Організаційні основи лізингових взаємовідносин у вугільній галузі України

Узагальнено дослідження з організації лізингу у вугільній галузі України. Визначено основних учасників лізингових взаємовідносин. Встановлено вимоги до організації та розроблено схему взаємозв’язків між учасниками лізингу. Ключові слова: лізинг, організація, спеціалізована лізингова компанія, уп...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автори:	Гришко, Н.В., Кунченко, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2011
Назва видання:	Економіка промисловості
Теми:	Промисловість: проблеми розвитку та управління
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37290
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Організаційні основи лізингових взаємовідносин у вугільній галузі України / Н.В. Гришко, О.В. Кунченко // Економіка пром-сті. — 2011. — № 4. — С. 112-118. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37290
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-372902013-02-13T02:47:54Z Організаційні основи лізингових взаємовідносин у вугільній галузі України Гришко, Н.В. Кунченко, О.В. Промисловість: проблеми розвитку та управління Узагальнено дослідження з організації лізингу у вугільній галузі України. Визначено основних учасників лізингових взаємовідносин. Встановлено вимоги до організації та розроблено схему взаємозв’язків між учасниками лізингу. Ключові слова: лізинг, організація, спеціалізована лізингова компанія, управління, учасники. Обобщены исследования по организации лизинга в угольной отрасли Украины. Определены основные участники лизинговых взаимоотношений. Установлены требования к организации и разработана схема взаимосвязей между участниками лизинга. Ключевые слова: лизинг, организация, специальная лизинговая компания, управление, участники. The paper describes the researches concerning the organization of leasing in the coal industry of Ukraine. Main participants of leasing relations are identified. The requirements to the organization of relations between the participants of leasing are set, as well as the scheme of above relations was developed. Keywords: leasing, organization, special leasing company, management, participants. 2011 Article Організаційні основи лізингових взаємовідносин у вугільній галузі України / Н.В. Гришко, О.В. Кунченко // Економіка пром-сті. — 2011. — № 4. — С. 112-118. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37290 35.073.513:622.33(477) uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Промисловість: проблеми розвитку та управління Промисловість: проблеми розвитку та управління
spellingShingle	Промисловість: проблеми розвитку та управління Промисловість: проблеми розвитку та управління Гришко, Н.В. Кунченко, О.В. Організаційні основи лізингових взаємовідносин у вугільній галузі України Економіка промисловості
description	Узагальнено дослідження з організації лізингу у вугільній галузі України. Визначено основних учасників лізингових взаємовідносин. Встановлено вимоги до організації та розроблено схему взаємозв’язків між учасниками лізингу. Ключові слова: лізинг, організація, спеціалізована лізингова компанія, управління, учасники.
format	Article
author	Гришко, Н.В. Кунченко, О.В.
author_facet	Гришко, Н.В. Кунченко, О.В.
author_sort	Гришко, Н.В.
title	Організаційні основи лізингових взаємовідносин у вугільній галузі України
title_short	Організаційні основи лізингових взаємовідносин у вугільній галузі України
title_full	Організаційні основи лізингових взаємовідносин у вугільній галузі України
title_fullStr	Організаційні основи лізингових взаємовідносин у вугільній галузі України
title_full_unstemmed	Організаційні основи лізингових взаємовідносин у вугільній галузі України
title_sort	організаційні основи лізингових взаємовідносин у вугільній галузі україни
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Промисловість: проблеми розвитку та управління
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37290
citation_txt	Організаційні основи лізингових взаємовідносин у вугільній галузі України / Н.В. Гришко, О.В. Кунченко // Економіка пром-сті. — 2011. — № 4. — С. 112-118. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT griškonv organízacíjníosnovilízingovihvzaêmovídnosinuvugílʹníjgaluzíukraíni AT kunčenkoov organízacíjníosnovilízingovihvzaêmovídnosinuvugílʹníjgaluzíukraíni
first_indexed	2025-07-03T19:01:59Z
last_indexed	2025-07-03T19:01:59Z
_version_	1836653551710896128
fulltext	УДК 35.073.513:622.33(477) Наталя Викторівна Гришко, д-р екон. наук, проф., Олександр Валерійович Кунченко Донбаський державний технічний університет, Алчевськ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ЛІЗИНГОВИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН У ВУГІЛЬНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ У низці наукових робіт [1-11] лізинг розглядається як засіб активізації інвестицій- них процесів у вугільній галузі України. Але його застосуванню повинна передувати по- будова ефективної організації взаємовідно- син між учасниками таких процесів. Питання організації лізингу у вугільній галузі розглядали такі вітчизняні вчені, як І.І. Ткаченко, О.І. Пампура, Л.С. Лесик, О.М. Демченко, М.Т. Демченко [2-6]. У своїх працях вони виділяють потенційних учас- ників лізингових взаємовідносин, надають характеристику взаємозв’язків між ними, прогнозують обсяги інвестування за рахунок лізингу та окреслюють перспективи його реалізації у вугільній галузі. Але результати їх досліджень не враховують динаміки віт- чизняних галузевих реформ та практичного досвіду організації лізингу, який вже мав місце у вугільній галузі Російської Федерації. Метою статті є розробка удоскона- леної організаційної системи взаємозв’язків між учасниками лізингу у вугільній галузі. Дослідження з організації лізингу у вугільній галузі дозволяють узагальнити основних її учасників (див. таблицю). Як видно з даних, особи лізингодавців і лізинго- одержувачів у всіх авторів за сутністю майже однакові. Як лізингодавці вбачаються спе- ціалізовані лізингові компанії. Таблиця Учасники лізингових взаємовідносин у вугільній галузі за даними [2-6] Автори Засновники лізингодавця Лізингодавець Лізингоодержувач І.І. Ткаченко Держава, нерезиденти та резиденти країни, міжна- родні фінансові організації Державний лізинговий фонд (керівництво затверд- жується Кабінетом Мініст- рів України), лізингові ком- панії – суб’єкти викорис- тання лізингового фонду Шахти, розрізи, підпри- ємства суміжних галузей – машинобудування, будівництва, збагачення, геологорозвідки і т. д. О.І. Пампура Держава, промислово-фі- нансові групи, виробники гірничошахтного обладнан- ня, комерційні банки, науково-дослідні інститути Міжгалузева лізингова довірча компанія Шахти Л.С. Лесик Держава, інші організації Державний лізинговий фонд Шахти, підгалузі ву- гільної промисловості – машинобудування, бу- дівництво, збагачення, геологорозвідка і т. д. О.М. Демченко, М.Т. Дем- ченко Вітчизняні вуглевидобувні підприємства, виробники вітчизняної або зарубіжної гірничошахтної техніки, вітчизняні або закрубіжні банки Спеціальна компанія – лізингодавець Вуглевидобувні підприємства Ширше поле діяльності таких компаній відносно лізингоодержувачів вбачають І.І. Ткаченко і Л.С. Лесик. Це не тільки вуглевидобувні підприємства, а і підприєм- ства, які пов’язані з вугільною галуззю. Стосовно засновників лізингодавців думки науковців різняться. Одні вважають, що головним засновником повинна бути держава в особі Державного лізингового фонду. Інші – засновниками мають бути підприємства, пов’язані з вугільною галуззю або її продукцією. Окрему увагу слід приділити характе- ристикам взаємозв’язків між учасниками лізингу. Так, погляди І.І. Ткаченко і Л.С. Лесик на організацію лізингу у вугільній галузі практично однакові між собою, тому узагальнимо їх і наведемо на рис. 1. Рис. 1. Організація лізингу у вугільній галузі Як видно з рис. 1, державний лізин- говий фонд повністю формується за рахунок коштів державного бюджету. Кошти до лізингового фонду спрямовуються щорічно на безповоротній основі не менш 5 років. І.І. Ткаченко, вказує, що: «Дирекція державного лізингового фонду на конкурсній основі визначає лізингодавців з числа суб’єктів під- приємницької діяльності незалежно від форм власності» [3]. Схожої думки придержується і Л.С. Лесик: «Використання коштів держав- ного лізингового фонду і надання гірничої техніки у лізинг здійснюється шляхом укладання договорів між дирекцією фонду і лізингодавцями…» [6]. Натомість функції лізингодавця Л.С. Лесик, на нашу думку, вбачає ширшими, ніж І.І. Ткаченко. Так, автором зазначається: «Лізингова компанія здійснює функції як безпосередньо лізинго- давця, так і діяльність із фінансування виробництва обладнання і забезпечення ним шахт…», вказується на можливість застосування міжнародного лізингу, якщо ефективним варіантом є використання імпортного устаткування [6]. Як зазначає І.І. Ткаченко, «засоби лізингового фонду використовуються виключно на закупівлю вітчизняної гірничої техніки, у тому разі виготовленої спільними підприємствами – резидентами України» [3]. Тобто незважаючи на схожість ор- ганізації лізингу у вугільній галузі, на думку таких вчених, як І.І. Ткаченко і Л.С. Лесик, простежуються відмінні риси у функціях лізингодавців. Окреслена органі- заційна структура лізингу за сутністю має вертикальну ієрархію або лінійну структуру управління. Такі системи управління прита- манні малим організаціям і формам бізнесу, де прийняття рішення відбувається на одному рівні та не потребує погодження на декількох рівнях управління. Із цього випливає, що при розвитку такої структури вона приречена на трансформування та Надходження коштів від приватизації Кошти державного бюджету Державний лізинговий фонд Лізингодавець Лізингові платежі Лізингоодержувач Протягом 5 років по 150-200 млн. грн. щорічно © Н.В. Гришко, О.В. Кунченко, 2011 реорганізацію. Іншим критичним аспектом, на який слід звернути увагу, є націленість таких лізингодавців на лізингоодержувачів – державні вуглевидобувні підприємства. Недержавним вуглевидобувним підприємствам буде важче отримати згоду на лізинг, адже вони не «вписуватимуться» у монопольно орієнтовану державну лізингову компанію. Усунення цих недоліків можливе при створенні міжгалузевої лізингової компанії, на думку О.І. Пампури. Схема функці- онування такої компанії наведена автором у статті [2]. Її відмінною рисою є створення лізингодавців не за рахунок державних кош- тів, а за участю зацікавлених осіб в органі- зації лізингу на вуглевидобувному підпри- ємстві – державні органи влади, корпорації, виробники гірничого обладнання, банки, науково-дослідні організації. Перелічені суб’єкти господарювання створюють довірчу компанію, яка виконує функції лізингової. Відповідно за рахунок засновників вона придбає необхідне обладнання у власність для передачі його лізингоодержувачу. У такому разі не можна не погодитись з недо- ліками державного лізингового фонду порів- няно з міжгалузевою компанією, на які вка- зує О.І. Пампура, а це: а) обмежена кількість лізингодавців: «одна, дві лізингові компанії в формі ВАТ»; б) «вузька галузева спеціалі- зація (монополія, для яких є характерним бюрократизм, що не відповідає ринковим умовам)»; в) «як показує практика використання лізингового державного фонду в сільському господарстві, ефективність його функціонування невисока». Тобто міжгалу- зева лізингова компанія є більш орієнтова- ною на ринкові умови. Але вважаємо, що на- явність певної кількості засновників міжга- лузевої лізингової компанії може бути прецедентом незгоди в прийнятті управлінських рішень, лобіюванні інтересів окремого учасника або змови декількох. Створення компанії на паритетних умовах навряд можливе, адже капітал корпорації з науково-дослідною організацією або виробником гірничого обладнання не порівнянний. Проміжну, на нашу думку, організацію лізингу у вугільній галузі пропонують автори праці [5]. Так, лізингодавцем повинна бути спеціальна лізингова компанія, яка пред- ставляє інтереси вітчизняних вуглевидобувних підприємств і виробників гірничошахтної техніки. Грошовий фонд такої компанії створюють державні і зарубіжні банки під державні гарантії. Подальше здійснення лізингу здійснюється за класичною схемою. Лізингодавець на умовах попереднього договору придбає у виробника гірничошахтної техніки за кошти державних і зарубіжних банків необхідне обладнання та передає його лізинго- одержувачу. Лізингоодержувач, сплачуючи лізингові платежі лізингодавцю, надає змогу лізингодавцю розрахуватися за надані кошти перед державними і зарубіжними банками. Основною відмінною рисою такої організації лізингу від міжгалузевої лізингової компанії є економічні вигоди вітчизняних вуглевидобувних підприємств і виробників гірничошахтної техніки. Але авторами статті повністю не розкрито, яким чином будуть представлятися інтереси лізингоодержувачів і виробників гірничошахтного обладнання. Отже, за результатами існуючих до- сліджень можна зробити висновок, що проблемною ланкою організації лізингу у вугільній галузі є лізингодавці і його засновники. Звернемося до досвіду організації і становлення лізингу у вугільній галузі на території Російської Федерації наприкінці 90-х років. У 1995 р. для забезпечення вуглевидобувних підприємств гірничошахтним обладнанням створено закрите акціонерне товариство «Лізингвугілля». Компанія повністю фінансувалася з федерального бюджету. Протягом перших двох років функціонуван- ня вона стала лідером за обсягом укладених договорів серед усіх компаній, які входили до асоціації «Рослізинг». Аналіз взаємовідно- син компанії «Лізингвугілля» з вуглевидобувними підприємствами надав можливість спеціалістам аналітичного центру Міжнародної фінансової корпорації [12] узагальнити основні перепони укладення надійних договорів лізингу, а саме: а) занадто тривалий період підготовки лізингових договорів (до 1 року); б) низька ліквідність більшості вуглевидобувних підприємств; в) нерозвинута система управління ризиками; г) нездатність лізингоодержувачів забезпечувати гарантії; д) високі податки і митні платежі; є) вимоги іноземними постачальниками значної передплати; ж) відсутність страхування комерційних ризиків; з) низька конкурентоздатність російських виробників вугілля на світовому ринку; і) відсутність вторинного ринку вуглевидобувного обладнання. Незважаючи на труднощі, керівництво компанії «Лізингвугілля» вказувало [12], «…що для підвищення рентабельності лізин- гового бізнесу в даному секторі економіки вугільним компаніям необхідно застосовува- ти розроблений компанією нестандартний підхід». Під нестандартним підходом ро- зуміються фінансові схеми, за якими мож- ливі «…деякі бартерні угоди, гарантії міської адміністрації і вексельний обіг». За сучасного рівня розвитку вугільної галузі Російської Федерації автором статті [13] пропонується удосконалення лізинго- вих відносин на регіональному рівні за рахунок створення цільового регіонального лізингового фонду в Кемеровській області. В основі механізму організації і функціону- вання такої компанії знаходяться обласні органи влади різних рівнів, лізингові ком- панії, які відбираються на конкурсній основі і входять до фонду. Його наповнення здій- снюється за рахунок федерального і обласного бюджету. Як зазначено авторами у праці [14]: «Досвід організації поставок гірничошахтно- го обладнання по інвестиційних проектах і договорах лізингу і технологічного супроводження обладнання в процесі його експлуатації на шахтах Росії виявився вельми успішним». Внаслідок цього розробляються «Основні положення з підготовки, застосування і визначення навантаження на комплексно-механізовані очисні вибої, які знову вводяться та оснащуються по інвестиційних проектах і договорах лізингу». Таким чином, дослідження практично- го досвіду в Росії і наукових розробок вітчиз- няних авторів дозволяють узагальнити такі вимоги до організації лізингу у вугільній галузі України: а) лізингодавці не повинні формуватися тільки за рахунок державних коштів, але присутність державного капіталу є бажаною; б) на законодавчому рівні закрі- пити повноваження місцевих органів влади у сприянні організації і розвитку лізингу на вуглевидобувних підприємствах; в) слід уникнути створення лінійної організації управління лізингом; в) лізинг має бути до- ступним як для державних, так і недержавних вуглевидобувних підприємств; г) засновники лізингодавця повинні мати однакову вагу голосів при прийнятті управлінських рішень; д) період підготовки лізингового проекту повинен бути нетривалим або меншим одного року; є) використовувати нестандартні фінансові схеми при розрахунках по лізингових платежах. З метою підвищення ефективності лі- зингових операцій пропонуємо таку схему організації лізингу у вугільній галузі України (рис. 2). Спеціалізовані лізингові компанії (лі- зингодавці) створюються у кожному з вугі- льних басейнів, які розташовані на п’ятьох адміністративних одиницях України: Донець- кій, Луганській, Дніпропетровській, Львівсь- кій та Волинській областях. У числі їх засновників обов’язково м- ють бути представництва місцевих державних адміністрацій обласного рівня. Згідно зі ст. 4 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» [15] «місцеві державні адміністрації є юридичними особами». Відповідно до ст. 5 голови місцевих державних адміністрацій формують склад і структуру місцевих державних адмі- ністрацій, а «рекомендаційні переліки управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адмі- ністрацій, а також типові положення про них затверджуються Кабінетом Міністрів Ук- раїни» [15]. Тобто входження відділу з організації лізингу у вугільній галузі як співзасновника спеціалізованої лізингової компанії не суперечить діючому законодавству. Голова місцевої державної адміністра- ції має надати до ухвали Кабінету Міністрів України типове положення про функціонування такого відділу із зазначеною сумою бюджетного асигнування. Крім того, у п. 7 ст. 18 до повноважень місцевих державних Рис. 2. Схема організації лізингу у вугільній галузі України адміністрацій віднесено здійснення в уста- новленому порядку регулювання інвестицій- ної діяльності. В Україні діють гірничо-металургійні, енергетичні та машинобудівні холдинги, які входять до структури промислово-фінансо- вих груп з мільярдними капіталами. Це такі холдинги, як «Метінвест», «ДТЕК», «Інду- стріальний Союз Донбасу», «Група Приватбанку», «Азовмаш», «Інтерпайп», «Укрподшипник», «Смарт-холдинг» та ін. Склад холдингів визначається підпри- ємствами різного спрямування, а саме: металургійні, машинобудівні, гірничорудні, коксохімічні, виробництва і реалізації електроенергії. Виробничий процес, продукція таких підприємств обумовлюються прямим або непрямим попитом на коксівне та енергетичне вугілля. Попит на вугілля є мотивуючим фактором участі таких підприємств як засновників лізингодавців. За офіційними даними Державного комітету статистики України [16] імпорт кам’яного вугілля в Україні у 2010 р. більш ніж у три рази перевищував експорт та склав 1781372,2 млн. дол., що більше рівня до 2009 р. на 124%. Тобто вітчизняні під- приємства мають дефіцит у вугіллі, який покривають за рахунок імпортного. Наявність власних покладів вугілля та забезпечення їх видобутку на обладнанні, придбаному за рахунок лізингу, дозволить знизити залежність від імпорту вугілля. Входження до числа засновників лізин- годавців у вугільній галузі діючих лізинго- вих компаній надасть змогу організувати роботу на їх досвіді. Натомість лізингові компанії розширять межі та напрямки бізнесу. Засновники лізингодавців у Луганській області у Дніпропетров- ській області у Донецькій області у Львівсько- Волинському регіоні Вуглевидобувні підприємства Луганської області Вуглевидобувні підприємства Дніпропетровської області Вуглевидобувні підприємства Львівської і Волин- ської областей Вуглевидобувні підприємства Донецької області Донецької області Лізингоодержувачі Спеціалізована лізингова компанія Вітчизняні та іноземні банки і їх представництва Діючі лізингові компанії Гірничо-металургійні, енергетичні, машино- будівні холдинги Представництва місцевих державних адміністрацій Банківський капітал є традиційним джерелом фінансування лізингу, а тому їх участь є невід’ємною складовою в організації лізингу у вугільній галузі України. За дани- ми джерела [17] частка позикових коштів, у тому числі банківських кредитів, у джерелах фінансування лізингових операцій протягом 2009-2010 рр. коливається від 64,5 до 72,7%. Незалежні між собою спеціалізовані лізингові компанії слід створити у кожному обласному місті, де розташований вугільний басейн. З огляду на невелику питому вагу у загальному видобутку вугілля по Україні по Львівсько-Волинському басейну (4,5% у 2009 р. розраховано за даними джерела [18]) створити одну компанію на дві області. Відсутність прямих взаємозв’язків між лізингодавцями регіонів дозволить уникнути централізації керування, оперативно вирішу- вати питання у кожному регіоні, більш глибоко знати та реагувати на місцеву ринкову кон’юнктуру. На випадок невдалої організації лізингу в одному з регіонів це не вплине на роботу інших спеціалізованих лізингових компаній. Навпаки, існуватиме можливість організаційної допомоги у передачі досвіду чи усуненні проблемних питань. Відповідно вуглевидобувні підприєм- ства – лізингоодержувачі звертатимуться до спеціалізованих лізингових компаній – лізин- годавців власної області, регіону. Слід під- креслити, що ініціатором лізингу у вугільній галузі повинні бути не тільки вуглевидобувні підприємства, а і спеціалізовані лізингові компанії. Така практика дозволить розширити ринок лізингу, надасть можливість ознайомитися з ним більшому колу керівників, змінити стереотипи в інвестиційній діяльності вуглевидобувних підприємств. Незважаючи на територіальний роз- поділ в організації лізингу, необхідно перед- бачити можливість міжрегіональної взаємодії учасників. Наприклад, звернення лізинго- одержувача з Львівсько-Волинського регіону до лізингодавців інших областей (чи навпаки) вважати прийнятною практикою. Такі контакти слід розглядати, якщо відсутня альтернатива між учасниками, які розташовані на одній територіально- адміністративній одиниці. Вважаємо, що організація лізингу за такою схемою дозволить врахувати вище сформовані вимоги та об’єднати учасників на задоволенні власних інтересів. Література 1. Янко С.В. Инвестиционное обеспечение развития угледобывающих предприятий Украины в современных условиях / С.В. Янко // Уголь Украины. – 2006. – №1. – С. 14-18. 2. Пампура О.И. Актуальные вопросы финансирования инновационной деятельности предприятий угольного комплекса / О.И. Пампура // Менеджер. Стратегия и тактика деятельности предприятия в рыночных условиях: сб. науч. трудов. – Донецк, 2002. – С. 39-47. 3. Ткаченко И.И. Лизинг в угольной промышленности / И.И. Ткаченко // Уголь Украины. – 2000. – №5. – С. 20-23. 4. Пономаренко Н.А. Проблемы реформирования угольной промышленности / Н.А. Пономаренко // Уголь Украины. – 2005. – № 5. – С. 9-13. 5. Демченко О.М. Технічне оснащення вуглевидобувних підприємств із використанням закордонних кредитних ресурсів і лізингової схеми постачань / О.М. Демченко, М.Т. Демченко // Проблеми державного управління розвитком промислового потенціалу регіону: зб. наук. праць. – Т. X. – Вип. 124 / Донецький держ. ун-т управління. – Донецьк: НОРД КОМП’ЮТЕР, ДонДУУ, 2009. – С. 30-34. 6. Лесик Л.С. Лізинг як джерело технічного переозброєння вугільних шахт / Л.С. Лесик // Уголь Украины. – 2003. – № 3. – С. 16-17. 7. Амоша А.И. Особенности и ориентиры развития угледобычи в Украине. Некоторые параллели с российским опытом / А.И. Амоша, А.И. Кабанов, Л.Л. Стариченко // Уголь Украины. – 2005. – №10. – С. 3-10. 8. Алавердян Л.Н. Институциональные преобразования в угольной отрасли / Л.Н. Алавердян // Уголь Украины. – 2009. – №7. – С. 14-18. 9. Вареник Е.А. Концепция инновационного развития угольной отрасли на основе кластеризации / Е.А. Вареник, Р.М. Лазебник, А.Н. Омельченко // Уголь Украины. – 2010. – №6. – С. 12-14. 10. Кабанов А.И. Негосударственный капитал в системе инвестирования развития предприятий угольной промышленности / А.И. Кабанов, Л.Л. Стариченко, Н.А. Пономаренко, Д.Ю. Череватский // Уголь Украины. – 2003. – №12. – С. 14-16. 11. Кабанов А.І. Обґрунтування фінан- сово-економічних взаємовідносин вуглевидобувного підприємства та інвестора – розробника частини гірничого відводу / А.І. Кабанов, Л.Л. Стариченко, В.В. Цикарева // Уголь Украины. – 2004. – №2. – С. 7-10. 12. Анализ деятельности российских ли- зинговых компаний [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fadr.msu.ru/rin/ leasing/analys2.htm 13. Холодов П.П. Целевой региональный лизинговый фонд – как источник воспроизводства основных производственных фондов / П.П. Холодов // Уголь. – 2010. – № 5. – С. 70-71. 14. Коровкин Ю.А. О производительности комплексно- механизированных очистных забоев, оснащенных по инвестиционным проектам и договорам лизинга / Ю.А. Коровкин, П.Ф. Савченко, В.А. Бураков // Уголь. – 2001. – №5. – С. 37-43. 15. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. №586-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190. 16. Товарна структура зовнішньої тор- гівлі за 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. 17. Річні звіти Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг (2003-2010) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/742.html. 18. Офіційний веб-сайт Міністерства вугільної промисловості України [Електрон- ний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mvp. gov.ua/mvp/control/uk/publish/article?art_id=79 375&cat_id=69541. Надійшла до редакції 06.12.2011 р. http://www.fadr.msu.ru/rin/ http://www.ukrstat.gov.ua http://www.dfp.gov.ua/742.html http://www.mvp

Організаційні основи лізингових взаємовідносин у вугільній галузі України

Репозитарії

Схожі ресурси