Проблеми благоустрою та водопостачання стримуючі фактори у розвитку житлово-комунального господарства

Виявлено проблеми в діяльності комунальних підприємств. До основних із них зараховано такі, як низька забезпеченість водними ресурсами; невідповідність якості води нормативам та стандартам; зростання водоспоживання по регіонах при зниженні населення; перевищення обсягів відведених (скинутих) забрудн...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Мельникова, О.С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2011
Schriftenreihe:	Економіка промисловості
Schlagworte:	Соціально-економічні аспекти промислової політики
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37324
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Проблеми благоустрою та водопостачання стримуючі фактори у розвитку житлово-комунального господарства / О.С. Мельникова // Економіка пром-сті. — 2011. — № 4. — С. 334-343. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37324
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-373242013-02-13T02:54:53Z Проблеми благоустрою та водопостачання стримуючі фактори у розвитку житлово-комунального господарства Мельникова, О.С. Соціально-економічні аспекти промислової політики Виявлено проблеми в діяльності комунальних підприємств. До основних із них зараховано такі, як низька забезпеченість водними ресурсами; невідповідність якості води нормативам та стандартам; зростання водоспоживання по регіонах при зниженні населення; перевищення обсягів відведених (скинутих) забруднених вод без очищення над нормативно-очищеними; зниження потужності очисних споруд; втрати спожитої електроенергії та води у зовнішніх мережах. Ключові слова: рівень благоустрою, забезпечення питною водою, комунальне підприємство, реформування житлово-комунального господарства. Определены проблемы в деятельности коммунальных предприятий. К основным проблемам отнесены такие, как низкая обеспеченность водными ресурсами; несоответствие качества воды нормативам и стандартам; рост водопотребления по регионам при снижении населения; превышение объемов отведенных (сброшенных) загрязненных вод без очистки сверх нормативно-очищенных; снижение мощности очистных сооружений; потеря электроэнергии и воды во внешних сетях. Ключевые слова: уровень благоустройства, обеспечение питьевой водой, коммунальное предприятие, реформирование жилищно-коммунального хозяйства. The paper identifies the problems in the operation of communal enterprises. They include: insufficient water supply; discrepancy of water quality beween to the norms and standards; growth of water consumption in regions at the decline of population; excess amount of contaminated waters diverse (discharge) without any treatment over standard cleaned ones; decline in the power of pollution control facilities; loss of electric power and loss of water in the external networks. Keywords: level of equipping with modern amenities, drinking-water supply, communal enterprise, reformation of housing and communal services. 2011 Article Проблеми благоустрою та водопостачання стримуючі фактори у розвитку житлово-комунального господарства / О.С. Мельникова // Економіка пром-сті. — 2011. — № 4. — С. 334-343. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37324 658.265:628.1.033+64.01 uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Соціально-економічні аспекти промислової політики Соціально-економічні аспекти промислової політики
spellingShingle	Соціально-економічні аспекти промислової політики Соціально-економічні аспекти промислової політики Мельникова, О.С. Проблеми благоустрою та водопостачання стримуючі фактори у розвитку житлово-комунального господарства Економіка промисловості
description	Виявлено проблеми в діяльності комунальних підприємств. До основних із них зараховано такі, як низька забезпеченість водними ресурсами; невідповідність якості води нормативам та стандартам; зростання водоспоживання по регіонах при зниженні населення; перевищення обсягів відведених (скинутих) забруднених вод без очищення над нормативно-очищеними; зниження потужності очисних споруд; втрати спожитої електроенергії та води у зовнішніх мережах. Ключові слова: рівень благоустрою, забезпечення питною водою, комунальне підприємство, реформування житлово-комунального господарства.
format	Article
author	Мельникова, О.С.
author_facet	Мельникова, О.С.
author_sort	Мельникова, О.С.
title	Проблеми благоустрою та водопостачання стримуючі фактори у розвитку житлово-комунального господарства
title_short	Проблеми благоустрою та водопостачання стримуючі фактори у розвитку житлово-комунального господарства
title_full	Проблеми благоустрою та водопостачання стримуючі фактори у розвитку житлово-комунального господарства
title_fullStr	Проблеми благоустрою та водопостачання стримуючі фактори у розвитку житлово-комунального господарства
title_full_unstemmed	Проблеми благоустрою та водопостачання стримуючі фактори у розвитку житлово-комунального господарства
title_sort	проблеми благоустрою та водопостачання стримуючі фактори у розвитку житлово-комунального господарства
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Соціально-економічні аспекти промислової політики
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37324
citation_txt	Проблеми благоустрою та водопостачання стримуючі фактори у розвитку житлово-комунального господарства / О.С. Мельникова // Економіка пром-сті. — 2011. — № 4. — С. 334-343. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT melʹnikovaos problemiblagoustroûtavodopostačannâstrimuûčífaktoriurozvitkužitlovokomunalʹnogogospodarstva
first_indexed	2025-07-03T19:04:04Z
last_indexed	2025-07-03T19:04:04Z
_version_	1836653682748293120
fulltext	УДК 658.265:628.1.033+64.01 Оксана Сергіївна Мельникова, канд. екон. наук Донбаська національна академія будівництва і архітектури, Макіївка ПРОБЛЕМИ БЛАГОУСТРОЮ ТА ВОДОПОСТАЧАННЯ – СТРИМУЮЧІ ФАКТОРИ У РОЗВИТКУ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА Постановка проблеми. У період 2002- 2009 рр. в Україні зменшилась кількість благоустроєних селищ міського типу та зрос- ла кількість благоустроєних міст. Це обумовлено темпами розвитку міст: чим швидше розвивається населений пункт, тим швидше поповнюється місцевий бюджет і відповідно з’являється можливість підвищити рівень благоустрою населеного пункту. Для населених пунктів Донецької області рівень благоустрою за досліджуваний період залишився майже незмінним. Це пов’язано зі значним обсягом інвестицій, які необхідно вкласти у проекти підвищення рівня благоустрою, тому така ситуація є прийнятною і не свідчить про припинення процесу благоустрою населених пунктів Донецької області. Але гостро стоїть питання забезпечення населених пунктів питною водою, особливо для маловодних регіонів. Теоретичному і практичному обґрун- туванню шляхів реформування житлово- комунального господарства присвячено пра- ці В.Н. Амітана, О.Ю. Амосова, О.І. Амоші, А.Є. Ачкасова, І.О. Бланка, Г.В. Колодко, О.В. Долгальової, В.В. Дорофієнка, Г.О. Кра- маренко, Т.Д. Лепейко, В.О. Онищенка, І.М. Осипенка, І.М. Писаревського, В.П. Ре- шетіло, В.Г. Сєвки, В.І. Тітяєва та інших. Метою статті є встановлення проблем, які стримують розвиток житлово-комуналь- ного господарства, на основі даних аналізу рівня благоустрою населених пунктів та водопостачання. Благоустрій населених пунктів у сфері житлово-комунального господарства має свої особливості. Благоустроєними населеними пунктами вважають такі, які мають цент- ралізоване водопостачання та каналізацію, а саме: міста, селища міського типу та сільські населені пункти, у яких водопроводи й окремі водовідні мережі відпускають воду населенню та на комунально-побутові потреби централізовано, а каналізація здійснює централізоване відведення стічних вод із житлових будинків та комунально-побутових підприємств. До 2005 р. вважалися забезпеченими газом (природним та зрідженим) міста, у яких газифіковано не менше 100 квартир, се- лища міського типу – не менше 50 квартир, сільські населені пункти – не менше 10 квартир. Із 2006 р. до газифікованих природним газом включаються населені пункти, у яких хоча б один із споживачів використовує природний газ з газопроводу на комунально-побутові потреби; природним та зрідженим газом – населені пункти, де хоча б один зі споживачів використовує природний газ із газопроводу та хоча б один зі споживачів використовує природний газ із газобалонної установки, яка знаходиться на обслуговуванні газового господарства; зрідженим газом – населені пункти, де хоча б один зі споживачів використовує зріджений газ. На основі даних статистики [1] у табл. 1 представлена інформація про кіль- кість населених пунктів за окремими показниками благоустрою у 2002-2009 рр. У період 2002-2009 рр. кількість міст, які мають водопровід, збільшилася і склала 456. Кількість селищ, забезпечених водопроводом, протягом всього досліджуваного періоду коливалася в межах 767-783 населених пунктів і мала тенденцію до зменшення, кількість сільських населених пунктів з 2002 до 2006 рр. мала тенденцію до зменшення, а з 2007 р. почала поступово зростати до 6316. © О.С. Мельникова, 2011 Кількість міст, які мають каналізацію, у 2002-2009 р. мала чітку тенденцію до збіль- шення, на кінець 2009 р. кількість міст, забезпечених каналізацією, склала 445. Кіль- Таблиця 1 Кількість населених пунктів України за показниками благоустрою у 2002-2009 рр. Показники 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 Кількість населених пунктів, які мають водопровід міст 449 450 454 452 453 454 455 456 селищ 781 783 767 767 768 769 767 771 сільських населених пунктів 6506 6490 6375 6308 6305 6280 6283 6316 Мають каналізацію міст 432 432 436 438 439 440 443 445 селищ 504 497 490 489 495 496 497 503 сільських населених пунктів 834 813 792 746 744 742 737 737 Газифіковані тільки природним та природним і зрідженим газом міст 394 402 407 411 417 418 420 421 селищ 508 519 533 545 573 592 602 609 сільських населених пунктів 8799 8671 9444 10318 11661 12281 13018 13447 Газифіковані тільки зрідженим газом міст 53 49 45 42 36 34 32 32 селищ 355 341 328 316 295 238 221 213 сільських населених пунктів 18050 18106 17318 16306 15172 14749 13964 13443 чи з 2006 р. почала зростати і склала на кінець 2009 р. 503 населені пункти. Кількість сільських населених пунктів, забезпечених каналізацією, зменшувалася протягом всього досліджуваного періоду. У 2002-2009 рр. спостерігалося зростання кількості населених пунктів у розрізі міст, селищ і населених пунктів, які газифіковані тільки природним та природним і зрідженим газом, і зменшення кількості населених пунктів, які газифіковані тільки зрідженим газом. Динаміка кількості населених пунктів за показниками благоустрою у 2002-2009 рр. наведена в табл. 2. Таблиця 2 Динаміка кількості населених пунктів України за показниками благоустрою у 2002-2009 рр., % Показники 2002- 2003 2003- 2004 2004- 2005 2005- 2006 2006- 2007 2007- 2008 2008- 2009 1 2 3 4 5 6 7 8 Кількість населених пунктів, які мають водопровід міст 0,22 0,89 -0,44 0,22 0,22 0,22 0,22 селищ 0,26 -2,04 0,00 0,13 0,13 -0,26 0,52 сільських населених пунктів -0,25 -1,77 -1,05 -0,05 -0,40 0,05 0,53 Мають каналізацію міст 0,00 0,93 0,46 0,23 0,23 0,68 0,45 селищ -1,39 -1,41 -0,20 1,23 0,20 0,20 1,21 сільських населених пунктів -2,52 -2,58 -5,81 -0,27 -0,27 -0,67 0,00 Закінчення табл. 2 1 2 3 4 5 6 7 8 Газифіковані тільки природним та природним і зрідженим газом міст 2,03 1,24 0,98 1,46 0,24 0,48 0,24 селищ 2,17 2,70 2,25 5,14 3,32 1,69 1,16 сільських населених пунктів -1,45 8,91 9,25 13,02 5,32 6,00 3,30 Газифіковані тільки зрідженим газом міст -7,55 -8,16 -6,67 -14,29 -5,56 -5,88 0,00 селищ -3,94 -3,81 -3,66 -6,65 -19,32 -7,14 -3,62 сільських населених пунктів 0,31 -4,35 -5,84 -6,95 -2,79 -5,32 -3,73 У період 2002-2009 рр. зросла кількість благоустроєних міст: кількість міст, які мають водопровід, зросла на 1,79%; які мають каналізацію – на 4,46%; які газифіковані тільки природним та природним і зрідженим газом – на 8,79%. Для селищ і сільських населених пунк- тів зменшилася кількість населених пунктів, забезпечених водопроводом і каналізацією (на 3,14 та 13,43% для селищ і на 5,04 та 12,37% для сільських населених пунктів), а газифікованих тільки природним та природним і зрідженим газом – збільшилася відповідно на 27,94 та 66,3%. Розглянемо кількість населених пунк- тів Донецької області за показниками благоустрою у 2000 та 2007-2009 рр. і порівняємо динаміку їх зміни із загальною динамікою на території України (табл. 3). Таблиця 3 Кількість населених пунктів Донецької області за показниками благоустрою у 2000 та 2007-2009 рр. Показники 2000 2007 2008 2009 Відносне відхилення 2007- 2009 2008- 2009 2000- 2009 Кількість населених пунктів, які мають водопровід міст 51 52 52 52 0 0 1,96 селищ 120 117 117 117 0 0 -2,5 сільських населених пунктів 386 386 386 386 0 0 0,00 Мають каналізацію міст 51 52 52 52 0 0 1,96 селищ 55 52 53 53 1,92 0 -3,64 сільських населених пунктів 49 50 50 49 0 -2 0 Газифіковані тільки природним та природним і зрідженим газом міст 39 43 44 44 2,33 0 12,82 селищ 29 44 46 46 4,55 0 58,62 сільських населених пунктів 96 230 233 235 1,30 0,86 144,79 Газифіковані тільки зрідженим газом міст 12 9 8 8 -11,11 0 -33,33 селищ 97 83 81 81 -2,41 0 -16,49 сільських населених пунктів 988 666 658 655 -1,20 -0,46 -33,70 У період 2007-2009 рр. кількість населених пунктів, які мають водопровід, у Донецькій області зосталась незмінною. Кількість населених пунктів, які мають каналізацію, збільшилася для міст, зменшилася для селищ і зосталася незмінною для сільських населених пунктів. Кількість населених пунктів у розрізі міст, селищ і сільських населених пунктів мала тенденцію до зростання за показником газифікації тільки природним та природним і зрідженим газом на тлі зменшення кількості населених пунктів, які газифіковані зрідженим газом. У 2009 р. порівняно з 2000 р. кількість міст, які мають водопровід та каналізацію, зросла на 1,96%, а газифікованих тільки природним та природним і зрідженим газом – на 12,82% Кількість селищ, які мають водопровід та каналізацію, зменшилася відповідно на 2,5 та 3,64%, а газифікованих тільки природним та природним і зрідженим газом – збільшилася на 58,62%. Кількість сільських населених пунктів, які мають водопровід та каналізацію, залишилася незмінною, а газифікованих тільки природним та природним і зрідженим газом – збільшилася майже у 1,5 раза. У Концепції Загальнодержавної цільо- вої програми розвитку водного господарства на період до 2020 р. [2] зазначено, що промисловість, сільське і житлово-комуналь- не господарство України є основними водокористувачами і потребують значної кількості води високої якості. На сьогодні досягнуто певних позитивних зрушень у функціонуванні водогосподарського комплексу, однак через недостатній обсяг фінансування заходів з екологічного оздоровлення водних об'єктів, запобігання та ліквідації наслідків шкідливої дії вод, забезпечення розвитку водного та житлово-комунального господарства існує низка проблем. Потребує покращення стан водних ресурсів, якість питної води, існує потреба у підвищенні економічної ефективності та екологічної безпеки функціонування водогосподарського комплексу. На основі даних статистики [1] у табл. 4 представлена інформація щодо зміни техніко-економічних показників водопостачання. Згідно із статистичними даними до 2004 р. спостерігалося зниження споживання питної води. У 2005-2007 рр. обсяги спожи- тої питної води почали збільшуватися, а піс- ля 2007 р. – знову зменшилися. Найбільший обсяг питної води було спожито у 2007 р., то- ді як споживання свіжої води у 2009 р. порів- няно з 2007 р. зменшилося на 1482 млн. м3. Динаміка споживання свіжої води протягом аналізованого періоду відображає його поступове зниження від рівня 12991 млн. м3 у 2000 р. до 9973 млн. м3 у 2004 р. (23,23%) та поступове зростання з 2005 р. на 10,24% у 2007 р. Таблиця 4 Техніко-економічні показники водопостачання по Україні, млн. м3 Показники 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 Споживання свіжої води (з урахуванням морської), у тому числі: 12991 12168 11589 11034 9973 10188 10245 10995 10265 9513 для виробництва; 6957 7033 6632 6068 5685 5706 5783 6162 5970 5149 для побутово-питних потреб 3311 3041 2870 2724 2527 2409 2298 2192 2103 1956 Відведення (скинуто) зворотних вод, у тому числі: 10964 10569 10005 9459 9065 8900 8824 8917 8655 7692 забруднених; 3313 3008 2920 2948 3326 3444 3891 3854 2728 1766 з них без очищення; 758 746 782 804 758 896 1427 1506 616 270 нормативно-очищених 2100 2188 2111 1946 1492 1315 1304 1245 1357 1711 Об’єм оборотної та повторно 41523 41334 41315 42345 45658 47167 47716 48883 46260 41379 використаної води Потужність очисних споруд 7992 7790 7546 7733 7740 7688 8104 7768 7518 7581 Із 2008 р. споживання свіжої води знов почало скорочуватись: у 2009 р. скорочення обсягів спожитої питної води склало 13, 48% порівняно з 2007 р. (табл. 5). Таблиця 5 Динаміка техніко-економічних показників водопостачання по Україні, % Показники Темпи приросту 2001/ 2000 2002/ 2001 2003/ 2002 2003/ 2004 2004/ 2005 2006/ 2005 2007/ 2006 2008/ 2007 2009/ 2008 Споживання свіжої води (з урахуванням морської), у тому числі: -6,34 -4,76 -4,79 -9,62 2,16 0,56 7,32 -6,64 -7,33 для виробництва; 1,09 -5,70 -8,50 -6,31 0,37 1,35 6,55 -3,12 -13,75 для побутово-питних потреб -8,15 -5,62 -5,09 -7,23 -4,67 -4,61 -4,61 -4,06 -6,99 Відведення (скинуто) зворотних вод, у тому числі: -3,60 -5,34 -5,46 -4,17 -1,82 -0,85 1,05 -2,94 -11,13 забруднених; -9,21 -2,93 0,96 12,82 3,55 12,98 -0,95 -29,22 -35,26 з них без очищення; -1,58 4,83 2,81 -5,72 18,21 59,26 5,54 -59,10 -56,17 нормативно-очищених 4,19 -3,52 -7,82 -23,33 -11,86 -0,84 -4,52 9,00 26,09 Об’єм оборотної та повторно використаної води -0,46 -0,05 2,49 7,82 3,31 1,16 2,45 -82,29 -10,55 Потужність очисних споруд -2,53 -3,13 2,48 0,09 -0,67 5,41 -4,15 -3,22 0,84 Відповідне зниження спостерігається щодо відведеної (скинутої) води з 2000 р. (-3,6%) до 2006 р. (-0,85%), у 2007 р. об’єми відведеної води зросли на 1,05%. У 2008 та 2009 рр. темп приросту становив відповідно - 2,94 і -11,13%, що свідчить про їх скорочення. Найбільшу питому вагу у споживанні свіжої води має виробництво: у 2009 р. його об’єм становив 5149 млн. м3 (або 54,13%). Потім іде використання води для побутово- питних потреб – 1956 млн. м3 (або 20,56%), на інші потреби використано 2408 млн. м3 (або 25,31%). Структура за цільовим призначенням відображена на рис. 1. 53,55 25,49 20,96 57,80 24,99 17,21 57,23 24,76 18,01 54,99 24,69 20,32 57,00 25,34 17,66 56,01 23,65 20,35 56,45 22,43 21,12 56,04 19,94 24,02 58,16 20,49 21,35 54,13 20,56 25,31 0% 10% 20% 30% 40% 50% 60% 70% 80% 90% 100% питома вага, % 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 роки Спожито свіжої води на інші потреби Спожито свіжої води для побутово- питних потреб Спржито свіжої води для виробництва Рис. 1. Структура споживання свіжої води по Україні в 2000-2009 рр. За період з 2000 по 2008 р. найбільша питома вага споживання свіжої води належить виробництву, вона коливається у межах 53,55-58,16%. Частка води на побутово-питні потреби поступово зменшується від 25,55 до 20,56%. Мінімальна питома вага споживання свіжої води спостерігалася у 2007 р. (19,94%), у 2008 – 2009 рр. спостерігалося її поступове збільшення. Зменшення споживання води на побутово-питні потреби може свідчити про наявність проблем у комунальному водопостачанні, але також може бути результатом ресурсозберігаючих заходів, що застосовуються на державному і регі- ональному рівні та підприємствами галузі. Важливим для встановлення якості води є зіставлення об’ємів відведених (скинутих) вод зворотних без очищення, нормативно-очищених і забруднених (рис. 2). Рис. 2. Зіставлення відведених вод по Україні в 2000-2009 рр. Об’єм відведених (скинутих) вод поступово зменшується: максимальний відмічено в 2000 р. (10964 млн. м3), мінімальний рівень – в 2009 р. (7692 млн. м3). 0 500 1000 1500 2000 2500 3000 3500 4000 4500 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 роки мл н. м 3 Відведено (скинуто) забруднених зворотних вод Відведено (скинуто) зворотних вод без очищення Відведено (скинуто) нормативно-очищених зворотних вод Спожито свіжої води Зіставлення забруднених вод, відведе- них без очищення і нормативно-очищених, свідчить, що з 2000 по 2008 р. забруднені зворотні води значно перевищували нормативно-очищені , у 2009 р. їх обсяги практично зрівнялися. У 2006-2007 рр. об’єм зворотних вод без очищення перевищував об’єм нормативно-очищених зворотних вод. У 2007-2009 рр. відмічається позитивна тенденція до збільшення обсягу відведення нормативно очищених зворотних вод і зменшення обсягів відведення забруднених зворотних вод та вод без очищення. Значний обсяг відведення зворотних вод без очищення може пояснюватися замалою потужністю очисних споруд. На рис. 3 можна відзначити невідповідність між потужністю споруд і динамікою очищених та забруднених відведених вод. Зниження потужності очисних споруд вплинуло на зростання об’єму забруднених вод без очищення. Потужності не вистачало навіть у 2006 р., де відзначено її максимальне наближення (8104 млн. м3) до об’ємів скинутих вод (8824 млн. м3). Тільки у 2009 р. потужність очисних споруд майже відповідала об’єму скинутих вод, що відбулося за рахунок зменшення об’ємів скинутих зворотних вод. Забезпеченість населених пунктів і населення України централізованим питним водопостачанням є одним з головних чин- ників здоров’я і благополуччя нації, розвитку народного господарства і збереження довкіл- ля. Питне водопостачання в Україні здійсню- ється на 70% за рахунок використання поверхневих вод і на 30% підземних водних ресурсів. У 2005-2009 рр. централізованим водопостачанням були охоплені всі міста України, а також 782 селища, або 88% від їх кількості. У той же час тільки 6,4 тис. сіль- ських населених пунктів мають системи питного водопостачання, або 22,5% від загальної їх кількості. За даними місцевих органів виконавчої влади в Україні налічується 1274 сільських населених пункти, які через природні та техногенні причини частково або повністю користуються привізною та неякісною водою. Рис. 3. Зіставлення потужності очисних споруд і об’ємів відведених (скинутих) вод по Україні в 2000-2009 рр., млн. м3 Найкраще централізованим питним водопостачанням забезпечені сільські населені пункти у Херсонській області (97%), Автономній Республіці Крим (90%) та Запорізькій області (58%); найгірше – в Івано-Франківській (3,7%), Чернівецькій (6%) та Львівській (7,1%) областях. За останні п’ять років охоплення сіл централізованим водопостачанням збільши- лося лише у 9 областях: Закарпатській – із 3 до 12%; Дніпропетровській – із 23,5 до 34%; Сумській – із 13,1 до 19,1%; а також Донецькій, Житомирській, Миколаївській, Одеській, Рівненській та Херсонській областях – на 0,1-2%. У Криму, Запорізькій та Чернігівській областях цей показник, навпаки, знизився, а в інших областях – залишився без змін. мл н. м 3 Відведено (скинуто) зворотних вод 0 2000 4000 6000 8000 10000 12000 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 роки мл н. м 3 Потужність очисних споруд Іншим важливим фактором є можли- вість доступу до послуг водопостачання цілодобово. У розрізі населених пунктів тільки дві області – Харківська і Полтавська – протягом 2005-2009 рр. мали цілодобове водопостачання. У Тернопільській області даний показник зріс за цей період із 76,5 до 100%, Рівненській – із 84 до 99,6%, Вінницькій – із 66,7 до 97%. У 13 областях цілодобове водопостачання населених пунктів становило менше 50%: найгірша ситуація склалася в Одеській (4,6%), Хмельницькій (16%) областях, а також в АР Крим (17%). Привізною питною водою протягом 2005-2009 рр. користувались у 12 областях. Найбільше населених пунктів, які користувались привізною питною водою, розташовано у Миколаївській (16%), Запорізькій (16,1%) і Дніпропетровській (18%) областях. Наступним питанням є забезпечення якості питної води. Питома вага досліджених проб води з водойм І категорії за даними Національної доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні у 2009 р. [3], які не відповідали санітарним нормам у 2009 р., за санітарно-хімічними по- казниками становила 18,6%, за санітарно- бактеріологічними показниками – 22,9%. Найбільший відсоток відхилень за санітарно- хімічними показниками відмічається в Лу- ганській, Дніпропетровській, Чернігівській та Кіровоградській областях; за бактеріоло- гічними показниками – у місті Севастополі, Донецькій, Луганській та Одеській областях. Питома вага досліджених проб води з водойм ІІ категорії, які не відповідали сані- тарним нормам у 2009 р., за санітарно-хіміч- ними показниками становила 22,9%, за сані- тарно-бактеріологічними показниками – 16,4%. Найбільший відсоток відхилень за санітарно-хімічними показниками відмічається у Дніпропетровській, Луганській, Донецькій та Запорізькій областях ; за бактеріологічними показниками – у місті Севастополі, Донецькій, Луганській та Одеській областях. У 2007-2009 рр. можна відзначити тен- денцію до зростання питомої ваги проб води, які не відповідали санітарним нормам. До- слідження якості води водойм свідчать про їх забруднення неочищеними та недостатньо очищеними стоками з перевантаженням каналізаційних очисних споруд, які в більшості знаходяться у незадовільному технічному стані. Виявлене порушення процесу самоочищення водойм є наслідком штучного утворення водосховищ та порушення режиму їх експлуатації. Високий рівень техногенного навантаження на водойми та використання недосконалих технологій підготовки питної води, які розраховані на доведення природної води до якості питної води лише тоді, коли вихідна вода відповідає І класу поверхневих джерел водопостачання, не дозволяють забезпечити населення якісною та безпечною для здоров’я питною водою. На сьогодні практично всі водойми за рівнем забруднення наблизилися до ІІІ класу, а склад очисних споруд та технології водопідготовки практично не змінилися. Отже, можна систематизувати проблеми в діяльності підприємств водопостачання за характером та визначити причину, що їх викликає (табл. 6). Таблиця 6 Виявлені проблеми в діяльності підприємств водопостачання та їх характеристика Характер проблем Встановлення проблем за характером Причина, що викликає проблему 1 2 3 С оц іа ль но -е ко но мі чн і систематична збитковість підприємств галузі; від’ємна рентабельність; низька ефективність використання матеріальних та трудових ресурсів; скорочення джерел і резервів для розвитку; зростання дебіторської та кредиторської заборгованості; зниження продуктивності праці; незадоволення персоналу рівнем заробітної плати; загострення санітарно-епідеміологічної ситуації зниження граничної ефективності капіталу; зниження показників ділової активності підприємства; скорочення обсягів реалізації; незбалансованість тарифної політики; енергоємність виробництва; високий рівень зносу систем та обладнання; нераціональне використання трудового потенціалу; слабка соціальна та виробнича інфраструктура; низьке завантаження потужностей О рг ан із ац ій ні невиконання положень Земельного і Водного кодексів; брак інформації про нові технології управління, підходи до використання водних ресурсів, стійкі форми водо- і землекористування та управління відходами; невиконання багатьох програмних заходів щодо реформування та розвитку житлово- комунального господарства; складність організаційної структури управління водним господарством на всіх рівнях, що затримує виконання багатьох невідкладних заходів з покращення стану підприємств; конфлікти між підприємствами та споживачами неузгодженість заходів у сфері водного менеджменту; відсутність стратегічного планування, заснованого на ґрунтовному аналізі й довгостроковому прогнозі економічних, соціальних і екологічних чинників водокористування; відсутність науково обґрунтованих моделей управління водним господарством, що враховують його особливості; брак співпраці й обміну інформацією між підприємствами України та інших держав; недосконалість підзаконних актів (проблеми щодо узгодженості нормативної бази); відсутність достатнього фінансування Закінчення табл. 6 1 2 3 Ек ол ог іч ні складність встановлення стандартів якості води для різних видів водокористування; низька якість питної води; зниження водоспоживання по регіонах; нераціональна і екологічно небезпечна господарська організація територій; наявність у реалізації води частки такої, що не відповідає стандартам якості; неповне очищення стічних вод; підтоплення житлових будинків орієнтація на одного споживача; відсутність інтегрованого управління водними ресурсами і неефективні методи водокористування; відсутність каналізації у більшості сільських населених пунктів області; низький рівень санітарної культури населення; відсталі технології виробництва, яке є основним споживачем води в регі- оні; проблеми у спостереженні за водними ресурсами регіону 77 Ф ін ан со ві низька ліквідність; потреба в субсидіюванні діяльності підприємства з боку держави; обмеженість у можливостях підвищення беззбиткового рівня виробництва збої в роботі систем водопостачання; високі витрати на виробництво та транспортування води; значна дебіторська заборгованість та її нарощування; збитковий механізм тарифоутворення та потреба у дотаціях Ін ве ст иц ій ні низька інвестиційна привабливість підприємств водопостачання; тривалий вік технологій у сфері водопостачання та водовідведення; недосконалий механізм законодавчого регулювання у сфері інвестиційного розвитку водної галузі і комунальних підприємств значна потреба у фінансових ресурсах для реалізації проектів розвитку підприємств водопостачання; специфічні умови функціонування підприємств водопостачання залежно від регіону; недосконалий механізм мотивації інвесторів для водопостачання як стратегічної галузі Те хн ік о- те хн ол ог іч ні зменшення швидкості руху води у водогонах та розподільних мережах; необґрунтоване спрощення технологічних схем; порушення технологічної дисципліни; погіршення технічного стану гідроспоруджень; висока трудомісткість; висока аварійність; збільшення кількості незапланованих ремонтів та витрат на них; непостійна подача питної води та подача за графіком; низький рівень забезпечення гарячою водою; низька механізація та автоматизація процесу виробництва; зношеність обладнання та мереж; збільшення втрат робочого часу падіння обсягів реалізації; дефіцит кваліфікованих кадрів; точковий характер реконструкції і модернізації водопровідно- каналізаційних систем; низький рівень впровадження нового устаткування Висновки. До основних проблем у галузі водопостачання належать такі: низька забезпеченість водними ресурсами; невідпо- відність якості води нормативам та стандартам; зростання водоспоживання по регіонах при зниженні кількості населення; перевищення обсягів відведених (скинутих) забруднених вод без очищення над нормативно-очищеними; зниження потужності очисних споруд; втрата спожитої електроенергії та втрата води у зовнішніх мережах; незадовільний стан мереж і споруд; неналежне виконання програм розвитку водопостачання та недосконалість організаційного забезпечення реформ. Враховуючи перелічене, можна стверджувати, що ефективність діяльності комунальних підприємств водопостачання – це категорія, яка вимагає нестандартного підходу до її підвищення, адже враховує не лише показники, а й вимоги до якості води, здатність підприємств підтримувати стан водних ресурсів на належному рівні. Пропозиції. З метою підвищення якості послуг комунальних підприємств водопостачання необхідно удосконалювати систему організаційного забезпечення реалізації програм оздоровлення комунальних підприємств, що передбачає встановлення чіткої процедури вибору функцій і завдань, виконавців, засобів контролю діагностики стану підприємств та програми оздоровлення. Організаційне забезпечення реалізації програми оздоровлення містить визначення виконавців та розподіл повноважень щодо обраних оздоровчих заходів, встановлення термінів виконання на основі сіткового планування, створення адекватної матричної структури і фінансування реалізації заходів. Програма оздоровлення має містити заходи організаційного, управлінського, фі- нансового характеру та формуватися за рахунок виявлення внутрішніх резервів підприємства. До заходів організаційного характеру слід віднести такі: доведення споживання води до нормативного, реконструкція насосних станцій та водопровідних мереж, забезпечення приборами обліку, скорочення витрат електроенергії. Серед заходів управлінського характеру визначено такі: перерозподіл функцій для виконання заходів програми, упорядкування посадових інструкцій, підви- щення кваліфікації персоналу, створення бази даних щодо виконання програми. Заходи фінансового характеру мають полягати у пошуку інвестицій для реалізації програми, розробці пропозицій для участі в обласних цільових програмах та бізнес- планів для отримання інвестицій міжнародних фінансових установ. Література 1. Статистичний щорічник України за 2009 рік / за ред. О.Г. Осауленка; Держком- стат України. – К., 2010. 2. Закон України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки» від 11 червня 2019 р. № 1511-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 47-48. – Ст. 720. 3. Національна доповідь про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні у 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjkg.gov.ua/ engine/download.php?id=1993. Надійшла до редакції 01.12.2011 р. 78 http://www.minjkg.gov.ua/

Проблеми благоустрою та водопостачання стримуючі фактори у розвитку житлово-комунального господарства

Institution

Ähnliche Einträge