність може створюватися і вживанням одного з чле-
нів опозиції в прямому значенні, а другого — у переносному:
І кваплюсь я все зважить, відібрать,/ Щоб говорити точно,
повнокрило./ Якби життя за мене говорило,/ Бажав би я усе
життя мовчать…; А множество вже стало станом/ Позаду
мене в небесах.../ І я заплакав над лиманом,/ Де голубим сміявся
птах! Протиставлювані дії говорити — мовчати, сміятися —
плакати виявляють характерне для поетичного мовомислення
мовосвіт миколи вінграновського 31
чергування однозначних і багатозначних лексем із прямим та
переносним значенням.
Широко представлені в поезії М. Вінграновського антоні-
мічні лексеми, співвідносні з часовими поняттями. Сфера часу
вербалізована такими опозиціями: весною — восени, вчора —
сьогодні, вчорашній — сьогоднішній, день — ніч, днюєте — но-
чуєте, зимою — літом, минуле — майбутнє, мить — вічність,
ранок — вечір, удень — уночі та ін.: Вже все прощально. Я бо-
юсь./ Боюсь учора і сьогодні; В цьому імені ви днюєте й ночу-
єте.
Єдність людини й природи підкреслено в поетичних кон-
текстах, побудованих на логіко-смисловому ототожненні лі-
ричного героя й протиставлюваних частин доби: Ти — ранок
мій, ти — південь мій і вечір,/ Ти — ніч моя…
Традиційним для поетичного словника М. Вінграновського
є зіткнення контрастних лексем живий — мертвий, жити —
умирати, життя — смерть, народжуватися — умирати, без-
смертний — вмирущий, які доповнюють, увиразнюють пози-
тивну і негативну оцінність: Життя нема. І смерть — моя
оселя./ І я не я. Це дух мій кружеля; Хвилину тому був я чаро-
дій,/ Титан, володар, Бог тисячосилий! Віки гортав я, плакав і
радів,/ Вмирав, народжувавсь і знов ставав я сивий.
У поетичних текстах М. Вінграновського зафіксовано такі
стилістичні фігури, основу яких становлять антонімічні лексе-
ми: а) акротези, що вживаються для підкресленого стверджу-
вання однієї з ознак, дій або одного з явищ об’єктивної дій-
сності через заперечення протилежних: Цю жінку я люблю, і
цю любов-лелеку/ Не радістю вкриваю, а плачем; Мені жит-
тям написано було/ Не ненавидіти, не клясти, а любити;
б) амфітези, у яких стверджуються обидві протиставлювані
ознаки, дії чи обидва явища, результатом чого є повне охо-
плення всього класу предметів, усього явища та ін.: Весна моєї
вільної надії!/ Гінка тремтінь у промені дощу!/ Як дні і ночі,
як життя і Київ,/ Тебе від себе я не відпущу; Але душа моя
затерпла —/ Відкрилась голосом отим/ Дорога біла, серед-
степна,/ Де йшлось великим і малим; в) діатези, сутність яких
полягає у ствердженні середнього ступеня вияву ознаки, дії
тощо через заперечення протилежних властивостей, дій та ін.:
Культура слова №75’ 201132
Попереду народження й прощання,/ Попереду минучість й не-
минучість,/ Шумить мені годин бистротекучість,/ Шумить
мені не перша, не остання…; Сюди, на Рось, не ближче і не
далі,/ На центр серця в плинучих літах…/ Мені і досі тут лю-
бов моя в печалі,/ І карі очі в золотих сльозах.
Антоніми-домінанти в поетичних творах М. Вінграновського
репрезентовано синтаксичними конструкціями, які виражають
семантичні відношення кон’юнкції, диз’юнкції, протиставлен-
ня, зіставлення, заперечення, ототожнення протилежностей.
Пор.: Я люблю тебе. Хто ти?.. Ночами і днями/ Ти важкими
квітками вцвіла в мою кров; Ця вже пора повільноплинна,/ Як
біля вогнища в пітьмі,/ Де слово пахне, як дитина,/ Де вже не
скажеш «так» та «ні»; Ти хто — свобода чи полон,/ Бо голос
твій — любові голос; Коли не знаєш, хто ти, з ким, для чого,/
Коли в душі ні доброго, ні злого, —/ Пропаща юність і життя
пропаще.
Антитези, образність яких ґрунтується на підкресленому
протиставленні образів, понять, явищ, оцінок зображуваного,
поет уживає для:
• створення контрастних образів: Я мріяв всіх дівчат пере-
любити,/ Я мріяв світ для них перетворити/ І всіх людей на-
двоє розділити,/ Поганим — вмерти, а хорошим — жити; Хоч
у вогні страждань, болінь і слів/ Не тільки друзів — цінять й
ворогів;
• підкреслення контрасту зображуваних предметів і явищ
об’єктивної дійсності: Живу сама я за собою,/ І за водою плине
день,/ Спливає день,/ Спливає ніч, і за тобою/ Не чути вже
моїх пісень; На лист, на сніг, на квіт, на тіні,/ У шелест і
нешелестінь/ Стелить в душевному тремтінні/ Солодку, юну
вашу тінь;
• передавання полярних емоцій: Як мало ненавидіти й лю-
бити!/ І як багато жить, щоб тільки жити; Ні, Батьківщино!
Не лише стражданням/ Чи радістю я звернений до тебе!;
• увиразнення іронічного ставлення до висловленого: Яке
блюзнірство, Боже мій!/ Яке блюзнірство захололе!/ Будь про-
клят, о пузата доле,/ Тих ситих слів неситий рій.
Отже, у поетичному словнику М. Вінграновського широко
представлені антонімічні лексеми, які дають змогу схарактери-
мовосвіт миколи вінграновського 33
зувати предмет із полярних сторін, об’єднати протилежності,
передати суперечливу сутність людських думок і почуттів.
Світлана Завалій
«Я завжди щаСтЯм мірЯв нещаСливіСть…»
(оКСиморонні Синтагми
в мовотворчоСті м. вінграновСьКого)
Лінгвістична інтерпретація поетичних текстів пов’язана з
пізнанням індивідуальних стилів. Учених цікавить «текст не
тільки як змістова, структурно-семантична чи інтонаційна ці-
лість, але і як особлива когнітивно-мовленнєва площина, в якій
відображено авторські інтенції, національну маркованість лек-
сичних і фразеологічних засобів, а також способи сполучення
слова зі словом, речення з реченням у тексті, у результаті чого
створюються особливі художні конотації та експресивність, не-
повторна мовна картина світу письменника» (А. К. Мойсієнко).
Поетичну спадщину М. Вінграновського дослідники визна-
чають як беззаперечний факт словесного експерименту, мов-
ного новаторства, констатуючи багатство, незвичність, вишу-
каність поетичної мови митця. М. Вінграновського називають
творцем «божественних віршів» (Р. Сергієнко), митцем, який
«володіє даром винятково органічного відчуття слова, уміє роз-
різняти найтонші модуляції» (Л. Талалай).
Характерною ознакою ідіостилю поета є широке вживання
семантично протиставлюваних лексем, зокрема оксиморонних
синтагм як засобу індивідуалізації художньої мови та компози-
ційно-стилістичного оформлення тексту. Наприклад: Тому про-
стіть мене за ранню зрілість,/ простіть майбутні помилки
сьогодні,/ Я завжди щастям міряв нещасливість,/ Гарячим
днем я міряв дні холодні (тут і далі цитуємо за виданнями:
Вінграновський М. Цю жінку я люблю. — К.: Дніпро, 1990;
Вінграновський М. С. З обійнятих тобою днів: поезії. — К.:
Веселка, 1993; Вінграновський М. Вибрані твори. — К.: Дніпро,
2004; Вінграновський М. С. Вибрані твори: у ІІІ томах. —
Тернопіль, 2004).
|