Стверджувальні та заперечні західнополіські слова-речення

Проаналізовані слова-речення, якими жителі Західного Полісся щось стверджують і якими заперечують. Крім загальноукраїнських слів-речень, виявлені й специфічні західнополіські лексеми....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Аркушин, Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української мови НАН України 2010
Назва видання:	Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем
Теми:	Описова діалектологія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37497
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Стверджувальні та заперечні західнополіські слова-речення / Г. Аркушин // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 17-22. — Бібліогр.: 16 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37497
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-374972012-10-18T12:09:35Z Стверджувальні та заперечні західнополіські слова-речення Аркушин, Г. Описова діалектологія Проаналізовані слова-речення, якими жителі Західного Полісся щось стверджують і якими заперечують. Крім загальноукраїнських слів-речень, виявлені й специфічні західнополіські лексеми. Проанализированы слова-предложения, которыми жители Западного Полесья что-то подтверждают или отрицают. Кроме общеупотребительных слов-предложений, зафиксированы и специфические западнополесские лексемы. The article analyses words and combinations of words of Western Polissya’s inhabitants say something and deny that. In addition to allwords-sentences identified specific forms of Dialect of Western Polissya. 2010 Article Стверджувальні та заперечні західнополіські слова-речення / Г. Аркушин // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 17-22. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37497 811.161.2’282(477.82) uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Описова діалектологія Описова діалектологія
spellingShingle	Описова діалектологія Описова діалектологія Аркушин, Г. Стверджувальні та заперечні західнополіські слова-речення Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем
description	Проаналізовані слова-речення, якими жителі Західного Полісся щось стверджують і якими заперечують. Крім загальноукраїнських слів-речень, виявлені й специфічні західнополіські лексеми.
format	Article
author	Аркушин, Г.
author_facet	Аркушин, Г.
author_sort	Аркушин, Г.
title	Стверджувальні та заперечні західнополіські слова-речення
title_short	Стверджувальні та заперечні західнополіські слова-речення
title_full	Стверджувальні та заперечні західнополіські слова-речення
title_fullStr	Стверджувальні та заперечні західнополіські слова-речення
title_full_unstemmed	Стверджувальні та заперечні західнополіські слова-речення
title_sort	стверджувальні та заперечні західнополіські слова-речення
publisher	Інститут української мови НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Описова діалектологія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37497
citation_txt	Стверджувальні та заперечні західнополіські слова-речення / Г. Аркушин // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 17-22. — Бібліогр.: 16 назв. — укp.
series	Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем
work_keys_str_mv	AT arkušing stverdžuvalʹnítazaperečnízahídnopolísʹkíslovarečennâ
first_indexed	2025-07-03T19:15:42Z
last_indexed	2025-07-03T19:15:42Z
_version_	1836654414772830208
fulltext	УДК 811.161.2’282(477.82) Григорій АРКУШИН СТВЕРДЖУВАЛЬНІ ТА ЗАПЕРЕЧНІ ЗАХІДНОПОЛІСЬКІ СЛОВА-РЕЧЕННЯ Проаналізовані слова-речення, якими жителі Західного Полісся щось стверджують і якими заперечують. Крім загальноукраїнських слів-речень, виявлені й специфічні західнополіські лексеми. Ключові слова: слова-речення, говірка, ствердження, заперечення, Західне Полісся. Сучасні студії над українськими говірками виводять на вищий рівень осмислення процесів, що відбуваються в діалектній мові. І це простежується насамперед на основі зв’язного мовлення діалектоносіїв, тому мовознавці надають такого великого значення говірковим текстам. Якщо давніше різні мовні рівні досліджували переважно за допомогою складених питальників-програм, то тепер такі фіксації слід вважати неповними, адже усі тонкощі мови можна розкрити лише у спонтанному мовленні, коли дослідник задає щонайменше запитань. І якщо лексику та семантику чи й словотвір ще можна уточнювати за допомогою докладно розробленої програми, то морфологічні та синтаксичні особливості простежуємо лише у зв’язній розповіді. Без сумніву, діалектний текст – це цінне джерело для різних студій, за допомогою якого іноді виявляємо такі особливості мовлення, яких не можна помітити під час записування матеріалів за програмою-питальником. Однак для дослідження слів-речень потрібно не так власне зв’язний текст, як діалог або навіть фіксації за методом “запитання – відповідь”, коли дослідник запитує, а респондент відповідає, адже cáме в таких ситуаціях мовець використовує слова-речення. Традиційно в українському мовознавстві вживаний термін слова-речення, що є калькою російського слова-предложения (пор. польськ. równoważnik zdania). Розрізняють стверджувальні, заперечні, питальні, спонукальні, емоційно-оцінні та етикетні слова-речення. Проаналізуємо два перші види еквівалентів речення – стверджувальні та заперечні західнополіські квазіречення (у поданих нижче прикладах запитання дослідника подаємо засобами чинного правопису, відповіді респондентів та діалог – фонетичною транскрипцією). У літературній мові вживане здебільшого одне стверджувальне слово-речення – так, українські говірки для цього мають значно більше можливостей: за С. Бевзенком, у південно-східних діалектах – це да, так, еге, у південно-західних – так, йо, аĭно7. Але і цей перелік, звичайно, не повний. Отже, загальноукраїнським є еквівалент речення так, пор. приклади з досліджуваної території: Так! Так! Так! Кут´á так, ну і рúба – то зáвше (Стари Брус, повіт Влодава, Люблінське воєводство). Часто такі ствердження підсилюють частками: І там ми брáли шл´уп… – І священик був? – А так! Православний (Янівка, повіт Влодава, Люблінське воєводство, Республіка Польща). Зазначимо надзвичайно широке вживання в різних діалектах, зокрема у мовленні поліщуків навіть старшого й найстаршого віку, росіянізма да та його редуплікованої форми. Порівняйте приклади із західнополіських говірок: Чи були у Колках кравці? – Да, ш’івц´í, кравц´í булúе (Розничі Маневиць Влн); Тоді, як на хуторі жили? – Да, йак на хýтор´і (Рудники Маневиц Влн); То ще там, на Холмщині? – Да-да-дá (Цумань Ківерц Влн); З чехів були і православні? – Да-да-дá (Радомишль Луцьк Влн); в одній репліці: Там же ж болóто зрáзу, так? – Ну дá (Полонка Луцьк Влн) (виняток становлять підляські говірки – навіть у такому великому збірнику текстів, як “Голоси з Підляшшя”8, нам жодного разу не трапився цей росіянізм). Характерною особливістю західнополіських і західноволинських говірок є часте вживання поліфункціонального слова ну, за яким львів’яни безпомилково називають північно- західний регіон України, що є батьківщиною мовця (порівняйте діалоги: Волинянин: Ну то шо ви хот´íли? Галичанин: От вже ĭ волин´áка тут; Галичанин: Ц´і волин´акú все нýкайут .́ Волинянин: Ну ĭ ви непрáвду говóрите…). Крім підсилювальної функції частки ну, засвідчено її часте вживання в ролі стверджувального квазіречення: Знаĭдéш самá дорóгу до д´áт´ка? – Ну (Сильно Ківерц Влн); Жартомá, ну (Лаврів Луцьк Влн); Як у Головно кажуть? – Бýду ходúети. – А в Радовичах? – Ходéла. – Буду ходела? – Ну (Радовичі Іванич Влн). Порівняйте приклад, коли перше ну стверджує, а друге – підсилює: І такі уколи помагають? – Ну, трóх’і. Ну є так, шо вúл´ічат´, áле то рúтко (Мельники Шацьк Влн). У підляських говірках ця частка іноді звучить як но: То в середопосну середу? – О! так. Но, но, то пулпóсту (Стари Брус, повіт Влодава, Люблінське воєводство). Лише в деяких говірках уживане ствердження зі словом айáкже: Зробúти с´óд´н´і? – Айáґже! (Сильно Ківерц Влн); На вашому весіллі коровай пекли? – Ну айáкґже! То ж тогдú такáйа традúцийа (Зубачі, повіт Більськ-Підляський, Підляське воєводство, Республіка Польща). Широко відомі й інші еквівалентні речень: Чи розказували про сусідок, як одна все приходила позичати муку? – Агá (Підцир’я К-К 7 Бевзенко С.П. Українська діалектологія. – К. : Вища школа, 1980. – С. 165- 166. 8 Аркушин Г. Голоси з Підляшшя: Тексти. – Луцьк, 2007. – 536 с. Влн); Тúл´ко нан´ал·ú тогó мáĭстра, котóри пон´імáйе по тих робóтах. – А ті вже всі помагали? – Егý, помагáл·и (Городок К-К Влн); Танц´увáле кул∙éс ́ та йак вуз´мé крутакá… крутакá… а: тим… скрúпкуйу. Угý (Ворокомле К-К Влн); Були там? – Агú (Стрельна Іванов Брс), абéме (Кукли Маневиц Влн); пор. емоційне вживання підряд двох стверджень: Видрó йáгот ше занисú. Так! Агá! Ше занисú видрó йáгот… (Сильно Ківерц Влн); Хрести вказують на границю села? – Так, так, ну-нý (Грабовець, повіт Гайнівка, Підляське воєводство, Республіка Польща). У західнополіських говірках зафіксоване стверджувальне слово-речення бодáĭ: Пойíдеш у Брест? – Бодáĭ (Мідне Брест Брс, Піща Шацьк Влн, Сильно Любомль Влн); Чи були жінки, які могли одобрати молоко в корови? – О-о-оĭ! То бодáĭ! (Смідин Cтаровиж Влн). Мовці часто це слово вживають з різними підсилювальними елементами: бодáĭже (Мокрани Малорит Брс), бодáĭн´і (Картóпл´у копáли? – Бодáĭн´і) (Пульмо Шацьк Влн), бодáĭшо (Отó вкусúла! – Осá? – Бодáĭшо!) (Підманево Шацьк Влн). У цій же стверджувальній функції використовують алé \|\| ал′é та редупліковану форму алé-алé \|\| ал´é-ал´é: То прáвда? Алé? (Мала Глуша Любешів Влн, Білин Ковель Влн); Ти булá в цéркви? – Алé- алé (Заброди Ратн Влн); Вонé там такá хáта булá, и там ужé вонé хоудéли, ал·é (Ворокомле К-К Влн); пор. фіксацію у підляських говірках з останньої чверті ХІХ ст. – але-але ‘так’9. Зрідка вживані й інші еквіваленти стверджувальних речень: А п’íде вже тáйа зáмуш д´íвка? Та де! П’íде, бо вже рýку перебивáл·е, то вже п’íде зáмуш воунá (Ворокомле К-К Влн); Ви в школу ходили? – О й:а:, штúри клáси кóнч’ила пóл´ских (Підцир’я К-К Влн); У вас вечорки були? – О! О! В бýден ́ то вс´о… (Войнівка, повіт Гайнівка, Підляське воєводство, Республіка Польща); Йак воунú? – Може, Косачі? – О! о-во-вó! О-во-вó (Запруддя К-К Влн). Однією з особливостей західнополіського діалектного мовлення є використання первинно питальних конструкцій у ролі стверджувальних, зокрема чом або чом не \|\| чом н´е: Комина не закривали? – Чом-чом, і тóйе робúли, робúли (Ставище, ґміна Черемха, Підляське воєводство, Республіка Польща); В нед´íл´у ĭдеш в цéркву? – Чом не ĭду; А на вечорницях танцювали? – Чом не танц´увáли (Бубнів Локач Влн); Ви у лісі блудили? – Чом н´е (Розничі Маневиц Влн); Чи була у вашому селі людина, яка вміла спалювати рожу? – Чом н´е (Копилля Маневиц Влн); А серед молодих є п’яниці? – Чом немá? Бóже! И наркомáни… (Лаврів Луцьк Влн); Чи чули таке слово бáмбур? – Чом н´е. А такá л´удéна, шо вонá пон´імáйе до вс´óго (Прип’ять Шацьк Влн); Д´íти все по-пóл´ску. – А вас понімают? – Чом н´і?! Пон´імáйут (Полічна, повіт Гайнівка, Підляське воєводство, Республіка 9 Див.: Лесів М. Українські говірки у Польщі. – Варшава : Український архів, 1997. – С. 301. Польща). Характеристичною рисою берестейських і пінських говірок є вживання конструкції невжé \|\| невжé н´е зі стверджувальним значенням: В колгосп заставл´áли ĭти? – Заставл´áли. Невжé ж н´е? Заставл´áлие. Мусóво булó ходúти тодú в калхóс (Хриса Березів Брс); В’ін і кожýхи шив? – А невжé ж! (Мотоль Іванов Брс); пор. фіксацію Ф. Климчука: анывжэ́н’ ‘конечно, несомненно’10. Інші конструкції: Ліпше було, як у Дніпропетровську? – Ну ка\|н´ешно! (Цумань Ківерц Влн); Ви тут народилися? – А де ж? Тут, сúну, тут (Лаврів Луцьк Влн); пор. фіксацію з останньої чверті ХІХ ст. – абашча ‘так’11. Зрідка вживані так звані підсумкові стверджувальні речення: отáк-то, отакé д´íло, хвалúти Бóга та деякі інші. Заперечним є одне-слово речення, яке в літературній мові звучить як н´і, а в говірках представлені різні його фонетичні варіанти. Так, за С. Бевзенком, “у південно-східних і поліських діалектах звичайно виступає заперечна частка н´і (у поліських можливе й н´x, н´xт), у волинсько-подільських – полонізм н´е, а в галицько-буковинських та карпатських – н´і, н´іт, хоч у деяких з перших можливий і полонізм н´е”12. Однак якось важко погодитися, що н´е полонізм. У західнополіських говірках форма н´і мало поширена, пор.: Та жінка стара була? – Н´і, тайа-ó, шо топíру йе (Черемха-Село, ґміна Черемха, Підляське воєводство, Республіка Польща). На Підляшші трапляється й варіант н´іе (не дифтонгічного звучання): То мурована хата? – Н´іе-н´іе! Дереўл´áна (Зубачі, повіт Більськ- Підляський, Підляське воєводство, Республіка Польща). У говірках Західного Полісся зрідка фіксуємо варіант ни; пор., як діалектоносії с. Рудники Маневиц Влн характеризують сусідню говірку с. Чорниж: В нас кáжут н´і. – А в йіх – ни. – А ни: кáже. (сміються); І вас кляла? – А шо ж ни! (Липно Ківерц Влн); Ниі, не насúн´:а (Липно Ківерц Влн); Чи ходили дівки на вечорки на чужі села? – Ни! (Войнівка, повіт Гайнівка, Підляське воєводство, Республіка Польща); пор.: Пам’ятаєте, її звати Параска, його Михалко. – Ние, не памйатáйу, ние, не памйатáйу (Струмівка Луцьк Влн). Зауважимо, що в українських говірках Підляшшя, які найбільше зазнали й зазнають польського впливу, рідко вживаний варіант н´е, тобто, за визначенням С. Бевзенка, полонізм (якщо він таким є), – значно частіше звучить варіант ни. Статистичні дані показують, що в говірках Західного Полісся все-таки переважає фонетичний варіант н´е, який досить часто 10 Климчук Ф.Д. Специфическая лексика Дрогичинского Полесья // Лексика Полесья. – М.: Наука, 1968. – С. 20. 11Див.: Лесів М. Українські говірки у Польщі. – Варшава : Український архів, 1997. – С. 301. 12 Бевзенко С.П. Українська діалектологія. – К.: Вища школа, 1980. – С. 166. виступає в редуплікованій формі: Вовкúів бáч’ила, да. – Зимою? – Н´е, пáсла оувéч’к’і (Розничі Маневиц Влн); Кóло Бйíлого мóсту… Н´е! Мостá минýли… (Сильно Ківерц Влн); Чи ходили у вас молодиці в платах? – Н´е, н´е, тúл´ко мáти мен´í завел·á так’í тóнк’і плат – ше бáба покóĭна, йійí мáтие, пр´éл·а і ткáл·а / (Городок К-К Влн); То цукрові буряки? – Н´е! Н´е-н´е, ти нáши, чирвóни (Стари Брус, повіт Влодава, Люблінське воєводство, Республіка Польща); Церкву переробляли? – Н´е, н´е-н´е, нихтó не переробл´áв (Озеряни Луцьк Влн); А хату то вони самі побудували? – Н´е-н´е-н´е (Струмівка Луцьк Влн); Ви ходили в школу? – А не ходéла, дорогéн´к’іĭ. Н´е!-н´е!-н´е!-н´е! Не ходéла ĭ ден´óч’ка, ĭ пувден´óч’ка не булá, н´е (Cвітязь Шацьк Влн); Чи всі місцеві живуть у вашому селі? – Н´е! Н´е! Н´е! Н´е, н´е:, ту живé, е:, з рузмайíтих сторóн (Кривоверба, ґміна Воля-Угруська, повіт Влодава, Люблінське воєводство); пор.: В н´іктýрих то ше давáл´і там, е, перепивáл´і. В нас те н´е. Ни-ни-ни (Даші, повіт Гайнівка, Підляське воєводство, Республіка Польща). Таке заперечення може бути підсилене іншими частками, пор.: У Лісняках була така мова? – А н´é (Нова Вижва Старовиж Влн); Туди йшов, хто хотів? – А н´е, хто хот´íв – н´е (Сошично К-К Влн); А людей німці розстрілювали? – Оĭ такú н´е, н´е (Смідин Старовиж Влн). У деяких говірках, особливо в дитячому мовленні, н´е має оригінальну фонетику, коли після [е] чути звук, близький до короткого [а], яким завершується слово (узагалі ніякою транскрипцією таке звучання не можна передати на письмі; очевидно, саме така лексема представлена в “Словнику буковинських говірок” – вона записана як нє́а13). Певно, під впливом польської мови в підляських говірках засвідчено своєрідне питально-стверджувальне вживання н´е: То вонá теш такó ход´íт´і, роб’íт´і – такó вс´о на тóйе… В нас так ни... У нас то твéрда мóва. Н´е? Такáйа…(Даші, повіт Гайнівка, Підляське воєводство, Республіка Польща). У ролі заперечень можуть бути вжиті й інші слова та сполучення, пор.: Чи то прáвда? – Та де! (Сильно Ківерц Влн); І зразу з Холмщини приїхали в Цумань? – Да де! В Дн´іпропетрóвс´ку óблас´т´! (Цумань Ківерц Влн); Ви були в холмському селі, де народилися? – Да дé! Н´е: (Цумань Ківерц Влн); Йа зáрас на пáску пов’íшус´а, ну йак бýду зат´агáтис´а, шоб ви менé одр´íзали. – Аĭ! Де ти там пов’íсис´а! (Радовичі Іванич Влн); Порóбиш усé? – Йакрáз! І не подýмайу (Сильно Ківерц Влн); Про ц´éйе самá Мартóха казáла. – Гет´ чи прáвда, шо вонá казáла… (Сильно Ківерц Влн); Зайавú в міл´íц´ійу. – Шоб ни чáсом, бýду ше зайавл´áти… (Городище Ківерц Влн). Виявлені також омонімічні слова-речення: н´е ‘н´і’ і н´е, що має значення ‘хіба не так? – так!’; пор. єдину фіксацію та де ‘так’ (у 13 Словник буковинських говірок. – Чернівці: Рута, 2005. – С. 334. вже наведеній цитаті: А п’íде вже тáйа зáмуш д´íвка? Та де! П’íде, бо вже рýку перебивáл·е, то вже п’íде зáмуш воунá) і значно частіше вживане та де \|\| да де ‘ні’. До багатьох західнополіських слів-речень існують паралелі в інших українських говірках, це насамперед до агá, егé, угý, айáґже, ну, н´е та ін. За нашими даними, паралелей не виявлено до таких стверджувальних слів-речень: абашча, абéме, невжé, та де, чом н´е, і до заперечних да де, шоб ни чáсом. Паралеллю до алé ‘так’ є давня фіксація Я. Головацького: Алé! алé, алé! “утв. къ статьи, къ случаю. Алé, алé, добре, же сьте пригадали”14, а також польська паралель ale ‘tak’15. Сучасних українських паралелей, за доступними нам джерелами, не виявлено (близькі за звучанням західноволинські та гуцульські ая́, безперечно, іншого походження). До бодаĭ ‘так’ лише одна польська паралель – bodaj ‘partykuła potwierdzająса’16. Отже, досліджувані говірки мають як загальноукраїнські слова- речення, так і вузькорегіональні лексеми, якими вони відчутно відрізняються від інших українських діалектів. Григорий Аркушин Утвердительные и отрицательные слова-предложения в западнополесских говорах Проанализированы слова-предложения, которыми жители Западного Полесья что-то подтверждают или отрицают. Кроме общеупотребительных слов-предложений, зафиксированы и специфические западнополесские лексемы. Ключевые слова: слова-предложения, говор, подтверждение, отрицание, Западное Полесье. Hryhoriy Arkushyn The affirmation and denial in Dialect of Western Polissya The article analyses words and combinations of words of Western Polissya’s inhabitants say something and deny that. In addition to all- words-sentences identified specific forms of Dialect of Western Polissya. Key words: literary language, dialect, Western Polissya, affirmation, denial. 14 Головацкий Я.Ф. Матеріялы для словаря Малорусскаго нарєчія // Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. – № 10. – Пряшів, 1982. – С. 353. 15 Słownik języka polskiego / Pod redakcią J. Karłowicza, A. Kryńskiego, W. Niedźwiedzkiego. – Zeszyt 1. – Warszawa, 1898. – S. 23. 16 Sychta B. Słownictwo kociewskie na tle kultury ludowej. – T. I. – Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1980. – S. 30.

Стверджувальні та заперечні західнополіські слова-речення

Репозитарії

Схожі ресурси