Оцінка ефективності інтелектуального капіталу підприємства з урахуванням негрошових ефектів його використання

Запропоновано оцінювати ефективність використання інтелектуального капіталу за допомогою коефіцієнта, який ураховує як грошові, так і негрошові ефекти. Розкрито особливості розрахунку кількісного еквіваленту негрошових ефектів за методом реальних опціонів. Проаналізовано переваги і недоліки різних с...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Корнєва, О.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2011
Schriftenreihe:	Економіка промисловості
Schlagworte:	Соціально-економічні аспекти промислової політики
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37316
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Оцінка ефективності інтелектуального капіталу підприємства з урахуванням негрошових ефектів його використання / О.В. Корнєва // Економіка пром-сті. — 2011. — № 4. — С. 324-329. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37316
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-373162013-02-13T02:57:12Z Оцінка ефективності інтелектуального капіталу підприємства з урахуванням негрошових ефектів його використання Корнєва, О.В. Соціально-економічні аспекти промислової політики Запропоновано оцінювати ефективність використання інтелектуального капіталу за допомогою коефіцієнта, який ураховує як грошові, так і негрошові ефекти. Розкрито особливості розрахунку кількісного еквіваленту негрошових ефектів за методом реальних опціонів. Проаналізовано переваги і недоліки різних способів визначення вартості реальних опціонів. Ключові слова: інтелектуальний капітал, ефективність, грошові ефекти, негрошові ефекти, вартість реальних опціонів. Предлагается оценивать эффективность использования интеллектуального капитала с помощью коэффициента, который учитывает как денежные, так и неденежные эффекты. Раскрываются особенности расчета количественного эквивалента неденежных эффектов методом реальных опционов. Анализируются достоинства и недостатки разных способов определения стоимости реальных опционов. Ключевые слова: интеллектуальный капитал, эффективность, денежные эффекты, неденежные эффекты, стоимость реальных опционов. The paper proposes to assess the efficiency of intellectual capital through the index, which includes both monetary and non-monetary effects. It is shown, that the most appropriate method to evaluate non-monetary effects is a real options method. The advantages and drawbacks of different ways of determining the value of real options are analyzed. Keywords: intellectual capital, efficiency, mo-netary effects, non-monetary effects, real option value. 2011 Article Оцінка ефективності інтелектуального капіталу підприємства з урахуванням негрошових ефектів його використання / О.В. Корнєва // Економіка пром-сті. — 2011. — № 4. — С. 324-329. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37316 330.14:330.32+005.336.4 uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Соціально-економічні аспекти промислової політики Соціально-економічні аспекти промислової політики
spellingShingle	Соціально-економічні аспекти промислової політики Соціально-економічні аспекти промислової політики Корнєва, О.В. Оцінка ефективності інтелектуального капіталу підприємства з урахуванням негрошових ефектів його використання Економіка промисловості
description	Запропоновано оцінювати ефективність використання інтелектуального капіталу за допомогою коефіцієнта, який ураховує як грошові, так і негрошові ефекти. Розкрито особливості розрахунку кількісного еквіваленту негрошових ефектів за методом реальних опціонів. Проаналізовано переваги і недоліки різних способів визначення вартості реальних опціонів. Ключові слова: інтелектуальний капітал, ефективність, грошові ефекти, негрошові ефекти, вартість реальних опціонів.
format	Article
author	Корнєва, О.В.
author_facet	Корнєва, О.В.
author_sort	Корнєва, О.В.
title	Оцінка ефективності інтелектуального капіталу підприємства з урахуванням негрошових ефектів його використання
title_short	Оцінка ефективності інтелектуального капіталу підприємства з урахуванням негрошових ефектів його використання
title_full	Оцінка ефективності інтелектуального капіталу підприємства з урахуванням негрошових ефектів його використання
title_fullStr	Оцінка ефективності інтелектуального капіталу підприємства з урахуванням негрошових ефектів його використання
title_full_unstemmed	Оцінка ефективності інтелектуального капіталу підприємства з урахуванням негрошових ефектів його використання
title_sort	оцінка ефективності інтелектуального капіталу підприємства з урахуванням негрошових ефектів його використання
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Соціально-економічні аспекти промислової політики
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37316
citation_txt	Оцінка ефективності інтелектуального капіталу підприємства з урахуванням негрошових ефектів його використання / О.В. Корнєва // Економіка пром-сті. — 2011. — № 4. — С. 324-329. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT kornêvaov ocínkaefektivnostííntelektualʹnogokapítalupídpriêmstvazurahuvannâmnegrošovihefektívjogovikoristannâ
first_indexed	2025-07-03T19:03:35Z
last_indexed	2025-07-03T19:03:35Z
_version_	1836653651645431808
fulltext	УДК 330.14:330.32+005.336.4 Ольга Володимирівна Корнєва Донецький національний технічний університет ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА З УРАХУВАННЯМ НЕГРОШОВИХ ЕФЕКТІВ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ Останні десятиріччя в усьому світі характеризуються постійною трансформацією суспільних відносин, яка відбувається під впливом швидкого науково- технічного прогресу. У цих умовах інтелектуальний капітал як вид майна набуває все більшої значущості, посідаючи важливе місце у процесах створення, просування й обслуговування продукції. Специфічний характер інтелектуального капіталу вимагає особливих підходів до його використання і зумовлює значний перелік ефектів, які можуть бути досягнуті з його допомогою. Тому застосування традиційних методів оцінки ефективності використання майна не може повною мірою забезпечити вирішення всього кола пов’язаних з інтелектуальним капіталом задач. Між тим відсутність всебічної оцінки ефективності інтелектуального капіталу може значною мірою ускладнити аналіз результатів діяль- ності підприємства в цілому, що спричинятиме зниження ефективності управління ним. Тому перед науковцями постає задача розробки методів оцінки загальної ефективності використання інтелектуального капіталу. У літературі проблематика оцінки ефективності використання інтелектуального капіталу підприємства обговорюється досить широко. Досліджуються процеси використання інтелектуального капіталу для забезпечення конкурентоспроможності та прибутковості підприємства [1], обговорюються підходи до оцінки ефективності інтелектуального капіталу [2], аналізуються методи оцінки інтелектуального капіталу в контексті впливу результатів його використання на його вартість [3], конкретизується коло резуль- татів, що можуть бути створені інтелекту- альним капіталом у сучасних економічних умовах [4], пропонуються підходи до оцінки економічної ефективності інтелектуального капіталу [5-8]. Разом з тим досі не існує остаточно сформованих надбань щодо урахування негрошових ефектів використання інтелектуального капіталу в кількісних оцінках ефективності. Тому метою даної статті є розробка підходу, який дозволив би врахувати як економічну ефективність, так і ефективність, що виникає завдяки негрошовим ефектам через надання таким ефектам грошової інтерпретації. Значне коло ефектів інтелектуального капіталу пояснюється його багатоаспектною природою. Наявність у складі інтелекту- ального капіталу активів з різною сутністю та шляхами використання спричинює можли- вість значної кількості способів його експлу- атації. Фактично кожен співробітник підпри- ємства може використовувати інтелекту- альний капітал у повсякденній діяльності згідно зі своїми обов’язками, створюючи для підприємства не тільки додаткові прибутки, а й стійку репутацію, додаткову гнучкість, під- вищену інвестиційну привабливість тощо. Оцінка ефективності використання інтелек- туального капіталу має забезпечувати врахування всього кола ефектів, одночасно враховуючи значущість конкретного ефекту для даного підприємства у певний момент часу. Аналіз публікацій показав, що серед підходів, які застосовуються для оцінки вартості інтелектуального капіталу, значну частину становлять такі, що ставлять його вартість у залежність від результатів використання інтелектуального капіталу. Однак можливість до врахування результатів негрошового характеру надає тільки підхід на основі методу реальних опціонів [5, 68]. Цей же метод може бути використаний при розробці показника комплексної ефективності інтелектуального капіталу. За своєю сутністю метод реальних оп- ціонів є таким, що дозволяє оцінити непрямі © О.В. Корнєва, 2011 ефекти від інтелектуального капіталу через аналіз додаткових можливостей, що створю- ють ці ефекти для підприємства. Кожній із можливостей може бути поставлений у відповідність реальний опціон з певними економічними параметрами (витратами на створення та потенційними доходами). При цьому як реальний опціон можна трактувати кожний потенційний канал отримання при- бутків чи доходів або запобігання збиткам. Наприклад, володіння патентом на виробництво нового матеріалу надає підприємству можливості: розпочати виробництво матеріалу; відкласти виробництво, заборонивши іншим фірмам виробляти його і обмеживши в такий спосіб конкуренцію; розпочати виробництво, але згорнути його у будь-який слушний момент і у подальшому забороняти іншим виробникам його виготовлення; відкласти власне виробництво, але продати ліцензію іншим підприємствам на виробництво цього матеріалу. Кожній із перелічених можливостей відповідає реальний опціон. У випадку коли реальний опціон може принести доходи, існуватиме попит на володіння ним. Наявність такого попиту обумовлює існування в опціону ринкової вартості, тобто такої суми, яка могла би бути отримана підприємством від продажу даного опціону гіпотетичному покупцеві. Вважається, що вартість такого опціону є грошовим вираженням негрошового ефекту, що лежить в основі опціону. Описаний підхід у літературі застосовується для оцінки ринкової вартості інтелектуального капіталу. Однак представляється доцільним стверджувати, що він може бути застосований і у випадку оцінки ефективності. Як відомо, вираженням ефективності є співвідношення результатів і витрат, що були здійснені для їх отримання. Очікувані доходи від інтелектуального капіталу, які включають вартість реальних опціонів, можуть розглядатися як вираження всього обсягу результатів, грошових та негрошових, які генеруються інтелектуальним капіталом. Повний обсяг витрат утворюватиметься з витрат на створення та експлуатацію інтелектуальних активів, а також витрат на освоєння реальних опціонів. Співвідношення повних величин результатів і витрат характеризуватиме ефек- тивність використання інтелектуального капіталу у певний момент часу. Необхідно враховувати, що використання інтелектуального капіталу повною величиною можливе лише в окремих випадках. Набагато частіше в діяльності підприємства виникатиме ситуація, коли окремий елемент інтелектуального капіталу буде мобілізуватися в рамках певного про- екту, створюючи позитивні ефекти в рамках саме даного виду активності. Тоді загальна ефективність інтелектуального капіталу визначатиметься не тільки сумарною величиною результатів, а й співвідношенням їх отримання у часі, а також синергетичними ефектами, що можуть виникати при пара- лельній реалізації проектів. Як у випадку з окремими проектами, так і при аналізі інтелектуального капіталу в цілому, без розподілу на окремі ініціативи, можна стверджувати, що результати його ви- користання відповідають сумарній дисконто- ваній вартості грошових потоків та реальних опціонів по всіх проектах, що стають можливими завдяки використанню інтелектуального капіталу. Витрати також підлягають дисконтуванню. Тому пропонується оцінку ефективності його використання проводити на основі показника, що враховував би і грошові потоки, і параметри створюваних реальних опціонів.         1 1 T t t t t 0 ІК T t t t t 0 CIF ROV i Е COF ROC i          , (1) де ЕІК – ефективність інтелектуального капіталу; CIFt – вхідний грошовий потік за t-й період, як вираження безпосередніх ефектів використання інтелектуального капіталу, гр.од.; ROVt – вартість реальних опціонів, створених інтелектуальним капіталом у t-му періоді, як вираження непрямих ефектів використання інтелектуального капіталу, гр.од.; t=0 t=0 CОFt – вихідний грошовий потік, спрямований на створення і підтримання інтелектуального капіталу, за t-й період, гр.од.; ROCt – вихідний грошовий потік, спрямований на освоєння реальних опціонів, за t-й період, гр.од.; t – номер періоду, роки; T – строк використання інтелектуаль- ного капіталу, роки; i – ставка дисконтування. Формула (1) дозволяє обчислити від- дачу у грошових показниках на кожну грошову одиницю, інвестовану підприємством у інтелектуальний капітал, включаючи ефекти непрямого характеру. Введення до складу показника ефективності величин (ROV) та (ROC) дозволяє інтегрувати негрошові ефекти в кількісну оцінку ефективності використання інтелектуального капіталу. У результаті не тільки підвищується обґрунтованість оцінок (що, безумовно, є важливим для належного аналізу й управління використанням інтелектуального капіталу), а й забезпечу- ється можливість до прийняття рішень щодо інтелектуального капіталу з урахуванням тих можливих результатів, що виникають завдяки інтелектуальним цінностям і лежать за межами грошових потоків. Це надає особливо широкі можливості при оцінці тих інноваційних проектів, які, маючи від’ємні показники економічної ефективності, все- таки є стратегічно необхідними підприємству для сталого розвитку. Оскільки величина (ROV) ґрунтується на доходах від використання негрошових ефектів, введення в розрахунки реальних опціонів дозволяє додати до операційних результатів певний еквівалент надходжень, що стають можливими в стратегічній перспективі. Тому проекти з використання інтелектуального капіталу, які не отримали б ухвалення при аналізі на основі традиційних підходів, будуть впроваджені і визнані ефективними при застосуванні показника (1). Запропонований показник може використовуватися як основа для розробки критеріїв прийняття рішень щодо використання інтелектуального капіталу. При аналізі його ефективності в кожний окремий момент сумарна величина витрат (СOF+ROC) може розглядатися як константа, оскільки на кожний момент часу сума витрат, понесених фірмою на створення інтелектуального капіталу, є цілком конкретною величиною. З іншого боку, на стадії створення інтелектуального капіталу величина витрат іще формується, і фірма може вжити заходів для зменшення витрат на створення необхідного їй переліку результатів (як шляхом обмеження витрат на створення інтелектуального капіталу (СOF), так і через обмеження кількості освоюваних реальних опціонів, тобто через зменшення (ROC)). Тоді сумарну величину очікуваних результатів (CIF+ROV) можна розглядати як попередньо задану константу. Найскладнішою задачею запропонованого способу оцінки ефективності є обчислення вартості реальних опціонів (ROV). У практиці оцінки реальних опціонів використовуються дві основні моделі: Блека-Шоулза та біноміальна. Перша з цих моделей більш пристосована для оцінки реальних опціонів, не пов’язаних з інтелектуальними цінностями. Найбільш поширеним виглядом формули Блека-Шоулза є такий: 1) для опціону типу «call», тобто оп- ціону на покупку майна:      r T t c 1 2ROV S N d K e N d       , (2) де      22 1 ln S K r T t d T t          , (3) 2 1d d T t    , (4) де ROVc – вартість опціону типу «call» у будь-який момент t до настання строку реалі- зації опціону; S – поточна ціна базисного активу; N(x) – інтеграл щільності нормального розподілу величини х; K – ціна виконання опціону (за якою мають бути куплені активи за умовами контракту); r – безризикова відсоткова ставка; T − t – час до завершення часу опціону (період опціону); σ – варіація доходності активу. 2) для опціону типу «put»,тобто опці- ону на продаж майна:      r T t p 2 1ROV K e N d S N d         , (5) де ROVp – вартість опціону типу «put» в будь- який момент t до настання строку реалізації опціону. Модель дає орієнтовне значення мак- симальної ціни, за якою доцільно купувати опціон даного типу на дані активи. Для як- найкоректнішого використання закону Блека-Шоулза мають бути достеменно відомі дані про коливання вартості активу, на який розглядається опціон. У випадку з акціями чи іншими цінними паперами, що торгуються на фондовому ринку, отримання цих даних не представляє собою значних складнощів. Однак у випадку, коли апарат Блека-Шоулза застосовується до опціонів, створених інте- лектуальним капіталом, активом виступає інвестиційний проект, який стає можливим завдяки виникненню непрямих ефектів інте- лектуального капіталу. Моделювання коливання вартості проекту – складна задача, яка вимагає великої кількості припущень. У сукупності ці припущення нівелюють таку перевагу методу реальних опціонів в оцінці інтелектуального капіталу як більшу точність порівняно з ринковим та доходним під- ходами. Тому використання формули Блека- Шоулза недоцільно рекомендувати для опці- онів, пов`язаних з інтелектуальним капіта- лом. Альтернативою моделі Блека-Шоулза в такому випадку є біноміальна модель оцінки опціонів. Згідно з біноміальною моделлю вартість реального опціону може бути обчислена за таким законом 5, 61: 1 u d r d r dROV C C 1 r u d u d              , (6) де Сu – сума прибутку, який може бути отриманий у результаті прийняття передбаченого опціоном рішення, якщо ситуація буде розвиватися за оптимістичним сценарієм; Сd – сума прибутку, який може бути отриманий у результаті передбаченого опціоном рішення, якщо ситуація буде розвиватися за песимістичним сценарієм; r = 1+ rf, де rf – безризикова ставка доходу на капітал; u – темп зростання ринкової вартості прав, що лежать в основі реального опціону, у випадку оптимістичного сценарію; d – темп зростання ринкової вартості прав, що лежать в основі реального опціону, у випадку песимістичного сценарію. Як видно з формули (6), ринкова ціна реального опціону напряму залежить від того, як саме фірма реалізує можливості з отримання додаткового прибутку. Другим важливим фактором формування ціни є динаміка зовнішньої середи, яка визначає параметри (u) та (d) і впливає на величини (Сu) та (Сd). У випадку коли реальний опціон вини- кає відносно матеріальних активів, справедливим є твердження, що для них діє активний конкурентний ринок. Тому фірма не має вагомих важелів впливу на величини (u) та (d), і вартість її реальних опціонів відображає її потенційні можливості на конкурентному ринку. Коли реальний опціон виникає на ос- нові результатів інтелектуального капіталу, для нього не існує активного ринку, оскільки однією з базових характеристик інтелекту- ального активу є його унікальність, а отже, унікальним є і перелік створюваних ним ре- зультатів. Тому величини (u) та (d) до певного часу вважалися такими, що не піддаються визначенню у випадку роботи з інтелектуальним капіталом, що суттєво обмежувало можливості теорії реальних опціонів. Однак останнім часом з'явилися публікації, що пропонують для визначення значень змінних у формулі (6) використовувати два методи – на основі теорії ігор (шляхом побудови віртуальної чотиристоронньої гри) та на основі побудови трекінгового портфеля [5, 81]. У випадку використання методу вірту- альної гри у ній діють чотири сторони: продавець опціону (фірма-власник інтелектуального капіталу), конкурент- потенційний покупець опціону, конкурент, що не цікавиться покупкою даного опціону, і як четверта сторона – гравець «природа». У грі діє «дилема в'язня», тобто кожна зі сторін може прогнозувати варіанти поведінки інших гравців, проте не має інформації про те, який саме спосіб дій виберуть контрагенти. Завдяки даній моделі фірма може визначити величини (u), (d), (Сu) та (Сd) на основі доступних їй сценаріїв власного розвитку. Тому стверджують, що ціна реального опціону, створеного інтелектуальним капіталом, цілком визнача- ється можливостями фірми, яка його створила. Недоліком даного методу є те, що така віртуальна гра вимагає даних про діяльність певних гравців реального ринку. У випадку коли гравців не існує або тоді, коли інформацію про їхню діяльність здобути неможливо, даний метод не може бути застосований. Як інший варіант визначення величини (ROV) пропонується проводити прогнозування розвитку інтелектуального активу методом створення трекінгового пор- тфеля, тобто такого портфеля цінних паперів, який за доходністю і ступенем ризику був би повністю еквівалентний даному опціону [5, 103; 9, 291]. Обмеженням такого підходу є необхідність використовувати гіпотетичний пакет цінних паперів. У літературі рекомен- дується в такому випадку використовувати портфель акцій підприємства – власника реального опціону. Однак тоді даний спосіб буде неприйнятним для фірм, що не є емітентами акцій. Для подолання цього обмеження можна рекомендувати використовувати як цінні папери будь-які з них, які за рівнем доходності і ризикованості еквівалентні інвестиціям у саме підприємство для стороннього інвестора. Це дозволить для підприємства будь-якої форми власності підібрати еквівалентний портфель і використати його характеристики при оцінці реального опціону. Таким чином, для визначення величини (ROV) у літературі пропонується три підходи, переваги і недоліки яких узагальнено в таблиці. В умовах вітчизняної економіки найбільш перспективним є підхід, що передбачає для обґрунтування величини (ROV) використання біноміальної моделі на основі трекінгового портфеля. Таблиця Порівняльний аналіз моделей визначення вартості реального опціону (ROV) Моделі Переваги Недоліки Модель Блека-Шоулза точність орієнтація на минуле; потреба у великій кількості зовнішньої інформації; придатність тільки для майна, яке активно торгується на ринку Біноміальна модель (на основі віртуальної чотиристоронньої гри) врахування сутності активу трудомісткість; потреба у великій кількості зовнішньої інформації; модель чуттєва до вибору гравців на роль учасників ринку інтелектуальних товарів Біноміальна модель (на основі трекінгово- го портфеля) врахування зовнішньої і внутрішньої середи; незначний обсяг вихід- них даних необхідність прогнозування грошових потоків підприємства за умов реалізації інвестиційного проекту, що відповідає даному реальному опціону Зроблені узагальнення дозволяють стверджувати, що в реальних умовах віт- чизняних підприємств вже сьогодні може здійснюватися комплексна оцінка ефектив- ності використання інтелектуального капіта- лу, для чого існують необхідні інструменти і може бути здобута необхідна інформація. То- му можна рекомендувати використання показника (1) як базового для розробки управлінських рішень щодо інтелектуально- го капіталу. Оскільки запропонований коефіцієнт дозволяє більш повно оцінити ефективність інтелектуального капіталу, його використання сприятиме збільшенню обґрунтованості відповідних управлінських рішень і зростанню результативності управління. Підхід до використання інтелектуального капіталу на основі оцінки його результативності за запропонованим коефіцієнтом є більш комплексним, ніж існуючі підходи. Його використання сприятиме більш коректному прийняттю рішень у випадку довгострокових, високоризикованих або імовірно збиткових проектів зі значною інтелектуальною складовою. Окрім того, він може бути використаний при виборі між проектами, що є збитковими за традиційними фінансовими показниками і реалізуються заради непрямих ефектів. Узагальнюючи вищесказане, можна зробити такі висновки. По-перше, оцінка ефективності використання інтелектуального капіталу є неповною без надання грошового вираження його негрошовим ефектам. Складна природа інтелектуального капіталу надає йому властивості, що дозволяють досягати значних неявних ефектів при його використанні (наприклад, таких як покращення репутації підприємства, збільшення його інвестиційної привабливості завдяки позитивним очікуванням інвесторів щодо перспектив його розвитку). Ігноруван- ня таких ефектів робить оцінку ефективності використання інтелектуального капіталу неповною. Надання комплексної оцінки дозволяє більш повно обґрунтовувати відповідні управлінські рішення. По-друге, найкоректнішим методом для обчислення грошового еквівалента немонетарних ефектів інтелектуального капіталу є підхід з використанням реальних опціонів, що відображає їх через майбутні доходи, які ці ефекти можуть принести. Реальний опціон має вартість, що безпосередньо залежить від очікувань щодо доходів, які можна отримати від його використання. Тому включення вартості реального опціону до позитивних грошових потоків при оцінці ефективності використання інтелектуального капіталу є цілком обґрунтованим. По-третє, у вітчизняних умовах най- більш коректним методом обчислення вар- тості опціонів є метод трекінгового портфеля як такий, що потребує мінімуму інформації із зовнішньої середи і тому є найменш витратним. У сукупності дані висновки дозволяють рекомендувати запропонований у роботі коефіцієнт ефективності інтелекту- ального капіталу з урахуванням реальних оп- ціонів як базовий показник для оцінки ефективності використання інтелектуальних активів. Література 1. Стюарт Т.А. Интеллектуальный капитал. Новый источник богатства организаций: пер. с англ. В. Ноздриной / Т.А. Стюарт. – М.: Поколение, 2007. – 368 с. 2. Кендюхов О.В. Інтелектуальний ка- пітал підприємства: методологія формування механізму управління: моногр. / О.В. Кендюхов. – Донецьк: НАН України, Ін-т економіки пром-сті; ДонУЕП, 2006. – 307 с. 3. Цуриков С.В. Стоимостная оценка интеллектуального капитала вуза в области консалтинговой деятельности (на примере САФБД) / С.В. Цуриков, Н.А. Кочеткова // Вестник Томского государственного университета. – 2011. – № 353. – С. 157-161. 4. Лукьянчикова Т.Л. Экономика, основанная на знаниях: формирование и оценка уровня развития / Т.Л. Лукьянчикова // Креативная экономика. – 2011. – № 8. – С. 104-108. 5. Levy F. A simulated approach to valuing knowledge capital / F. Levy // The George Washington University, 2009. – 189 p. 6. Rodov I. 2002. FiMIAM: Financial Method of Intangible Assets Measurement / I. Rodov, P. Leliaert // Journal of Intellectual Capital. – 2002. – Vol.3, Iss. 3. – P. 323-337. 7. Tan H.P. Intellectual capital and financial returns of companies. / H. P. Tan, D. Plowman, P. Hancock // Journal of Intellectual Capital. – 2007. – Vol. 8, Iss. 1. – P.76-95. 8. Tobin J. A General Equilibrium Approach To Monetary Theory / James Tobin // Journal of Money, Credit and Banking. – 1969. – Vol. 1, № 1. – P. 15-29. 9. Боди З. Финансы / З. Боди, Р. Мертон. – М. : Вильямс, 2007. – 592 с. Надійшла до редакції 02.11.2011 р.

Оцінка ефективності інтелектуального капіталу підприємства з урахуванням негрошових ефектів його використання

Institution

Ähnliche Einträge