Динаміка рослинницької лексики в східнослобожанських говірках
У статті проаналізовано лексичні паралелі та локальні відмінності в східнослобожанських та поліських говірках на прикладі рослинницької лексики.
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Назва видання: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37496 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Динаміка рослинницької лексики в східнослобожанських говірках / Ю. Абрамян // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 6-16. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37496 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-374962012-10-18T12:09:28Z Динаміка рослинницької лексики в східнослобожанських говірках Абрамян, Ю. Описова діалектологія У статті проаналізовано лексичні паралелі та локальні відмінності в східнослобожанських та поліських говірках на прикладі рослинницької лексики. В статье проанализированы лексические параллели и локальные отличия в восточнослобожанских и полесских говорах на примере растениеводческой лексики. The article analyzes parallels in vocabulary and local differences in East Slobozhan and Polessian dialects in given examples of vegetation vocabulary. 2010 Article Динаміка рослинницької лексики в східнослобожанських говірках / Ю. Абрамян // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 6-16. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37496 811.161.2’282.2(477.52/6) uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Описова діалектологія Описова діалектологія |
| spellingShingle |
Описова діалектологія Описова діалектологія Абрамян, Ю. Динаміка рослинницької лексики в східнослобожанських говірках Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| description |
У статті проаналізовано лексичні паралелі та локальні відмінності в східнослобожанських та поліських говірках на прикладі рослинницької лексики. |
| format |
Article |
| author |
Абрамян, Ю. |
| author_facet |
Абрамян, Ю. |
| author_sort |
Абрамян, Ю. |
| title |
Динаміка рослинницької лексики в східнослобожанських говірках |
| title_short |
Динаміка рослинницької лексики в східнослобожанських говірках |
| title_full |
Динаміка рослинницької лексики в східнослобожанських говірках |
| title_fullStr |
Динаміка рослинницької лексики в східнослобожанських говірках |
| title_full_unstemmed |
Динаміка рослинницької лексики в східнослобожанських говірках |
| title_sort |
динаміка рослинницької лексики в східнослобожанських говірках |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Описова діалектологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37496 |
| citation_txt |
Динаміка рослинницької лексики в східнослобожанських говірках / Ю. Абрамян // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 6-16. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
| series |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| work_keys_str_mv |
AT abramânû dinamíkaroslinnicʹkoíleksikivshídnoslobožansʹkihgovírkah |
| first_indexed |
2025-07-03T19:15:39Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:15:39Z |
| _version_ |
1836654411738251264 |
| fulltext |
Описова діалектологія ?
УДК 811.161.2’282.2(477.52/6)
Юлія АБРАМЯН
ДИНАМІКА РОСЛИННИЦЬКОЇ ЛЕКСИКИ
В СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРКАХ
У статті проаналізовано лексичні паралелі та локальні
відмінності в східнослобожанських та поліських говірках на
прикладі рослинницької лексики.
Ключові слова: сема, лексема, маніфестант, номен, варіант.
У тематичній групі сільськогосподарської лексики
рослинницькі найменування складають окрему лексико-
семантичну групу, ядро якої сягає ще праслов’янської та навіть
індоєвропейської доби. Назви рослин, етапів їх росту та
достигання, найменування угідь, номени на позначення процесу
обробки землі та виконавців робіт тощо – важливі реалії для носіїв
різних українських говірок – компонують цілісне уявлення про
розвиток не лише окремого сегмента діалектної лексики, а й
діалектної мови загалом.
Східнослобожанським говіркам від початку формування
властива різнодіалектність, адже їх становлення відбувалося за
участю поліських, полтавських, подільських,
центральнослобожанських та інших українських говірок, що
пов’язано з заселенням і дозаселенням краю, а репертуар лексичних
одиниць зазнав ще й додаткового впливу російської мови.
У статті ставимо завдання проаналізувати лексичні паралелі та
локальні відмінності в східнослобожанських та поліських говірках
на прикладі рослинницької лексики з метою виявлення лексичних
одиниць, які є домінуючими в репрезентантації найменувань угідь,
відведених під посіви сільськогосподарських культур. Джерелами
дослідження є Словарь української мови за редакцією Б. Грінченка
[СУМ], Словник поліських говорів за редакцією П. Лисенка [СПГ],
Словник західнополіських говірок Г. Аркушина [СЗГ], праця
М. Никончука Сільськогосподарська лексика правобережного
Полісся [СЛПП] та власні експедиційні записи автора, що
відображають сучасних стан розвитку лексики українських
східнослобожанських говірок.
Назви сільськогосподарських
угідь на основі діалектного
матеріалу частково були
проаналізовані в роботах П. Гриценка1, О. Данилюк2, Т. Тищенко3,
Р. Сердеги4 та ін., комплексний аналіз назв сільськогосподарських
угідь і процесів їх обробітку в українській мові виконано в праці
Л. Галіченко5. Назви сільськогосподарських угідь, площ та ділянок
в українських східнослобожанських говірках ще не були предметом
спеціального дослідження, що й зумовлює актуальність нашої
роботи.
Диференціація назв угідь найчастіше мотивована назвами
рослин, оскільки найменування угідь, зайнятих під посіви, тісно
пов’язані з назвами сільськогосподарських рослин. Наповнення сем
семеми поле з-під сільськогосподарської культуриʼ має значну
варіативність і репрезентоване в українських східнослобожанських
говірках однокомпонентними назвами угідь, утвореними зазвичай
від найменувань культивованих там сільськогосподарських
культур, та двокомпонентними утвореннями, тобто
словосполученнями. При репрезентації цієї семеми найширший
ареал має лексема, мотивована не конкретною назвою рослини,
а найменуванням наземної частини зернових культур –
лексемою стеир’|н’а. Назва стеир’|н’а зафіксована майже в усіх
обстежених пунктах на позначення поля з-під зернових та
соняшника, у чотирьох говірках (6, 21, 33, 45) ця лексема позначає
поле, на якому ріс горох. Дериват стернеи|виш˙ч’е маніфестує
кілька сем в двох говірках: ’поле з-під пшениці/жита’, ’поле з-під
вівса’, ’поле з-під проса’, ’поле з-під гречки’, ’поле з-під
соняшника’, ’поле з-під гороху’ (13, 24), а утворення стеир|нина
репрезентує сему ’поле з-під пшениці/жита’ (1, 2). У деяких
говірках функціонують атрибутивні словосполучення з ядерною
лексемою стеир’|н’а та прикметником, похідним від назви певної
зернової культури, що репрезентують семему ’поле з-під
сільськогосподарської культури’, як-от: сему ’поле з-під
1 Гриценко П.Ю. Моделювання системи діалектної лексики. – К.:
Наук. думка, 1984. – 228 с.
2 Данилюк О.К. Назви на позначення семеми «поле» в системі народної
географічної термінології Волині // Мовознавство. – 1999. – № 4-5. – С. 41-
47.
3 Тищенко Т.М. Подільсько-середньонаддніпрянське суміжжя у світлі ізоглос:
автореф. дис. … канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «українська мова». – К.,
2003. – 19 с.
4 Сердега Р.Л. Лексика традиційного господарювання в говорах Центральної
Слобожанщини (Харківщини): автореф. дис. … канд. філол. наук: спец.
10.02.01 «українська мова». – Х., 2005. – 20 с.
5 Голіченко Л.М. Назви сільськогосподарських угідь і процесів їх обробітку в
українській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук:
спец. 10.02.01 «українська мова». – К., 2008. – 24 с.
пшениці / жита’ маніфестує назва пшеи|нич’на / |жит’н’а стеир’|н’а
(13, 25, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 52); сему ’поле з-під ячменю’ְ –
йач’|м’ін:а (морфемний варіант – |йашна) стеир’|н’а (13, 21, 25, 35,
36, 37, 38, 52); сему ’поле з-під вівса’ – оў|с’ана (в˙іўс’а|на)
стеир’|н’а, сему ’поле з-під проса’ – про|с’ана стеир’|н’а (13, 21, 25,
35, 36, 37, 38, 39, 40, 52); сему ’поле з-під гречки’ְ – гре|ч’ана
стеир’|н’а (13, 25, 39, 40, 52); сему ’поле з-під кукурудзи’ –
кукуру|з’ана (куку|рузна) стеир’|н’а (13, 39, 40, 45, 52); сему ’поле з-
під соняшника’ – сон’ашние|кова стеир’|н’а (|сойашниекова) – 13,
25, 39, 40, 52; сему ’поле з-під гороху’ֹ – го|рохова стеир’|н’а (39,
40, 52).
У поліських говірках на позначення поля, з якого зжаті зернові
культури, засвідчено численні морфемні й фонетичні варіанти
лексеми стеир’|н’а: стер [СПГ: 203], стерен, стерень, стярен,
стьоран, сцьоран, сцьорень, сьцьоран; стерно, стєрно; стерняка
[СПГ: 204] та атрибутивні словосполучення стер|нишче |жит’не
[СЛПП: 36], пше|ничне с|тернишче [СЛПП: 36], овс’|ане
с|тернишче [СЛПП: 37], авс’|ане с|тернишче [СЛПП: 37],
йач|м’інне стер|нишче [СЛПП: 39].
Менш активно функціонують у східнослобожанських говірках,
але мають більшу кількість морфемних і фонетичних варіантів
номени, що утворилися від назви рослини або ознаки за назвою
рослини за допомогою словотвірних формантів -иш˙:- (-іш˙:), -ин’:-
(-ін’:-); рідше -иц’-; -ник-; -ак-:
пшеи|ниц’а – пшеи|нич’іш˙:е (41, 49, 50, 51), пшение|ч˙ин’:а (39),
пшеи|нич’ниш˙:е (3, 6, 16, 19, 22, 40). У поліських говірках ця сема
може реалізуватися такими лексичними одиницями: пши|ниско,
пши|ничис’ко, пши|нишнис’ко [СЗГ ІІ: 109]; пше|нишче (має один
фонетичний варіант), пше|ничишче (має шість фонетичних
варіантів), пше|ничнишче (зафіксовано десять фонетичних
варіантів), пше|ничнис’ко (має один фонетичний варіант),
пше|ничнис’ко (виявлено шість фонетичних варіантів) [СЛПП: 36-37];
|жито ( у поліських говірках – рож) – |житниш˙:е (3, 6, 16, 19,
22, 40, 41, 49, 50, 51). У поліських говірках маніфестантами цієї
семи є такі лексемами: житник, житнище, житовще, житянище
[СПГ: 73]; ріжіще [СПГ: 186]; р|жис’ко, р|жиешче [СЗГ ІІ: 118];
|житнишче (має три фонетичних варіанти), |житишче
(зафіксовано один фонетичний варіант), |житнис’ко ( виявлено три
фонетичних варіанти), |житниц’а (має один фонетичний варіант),
р|жишче (спостережено чотири фонетичних варіанти), р|жиско
(виявлено два фонетичних варіанти) [СЛПП: 36];
йач’|м˙ін’ – |йашниш˙:е (йач’|ниш˙:е, |йач’ниш˙:е) (1, 2, 6, 15, 22,
23, 34, 39, 40, 49, 50, 51, 55, 56, 58), йач’ме|ниш˙:е (йач’м’і|ниш˙:е,
йач’|мениш˙:е, йач’|м’іниш˙:е), йач’м’і|нин’:а (3, 13, 16, 24, 39, 40,
41, 42, 55, 56). Репрезентантами цієї семи у поліських говірках є
такі номени: |йачиско, йач|минишче [СЗГ ІІ: 289] та йач|м’інишче
(має тринадцять фонетичних варіантів) [СЛПП: 39], йач|м’ін’іс’ко
[СЗГ ІІ: 289] та йач|м’ін:ис’ко (виявлено чотири фонетичні
варіанти) [СЛПП: 40], |йачнис’ко [СЗГ ІІ: 289] (зафіксовано шість
фонетичних варіантів [СЛПП: 40]), |йачнишче [СЗГ ІІ: 290]
(спостережено п’ять фонетичних варіантів [СЛПП: 39]), йач|мен:ик
[СЛПП:40], йачме|н’іца, йач|ніца [СЛПП: 40];
о|вес – |в˙іўсиеш˙:е (в˙іў|сиш˙:е, оў|сиш˙:е) (1, 2, 3, 6, 16, 20, 22,
34, 39, 40, 49, 50, 51, 55, 56), о|весник (57). У поліських говірках
зафіксовано такі найменування: ивсище [СПГ: 85]; гу|венис’ко [СЗГ
І: 112], оу|веснис’ко, |оўс’ішч’е [СЗГ ІІ: 7] (має двадцять два
фонетичні варіанти [СЛПП: 38]), ов|с’анис’ко [СЗГ ІІ: 7] (виявлено
три фонетичні варіанти [СЛПП: 39]); о|весишче (має один
фонетичний варіант [СЛПП: 38]), ов|с’анишче (зафіксовано
одинадцять фонетичних варіантів [СЛПП: 38]), |овсис’ко (виявлено
дванадцять фонетичних варіантів [СЛПП: 39]), в’ів|с’анка, ов|сіца,
ав|с’ан’іца [СЛПП: 39];
п|росо – п|росиш˙:е (п|р’ісиш˙:е) (34, 49, 50, 51, 55),
про|с’аниш˙:е (55, 56), про|син’:а (45). Маніфестантами цієї семи в
поліських говірках є такі номени: проска [СПГ: 176] (є фонетичний
варіант п|рос’ка [СЛПП: 40]), просяннє, просьє [СПГ: 176] (має
вісім фонетичних варіантів [СЛПП: 40]), прусіще [СПГ: 177] та
п|рисишче [СЗГ ІІ: 89] (виявлено п’ятнадцять фонетичних варіантів
[СЛПП: 40 – 41]), пруснище [СПГ: 177] (зафіксовано три фонетичні
варіанти [СЛПП: 41]); просо|вис’ко [СЗГ ІІ: 95], [СЛПП: 41],
про|с’анка [СЛПП: 40], про|с’аніца (спостережено один
фонетичний варіант [СЛПП: 40]), прос’а|нис’ко [СЗГ: 36], [СЛПП:
43]; про|с’аниішче (має десять фонетичних варіантів) [СЛПП: 41],
п|р’ісис’ко (виявлено чотири фонетичних варіанти [СЛПП: 41]),
п|р’існис’ко (зафіксовано три фонетичні варіанти [СЛПП: 41]);
г|реч’ка – греи|ч’аниш˙:е (1, 2, 3, 6, 19, 22, 34, 41, 42, 39, 49, 50,
51, 55, 56), г|реич’іш˙:е (3, 15, 55, 56). Репрезентантами цієї семи в
поліських говірках є такі лексеми: греч|к’іўйе (зафіксовано дев’ять
фонетичних варіантів [СЛПП: 41]), греч|к’івка (має сім фонетичних
варіантів [СЛПП: 42]), г|речишче (спостережено п’ять фонетичних
варіантів [СЛПП: 42]), г|речнишче (виявлено чотири фонетичних
варіанти [СЛПП: 42]), гре|чинишче (має сім фонетичних варіантів
[СЛПП: 42]), гре|чанка [СЛПП: 42], гре|чаница (зафіксовано два
фонетичні варіанти [СЛПП: 42]), г|речис’ко (має один фонетичний
варіант [СЛПП: 42]), г|речнис’ко (спостережено п’ять фонетичних
варіантів [СЛПП: 42]), гре|ч’іха [СЛПП: 42];
куку|руз(дз)а (кийа|хи / к’іс’т’і|н’іе / ка|лач у поліських говірках)
– куку|рузиш˙:е (куку|рудзиш˙:е) (2, 3, 6, 15, 16, 19, 34, 40, 49, 50,
51), куку|рузниш˙:е (22, 60), кукуру|зин’:а (4, 23, 29, 39, 40, 55, 56). У
поліських говірках маніфестантами цієї семи є такі номени:
калачище [СПГ: 89], кийошник (має три фонетичні варіанти [СПГ:
95], [СЛПП: 44]), кияшиннє (виявлено фонетичний варіант [СПГ:
96], [СЛПП: 44]), кіяшнище [СПГ: 96] (засвідчено вісім фонетичних
варіантів [СЛПП: 44]), к’ійа|ш’ішче (зафіксовано три фонетичні
варіанти [СЛПП: 44]), ки|т’ашниско [СЛПП: 44], кит’ахо|в’ін’н’е
[СЛПП: 44], куку|рузниц’а [СЛПП: 44], куку|рузн’ік (спостережено
два фонетичні варіанти [СЛПП: 44]), куку|рузін’н’е (має чотири
фонетичні варіанти [СЛПП: 44]), куку|рудзишче (виявлено десять
фонетичних варіантів [СЛПП: 44 – 45]), куку|рузнишче (зафіксовано
п’ять фонетичних варіантів [СЛПП: 45]), куку|руз’анишче
(спостережено шість фонетичних варіантів [СЛПП: 45]),
куку|рудзис’ко (засвідчено два фонетичні варіанти [СЛПП: 45]),
куку|руз’н’іско (виявлено два фонетичні варіанти [СЛПП: 45]),
куку|руз’анис’ко (має один фонетичний варіант [СЛПП: 45]),
кисти|нис’ко [СЛПП: 45], кача|нишче [СЛПП: 45], кача|нис’ко [СЗГ
І: 214] (має один фонетичний варіант [СЛПП: 45]);
|сон’ашник – сон’аш|ниш˙:е (сон’ач|ниш˙:е) (1, 2, 3, 4, 6, 14, 15,
16, 19, 21, 22), сон’ач’ни|ч’іш˙:е (34, 49, 50, 51), сон’ашни|ч˙ин’:а
(39) і фонетичний варіант |сойашник – сойашни|ч’ін’:а
(сойашни|ч˙ин’:а) (14, 15, 33, 41, 42, 43, 45, 55, 56), сойаш|ниш˙:е
(55, 56). У поліських говірках, як свідчать лексикографічні
діалектологічні праці, сема реалізована однокомпонентною лексемою
соняшнік та словосполученням соняхова площадь [СПГ: 200];
го|рох – горо|ховиш˙:е (горохо|виш˙:е) (3, 6, 19, 22, 34, 39, 40, 49,
50, 51), горо|шин’:а (4, 14, 15, 23, 29, 39), горохо|вин’:а (34, 49, 50,
51). Маніфестантами в поліських говірках є такі лексеми:
горох|вис’ко, горохиў|йішче [СЗГ І: 104];
кар|топл’а (у поліських говірках бул’ба / бара|бол’а) –
картоп|лиш˙:е (2, 3, 6, 22, 34, 39, 40, 44, 49, 50, 51, 59),
картоп|линиш˙:е (34, 49, 50, 51); морфемні варіанти кар|тошка,
кар|тоха – карто|шин’:а (4, 14, 15, 29, 55). У поліських говірках
репрезентантами цієї семи є: кар|топлис’ко [СЗГ І: 212] (і три
фонетичних варіанти [СЛПП: 43]), картоп|л’аниско [СЗГ І: 212]
(має фонетичний варіант [СЛПП: 43]), картоп|л’ан’ік,
картоп|л’овиско, картоп|нис’ко [СЗГ І: 212], кар|топлишче
(виявлено дев’ять фонетичних варіантів [СЛПП: 43]),
картоп|л’анишче (зафіксовано п’ять фонетичних варіантів [СЛПП:
43]), картоп|лин’н’е [СЛПП: 43]; |бул’биско [СЗГ І: 36]
(спостережено два фонетичних варіанти [СЛПП: 43]), бул’|бовиен’:е
[СЗГ І: 36], бул’|бовиско [СЗГ І: 36], [СЛПП: 43], бул’|бовишче [СЗГ
І: 37], [СЛПП: 43], |бул’бишче (засвідчено два фонетичні варіанти
[СЛПП: 43]), бул’ба|н’ішча (виявлено два фонетичні варіанти
[СЛПП: 43]), бу|л’обниско [СЛПП: 44], бара|болис’ко [СЛПП: 44];
бур’а|ки – бур’а|ковиш˙:е (1, 2, 3, 6, 19, 22), фонетичні варіанти
бур’а|ковиш˙ч’е (1, 2, 13, 24), бур’ако|виш˙:е (34, 49, 50, 51) та
морфемний варіант бу|р’ач’ін’:а (14, 15, 21, 39, 55). У поліських
говірках сема маніфестована такими лексемами: бураковище
[СПГ: 37], бурашнище [СПГ: 37], бурак|вишче [СЗГ І: 37],
бура|к’іўйе [СЗГ І: 37], бурако|винис’ко [СЗГ І: 37], бура|чинис’ко
[СЗГ І: 38], бура|чин’:е [СЗГ І: 38], бура|чиско [СЗГ І: 38],
бу|рачнис’ко [СЗГ І: 38];
ка|пуста – ка|пусник (31, 32, 33, 43, 56, 58, 63), капусние|ки
(капус’н’а|ки) (34, 49, 50, 51), ка|пустиш˙ч’е (ка|пустиш’:е) (1, 2, 3, 6,
13, 19, 22, 24, 39, 40), капус’н’а|ч’ін’:а (55), ка|пусниц’а (2). У
поліських говірках сема реалізована лексемою капуснік [СПГ: 91].
У кількох східнослобожанських говірках паралельно з
вищеназваними функціонують найменування, мотивовані назвою
процесу – жати, косити, збирати зернові, напр., номен жн’іў|йо (55,
56) виступає репрезентантом кожної з сем семеми ’поле з-під
сільськогосподарської культури’, лексема пож|ниўки (45)
маніфестує семи ’поле з-під пшениці/жита’, ’поле з-під ячменю’,
’поле з-під вівса’. У поліських говірках функціонують лексеми з
таким же коренем: жнєвнік (має один фонетичний варіант [СПГ:
74]), пожень [СПГ: 166] (має три фонетичні варіанти [СЛПП: 36]),
що вказують на поле, з якого скошено зернові. Лексеми з|жишче
(один фонетичний варіант) та жн’ів|йе реалізують сему ’поле, що
на ньому росло жито’ [СЛПП: 36]. Назвою процесу збирання
врожаю картоплі – копати – мотивовані лексеми на позначення
семи ’поле з-під картоплі’, що функціонують у поліських говірках:
|кописко [СЗГ І: 241], по|копишча (має два фонетичні варіанти [СЗГ
ІІ: 65, 105]), пу|копис’ко [СЗГ І: 37], пере|коп’ішче [СЛПП: 44].
У східнослобожанських говірках подібну мотивацію мають
двокомпонентні назви, атрибутивні словосполучення з
центральною лексемою |поле й дієприкметником на позначення
процесу збору врожаю, напр.: маніфестантом багатьох сем семеми
’поле з-під сільськогосподарської культури’ є назви с|кошеине |поле
(зафіксоване майже в усіх обстежених населених пунктах на
позначення поля з-під зернових культур та у вісімнадцяти говірках
з шістдесяти трьох обстежених – поле після гороху). Лексема
|убране (ўб|ране) |поле репрезентує сему ’поле з-під соняшника’ (7,
8, 9, 10, 11, 12, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 27, 28, 35, 36, 37, 44, 46, 47, 52,
53, 54, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63), сему ’поле з-під кукурудзи’ (7, 8, 9,
10, 11, 12, 14, 15, 27, 28, 33, 35, 36, 37, 43, 52, 53, 54, 46, 47, 52, 58),
сему ’поле з-під гороху’ (26, 27, 28, 35, 36, 37, 41, 42, 43, 46, 47, 58),
сему ’поле з-під гречки’ (25, 27, 28, 31, 32, 43, 58), семи ’поле з-під
проса’, ’поле з-під пшениці/жита’ та ’поле з-під ячменю’ (31, 32,
43, 58), сему ’поле з-під вівса’ (43, 44, 58). У п’ятдесяти трьох
населених пунктах (1, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18,
19, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 35, 36, 37, 38, 41,
42, 43, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 60, 61, 62)
паралельно з лексемою |убране (ўб|ране) |поле функціонує лексема
|викопане |поле, що репрезентує сему ’поле з-під картоплі’, а в
сорока чотирьох досліджуваних говірках (1, 2, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12,
13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 23, 25, 26, 27, 28, 33, 34, 35, 36, 37, 38,
39, 40, 43, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 58) – сему
’поле з-під буряків’. На позначення поля, з якого знято урожай
буряків, у східнослобожанських говірках засвідчено ще й
сполучення іменника поле з прийменником з-під та назвою рослини
– |поле с-п˙ід бур’а|к’іў (4, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 24, 25, 27, 28, 29, 31,
32, 33, 41, 42, 43, 44, 48, 57, 58, 59, 60, 61, 62). В одній говірці (23)
зафіксована лексема з|валеине |поле, що маніфестує сему ’поле з-під
пшениці/жита’, мотивоване загальною назвою зібраного врожаю –
вал. На позначення семи ’поле з-під соняшника’ в окремих говірках
уживано прийменникове словосполучення |поле п˙ід пар (23, 33) та
атрибутивне словосполучення паро|ва зеим|л’а (33), що позначають
поле, залишене після збирання врожаю соняшника незадіяним для
відновлення родючості, адже, як відомо, ця культура суттєво
збіднює ґрунт. Сема ’поле з-під капусти’ репрезентована в
більшості українських східнослобожанських говірок лексемою
|убрана (ўб|рана) д’і|л’анка (4, 5, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 23, 25,
26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 44, 45, 46, 47,
48, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62), тут родова лексема
д’і|л’анка повністю заступила номен |поле, який домінує в цій
номінації, у зв’язку з особливостями місцевого господарювання,
адже у сучасному східнослобожанському рослинництві капусту
садять на невеликих ділянках землі. У поліських говірках на
позначення семеми ’поле з-під сільськогосподарської культури’
нами не виявлені лексеми такої моделі, але функціонують, за
свідченням лексикографічних діалектологічних праць,
словосполучення з ядерною лексемою |поле та прикметником на
позначення певної рослини, напр.: пше|ничне |поле [СЛПП: 36],
|житн’е |поле [СЛПП: 36], в’ів|с’ане |поле [СЛПП: 37], про|с’ане
|поле [СЛПП: 40], гре|чане |поле [СЛПП: 41], картоп|лане |поле
[СЛПП: 43], куку|руд’з’ане |поле [СЛПП: 44] тощо.
Отже, проаналізований матеріал свідчить, що в українських
східнослобожанських і поліських говірках на позначення поля з-під
сільськогосподарської культури спостережено чимало спільних
лексем, які мають певні фонетичні, напр.: пшеи|нич’ниш˙:е –
пше|ничнишче, бу|р’ач’ін’:а – бура|чин’:е тощо, й морфемні
відмінності, а домінуючими в структурному оформленні лексем у
говірках обох типів є суфікс -иш˙:- (-іш˙:) / -ишч- / (-ішч-),
зафіксовані також спільні суфікси, напр.: -ин’:- (-ін’:-), -ник-(-нік-)
тощо. Не спостережено в східнослобожанських говірках лексем,
утворених за допомогою форманта -иск-(-ис’к-), та найменувань,
утворених від суто діалектних поліських назв рослини, напр.:
к’ійа|ш’ішче, кисти|нис’ко, |бул’биско, бара|болис’ко тощо.
Ці найменування сільськогосподарських угідь зіставні з тими,
що функціонували сто років тому й засвідчені Словарем
української мови за редакцією Б. Грінченка. Зокрема, до реєстру
цього видання ввійшли 158 номенів на позначення
сільськогосподарських угідь, з яких 32 лексеми називають угіддя,
відведені для посіву сільськогосподарських культур, причому
репрезентанти маніфестують спільні найменування поля, на якому
росте певна сільськогосподарська культура, та поля з-під певної
сільськогосподарської культури, за поодинокими винятками не
виокремлюючи мікрогрупи. В основному це лексеми, виражені
іменниками, мотивованими назвою рослини, яка росте або росла на
полі, зокрема: лексема бурячник маніфестує сему ’свекловичная
плантація’ [СУМ І, с. 115], лексема вівсище реалізує сему ’поле, съ
которого снятъ овесъ’ [СУМ І, с. 203]; гречисько, гречище,
гречківка, гречків’я – ’поле, на которомъ растетъ или росла гречка’
[Там само, с. 323], а лексема гречки – ’посhвы гречихи’ [Там само];
житнисько, житнище – ’поле, гдh была посhяна рожь’ [Там само,
с. 486], лексема жита маніфестує сему ’всходы, засhянныя рожью
поля’ [Там само]; капустянка – ’мhсто, съ котораго снята уже
капуста’ [СУМ ІІ, с. 219], коноплище – ’мhсто, бывшее подъ
коноплею’ [Там само, с. 278] і ’мhсто, годное для посhва конопли’
[Там само], льонище ’мhсто, бывшее подъ льномъ’ [Там само,
с. 385], маковище ’мhсто, гдh былъ посhянъ макъ’ [Там само,
с. 400], просище – ’поле, бывшее подъ просомъ’ [СУМ ІІІ, с. 479];
пшеничисько, пшеничище, пшенишнище – ’нива, съ которой снята
пшеница’ [Там само, с. 504]; ріпачнисько – ’поле, подъ рапсомъ’
[СУМ IV, с. 24], тютюнище ’мhсто, гдh росъ табакъ’ [Там само,
с. 300] ячмінисько, яшнище – ’поле, гдh былъ ячмень’ [Там само,
с. 546]. На позначення поля, де росте або росла картопля, у Словарі
зареєстровано п’ять лексем бараболисько [СУМ І, с. 28],
бульбисько [Там само, с. 110], ґрулисько [Там само, с. 351],
картоплище [СУМ ІІ, с. 223], картопляник [Там само], специфіка
семантики двох перших лексем полягає в тому, що вони вказують
лише на поле з-під картоплі. Сема ’поле, бывшее подъ бакшей’
реалізована лексемою баштанище [СУМ І, с. 35], а лексема
баштан [Там само] і демінутивний варіант баштанчик [Там само]
реалізують сему ’бакша’ без будь-яких уточнень щодо значення,
напевно, перша лексема вживалася лише на позначення поля з-під
баштанних культур, дві останні – поля, де вони ростуть. У Словарі
спостережено й надмірне подрібнення семантичного значення
лексем, напр.: лексема динище репрезентує сему ’мhсто, засhянное
дынями’ [СУМ І, с. 384], а лексема динник – сему ’грядка съ
дынями’ [Там само].
Отже, зафіксовані в Словарі української мови лексеми (а
найчастіше, – фонетичні варіанти лексем), функціонують у
сучасних українських східнослобожанських та поліських говірках
на позначення, у першу чергу, поля з-під певної
сільськогосподарської культури й спорадично – поля, на якому
росте певна сільськогосподарська культура (усього 9 лексем):
баш|тан, в˙ів|сиш˙:е, г|реич’іш˙:е, |житниш˙:е, картоп|лиш˙:е,
п|росиш˙:е, пшеи|нич’іш˙:е, пшеи|нич’ниш˙:е, |йашниш˙:е. У
східнослобожанських говірках не виявлені лексеми коноплище,
льонище, маковище, тютюнище у зв’язку з позалінгвальними
чинниками, адже в сучасному східнослобожанському рослинництві
майже не культивують рослини, що є мотиваторами для цих
найменувань, та лексеми, що походять від назв рослин, не
притаманні східнослобожанським говіркам, напр.: бараболисько,
бульбисько, ґрулисько тощо. Найбільшу сталість виявили номени на
позначення сільськогосподарських угідь, відведених під посіви
зернових культур, мотивовані назвою рослини й утворені за
допомогою словотвірних формантів -иш˙:- (-іш˙:-), адже окремі з
них збереглися в мовленні з XVI століття (напр., пшеничнище,
вівсище, просище, гречище)6 і функціонують у багатьох сучасних
говірках української мови. Лексеми стерень, стерня, зафіксовані в
Словарі української мови за редакцією Б. Грінченка, репрезентують
сему ’хлhбъ на корню’ [СУМ IV, с. 203], а дериват стернина –
’нижняя часть стебля, остающаяся на полh послh снятія хлhба’
[Там само] у сучасних східнослобожанських і поліських говірках,
як і в більшості українських говірок, активно функціонують у
різноманітних морфемних і фонетичних варіантах лише на
позначення поля з-під сільськогосподарської культури, тобто з
часом відбулося звуження семантичного значення давньої лексеми.
У східнослобожанських говірках на сучасному зрізі більшу
активність мають найменування-словосполучення, у той час як
однокомпонентні назви-деривати, мотивовані найменуваннями
рослин, які є домінуючими у поліських говірках, менш уживані,
хоч і більш варіативні. Незначна кількість дериватів на позначення
6 Історія української мови: лексика і фразеологія / В.О. Винник,
В.Й. Горобець, В.Л. Карпова та ін. – Наук. думка, 1983. – С. 322.
угідь у сучасних східнослобожанських говірках, порівняно з
поліськими говірками, компенсована активністю описових
найменувань, коли родові лексеми (напр., |поле, стеир’|н’а),
сполучаючись з найменуваннями рослин чи відповідними
ад’єктивами, конкретизують їх семантику, та вживанням вихідного
слова у вторинному, метонімічному значенні.
Отже, у сучасних українських східнослобожанських говірках
спостережено значно більше номенів на позначення угідь, зайнятих
під посіви, ніж сто років тому зафіксовано в Словарі української
мови за редакцією Б. Грінченка, але значно менше, ніж у сучасних
поліських говірках. Репертуар найменувань розширився за рахунок
словотвірних, фонетичних варіантів назв, виникнення нових
номенів та зміни значення відомих найменувань. Ядро описуваної
групи становлять загальновживані лексеми, більшість з яких
етимологічно сягає відповідних праслов’янських коренів, а
серед наведених форм основну частину становлять описові
найменування.
Список скорочень джерел
СУМ – Словарь української мови: у 4 т. / упоряд. з дод.
власного матеріалу Б.Д. Грінченко. – Репринт. вид. – К. : Лексикон,
1996. – Т. 1-4.
СПГ – Лисенко П.С. Словник поліських говорів. – К.:
Наук. думка, 1972. – 260 с.
СЗГ – Аркушин Г.Л. Словник західнополіських говірок: у 2 т. –
Луцьк: Вежа, 200. – Т. 1-2.
СЛПП – Никончук М.В. Сільськогосподарська лексика
правобережного Полісся. – К. : Наук. думка, 1985. – 312 с.
Цифрові позначення говірок Луганщини
1) с. Лантратівка Троїцького р-ну; 2) смт. Троїцьке; 3) с.
Червоноармійське Білокуракинського р-ну; 4) с. Березівка
Новопсковського р-ну; 5) с. Покровське Троїцького р-ну; 6) с.
Новониканорівка Сватівського р-ну; 7) с. Новочервоне Троїцького
р-ну; 8) с. Тарасівка Троїцького р-ну; 9) с. Маньківка
Білокуракинського р-ну; 10) с. Малоолександрівка Троїцького р-ну;
11) с. Просторе Білокуракинського р-ну; 12) с. Плахо-Петрівка
Білокуракинського р-ну; 13) с. Макартетине Новопсковського р-ну;
14) смт. Білолуцьк Новопсковського р-ну; 15) с. Можняківка
Новопсковського р-ну; 16) с. Донцівка Новопсковського р-ну; 17) с.
Хомівка Сватівського р-ну; 18) с. Гончарівка Сватівського р-ну; 19)
м. Сватове; 20) с. Свистунівка Сватівського р-ну; 21) с. Маньківка
Сватівського р-ну; 22) смт. Білокуракине; 23) с. Нещеретове
Білокуракинського р-ну; 24) с. Закотне Новопсковського р-ну; 25)
с. Заайдарівка Новопсковського р-ну; 26) с. Новорозсош
Новопсковського р-ну; 27) смт. Новопсков; 28) с. Писарівка
Новопсковського р-ну; 29) с. Риб’янцеве Новопсковського р-ну; 30)
с. Піски Новопсковського р-ну; 31) с. Сичанське Марківського р-
ну; 32) с. Кризьке Марківського р-ну; 33) с. Бондарівка
Марківського р-ну; 34) с. Підгорівка Старобільського р-ну; 35) с.
Голубівка Кремінського р-ну; 36) с. Новоборове Старобільського р-
ну; 37) с. Чмирівка Старобільського р-ну; 38) м. Старобільск; 39) с.
Бондареве Старобільського р-ну; 40) с. Веселе Старобільського р-
ну; 41) с. Брусівка Біловодського р-ну; 42) с. Литвинівка
Біловодського р-ну; 43) с. Курячівка Марківського р-ну; 44) с.
Семикозівка Біловодського р-ну; 45) с. Великоцьк Міловського р-
ну; 46) с. Стрільцівка Міловського р-ну; 47) с. Калмиківка
Міловського р-ну; 48) с. Мусіївка Міловського р-ну; 49) с.
Червонопопівка Кремінського р-ну; 50) м. Кремінна; 51) с. Нова
Астрахань Кремінського р-ну; 52) с. Шульгинка Старобільського р-
ну; 53) с. Штормове Новоайдарського р-ну; 54) с. Переможне
Новоайдарського р-ну; 55) с. Євсуг Біловодського р-ну; 56) с.
Парневе Біловодського р-ну; 57) с. Верхньобогданівка Станично-
Луганського р-ну; 58) смт. Біловодськ; 59) с. Данилівка
Біловодського р-ну; 60) смт. Новоайдар; 61) с. Дмитрівка
Новоайдарського р-ну; 62) с. Царівка Новоайдарського р-ну; 63) с.
Обозне Слов’яносербського р-ну.
Юлия Абрамян
Динамика растениеводческой лексики в
восточнослобожанских говорах
В статье проанализированы лексические параллели и
локальные отличия в восточнослобожанских и полесских говорах
на примере растениеводческой лексики.
Ключевые слова: сема, лексема, манифестант, номен,
вариант.
Yulia Abramyan.
The dynamics of vegetation vocabulary in east slobozhan dialects
The article analyzes parallels in vocabulary and local differences in
East Slobozhan and Polessian dialects in given examples of vegetation
vocabulary.
Key words: sema, lexeme, manifestant, nomen, variant.
|