Обґрунтування застосовування мікроекономічних моделей для оцінки макроекономічних змін на основі інновацій

Проаналізовано екзогенні макроекономічні моделі, визначено їх недоліки щодо недостатнього формалізованого узгодження з доцільними інноваціями. Виявлено суперечності між макро- і мікроекономічними моделями та переваги ендогенних моделей. Обґрунтовано доцільність застосування мікроекономічних моделей...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2011
Main Author:	Щетілова, Т.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки промисловості НАН України 2011
Series:	Економіка промисловості
Subjects:	Інвестиційні та інноваційні процеси
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37320
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Обґрунтування застосовування мікроекономічних моделей для оцінки макроекономічних змін на основі інновацій / Т.В. Щетілова // Економіка пром-сті. — 2011. — № 4. — С. 189-194. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37320
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-373202013-02-13T02:52:06Z Обґрунтування застосовування мікроекономічних моделей для оцінки макроекономічних змін на основі інновацій Щетілова, Т.В. Інвестиційні та інноваційні процеси Проаналізовано екзогенні макроекономічні моделі, визначено їх недоліки щодо недостатнього формалізованого узгодження з доцільними інноваціями. Виявлено суперечності між макро- і мікроекономічними моделями та переваги ендогенних моделей. Обґрунтовано доцільність застосування мікроекономічних моделей для оцінки макроекономічних змін на прикладі визначення екстернальних ефектів макроекономічного розвитку на основі інновацій. Ключові слова: макроекономічні зміни, ендогенні (екзогенні) моделі, екстернальні ефекти, інноваційний розвиток. Проанализированы экзогенные макроэкономические модели, определены их недостатки относительно формализованного согласования с целесообразными инновациями. Выявлены противоречия между макро- и микроэкономическими моделями и преимущества эндогенных моделей. Обоснована целесообразность применения микроэкономических моделей для оценки макроэкономических изменений на примере определения экстернальных эффектов макроэкономического развития на основе инноваций. Ключевые слова: макроэкономические изменения, эндогенные (экзогенные) модели, экстернальные эффекты, инновационное развитие. The exogenous macroeconomic models have been analyzed, their shortcomings in relation to a formalized conformation with the expedient innovations have been determined. The contradictions between the macro - and microeconomic models have been identified, and advantages of the endogenous models are shown. The expediency of applying the microeconomic models for evaluating the macroeconomic changes is grounded on the example of determining the external effects of the macroeconomic development based on the innovations. Keywords: macroeconomic changes, endogenous (exogenous) models, external effects, innovation-based development. 2011 Article Обґрунтування застосовування мікроекономічних моделей для оцінки макроекономічних змін на основі інновацій / Т.В. Щетілова // Економіка пром-сті. — 2011. — № 4. — С. 189-194. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37320 330.362:330.4:330.341.1 uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Інвестиційні та інноваційні процеси Інвестиційні та інноваційні процеси
spellingShingle	Інвестиційні та інноваційні процеси Інвестиційні та інноваційні процеси Щетілова, Т.В. Обґрунтування застосовування мікроекономічних моделей для оцінки макроекономічних змін на основі інновацій Економіка промисловості
description	Проаналізовано екзогенні макроекономічні моделі, визначено їх недоліки щодо недостатнього формалізованого узгодження з доцільними інноваціями. Виявлено суперечності між макро- і мікроекономічними моделями та переваги ендогенних моделей. Обґрунтовано доцільність застосування мікроекономічних моделей для оцінки макроекономічних змін на прикладі визначення екстернальних ефектів макроекономічного розвитку на основі інновацій. Ключові слова: макроекономічні зміни, ендогенні (екзогенні) моделі, екстернальні ефекти, інноваційний розвиток.
format	Article
author	Щетілова, Т.В.
author_facet	Щетілова, Т.В.
author_sort	Щетілова, Т.В.
title	Обґрунтування застосовування мікроекономічних моделей для оцінки макроекономічних змін на основі інновацій
title_short	Обґрунтування застосовування мікроекономічних моделей для оцінки макроекономічних змін на основі інновацій
title_full	Обґрунтування застосовування мікроекономічних моделей для оцінки макроекономічних змін на основі інновацій
title_fullStr	Обґрунтування застосовування мікроекономічних моделей для оцінки макроекономічних змін на основі інновацій
title_full_unstemmed	Обґрунтування застосовування мікроекономічних моделей для оцінки макроекономічних змін на основі інновацій
title_sort	обґрунтування застосовування мікроекономічних моделей для оцінки макроекономічних змін на основі інновацій
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Інвестиційні та інноваційні процеси
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37320
citation_txt	Обґрунтування застосовування мікроекономічних моделей для оцінки макроекономічних змін на основі інновацій / Т.В. Щетілова // Економіка пром-сті. — 2011. — № 4. — С. 189-194. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT ŝetílovatv obgruntuvannâzastosovuvannâmíkroekonomíčnihmodelejdlâocínkimakroekonomíčnihzmínnaosnovíínnovacíj
first_indexed	2025-07-03T19:03:50Z
last_indexed	2025-07-03T19:03:50Z
_version_	1836653667479977984
fulltext	УДК 330.362:330.4:330.341.1 Тетяна Володимирівна Щетілова, канд. екон. наук Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСОВУВАННЯ МІКРОЕКОНОМІЧНИХ МОДЕЛЕЙ ДЛЯ ОЦІНКИ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ЗМІН НА ОСНОВІ ІННОВАЦІЙ Найбільш цікаві достовірні результати формалізованого опису реальних процесів економічного розвитку, отримані еволюційною економікою, стосуються дифузії інновацій, їх інтеграції в макроекономічні технологічні зміни. Такі моделі спираються на методологію імітаційного моделювання, що дозволяє моделювати взаємодію суб’єктів і процесів різного рівня агрегування, в тому числі генерувати макроекономічні зміни на основі моделей поведінки суб’єктів господарювання на мікрорівні. Основним недоліком неокласичних екзогенних моделей економічного зростання, які панували протягом трьох десятиліть минулого століття (50-80-ті рр.), було те, що інноваційна складова, науково-технічний прогрес представлені в них як деякий збірний аргумент виробничої функції, “нерозшифрований залишок“, який об’єднував всі, за виключенням праці і капіталу, фактори виробництва. Звідси випливало, що всі країни, які мали рівний доступ до новітніх технологій, повинні мати ознаки конвергенції щодо темпів продуктивності праці та економічного зростання (звісно, з поправками на норми зберігання капіталу, темпи приросту населення, стартові умови і фактори, що не враховані моделями). Однак фактичні дані свідчать не на користь конвергенції (див. рисунок). Тому проблема формування системи оцінювання макроекономічних змін за допомогою адекватних моделей (у тому числі мікроекономічних) є актуальною і потребує вирішення. Аналіз попередніх досліджень із визначеної проблеми (П. Ромера, Р. Лукаса, П. Сегерстрома, Ф. Агійона і П. Хоувітта, Дж. Лоурі, Т. Лі і Л. Вайлд, П. Дасгупти і Дж. Стігліца [1-8]) свідчить, що, по-перше, класичні макроекономічні моделі неповною мірою містять опис інноваційного економічного розвитку; по-друге, розвиток макроекономічної системи перебуває під впливом дуже різноспрямованих і різноманітних, до того ж взаємозалежних чинників, що створює додаткові труднощі щодо емпіричного підтвердження тих чи інших макроекономічних моделей; по-третє, достатньо важко простежити взаємозв’язок між інноваційними результатами й економічною динамікою, тому що на макроекономічному рівні вони дуже опосередковані; по-четверте, існує проблема узгодження формалізованих економічних моделей із доцільними інноваціями. Метою даної статті є обґрунтування можливості застосування мікроекономічних моделей у процесі оцінювання макроекономічних змін на основі інновацій. На рис. 1 відображено значні різниці у результатах економічного розвитку протягом 90-х рр. ХХ ст. у регіонах світу, незважаючи на в цілому аналогічні заходи політики в рамках реформ, що провадилися в той час [9, 8]. У Східній і Південній Азії, включаю- чи Китай і Індію, на які разом припадає 40% населення світу, що розвивається, внутрішня лібералізація і орієнтація на зовніш- ній ринок супроводжувалися вражаючим економічним зростанням, скороченням бідності і прогресом у соціальній сфері. Це відбувалося, незважаючи на те, що реформи проводилися врозріз із загальноприйняти- ми уявленнями щодо темпів і організа- ції структурних реформ. У той же час у Латинській Америці продовжувалися різкі підйоми і спади, які розповсюджувалися на ін- ші регіони. Було потрібно більше десяти © Т.В. Щетілова, 2011 років для того, щоб країни з найбільш високими показниками розвитку повернулися до тих рівнів доходів на душу населення, які наголошувалися на початку перехідного періоду, а в деяких найбільш несприятливих Джерело: Всесвітній банк. «Показники світового розвитку, 2003 рік». Організація економічного співробітництва і розвитку. Рисунок. ВВП на душу населення у 1990-2001 рр. по регіонах світу [9, 8] випадках ці показники все ще знаходяться на рівні нижче початкового (країни Східної Європи, Африки). В Африці очікуваного старту економічного зростання не відбулося, хоча в кінці 1990-х рр. багато країн демонстрували ознаки підйому (країни Близького Сходу, Латинської Америки, ОЕСР, особливо Східної і Південної Азії). Для деяких країн, навіть для всього світу, дорого обійшлися фінансо- ві кризи: Мексика (1994 р.), Східна Азія (1997 р.), Російська Федерація (1998 р.), Бразилія (1999, 2002 рр.), Туреччина (2000 р.), Аргентина (2001 р.), світова з епіцентром у США (2008 р.). Із відсутності ознак конвергенції щодо економічного розвитку між країнами випливає, що макроекономічні моделі неповною мірою містять опис інноваційного економічного розвитку. Ураховуючи дане зауваження, більш придатними для таких цілей постають моделі мікроекономічні або галузевого характеру, що містять основні характеристичні особливості інноваційного економічного розвитку. Спільність макро- і мікроекономіки існує вже декілька десятиліть. Сучасна теорія економічного зростання виникла ще в 1956 р. з появою моделі Р. Солоу, заснованою на моделі Харрода - Домара. Без особливого ентузіазму сприймалися спочатку наукові досягнення з ендогенного зростання на початку 80-х рр. ХХ ст. Хоча в моделі Солоу технічний прогрес поставав екзогенним не апріорі, а з припущень, необхідних для побудови моделі економіки з динамічною рівновагою – довгостроковою траєкторією, згідно з якою рухатиметься економіка, технічна проблема полягала в іншому. Припущення для побудови моделі з рівновагою потребували, щоб платежі за традиційні фактори виробництва – працю і капітал – в сумі дорівнювали сукупному продукту. З цього випливало, що нічого не залишалося для виплати винагороди інноваторам і підприємцям, а якщо у рівновазі згідно з припущеннями ні з чого сплачувати, то і будь- яка політика не спроможна була вплинути на стимули до інновацій. Тому й існувала проблема узгодження формалізованих економічних моделей із доцільними економічними інноваціями, що приводило до підвищення продуктивності всіх факторів виробництва. Найбільш відомі моделі стверджували, що економічна політика спроможна впливати на рівень доходу, але не на рівень економічного зростання у стійкому стані. Однак на рівні секторних мікроекономічних моделей були оцінені рівневі ефекти політичних змінень, що складали незначну частку ВВП. Таким чином, довгострокове зростання на макроекономічному рівні визначалося інноваційними процесами та НТП, що не залежали від економічної політики певної країни, а на мікроекономічному – що приводили до незначного економічного зростання за рахунок підвищення ефективності. І спільність макро- і мікроекономіки була суперечною. Цю суперечність вирішили моделі нового класу, вперше представлені працею П. Ромера у 1983 р., що містили сучасні методи “неконкурентної” рівноваги, в яких платежі за фактори виробництва вже не мали дорівнювати сукупному продукту, і національна економічна політика була спроможною впливати на темпи довгострокового зростання в стійкому стані. Новизна підходу Ромера полягала в тому, що ним було створено модель ендогенного технічного прогресу, яка передбачала генерацію внутрішніх (ендогенних) технологічних змін у макроекономічних системах і сталого зростання в децентралізованій економіці. Даний підхід дістав розвитку у працях Р. Лукаса [2], П. Сегерстрома [3], Ф. Агійона і П. Хоувітта [4, 5]. Огляд наукових досягнень у цьому напрямі проаналізований Ф. Агійоном і П. Хоувіттом [4]. Модель Ромера є трисекторною: перший сектор – дослідницький, другий – проміжний, стосується виробництва засобів виробництва, третій – виробництва продукції споживчого призначення. Конкурентною компонентою знання вважається людський капітал, а неконкурентним товаром – технологічна компонента. Але якщо дослідницький сектор передбачає повний доступ до інформаційної бази знань, то використання тієї чи іншої розробки в другому та третьому секторах можливе тільки згідно з діючим патентним законодавством. Патентом захищається монопольне право фірм другого сектору на використання і налагодження серійного випуску засобів виробництва для третього сектору на основі придбання і освоєння нової технологічної ідеї – продукту першого сектору. Основними характерними рисами первісної праці П. Ромера постали високоагрегована природа моделі та припущення щодо широко розповсюдженого економічного екстернального ефекту “learning by doing” – “навчання досвідом (засобом дії)” як двигуна тривалого сталого зростання. Технологічний прогрес згідно з таким ефектом пояснюється досвідом, який накопичується при виконанні операцій, що і постає джерелом зростання ефективності. Підвищення продуктивності праці при цьому незворотне, тому що досвід вимірюється кількістю раніше виготовленої продукції і частка праці в одиниці продукції не зростає, якщо обсяг виробництва знижується. Процес зростання продуктивності праці супровод- жується віддачею, яка зменшується протягом часу, що не завжди підтверджується практи- кою. Стандартними з патентними змаганнями моделями постали моделі Дж. Лоурі [6], Т. Лі і Л. Вайлд [7], П. Дасгупти і Дж. Стігліца [8], в яких вони визначили часткову рівновагу в промисловості, де переможець змагання в інтенсивності інновацій заробляє капітальний прибуток, величина якого екзогенна. Ф. Агійон і П. Хоувітт [4] використовують ідею Й. Шумпетера про творче руйнування (creative destruction): кожне наступне нововведення націлене на отримання монопольної ренти, однак при цьому ліквідується монопольна рента попереднього. Забезпеченням технологічного прогресу постає конкуренція між фірмами, що генерують продуктові або технологічні інновації. Отримання монопольної ренти внаслідок патентування інновації є основною мотивацією для них. П. Сегерстром [3] у моделі виключив ефект масштабу на основі припущення: з появою ґрунтовних для розвитку галузей національної макроекономічної системи базисних інноваційних ідей знайти прояв нових є утрудненою справою. А пояснюється це тим, що існує нелінійна залежність між витратами людського капіталу і результатами економічного розвитку. Хоча ефект масштабу не обов’язково має прояв у залежності між темпами зростання людського потенціалу в сфері НДДКР і темпами економічного зростання на душу населення. Деякими дослідниками доведена така залежність на рівні доходів на душу населення, а не темпів зростання (наприклад, Ч. Джонс [15]). Безумовно, потребується емпірична перевірка таких теоретичних моделей та їх висновків. Невирішеними питаннями в зазначених моделях є також дослідження управляючого впливу екстерналій макроекономічного розвитку на якісну спрямованість такого процесу (застосуємо як приклад макроекономічних змін на основі інновацій). Наступна частина літератури, що забезпечила потужним теоретичним апаратом, представила інновації як джерело зростання і конкуренцію Й. Шумпетера як джерело інновації. П. Ромер [1] і П. Сегерстром [3] насправді представили нові товари інваріантом, джерелом зростання; Ф. Агійон і П. Хоувітт [4] побудували модель з інноваційним продуктом і агрегованою невизначеністю. Л. Коррів’ю [14] представив інновації як процес і агрегував невизначеність в інноваційний процес. Виходячи з авторського трактування макроекономічного розвитку як процесу якісних незворотних і спрямованих змін із природним початком на основі синергетичної парадигми (а не соціальним, що є основою антропологічного визначення розвитку), підхід і модель Л. Коррів’ю постають найбільш доцільними для визначення зовнішніх ефектів макроекономічного розвитку на основі інновацій. Доцільність застосування саме цього підходу обумовлена декількома важливими положеннями (припущеннями), які, між тим, наближені до фактичних умов. По-перше, інноваційні відкриття (впровадження) згідно з підходом припускаються стохастично незалежними ендогенними подіями, що від- буваються або не відбуваються у секторі, двох або декількох (це положення є важ- ливим відхиленням від джерел із патент- ною конкуренцією, таких як Дж. Лоурі [6], Т. Лі і Л. Вайлд [7], П. Дасгупти і Дж. Стіг- ліца [8] і сфокусовано на множинній загальній рівновазі в економіці, де інтенсивність інновацій проходить від кожного і в кожний сектор і ніколи не зупиняється, і де інновації ендогенні). По- друге, у запропонованій моделі знайдено зручне для аналітичних цілей припущення про дискретний часовий каркас, важливою перевагою якого є те, що окремі інновації можуть відбуватися одночасно з позитивною ймовірністю. Одночасні інновації (як результат припущення щодо дискретності часу) підвищують екстернальні ефекти і відрізняються від тих, що досліджені, коли інновації постають послідовними. По-третє, припущено, що потенційний інноватор ніколи реально не знає, чи буде він успішним, на відміну від П. Ромера (1986, 1990 рр.), який припустив детерміністичним процес придбання знань. Що постульовано взамін: чим більше ресурсів інноватор витрачає, тим більш вірогідно він впроваджує новації. Подібні припущення ще зроблені Ф. Агійоном і П. Хоувіттом [4] та Дж. Гроссманом і Е. Хелпманом [10]. Структура побудови множини ендогенних моделей відрізняється тим, що сектор НДДКР відділений від сфери виробництва кінцевої продукції. Проміжним сектором виступають спеціалізовані інноваційні фірми, що перетворюють нове наукове знання на нові виробничі технології. Часто моделі надані як двосекторні, де сумісні функції інноваційної і наукової сфер, а не інноваційної і виробничої. Ще однією з важливих переваг зазначеної моделі є та обставина, що в ній пов’язано разом три процеси на відміну від багатьох ендогенних моделей: споживання, виробництво й інновації, між секторами й у часі, ринкові структури надано ендогенними, і припущено, що їх еволюція залежить від результативності серій інноваційних змагань. Припущеннями застосовуваної моделі є: логарифмічні преференції у споживанні і постійна віддача від масштабу у виробництві (як у Шлейфера [11], Гроссмана і Хелпмана [10]). Останнє припущення, таким чином, відрізняється від широко розповсюдженого економічного екстернального ефекту у виробництві, знайденого П. Ромером [1], М. Болдріном [12] і Б. Грінвалдом та ін. [13]. Запропонована для застосування модель належить до нового класу моделей і відрізняється тим, що вона піддається обробці й емпіричній перевірці. Зокрема, можна описати в імовірнісних величинах промислову організацію всієї економіки і детерміновану ймовірність розподілення цін. Більш того, у наданій специфікації моделі може бути виконана експліцитна агрегація і може бути вирішена проблема репрезентативного підприємництва. Мікро- і макроекономічний рівні у моделі таким чином природно пов’язані і вдало об’єднані. Хоча тема економічного зростання традиційно належить макроекономіці, ця модель безпосередньо заснована на мікроекономічних аспектах. Тим не менш її апробація з розрахунками на основі реальних статистичних даних щодо розвитку промисловості України, співставлення з витратами зведеного Державного бюджету і динамікою економічного зростання за аналізований період дозволила отримати як підтвердження реальних тенденцій розвитку національної промислової системи, так і ґрунтовний аналітичний матеріал із можливістю впливу на управляючі параметри макроекономічного розвитку [16 - 18]. Висновки. Технології, інновації застосовуються як окремими підприємствами монономенклатурного виробництва, так і багатономенклатурного, як об’єднаннями більш високого організаційного рівня (промисловими об’єднаннями, холдінгами, підгалузями), так і більш узагальненими економічними системами – галузями, регіонами, секторами, національною економічною системою. Використання групових характеристик дає можливість застосування агрегованих ресурсів, технологій, продуктів (як у випадку описаної моделі екстернальних ефектів макроекономічного розвитку на основі інновацій). Виробничі процеси постійно вдосконалюються, відбувається процес еволюційного розвитку: використовуються нові види матеріалів, знарядь праці, нові наукові досягнення. Технологічний, інноваційний розвиток розглядається як безперервний, і чим вище рівень агрегування економічної системи, тим більш ґрунтовно можна говорити про технологічну еволюцію як форму динаміки такої системи (прикладом апроксимації агрегованої технології є виробничі функції як економіко-статистичні моделі процесу виробництва в даній економічній системі, що мають як мікро-, так і макроекономічний характер). Тому можна стверджувати, що в процесі оцінювання макроекономічного розвитку на основі інновацій можливе (в деяких випадках необхідне) застосування мікроекономічних моделей, які дозволяють отримувати результати оцінки з достатньо високим рівнем точності. Складова НДДКР (або окремих її частин) найбільше зазнає впливу ефекту масштабу, тому постає основним чинником виникнення ефектів переливання, тобто екстернальних ефектів інноваційного макроекономічного розвитку. З метою подальшого дослідження проблеми оцінки макроекономічних змін на основі інновацій доцільно визначити аналітичні паралелі та аналогії між екстернальними та синергетичними ефектами макроекономічного розвитку і механізмом їх виникнення не тільки на мікро- та макрорівнях, але й щодо різних наукових напрямів: синергізму і синергетики. Література 1. Romer P. Increasing returns and long- run growth / Р. Romer // Journal of Political Economy. – 1986. – Vol. 94. – P. 1002-1037. 2. Lucas R. On the mechanics of econo- mic development / R. Lucas // Journal of Monetary Economics. – 1988. – Vol. 22. – P. 3- 42. 3. Segerstrom P. A Schumpeterian model of product life cycle / P. Segerstrom, T.C. Anant, E. Dinopoulos // American Economic Review. – 1990. - Vol. 80. – P. 1077-1091. 4. Aghion P. A model of growth through creative destruction / P. Aghion and P. Howitt // Econometrica. – 1992a. – Vol. 60. – P. 323-351. 5. Aghion P. and Howitt P. Technical progress in the theory of economic growth. Unpublished paper, Nuffield College Oxford and University of Western Ontario. – November 1992b. 6. Loury G. Market structure and innovation / G. Loury // Quarterly Journal of Economics. – 1979. – Vol. 93. – P. 395-410. 7. Lee T. Market structure and innovation: a reformulation / T. Lee and L. Wilde // Quarterly Journal of Economics. – 1980. – Vol. 94. – P. 429-436. 8. Dasgupta P. Industrial structure and the nature of innovative activity / P. Dasgupta, J. Stiglitz // Economic Journal. – 1980. – Vol. 90. – P. 266-293. 9. Roberto Zagha, Gobind Nankani and Indermit Gill. Rethinking Growth // Finance & Development. A Quarterly Publication of the International Monetary Fund. – March 2006. – Vol. 43. – Number 1. – P. 7-11. 10. Grossman G. Quality ladders in the theory of growth / G. Grossman, E. Helpman // Review of Economic Studies. – 1991. – Vol. 58. – P. 43-61. 11. Shleifer A. Implementation cycles / A. Shleifer // Journal of Political Economy. – 1986. – Vol. 94. – P. 116-1190. 12. Boldrin M. Dynamic externalities, multiple equilibria, and growth / M. Boldrin // Journal of Economic Theory. – 1992. – Vol. 58. – P. 198-218. 13. Greenwald B. Financial market imperfections and productivity growth / B. Greenwald, M. Kohn and J. Stiglitz // Journal of Economic Behaviour and Organization. – 1990. –Vol. 13. – P. 321-345. 14. Corriveau L. Entrepreneurs, growth and cycles / L. Corriveau // Economica. – 1994. – Vol. 61. – P. 1-15. 15. Jones C.I. Growth: with or without Scale Effects? / C.I. Jones // American Economic Review. – 1999. – May. – P. 139. 16. Щетилова Т.В. Оценка экстернальных эффектов макроэкономического развития на основе инноваций / Т.В. Щетилова // Бизнес- Информ. – 2009. – № 1. – С. 30-33. 17. Щетілова Т.В. Дослідження керу- ючого впливу екстерналій на інноваційну спрямованість макроекономічного розвитку / Т.В. Щетілова // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Донецьк: ДонНТУ, 2009. – Вип. 36-2. – С. 158-163. 18. Щетілова Т.В. Дослідження забезпечення інноваційної якості розвитку промисловості / Т.В. Щетілова // Тези доп. III Міжнар. наук.-практ. конф. ”Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, преспективи, ризики“. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту „Львівська політехніка”, 2010. – С. 520- 522.

Обґрунтування застосовування мікроекономічних моделей для оцінки макроекономічних змін на основі інновацій

Institution

Similar Items