Форми минулого часу в пам’ятках Середньої Наддніпрянщини

У статті розглянуто роль говірок північного та південно-західного наріч в історії формування середньонаддніпрянського говору. На матеріалі пам’яток староукраїнської мови кінця XVII − початку XVIII ст. з території Середньонаддніпрянщини досліджено форми минулого особового часу в зіставленні з такими...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Примушко, Н.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української мови НАН України 2010
Schriftenreihe:	Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем
Schlagworte:	Історія мови
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37465
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Форми минулого часу в пам’ятках Середньої Наддніпрянщини / Н. Примушко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 133-145. — Бібліогр.: 49 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37465
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-374652012-10-16T12:08:30Z Форми минулого часу в пам’ятках Середньої Наддніпрянщини Примушко, Н. Історія мови У статті розглянуто роль говірок північного та південно-західного наріч в історії формування середньонаддніпрянського говору. На матеріалі пам’яток староукраїнської мови кінця XVII − початку XVIII ст. з території Середньонаддніпрянщини досліджено форми минулого особового часу в зіставленні з такими ж формами давньоукраїнської мови та з сучасним діалектним матеріалом. В статье рассмотрена роль говоров северного и юго-западного наречий в истории формирования среднеподнепровского диалекта. На материале письменных памятников староукраинского языка конца XVII и начала XVIII вв. из территории Среднего Поднепровья исследованы формы прошедшего личного времени в сопоставлении с такими же формами древнеукраинского языка и современного диалектного материала. The article deals with the role of dialects of the northern and the south-western narich in the history of forming of the middlenaddnipryanskyi manner of speaking. The forms of the past tense in comparison with the same forms of modern language were investigated on the material of pam’yatok of staroukrainian language of the end of the XVII to the beginning of the XVIII centuries. 2010 Article Форми минулого часу в пам’ятках Середньої Наддніпрянщини / Н. Примушко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 133-145. — Бібліогр.: 49 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37465 811.161.2’366 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія мови Історія мови
spellingShingle	Історія мови Історія мови Примушко, Н. Форми минулого часу в пам’ятках Середньої Наддніпрянщини Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем
description	У статті розглянуто роль говірок північного та південно-західного наріч в історії формування середньонаддніпрянського говору. На матеріалі пам’яток староукраїнської мови кінця XVII − початку XVIII ст. з території Середньонаддніпрянщини досліджено форми минулого особового часу в зіставленні з такими ж формами давньоукраїнської мови та з сучасним діалектним матеріалом.
format	Article
author	Примушко, Н.
author_facet	Примушко, Н.
author_sort	Примушко, Н.
title	Форми минулого часу в пам’ятках Середньої Наддніпрянщини
title_short	Форми минулого часу в пам’ятках Середньої Наддніпрянщини
title_full	Форми минулого часу в пам’ятках Середньої Наддніпрянщини
title_fullStr	Форми минулого часу в пам’ятках Середньої Наддніпрянщини
title_full_unstemmed	Форми минулого часу в пам’ятках Середньої Наддніпрянщини
title_sort	форми минулого часу в пам’ятках середньої наддніпрянщини
publisher	Інститут української мови НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Історія мови
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37465
citation_txt	Форми минулого часу в пам’ятках Середньої Наддніпрянщини / Н. Примушко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 133-145. — Бібліогр.: 49 назв. — укp.
series	Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем
work_keys_str_mv	AT primuškon formiminulogočasuvpamâtkahserednʹoínaddníprânŝini
first_indexed	2025-07-03T19:13:51Z
last_indexed	2025-07-03T19:13:51Z
_version_	1836654297988726784
fulltext	УДК: 811. 161. 2’366 Наталія ПРИМУШКО ФОРМИ МИНУЛОГО ЧАСУ В ПАМ’ЯТКАХ СЕРЕДНЬОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ У статті розглянуто роль говірок північного та південно- західного наріч в історії формування середньонаддніпрянського говору. На матеріалі пам’яток староукраїнської мови кінця XVII − початку XVIII ст. з території Середньонаддніпрянщини досліджено форми минулого особового часу в зіставленні з такими ж формами давньоукраїнської мови та з сучасним діалектним матеріалом. Ключові слова: середньонаддніпрянські говори, пам’ятки, форми минулого часу. В українській діалектології говорам Середньонаддніпрянщини було приділено багато уваги. Інтерес до їх вивчення не випадковий, адже дослідження фактичного матеріалу з фонетики, граматики й лексики говірок цього регіону допоможе розкрити складний процес формування й розвитку сучасної української літературної мови. У формуванні південно-східного діалекту певну роль відіграли говори південно-західного й північного наріч української мови, адже деякі населені пункти історико-етнографічного регіону Середньої Наддніпрянщини були засновані вихідцями з південно- західних або північних території. Так у передмові до видання пирятинських актів А. Стороженко зауважив, що в XVII ст. на території м. Пирятина проживали волиняни й коломийці1. Л. П. Бова (Ковальчук) зазначила, що суспільно-політичні події XV-XVI ст. призвели до масового переселення людності з Волині, Галичини, Поділля, північно-західної Київщини на південно-східні наддніпрянські землі2. П.С. Лисенко писав, що на вільні землі Наддніпрянщини в 2-й пол. XVII ст. йшли основні маси переселенців із Поділля3. Б.А. Шарпило вважав, що протягом XVI 1 Стороженко А. Предисловіе / А. Стороженко // Стороженки. Фамильный архив. Т. 6. – К., 1908. – С. VI , XV-XVI. 2 Бова Л.П. (Ковальчук) Говірки південної Житомирщини і їх відношення до полтавсько-київського діалекту / Л.П. Бова (Ковальчук) // Полтавсько- київський діалект – основа української національної мови: збірник статей. – К.: Вид-во АН УРСР, 1954. – С. 103-104. 3 Лисенко П.С. Деякі морфологічні особливості говірок правобережних (середніх) районів Черкащини / П.С. Лисенко // Середньонаддніпрянські говори: збірник статей. − К., 1960. − С. 42. − XVII ст. колонізаційні рухи з Правобережжя та Чернігівщини заносили на Середню Наддніпрянщину, східну Полтавщину й Слобожанщину елементи південно-західного й північного наріч української мови4. І.Г. Матвіяс писав про постійний і масовий приплив на Наддніпрянщину населення з Волині, Поділля, частково − із Галичини5, а також про переселенські рухи населення з півночі на південь, що відбувалися протягом XVI − XVIII ст.6 Досліджуючи говори української мови, діалектологи прийшли до висновку, що середньонаддніпрянські говори південно-східного нарічя й говірки південо-західного та північного діалектів мають спільні фонетичні, морфологічні та синтаксичні риси. У спорідненості східноволинських говірок із середньонаддніпрянськими переконує дослідження говірок с. Нехворощі П.Д. Гладким7. Характеризуючи фонетичні явища полтавських говірок за пам’ятками 2-ї пол. XVII ст., С.П. Самійленко відзначив північні риси8. Л.П. Бова (Ковальчук) вказала на спільні фонетичні, морфологічні та синтаксичні риси, виявлені в говірках південної Житомирщини та говірках полтавсько-київського діалекту9. На думку Ф.Т. Жилка, для формування окремих говірок і невеликих говіркових масивів на південному заході Середньої Наддніпрянщини, особливо східнополтавських, певне значення мали південно-західні говори (подільські), а на формування північних лівобережних середньонаддніпрянських говірок − північні говори (чернігівські)10. Зіставивши морфологічні риси мови полтавських пам’яток XVII ст. з відповідними рисами документів, що походять із південно- західних та північних територій, О.М. Маштабей відзначила деякі архаїчні риси, які пізніше зникли в говорах Полтавщини й зберігаються в окремих говорах південно-західного та північного 4 Шарпило Б.А. Спроба порівняльно-історичної характеристики східнослабожанських (старабільських) говірок / Б.А. Шарпило // Діалектологічний бюлетень. − Київ, 1960. − Вип. VII.− С. 4. 5 Матвіяс І.Г. Українська мова і її говори / І.Г. Матвіяс. − К.: Наук. думка, 1990. − С. 112. 6 Матвіяс І.Г. Формування південно-східного наріччя української мови / І.Г. Матвіяс // Мовознавство. – 1983. – № 1. – С. 59; Матвіяс І.Г. Українська мова і її говори / І.Г. Матвіяс. − К.: Наук. думка, 1990. − С. 138. 7 Гладкий П.Д. Говірка села Нехворощі Андрушівського району Бердичівської округи / П.Д. Гладкий // Український діалектологічний збірник. – К., 1929. – Кн. 2. – С. 109-157. 8 Самійленко С.П. До характеристики полтавсько-київського діалекту за пам’ятками XVII ст. / С.П. Самійленко // Полтавсько-київський діалект – основа української національної національної мови: збірник статей. – К.: Вид-во АН УРСР, 1954. – С. 26, 32. 9 Бова Л.П. (Ковальчук) Зазнач. праця. – С. 106-111. 10 Жилко Ф.Т. Говори української мови / Ф.Т. Жилко. − К.: Рад. школа, 1958. − С. 140. наріч11. Аналізуючи деякі морфологічні особливості говірок правобережних (середніх) районів Черкащини, П.С. Лисенко наголосив, що в них помітне нашарування південно-західних рис, які є привнесеними, головним чином, з Поділля12. У говірках Переяслав-Хмельницького району на Київщині В.М. Брахнов відзначив риси, характерні для північних говорів13. І.Г. Матвіяс дослідив, що північні середньонаддніпрянські говірки становлять наслідок нашарування на північну діалектну основу переважно рис волинського говору, а на утворення південних середньонаддніпрянських говірок впливав передусім подільський говір14. Окремі риси дієслівної системи середньонаддніпрянського говору, що поширені або відсутні в суміжних з ним перехідних говірках відзначено в дослідженнях мовного ареалу південної Житомирщини15, південної Чернігівщини16, Переяслав- Хмельницького району на Київщині17, Східної Слобожанщини18. Відомості про дієслівні форми Середньонаддніпрянщини знаходимо в дослідженнях говірок інших діалектів19. Загальновідомо, що відтворити історію мовної системи, простежити еволюцію окремих мовних явищ можливо за умови порівняльно-історичного вивчення сучасних говірок і свідчень писемних пам’яток. Оскільки саме в XVII − XVIII ст. на основі середньонаддніпрянських говірок формувалася українська літературна мова, місце першості належить староукраїнським пам’яткам, що походять із території Середньонаддніпрянщини. Дослідження староукраїнських пам’яток із території Середньонаддніпрянщини дозволило порівняти відповідні факти вживання окремих форм із нормами української літературної мови XVII ст., а також із даними пам’яток цього періоду інших 11 Маштабей О.М. Деякі морфологічні риси говорів Полтавщини / О.М. Маштабей // Середньонаддніпрянські говори: збірник статей. − К., 1960. – С. 201-203. 12 Лисенко П.С. Зазнач. праця. − С. 42. 13 Брахнов В.М. Деякі морфологічні особливості говірок Переяслав- Хмельницького району на Київщині / В.М. Брахнов // Діалектологічний бюлетень. − К., 1960. − Вип. VII. − С. 61. 14 Матвіяс І.Г. Українська мова і її говори / І.Г. Матвіяс. − К.: Наук. думка, 1990. − С. 118. 15 Бова Л.П. (Ковальчук) Зазнач. праця. – С. 108-110. 16 Жилко Ф.Т. Південночернігівські говірки, перехідні до Полтавських (Бобровицький і Новобасанський райони Чернігівської області) / Ф.Т. Жилко // Діалектологічний бюлетень. − К., 1955. − Вип. 5. − С. 56. 17 Брахнов В.М. Зазнач. праця. − С. 73-74. 18 Шарпило Б.А. Зазнач. праця. − С. 13-17. 19 Назарова Т.В. Інфінітиви на -т у середньополіських говорах / Т.В. Назарова // Питання граматики і лексикології української мови. − К., 1963. − С. 6-8, 13-15. територій, з’ясувати, які мовні риси давніх текстів мають відповідники в південно-західних та північних діалектах сучасної української мови, а також визначити риси, що відрізняють середньонаддніпрянські говори від інших діалектних систем. У наукових розвідках з історичної морфології дослідники вивчали особливості функціонування дієслівних форм у пам’ятках ареалу полтавських говірок XVII ст., простежували тенденції формування та розвитку дієслівної системи. Звісно, що студії з історичної діалектології В.С. Ващенка, О.М. Маштабей, С.П. Самійленка, Л.О. Самійленко та ін. і досі не втратили своєї наукової вартості. Проте дієслівна система говірок Середньонаддніпрянщини вивчена недостатньо як в синхронії, так і в діахронії, неповною залишається й характеристика дієслівних форм, адже аналіз дослідники здійснювали на історичному матеріалі обмеженої кількості пам’яток. Спробуємо на фактичному матеріалі пам’яток староукраїнської мови з території Середньонаддніпрянщини розглянути особливості функціонування форм минулого особового часу. Перші приклади зі скороченою часткою у формах минулого часу засвідчено в пам’ятці XIII ст. − Галицько-Волинському літописі та в українських грамотах XIV − XV ст., зібраних В. Розовим20. У XVI − XVII ст. на базі колишнього перфекта в давній українській мові розвиваються форми минулого особового часу, що функціонують на всій території поширення староукраїнської літературної мови21. На думку П.Г. Житецького, вживання форм минулого часу з дієсловом бути в 1-й і 2-й ос. обох чисел у формі препозитивної або постпозитивної частки в пам’ятках XVII ст. не можна пояснювати впливом польської мови, такі форми витворилися на українському ґрунті, уживання названих форм у пам’ятках староукраїнської мови було лише підтримане польською мовою22. О.М. Маштабей поділяла міркування П.Г. Житецького, оскільки польський вплив поширювався внаслідок певних традицій мови українського діловодства23. Наявність форм “здеформованого“ перфекта в пам’ятках Полтавщини XVII ст. О.М. Маштабей пов’язувала з можливостями південно-західних діалектних впливів, 20 Керницький І.М. Система словозміни в українській мові. На матеріалах пам’яток XVI ст. / І.М. Керницький. – К.: Наук. думка, 1967. – С. 204. 21 Німчук В.В. Частка / В.В. Німчук // Історія української мови: Морфологія. – К.: Наук. думка, 1978. – С. 492; Русанівський В.М. Дієслово / В.М. Русанівський // Історія української мови: Морфологія. – К.: Наук. думка, 1978. – С. 325. 22 Житецький П.Г. Вибрані праці: Філологія / П.Г. Житецький // Упорядк.. вступ. ст. і приміт. Л.Т. Масенко. − К.: Наук. думка, 1987. − С. 54-55. 23 Маштабей О.М. Зазнач. праця. – С. 198. що сталися внаслідок переселення в XVI − XVII ст. значної маси людей із Правобережжя на Лівобережжя24. На думку А.А. Свашенко, незважаючи на переселення з Правобережжя на Лівобережжя, наявність цих форм не можна пояснити південно- західним діалектним впливом, бо він не відобразився на інших частинах мови25. І.П. Чепіга заперечувала польський вплив у вживанні форм минулого часу з реліктами дієслова бути в 1-й і 2- й ос. обох чисел у творах Й. Ґалятовського, адже подібні форми зафіксовано писемно-літеретурними пам’ятками XVII ст. по всій території України26. Перетворення форм теперішнього часу дієслова быти (бути) в частки, що вказують тільки на особу -емъ (-ємъ, -мъ), -есь (-єсь, - сь), -с(ь)мо / -с(ь)мы / -с(ь)ме/-с(ь)те В.В. Німчук пояснює фонетичними змінами (різними скороченнями) форм допоміжного дієслова у формах колишнього перфекта, а також розвитком форм перфекта у форми звичайного минулого часу без допоміжного дієслова (на особу стали вказувати особові займенники)27. У XVI − XVII ст. місце особових афіксів минулого часу не фіксоване: вони вживаються то в постпозиції стосовно дієслова, то (частіше) в препозиції. Перебуваючи в препозиції, особові афікси минулого часу, як правило, приєднуються до службових слів, до інших слів у реченні або вживаються самостійно28. У пам’ятках XVI − XVII ст. форма 1-ї ос. одн. виступає у вигляді двох позиційних варіантів: -ем, що має графічний різновид -емъ та фонетичний варіант -омъ, і виступає після приголосних, та -м із графічним різновидом -мъ, що виступає після голосних. У постпозиції ці варіанти відповідають: -ем − чоловічому родові; -м − жіночому й середньому29. Форма 2-ї ос. одн. виступає в трьох варіантах: -есь (із графічними різновидами -ес, -есъ) та -сь (із графічним різновидом -с). Як і варіанти 1-ї особи, варіанти 2-ї, виступаючи в постпозиції по відношенню до дієслова, взаємно протиставляються за родовою ознакою30. Варіанти 1-ї ос. множ. об’єднуються в чотири групи: графічно-фонетичні − -смы, -сьми, - 24 Там само. − С. 198-199. 25 Свашенко А.А. Глагольные формы в “Кролевецкой ратушной книге XVII – первой половины XVIII века / А.А. Свашенко // Вестник Харьковского университета. – Харьков, 1965. − № 12. – Серия филолог. – Вып. 2. − С. 8. 26 Чепіга І.П. “Ключ розуміння“ Іоаникія Галятовського − видатна пам’ятка української мови XVII ст. / І.П. Чепіга // Галятовський Іоаникій. Ключ розуміння. – К.: Наук. думка, 1985. − С. 40. 27 Німчук В.В. Зазнач. праця. – С. 492. 28 Керницький І.М. Зазнач. праця. – С. 202-219; Німчук В.В. Зазнач. праця. – С. 492; Русанівський В.М. Зазнач. праця. – С. 325; Свашенко А.А. Зазнач. праця. − С. 69. 29 Русанівський В.М. Зазнач. праця. – С. 325-326. 30 Там само. − С. 326. съми і -сьми, їх морфологічний варіант -смо (-змо), морфологічні варіанти -сме / -зме і -хмы, -хмо. Варіанти -смы і -смо відповідають варіантам -мы та -мо, уживаним у 1-й ос. множ. теперішнього − простого майбутнього часу. Проте, якщо в XVI − 1- й пол. XVII ст. в кількісному відношенні афікс -мо домінує над - мы, то, навпаки, -смо зустрічається рідше, ніж -смы. Природно припускати, що переважання -смы над -смо пояснюється впливом польської мови на граматичну систему книжно-літературної мови31. Варіанти 1-ї ос. множ. -сме, -зме поширені в західноукраїнських пам’ятках32. Афікс 2-ї ос. множ. виступає тільки в одному варіанті -сте33. У 3-й ос. одн. і множ. вживаються нульові афікси. Саме за цією ознакою форми 3-ї ос. протиставляються всім іншим особовим формам34. Дослідники неодноразово звертали увагу на походження морфологічного варіанта 1-й ос. множ. -хмы, засвідченого пам’ятками староукраїнської мови, починаючи з XVI ст.35. П.Г. Житецький уважав, що форми на -хмы виникли на базі “jех сми”, де jех (~с) утворилося за аналогією до бых унаслідок плутання форми аориста з формами теперішнього часу36. Існує також думка, що морфологічний варіант -хмы певною мірою відбиває вплив польської мови37. Його появу пояснюють впливом частки умовного способу быхомъ (колишньої форми аориста) на особові афікси минулого часу: быхомъ (абыхомъ) > быхмы (абыхмы) > хмы 38. Наступним етапом була морфологічна адаптація цього афікса на українському ґрунті: -хмы > -хмо39. М.Я. Лесів писав, що староукраїнська форма типу ходилихмо була живомовною прикметою, а не запозиченням із польської мови40. На думку В.М. Русанівського, вона могла бути результатом прямого розвитку давньоукраїнських форм аориста41. 31 Там само. 32 Керницький І.М. Зазнач. праця. – С. 214-215; Русанівський В.М. Зазнач. праця. – С. 326. 33 Русанівський В.М. Зазнач. праця. – С. 326. 34 Там само. 35 Житецький П.Г. Зазнач. праця. − С. 69-70; Лесів М.Я. Про одну дієслівну форму в українських підляських говірках / М.Я. Лесів // Українська лінгвістична географія. − К.: Наук. думка, 1966. − С. 141-142; Німчук В.В. Зазнач. праця. – С. 493; Русанівський В.М. Зазнач. праця. – С. 326. 36 Житецький П.Г. Зазнач. праця. − С. 69. 37 Лесів М.Я. Зазнач. праця. − С. 141-142; Русанівський В.М. Зазнач. праця. – С. 326. 38 Керницький І.М. Зазнач. праця. – С. 194; Лесів М.Я. Зазнач. праця. − С. 141-142; Русанівський В.М. Зазнач. праця. – С. 326. 39 Русанівський В. М. Зазнач. праця. – С. 326. 40 Лесів М.Я. Зазнач. праця. − С. 141-142. 41 Русанівський В.М. Зазнач. праця. – С. 326. Із 2-ї пол. XVII ст. кількість особових форм минулого часу в пам’ятках української мови спадає, проте вони зустрічаються в усіх стилях і в різних джерелах, незалежно від їх територіального походження42. У пам’ятках XVII − 1-ї пол. XVIII ст. спостережено випадки незакономірного вживання особових часток у формах дієслів минулого часу, зокрема -смо виступає не лише в 1-й ос. множ., а й у 1-й ос. одн.; інколи особові частки вживаються з особовими формами теперішнього часу і т. ін.43 В.М. Русанівський зазначив, що такі конструкції на той час були вже традиційними44. В.В. Німчук також підкреслює, що незакономірне вживання особових часток в актових книгах Лівобережжя XVII ст. важко пояснити як помилки, це є даниною літературної мови45. У досліджуваних текстах від тематичних дієслів засвідчено форми минулого особового часу 1-ї та 2-ї ос. одн. і множ., частка зберігається і при наявності особового займенника. У 1-й ос. одн. виявлено 757 форм минулого особового часу з варіантами частки -ем, -м, записаними до колишнього дієприкметника на -л, -ла, та 279 скорочених форм із варіантами частки, париєднаними до іншого слова в реченні, напр.: же(м) я тебе стритивъ (1658, АЛ, 93)46; я-м тое сховал (1665, АПГУ II, 64); я его питалем (1665, АПГУ II, 57); не чынилемъ я тогω (1665, Ґал., 180); сталем кричати (1698, АП, 138); я обозвалемся (1698, АП, 138); мусhлемъ престати (поч. XVIII ст., Клим., 184); жем и я правh чинил (1704, АП, 225); жемъ отъhхалъ сюда (1720, Вел. I, 33); писалемъ я (1723, ЛП, 35); мhламъ затопити (1723, ДНРМ, 145). У 2-й ос. одн. виявлено 99 форм із варіантами частки -есь (-ес, - есъ) та -сь (-с), що стають немов рухомими закінченнями і з’єднуються з колишнім дієприкметником на -л, та 96 форм із такими ж варіантами частки, приєднаними до іншого слова в реченні, напр.: арендовалесъ (1653, ГВС, 865); жесъ минh … не прислав (1663, УПТ, 224); поступилесь и ты (1665, Ґал., 92); важился есъ продати (1665, АПГУ I, 15); ти … втекъ ес з господи (1665, АПГУ II, 18); ти … велhлес розмhняти (1702, АП, 197); же(с) удовство(м) пострадалъ (поч. XVIII ст., Клим., 121); 42 Там само. − С. 326-327. 43 Німчук В.В. Зазнач. праця. – С. 492; Самійленко Л.О. Форми дієслів дійсного способу в актових книгах Полтавського городового уряду II пол. XVII ст. / Л.О. Самійленко // Праці Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова. − Рік XCVII, Т. 151: Серія філол. наук. − Одеса, 1961. −Вип. 10. − С. 97-98; Свашенко А.А. Зазнач. праця. − С. 69. 44 Русанівський В.М. Зазнач. праця. – С. 327. 45 Німчук В.В. Зазнач. праця. – С. 492. 46 Список скорочень див. у кінці статті. смотрhлесь безпечално (1720, Вел. II, 492); ти … потурбовалесь (1723, ЛП, 37); са(м) есь ωпорочи(л) себе (1723, ЛП, 37). У 1-й ос. множ. частка есмо уживається в скороченій формі - смо, -сьмо і з’єднується з колишнім дієприкметником (973 формовживань) або іншим словом у реченні (504 формовживань). Такі форми засвідчено переважно в кінцевих трафаретних зворотах, напр.: казалисмо тое записа(т) (1656, АЛ, 74); велhлисмо написати (1657, УІВ, 58); котороє смо переступили (1665, Ґал., 71); мhлисмо ити (1665, Ґал., 160); велhли-смо записат (1668, АПГУ II, 129); мы …, поховали-смо (1669, АПГУ II, 149); що-смо казали записати (1670, АПГУ I, 61); скоросмо притягли (1672, УПД, 434); ми … казали(с)мо записа(т) (1678, АЛ, 173); велилисмо видати (1698, УІМ, 312); записати росказалисмо (1701, АП, 193); мусhлисмо зачати (1720, Вел. I, 80); кгдисмо заслишали (1720, Вел. I, 80); мы не моглисмо мhти (1720, Вел. II, 491); ми обhдалисмо (1739, ДЯМ, 287). У 1-й ос. множ. вжито також 26 форм із варіантами скороченої частки -смы (від есмы), -сми, напр.: чего смы … не споминали (1650, УБХ, 106); которого смы южъ споминали (1665, Ґал., 57); казали(с)ми … ω(т)да(т) (1677, АЛ, 173); велhлисмы написати (1688, У.п.с., 548); казалисми … видати (1708, УІМ, 531); взялисми (1720, Вел. I, 295); мы, … подписалисми (1720, Вел. II, 133); уволнилисми (1720, Вел. II, 113). Частка ехмо у формах минулого часу 1-ї ос. множ. скорочується і приєднуєтьсь до колишнього дієприкметника або іншого слова в реченні. У лохвицьких та полтавських актових книгах виявлено 85 таких формовживань, в універсалі Богдана Хмельницького − 1 формовживання, напр.: злецилихмо (1648, УБХ, 77); записатъ казалихмо (1665, АЛ, 132); Мы … велhли-хмо его скарати (1670, АПГУ II, 206); Тие-хмо слова слишачи от Анъдрея, велhли записати (1670, АПГУ II, 200). Спостережено 4 випадки паралельного вживання обох часток, напр.: мhли ж ехмо (sic) и платя тое вказати, где-смо его поховали (1669, АПГУ II, 175-176); вробили-смо и мhли-хмо … взяти (1670, АПГУ II, 196); Тые-х[м]о слова слишачи .., куплю сію велhли-смо в книги меские Пултавские впысат (1670, АПГУ I, 71). Афікс 2-ї ос. множ. виступає у варіанті -сте, що приєднується до колишнього дієприкметника (33 рази) або до іншого слова в реченні (192 рази), напр.: чулисте (1664, УІБ, 313); вы погинулисте (1665, Ґал., 73); хотhлисте (1668, АПГУ II, 136); жесте … прислали (1675, УІС, 695); вы … позабиралисте (1705, УІМ, 463); вы же … нанеслисте (1720, Вел. II, 295). В аналізованих пам’ятках засвідчено форми зі скороченою часткою, уживаною в реченні двічі при одному дієслові минулого часу. У 1-й ос. одн. виявлено 22 такі конструкції, напр.: Теды м … доходилем (1657, АПГУ II, 104); Же(м) взяле(м) (1659, АЛ, 100); где-м слhдом пришовши в хутор, мовилем (1667, АПГУ I, 92); же- м, … фрасовалемся (1668, АПГУ II, 140); я-м, одезвавшися, мовила-м (1669, АПГУ II, 146); тую-м мою част вhчне даровалем (1671, АПГУ II, 90); ижем мhлем в схованню (1688, АП, 39). У 2- й ос. одн. − 3 формовживання, напр.: Чому ж еси мнh их не далес тогдh, коли-м-ся оних фросовал і от матки нареканя мhлъ, ажъ тепер призналес (1665, АПГУ II, 64); Ти-с, к чередh идучи, и в розмове нашой велhла-с ми мужеви гадину дати для отрути (1670, АПГУ II, 187); Же(с) посади(л) еси насъ (поч. XVIII ст., Клим., 179). У 1-й ос. множ. виявлено 28 таких форм, напр. : що (с)мо мы наказали(с)мо (1657, АЛ, 86); Що-смо, чуючи такое признате, для липшой вhры казали-смо до книг мискихъ записатъ (1665, АПГУ I, 16); То-смо слышечи от Хвески, казали-смо в книги меские и записат (1666, АПГУ II, 82); що смо его ж Михайла завтрашнего дня питалисмо (1699, АП, 153). Паралельно до старої форми перфекта з часткою виступає здеформована форма без частки в реченнях з однорідними присудками, пов’язаними сполучником и. Присудками виступають дієслова минулого часу 1-ї ос. одн. (16 разів), напр.: знайшолем и переховалъ (1665, АПГУ II, 64); я, доходячи моимъ розсужденіемъ, говорилъ з нимъ, околничимъ, и злецилемъ донести имъ (1685, УІС, 621); я видячи, его почал кликати на имя, и до килка раз кликалсмо (1698, АП, 135); з дому виехалем и заездил (1737, ДЯМ, 104), та 1- ї ос. множ. (1 раз), напр.: уволнилисми и постановили (1720, Вел. II , 113). У лохвицьких, полтавських та пирятинських актових книгах спостережено випадки незакономірного вживання особових часток у формах дієслів минулого часу. Виявлено 80 форм 1-ї ос. одн. з варіантом скороченої частки -смо, приєднаним до колишнього дієприкметника на -л або іншого слова в реченні, напр.: взяла-смо (1666, АПГУ II, 216); що-смо … познал (1667, АПГУ II, 30); кгди- смо я, … ишол (1667, АПГУ I, 25); запригласмо (1698, АП, 142); же смо того мяса купил (1699, АП, 153); кгдисмо мhл его взяти (1699, АП, 148); я опит в Лубнях чинилсмо (1700, АП, 168); отслужиласмося (1702, АП, 195). Знайдено 111 аналогічних форм перфекта 1-ї ос. множ. зі скороченим варіантом частки 1-ї ос. одн. -м, приєднаним до колишнього дієприкметника або до іншого слова, напр.: иже (м) с товаришо(м) … укърали (1660, АЛ, 110); за то-м взяли в помененного Яреми девят копъ (1667, АПГУ I, 41); где-м тилко зостали (1669, АПГУ II, 175); нhкгди-м … не слышали (1670, АПГУ I, 63); ехале(м) з города … сами з ма(т)кою (1670, АЛ, 152); спа(т)и положиле(м)ся (1681, АЛ, 178); одгодилемся з господынею (1683, АП, 10); Ми такое его признатя казалем записати (1714, АП, 261); ми, вряд звшименованний, питалем (1715, АП, 279). У лохвицьких та пирятинських актових книгах представлено й інші поодинокі випадки неправомірного вживання особових афіксів у формах дієслів минулого часу, напр.: на(с) вечеро видhле(м) (1653, АЛ, 23); Микита… и…Гри(ц)ко про(с)иле(мъ) (1682, АЛ, 184); Васи(л) з жоною…посилали(м) (1682, АЛ, 181), проте, покликаючись на виноску, наведену на цій же сторінці: “у цьому слові останню букву закреслено”, можемо вважати це помилкою писаря; кгдисмо былем з ним Иваном в Прилуцh (1693, АП, 93); которие не в одно слово говорилем (1698, АП, 139); почалем мене питати (1703, АП, 207); я зъехалисмося (1704, АП, 227). Варто відзначити, що в полтавських, лохвицьких, пирятинських актових книгах зафіксовано незакономірне вживання форм теперішнього часу з особовими частками 1-ї ос. одн. (7 формовживань) і 1-ї ос. множ. (28 формовживань). Варіанти -м та - смо можуть з’єднуватися із займенником або іншим словом у реченні, напр.: што (с)мо, вглядhвши в справу тую, наказуе(м) декърето(м) (1656, АЛ, 63); Где-смо уваживъши с пристойними особами, от отцевъщини Романа не отдаляем (1667, АПГУ I, 36); тулко-м причиною смерти небожчику Семеновой (sic) в том ся чиню вынним (1668, АПГУ II, 142); такое-м зелжене сромотн[о]е терплю (1671, АПГУ I, 105); жем зостаю за напуй пану … винен (1685, АП, 27-28). Одиничний випадок засвідчено у віршах Климетія Зіновієва: бо(м) на свhтh всякіи рhчи такъжε знаю (поч. XVIII ст., Клим., 113). В обстежених текстах знайдено 26 незакономірних формовживань, у яких особові афікси 1-ї ос. одн. та множ. вживаються при інфінітивах, прислівниках, прикметниках. Такі форми наявні не лише в актових книгах, а й у творах Йоаникія Ґалятовського, віршах Климентія Зіновієва, гетьманських універсалах, напр.: мы повинни смо заховати (1665, Ґал., 97); согласны есмы единодушно ити (1668, УПД, 380); не мhемъ и не повинни-смо Калюжного турбовати (1670, АПГУ I, 72); свhдома-м, иж онъ ест цнотливий (1671, АПГУ I, 87); але-м того добре свhдомъ (1671, АПГУ I, 101); присягнути готовисмо (1701, АП, 185). В актових книгах Полтавщини XVII ст. широко вживані скорочені перфектні форми 1-ї і 2-ї ос. одн. і множ. Такі форми частіше зафіксовано в постійних формулах актів, рідше − у записах свідків і позивачів47. В усіх досліджуваних пам’ятках форми минулого особового часу функціонують паралельно із сучасними формами минулого часу, які тут за браком місця ми не розглядаємо і які переважають. Так на 3321 форму минулого часу з дієсловом бути в 1-й і 2-й ос. обох чисел у формі препозитивної або постпозитивної частки 47 Маштабей О.М. Зазнач. праця. – С. 197-198. припадає 8867 сучасних форм минулого часу, пор.: велhлъ ты (1663, УІБ, 262); уважили мы (1694, УІМ, 263); ви перестали гатити (1702, УІМ, 399); ми обhдали (1736, ДЯМ, 54); я не купила (1753, ЛП, 123). За картами “Атласу української мови“, дієслова минулого часу із залишками особових форм дієслова бути в 1-й ос. одн. і множ. дотепер функціонують у південно-західних діалектах української мови. Вони поширені в українських говорах на захід від лінії Сокаль − Броди − Тернопіль − Хмельницький − Могилів- Подільський48. У говорах Середньої Наддніпрянщини особові частки у формах минулого часу не вживаються49. Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що форми минулого особового часу засвідчені переважно в актових книгах, причому форми 1-ї та 2-ї ос. одн. − у записах прямої мови – висловлюваннях свідків та позивачів, форми 1-ї ос. множ. переважають у початкових або заключних частинах актів. Імовірно, вживання форм минулого особового часу (особливо незакономірне, коли -смо виступає у 1-й ос. одн., -мъ − у 1- й ос. множ., або варіанти скорочених часток приєднуються до особових форм теперішнього часу, інфінітивів, прислівників, прикметників) у реченнях із прямою мовою свідчить, що вони хоч, можливо, і відбивали риси живої мови Середньої Наддніпрянщини XVII − поч. XVIII ст., проте вже зникали в народному мовленні. Можна припустити, що занепадові форм минулого особового часу сприяло вживання особових займенників замість особових часток. Окрім того, у 3-й ос. обох чисел частка була відсутня, що спричинило її занепад у формах 1-ї та 2-ї ос. одн. й множ. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ і т. ін. – і таке інше м. – місто множ. − множина напр. – наприклад одн. – однина ос. − особа пол. − половина 48 Атлас української мови: У 3-х т. − Т. ІІ: Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі. – Київ: Наук. думка, 1988. – Карта 245. 49 Атлас української мови: У 3-х т. − Т. ІІІ: Слобожанщина, Донеччина, Нижня Наддніпрянщина, Причорномор’я і суміжні землі. – Київ: Наук. думка, 2001. – Частина 4. − С. 217-218. поч. – початок с. − село ст. – століття СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЇХ УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ АЛ – Лохвицька ратушна книга другої половини XVII століття: Збірник актових документів / [підгот. до вид.: О.М. Маштабей, В.Г. Самійленко, Б.А. Шарпило]. – К.: Наук. думка, 1986. – 222 с. АП – Книги третія мhсскія Пирятинскія, споряженныя…, въ року 1683… / Стороженки. Фамильный архивъ. Том шестой. – Кіевъ, 1908. – С. 1-388. АПГУ І – Актовыя книги Полтавскаго городового уряда XVII- го века. Справы вечистыя 1672 − 1680 годов. / [ред. и прим. В.А. Модзалевского]. –Чернигов: Изд. Полтавской губерн. ученой архивн. комиссии, 1912. – Вип. II. – 115 с. АПГУ ІІ – Актовыя книги Полтавскаго городового уряда XVII века. Справы поточныя 1664 – 1671 годов / [ред. и прим. В.А. Модзалевского]. – Чернигов: Изд. Полтавской губерн. ученой архивн. комиссии, 1912. – Вип. I. – 216 с. Вел. 1 – Лhтопись событій въ Югозападной Россіи въ XVII- мъ вhкh. Составилъ Самоилъ Величко, бывшій канцеляристъ канцеляріи войска Запорожскаго, 1720 / Издана Временною Комиссіею для разбора древнихъ актовъ. – Кіевъ, 1848. − Т. I. − 454 с. Вел. 2 – Лhтопись событій въ Юго-Западной России въ XVII- мъ вhкh. Составилъ Самоил Величко, бывшій канцеляристъ канцеляріи войска Запорожскаго, 1720 / Издана Временною Комиссіею для разбора древнихъ актовъ. – Кіевъ, 1851. − Т. II. − 612 с. Ґал. – Ґалятовський Й. Ключ розуміння / [підгот. до вид. І.П. Чепіга]. – К.: Наук. думка, 1985. – 444 с. ДНРМ – Ділова і народорозмовна мова XVIII ст.: Матеріали сотенних канцелярій і ратуш Лівобережної України / [підгот. до вид. В.А. Передрієнко]. – К.: Наук. думка, 1976. – 416 с. ДЯМ – Дневник Якова Марковича, 1735 – 1740 роки / [видав Вадим Модзалевський]. – Київ − Львів, 1913. − Т. IV. – 385 с. Клим. – Климентій Зиновіїв. Вірші. Приповісті посполиті / [підгот. тексту І.П. Чепіги]. – К.: Наук. думка, 1971. – 391 с. ЛП – Приватні листи XVIII ст. / [підгот. до вид. В.А. Передрієнко]. – К.: Наук. думка, 1987. – 173 с. У.п.с. – Універсали полковників і сотників // Універсали Івана Мазепи 1687 – 1709. Кн. 1 / [упоряд. Іван Бутич]. – Київ − Львів: НТШ, 2002. – С. 545-620. УБХ – Універсали Богдана Хмельницького 1648 – 1657 / / [упоряд.: І.Крип’якевич, І.Бутич; ред. кол. В.Смолій (голова) та ін.]. – Київ: Альтернатива, 1998. – С. 45-240. УІМ – Універсали Івана Мазепи 1687 – 1709. Кн. 1 / [упоряд. Іван Бутич; ред. кол. Павло Сохань (голова) та ін.]. – Київ − Львів: НТШ, 2002. – 780 с. − Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657 – 1687) / [упоряд.: Іван Бутич, В’ячеслав Ринсевич, Ігор Тесленко; ред. кол. Павло Сохань (голова) та ін.]. – Київ − Львів: НТШ, 2004. – 1086 с. ГВС – Документи генеральної військової старшини та полковників. − Там само. – С. 839-958. УІБ – Універсали Івана Брюховецького. − Там само. – С. 253- 372. УІВ – Універсали Івана Виговського. – Там само. – С. 21-108. УІС –Універсали Івана Самойловича. − Там само. – С. 583-833. УПД –Універсали Петра Дорошенка. − Там само. – С. 373-443. УПТ –Універсали Павла Тетері. − Там само. – С. 215- 251. Примушко Наталия Формы прошедшего времени в письменных памятниках Среднего Поднепровья. В статье рассмотрена роль говоров северного и юго-западного наречий в истории формирования среднеподнепровского диалекта. На материале письменных памятников староукраинского языка конца XVII и начала XVIII вв. из территории Среднего Поднепровья исследованы формы прошедшего личного времени в сопоставлении с такими же формами древнеукраинского языка и современного диалектного материала. Ключевые слова: среднеподнепровский диалект, письменные памятники, формы прошедшего времени. Prymushko Natalia The Forms of the past tense in the pam’yatkakh from Middlenaddnipryanschyny. The article deals with the role of dialects of the northern and the south-western narich in the history of forming of the middlenaddnipryanskyi manner of speaking. The forms of the past tense in comparison with the same forms of modern language were investigated on the material of pam’yatok of staroukrainian language of the end of the XVII to the beginning of the XVIII centuries. Keywords: middlenaddnipryanskyi dialect, written sights, forms of the past tense.

Форми минулого часу в пам’ятках Середньої Наддніпрянщини

Institution

Ähnliche Einträge