Лінгвогеографічний пошук місця навчання Климентія Зіновієва
У статті висвітлено імовірне місце навчання Климентія Зіновієва за діалектними особливостями, враховуючи палеографічний аналіз зразків рукописного письма цього автора....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Назва видання: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37461 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Лінгвогеографічний пошук місця навчання Климентія Зіновієва / М. Кулієвич // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 100-107. — Бібліогр.: 17 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37461 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-374612012-10-16T12:07:35Z Лінгвогеографічний пошук місця навчання Климентія Зіновієва Кулієвич, М. Історія мови У статті висвітлено імовірне місце навчання Климентія Зіновієва за діалектними особливостями, враховуючи палеографічний аналіз зразків рукописного письма цього автора. Эта статья раскрывает возможное место обучения Климентия Зиновиева за диалектными особенностями, учитывая палеографическое изучения примеров рукописного письма этого автора. This article is devoted to the possible place of the studying of Klymentiy Zinoviyev taking into consideration the paleographical analyze and the examples of the handwriting of this author. 2010 Article Лінгвогеографічний пошук місця навчання Климентія Зіновієва / М. Кулієвич // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 100-107. — Бібліогр.: 17 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37461 811.161.2’28 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія мови Історія мови |
| spellingShingle |
Історія мови Історія мови Кулієвич, М. Лінгвогеографічний пошук місця навчання Климентія Зіновієва Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| description |
У статті висвітлено імовірне місце навчання Климентія Зіновієва за діалектними особливостями, враховуючи палеографічний аналіз зразків рукописного письма цього автора. |
| format |
Article |
| author |
Кулієвич, М. |
| author_facet |
Кулієвич, М. |
| author_sort |
Кулієвич, М. |
| title |
Лінгвогеографічний пошук місця навчання Климентія Зіновієва |
| title_short |
Лінгвогеографічний пошук місця навчання Климентія Зіновієва |
| title_full |
Лінгвогеографічний пошук місця навчання Климентія Зіновієва |
| title_fullStr |
Лінгвогеографічний пошук місця навчання Климентія Зіновієва |
| title_full_unstemmed |
Лінгвогеографічний пошук місця навчання Климентія Зіновієва |
| title_sort |
лінгвогеографічний пошук місця навчання климентія зіновієва |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історія мови |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37461 |
| citation_txt |
Лінгвогеографічний пошук місця навчання Климентія Зіновієва / М. Кулієвич // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 100-107. — Бібліогр.: 17 назв. — укp. |
| series |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| work_keys_str_mv |
AT kulíêvičm língvogeografíčnijpošukmíscânavčannâklimentíâzínovíêva |
| first_indexed |
2025-07-03T19:13:36Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:13:36Z |
| _version_ |
1836654282118529024 |
| fulltext |
УДК 811.161.2’28
Мирослава КУЛІЄВИЧ
ЛІНГВОГЕОГРАФІЧНИЙ ПОШУК МІСЦЯ НАВЧАННЯ
КЛИМЕНТІЯ ЗІНОВІЄВА
У статті висвітлено імовірне місце навчання Климентія
Зіновієва за діалектними особливостями, враховуючи
палеографічний аналіз зразків рукописного письма цього автора.
Ключові слова: лінгвогеографічне дослідження, діалектна
риса, ізоглоса, говірка.
Климентій Зіновіїв є неординарною і цікавою постаттю в
українському письменстві. Насамперед, увагу привертає те, що
автор вважається анонімним у літературі, бо не залишив про себе
жодних біографічних відомостей, а жив на зламі віку, кінець XVII –
початок XVIII ст.., у час важливих історичних подій в Україні. Він
створив поетичну збірку віршів та приказок, де назвав лише своє
ім’я, а вже окремі спостереження стосовно його життєпису
науковці черпали зі змісту творів, які і залишаються в наш час
єдиним джерелом пізнання буття поета. На цьому і завершувалися
можливості висвітлення біографії Климентія, натомість чимало
досліджень присвячено передусім текстові поезій.
Як відомо, спроби аналізу віршів започаткували
літературознавці ще в XIX столітті.(П. Куліш, О. Огоновський,
А. Пипін та ін.), а ширше дослідили в XX ст.. ( І. Франко,
В. Перетц, С. Єфремов, М. Возняк, Д. Рижук, П. Попов, Ф. Шолом,
В. Колосова та ін.).1 Слід відзначити, що саме В. Колосова
1 Кулиш П. Климентий украинский стихотворец времен гетмана Мазепы // ”
Русская бєсєда”. Т.V. Кн. 17. 1859. С. 79–140; Кулиш П. Обзор украинской
словесности. И. Климентій // ” Основа ”. 1861. Січень. С. 159 –234;
Огоновський О. Історія літератури руської. Написав Омелян Огоновський.
Ч. І. Львів, 1887. С. 407–410; Пипин А.Н. История славянских літератур. Т.
I. Изд. 2. Санкт–Петербург, 1879. С. 355; Франко І. Климентій Трястя і
Григорій Сковорода // Історія української літератури. Ч. І. Від початків
українського письменства до Івана Котляревського. Кінець 1907 р. Розділ
XVI. Рукопис зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім.
Т.Г.Шевченка АН УРСР, фонд Івана Франка. №728. ІІІ. С. 561-621; Перетц В.
Вірші єром. Климентія Зіновієва сина. Видав з передмовою Володимир
Перетц / ” Пам’ятки українсько-руської мови і літератури. Видає
археографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка”. Т. VII. Львів,
1912; Єфремов С. Історія українського письменства у 2 томах. Т.1.
Фотопередрук зі вступом Олекси Горбача. Мюнхен, 1989; Возняк М.С.
Історія української літератури. У 2–ох кн. Кн. 2. Львів, 1994; Рыжук Д.А. О
творчестве Климентия Зиновиева // Ученые записки. IV. Серия
гуманитарных наук. Вып. 3. Даугавпилс, 1959. С. 113–133; Рыжук Д.А.
найбільшою мірою намагалася виявити в тексті творів інформацію,
яка могла б стосуватися окремих подій життя письменника. 2
Також творчість Климентія Зіновієва була в полі зору істориків,
які на основі змісту віршів пояснювали окремі факти з історії
тогочасної України.3
Для нас найважливішим є лінгвістичне опрацювання пам’ятки,
де особливу роль відіграла І. Чепіга, яка, по суті, відкрила
майбутнім мовознавцям багатство і колорит мови віршів та
приказок та вперше провела короткий мовний аналіз збірки у
вступі до книги ”Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті ”
за редакцією В. Німчука. 4 Лише після друку цієї вступної статті у
1971 році мовознавці звернули увагу на мову пам’ятки і в
подальших дослідженнях з історії української мови частково
покликалися на мовні особливості творів Зіновієва.5 Тепер стає
очевидним і те, чому в ”Курсі сучасної української літературної
мови” 1958 року за редакцією І. Білодіда, жодним словом не
згадувалося про специфіку мови текстів збірки. 6
Вагомий внесок у дослідження творчості Климентія Зіновієва
зробив В. Німчук, який не тільки перевидав вірші та приказки
письменника, але й детально вивчив особливості вживання
прислівника, прийменника, частки, вигуку у текстах, представивши
доволі послідовні приклади в академічному виданні ”Історії
української мови. Морфологія ”; на відміну від багатьох інших
Пословицы и поговорки , собранные Климентием Зиновьевым // Научные
доклады высшей школы. Филологические науки. № 3 (23). 1963. С.200;
Попов П.М. Програма з історії давньої української літератури до кінця XVIII
ст. К., 1938. С. 19; Шолом Ф.Я. Соціальні моменти у віршах Климентія
Зіновієва // Матеріали до вивчення історії української літератури. Т. 1. Давня
українська література. К., 1959. С. 363-366; Колосова В. П. Прислів’я і
приказки у віршах Климентія Зіновієва // Народна творчість та етнографія .
1962. № 2. С. 112 –116; Колосова В. П. Поетика творів Климентія Зіновієва
// Питання літератури. Статті. К., 1962. С. 88 –131; Колосова В. П. Климентій
Зіновієв. Життя і творчість. К., 1964;
2 Колосова В. П. Климентій Зіновієв. Життя і творчість. К., 1964
3 Компан О.С. Творчість Климентія Зіновієва як одне з джерел вивчення
історії Лівобережної України другої половини XVII і початку XVIII ст. //
Наукові записки інституту історії. № 9. К., 1957. С. 251–277; Компан О.С.
Перша збірка українських приказок // Вітчизна. 1958. № 12. С. 183 –190;
Компан О.С. Міста України в другій половині XVII ст. К., 1963.
4 Колосова В. П. Чепіга І. П. Визначна пам’ятка українського письменства //
Німчук В.В. Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. К., 1971. С 5–27.
5 Історія української мови. Морфологія. К., 1978; Фонетика. К., 1979;
Синтаксис. К., 1983; Лексика і фразеологія. К., 1983; Козирєва З.Г.
Реміснича лексика української мови кінця XVII ст. ( на матеріалі віршів
Климентія Зіновієва ) // Організація тексту. Граматика і стилістика. К.:
Наукова думка, 1979. С. 59 – 66; Шевельов Ю. Історична фонологія
української мови. Харків, 2002; Русанівський В. М. Історія української
літературної мови. К., 2001. С. 108 –113.
6 Білодід І. К. Курс історії української літературної мови. Т. 1. К., 1958. С. 126.
науковців, які, здебільшого, наводили ті мовні риси, відображені в
тексті творів поета , що почасти збігалися з особливостями, які
відзначила вже І. Чепіга.7
Отож, лінгвісти досліджували пам’ятку в контексті вивчення
української книжної мови на різних етапах її розвитку, принагідно
використовували для ілюстрацій окремих явищ приклади з творів
різних авторів в тому числі і Климентія Зіновієва.
Завдання пропонованої статті – визначити місце навчання
письменника за допомогою лінгвогеографічного методу
накладання ареалів діалектизмів, властивих поетичним текстам
автора.
Частково ми торкалися уже цієї проблеми, роблячи
палеографічний аналіз скорописного письма Климентія, зразки
якого засвідчені у публікації творів поета за редакцією
В. Німчука.8 Палеографічне дослідження аргументовано дозволило
з’ясувати, що почерк автора в своїй основі представляє луцький
варіант скоропису з поодинокими наверстуваннями київської та
чигиринської шкіл, (очевидно, у зв’язку з Хмельниччиною ), що
висвітлено у відповідній праці.9 У результаті такого аналізу ми
прийшли до висновку, що Зіновіїв міг учитися у Луцьку, у школі
при єпископаті або у палестрі.10 Тож лінгвогеографічні студії
повинні б доповнити названі палеографічні спостереження.
Почерпнуті досі відомості про цього автора, стосуються радше
української книжної мови на зламі XVII– XVIII ст.., а сама особа
письменника, насправді, залишається в тіні, бо навіть факти, що
виявила в текстах творів В. Колосова, не дають можливості
дефінітивно пов’язувати їх з життям ієромонаха Климентія. Значно
точнішу інформацію можуть дати діалектні особливості віршів,
визначені в українському діалектному просторі методами
лінгвогеографії. Адже лінгвогеографія, як відзначив В. Німчук, ”не
тільки показує територіальні межі поширення інновацій або
збереження давнього, архаїчного, але й допомагає виявити
епіцентри, звідки пішли нові елементи ”.11
Варто зауважити, що метод накладання ареалів, використаний
в мовознавстві Л. Коць–Григорчук, задля вивчення сторінок
біографії письменників середньовіччя, знайшов підтримку в
7 Колосова В. П. Чепіга І. П. Визначна пам’ятка …; Історія української мови.
Морфологія… С. 342–449, 466–516.
8 Німчук В.В.Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. / Пам’ятки
української мови. К., 1971.
9 Кулієвич М.С. Місце навчання Климентія Зіновієва (за результатами
палеографічного аналізу рукописних текстів) // Ukrainistyka ( збірник
наукових праць ). Кривий Ріг. 2007. С. 121−128.
10 Кулієвич М.С. Місце навчання … С. 124.
11 Німчук В.В. Євсевієве Євангеліє 1283 р. як пам’ятка української мови. К.,
2001. С. 4.
Україні і за її межами.12
У нашій роботі звертаємося до діалектних рис віршів, не
беручи до уваги діалектизмів приказок, бо вважаємо, що вони
можуть бути записані від мовців різних діалектних осередків.
Нижче аналізуємо ті діалектні явища, що засвідчені в Атласі
української мови ( далі АУМ), ареали яких чітко представлені на
українській діалектній території.13 Діалектні особливості, що їх ми
виявили у віршах, максимально зосереджені у трьох обширах: на
Середньому Поліссі, Волині та Чернігівщині. Найбільше
відзначено середньополіських рис, трохи менше східнополіських
(чернігівських ), а найменше волинсько–поліських. Методом
накладання ареалів локалізували походження Климентія і
територію, де провів останні роки життя. Волинсько–поліські
особливості, що зрідка траплялися у віршах, залишилися поза
сферою цих досліджень, лише згадане вище палеографічне
вивчення скоропису письменника наштовхнуло нас на необхідність
знайти осередок їх концентрації. Натяк на те, що він міг перебувати
на Волині, знаходимо у відомій уже праці В. Колосової, а саме в
таких рядках із вірша Климентія Зіновієва: ”…на Волиню εды(н) ся
ошукалъ нεборакъ. ”.14
У статті подаємо лінгвістичну карту, де будуть представлені
ізоглосами ті діалектизми, що чітко локалізуються на Волинському
Поліссі, а також межові ізоглоси на зіткненні волинсько–поліських
говірок із середньополіськими та волинськими. Доповнює цю карту
інформація про діалектні риси, які, взагалі, властиві Волинському
Поліссю. Створюючи карту ізоглос, ми брали до уваги відповідні
карти і коментарі до них другого тому АУМ, авторами яких є:
Л. Коць– Григорчук –№ 15, 17, 18, 20, 21, 37, 38, 85; Ф. Жилко – №
395; Я. Закревська – № 74, 232, 235, 240, 242, 361; О. Захарків – №
385; М. Онишкевич –№ 177, 178, 207, 216, 363; П. Приступа – № 3,
10, 61, 114, 280, 378.
Особливу увагу викликає рефлекс *ĕ, який звучить як [і]
практично на усій названій території. Ми зафіксували це явище у
віршах, але тільки в одному слові: всh (109, 110зв.), вси (4 зв., 103,
104, 288). Натомість В. Мойсієнко, аналізуючи західнополіські та
середньополіські пам’ятки XVI– XVII ст.., відзначив, що зовсім
небагато випадків написання з и (<*ĕ), і то переважно в
займенникових формах, зокрема, у прикладі вси. Проте більша
частотність вживання цього рефлексу саме у Луцьких та
12 Німчук В.В. Євсевієве … С. 4; Moser Michel. Dialektologiczne podstawy
projektu ’’Tysio ۭc lat historii języka ukrainskiego w Galicji / Rozprawy Komisji
Językowej. PAN. –T. LI. Lódź, 2006. S. 252.
13Атлас української мови. Том 1. К., 1984; Том 2. К., 1988; Том 3. К., 2001.
14 Колосова В. П. Климентій Зіновієв… С. 28; Німчук В.В.Климентій Зіновіїв…
С. 55.
Крем’янецьких справах.15 У ненаголошеній позиції *ĕ у текстах
творів реалізується як [і]: ничого (167), нhчого (318), нhчего (166 ),
никого (8, 8зв.), никому (10, 13зв), нихто (146), хоча для
Волинського Полісся властиве [и]. Як засвідчує АУМ, в околицях
Луцька подекуди трапляється рефлекс [і]. Імовірно, це пов’язано з
тим, що Луцьк у минулому був другою столицею Великого
князівства Литовського і входив до складу найбільшої в Україні
зони міграцій, тому таке привнесення може бути закономірним.
Хоча не виключено, що *ĕ як [і] Климентій узяв зі своїх
мандрувань.
Шиплячі, губні та передньоязикові перед давніми *і, *у тверді
на цій території, що і підтверджують приклади з віршів: звы(к)
(116зв.), дhравыε (174), измыти (165зв.), вы (27зв.), здоровы
(120зв.), самы (117), вhршы (90), пряжы (110зв.), зачим (4зв.),
друзы (50зв.), ты(л)ко (4), сылу (119зв.), плодытъ (6), долынанами
(5зв). Зона поширення суцільна, тому не подаємо на карті ізоглос.
Після гортанного г та задньоязикового к у наголошеній і
ненаголошеній позиціях письменник вживає у творах графему и:
многи(и) (5), всяких (9зв.), зъгинути (28зв.), убогимъ (54), близнюки
(88), лεгки(мъ) (113зв.) та ін. Подані приклади дозволяють говорити
про своєрідну м’якість приголосних у такій позиції, що і
трапляється у волинсько–поліських говірках. З приводу того
висловився і В. Мойсієнко, який не виключає, що подібні
написання могли підтримуватися розмовною стихією: витворення
специфічного поліського и наближеного до і.16 Пом’якшення г і к
властиве також середньополіській діалектній території, тому його
не використаємо на карті ізоглос, з уваги на те, що це мовне явище
могло бути відомим Климентію ще з дитинства. А ось плутання и з
ы після х: схыляєт (93), хылячи(с) (277зв), тыхый (282зв.),
похиблю (32), панчохи (112), хытро(ст) (101зв.), кожухы (133),
бляхи (46зв.), грhхи (8, 86зв.,319зв.) тощо; засвідчує, мабуть,
тверду вимову цього звука у Зіновієва.
Ізоглосою а) позначено на карті [и] перед складом з
наголошеним [о] у слові чи(р)воными (106), що має чіткий
острівний ареал біля Луцька.
Відзначили також [е] після шиплячих перед здавна твердими
приголосними, що трапляється лише в двох населених пунктах у
досліджуваному обширі.17
Збереження [о] перед складом з наголошеним [а] властиве
Волинському Поліссю і зафіксоване на карті ізоглос.
15 Мойсієнко В. М. Фонетична система українських поліських говорів у XVI –
XVII ст.. Житомир. 2006. С. 130.
16 Мойсієнко В. М. Фонетична система … С. 250.
17 Ця риса локалізується також невеликим ареалом на півночі Середнього
Полісся (імовірного місця походження автора).
Локалізується у волинсько–поліських говірках ненаголошений
[и] як [у] в слові глубоки(и) (124). Хоча ця особливість притаманна і
південно–західному наріччю.
Для вищезгаданого діалектного обширу закономірний лише
велярний [р] та твердий і м’який [ц] , проте у текстах
Зіновієва наявний і м’який [р]. Такий вияв приголосних відзначено
в с. Городище ( н. п. 153) біля Луцька.
Ізоглоса ґ) відображає початковий приголосний у слові хороба
(8зв., 55), що фіксується в деяких говірках на Волинському Поліссі,
а суцільніше це мовне явище представлене у південно–західних
діалектах. Також для даної території властивий твердий [л] перед
приголосним: мε(л)никъ (116), мε(л)никахъ (115зв.), вε(л)ми (50з.,
71зв.), ты(л)ко (13зв.).
Давальний відмінок однини іменників колишніх –о– основ має
флексію –ови у текстах віршів, а іменники –jo– основ у закінченнях
сплутують ґрафему h та и , що може свідчити про звук [і] у цих
флексіях: ткачεвh (110зв.), господарεвh (116, 197зв.), мужεви
(83зв., 100зв.), гостεви (87зв.), домови (186). Закінчення –еві добре
представлене у волинських говірках, але існує також як паралельна
флексія –еви в околицях Луцька.
На відміну від загальновживаного у творах Климентія Зіновієва
займенника мнh (7зв., 17), який властивий радше говіркам
Середнього та Східного Полісся, лише один раз фіксується минh
(45зв.), що співвідноситься саме з волинсько–поліськими
говірками.
Наносимо межову ізоглосу д), аби показати границю
збереження кінцевого звука [иĭ] у флексії називного відмінка
однини прикметників чоловічого роду, який відсутній на
Середньому Поліссі. Аналогічно ізоглоса е), що відображає
неозначену форму дієслова з суфіксом – ти – .
Структура [ра΄жу] в першій особі однини дієслів теперішнього
часу притаманна деяким волинсько–поліським говіркам, але
суцільніше волинським. Цю особливість ми представили на карті, з
уваги на її поширеність на поліській території.
Третя особа однини і множини дієслів теперішнього часу
обидвох дієвідмін закінчується на [т] і локалізується передусім в
межиріччі Стиру та Горені, але своєю північно–західною околицею
сягає і Луцька, тому відзначили на карті.
Лексема ста(и)нh (321зв.) закономірна для волинсько–
поліського діалектного обширу, але, здебільшого, у значенні
’приміщення для коней’ ( на Середньому Поліссі вона трапляється
лише в трьох населених пунктах, а Східному Поліссю взагалі не
властива). Ареал лексеми господинh (73) не чіткий в околицях
Луцька, тому не подаємо на лінгвістичній карті . Це слово має
поодинокі вияви і на Середньому Поліссі, але там фіксується у
такому значенні хазяйка.
Поширена в південно–західних говірках лексема віно –
’придане’ і відзначена у віршах письменника вhно (46),
виявляється на досліджуваній території в одному населеному
пункті біля Луцька. Подібно і лексема видhти (119) – ’бачити ’, яка
не трапляється ні на Середньому ні на Східному Поліссі, і
відображена тут острівним ареалом.
Цікавим постає слово чεля(д) (134, 289зв., 290), яке у віршах
Климентія Зіновієва вживається у двох значеннях: ’сім’я ’ та
’наймити ’. Перше значення цієї лексеми закономірне для
волинських та волинсько–поліських говірок. А ось челяд як
’наймити ’ чітко локалізується біля Луцька, тому лексема присутня
на карті.
Отже, карта ізоглос засвідчує, що виявлені у віршах
діалектизми волинсько–поліського типу, концентруються в
околицях Луцька і зафіксовані в АУМ у таких населених пунктах:
с. Ківерці (н. п. 149) Ківерцівського р–ну Волинської обл.., с.
Боратин (н. п. 150), с. Городище (н. п. 153) Луцького р–ну
Волинської обл.., с. Свищів (н. п. 155) Млинівського р–ну
Рівненської обл.. Висновки лінгвогеографічного пошуку
підтверджують гіпотезу, висловлену в результаті палеографічного
аналізу рукописних текстів віршів, стосовно Луцька як осередка
освіти.
Мирослава Кулиевич
Лингвогеографический поиск места обучения Климентия
Зиновиева
Эта статья раскрывает возможное место обучения
Климентия Зиновиева за диалектными особенностями, учитывая
палеографическое изучения примеров рукописного письма этого
автора.
Ключевые слова: лингвогеографическое исследование,
диалектная особенность, изоглосса, говорка.
Myroslava Kuliyevich
Linguageographical Research of the Place of the Studying of
Klymentiy Zinoviyev
This article is devoted to the possible place of the studying of
Klymentiy Zinoviyev taking into consideration the paleographical
analyze and the examples of the handwriting of this author.
Key words: linguageographical research, a dialectic feature,
isogloss, local speech.
|