«Я завжди щастям міряв нещасливість…» (оксиморонні синтагми в мовотворчості М. Вінграновського)
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37176 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Я завжди щастям міряв нещасливість…» (оксиморонні синтагми в мовотворчості М. Вінграновського) / С. Завалій // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 33-38. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37176 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-371762012-09-08T12:10:38Z «Я завжди щастям міряв нещасливість…» (оксиморонні синтагми в мовотворчості М. Вінграновського) Завалій, С. Мовосвіт Миколи Вінграновського 2011 Article «Я завжди щастям міряв нещасливість…» (оксиморонні синтагми в мовотворчості М. Вінграновського) / С. Завалій // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 33-38. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37176 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мовосвіт Миколи Вінграновського Мовосвіт Миколи Вінграновського |
| spellingShingle |
Мовосвіт Миколи Вінграновського Мовосвіт Миколи Вінграновського Завалій, С. «Я завжди щастям міряв нещасливість…» (оксиморонні синтагми в мовотворчості М. Вінграновського) Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Завалій, С. |
| author_facet |
Завалій, С. |
| author_sort |
Завалій, С. |
| title |
«Я завжди щастям міряв нещасливість…» (оксиморонні синтагми в мовотворчості М. Вінграновського) |
| title_short |
«Я завжди щастям міряв нещасливість…» (оксиморонні синтагми в мовотворчості М. Вінграновського) |
| title_full |
«Я завжди щастям міряв нещасливість…» (оксиморонні синтагми в мовотворчості М. Вінграновського) |
| title_fullStr |
«Я завжди щастям міряв нещасливість…» (оксиморонні синтагми в мовотворчості М. Вінграновського) |
| title_full_unstemmed |
«Я завжди щастям міряв нещасливість…» (оксиморонні синтагми в мовотворчості М. Вінграновського) |
| title_sort |
«я завжди щастям міряв нещасливість…» (оксиморонні синтагми в мовотворчості м. вінграновського) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Мовосвіт Миколи Вінграновського |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37176 |
| citation_txt |
«Я завжди щастям міряв нещасливість…» (оксиморонні синтагми в мовотворчості М. Вінграновського) / С. Завалій // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 33-38. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT zavalíjs âzavždiŝastâmmírâvneŝaslivístʹoksimoronnísintagmivmovotvorčostímvíngranovsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-03T18:55:50Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:55:50Z |
| _version_ |
1836653164331270144 |
| fulltext |
мовосвіт миколи вінграновського 33
зувати предмет із полярних сторін, об’єднати протилежності,
передати суперечливу сутність людських думок і почуттів.
Світлана Завалій
«Я завжди щаСтЯм мірЯв нещаСливіСть…»
(оКСиморонні Синтагми
в мовотворчоСті м. вінграновСьКого)
Лінгвістична інтерпретація поетичних текстів пов’язана з
пізнанням індивідуальних стилів. Учених цікавить «текст не
тільки як змістова, структурно-семантична чи інтонаційна ці-
лість, але і як особлива когнітивно-мовленнєва площина, в якій
відображено авторські інтенції, національну маркованість лек-
сичних і фразеологічних засобів, а також способи сполучення
слова зі словом, речення з реченням у тексті, у результаті чого
створюються особливі художні конотації та експресивність, не-
повторна мовна картина світу письменника» (А. К. Мойсієнко).
Поетичну спадщину М. Вінграновського дослідники визна-
чають як беззаперечний факт словесного експерименту, мов-
ного новаторства, констатуючи багатство, незвичність, вишу-
каність поетичної мови митця. М. Вінграновського називають
творцем «божественних віршів» (Р. Сергієнко), митцем, який
«володіє даром винятково органічного відчуття слова, уміє роз-
різняти найтонші модуляції» (Л. Талалай).
Характерною ознакою ідіостилю поета є широке вживання
семантично протиставлюваних лексем, зокрема оксиморонних
синтагм як засобу індивідуалізації художньої мови та компози-
ційно-стилістичного оформлення тексту. Наприклад: Тому про-
стіть мене за ранню зрілість,/ простіть майбутні помилки
сьогодні,/ Я завжди щастям міряв нещасливість,/ Гарячим
днем я міряв дні холодні (тут і далі цитуємо за виданнями:
Вінграновський М. Цю жінку я люблю. — К.: Дніпро, 1990;
Вінграновський М. С. З обійнятих тобою днів: поезії. — К.:
Веселка, 1993; Вінграновський М. Вибрані твори. — К.: Дніпро,
2004; Вінграновський М. С. Вибрані твори: у ІІІ томах. —
Тернопіль, 2004).
Культура слова №75’ 201134
Оксиморони в поезії М. Вінграновського мають різну мор-
фолого-синтаксичну структуру: складні слова, словосполучен-
ня та речення. Для створення оксиморонної номінації поет ви-
користовує такі словотвірні засоби: а) основоскладання: сон-
цетіні, нощедення, світлотіні, нощеденно, б) словоскладання:
літо-зимота, при зимі-осені-весні, червнево-вересневий, нощ-
но-денно, ночами-днями, вдень-вночі. Наприклад: Багряною
півчарою схилився/ В вологих сонцетінях небозвід,/ І морезвід
півчарою другою —/ І чара зустрічі в руці моїй горить; В їхній/
Голубій тривозі/ Тривога ваша і моя/ Була присутня нощно-
денно,/ Бо невідмінна і священна/ Нам сестер голубих сім’я;
Стояла дивовижна світлотінь!/ На всі часи всевічна, невід-
жита.
Широке використання композитів і юкстапозитів свідчить
про авторське прагнення оновити, розширити зображуваль-
но-виражальний потенціал мови, про пошук економної і зміс-
товної форми створення образу, намагання знайти у слові нові
відтінки значення: Літо-зимота. Знизу оббиті озера/ хмарами
білими — літо-зимота.
Мовне новаторство М. Вінграновського ілюструють «висо-
коекспресивні складні номінації, уведені в контекст із ідейно-
естетичною метою — підкреслити унікальність і цінність кож-
ної миті життя, надати буденному неповторності, актуалізуючи
в слові якості, досі не іменовані» (Гливінська Л. К. Поетичне
слово Миколи Вінграновського: лінгвостилістична інтерпрета-
ція. — К., 2006. — С. 115). Несподіваними з погляду семан-
тичного наповнення є інновації, що позначають часові поняття
нощедення, нощно-денно, утворені на основі компонентів стій-
кого словосполучення денно і нощно.
Використання складних слів-оксиморонів пояснюється
тим, що мова поезії тяжіє до словесної гри і словоскладання —
одного з найпродуктивніших та найпоширеніших способів
творення нових лексем.
Основною формою, в якій реалізується названий стиліс-
тичний прийом, є підрядне словосполучення. За належністю
стрижневого компонента до певного лексико-граматичного
розряду виділяємо такі різновиди оксиморонних синтагм:
мовосвіт миколи вінграновського 35
• субстантивні (головний компонент виражений іменником):
відчай радості, печальна радість, свято печалі, горечко рідне,
печаль щаслива. Форму і зміст оксиморонного висловлювання
увиразнюють конструкції, у яких головний і залежний компо-
ненти — субстантиви з розгалуженою системою залежних чле-
нів, що засвідчують переосмислення ключового слова оксимо-
ронної синтагми: Ми стрінулись з тобою на Дніпрі,/ Там губи
я торкнув твої, Вітчизно,/ Там вивірив по тобі пульс любові,/
Годинник людства — з стрілками життя/ На цифрах смер-
ті — звірив із твоїм; Заснулої хмарини понад полем,/ І спить
рука в руці, і на щоці/ краплина щастя, виказана болем,/ До
ранку світиться;
• ад’єктивні (головне слово виражене прикметником): без-
силий силою, старий ще змалку — Та вишнячок, старий ще
змалку, —/ Забувся він, коли і ріс!;
• дієслівні (граматично незалежний компонент вираже-
ний дієсловом): поетичним щастям плаче, зненависть лю-
бив, всміхатися печально — Над Чернівцями вороняччя,/ Над
Чернівцями голуби,/ І поетичним щастям плаче/ Михайла
погляд голубий.
Значно рідше в поезії М. Вінграновського трапляються
оксиморони — словосполучення з сурядним зв’язком складни-
ків. У таких конструкціях граматично незалежні компоненти
поєднуються сурядними сполучниками в одне значеннєве й
структурне ціле за принципом обов’язкової морфологічної од-
нотипності: Твій берег я пройшов, моя ріка!/ Вже згадки диха-
ють в обличчя, наче коні…/ Вони біжать, ночами-днями повні,/
Мені легка хода їх і важка.
Основний секрет неповторності поезій — у новій спо-
лучуваності лексем, у самобутніх синтаксичних побудовах.
Лексеми в оксиморонних сполученнях репрезентують проти-
лежні якості, стани, дії одного предмета і явища, які перебува-
ють у різних семантичних відношеннях. У поетичних текстах
М. Вінграновського виявлено оксиморонні конструкції, компо-
ненти яких виражають значення:
• поєднання протилежностей: Забуті, стишені жінки!/ Як я
вас знаю і не знаю…/ Вже стільки літ я забуваю/ Одних очей
два їжаки; Печаль моя щаслива і гірка:/ замало друзів, обра-
них навіки;
Культура слова №75’ 201136
• протиставлення протилежностей: Де глянеш — не глянь. Де
іти — не ідеш./ Мовчиш — не говориш — а чути до слова..;
• тотожності протилежностей: Початку золотий! Наш про-
весню повернень!/ Я думаю передчуттям весни,/ Передчуттям
очей щасливих зерен. Вони — це я, А я — то є вони;
• порівняння чи зіставлення протилежностей: Вона була
урочиста, як ніч./ Вона була одненька, ніби ніч./ Вона була в
червоному, мов ніч./ Вона була, мов ніч і мов не ніч,/ Вона була,
що наче й не була. Але вона була! Була!; Я п’ю за мить — за
вогняне і чуле,/ За любощів священне забуття./ Сучасна мить
мені вже як минуле,/ Сучасна мить мені як майбуття;
• заперечення протилежностей: Життя нема. І смерть —
моя оселя./ І я не я. Це дух мій кружеля./ Там, де твоя кружля-
лася Земля,/ Де людство твоє гралося, — пустеля; У лісі вже
нічого не цвіте,/ Цвіте лиш дятел на сосні сумливій/ Та синій
дзвоник уві млі у мливій,/ Це те цвітіння, але вже не те;
• контамінації: І стане щастям все те горе,/ Віддаленіє рій
причин,/ Відстелиться, як поле орне,/ Засіяне хто знає чим;
Мій ніжний друг! Мій щедрий на тривоги!/ У щедрості ж сво-
їй я часто був убогий…
У поетичному словнику М. Вінграновського відзначено
оксиморонні синтагми, складники яких, маючи різне морфо-
логічне вираження, співвідносні з опозиціями, де обидва ком-
поненти вживаються як символи певних понять, тобто із сим-
волічними антонімами. У змістовій структурі таких сполучень,
крім спільної семи, наявні несумісні контрарні семи, які вод-
ночас взаємно виключають і взаємно передбачають одна одну.
Приміром, специфічною є структурованість фраз: печаль моя
щаслива і гірка; щасливий голод на душі, забіліли сніги мої чор-
ні — В моїй душі печаль стоїть неждана./ Печаль моя щасли-
ва і гірка — Переді мною далеч океанна; Який щасливий голод
на душі! Яка перечекаяність! звідколи!; Забіліли сніги мої чор-
ні,/ Засміялась душа молода. Автор через оксиморони передає
суперечливий внутрішній стан людини, коли її вабить і водно-
час лякає, засмучує незнане, таємниче майбуття. Так, складни-
ки висловів печаль щаслива, щасливий голод мають значення:
Печаль — те, що засмучує кого-небудь, надає комусь горя,
журби (СУМ, VІ, 346); Щасливий — який має щастя, радості
мовосвіт миколи вінграновського 37
(СУМ, ХІ, 571); Голод (перен.) — гостра нестача чого-небудь
вкрай необхідного (СУМ, ІІ, 114). Але в оксиморонній синтагмі
щасливий голод на душі у значенні ‘гостра нестача чого-небудь’
з’являється відтінок ‘прагнення, чекання, бажання чогось’,
тобто синтагма набуває позитивної конотації. Компонентам
сполучення сніги чорні властиві такі значення: Сніг — атмос-
ферні опади у вигляді білих зіркоподібних кристалів (СУМ,
ІХ, 423); Чорний — кольору сажі, вугілля; найтемніший; про-
тилежний білий (СУМ, ХІ, 353). У семантичній структурі на-
званого оксиморона виділяємо спільну сему ‘колір’ і контрарні
семи ‘чорний’ — ‘білий’. Спільні семи зумовлюють поєднання
лексем в одну синтагму, а контрарні визначають наявність діа-
метральної протилежності.
У поезії М. Вінграновського зафіксовані оксиморони, утво-
рені шляхом сполучення в одну синтагму спільнокореневих
лексем, протилежні відношення між якими виникають у ре-
зультаті префіксального словотворення. У моделях, що форму-
ються на основі спільнокореневих опозицій, протиставлення
виражається формально через префікс без-, який надає оксимо-
ронному словосполученню значення ‘такий, що не має чогось’,
‘позбавлений чогось’. Префіксальна лексема набуває значення,
протилежного спільнокореневому відповіднику, як у словоспо-
лученнях безнебне небо, безсмертна смерть, кров безкровна,
безсилий силою: Хропуть шаблі, і ядра захропли./ Хропе і вто-
ма, цямкає губами,/ І хмара ріжеться кривавими рогами/ В
безнебнім небі чорними шляхами; Бо хто життя сучасністю
згубив,/ Тому чужа майбутнього упевність./ Безсилий силою,
я знав свою даремність./ І зненависть… Я зненависть любив;
І прокляли Земля мене і люд!/ Земля за люд, безсмертям опови-
тий,/ За вічних дурнів, за безсмертний бруд/ І за безсмертну
смерть негордовиту.
Оксиморонні синтагми в поетичних творах М. Вінграновсь-
кого засвідчують глибинний, органічний фольклоризм, який
спостерігаємо у вживанні лексем, що увиразнюють загальну
експресію поетичної мови в казковому та народнопісенно-
му стилі: У полі спить зоря під колоском,/ І сонно слуха думу
колоскову,/ і сонна тиша сонним язиком/ Шепоче саду сиву
колискову; На рябому коні прилетіла весна,/ Снігу сорок ло-
Культура слова №75’ 201138
пат їй прикидало плечі. На рябому коні, що везла — не вез-
ла,/ Але дещо і нам привезла для малечі; Пропало десь далеко/
Все, Що косити мав./ Пропало десь далеко./ Не видно вдень-
вночі… «Спорідненість мовно-художньої образності творів
М. Вінграновського з народнопоетичною атрибутикою, — за-
уважує Л. Гливінська, — є послідовно-закономірною, виявляю-
чись як у залученні форми традиційних фольклорних структур,
так і насамперед у внутрішній, семантичній організації мови, у
характері поетового світосприйняття».
Фольклорне мовностилістичне новаторство М. Вінграновсь-
кого репрезентують і оксиморонні синтагми з демінутивними
суфіксами: При зимі осені-весні,/ розхитуючи кладку, біг дід мій
здалеку мені/ чорнявим хлопченятком. Яскраве емоційно-
оцінне забарвлення мають лексеми, що нормативно не підляга-
ють демінутивації. Це іменники — назви абстрактних понять:
Так воно в світі є/ Так воно є, щоб літати…/ Горечко рідне
моє,/ Ластівко нашої хати.
Отже, оксиморонні синтагми є домінантою поетичного іді-
остилю Миколи Вінграновського. Основна форма таких оди-
ниць — підрядні словосполучення (субстантивні, ад’єктивні,
дієслівні). Оксиморонні словосполучення, а також оксиморо-
ни — складні слова й речення виконують різноманітні семан-
тичні функції. Увиразнення певних стилістичних ефектів за-
безпечує саме пріоритет конотативних значень слів у структурі
поетичного тексту.
|