Числівникові форми в "Актовій книзі Житомирського гродського уряду 1611 року"
У статті розглянуто структурні типи числівників, які трапляються в документах, вміщених в «Актовій книзі Житомирського гродського уряду 1611 року».
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Назва видання: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37460 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Числівникові форми в "Актовій книзі Житомирського гродського уряду 1611 року" / О. Крижанівська // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 93-99. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37460 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-374602012-10-16T12:08:00Z Числівникові форми в "Актовій книзі Житомирського гродського уряду 1611 року" Крижанівська, О. Історія мови У статті розглянуто структурні типи числівників, які трапляються в документах, вміщених в «Актовій книзі Житомирського гродського уряду 1611 року». В статье описываются структурные типы числительных, которые зафиксированы в документах Житомирской актовой книге за 1611 год. The paper explores structural types of numerals which occur in the Zhytomyr City Government Book of Acts of 1611. 2010 Article Числівникові форми в "Актовій книзі Житомирського гродського уряду 1611 року" / О. Крижанівська // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 93-99. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37460 811.161.2/367.627(477.42) uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія мови Історія мови |
| spellingShingle |
Історія мови Історія мови Крижанівська, О. Числівникові форми в "Актовій книзі Житомирського гродського уряду 1611 року" Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| description |
У статті розглянуто структурні типи числівників, які трапляються в документах, вміщених в «Актовій книзі Житомирського гродського уряду 1611 року». |
| format |
Article |
| author |
Крижанівська, О. |
| author_facet |
Крижанівська, О. |
| author_sort |
Крижанівська, О. |
| title |
Числівникові форми в "Актовій книзі Житомирського гродського уряду 1611 року" |
| title_short |
Числівникові форми в "Актовій книзі Житомирського гродського уряду 1611 року" |
| title_full |
Числівникові форми в "Актовій книзі Житомирського гродського уряду 1611 року" |
| title_fullStr |
Числівникові форми в "Актовій книзі Житомирського гродського уряду 1611 року" |
| title_full_unstemmed |
Числівникові форми в "Актовій книзі Житомирського гродського уряду 1611 року" |
| title_sort |
числівникові форми в "актовій книзі житомирського гродського уряду 1611 року" |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історія мови |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37460 |
| citation_txt |
Числівникові форми в "Актовій книзі Житомирського гродського уряду 1611 року" / О. Крижанівська // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 93-99. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. |
| series |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| work_keys_str_mv |
AT križanívsʹkao čislívnikovíformivaktovíjknizížitomirsʹkogogrodsʹkogourâdu1611roku |
| first_indexed |
2025-07-03T19:13:33Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:13:33Z |
| _version_ |
1836654278537641984 |
| fulltext |
УДК 811.161.2/367.627(477.42)
Ольга КРИЖАНІВСЬКА
ЧИСЛІВНИКОВІ ФОРМИ В «АКТОВІЙ КНИЗІ
ЖИТОМИРСЬКОГО ГРОДСЬКОГО УРЯДУ 1611 РОКУ»
У статті розглянуто структурні типи числівників, які
трапляються в документах, вміщених в «Актовій книзі
Житомирського гродського уряду 1611 року».
Ключові слова: числівник, кількісні, порядкові, дробові, збірні
числівники.
Числівник як окремий лексико-граматичний клас слів, що
вирізняється серед інших особливим лексичним значенням та
своєрідними морфологічними ознаками й синтаксичною функцією,
сформувався достатньо пізно. У перших писемних пам’ятках
давніх слов’ян слова для передачі кількості чи порядку при лічбі за
своїм походженням та граматичними характеристиками ще були
прикметниками або іменниками. Загальновизнаним є факт, що
остаточне оформлення числівникових ознак у східнослов’янських
мовах «припадає на ХІІІ-ХУІІ ст. і в основному завершилося на
початку ХІХ ст.»1. А це означає, що писемні пам’ятки української
мови віддзеркалюють практично всі етапи формування самобутньої
числівникової словозміни, а також структури нумеральних слів.
Якраз останнє цікавить нас у цій розвідці, оскільки вона
(структура) суттєво змінилася від давньокиївського періоду до
сьогодні, а початок ХУІІ століття є завершальним етапом її
унормування. Поняття «числівникова форма» у цій розвідці
охоплює вужчі поняття – «структура», «будова».
Процес перетворення праслов’янських морфолого-
синтаксичних числівникових словосполучень у складні слова
привертав увагу багатьох дослідників. Грунтовна українознавча
розвідка про становлення системи числівника в нашій мові
Г.П.Арполенко, К.Г.Городенської, Г.Х.Щербатюк спирається на
обширний матеріал, в тому числі й актових книг. Але судові
документи актової книги Житомирського міського уряду 1611 року
ще не задіювалися в повному обсязі до лінгвістичного вивчення,
оскільки не були доступні широкому колу дослідників, бо видані
окремим томом тільки на початку ХХІ століття в серії «Пам’ятки
1 Арполенко Г.П., Городенська К.Г, Щербатюк Г. Х. Числівник української
мови. – К., 1980. – С.6
української мови»2. Саме такого типу тексти є особливо цінними
для вивчення становлення самобутніх українськомовних рис, адже
це хоч і пам’ятка ділової мови, а отже – літературний різновид
народної, але в ній наявні великі фрагменти живої розмовної
мови, адже опитування свідків та учасників межувань фіксувалося
в польових умовах.
Для вивчення класу числівників аналізовані документи містять
надзвичайно багатий матеріал, бо це юридичні акти, які
врегульовували найрізноманітніші справи, міжособистісні
стосунки, часто пов’язані з правонаступництвом, купівлею-
продажем, поділом та примноженням статків, розбоєм і
пограбуваннями. У такого роду джерелах завжди багато
числівників, оскільки вони передають «облікову» складову справи,
що, зрештою, і є причиною укладання офіційно-ділового тексту.
Крім того, кожен запис має стандартизований початок,
обов’язковим реквізитом якого є дата, котра за тогочасними
нормами могла передаватися як циферно, так і буквенно, що теж
може бути предметом дослідження.
Числівники першого десятка
Числівники від одного до десяти були засвоєні
давньоукраїнською мовою з праслов’янської, і найдавніші
східнослов’янські пам’ятки фіксують їх у близькій до сучасної
формі. Літературна мова початку ХУІІ століття, коли писалися
досліджувані документи, зберігає усталену раніше нумеральну
систему, хоч відбиває деякі північноукраїнські фонетичні
особливості, як-от: рефлексації h > е , # > е , деінде відсутність
переходу початкового йе > о, твердий Р тощо: wди(н) позовъ
(9,40)*/wд(е)н позо(в) (299)/ wдную суму(25,72)/w(д)но (4,
34)/еди(н) (72); горшко(въ) два (4,34)/ двh шля(х)тичов (180); три
золоты(х)/до лhт тро(х)(226); чотыри (4,33)/чтыри (4,34, 142,
252); пети чоловекъ (33,89)/ пя(т) (4,34); ше(ст) (4,34); по семи
золоты(х) (4,33); w(с)мъ копъ (4,34); деве(т), десет (33, 86).
Від кількох із цих числівників зафіксовано порядкові
утворення, які найчастіше виступають в повній нестягненій формі:
пе(р)шы(м)(229)/пе(р)ши(и)(275)/пе(р)шая (281)/пе(р)вого дня
(6,38); други(и)(8,40)/другое (272)/другая (7,49);
третяя(7,49)/третее(272), че(т)ве(р)ты(и) (6,37); пятого дня (8,52);
семыи (275).
Числівники другого десятка
Юридичні документи Житомирського гродського уряду
2Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 року/Упорядники
А.М.Матвієнко, В.М.Мойсієнко. – К., 2002. – 390 с.
відбивають той етап оформлення числівникової основи, коли вона
зі складеної вже перетворилася на складну. У жодному з
документів не фіксуються назви чисел другого десятка на зразок
девять на десяте, а тільки однолексемні: двана(д)ца(т) (43, 109),
чоты(р)на(д)цать( 33,86), пεтна(д)ца(т) (4,34) шε(ст)на(д)ца(т)
(13,56), сε(м)на(д)ца(т) (33,87) w(с)мънадъцатъ (35,93). Отже,
можна зробити висновок, що кількісні числівники другого десятка
на початок ХУІІ століття вже мали усталену структуру з кінцевим
компонентом –дцять.
Аналіз структури порядкових числівників, утворених від
числівників від 11 до 19, показує, що вона ще не є усталеною,
оскільки в текстах документів трапляються й форми, які на
сьогодні є нормою української літературної мови, на зразок
дванадъцатого (40,150), трина(д)цатого (33,89), але активно
вживаються й давніші утворення з першою частиною у вигляді
відмінюваного порядкового числівника першого десятка, а другою
– дцать. Правда, всі вони вже є лексикалізованими однослівними
утвореннями: пе(р)вогона(т)ца(т) (31, 81), второг[о]на(д)цать
(31, 81), , трете(го)на(д)ца(т) дня (14,66), че(т)ве(р)тогона(д)ца(т)
дня (23,68), шостогона(т)ца(т) дня (31,81), семогона(д)ца(т) дня
(28,76), wсмогона(д)ца(т) дня (24,69), девятогона(д)ца(т) дня
(33,84). Відтак можемо припустити, що процес утвердження
сучасної форми числівників другого десятка на –дцять тільки
завершувався, оскільки старий словозмінний тип порядкових
числівників ще виразний.
Числівники назви десятків
В основному – це вже складні слова: два(д)ца(т) локотъ (4,34),
три(д)ца(т) са(пь)яновъ(2,30), пя(т)дес#(т) лаштовъ (15,135),
ше(ст)дес#ть (6, 47), се(м)дес<(т) возъ сена (2,30), wсе(м)дес#т) (
200). Числівник на позначення чотирьох десятків фіксується у
формі соро(к) (13,58), хоч трапляється і давня складна структура
чотыридес"т (303). Назва дев’яти десятків – дев’яносто – не
фіксується. Натрапляємо на давньослов’янську форму
деве(т)деся(т) (200). Кілька числівників назв десятків у непрямих
відмінках показують, що на той час характерним було ще
відмінювання першої частини структури: шестидесятъ (11,131:
327), пятидеся(т) (272).
Всі порядкові числівники, утворені від назв десятків, уже
мають сучасну безсуфіксну основу: три(д)цатого дня (122),
два(д)цатого дня (31, 81), тоді коли в попередні періоди
нормативними були похідні із прикметниковим суфіксом –ьн-, що
приєднувався до фіналі складеної основи: тридесятьное,
пятьдесятьнии тощо.
Числівники назви сотень
Назви сотень в «Актовій книзі Житомирського гродського
уряду 1611 року» вже повністю лексикалізовані: фіксується лише
одна складена форма пяти со(т) (146), а інші тільки складні:
двесте че(р)воных (7,49), триста копъ (4, 33) чотыриста (223),
п#(т)сотъ локо(т) поло(тна) (13, 56), ше(ст)со(т) (8,52),
w(с)мъсо(т) золоты(х) (218). Порядкові числівники від них не
трапляються. Одиничні непрямі відмінкові форми числівників назв
сотень послідовно показують змінність обох частин: до тре(х)со(т)
коне(и) (30, 79), дво(х)со(т) золоты(х) (7,50).
Одиничні фіксації числівника сто демонструють неусталену
систему відмінювання: Н.в. сто возовъ, М.в. у сту копа(х) (237).
Для пам’ятки є характериним спорадичне звертання до старого
типу лічби сотнями: w(с)мъна(д)ца(т) сотъ золотыхъ (145),
трина(д)цати со(т) золоты(х) по(л)ски(х) (298).
Структури для передачі складених величин
Ще в давньокиївську добу усталилася традиція передавати
кількості, що складалися з чисел різних розрядів десяткової
системи, простою сумою (сотні з десятками, десятки з
одиницями, тисячі з сотнями й одиницями), сполучених
відповідних числівників, розташованих у порядку спадної кількості
ознаки, засобами сурядного зв’язку, що виражається сполучниками
сурядності: сто и дъва. Сучасна українська літературна мова
успадкувала цей спосіб вираження складених кількісних величин,
але без сполучників: сто два.
В документах початку ХУІІ століття відбито давню традицію
передачі складених кількостей за допомогою сурядного
сполучникового зв’язку: два(д)цати и пяти ко(п) гро(ш)еи (8,
52), сто золоты(х) и по(л)третя (116), два(д)ца(т) и две бо(ч)ки
(161), сто и се(м)деся(т) (206), пети тисячи и w(с)мисо(т)
золоты(х) (288), але трапляються і нові конструкції з
безсполучниковим зв’язком: сто три(д)цатъ возъ (2,30), а також
сурядно-безсполучникові : чотыри тисечи и двисте два(д)цатъ
золоты(х) (39, 95).
У складених порядкових числівниках давньокиївського періоду
всі компоненти мали форми порядкових. Сучасна українська
літературна мова знає тільки утворення з формальним показником
порядковості в останній частині. В аналізованих текстах офіційно-
ділового стилю досить багато порядкових числівників для передачі
року оформлення документа і майже всі вони засвідчують уже
новий тип складеного порядкового числівника: тисеча ше(ст)со(т)
десятого...(2, 29), року тепе(р) зачатом тисеча ше(ст)со(т)
wдина(д)цатомъ (1, 28)
У значній кількості документів позначення року передається за
кирилівською традицією буквено, а не циферно: Року àõà³ (1611)
мца априля 7 дня. Хоч багато трапляється і циферних позначень:
Року 1611 мца ге(н)варя 15 дн# (14, 66). А в одному випадку
прикінцеве датування реєстру зроблено структурою, в якій
поєднано циферні й словесні позначення року: Мць феврал# в
року 16 одина(д)цатомъ (115). Не трапляються старі форми
складених порядкових числівників, в яких кожен структурний
елемент є порядковим, як це фіксують, наприклад, Волинські
грамоти ХУІ ст: року тис#(ч)ного пя(т)сотъного семъдес#того;
лета ... тисе(ч)ного пя(т)со(т)но(г)о се(м)деся(т) пе(р)во(г)о ;
року па(н)ско(г)о тисе(ч)но(г)о п#(т)со(т)но(г)о се(м)дес#то(г)о
пе(р)вшо(г)о. Отже, можна говорити про утвердження нової
форми складених порядкових числівників, де порядковість
передається лише останньою частиною.
Структурні особливості дробових числівників
Оскільки документи зазвичай фіксують суспільно-майнові
відносини між громадянами, то досить часто відбивають поділ
статків на частини. Це буває при переділі єдиного спадку між
дітьми чи іншими членами родини, при продажі або заставі
частини маєтку, при відторгненні угідь, майна, переділі тієї чи тієї
власності, часткових втратах внаслідок розбійних нападів тощо. У
такому випадку звертаються до передачі кількості дробовими
числівниками.
Ще з давньокиївської доби усталилася традиція передавати
дробові величини до одиниці (1) іменниками полъ, треть –
третина, четь – четвьрть – четвертина, пятина тощо. В
досліджуваних документах на позначення половини від одного
цілого вживається давня форма: по(л) золотого (4,33).
Натрапляємо й на іменник з числовим значенням четвертої
частини одиниці : чвертъ мили (218).
Дробові числа понад цілу одну одиницю (1) виражалися
традиційною і для попередніх періодів, і для сучасної української
мови формою півтора: по(л)то(р)а золотого (4,33). Конструкції на
позначення частини понад два (2) і вище типу по(л)третя золотого
(233), по(л)w(с)ма золотого (4,34) ще характерні для ХУІІ століття
, а новою літературною мовою їх втрачено.
Ці утворення «будувалися» з морфологічних словосполучень
типу полъ вътора, які в ХІУ-ХУ століттях лексикалізуються, і на
їхньому місці виникають складні слова. Такі дробові числівники
траплялися як від одиниць першого десятка, так і від назв чисел
другого десятка, десятків і т.д.3 Сучасна українська літературна
3Арполенко Г.П., Городенська К.Г, Щербатюк Г. Х. Числівник української
мови. – К., 1980. – С.117.
мова із них зберегла лише слова півтора, а також своєрідні часові
формули: пів на восьму, пів на другу тощо. Інші ж замінено
новими дробовими числівниками, які сформувалися передусім у
книжній науковій мові.
Досить часто в текстах юридичних документів передавалися
неповні величини понад сотню. Тоді діловоди вдавалися до
традиційних дробових числівників, утворених шляхом віднімання
від більшої цілої величини: по(л)тораста возовъ(2, 29),
полчетве(р)ти ста золотыхъ (3,31), полътретя(с)та золотыхъ
(116), по(л)петаста (335). Зараз збережено тільки форму
півтораста, що більше характерна для розмовного та художнього
стилів сучасної української мови, а всі інші витіснено новішими,
які утворюються вже не шляхом віднімання від більшого, а
методом додавання до меншого: сімсот п’ятдесят, двісті
п’ятдесят тощо.
Для аналізованих текстів характерними є й числівники, які
передають «неповні» тисячі: полшосты тысече(и) (3,31), на
по(л)торы тисече(и) (13, 62), по(л)чва(р)ту тисячи (340). Зараз
українська літературна мова в розмовному стилі зберігає тільки
форму півтори тисячі.
Збірні числівники
Ця нечисленна група слів представлена одиничними
вживаннями числівників се(м)на(д)цатеро коне(и) (13,62),
деветеро (238) , лошако(в) два(д)ца(т) че(т)веро (262), трое (4,34)
та різноманітними формами, в тому числі й архаїчними
двоїнниими, числівників обидва, обоє, обидві: wбою(м) сторонамъ
(6,38), на рука(х) wбеи(х) (13,59), на wбо(х) рука(х) (13,59),
wбудву(х) (33,85), wбу(д)во(х) (32,83), wбудву(м) (357), wба(д)ва
записы (146), wбєю(х) спра(в) (145), wбею(м) сторолна(мъ) (266),
уха wбе(д)ве (189), wбое (215), wбу(х) сторо(н) (248), wбоя(м)
сторона(м) (359).
Сучасна літературна мова знає тільки кілька слів з давніми
формами оба/обі: обапіл, обабіч, обіруч, а також специфічні
утворення обидва/обидві, які «виникли внаслідок злиття давнього
збірного числівника оба, обі і простого кількісного числівника два,
дві»4. Але при відмінюванні в непрямих відмінках вони набирають
форм звичайних кількісних числівників.
Неозначено-кількісні числівники та лічильні іменники
Як показує аналіз мовного матеріалу, на початок ХУІІ ст. ще
«живими» були традиції вживання деяких іменників із певним
4 Арполенко Г.П., Городенська К.Г, Щербатюк Г. Х. Числівник української
мови. – К., 1980. – С.184.
числовим значенням. Найчастіше натрапляємо на різні форми слів
копа й лікоть: локо(т) три(д)ца(т) (13, 56), се(р)мя(г) чотыри по
по(л)копы г(р)(ш) (13,56), по шесьти копь гроше(и) (13,58).
Неозначено-кількісні числівники лише зрідка фіксують
пам’ятки, і це відомі сучасній українській мові утворення: иншихъ
рече(и) немало (4,36), немало люде(и) (13,61), ки(л)ку десятъ
коне(и) (13,65), ки(л)кана(д)цатъ (180), ки(л)[ка]сотъ (193).
Таким чином, зафіксовані в текстах документів «Актової книги
Житомирського гродського уряду 1611 року» числівникові форми
відбивають загальні тенденції становлення української
числівникової системи, що виражалися в остаточному оформленні
їхньої словотвірної структури та особливостей відмінювання.
Разом з тим вони віддзеркалюють і притаманні поліським говорам
деякі фонетичні та морфологічні особливості, які становлять
особливу цінність для вивчення історії північних говорів
української мови та історії різновидів літературної мови.
* У круглих дужках ( ) числа називають документ і сторінку, з
якої дібрано приклад, за виданням «Актова книга Житомирського
гродського уряду 1611 року» - К., 2002.
Крижановская Ольга
«Формы числительных в «Актовій книзі Житомирського
гродського уряду 1611 року»».
В статье описываются структурные типы числительных,
которые зафиксированы в документах Житомирской актовой
книгы за 1611 год.
Ключевые слова: имя числительное, количественные,
порядковые, дробные, собирательные числительные.
Olga.Kryzhanivska
“Structural types of numerals in the Zhytomyr City Government
Book of Acts of 1611”
The paper explores structural types of numerals which occur in the
Zhytomyr City Government Book of Acts of 1611.
Key words: numeral, cardinal, ordinal, fractional numerals.
|