Оцінка наукових підходів у визначенні інноваційного потенціалу підприємств

Наведено характеристику інноваційного потенціалу підприємства та обґрунтовано необхідність комплексного оцінювання наукових підходів в умовах сучасної парадигми формування вітчизняної економіки. Розглянуто різноманітні підходи до трактування термінів «інновація», «потенціал» та «інноваційний потенці...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Родіонова, І.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2011
Назва видання:	Економіка промисловості
Теми:	Інвестиційні та інноваційні процеси
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37308
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Оцінка наукових підходів у визначенні інноваційного потенціалу підприємств / І.В. Родіонова // Економіка пром-сті. — 2011. — № 4. — С. 204-209. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37308
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-373082013-02-13T02:04:39Z Оцінка наукових підходів у визначенні інноваційного потенціалу підприємств Родіонова, І.В. Інвестиційні та інноваційні процеси Наведено характеристику інноваційного потенціалу підприємства та обґрунтовано необхідність комплексного оцінювання наукових підходів в умовах сучасної парадигми формування вітчизняної економіки. Розглянуто різноманітні підходи до трактування термінів «інновація», «потенціал» та «інноваційний потенціал підприємства», висвітлено їх переваги та недоліки. Встановлено найбільш доцільні підходи до визначення вищевказаних термінів. Ключові слова: інновація, потенціал, інноваційний потенціал підприємства, підходи до визначення терміна інноваційний потенціал підприємства. Приведена характеристика инновационного потенциала предприятия и обоснована необходимость проведения комплексной оценки научных подходов в условиях современной парадигмы формирования отечественной экономики. Рассмотрены различные подходы к трактовке терминов "инновация", "потенциал" и "инновационный потенциал предприятия", выделены их достоинства и недостатки. Установлены наиболее целесообразные подходы к определению вышеуказанных понятий. Ключевые слова: инновация, потенциал, инновационный потенциал предприятия, подходы к определению термина "инновационный потенциал предприятия". The characteristics of innovation potential of enterprises is presented, and the necessity of making a comprehensive evaluation of scientific approaches in the current paradigm of the domestic economy formation are grounded. The various approaches to the interpretation of the terms “innovation”, “potential” and “innovation potential of the enterprise” are considered, as well as their advantages and disadvantages. The most appropriate approaches to the above definitions are determined. Keywords: innovation, potential, innovation potential of the enterprise, approaches to definition of the term "innovation potential of the enterprise." 2011 Article Оцінка наукових підходів у визначенні інноваційного потенціалу підприємств / І.В. Родіонова // Економіка пром-сті. — 2011. — № 4. — С. 204-209. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37308 330.341.1:001.895:658 uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Інвестиційні та інноваційні процеси Інвестиційні та інноваційні процеси
spellingShingle	Інвестиційні та інноваційні процеси Інвестиційні та інноваційні процеси Родіонова, І.В. Оцінка наукових підходів у визначенні інноваційного потенціалу підприємств Економіка промисловості
description	Наведено характеристику інноваційного потенціалу підприємства та обґрунтовано необхідність комплексного оцінювання наукових підходів в умовах сучасної парадигми формування вітчизняної економіки. Розглянуто різноманітні підходи до трактування термінів «інновація», «потенціал» та «інноваційний потенціал підприємства», висвітлено їх переваги та недоліки. Встановлено найбільш доцільні підходи до визначення вищевказаних термінів. Ключові слова: інновація, потенціал, інноваційний потенціал підприємства, підходи до визначення терміна інноваційний потенціал підприємства.
format	Article
author	Родіонова, І.В.
author_facet	Родіонова, І.В.
author_sort	Родіонова, І.В.
title	Оцінка наукових підходів у визначенні інноваційного потенціалу підприємств
title_short	Оцінка наукових підходів у визначенні інноваційного потенціалу підприємств
title_full	Оцінка наукових підходів у визначенні інноваційного потенціалу підприємств
title_fullStr	Оцінка наукових підходів у визначенні інноваційного потенціалу підприємств
title_full_unstemmed	Оцінка наукових підходів у визначенні інноваційного потенціалу підприємств
title_sort	оцінка наукових підходів у визначенні інноваційного потенціалу підприємств
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Інвестиційні та інноваційні процеси
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37308
citation_txt	Оцінка наукових підходів у визначенні інноваційного потенціалу підприємств / І.В. Родіонова // Економіка пром-сті. — 2011. — № 4. — С. 204-209. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT rodíonovaív ocínkanaukovihpídhodívuviznačenníínnovacíjnogopotencíalupídpriêmstv
first_indexed	2025-07-03T19:03:05Z
last_indexed	2025-07-03T19:03:05Z
_version_	1836653620338098176
fulltext	УДК 330.341.1:001.895:658 Ірина Володимирівна Родіонова Хмельницький національний університет ОЦІНКА НАУКОВИХ ПІДХОДІВ У ВИЗНАЧЕННІ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ Ринкове середовище, в якому на сьогодні функціонують суб'єкти господарювання різних форм власності, протягом останніх років істотно змінюється: постійно зростає ступінь його невизначеності, з'являються невраховані чинники ризику. Одним із невідкладних завдань керівництва підприємства стає формування й оцінювання поточних і перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу. Головним чинником ефективної діяльності підприємства й забезпечення належного місця на вітчизняних та світових товарних ринках є ефективне використання інновацій, які перетворюються на вирішальний фактор соціально-економічного розвитку і відіграють провідну роль у вирішенні економічних, екологічних, соціальних та культурних завдань. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває розгляд комплексу питань щодо інноваційної діяльності підприємств і, зокрема, інноваційного потенціалу як системного показника, що характеризує рівень ефективності підприємства у реалізації стратегії інноваційного розвитку. Визначення поняття інноваційного потенціалу набуває певного значення також у зв'язку з необхідністю розроблення підходів до оцінювання конкурентоспроможності підприємства. Безсумнівно, що підвищення інноваційного потенціалу підприємства веде до зростання його позицій як на внутрішніх, так і світових товарних ринках. Однак вирішення цього питання неможливе без чіткого визначення сутності інноваційного потенціалу підприємства, що і зумовлює актуальність обраної теми дослідження. Еволюція різноманітних підходів вчених та економістів до визначення поняття “інноваційний потенціал” пройшла значний етап розвитку, оскільки дослідження економічної сутності та класифікації інноваційного потенціалу, особливості інноваційної діяльності та її ролі в економічній системі висвітлено у публікаціях відомих вітчизняних та іноземних вчених- економістів: Є.М. Сафонова, С.М. Ілляшенка, І.Т. Балабанова, Д.І. Кокуріна, С.В. Онишка, П.М. Завліна, Л.С. Мартюшевої, В.А. Калишенка, О.І. Олексюка. Відсутність єдності у поглядах сучасних авторів щодо тлумачення поняття “інноваційний потенціал” свідчить про доцільність продовження досліджень даного напряму. Серед невирішених проблем залишається наявність великої кількості досліджень в галузі інноваційної активності та стратегічного розвитку, що не знімає проблематичності і дискусійності щодо питань багатоваріантності визначення поняття “інноваційний потенціал” та узагальненого трактування цієї категорії. Відсутність єдності поглядів на розкриття змісту зазначеного терміна породжує суперечність щодо його тлумачення. Це зумовлює актуальність узагальнення визначення поняття “інноваційний потенціал”. У світовій економічній літературі немає однозначного визначення поняття “інноваційний потенціал”, оскільки воно перебуває у постійному розвитку і доповнюється певними аспектами, які враховують особливості і вимоги певного етапу розвитку. Від мети дослідження значною мірою залежить визначення категорії “інновація”. Вважається, що вперше термін “інновація” було використано австрійським економіс- том Йозефом Алоїзом Шумпетером, який у своїй книзі “Теорія економічного розвитку” (1911 р.) запропонував концепцію інновацій, основу якої становила ідея про “нові комбінації”. Згодом термін “нові комбінації” © І.В. Родіонова, 2011 було замінено терміном “інновація”, що став науковою категорією [1, 13]. Серед економістів радянського періоду не прийнято було використовувати категорії “інновація” та “інноваційна діяльність”. Ситуація в цьому напрямі докорінно змінюється з початком розвитку ринкової економіки в Україні – з’являються наукові праці та публікації вітчизняних вчених щодо проблем інновацій та інноваційного розвитку. На сьогодні Закон України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” визначає інноваційний потенціал як сукупність науково-технологічних, фінансово-економічних, виробничих, соціальних та культурно-освітніх можливостей країни (галузі, регіону, підприємства тощо), необхідних для забезпечення інноваційного розвитку економіки [2]. У цілому щодо змісту цього поняття у фахівців існують два підходи. Класичним прикладом широкого підходу вважається вищевикладена позиція Й. Шумпетера. Прихильником подібної точки зору є також Ла Герре, який визначає інновацію як будь-яку зміну у структурі господарюючого суб’єкта. Однак більшість економістів стоять на позиціях вузького підходу, що обмежує галузь інновації науково-технічними та технологічними питаннями. Згідно з однією точкою зору, інновація – це процес застосування нових технологій чи виробів, згідно з іншою – результат у вигляді нових методів, продукції, технологічних процесів. Наприклад, відомий угорський вчений Б. Санто характеризує інновації як суспільний, технічний, економічний процес: практичне використання ідей, винаходів, що призводить до створення кращих за своїми властивостями виробів, технологій, орієнтований на економічну вигоду, прибуток, додатковий прибуток; охоплює весь спектр видів діяльності – від досліджень і розробок до маркетингу. Приблизно таким чином це поняття трактується у більшості сучасних словників та довідників, наприклад: “Інновація – це процес, під час якого винахід чи відкриття доводиться до стадії практичного застосування і починає давати економічний ефект, новий поштовх науково-технічних знань, що забезпечують ринковий успіх” або: “Інновація – це процес, спрямований на створення, виробництво, розвиток та якісне удосконалення нових видів виробів, технологій, організаційних форм” [3, 78]. Наступним етапом дослідження є огляд та аналіз різноманітних підходів до визначення терміна “інноваційний потенціал”. Подальші дослідження потенційних можливостей підприємства та розробка методологічної бази управління ним мають спиратись на чітке визначення категорії потенціалу. Потенціал підприємства – важлива категорія економічної науки, оскільки визначає рівень готовності підприємства до певного виду діяльності, вирішення заданого кола проблем. Термін “потенціал” латинського походження та має тлумачення “міць, сила”. Тлумачний словник української мови також трактує потенціал як “приховані здібності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть бути використані за певних умов” [4, 784]. Більшість вчених-економістів, які досліджують це питання, основний зміст терміна розкривають як потужність, сукупність засобів, необхідних для реалізації поставленої мети. Розглядаючи термін “потенціал” на рівні підприємства, його трактували як одну із важливіших динамічних характеристик діяльності підприємства, яка одночасно відображає стан підприємства щодо вимог зовнішнього й внутрішнього середовища та використовується для оцінки його роботи [1, 54]. На думку І. Балабанова, інноваційний потенціал утворюють матеріальні, фінансові, інформаційні, науково-технічні ресурси, що застосовуються в інноваційній діяльності підприємства [6]. З-поміж вітчизняних вчених більш конкретно до зазначеного питання підійшов А.В. Савчук, який пропонує під інноваційним потенціалом підприємства розуміти “сукупність усіх його ресурсів, які можуть бути задіяними у процесі здійснення інноваційної діяльності” [7]. На думку дослідників Л. Мартюшевої та В. Калишенка, інноваційний потенціал, який є “сукупністю організованих в певних соціально-економічних формах ресурсів, що можуть при певних діючих внутрішніх і зовнішніх чинниках інноваційного середовища бути спрямованими на реалізацію інноваційної діяльності з метою задоволення потреб суспільства”, – це комплексна характеристика спроможності до інноваційного розвитку [8, 63]. Варто погодитися з тим, що інноваційний потенціал є сукупністю необхідних ресурсів для інноваційної діяльності, і, власне, спроможністю до впровадження інновацій, а тому І.О. Джаїн [9] в інноваційному потенціалі вбачає сукупну здатність науково-практичних знань і практичного досвіду, які є в розпорядженні суспільства на сучасному етапі його розвитку. Проте досить доцільним є визначення терміна “потенціал підприємства”, надане О.І. Олексюк. Він виділяє потенціал підприємства як максимально можливу сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання (ситуаційно-ринкова складова) з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень [10]. На сьогодні вчені у своїх дослідженнях по-різному трактують дане поняття. У деяких роботах він розглядається як науково- технічний потенціал [4, 126; 11, 42], науково- інноваційний потенціал [12, 24], науковий потенціал [13, 42]. Ототожнення понять “інноваційний потенціал” і “науково-техніч- ний потенціал” є помилковим. Безперечно, це споріднені поняття. Проте між ними є і істотні відмінності, головна з яких полягає в тому, що, на відміну від науково-технічного, інноваційний потенціал включає не тільки здатність створювати науково-технічні нововведення, але і успішно упроваджувати і застосовувати їх у виробництві і реалізації товарів і послуг. Отже, науково-технічний потенціал є хоч і дуже важливою, але лише однією зі складових інноваційного потенці- алу. Аналіз наявних підходів, термінів і визначень у сфері інноваційного потенціалу показав, що більшість із них можна класифі- кувати в три важливих групи – комплексний, ресурсний та результативний підходи. Також слід зазначити, що стосовно інноваційного потенціалу застосовуються і інтегральні визначення, які позначають його місце в суспільній системі, що не зустрічається при оцінці інших потенціалів господарюючих суб'єктів. Беручи до уваги комплексний підхід, на думку С.І. Кравченко та І.С. Кладченко, категорію “інноваційний потенціал” можна трактувати як здатність системи до трансформації фактичного порядку речей в новий стан з метою задоволення існуючих або виникаючих потреб. При цьому ефективне використання інноваційного потенціалу дозволяє перейти від прихованої можливості до явної реальності, тобто з одного стану в інший (а саме від традиційного до нового). Отже, інноваційний потенціал – це свого роду характеристика здатності системи до зміни, поліпшення, прогресу [14]. У тому ж сенсі трактують інноваційний потенціал Б.К. Лісін і В.Н. Фрідлянов – як “сукупність науково- технічних, технологічних, інфраструктурних, фінансових, правових, соціокультурних та інших можливостей забезпечити сприйняття і реалізацію нововведень, тобто отримання інновацій” [15]. До визначення інноваційного потенціалу підійшли з точки зору комплексного підходу також О.В. Косолапов і О.А. Гиренко-Коцуба. На їх погляд, інноваційний потенціал підприємства в загальному вигляді – “це ступінь готовності організації виконувати поставлені інноваційні завдання” [16]. Відповідно до другого (ресурсного) підходу М.М. Ахметова визначає інноваційний потенціал як “... cукупність різних видів ресурсів, включаючи матеріальні, фінансові, інтелектуальні, науково-технічні та інші ресурси, необхідні для здійснення інноваційної діяльності” [17]. У той же час О.П. Коробейніков, А.А. Тріфілова, І.А. Коршунов відзначають, що для здійснення інноваційної діяльності необхідна наявність інноваційного потенціалу підприємства, який характеризується як сукупність різних ресурсів, включаючи: інтелектуальні, матеріальні, кадрові, інші ресурси, необхідні для здійснення інноваційної діяльності [5]. Крім того, в різних джерелах можна знайти такі визначення інноваційного потенціалу в рамках ресурсного підходу: “Інноваційний потенціал – сукупність різних видів ресурсів, необхідних для здійснення інноваційної діяльності”, “інноваційний потенціал (у вузькому сенсі) – це сукупність наявних у підприємства коштів, можливостей для використання нововведень у виробничій, фінансовій, управлінській і комерційній діяльності відповідно до базових цілей його розвитку” [18] і т.д. Згідно із третім основним підходом до визначення інноваційного потенціалу (результативним) існують такі твердження: інноваційний потенціал є “накопиченням певної кількості інформації про результати науково-технічних робіт, винаходів, проектно-конструкторських розробок, зразків нової техніки та продукції” [19]; “здатністю різних галузей національної економіки виробляти наукоємну продукцію, що відповідає вимогам світового ринку” [20, 131]; відображає “... завершальну частину виробничого циклу і його реальні пропускні можливості, що істотно позначаються на кінцевому результаті” [21]. Окрім вищевикладених трьох важливих груп, існує ще четверта, вельми поширена група підходів до визначення інноваційного потенціалу, що виражається через його трактування як сукупність інших потенціалів, його складових. Зокрема, в Сучасно- му економічному словнику Б.А. Райзберга, Л.Ш. Лозівського і О.Б. Стародубцевої інноваційний потенціал визначається як науково-технічний потенціал країни у вигляді науково-дослідних, проектно- конструкторських, технологічних організацій, навчальних закладів, персоналу та технічних засобів цих організацій [3, 80]. Можна виділити ще п'яту групу – визначення, які трактують інноваційний потенціал як інтегральний показник, що характеризує ступінь інноваційності економіки. Наприклад: “Під інноваційним потенціалом (в широкому сенсі) слід розуміти відносини, які виникають на мікрорівні між працівниками з приводу досягнення базових цілей підприємства, закладених у стратегії його розвитку, за умови наявності інноваційних можливостей, які створюються за рахунок інших компонентів потенціала” [18]; або “інноваційний потенціал є концептуальним відображенням феномену інноваційної діяльності” [11, 108]; або “інноваційний потенціал – це система факторів і умов, необхідних для здійснення інноваційного процесу” [19, 55]. Досить доречним є визначення Д.І. Кокуріна: “інноваційний потенціал містить невикористані, приховані можливості накопичених ресурсів, які можуть бути приведені в дію для досягнення цілей економічних суб'єктів” [11, 108]. Такий підхід дозволяє враховувати не тільки досягнуте, але й приховане, невикористане, можливе. Він показує, наскільки потужним є інноваційний потенціал сам по собі, наскільки широким може бути поле потенційних можливостей. Однак цей підхід не дозволяє повною мірою розкрити зміст інноваційного потенціалу і, отже, не може бути використаний для розробки конкретних практичних рекомендацій щодо його формування та ефективнго використання. Отже, як показує аналіз різних підходів і трактувань інноваційного потенціалу, більшість з наведених вище визначень має один і той самий недолік: за характеристики інноваційного потенціалу іноді видаються показники, що відносяться до науково- технічного, виробничо-технологічного, кадрового або інших компонентів загального потенціалу економіки держави. У таких випадках власне інноваційний потенціал господарюючого суб'єкта цілеспрямовано не розвивається. Як наслідок, не досягається результат – підвищення конкурентоспроможності національної економіки як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. Таким чином, наявність різноманітних формулювань свідчить про концептуальну неоднозначність в розумінні сутності інноваційного потенціалу, що значною мірою ускладнює вироблення конкретних практичних рекомендацій щодо його формування та ефективного використання і, таким чином, негативно позначається на кінцевих результатах інноваційної діяльності. Зазначене обумовлює необхідність проведення додаткового дослідження інноваційного потенціалу як об'єкта управління, оскільки не можна керувати тим, сутність чого не розкрита або розкрита неповною мірою. Поняття “потенціал” включає джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути використані фізичними та юридичними особами, у тому числі підприємствами, організаціями, державою, для вирішення завдань та досягнення цілей [22]. Це дозволяє описати інноваційний потенціал через єдність його різних складових, наприклад, через сукупність ресурсної, внутрішньої і результативної складових, які співіснують взаємно і являють собою єдине ціле. Є.М. Сафонов, Г.А. Паламаренко зазначають, що сильним в інноваційному сенсі вважається підприємство, яке володіє кваліфікованими науковими кадрами, матеріально-технічним, інформаційно- методичним та організаційним забезпеченням [23, 92]. Недоліком існуючих підходів до оцінювання інноваційного потенціалу підприємства, зокрема наведених у джерелах [24, 125; 13, 14], є те, що вони ґрунтуються переважно на розрахунку часткових показників, які характеризують окремі аспекти цього потенціалу, а узагальнюючі показники такого оцінювання, що будуються, як правило, на підставі опитувань експертів про вагомість кожного часткового параметра, характеризуються значним суб’єктивізмом. Сутність будь-якого процесу, явища, об’єкта звичайно розкривається через його функції. Однак не менш точно зміст поняття можна розкрити, виділивши його основні структурні компоненти. Найбільш обґрунтованим є підхід, який передбачає виділення трьох складових інноваційного потенціалу – комплексний, ресурсний та результативний підходи. Таким чином, вони співіснують, взаємно передбачають і обумовлюють одна одну та виявляються у використанні як його “триєдина сутність”. Зважаючи на вищевказані підходи різних авторів щодо сутності інноваційного потенціалу, даний термін визначено таким чином: інноваційний потенціал – це сукупність явних та прихованих можливостей підприємства забезпечити реалізацію та отримання інновацій за допомогою залучення матеріальних, фінансових, інтелектуальних, науково- технічних, інформаційних та інших ресурсів, які на основі накопиченого досвіду про результати науково-технічних робіт, винаходів, проектно-конструкторських розробок, зразків нової техніки та продукції призводять до зміцнення фінансового результату підприємства та завоювання ним конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Необхідно розглядати інноваційний потенціал як комплексну інтегровану категорію, яка поєднує внутрішній потенціал підприємства і його інноваційну активність. Інноваційну активність потрібно роз- глядати як категорію, яка характеризує інтенсивність дій щодо проведення на підприємстві інноваційної діяльності. Інноваційний потенціал виражає ступінь готовності до реалізації інноваційного проекту або програми інноваційних перетворювань і впровадження інновацій. Отже, зважаючи на відсутність єдності сучасних підходів у науковому тлумаченні інноваційної термінології, а також багатоваріантність трактувань поняття “інноваційний потенціал”, що вносить суперечливість у розуміння цієї категорії, запропоновано власний підхід до визначення терміна “інноваційний потенціал”. Подальші перспективи даного дослідження стосуються формування єдиного наукового підходу до тлумачення зазначеної категорії. Література 1. Інноваційний розвиток промисловості України / О.І.Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін. / під ред. О.І. Волкова, М.П. Денисенка. – К.: КНТ, 2006. – 648 с. 2. Закон України Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=433-15. 3. Современный экономический словарь / под ред. Б.А. Райзберга, Л.Ш. Лозовского, Е.Б. Стародубцевой. – 2-е изд., испр. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 479 с. 4. Великий тлумачний словник сучас- ної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К., Ірпінь: Перун, 2005. – 1728 с. 5. Коробейников О.П. Роль инноваций в процессе формирования стратегии пред- приятия / О.П. Коробейников, А.А. Трифило- ва, И.А. Коршунов // Менеджмент в России и за рубежом. – 2000. – № 3. – C. 29-43. 6. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент: учеб. пособие / И.Г. Балабанов. – СПб.: Питер, 2000. – 340 с. 7. Савчук А.В. Теоретические основы анализа инновационных процессов в промышленности: моногр. / А.В. Савчук // НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецьк, 2003. – 448 с. 8. Мартюшева Л.С. Інноваційний потенціал підприємства як об’єкт економічного дослідження / Л.С. Мар- тюшева, В.О. Калишенко // Фінанси України. – 2002. – № 10. – С. 61-66. 9. Джаин И.О. Оценка трудового потенциала: моногр. / И.О. Джаин. – Сумы: Университетская книга, 2002. – 250 с. 10. Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч. посібник / О.С. Федонін, І.М. Рєпіна, О.І. Олексюк.– К.: КНЕУ, 2004. – 316 с. 11. Кокурин Д.И. Инновационная деятельность / Д.И. Кокурин. – М. : Экзамен, 2001. – 575 с. 12. Трифилова А.А. Анализ инновационного потенциала предприятия / А.А. Трефилова // Инновации. – 2003. – № 6. – С. 67-72. 13. Чухрай Н. Формування інноваційного потенціалу підприємства: маркетингове та логістичне забезпечення / Н. Чухрай. – Львів: Нац. ун-т “Львівська політехніка”, 2002. – 314 с. 14. Кравченко С.И. Исследование сущности инновационного потенциала / С.И. Кравченко, И.С. Кладченко // Научные труды Донецкого национального технического университета. Сер: экономическая. – Донецк: ДонНТУ, 2003. – Вып. 68. – С. 88. 15. Лисин Б.К. Межгосударственное социально-экономическое исследование инновационного потенциала / Б.К. Лисин, В.Н. Фридлянов // Инновации. – 2002. – № 7. – С. 28. 16. Косолапов О.В. Инновационный потенциал в оценке конкурентоспособности предприятий / О.В. Косолапов, О.А. Ги- ренко-Коцуба // Урало-Сибирская науч.- практич. конф. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.uralweb.ru. 17. Ахметова Н.Н. Один из подходов к определению сущности элементов инновационно-инвестиционной модели [Электронный ресурс] / Н.Н. Ахметова. – Режим доступа: http://www.anrb.ru/isei/cf2002/c504.htm. 18. Решетников А.В. Управление реализацией инновационного потенциала в промышленности [Электронный ресурс] / А.В. Решетников. – Режим доступа: http://www. smartcat.ru/p_plant/books/book_113/index.shtml]. 19. Николаев А.И. Инновационное развитие и инновационная культура / А.И. Николаев // Наука и наукознание. – 2001. – № 2. – С.55. 20. Рынок: Бизнес. Коммерция. Экономика: толковый терминологический словарь / сост. В.А. Калашников; под общ. ред. А.П. Дашкова. – 4-е изд., испр. и доп. – М.: Маркетинг, 1998. – 403 c. 21. Данько М. Інноваційний потенціал у промисловості України / М. Данько // Економіст. – 1999. – № 10. – С. 26-32. 22. Мингалева Ж.А. Управление предприятием на основе концепции инновационного потенциала / Ж.А. Мингалеева // Проблемы экономики и управления предприятиями, отраслями, http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi http://www.uralweb.ru http://www.anrb.ru/isei/cf2002/c504.htm комплексами. – Новосибирск: ЦРНС, 2008. – С. 302-326. 23. Сафонов Е.Н. Особенности формулирования целей инновационной стратегии предприятия в современных условиях хозяйствования. Проблемы совершенствования управления предприятием в современных условиях / Е.Н. Сафонов, Г.А. Паламаренко // Сборник материалов межрегиональной научно- практической конференции. – Пенза, 2000. – Ч. 2. – С. 92. 24. Провайдинг інновацій: Підручник / за ред. М.П. Денисенко. – К.: Професіонал, 2008. – 448 с. Надійшла до редакції 17.11.2011 р.

Оцінка наукових підходів у визначенні інноваційного потенціалу підприємств

Репозитарії

Схожі ресурси