Слова-поняття закон та благодать у творі митрополита Іларіона «Слово о Законі і Благодаті»
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37185 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Слова-поняття закон та благодать у творі митрополита Іларіона «Слово о Законі і Благодаті» / Н. Мех // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 95-101. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37185 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-371852012-09-08T12:10:39Z Слова-поняття закон та благодать у творі митрополита Іларіона «Слово о Законі і Благодаті» Мех, Н. З історії культури і писемності 2011 Article Слова-поняття закон та благодать у творі митрополита Іларіона «Слово о Законі і Благодаті» / Н. Мех // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 95-101. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37185 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії культури і писемності З історії культури і писемності |
| spellingShingle |
З історії культури і писемності З історії культури і писемності Мех, Н. Слова-поняття закон та благодать у творі митрополита Іларіона «Слово о Законі і Благодаті» Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Мех, Н. |
| author_facet |
Мех, Н. |
| author_sort |
Мех, Н. |
| title |
Слова-поняття закон та благодать у творі митрополита Іларіона «Слово о Законі і Благодаті» |
| title_short |
Слова-поняття закон та благодать у творі митрополита Іларіона «Слово о Законі і Благодаті» |
| title_full |
Слова-поняття закон та благодать у творі митрополита Іларіона «Слово о Законі і Благодаті» |
| title_fullStr |
Слова-поняття закон та благодать у творі митрополита Іларіона «Слово о Законі і Благодаті» |
| title_full_unstemmed |
Слова-поняття закон та благодать у творі митрополита Іларіона «Слово о Законі і Благодаті» |
| title_sort |
слова-поняття закон та благодать у творі митрополита іларіона «слово о законі і благодаті» |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
З історії культури і писемності |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37185 |
| citation_txt |
Слова-поняття закон та благодать у творі митрополита Іларіона «Слово о Законі і Благодаті» / Н. Мех // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 95-101. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT mehn slovaponâttâzakontablagodatʹutvorímitropolitaílaríonaslovoozakonííblagodatí |
| first_indexed |
2025-07-03T18:56:22Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:56:22Z |
| _version_ |
1836653197630898176 |
| fulltext |
Наталія Мех
Слова-понЯттЯ заКон та бЛагодать
у творі митрополита іларіона
«Слово о заКоні і благодаті»
За першим митрополитом-русином історія зберегла ав-
торство кількох повчань: «Сповідь віри», «Послання братові-
столпникові», «Слово про закон і благодать». Усі ці твори були
звернені до освічених слухачів. Найпомітнішим із них дослід-
ники вважають «Слово про закон і благодать» — найдавніший
зразок урочистої проповіді, що з’явилося між 1037 і 1050 рока-
ми, або ще достеменніше — у 1049 році з приводу завершення
оборонних споруд у Києві. Ця проповідь Іларіона пов’язана з
його обранням митрополитом святої Софії.
М. Грушевський відзначав, що «Слово про закон і благо-
дать» митрополита Іларіона «найблискучіший ораторський
твір, чудова, бездоганна академічна промова. Кожний же ора-
торський твір складається з двох елементів: внутрішньої сили
слова, яке виявляє природну міру ораторської здібності…,
зверхньої форми і оброблення, яке осягається більшою чи мен-
шою знайомістю з ораторською штукою…
«Слово», або «повість», як його зве сам автор, зложена з
ряду циклів, кожний з яких має свій вступ і закінчення та тво-
рить окрему риторичну цілість, а ідея «Слова» розвивається
при тім строго логічно, переходячи з циклу до циклу, які ста-
новлять, таким чином, не механічно пов’язані образки, а орга-
нічно сполучені переходи в ступенуванні загальної ідеї» (див.
З іСторіЇ КуЛЬтури
і ПиСЕмноСті
Культура слова №75’ 201196
Грушевський М. Історія української літератури. — Т. 2. — К.,
1993. — С. 63, 64).
Простежуючи особливості стилю митрополита Іларіона,
звернемо увагу на абстрактні образи у тексті проповіді: закон,
благодать, істина, віра та ін.
За словами Д. С. Лихачова, у всій середньовічній церков-
ній літературі існує прагнення до абстрагування, відмежуван-
ня від побутового мовлення. Вважалося, що мова «високої»
церковної літератури повинна бути «священною», доступною
не всім. Абстрагування підтримувалось аналогіями із священ-
ного писання, що створювало враження загального, вічно-
го (Лихачёв Д. С. Поэтика древнерусской литературы. — Л.,
1973., С. 123-126). Цим пояснюється велика кількість цитат у
таких пам’ятках.
Давньоруський оратор уже в заголовку розмежовує два по-
няття закон і благодать (Митрополит Іларіон. Слово о законі і
благодаті / Київський митрополит Іларіон. — К., 2003. — далі
Слово), пор.: Слово про закон, через Мойсея даний, та про бла-
годать і істину, що постала через Ісуса Христа. І як закон відій-
шов — благодать же й істина всю землю сповнила (Слово, 11).
У символічних, біблійних образах у проповіді зіставляють-
ся два Заповіти — Старий і Новий. Перший — це закон, за яким
люди жили до пришестя Христа; а другий — це благодать, яка
для всіх країн однакова й покладена в основу віри Христа:
Закон бо стало — попередник благодаті й істини. Істина ж
і благодать — слуги майбутньому вікові, життю нетлінному.
І отак, як закон привів до іншого закону, до благодатного хре-
щення, так хрещення передумовлює синів своїх у вічне життя
(С. 12); Так і постало: закон бо перше був, і піднісся в малому й
одійшов. Віра ж християнська, опісля з’явившись, більшою від
першої постала. І розповсюдилася між багатьма народами. І
Христова благодать всю землю наповнила» (Слово, 16).
У тексті пам’ятки фіксуємо метафори, порівняння, що ха-
рактеризують слова-поняття закон і благодать, пор.:
закон — спершу тінь, рабиня Агар, світло місяця, нічний
холод, старі міхи, застарілі в іудействі, пересохле озеро;
благодать — потім істина, вільна Сара, сонячне сяйво,
сонячна теплота, вино нового вчення благодатного, розлите
євангельське джерело.
з історії культури і писемності 97
Це характерні для давньої літератури зіставлення-антитези,
в яких образи, явища не тільки зіставляються, а й протистав-
ляються.
У тексті проповіді виокремлюємо паралелі між Агаррю, що
уособлює закон, та Сарою, що уособлює благодать, пор.: Що
лишень устиг закон, що лишень — благодать. Спершу — скинія.
Та, а по ній — істина. Образами ж закону й благодаті є Агар
та Сара. Сперше — підневільна, перш за тої. Після того —
вільна (Слово, 13).
Концепти закон та благодать — складні синергетичні по-
няття. Щоб здійснити детальний аналіз цих понятть, з’ясувати
їх семантичну глибину, нам потрібно звернутися до академіч-
ного 11-ти томного «Словника української мови», пор.:
ЗАКОН. 1. Встановлене найвищим органом державної вла-
ди загальнообов’язкове правило, яке має найвищу юридичну
силу. Аж ось лихий царя несе З законами, з мечем, з катами,
З князями, темними рабами (Т. Шевченко); Улас зблід, голос
його тремтів і ламався: — Ви порушуєте закон і конститу-
цію (Г. Тютюнник); Те, що сприймається як незаперечне роз-
порядження, веління, обов’язкове для неухильного виконання:
Йосипенко усіма верховодить, що сказав прикажчик — слово
його закон (П. Мирний).
2. Загальноприйняте, усталене правило співжиття, норма
поведінки. Один за всіх, — за одного усі! Такий закон і дружби
і любові (В. Сосюра).
3. Основні правила в якій-небудь ділянці людської діяльнос-
ті, що випливають із самої суті справи. Питання це — режисер
і автор — стояло дуже гостро. Але до згоди тоді ще не при-
йшли. Власне, не до згоди, а до розуміння законів кінематогра-
фії (Ю. Яновський).
4. Об’єктивно існуючий, постійний і необхідний взаємо-
зв’язок між предметами, явищами або процесами, що випли-
ває з їх внутрішньої природи, сутності; закономірність: Читав
Гриць книжки. Говорили ті книжки про право кожного й про
волю те право добувати; судили про звіра і чоловіка; про світ
і його закони довічні (П. Мирний); — Тепер.. наука так швидко
пішла вперед і довела закони, на яких тримається всесвіт (Г.
Культура слова №75’ 201198
Тютюнник); Основне положення якої-небудь науки, що відби-
ває причинно-наслідковий зв’язок між явищами, характеризує
перебіг певних процесів у природі або суспільстві. Відкриття
періодичного закону і створення періодичної класифікації є
найвидатнішим відкриттям у галузі хімічних наук (З наук.-по-
пул. літ.); Що-небудь неминуче, незаперечне, що є виявом пев-
ної закономірності. — Ось, зверніть увагу — персик. Скільки
років б’юсь, сотні сіянців щороку й жодного морозостійкого
гібрида. І розщіплюється чи на мигдаль, чи на персик. Ваш про-
фесор зараз скаже, що не розщіплюватися вони не можуть.
— Не можуть, Іване Володимировичу, — це закон, — сказав
Карташов (О. Довженко).
5. Сукупність догм (основних положень) якої-небудь релі-
гії, віровчення. Були там [у пеклі] чесні пустомолки, Що знали
ввесь святий закон (І. Котляревський).
Закон Божий — у дореволюційній школі — спеціальна
дисципліна, що вивчала основи православного віровчен-
ня. — Тепер треба людей грамотних, а в мене тільки й на-
уки що в шкільному курникові сидів за незнання закону божого
(Г. Тютюнник) (СУМ, ІІІ, 154-155).
БЛАГОДАТЬ і, ж. 1. ц.-с. У релігійному уявленні — щедро-
ти, дари, ласка невідомих, таємничих сил. Сон, кажуть, божа
благодать, — ні, часом кара божа! (Леся Українка); Не слід би
закладати руки та ждати з неба благодаті (І. Франко).
2. Усяке багатство, добро, достаток; джерела багатств, до-
бра, достатків. Без сліду їдять панські сахарні нашу благодать,
наші «зелені діброви», наші темні луги (І. Нечуй-Левицький);
Спокій, щастя. [Джонатан:] А відколи я сам себе відрікся,
я мир і благодать у серці чую (Леся Українка); * Образно.
Прогуло Прокляте лихо, та й заснуло. На хутір знову благо-
дать З-за гаю темного вернулась До діда в хату спочивать
(Т. Шевченко); у знач. присудк., розм. Дуже гарно, спокійно.
По нічнім дощику порох ледве знімавсь над шляхом, свіжість
така округи, і широта, й благодать, що не надихаєшся (Марко
Вовчок); — Підліз під хату — тихо… Вліз в хату — благодать!
(І. Франко) (СУМ, І, 192).
Відзначимо, що сучасний загальномовний словник не фіксує
слововживання понять закон і благодать з такою семантикою,
з історії культури і писемності 99
яка представлена у творі митрополита Іларіона. Слововживання
у давньоруського оратора названих слів-понять має іншу се-
мантику, яка характерна для сакральної картини світу. Якби до
джерельної бази тлумачних словників були залучені історичні
пам’ятки, і, зокрема, «Слово о законі і благодаті», це сприяло б
глибшому розумінню та детальнішому осмисленню складних
абстрактних понять.
На думку О. Сліпушко, митрополит Іларіон «вибудував
власну градацію розуміння історичного перебігу: Закон —
нижчий ступінь розвитку людства, втіленням якого є Старий
Заповіт. Це — рабство, уособлене в рабині Агарі. Благодать —
Новий Закон, символ якого — вільна Сара. Прилучившись
до Благодаті, тобто до світла, народи стають рівноправними.
Старий Заповіт прочитується Іларіоном на двох рівнях — як
хронологія, історичний опис подій, і символічному — як пе-
редісторія Нового Заповіту» (Сліпушко О. Софія Київська.
Українська література Середньовіччя: доба Київської Русі
(Х-ХІІІ століття). — К., 2002. — С. 399; 224).
Показовою є паралель між законом та місяцем, з одного боку,
та благодаттю й сонцем — з другого, пор.: Відходить бо світ-
ло місяця, коли засяє сонце. Отак і закон — коли з’являється
благодать. І в сонячному теплі, що зігріває землю, прохолода
нічна гине. І вже не загороджуватиметься в законі людство,
але в благодаті на просторі ходитиме (Слово, 15).
Паралель між християнством — вченням Христа (благодат-
тю), та іудейством, запровадженим Мойсеєм (законом), фіксу-
ємо у наступних контекстах: І Мойсей же зніс із Синайської
гори закон, а не благодать; скинію, а не істину (Слово, 14);
Юдеї при свічці законній робили своє виправдання у Бога.
Християни ж — при благодатному сонці своє спасіння вибу-
довують. І коли юдейство скинією та законом виправдовува-
лося, християни ж істиною та благодаттю не виправдову-
ються, але — спасаються (Слово, 15-16).
Перша частина Іларіонової проповіді має переважно тео-
логічний характер та спрямована на інтерпретацію Святого
Письма. Завершується вона протиставленням християнсько-
го та іудейського віровчень, пор.: І закону озеро пересохло. А
євангельське джерело сповнилося водою і всю землю покрило. І
Культура слова №75’ 2011100
до нас пролилося. Ось бо уже й ми з усіма християнами слави-
мо святу Троїцю (Слово, 26).
У наступній частині твору митрополит підносить постать
Володимира, хрестителя Русі, ставлячи його поруч з апосто-
лами, пор.: Славить же славними голосами римська країна
Петра і Павла. Через них же вони увірували в Ісуса Христа,
Сина Божого. .. Прославимо ж і ми малими похвалами того,
що створив велике й дивне, нашого вчителя й наставника, ве-
ликого князя нашої землі Володимира (Слово, 29).
Вживання пишномовних звертань до Володимира, заклики
осягти результати його діянь, серед яких найголовніше — «як
християнство росте», все це посилює емоційний вплив на тих,
до кого звертається митрополит. Володимир, на думку Іларіона,
«рівноумний» і «рівнохристолюбивий», він — людина з «розу-
мом у серці»: І засяяв розум у серці його, щоб зрозумів він сує-
ту ідольської омани та відшукав єдиного Бога, котрий створив
усю істоту — видиму й невидиму. Більше того, він завжди чув
про благовірну землю грецьку, Христолюбиву ж і благотворну,
сильну вірою, про те, як єдиного Бога в триєдності шанують
і кланяються, які там проявляються сили і чудеса (Слово, 30).
У третій, кінцевій, частині цієї проповіді митрополит
благає Бога зберегти мир на землі, а також возвеличує сина
Володимира — Георгія (князя Ярослава Мудрого), який постає
як гідний продовжувач справи батька.
Афористичними є вислови митрополита Іларіона про пере-
ваги благодаті перед законом, пор.: Християнство ж спасіння
благе і щедре, бо шириться на всі краї землі.
Закон бо раніше був, а вознісся невисоко і одійшов.
Віра ж християнська, пізніше з’явившись, більшою од рані-
шої стала і розійшлася між множеством народів.
І Христова благодать усю землю обняла і, як вода морська,
покрила її.
А по всій землі роса, а по всій землі віра розпростерлася,
дощ благодатний обросився, купіль одродження синів своїх в
нетління огорнула.
Озеро ж закону пересохло, а євангельське джерело, навод-
нившись і всю землю покривши, аж до нас розлилося.
з історії культури і писемності 101
У пустинній бо й пересохлій землі нашій, висушеній ідоль-
ським жаром, зненацька забило джерело євангельське, напува-
ючи всю землю нашу.
У «Слові про закон і благодать» митрополита Іларіона роз-
глядається головне питання середньовічної церковної історії —
співвідношення між Старим та Новим Заповітами, яке експлі-
кується у проповіді співвідношенням понять закон та благо-
дать. Твір насичений антитезами та паралелізмами, абстрак-
тними поняттями. Автор часто посилається на Святе Письмо
та використовує біблійну символіку. Все тут — образ і думка,
деталь і метафора, звертання й повчання — підсилюють смис-
ловий акцент на величі й могутності рідного краю.
Жанна Марфіна
«мати моЯ, мати, пораднице в хаті…»
(архетип мати в уСній
народній творчоСті)
У народнопісенній поетиці мовний образ матері є одним із
ключових: через нього постає інтимний світ людських пере-
живань, родинного зв’язку, побутової етнокультури, морально-
етичних цінностей національного буття.
Мова усної народної творчості відображає складники архе-
типу мати, який, на нашу думку, найбільш об’єктивно відтво-
рює світогляд українців. У ньому втілюється ідеал жінки-ма-
тері як уособлення найвищих моральних цінностей: доброти,
самовідданості, любові, працьовитості, милосердя, турботли-
вості тощо.
Естетизовані стереотипи родинно-побутового спілкуван-
ня постають у характерних народнопоетичних синтаксичних
структурах. Найпоширеніший різновид — із звертанням до ма-
тері як до порадниці, до найближчої людини, з якою можна по-
ділитися радістю, горем, інтимними переживаннями. Поряд із
стилістично нейтральними звертаннями, як-то: Позволь, мати,
розказати,/ Як строкар бідує («Закувала зозуленька») вжива-
ються функціонально навантажені розмовні варіанти мамцю,
|