Світ жінки у її мові (про лінгвостилістику сучасної фемінної прози)
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37182 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Світ жінки у її мові (про лінгвостилістику сучасної фемінної прози) / Т. Должикова // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 73-78. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37182 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-371822012-09-08T12:10:29Z Світ жінки у її мові (про лінгвостилістику сучасної фемінної прози) Должикова, Т. Слово в художньому творі 2011 Article Світ жінки у її мові (про лінгвостилістику сучасної фемінної прози) / Т. Должикова // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 73-78. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37182 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі |
| spellingShingle |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі Должикова, Т. Світ жінки у її мові (про лінгвостилістику сучасної фемінної прози) Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Должикова, Т. |
| author_facet |
Должикова, Т. |
| author_sort |
Должикова, Т. |
| title |
Світ жінки у її мові (про лінгвостилістику сучасної фемінної прози) |
| title_short |
Світ жінки у її мові (про лінгвостилістику сучасної фемінної прози) |
| title_full |
Світ жінки у її мові (про лінгвостилістику сучасної фемінної прози) |
| title_fullStr |
Світ жінки у її мові (про лінгвостилістику сучасної фемінної прози) |
| title_full_unstemmed |
Світ жінки у її мові (про лінгвостилістику сучасної фемінної прози) |
| title_sort |
світ жінки у її мові (про лінгвостилістику сучасної фемінної прози) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37182 |
| citation_txt |
Світ жінки у її мові (про лінгвостилістику сучасної фемінної прози) / Т. Должикова // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 73-78. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT dolžikovat svítžínkiuíímovíprolíngvostilístikusučasnoífemínnoíprozi |
| first_indexed |
2025-07-03T18:56:11Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:56:11Z |
| _version_ |
1836653186182545408 |
| fulltext |
Слово в художньому творі 73
ципу творення «поза традицією» і водночас виразного «вирос-
тання» з української словесності.
Заявлена в естетичній програмі Нью-Йоркської групи мо-
дернізація української поетичної мови, осмислювана в рамках
дихотомії традиція — новаторство, постає як цілеспрямо-
вана й виразно індивідуалізована мовотворчість. Реалізуючи
актуальне для кожного літературного покоління прагнення до
«примирення у власній мовотворчості класики як статичного
стану мови та сучасної мовної стихії як її динамічного стану»
(В. Неборак), вона, з одного боку, виявляє безпосередні й най-
тісніші зв’язки з національною поетичною традицією, а з дру-
гого — засвідчує низку особливостей, зумовлених відірваніс-
тю від етномовного середовища та орієнтацією на актуальні
для тогочасної світової літератури модерністичні тенденції.
Тетяна Должикова
Світ жінКи у її мові
(про лінгвоСтиліСтиКу
СучаСної фемінної прози)
Українська література кінця ХХ ст. — початку ХХІ ст. по-
значена бурхливим розвитком жіночого прозописьма: замість
чоловічого (традиційного) уявлення про жінку оформляється
власне уявлення жінки про саму себе (Н. Зборовська), «жіноча
проза починає усвідомлювати себе як специфічний літератур-
ний феномен» (С. Філоненко).
Уважають, що жанр роману найсприятливіший для тек-
стової реалізації жіночої мовної особистості. В українському
письменстві рубежу століть виразно артикульований «жіночий
досвід» творами таких авторок, як М. Гримич, О. Думанська,
О. Забужко, Т. Зарівна, Є. Кононенко, С. Майданська,
Г. Пагутяк, С. Пиркало, І. Роздобудько, Г. Тарасюк, Л. Романчук,
Н. Хаткіна та ін. У їхніх творах представлений погляд на по-
дії очима жінки, яка опиняється в різних життєвих соціально-
рольових ситуаціях як жінка, матір, дружина. Письменниці у
своїй творчості реалізують власну сутність, репрезентують жі-
Культура слова №75’ 201174
ночу суб’єктивність, «жіночі теми» — самореалізація жінки в
сучасному суспільстві, пошук гармонії в сімейних стосунках, у
взаєминах із чоловіками, дітьми.
Жіночій творчості властива суб’єктивність, автобіографіч-
ність та сповідальність, відверта безпосередність та емоційність.
Фемінна проза останніх десятиліть відображає строкату
мовну картину світу, де практично немає меж поміж різними
стильовими потоками, поєднання яких створює еклектизм ху-
дожньої мови роману. У мовній тканині сучасного прозового
тексту спостерігаємо синтез масового й елітарного, що вияв-
ляється в широкому використанні іншомовних слів, молодіж-
ного, комп’ютерного сленгу, розмовної, просторічної лексики
й лексики термінологічної, уживання якої засвідчує високий
інтелектуальний рівень розвитку персонажів, а відтак і авторів.
Зокрема, у мові творів Марини Гримич створено виразну
англізовану картину світу, осягнуту й інтерпретовану через
лексику як часово-просторові знаки сучасної культури. Мова
рясніє транслітерованими словами: фолдер, хард-драйв, фарма,
бравзерувати, кеш флу, айк’ю, сорі, баді, аваланш тощо, напр.:
Тут, у потойбічному світі, комунікація відбувається інакше, —
зробив для себе висновок Артем і записав цю інформацію на
свій мозковий хард-драйв (Гримич М. Second life (Друге жит-
тя). — К., 2010. — С. 15; далі — Гримич).
Письменниця, проживши півтора роки в Канаді, вивчила не
лише літературну англійську мову, а й її розмовний варіант, емі-
грантський сленг: Тунель і світло — це наш ангельсько-архан-
гельський прикол над «живими», своєрідні студентські бешке-
ти: ми вживлюємо цю картинку в мозок хворих, а потім вот-
чуємо, як вони пафосно розповідають про неї іншим людям…
(Гримич, 7). У примітках авторка пояснює: «Вотчувати» —
від англ. to watch — дивитися (кіно, наприклад). Тут ужива-
ється в значенні ‘дивитись як кіно’. Слово створює іронічний
ефект «суржика», який побутує в українсько-північноамери-
канському середовищі і називається «half-напів» (Гримич, 7);
Артем почав відчувати дику відразу до всього того, чого так
несамовито добивався: грошей, статусу, своєї «кульності» і
«болдності» (сучасний український і російський сленги адап-
тували слова cool ‘крутий’ і bold ‘значущий’) (Гримич, 130).
Слово в художньому творі 75
Окрім транслітерованих слів, у творі активно використано
іншомовну лексику в збереженому графічному написанні: Це
був Дейв. Definitely him. Покидьок суспільства, людина-garbaga
(Гримич, 20); Артем підсів до неї (Лі) і спитав, як годиться в
північноамериканському світі: May I help you (Гримич, 97).
У мові роману відбито ознаки сучасної цивілізації, науково-
технічної думки людства, за нею пізнаємо часовий зріз куль-
тури, американської й національної, у ній установлюємо спів-
відношення «різних цивілізаційно-інформаційних потоків»,
певною мірою засвідчуємо науково-технічний та гуманітарний
словник доби.
Чимало в тексті економічної термінології, що до останнього
часу називала явища, які характеризували життя інших країн,
зокрема й Північної Америки, але сьогодні активно входять до
словника українців, на якому вже також позначилися світові
глобалізаційні процеси: бізнес-план, презентація, інвестиція,
менеджер, девелопер, екопроект, початковий внесок, біржа,
трейдер тощо.
Комп’ютерні сленгізми — це не засіб характеристики пер-
сонажів (вони властиві навіть мовленню Серафима — пред-
ставника «Божественної канцелярії»), швидше — сучасної
світової спільноти: файл, оперативна пам’ять, віртуальний
простір, зависати, вийти на інший рівень, геймер, закачати
інформацію, ініціалізувати файл, бравзерувати, база даних
тощо. Показовим є такий контекст: Артем розмірковував, на-
супивши чоло, а потім різко повернувся до Серафима:
— Отже, для кожного померлого ви створюєте свій персо-
нальний той світ? — спитав він…
— Якщо тобі так зручніше думати, можна й так сказати.
Хоча насправді ми вам його не створюємо. Творите ви його
самі. Ми лише ініціалізуємо ваш початковий файл при наро-
дженні, а ви його далі заповнюєте. Потім час від часу бравзе-
руємо базу даних і контролюємо її, щоб не було жодних екс-
цесів… (Гримич, 21).
Сучасна фемінна проза відображає процеси переходу спе-
ціальної лексики в загальновживану та її метафоричного пере-
осмислення в жіночій мовній свідомості, пор.:
Культура слова №75’ 201176
(Серафим) — Ти не звернув увагу, що слово file — перестав-
лене life?
Артем замислився.
— Отже, у кожного свій файл… — буркнув Артем собі під
ніс, а тоді звернувся до Серафима:
— А наскільки широкий мій файл?
— Це залежить від того, скільки інформації ти туди за-
качав за своє життя (Гримич, 25).
Життєвий жіночий досвід уможливлює мовно-естетичні
трансформації молодіжного сленгу: оклигали, прикол, підвіше-
ний язик, зайнятий по зав’язочку, загорланити, мулька, чува-
ки, ульотно тощо. Зміксований лексичний компонент посилює
сприйняття сюжету твору, робить його цікавим.
Гендерну належність автора можна простежити в певних
конкретно-чуттєвих образах. Зокрема, у порівняннях у рома-
ні Лесі Романчук «Чотири дороги»: Та поміж усіма дзвінками,
розмовами, суперечками і посмішками, Валентина вгадувала
знайому тінь. Це було, наче дірочка на колготках, у якомусь
потаємному місці — її не відчуваєш, не бачиш, та постійно ду-
маєш — чи не збільшується, чи не стала помітною для сторон-
ніх. А оті дірочки, спершу зовсім маленькі, мають здатність
від кожного поруху більшати, рости, і ось уже й виповзли поза
край спідниці, от уже і прокралися підступно туди, де її видно
людям, от уже й завдає сорому, от уже й пора щось із цим
робити (Романчук Л. Чотири дороги назустріч. — Тернопіль,
2006. — Кн. 2. — С. 247; далі — Романчук); Пальці, подібні
на гроно рожевих бананів, торкнулися її руки. Вони були на-
вдивовижу ніжними, м’якими, лагідними, як пом’якшувач для
полоскання тканини «Ленор». І пахли подібно (Романчук, Кн.
5, 243); Вона так не любила країну, в якій, згідно із паспортом,
мусила жити. Не любила — не те, мабуть, слово. Вона бояла-
ся її, не почувалася там своєю, вільною. Так, мабуть, живуть
невістки зі злою свекрухою… (Романчук, Кн. 6, 125).
Жіноче емоційне світосприйняття постає в характерній ме-
тафориці сучасного прозового тексту: восени швидко хапає за
очі ніч, жінка із втомою в тілі, а ще більше в душі (Т. Зарівна);
пірнути у сріблясто-чорну амальгаму ночі (І. Роздобудько).
Висока сконденсованість таких засобів образності подекуди
Слово в художньому творі 77
перетворює прозові рядки на поезію: Вранці дощ забрав у Сені
надію помилуватися золотим листопадом; снуючи коридором
думок, заглянути у кватирки спогадів, щоб визріло якесь муд-
ре рішення. Нічого. Можна поблукати і поміж дощ. Це теж
думкам сприяє (Білики Леся та Леонід. Сьоме небо леді Арс.
Роман. — Тернопіль, 2011 — С. 7).
Не позбавлена сучасна жіноча проза «тілесного бачення»,
що реалізується через тілесну метафору. Її найяскравіші зразки
знаходимо в контекстах, що відтворюють передусім два жіночі
стани — закоханості й материнства. До того ж для посилення
емоційності таких контекстів авторки нерідко вдаються до гі-
перболізації: Їй здавалось, що рідке залізо заливає все тіло й не
дає зрушити з місця чи промовити слово. Іще чула, як солод-
кі, незнані запашні соки збираються в ній і течуть на дотик
його руки, й каламутять щойно ясні й зрозумілі думки (Матіос
Марія. Просили тато-мама… // Нація. — Львів, 2007. — С. 143).
У контекстах, де представлені описи дітей (немовлят чи до-
рослих), спостерігаємо материнське замилування, захоплення,
безмірну любов, відтворену за допомогою гендерно забарвле-
ної авторської тропіки — метафор, порівнянь, ампліфікованих
рядів художніх означень, демінутивів: Всередині ліжка, мов у
морі, розкинувши руки, спав хлопчик. Він світився так само, як
мед — світлошкірий, рожевий, порцеляновий, шовковий, золо-
тий, оксамитовий, теплий у своїх снах. Малий зворушливо ди-
хав оголеним животиком і зрідка стискав і розтискав пальчики
з крихітними рожевими нігтиками. Шматок людської плоті.
Дивно… (Роздобудько Ірен. Дві хвилини правди. — К., 2008. —
С. 221). Особливо зворушливими є прояви материнської любо-
ві до дітей, які виросли, але не перестали бути дітьми, як-от у
романі Лесі Романчук: З хвилини його народження, з тієї со-
лодкої миті, коли його маленькі губенята спробували маминого
молока, між ними встановився непереможний фізичний кон-
такт. І не тільки фізичний, а якийсь енергетичний (Романчук,
Кн. 3, 134) Одного не могла навчитися — жити без нього. Він
мусив бути тут, на відстані простягнутої руки, він мусив
бути щохвилини поруч. Щоб чути сонне дихання на сусідньому
дивані, щоб бачити маленькі пальчики на крихітних ніжках со-
Культура слова №75’ 201178
рок другого розміру, щоб накривати крихітне тільце, плеченя-
та, на яких тріщала сорочка (Романчук, Кн. 3, 135).
Представниці жіночого письма доволі активно використо-
вують у своїй творчості різнорівневі гендерно забарвлені мовні
одиниці, нагромаджуючи їх у незначних за обсягом контекстах,
наприклад, звукопис, потужні стилістичні можливості іменни-
ків середнього роду, назв із суфіксами суб’єктивної оцінки,
як-от, в уривку з роману Лесі Романчук «Софія»: …назустріч
Софії доріжкою дідового саду тупотять тугі ноженята, і з
вигуком: «Мамуся пр-р-риїхала!» пухнасте біле зайченя стри-
бає мамі на руки. Зайченяті йшов четвертий рочок, воно щой-
но навчилося вимовляти букву «р» і тому «ричало» на всіх, на-
солоджуючись отим р-розкотистим тр-ремтячим звуком,
що, нар-р-роджуючись, пер-р-рекочувався у маленькому р-р-
ротикові; Нічого солодшого у світі, як пригортати до грудей
оте туго наталоване, запашне дитяче тільце, Софія не знала.
Але довго тримати на руках оце попастеньке доненяточко
було вже важкувато.
На порозі з’явилася свекруха:
— Та пусти ж ти її, нехай біжить низями, воно ж важке,
як добре пацє!
«Добре пацє» підбігло до бабусі, повело носиком і, зачувши
запах свіжих пиріжків, потупцювало натасовувати животи-
ка (Романчук Леся. Софія. — Тернопіль, 2007. — С. 41).
Отже, прагнення авторів-жінок знайти нові художньо-об-
разні засоби, безумовно, збагачують сучасний літературний
процес, а інтерпретація художнього тексту з позицій гендерно
маркованих рис є актуальним й перспективним напрямком су-
часної лінгвостилістики.
|