«Я хочу розказати вам про наші ріки невеликі...» (мовний образ простору в поезії М. Вінграновського)
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37179 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Я хочу розказати вам про наші ріки невеликі...» (мовний образ простору в поезії М. Вінграновського) / Л. Прокопович // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 50-55. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37179 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-371792012-09-08T12:10:30Z «Я хочу розказати вам про наші ріки невеликі...» (мовний образ простору в поезії М. Вінграновського) Прокопович, Л. Мовосвіт Миколи Вінграновського 2011 Article «Я хочу розказати вам про наші ріки невеликі...» (мовний образ простору в поезії М. Вінграновського) / Л. Прокопович // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 50-55. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37179 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мовосвіт Миколи Вінграновського Мовосвіт Миколи Вінграновського |
| spellingShingle |
Мовосвіт Миколи Вінграновського Мовосвіт Миколи Вінграновського Прокопович, Л. «Я хочу розказати вам про наші ріки невеликі...» (мовний образ простору в поезії М. Вінграновського) Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Прокопович, Л. |
| author_facet |
Прокопович, Л. |
| author_sort |
Прокопович, Л. |
| title |
«Я хочу розказати вам про наші ріки невеликі...» (мовний образ простору в поезії М. Вінграновського) |
| title_short |
«Я хочу розказати вам про наші ріки невеликі...» (мовний образ простору в поезії М. Вінграновського) |
| title_full |
«Я хочу розказати вам про наші ріки невеликі...» (мовний образ простору в поезії М. Вінграновського) |
| title_fullStr |
«Я хочу розказати вам про наші ріки невеликі...» (мовний образ простору в поезії М. Вінграновського) |
| title_full_unstemmed |
«Я хочу розказати вам про наші ріки невеликі...» (мовний образ простору в поезії М. Вінграновського) |
| title_sort |
«я хочу розказати вам про наші ріки невеликі...» (мовний образ простору в поезії м. вінграновського) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Мовосвіт Миколи Вінграновського |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37179 |
| citation_txt |
«Я хочу розказати вам про наші ріки невеликі...» (мовний образ простору в поезії М. Вінграновського) / Л. Прокопович // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 50-55. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT prokopovičl âhočurozkazativampronašíríkinevelikímovnijobrazprostoruvpoezíímvíngranovsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-03T18:56:00Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:56:00Z |
| _version_ |
1836653175251140608 |
| fulltext |
Культура слова №75’ 201150
Лідія Прокопович
«Я хочу розКазати вам про наші ріКи
невелиКі...» (мовний образ проСтору
в поезії м. вінграновСьКого)
Простір — один із визначальних стилістичних параметрів
художнього мововираження. Через зображення, словесне від-
творення навколишнього світу письменник і виявляє своє став-
лення до нього, і водночас осмислює себе, своє місце в цьому
світі.
Назви простору в поетичному словнику М. Вінграновсько-
го — це маркери і минулого, і теперішнього світоперебуван-
ня автора, означення фрагментів його поетичної свідомості.
Степ, лиман, ліс, гай, луг, річка, стежка, село — до них по-
стійно звертається художній погляд і мовна свідомість авто-
ра, із ними нерозривно пов’язане, з них наснажується його
віршове слово. Адже «кожен відповідальний за слово поет по-
чинається завжди з любові до землі, людей, краю, Вітчизни»
(Т. Ю. Салига).
Пізнання репрезентованого в поезії М. Вінграновського
простору розпочинається зі сприйняття описів його малої бать-
ківщини — півдня України, річки Кодими, Холодної Балки,
пониззя дніпровського і козацького Чорномор’я. Це — окре-
мий і по-особливому інтимізований мотив творчості, з яким
пов’язане вживання назв значущих, емоційно забарвлених
для поета місць: Не починайся. Ні з очей,/ Ні з губ моїх не по-
чинайся./ В Холодній Балці сон тече —/ Не снись. Не звись.
Не називайся (Вінграновський М. Цю жінку я люблю: Поезії /
М. Вінграновський. — К., 1990. — С. 31; далі — ЦЖ); В
Холодній Балці, в білій піні/ Вона іде й співа з ночей (ЦЖ, 62);
Люби мене. Я вже розклав/ Тобі дари в житейських мервах./
Твій дім, і ти, і Берислав,/ Гойдайтесь ще на моїх нервах (ЦЖ,
37). Топоніми як маркери простору в таких контекстах поєд-
нуються з поетонімами очі, губи, сон, експресивами співати,
снитися, любити тощо.
Знаковий для художнього мовосвіту поета образ степу. Для
уродженця південного краю домінування цього просторово-
мовосвіт миколи вінграновського 51
го образу в індивідуальній картині світу цілковито природне
(пор.: Степи запорізькі мої біля мене (ЦЖ, 34). Це доміну-
вання органічно виявляється і в численних слововживаннях
номінації степ, і в її семантичній та аксіологічній наповне-
ності: На срібній ковилі, на сизім полині,/ На південь України
при лимані,/ В гнідих степах на степовім коні/ Та гнівна
воля стала у Британі (Вінграновський М. З обійнятих тобою
днів: Поезії / М. Вінграновський. — К., 1993. — С. 74; далі —
ЗОТД); Козацькі дві могили темніють довго у степу (ЦЖ, 92).
Водночас степ для М. Вінграновського — не тільки високо-
поетичний образ простору історичної пам’яті. Це також побу-
товизований образ праці, роботящого народу, про що свідчить
семантика оказіональної епітетної сполуки мозолистий степ:
Мені сяють — твій ніс, твої плечі і ноги,/ І ворушиться вгрі-
тий мозолистий степ (ЦЖ, 34).
Помітно, що в індивідуальному сприйнятті М. Вінграновсь-
кого степ часто постає в художньому симбіозі з таким локаль-
ним фрагментом національного ландшафту, як лиман: Степ
з лиманом лягли — ждуть вітрило зорі (Вінграновський М.
Вибрані твори: У 3 т. — Т.1.: Поезії / М. Вінграновський. —
Тернопіль, 2004. — C. 81; далі — ВТ); вітер зі степу несе у ли-
ман/ Осіннє насіння акацій (ЦЖ, 60). При цьому пейзажоописи
мають елегійно-ліричне, а часто й ностальгійне забарвлення,
тяжіють до тематичної зони «спогад, сум».
Крім власне просторових ознак ‘широчінь’, ‘далечінь’
(пор.: Степ даленіє в рябе,/ Дихає спеченим духом (ЦЖ,
22); Степ лежить від мене до коня (ЦЖ, 24), степ у поезії
М. Вінграновського має й зрозумілі для кожного українця запа-
хові образи й асоціації: Пахне степ чумаками, волами, мазни-
цями (ЗОТД, 66), в яких актуалізовано історичні конотації, такі
образи сприймаються як мовно-естетичні знаки національної
культури.
Показові для ідіопростору М. Вінграновського також образи
ліс, гай, сад. Їх мовно-естетичне освоєння засвідчують числен-
ні розгорнуті метафори, в яких переплітаються колірні, звукові
характеристики, складні асоціативні співвіднесення: У синьо-
му небі я висіяв ліс,/ У синьому небі, любов моя люба,/ Я висіяв
ліс із дубів та беріз,/ У синьому небі з берези та дуба (ВТ, 206).
Культура слова №75’ 201152
Власне, так автор творить індивідуальний та інтимний поетич-
ний простір, який оприявлює особливості його сприймання,
розуміння навколишнього світу.
І ліс, і гай, і небо з його світилами, і дерева — усе довкілля
для М. Вінграновського живе, тому для його мовоопису при-
родні конструкції звертання, в яких ці просторові реалії пер-
соніфікуються, естетизуються як живі істоти: Ти, сивий лісе в
сутіні прозорій,/ І ви, гаї в зелених льолях літ,/ Нічого так
не треба, як в підзор’ї/ Мені ваш голос чуть (ВТ, 170); Люблю
тебе, глибокий саде мій (ЦЖ, 125); Сеньйорито акаціє, до-
брий вечір (ВТ, 376). Характерна ознака таких контекстів — ін-
тимна тональність звертань (пор.: Нічого так не треба, як ..
ваш голос чуть; люблю тебе тощо).
Водночас ліс, гай, сад — не статичні, пасивні об’єкти ху-
дожнього зображення. Їх динамічність, наповненість рухом,
дією, життям вербалізовано в антропоцентричних дієслівних
метафорах: Що гай з землі дивився і стояв... (ВТ, 297); В хо-
лодні землі взулися гаї/ І стали біля неба, як стояли (ВТ, 297);
запалахкотіли,/ раптовим золотом гаї,/ Заоглядались, понімі-
ли,/ Мов не тутешні, не свої (ВТ, 350).
Спостерігаємо й «зворотний» механізм метафоризації, коли
поняття із лексико-семантичного поля «людина» (наприклад,
душа), опис психологічного стану репрезентуються через про-
сторові реалії, через порівняння із гаєм, садом тощо: Вона була
задумлива, мов сад./ Вона була темнава, ніби сад./ Вона була
схвильована, мов сад./ Вона була мов сад і мов не сад (ЦЖ,
68); Я люблю/ Очима тишу цілувати,/ Коли, як в тихому гаю,
в душі урочисто і свято (ЦЖ, 36); Ні вітру з гаю, ні хмари-
ни в небі,/ Лиш золота гроза в моїй душі (ЦЖ, 123). У цьому
ж семантичному ключі розгортається метафора кохання: Я вас
люблю, як сіль свою Сиваш,/ Як ліс у грудні свій листок остан-
ній (ЦЖ, 111).
Магічність поетичного слова М. Вінграновського — у його
специфічному внутрішньому ладі, у здатності розкриватися не
одразу, а поступово, що спонукає читача раз у раз повертатися
до перечитування його віршів. Не останню роль у цьому ві-
діграють фоностилістичні засоби. Не випадково Т. Ю. Салига
наголошує на тому, що звуковий, образний і смисловий плани
мовосвіт миколи вінграновського 53
авторового слова ‘самі по собі значущі. І водночас дуже залеж-
ні від сусідства слів, від їх оточення, тобто від контексту’, пор.:
Над гаєм хмара руку простягає/ І гається, і гається над гаєм
(ВТ, 112). У наведеній ілюстрації образ гай не тільки виконує
функцію денотата простору, але й естетизує та додатково се-
мантизує звукову структуру віршового рядка, творячи вираз-
ний паронімічний перегук із дієслівними формами простягає
та гається.
Контекстне оточення визначає новітнє звучання образу луг
у такому віршовому фрагменті: На маленькій планеті у вели-
кому лузі/ Сходить вечір на синє, на сизе й сумне (ЦЖ, 14).
Алогічне для узуальної мови і таке експресивно-виражальне
для поезії протиставлення маленька планета — великий луг
зумовлює вивільнення просторової номінації луг із тематичної
зони «пейзаж» і її перехід у тематичну зону «життя, кохання».
Таку тенденцію підтверджує сюжетний розвиток вірша: На
шовковому вальсі, на блакитному лузі,/ Як давно і недавно ти
любила мене.
Найбагатше епітетне поле розгортає в поезії М. Вінграновсь-
кого образ сад. Його художні означення — найрізноманітніші,
вони репрезентують і часові, і звукові, й антропоморфні риси:
Зимовий сад під вороном білів (ЦЖ, 9); Зіходить ніч на вити-
шений сад (ВТ, 120); Зелені руки, повні білоквіту,/ на теплу ніч
розкинув сонний сад (ВТ, 192); Та вишнячок, старий ще змалку,/
— Забувся він, коли і ріс!/ Напташивши за літо гнізд,/ Відслухав
їхню щебетанку/ Й тепер стояв сумний до сліз (ВТ, 382).
Словесно-асоціативний комплекс номінації сад традицій-
но формують назви яблуня, груша, вишня, слива, паслін і т. ін.:
Ходімте в сад. Я покажу вам сад,/ Де на колінах яблуні спить
вітер (ВТ, 183); сіра яблуня-обнога/ Гукала гілкою листок (ВТ,
382); Затисла груша в жовтих кулачках/ Смачного сонця ла-
гідні жовточки (ВТ, 183); Відчорніли в саду переспілі пасльони
(ЦЖ, 14). За такими рослинними конкретизаторами впізнаємо
найвиразніші рослинні маркери етнопростору.
Ліричні почуття автора, його спогади про дитинство,
юність мотивують активну присутність у поезії образів село,
річка, стежка.
Культура слова №75’ 201154
М. Вінграновського можемо безпомильно назвати одним із
найліричніших співців села в українській поезії другої полови-
ни ХХ ст. Описуваний у його віршах образ села — не просто
ностальгійний, він ідилічно-щемкий. Досить тільки простежи-
ти ряд епітетів, за яким село постає як рясне, блакитне, босе,
вербове, пор.: На сизих пагорбах рясне село вгорі (ВТ, 146);
Здрастуй, здрастуй, моя жоржино,/ І вербове моє село! (ВТ,
64); Погасло небо, і землі не чути./ Сплять босі села в хаті на
печі (ЦЖ, 32).
На обігруванні блакитного кольору як асоціативної основи
контекстного ототожнення потонулого в квітах матіоли села і
моря постала така розгорнута індивідуально-авторська мета-
фора: В темно-синю голубінь села/ матіола розкинула невід
(ВТ, 178).
Мовне портретування села у віршах М. Вінграновського
увиразнюють мікрообрази й деталі, пов’язані з описом сіль-
ських мешканців, характерних реалій побуту: Там дід із праді-
дом на пару,/ Напившись з медом кисляку,/ Сидять удвох і під
гітару/ Співають тихо в холодку (ВТ, 268); Де дядько крише
підсвинкам буряк,/ Де тітка гусям — гиля, гуси, гиля (ВТ, 268);
Радіє баба, як дитина,/ Що вже пішло внуча метке,/ Зійшов
щавель і цибулина (ВТ, 150); Цю грозу не забуду ніколи:/ З ріг
корови стікає в краплинах сонце./ Босий батько зганяє качок у
комору (ВТ, 182).
Як компонент просторового образу села виступають номі-
нації хата, млин, олійня, вітряк, криниця: Цвітуть на білому
хати (ВТ, 210); І сірі вітряки докрилюють свій вік (ВТ, 42);
Там, де млинок слухняно бухкає/ І від олійні тихий струс (ВТ,
327); Порипує думу присохлу свою/ Потріскана корба кринич-
ки (ВТ, 358); Цвітуть обмерзлі криниці/ Холодним квітом
мармуровим (ВТ, 210). Вагомі в цих пейзажоописах дієслівні
характеристики цвітуть, окрилюють, бухкає, порипує, які по-
різному естетизують (озвучують, візуалізують, антропоморфі-
зують) просторові образи.
У поетичному світі М. Вінграновського хата — не тільки
архітектурний маркер простору. Цей образ має значно глиб-
ший художній зміст, виступаючи своєрідним тлом і осередком
розгортання родинних стосунків: Сестри білять яблуні в саду/
мовосвіт миколи вінграновського 55
Мати білять хату та у хаті./ Біля хати білий батько на кана-
пі/ вигріває війни та журу (ВТ, 155).
Улюблені художні означення хати у мовосвіті М. Вінгра-
новського — біла, синя: І хата моя біла, і криниця,/ І ніжний
борщик з картоплею на дні... (ВТ, 91); Ледь тріпочуться сині
хатки/ В матіольному синьому неводі (ВТ, 178); Синенька
хатка на одну кімнату (ВТ, 42). Знакову для таких контекстів
конотацію інтимності посилюють займенник моя, демінутивні
форми синенька хатка, борщик.
Поетичну картину водного простору у М. Вінграновського
логічно репрезентують образи ріка, озеро, струмок: Я хочу роз-
казати вам/ Про наші ріки невеликі... (ВТ, 233); Перепочинює
ріка, холодне злизує каміння (ЦЖ, 64) Дорога,/ І витребеньоч-
ка-ріка,/ Та покаміннячко-струмок (ВТ, 382). Позитивне став-
лення автора до описуваних реалій виявляють індивідуально
віднайдені незвичні слововживання, як-от предикативна мета-
фора перепочинює ріка, прикладкові оказіоналізми витребе-
ньочка-ріка, покаміннячко-струмок тощо. В інших контекстах
образ водних реалій увиразнюють фоностилістичні засоби, зо-
крема естетизація у структурах паронімічної атракції: На синю
синь води лягла від хмари тінь (ВТ, 305); Озер осінніх сонні
небеса (ВТ, 155).
Отже, об’ємна індивідуальна мовна картина простору в по-
езії Миколи Вінграновського наповнена різнотипними (топоні-
мічними, ландшафтними, водними, рослинними та ін.) конкре-
тизаторами. В естетичній концепції автора вони актуалізують-
ся як власне просторові образи, а також набувають додаткових
семантичних та експресивно-оцінних прирощень.
|