Функціонально-стильові параметри сурядних сполучників у поемі Тараса Шевченка "Катерина"
У статті проаналізовано зміни функціонально-стильових параметрів сурядних сполучників, визначено типові й нетипові вияви їхньої семантико-синтаксичної функції та окреслено коло найуживаніших із них....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37433 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Функціонально-стильові параметри сурядних сполучників у поемі Тараса Шевченка "Катерина" / Г. Весельська // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 21. — С. 210-214. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37433 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-374332012-10-12T12:06:38Z Функціонально-стильові параметри сурядних сполучників у поемі Тараса Шевченка "Катерина" Весельська, Г. Мовознавство У статті проаналізовано зміни функціонально-стильових параметрів сурядних сполучників, визначено типові й нетипові вияви їхньої семантико-синтаксичної функції та окреслено коло найуживаніших із них. В статье исследуются функционально-стилистические параметры сочинительных союзов, определяются типические и нетипические выявления их синтаксической функции, определяются наиболее распространенные из них. In the article the changes of the functionaly-stylish parameters of coordinative conjunctions are analysed, typical and untypical realization of their semantico-syntactical functions are determined, the circle of the most used coordinative conjunctions is described. 2010 Article Функціонально-стильові параметри сурядних сполучників у поемі Тараса Шевченка "Катерина" / Г. Весельська // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 21. — С. 210-214. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37433 81’367.634 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мовознавство Мовознавство |
| spellingShingle |
Мовознавство Мовознавство Весельська, Г. Функціонально-стильові параметри сурядних сполучників у поемі Тараса Шевченка "Катерина" Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| description |
У статті проаналізовано зміни функціонально-стильових параметрів сурядних сполучників, визначено типові й нетипові вияви їхньої семантико-синтаксичної функції та окреслено коло найуживаніших із них. |
| format |
Article |
| author |
Весельська, Г. |
| author_facet |
Весельська, Г. |
| author_sort |
Весельська, Г. |
| title |
Функціонально-стильові параметри сурядних сполучників у поемі Тараса Шевченка "Катерина" |
| title_short |
Функціонально-стильові параметри сурядних сполучників у поемі Тараса Шевченка "Катерина" |
| title_full |
Функціонально-стильові параметри сурядних сполучників у поемі Тараса Шевченка "Катерина" |
| title_fullStr |
Функціонально-стильові параметри сурядних сполучників у поемі Тараса Шевченка "Катерина" |
| title_full_unstemmed |
Функціонально-стильові параметри сурядних сполучників у поемі Тараса Шевченка "Катерина" |
| title_sort |
функціонально-стильові параметри сурядних сполучників у поемі тараса шевченка "катерина" |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Мовознавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37433 |
| citation_txt |
Функціонально-стильові параметри сурядних сполучників у поемі Тараса Шевченка "Катерина" / Г. Весельська // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 21. — С. 210-214. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. |
| series |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| work_keys_str_mv |
AT veselʹsʹkag funkcíonalʹnostilʹovíparametrisurâdnihspolučnikívupoemítarasaševčenkakaterina |
| first_indexed |
2025-07-03T19:11:55Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:11:55Z |
| _version_ |
1836654177005076480 |
| fulltext |
УДК 81’ 367.634
Галина ВЕСЕЛЬСЬКА
ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛЬОВІ ПАРАМЕТРИ СУРЯДНИХ
СПОЛУЧНИКІВ У ПОЕМІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
«КАТЕРИНА»
У статті проаналізовано зміни функціонально-стильових
параметрів сурядних сполучників, визначено типові й нетипові
вияви їхньої семантико-синтаксичної функції та окреслено коло
найуживаніших із них.
Ключові слова: сурядні сполучники, складносурядне речення,
семантико-синтаксична функція, транспозиційна семантико-
синтаксична сфера.
Поряд із загальноприйнятою класифікацією сурядних
сполучників української мови1, 2 існує доповнений поділ сурядних
сполучників на 6 семантичних груп3. Сполучники сурядності
виконують дві граматичні функції: формально-синтаксичну і
семантико-синтаксичну. Суть першої полягає у вираженні
синтаксичних зв’язків між предикативними частинами у
складносурядному чи однорідними членами речення в простому
ускладненому реченні. Друга спеціалізована роль сурядних
сполучників – самостійно чи опосередковано вказувати на
семантико-синтаксичні відношення в реченні. Вираження
сполучниками сурядності семантико-синтаксичних відношень
потребує детального узагальнення з огляду на специфіку реалізації
ними цих відношень.
Різноаспектні проблеми дослідження сурядних сполучників як
виразників певного кола відношень у складносурядному чи
простому ускладненому реченні представлено в працях
А. П. Грищенка4, К. Ф. Германа5, Т. М. Спільник6, К. Г.
Городенської7 та ін.
1 Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За ред. І. К. Білодіда. –
К. : Наукова думка, 1969. – С. 516-518.
2 Курс сучасної української літературної мови: В 2 т. / За ред. Л. А.
Булаховського. – К. : Рад. школа, 1951. – Т. ІІ. Синтаксис. – С. 156-173.
3 Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови. –
К. : Унів. вид-во «Пульсари», 2004. – С. 249.
4 Грищенко А. П. Складносурядне речення в сучасній українській
літературній мові. – К. : Наук. думка, 1969. – 155 с.
5 Герман К. Ф. Структурно-семантичний аналіз складносурядних речень
сучасної української літературної мови. – Чернівці, 1973. – 54 с.
6 Спільник Т. М. Градаційне відношення в структурі складних сполучникових
Як відомо, саме сполучники виконують роль засобів зв’язку,
виражаючи при цьому релятивну семантику, чи семантику
відношень. Зміна їхніх функціонально-стильових параметрів
зумовлена різними чинниками: намаганням надати сполучниковій
системі самобутності, унікальності, повернути з пасивного
словника української мови сполучники, які опинилися там із різних
причин, індивідуалізувати стиль і творчу манеру митця.
Цілком логічно, що мова творів кожного письменника, зокрема
й Т. Шевченка, характеризується власним набором сполучників, що
й вирізняє його авторську індивідуальність та систему викладу
думок.
Мета пропонованої студії – окреслити коло найуживаніших
сурядних сполучників як виразників семантико-синтаксичних
відношень у складному чи простому реченні та визначити їхні
транспозиційні перспективи в поемі Тараса Шевченка «Катерина».
Характерною особливістю структурної канви тексту поеми є
використання автором прозорих, логічно побудованих,
синтаксичних конструкцій, що свідчить про вживання сурядних
сполучників переважно як засобів поєднання однорідних членів у
простому ускладненому реченні. Письменник використовує
передусім єднальні, розділові та протиставні сполучники, у
функціонуванні яких простежуємо низку позиційно-стильових змін.
Із-поміж єднальних сполучників найвищою активністю
вирізняється власне український відповідник та, потісняючи в
ужитку здавна широко використовуваний і (Не журиться
Катерина І гадки не має8 (с. 18); Полетіла Катерина І не одяглася
(с. 18); Дунув вітер понад ставом – І сліду не стало (с. 33). Ф.
Медведєв свого часу припускав, що сполучник та походить зі
старого та9, проте Л.А. Булаховський пізніше заперечував таку
думку, наголошуючи, що сполучник та є давнім фонетичним
варіантом російського да, який унаслідок послаблення дзвінкості
функціонує в такому вияві10.
Сполучник та виступає маркером єднальних семантико-
синтаксичних відношень насамперед зі значенням одночасності чи
конструкцій сучасної української мови : автореф. дис. ... канд. філол. наук. –
Харків, 2004. – 20 с.
7 Городенська К. Граматичний словник української мови. Сполучники . – К. :
Херсон : Вид-во ХДУ, 2007. – 340 с.
8 Тут і далі цитуємо за: Шевченко Т. Катерина // Шевченко Т. Кобзар. – К. :
Рад. школа, 1986, С. 17-34 із вказівкою на сторінку.
9 Медведєв Ф. П. Система сполучників в українській мові: Короткий нарис. –
Харків : Вид-во Харків. ун-ту, 1962. – С. 25.
10 Булаховський Л. А. Сполучники і сполучні групи (речення) // Вибрані праці:
В 5 т. – К. : Наукова думка, 1977. – Т. 2. Українська мова. – С. 500.
часової послідовності (Вичуняла та в запічку Дитину колише (с.
19); За Києвом, та за Дніпром… Ідуть шляхом чумаченьки, А своєї
ся крихітка Надо мною ляже Та про долю, моє горе, Чужим людям
скаже (с. 22); За сльозами за гіркими І світа не бачить, Тілько сина
пригортає, Цілує та плаче (с. 23); Довго, довго, сердешная, Все
йшла та питала (с. 26); Візьміть срібло-злото Та будьте багаті
(с. 24); А поки – спочину Та тим часом розпитаю Шлях на
Московщину (с. 25); Ішов кобзар до Києва Та сів спочивати… (с.
33) і семантикою несподіваної зміни подій (Заридала Катерина Та
бух йому в ноги (с. 22); Кинула стремена Та в хатину (с. 31);
Кругом подивилась Та в яр… (с. 32). А. П. Грищенко переконував,
що в таких синтаксичних конструкціях «паралелізм тривання дій,
станів виразніший, ніж у реченнях зі сполучником і; одночасовість
проявляється конкретніше»11. За твердженням лінгвістів, помірне
функціонування сполучника та в єднальній ролі урізноманітнює
використовувані в реченні сполучні засоби, а також сприяє
побудові милозвучної фрази12.
У системі повторюваних єднальних сполучників, що вказують
на семантику взаємовиключення, найактивніше функціонує
сполучник ні… ні, завдяки чому автор увиразнює заперечний
характер поєднуваних синтаксичних конструкцій, напр.: Не слухала
Катерина Ні батька, ні неньки (с. 17). Як бачимо, він слугує
засобом поєднання однорідних компонентів для вираження
заперечення ознак одного порядку, що свого часу констатували
дослідники13. Т. Шевченко також використовує єднальний
сполучник ні… ні як засіб зв’язку в односкладному реченні, що ще
більше увиразнює заперечний відтінок повідомлення (Здається,
панують – А долі не знають, – Ні долі, ні волі! (с. 24).
Група єднальних сполучників, залучених до вжитку поетом,
поповнюється за рахунок транспонованого зі сфери
приєднувальних семантико-синтаксичних відношень сполучника
та й, що набуває властивостей маркера єднальних семантико-
синтаксичних відношень зі значенням приєднування в простому
реченні та надає поемі фольклорного забарвлення й емоційного
наповнення, напр.: Вийшла з села… Назад подивилась, Покивала
головою Та й заголосила (с. 23); Не вернеться чорнобривий Та й не
привітає…! (с. 26).
Спостереження за функціонуванням єднальних сполучників у
11 Грищенко А. П. Складносурядне речення в сучасній українській
літературній мові. – К. : Наукова думка, 1969. – С. 42-43.
12 Городенська К. Функціональні зони сполучників в українській науковій мові
// Українська термінологія і сучасність. – К. : КНЕУ, 2005. – Вип. VІ. – С. 8.
13 Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За заг. ред. І. К.
Білодіда. – К. : Наукова думка, 1969. – С. 517.
поемі «Катерина» показує, що ця група сурядних сполучників
відкрита для транспозиційних переходів, що уможливлює
прогнозування про розширення їхнього кількісного складу.
Щодо системи власне протиставних сполучників сурядності,
уживаних в аналізованому творі, то необхідно відзначити, що Т.
Шевченко, як правило, використовує сполучники а і так для
передачі протиставних семантико-синтаксичних відношень у
складносурядному реченні, причому останній із них в українській
літературній мові початку ХХІ століття також розширює свої
функціонально-стильові сфери, напр.: Кличе мати вечеряти, А
донька не чує (с. 17); Якби милий чорнобривий, Умів би спинити…
Так далеко чорнобривий, Не чує, не бачить (с. 20); Пішла б в садок
поплакати, Так дивляться люде (с. 19). К. Г. Городенська
наголошує, що сполучник так уживають у ролі виразника
протиставної семантики з відтінком протилежності чи
невідповідності як синонім до протиставних сполучників але,
проте14.
Показовою в поемі є підгрупа транспозиційних виразників
протиставної семантики. Так, деякі єднальні сполучники, маючи не
досить високий рівень сполучуваності, будучи, на думку деяких
лінгвістів, здесемантизованими, оскільки «стосуються лише
формально-граматичної семантики… і не відображають відношень
позамовної дійсності»15, можуть транспонувати у сферу
протиставних семантико-синтаксичних відношень. У тексті поеми
зафіксовано, що одиничний асемантичний сполучник та активно
вживається для вираження протиставних (іноді з допустовим
значенням) семантико-синтаксичних функцій, розширюючи
кількісний діапазон протиставних сполучників, напр.: Обіщав
вернутися, Та, мабуть, і згинув (с. 20); Вийшла, та вже не співає,
Як перше співала (с. 20); Вміла мати брови дати, Карі оченята, Та
не вміла на сім світі Щастя-долі дати (с. 20); Його б’ють і лають,
закують в неволю, Та ніхто про матір на сміх не спита… (с. 29);
Іди ж їх шукати, Та не кажи добрим людям, Що є в тебе мати (с.
21); В селі довго говорили Дечого багато, Та не чули вже тих річей
Ні батько, ні мати (с. 23); Катерина. Покинь мене, забудь мене, Та
не кидай сина [14, с. 31]; «Дала, – кажуть, – бровенята, Та не дала
долі!» (с. 33); Пізнав батько свого сина, Та не хоче взяти (с. 34).
Т. Шевченко використовує такі синтаксичні конструкції, щоб
виразніше передати протиставну семантику двох поєднуваних
14 Городенська К. Граматичний словник української мови. Сполучники. – К.;
Херсон : Вид-во ХДУ, 2007. – С. 219.
15 Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Семантико-
синтаксична структура речення. – К. : Наукова думка, 1983. – С. 83-84.
синтаксичних одиниць. У поемі натрапляємо на складносурядне
речення зі сполучником та з часткою тілько в протиставній
функції, що свідчить про протиставно-обмежувальну семантику
другого компонента (Нема нічого: скрізь біліє… Та тілько лісом
загуло (с. 30). Дехто з дослідників констатував, що вираження
сполучником та протиставної семантики не досить чітке, бо тут
збережено «відтінок приєднання й додавання, властивий йому в
єднальній функції»16.
Крім сполучників сурядності, що транспонують у протиставну
семантико-синтаксичну сферу, транспозиційних переходів можуть
зазнавати деякі підрядні сполучники. Зокрема, оформлювачем
протиставно-обмежувальної семантики в складносурядному
реченні в аналізованому творі є частковий сполучник тілько
(розмовний варіант тільки) як еквівалент протиставного але
(основне призначення – вираження часових семантико-
синтаксичних відношень у складнопідрядному реченні17, напр.: За
сльозами за гіркими І світа не бачить, Тілько сина пригортає,
Цілує та плаче (с. 23).
Останнім часом увагу дослідників привертають приєднувальні
конструкції, що приєднуються до основного речення за допомогою
приєднувальних сполучників. Аналіз цієї групи засобів зв’язку
засвідчує, що вони активно функціонують і в аналізованій поемі.
Найбільш численною тут є підгрупа сполучників, транспонованих
у приєднувальні, що значно потісняють в ужитку власне-
приєднувальні сполучники. Із-поміж останніх найбільш вдало
реалізує свою семантико-синтаксичну функцію сполучник та й,
приміром: Незчулася, та й байдуже, Що коса покрита… (с. 18).
Доволі часто фіксуємо вживання та й у ролі засобу приєднання
риторичного запитання: Правда ваша, правда, люде! Та й нащо те
знати, Що сльозами перед вами буду виливати? (с. 25); Бере шага,
аж труситься: Тяжко його брати!. Та й навіщо? (с. 26). Г.А.
Коцюбовська зазначає, що питальне інтонування сприяє
наближенню приєднувальної конструкції до діалогізованої18, а І.Я.
Завальнюк указує на посилення інтриги, емоційності в питальному
інтонуванні і вважає, що питальний компонент є «відповіддю-
припущенням», а приєднувальний сполучник «виконує
підсилювальну функцію частки»19. Фіксуємо уживання
16 Курс сучасної української літературної мови: В 2 т. / За ред. Л. А.
Булаховського. – К. : Рад. школа, 1951. – Т. ІІ. Синтаксис. – С. 165-166.
17 Городенська К. Граматичний словник української мови. Сполучники. – К.;
Херсон : Вид-во ХДУ, 2007, С. 227-228.
18 Коцюбовська Г. А. Приєднувальні конструкції: функціонально-текстовий
аспект: автореф. дис. ... канд. філол. наук. – Дніпропетровськ, 2002. – С. 15.
19 Завальнюк І. Структура та стилістичні параметри вживання
синтаксичної конструкції зі сполучником та й, співвідносним із
вказівним займенником, приміром: Одна його доля – чорні
бровенята, Та й тих люде заздрі не дають носить (с. 29). У цих
синтаксичних структурах поет намагається показати безвихідність
становища, причому перша частина ще подає якісь сподівання, а
додаткова, приєднувальна, спростовує вищесказане.
Аналіз поеми показує, що засобами приєднання другої
предикативної частини до попередньої у складносурядному реченні
є невласне-приєднувальні сполучники, тобто ті, які, крім своїх
первинних семантико-синтаксичних функцій, реалізують
приєднувальну семантику, уносячи в текст додаткову інформацію,
яка б зацікавила читача своєю новизною. Для створення елементу
додатковості Т. Шевченко вводить градаційно-приєднувальний
сполучник та ще й у ролі виразника приєднувальних семантико-
синтаксичних відношень між предикативними частинами в
складносурядному реченні (В тебе дочка чорнобрива, та ще й не
єдина… (с. 19). Окрім градаційно-приєднувального сполучника та
ще й, приєднувального значення набуває власне протиставний
сполучник а, що приєднує повне речення до основного як
додаткове повідомлення, яке містить важливу інформацію
переважно в часовому вимірі, напр.: Та ніхто про матір на сміх не
спита, А Йвася спитають, зараннє спитають (с. 29); Катерина.
Оставайся шукать батька, А я вже шукала (с. 32); Та в ліс з
шляху, як навісна! А дитя осталось! (с. 32). Другою нетиповою
функцією цього сполучника у творі є здатність виражати зіставні
семантико-синтаксичні відношення, напр.: Пішов шелест по
діброві, Шепчуть густі лози. А дівчина спить під дубом при битій
дорозі (с. 21); Посадили над козаком явір та ялину, А в головах у
дівчини Червону калину (с. 32).
У функціональному співвідношенні розділових сполучників
спостерігаємо тенденцію до надання переваги у вживанні
органічнішим для української мови повторюваним сполучникам
чи… чи, то… то, які передають розділові семантико-синтаксичні
відношення зі значенням чергування подій і явищ, приміром: Де ж
Катрусю пригорнула: Чи в лісі, чи в хаті? (с. 25); Біга Катря боса
лісом, Біга та голосить; То проклина свого Йвана, то плаче, то
просить (с. 32); То не вітер, то не буйний, Що дуба ламає; То не
лихо, то не тяжке, Що мати вмирає (с. 33). Кобзар використовує
власне українські сполучникові відповідники задля відмежування
від чужомовних упливів і відшліфування власної сполучникової
складноприєднувальних конструкцій у сучасному українському газетному
мовленні // Лінгвістичні студії / Зб. наук. праць Донецького державного
університету. – Донецьк, 2008. – Вип. 17. – С. 200.
системи.
Отже, основним маркером єднальних семантико-синтаксичних
відношень в аналізованому творі є єднальний сполучник та;
реалізатором протиставної семантики – сполучник так; для
вираження приєднувальних семантико-синтаксичних відношень
активно залучено до вжитку власне- приєднувальний сполучник та
й і градаційно-приєднувальний та ще й; функція сполучника чи…
чи полягає у вираженні розділових семантико-синтаксичних
відношень.
Аналіз системи сурядних сполучників у поемі Т. Шевченка
«Катерина» виявив тенденцію до зміни їхніх функціонально-
стильових параметрів і транспозиційних переходів, що зумовлює
надання засобам сурядного зв’язку національної самобутності та
ролі емоційного увиразнення тексту поеми. Потребу й надалі
продовжувати подібні дослідження пояснюємо необхідністю
спостережень над використанням найуживаніших сурядних
сполучників, що дозволяє здійснити порівняльний аналіз
сполучникової системи ХХ і ХХІ століть і встановити нові явища в
їхньому вживанні.
Галина Весельская
Функционально-стилистические параметры сочинительных
союзов в поэме Тараса Шевченко «Катерина»
В статье исследуются функционально-стилистические
параметры сочинительных союзов, определяются типические и
нетипические выявления их синтаксической функции,
определяются наиболее распространенные из них.
Ключевые слова: сочинительные союзы, сложносочиненное
предложение, семантико-синтаксическая функция,
транспозиционная семантико-синтаксическая сфера.
Halyna Veselska
Functionaly-stylistic parameters of coordinative conjonctions in
T. Shevchenko’s «Kateryna»
In the article the changes of the functionaly-stylish parameters of
coordinative conjunctions are analysed, typical and untypical
realization of their semantico-syntactical functions are determined, the
circle of the most used coordinative conjunctions is described.
Key words: coordinative conjunctions, compound sentence,
semantico-syntactical function, transiting semantico-syntactical sphere.
|