Мова через історію: доцільність чи данина традиції?
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Назва видання: | Культура слова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37187 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Мова через історію: доцільність чи данина традиції? / А. Пономаренко // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 106-111. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37187 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-371872012-09-08T12:10:45Z Мова через історію: доцільність чи данина традиції? Пономаренко, А. З історії культури і писемності 2011 Article Мова через історію: доцільність чи данина традиції? / А. Пономаренко // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 106-111. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37187 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії культури і писемності З історії культури і писемності |
| spellingShingle |
З історії культури і писемності З історії культури і писемності Пономаренко, А. Мова через історію: доцільність чи данина традиції? Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Пономаренко, А. |
| author_facet |
Пономаренко, А. |
| author_sort |
Пономаренко, А. |
| title |
Мова через історію: доцільність чи данина традиції? |
| title_short |
Мова через історію: доцільність чи данина традиції? |
| title_full |
Мова через історію: доцільність чи данина традиції? |
| title_fullStr |
Мова через історію: доцільність чи данина традиції? |
| title_full_unstemmed |
Мова через історію: доцільність чи данина традиції? |
| title_sort |
мова через історію: доцільність чи данина традиції? |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
З історії культури і писемності |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37187 |
| citation_txt |
Мова через історію: доцільність чи данина традиції? / А. Пономаренко // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 106-111. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT ponomarenkoa movačerezístoríûdocílʹnístʹčidaninatradicíí |
| first_indexed |
2025-07-03T18:56:29Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:56:29Z |
| _version_ |
1836653205457469440 |
| fulltext |
Культура слова №75’ 2011106
Таке саме негативне сприйняття образу жінки-матері в
опоетизованих родинно-побутових ситуативних контекстах, у
яких йдеться про взаємини невістки й свекрухи (чужа, неймо-
вірная, непривітная, нерідная): Головонько моя бідная,/ В мене
ненька нерідная,/ Дружинонька неймовірная,/ Чужа сім’я не-
привітная! («Головонько моя бідная»); А чужа сторона від ві-
тру шумить,/ Чужа матіночка не б’є — та й болить («Ой, у
лузі, лузі…»).
Народнопісенні тексти з такими асоціаціями зазвичай ти-
пові, але їх значно менше, порівняно з тими, де семантизовано
позитивне асоціативне сприйняття образу матері.
Мовні засоби, що конкретизують образне наповнення
архетипу мати, передають семантику спорідненості, пере-
живання, відповідальності за долю дітей та рідної сторони.
Народнопоетична творчість зберігає прадавнє асоціативно-об-
разне сприйняття матері.
Ангеліна Пономаренко
мова через іСторію:
доцільніСть чи данина традиції?
Ні для кого не таємниця, що сучасні школярі оптимістично
реагують на відомий вислів Марка Твена «Я ніколи не дозво-
ляв школі втручатися в мою освіту». Але навіть якщо ми не
маємо стосунку до педагогічної діяльності, школа і шкільний
підручник незримо присутні у нашому житті щодня. І скільки б
ми не прагли абстрагуватися від стереотипів системи загальної
середньої освіти, але знання, засвоєні зі шкільного підручника,
назавжди залишаються певною матрицею опрацювання й оці-
нювання інформації.
А як звичайний українець уявляє зміст шкільного підруч-
ника? Стереотип підказує, що підручник з математики містить
відомості про різноманітні обчислення, підручник з літерату-
ри — художні тексти та літературно-критичні статті, підруч-
ник з ботаніки оповідає про рослин… а підручник з української
мови, звичайно ж, наповнений правилами та вправами.
з історії культури і писемності 107
Той, хто дотичний до навчально-виховної діяльності (пере-
важно через домашні завдання дітей чи онуків) дасть більш
розгорнуту інформацію, відповідно наголосивши на надмірній
«занауковленості» сучасних підручників.
Теоретичні праці з педагогіки визначають, що зміст будь-
якого підручника для загальноосвітніх навчальних закладів —
цілісно організована сукупність наукових знань, адаптованих
до вікових й індивідуальних особливостей учнів. Він зумовле-
ний:
• державним стандартом освіти;
• рівнем розвитку відповідної науки;
• концептуальним забезпеченням навчально-методичного
комплексу;
• повноцінністю етапів підручникотворчого процесу.
Структура підручника залежить від його змісту і позатек-
стових компонентів (апараторієнтування, апараторганізації за-
своєння, ілюстративного матеріалу) та тексту (основного, до-
даткового, пояснювального, інформаційно-пошукового).
Останні кілька років у більшості країн пострадянського
простору триває дуже активний підручникотворчий процес.
Пошук нових технологій викладання, нової філософії сучасної
освіти відображається як на рівні змісту державних стандартів,
так і на формулюванні конкретних завдань у навчальній кни-
зі. Нині розроблено системи моніторингу якості підручників,
опрацьовуються результати апробації навчально-методичних
комплектів з різних дисциплін для загальноосвітніх навчаль-
них закладів. У фахових виданнях можна ознайомитися з низ-
кою праць і про підручники з української мови. Не ставимо за
мету аналізувати зміст і форму подання лінгвістичних відомос-
тей у цих навчальних книгах. Зосередимося на питанні, а яку
ще інформацію отримують школярі з підручника з української
мови, зокрема, як у ньому репрезентовано історію.
Осмислення історії лежить в основі розуміння ролі мови як
універсуму, що об’єднує всі сфери буття людини і реально ске-
ровує життєтворчі процеси, забезпечуючи виховання мовної
особистості, здатної до індивідуальної мовотворчості і вільно-
го самовираження у різних галузях людської діяльності.
Культура слова №75’ 2011108
Розглянемо у контексті оголошеної проблеми підручники
з української мови для 5 класу загальноосвітніх навчальних
закладів таких авторських колективів: Олександри Глазової
та Юрія Кузнецова; Світлани Єрмоленко та Вікторії Сичової;
Марії Пентилюк, Ірини Гайдаєнко, Антоніни Ляшкевич та
Сергія Омельчука. Всі три навчальні книги рекомендовані
Міністерством освіти і науки України. Як вияв фактичного ма-
теріалу фіксуємо лише тексти історичної тематики, не залежно
від обсягу, але з вираженими ознаками тексту. Відомості з іс-
торії розглядаємо в широкому значенні не лише як власне істо-
ричну інформацію (події, постаті, епохи), а й беремо до уваги
факти з історії культури, літератури, мови, мистецтва та ін.
Основне завдання освіти — формування й розвиток мис-
леннєвих і креативних здібностей — спрямоване на актуаліза-
цію потреби пізнання й саморозвитку впродовж усього життя.
Отже, мета школи загалом і підручника зокрема — вчити ду-
мати.
У всіх аналізованих підручниках реалізовано текстоцен-
тричний підхід. Відомості з історії виявлено у текстах вправ: у
підручнику О. Глазової, Ю. Кузнецова загалом 15 текстів істо-
ричної тематики; у С. Єрмоленко, В. Сичової — 30; підручник
за редакцією М. Пентилюк репрезентує 42 такі тексти. Домінує
інформація з історії культури України, власне історична та з
історії мови.
Тексти різні за обсягом залежно від передбаченого для них
дидактичного навантаження, проте варто наголосити на зна-
чній інформаційній потужності саме коротких (3-4 речення)
текстів, оскільки це підручники для учнів 5 класу, а дітям цього
віку ще складно тривалий час концентрувати увагу. Методично
вдалими, на нашу думку, є вправи, що містять стислі відо-
мості з історії українських міст, у підручнику С. Єрмоленко,
В. Сичової, наприклад, один із текстів: На правому бере-
зі Десни розкинулося стародавнє місто Чернігів. Засноване
воно у сьомому столітті. Чернігівці та гості міста милу-
ються його Спаським, Борисоглібським соборами, Іллінською
і П’ятницькою церквами. Учні, закріплюючи навички із син-
таксису, отримують інформацію про Київ, Чернігів, Житомир,
з історії культури і писемності 109
Львів, Одесу, Тернопіль, Харків. Історію Алупкинського пала-
цу та парку «Софіївка» в Умані діти матимуть змогу відкрити
для себе у розділі «Лексикологія».
Виокремлюються наскрізні історичні теми у межах усього
змістового наповнення вправ підручника (наприклад, історія
українських народних звичаїв і традицій у підручнику за ре-
дакцією М. Пентилюк), а також репрезентовані під час вивчен-
ня окремої лінгвістичної теми: «Чергування приголосних у ко-
ренях слів» з текстами вправ з історії вишивки; «Походження
(етимологія) слова» з текстами вправ про історію герба в
О. Глазової, Ю. Кузнецова; «Ознайомлення з найуживаніши-
ми вставними словами. Відокремлення вставних слів» з тек-
стами вправ про історію державних символів України; «Склад.
Наголос. Основні правила переносу» з текстами вправ з історії
книг у С. Єрмоленко, В. Сичової.
Лінгводидакти зауважують: якщо у підручнику переважають
тексти однієї тематики, то це викликає небажаний ефект — швид-
ку втому від одноманітності вражень, згасання зацікавленості,
негативний емоційний фон. Однак використання об’єднаних
однією темою (у нашому випадку — історичною) різностильо-
вих та різножанрових текстів, що належать різним авторам або
репрезентують різні джерела, навпаки, пожвавлює пізнавальну
діяльність учнів у здобутті лінгвістичних знань. Варіативний
характер пізнавальних дій, посилений дидактичним потенці-
алом конкретного тексту, сприяє формуванню в українського
школяра не лише уміння свідомого користування мовними
ресурсами та індивідуальної мовотворчості, а й цілісного уяв-
лення про Україну. Україноцентричність у змістовій структурі
текстів підручників з української мови, орієнтована на вимоги
соціокультурної лінії мовної освіти, українознавчого спряму-
вання змісту усіх навчальних дисциплін, має на меті забезпе-
чення комунікативної компетентності учнів у сучасному ін-
формаційному просторі.
На жаль, в усіх аналізованих навчальних книгах об-
ділені увагою історичні постаті (за винятком Богдана
Хмельницького). Хоча яскраві історичні замальовки про
долю видатних українців (дібрані з урахуванням вікових осо-
бливостей учнів) можуть прислужитися вчителеві і з метою
Культура слова №75’ 2011110
посилення мотивації вивчення мови. Адже відомо багато мо-
тиваційно забарвлених щодо володіння мовами прикладів з
різних епох української історії.
Історичний контент — це сегмент українознавчого змісту
підручників з української мови, оскільки формує цілісне уяв-
лення про Україну та світове українство. Тексти історичного
контенту мають інтегративний характер і відображають між-
предметні зв’язки. Вони конкретизують зміст навчальної про-
грами, є потужними носіями навчальної інформації. Ілюстрації
забезпечують наочну опору мислення, посилюють пізнаваль-
ний, естетичний, емоційний та інші аспекти впливу навчально-
го матеріалу на реципієнта.
Системні явища мови в аналізованих підручниках вивча-
ються на прикладі текстів, у яких міститься інформація про
досягнення українців у світі науки, освіти, культури, класич-
ного і сучасного мистецтва, спорту. Уявлення формується під
впливом безпосереднього сприймання предметів, інформації
про них, але обов`язково містить емоційну домінанту, виражає
ставлення особистості до названих реалій.
Кожний авторський колектив підручника по-різному уяв-
ляє результат своєї праці — навчальну книгу з української
мови. Є обов’язкові константи: вимоги чинного державного
стандарту, навчальної програми, інших освітніх документів.
Та, безумовно, у тому, яким буде підручник, вирішальна роль
належить науковим пріоритетам, методичному та мистецько-
му досвіду авторів, злагодженій праці і взаєморозумінню ху-
дожників, редакторів, друкарів щодо втілення концепції ви-
дання. Використовувати чи ні (і якою мірою) дидактичний
потенціал відомостей з історії під час вивчення лінгвістичних
явищ — методичний вибір авторського колективу підручника.
Не викликає сумнівів, що це доцільний і вдячний матеріал у
формуванні привабливих образів Батьківщини, позитивних
емоційних домінант у світосприйманні дітей, мотивації до са-
мопізнання і самовдосконалення. Але за підсумками апробації
нового покоління підручників з української мови із залученням
дидактичного досвіду підручникотворців-істориків мають бути
вироблені критерії відбору та методичні рекомендації щодо
з історії культури і писемності 111
використання історичного контенту у навчальній літературі з
української мови.
І мовознавці, і лінгводидакти часто апелюють до загально-
відомого твердження: через мову у людини формується уяв-
лення про світ. І через підручник з мови також.
|