Номінація частин руки в говірці села Невгоди Овруцького району Житомирської області

У статті розглянуто лексеми на позначення частин руки в сучасній середньополіській говірці, зокрема проаналізовано їхню семантику та мотивацію.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Дяченко, Н.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української мови НАН України 2010
Schriftenreihe:	Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем
Schlagworte:	Описова діалектологія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37504
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Номінація частин руки в говірці села Невгоди Овруцького району Житомирської області / Н. Дяченко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 72-78. — Бібліогр.: 10 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37504
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-375042012-10-18T12:10:00Z Номінація частин руки в говірці села Невгоди Овруцького району Житомирської області Дяченко, Н. Описова діалектологія У статті розглянуто лексеми на позначення частин руки в сучасній середньополіській говірці, зокрема проаналізовано їхню семантику та мотивацію. В статье рассматриваются лексемы, обозначающие части руки, в современном среднеполесском говоре, а именно проанализирована их семантика и мотивация. The article deals with lexemes on designations of parts of the manuscript in the middle-polissya dialect. Their semantics and motivation are also analyzed. 2010 Article Номінація частин руки в говірці села Невгоди Овруцького району Житомирської області / Н. Дяченко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 72-78. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37504 811.161.2’282 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Описова діалектологія Описова діалектологія
spellingShingle	Описова діалектологія Описова діалектологія Дяченко, Н. Номінація частин руки в говірці села Невгоди Овруцького району Житомирської області Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем
description	У статті розглянуто лексеми на позначення частин руки в сучасній середньополіській говірці, зокрема проаналізовано їхню семантику та мотивацію.
format	Article
author	Дяченко, Н.
author_facet	Дяченко, Н.
author_sort	Дяченко, Н.
title	Номінація частин руки в говірці села Невгоди Овруцького району Житомирської області
title_short	Номінація частин руки в говірці села Невгоди Овруцького району Житомирської області
title_full	Номінація частин руки в говірці села Невгоди Овруцького району Житомирської області
title_fullStr	Номінація частин руки в говірці села Невгоди Овруцького району Житомирської області
title_full_unstemmed	Номінація частин руки в говірці села Невгоди Овруцького району Житомирської області
title_sort	номінація частин руки в говірці села невгоди овруцького району житомирської області
publisher	Інститут української мови НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Описова діалектологія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37504
citation_txt	Номінація частин руки в говірці села Невгоди Овруцького району Житомирської області / Н. Дяченко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 72-78. — Бібліогр.: 10 назв. — укp.
series	Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем
work_keys_str_mv	AT dâčenkon nomínacíâčastinrukivgovírcíselanevgodiovrucʹkogorajonužitomirsʹkoíoblastí
first_indexed	2025-07-03T19:16:08Z
last_indexed	2025-07-03T19:16:08Z
_version_	1836654441004007424
fulltext	УДК 811. 161. 2’282 Наталія ДЯЧЕНКО НОМІНАЦІЯ ЧАСТИН РУКИ В ГОВІРЦІ СЕЛА НЕВГОДИ ОВРУЦЬКОГО РАЙОНУ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ У статті розглянуто лексеми на позначення частин руки в сучасній середньополіській говірці, зокрема проаналізовано їхню семантику та мотивацію. Ключові слова: говірка, лексема, семема, соматизм, мотиваційна ознака. Один із визначальних принципів структурної організації мови – антропоцентризм, адже людина пізнає навколишній світ, порівнюючи незнайомі предмети насамперед із собою, частинами свого тіла й частинами тіла тварин, тобто з предметами, які постійно знаходяться в полі зору, і з цієї причини стають своєрідним еталоном для порівняння. Тому соматична лексика знаходиться в колі постійної уваги лінгвістів (праці В. Ткаченка, В. Німчука, О. Материнської, Д. Терехової, А. Попової, В. Денисюка, Т. Чайко, Н. Лобур, Н. Скоробагатько, О. Каракуці, А. Груцо та ін.). Об’єктом нашого зацікавлення є соматизми на позначення частин руки в середньополіській говірці. Такий підхід до представлення матеріалу ґрунтується на тому, що „макроструктура мови чи говору може бути відтворена в усій її повноті через фіксування й глибокий аналіз лексем у складі мікроструктур, а мікроструктур – у складі макроструктур”1. Мета статті – різнобічно представити назви на позначення частин руки в сучасній говірці, розглянувши їхню семантику та мотивацію вторинних значень у структурі цих лексем, а також увиразнити зібраний матеріал даними з інших регіонів Полісся. Для дослідження обрано середньополіську говірку с. Невгодú Овруцького р-ну Житомирської обл., оскільки серед соматичної лексики українських діалектів особливу цінність має матеріал, зібраний у поліських говірках, – одній із найбільш архаїчних діалектних зон Славії. Назви кінцівок та їхніх частин належать до базових одиниць тематичної групи лексики соматономенів. Водночас зауважимо, що на відміну від мов, у яких активно використовуються спеціальні назви різних частин верхньої кінцівки (нім. Hand, англ. hand ‘кисть руки,’ 1Зеленько А.С. Принципи типологічного структурно-семантичного дослідження діалектної лексики // Діалектна лексика: лексикологічний, лексикографічний та лінгвогеографічний аспекти. Матеріали доповідей Міжнародної наукової конференції. – Глухів: РВВ ГДПУ, 2005. – С. 45. нім. Arm, англ. arm ‘частина руки від кисті до плеча’; чеське paze ‘рука’, ruka ‘кисть руки’, rameno ‘рука від кисті до плеча’), українська мова хоч і зберігає цю диференціацію, однак у мовленні вона актуалізована рідко. Тому номен руاка часто заступає назви її частин – плеча, передпліччя, кисті. Далі розглянемо назви частин руки, які функціонують у досліджуваній говірці. Соматизм плеاч(’)е використовується на позначення ‘частини тулуба від шиї до руки’ та ‘частини одягу, що прикриває тулуб від шиї до руки’. В інших поліських говірках ця лексема репрезентує семеми: 1) ‘частина тулуба’ пاлеч’і СЗГ, ІІ, с. 54; 2) ‘частина одягу, що прикриває тулуб від шиї до руки’; 3) ‘верхня частина руки (або передньої кінцівки тварини) до ліктьового суглоба’; 4) ‘у вітряках кожна з двох колод, що навхрест проходять через вал і до яких кріпляться крила’ [КСПГ]; 5) ‘тупий бік леза’ пاлеч’і СЗГ, ІІ, с. 54. Мотиваційна ознака (МО) номінації, внаслідок якої виникли вторинні значення – перенесення за суміжністю розташування (семема 2) та подібністю (семема 3). Останнє значення витворилися в результаті поєднання метафоричного та функціонального перенесення: до плеча людини “кріпиться” рука, а до “плеча” млина – крила. Показова риса мови – прагнення уникати непорозумінь – виявляється у формальних (фонетичних та морфологічних) відмінностях використання цього слова як назви відповідних частин тіла тварин: пор. граматичні варіанти пл’іاчо та плеиاча ‘передня нога свині, вище коліна; лопатка’ [СЗГ, ІІ, с. 54, 55]. На позначення соматизму “плечі” на Поліссі використовують також назву اкос’ки [СЗГ, І, с. 246]. Внутрішню частину плечового згину представлено лексемами пахاва, пахв’іиاна, пудاмишка. Крім того, лексема пахاва має значення ‘місце у верхній частині тіла тварини між ребрами і черевом’: пахاва оاдо шч’іاтайу йа / ў боاку; ‘розпашка’. Інші поліські назви цієї частини тіла: паاха [СЗГ, ІІ, с. 32], пудاпах’е, пахاвина [СЗГ, ІІ, с. 102, 32], ,наاвини, пафиاв′іна, пахاвіна, паохاвина, пахاфа, пахاпаا ,хаاпаا ,ваاпахا пафиاна, під паاфу,اпахви, اпуихва, подاпахви, (под, під, пуд, пад) ,пах(о)айуا ха, (пад, пуд)اха, поудпаاха, пудпаاха, подпаاвойу, падпаاпахا падاпаху, пах [АУМ, І, к. 101]. Лексема пахاва має й інші значення: 1) ‘місце у верхній частині тіла тварини між ребрами і черевом’ [КСПГ]; ‘чохол для мисливської рушниці’ [СЗГ, ІІ, с. 32]. МО їхньої появи – зовнішня подібність. Лексема اлôх(к)от′ у говірці має значення: 1) ‘місце з’єднання плечової кістки з кістками передпліччя, де згинається рука’; 2) ‘частина рукава одягу, що облягає місце, де згинається рука’. У літературній мові до її семантичної структури входить семема  У статті використано спеціальну позначку “” (подано після семеми), яка вказує, що це значення чи лексема функціонують у діалектному мовленні, хоч їх і не зафіксовано в опрацьованих джерелах. ‘старовинна міра довжини, приблизно в півметра’ [СУМ, ІV, с. 514]. Як метронім назва відома й на Поліссі, зокрема для позначення ‘довжини витканого полотна, яка набивається за один раз на навій’ лôкот′ [МЛАПП, с. 274]. Вторинні значення у структурі цієї лексемиا розвинулися внаслідок метонімічних процесів. Так, семема ‘частина рукава одягу, що облягає місце, де згинається рука’ з’явилися внаслідок перенесення за суміжністю розташування реалій. Решта значень – метроніми, результат вторинної метонімії за формулою „назва приладу для вимірювання – назва одиниці вимірювання”2. Зауважимо, що використання лексеми اлікоть для позначення одиниці виміру довжини відоме багатьом мовам. На території України ця одиниця виміру „застосовувалась переважно для вимірювання тканин” (пор.: діалектне ‘довжина витканого полотна, яка набивається за один раз на навій’) „і звичайно ... дорівнювала відстані від ліктьового згину до кінця середнього пальця руки”3. Особливістю антропометричних мір, зокрема ліктя, була відсутність сталого кількісного наповнення метроніма, зумовлена відмінностями в способах вимірювання. Тому, за різними свідченнями, лікоть дорівнював 46 см4 , близько 50 см [СУМ, ІV, с. 514], اлікоть (اлокоть) 60 см [ГС, с. 113], اлокот’ ‘міра довжини’ [Онишкевич, І, с. 417]. В. Винник зазначає, що „у словнику за ред. Б. Грінченка ця назва подається в двох фонетичних варіантах – лікоть і локіть, причому як назві одиниці виміру перевага віддається слову локіть”5. Пояснення цьому вчений убачає в прагненні мови формально (за допомогою фонетичних засобів) розмежувати соматичне і метрологічне значення цієї лексеми6. Хоча в говірці с. Невгоди сьогодні не зафіксовано використання лексеми اлôх(к)от′ як одиниці вимірювання (на اлôхт′і коاлис′ мاн′ералиі ), проте діалектоносіям відомо, що відстань від кінчиків пальців до ліктя дорівнює приблизно 50 см.: це на اметри мاн′êрайе ′лôхôтا раз наاметра даǐ йакا тилоاдо не дохваاйен′ч’іǐ ўже // ...оا поاпало // ...це اйен′ч’іǐ так // оاно اГан:а там одاна // ... от йак ти пон′іاмайеш мاн′êрат так йак اметрами / а воاна ка / а до اлôхт′а полоاв’іну. Крім того, інформатори зазначають, що є метронім пуўاлôхт′а, але не можуть пояснити його семантики (пор.: пивاлокоть ‘міра довжини, що дорівнює 30 см’ [ГС, с. 148]). 2 Винник В.О. Назви одиниць виміру і ваги в українській мові. – К.: Наукова думка, 1966. – С. 20. 3 Там само. – С. 20. 4 Там само. – С. 20. 5 Там само. – С. 20. 6 Докладніше про генезу одиниці вимірювання лікоть див.: Жеребецький Є.П. До генези меторологічного терміна лікоть // Українська лесика в історичному та ареальному аспектах / Відп. ред. Р.Й. Керста – К.: Наук. думка, 1991. – С. 88-100; Романова Г.Я. Наименование мер длины в русском языке. – М.: Наука, 1975. – С. 69. У семантичній структурі лексеми пйат' є переносне значення ‘п’ятірня’ [СЗГ, ІІ, с. 110], тобто ‘долоня руки з пальцями; кисть руки’. Це значення в говірці зберігається лише в межах стійкого словосполучення дай пйат'. У досліджуваній говірці ‘внутрішній бік кисті руки’ позначають номени доاлон′а, лоاдон′а, для яких соматична семантика є етимологічно вторинною (пор.: у степовому говорі лексема лаاдоня відома не лише із соматичною семантикою, а й як назва ‘рівнини в загальному значенні’ [СНГТК, с. 108]). Її семантичний розвиток відбувався за принципом спеціалізації, “або звуження значення – виникнення більш вузького значення щодо вихідного, ширшого значення”, оскільки раніше вона позначала не лише частину тіла – долоню, – але й просто рівне місце7. Рудиментом у цьому семантичному ланцюжку є фразеологізм як на доاлоні ‘дуже добре видно’ [СУМ, ІІ, с. 360], який висунув на перший план одну з визначальних ознак долоні – ‘рівність’. Крім того, номен лаاдон′а використовують як назву ‘дівчини, якій догоджають у всіх бажаннях’. Виникнення цього значення діалектоносії коментують так: мазاниічку назиіاвали // о اтака лаاдон′а ў اматер тиі اв’іиросла / اпан′і таاка // це ўже так поاман′уйут //... (اд′êўка) ў اматер اв’іиросла йак на доاлон′ц′і теاбе اв’іиносиіла. Лексема اпалець (у давньоруській мові вона, очевидно, позначала тільки ‘великий палець’8) у цій діалектній зоні уживається з первинним соматичним значенням, зокрема паاлиц’ [СЗГ ІІ, с. 23; КСПГ] та вторинними: اпалец ‘дерев’яний цвях, забитий у бруси стіни для їх скріплення’ [АБЛЗП, с. 24], اпалец’, اпалец, اпал’ец ‘торцове завуження каркасного стовпа, яке заходить у видовбку нашлапа зверху або підвалини знизу’ [НБЛ, с. 162], ‘торцове завуження плахи (бруска), яке заходить у паз вертикального стовпа або в паз стіни’ [НБЛ, с. 163]. Їхня поява зумовлена формальною та функціональною подібністю реалій, а саме – здатністю щось брати, тримати. Крім того, ця словоформа називає ‘передню частину взуття, носок’ – اпал′ц′і [ГСОВ, с. 113]. Цей факт вторинної номінації пояснюється суміжністю розташування пальців і частини взуття, що їх прикриває. У говірці лексема اпал˙êц, اпал′ец, اпалец уживається як у первинному соматичному значенні, так і у вторинних: ‘кінцева частина лап тварин і птахів’; ‘передня частина взуття, носка’; ‘деталь у вигляді стержня в машинах’: у сечاкарн′і; у кاроснах; ‘дерев’яний цвях, забитий у бруси стіни для їх скріплення’. Демінутив اпал'ч’іик позначає ‘маленький палець’, ‘кіготь нехижої птиці’ (моاйа/ каاжу/ اкурочка одорاвала аж од двох اпал′ч’ікоў дاва п’іт). Також зафіксовано використанняاможе...сту اн′охт′ік’і //...да неا 7 Материнська О.В. Семантика найменувань частин тіла в англійській, німецькій, українській та російській мовах: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.17. – Донецьк, 2005. – С. 55. 8 Німчук В.В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. – К.: Наукова думка, 1992. – С. 311. цієї лексеми на позначення ‘мізинного пальця’: зاб’іила ч’і поاр′êзала своاго اпал′ч’іка//. Зважаючи на життєву важливість для людини цієї частини верхньої кінцівки, у досліджуваній говірці (як і в інших діалектах та літературній мові) функціонують назви для кожного пальця зокрема: в’еاл˙иік’іǐ, ўкаاзат′ел′ниǐ, сеاред′н′іǐ, коاзиінец: бо вôн коло меاзиінца, м’еاзиін:иǐ паاлêц: اв’ел′иік’іи, по-кул′اтурному ўкаاзат′ел′ниі, маاзиін:иĭ, ц′ійе / а цеا рушниік / аاругиіǐ – непудاлׂиік’іǐ / дاпалêц – в’еا п’ервіиǐا м’еاзûн:иǐ / а اц′ійе два (пор.: у західнополіських говірках зафіксовано такі назви на позначення пальців сеاредн’ій, криاзениц’ (безіменний), миاзениц’ [СЗГ, І, с. 254], примиاзинец ‘безіменний палець’ [СЗГ, ІІ, с. 87]). В основу номінації покладено розмір (в’еاл˙иік’іǐ, маاзиін:иĭ, м’еاзûн:иǐ), порядок розташування (сеاред′н′іǐ, коاзиінец) та функціональна ознака (ўкаاзат′ел′ниǐ). Серед перерахованих специфічною є назва непудاрушниік. Її виникнення діалектоносії коментують так: вôн / баш / не так же ж اсам اґебайе / в’еاлׂиікого до йоاго اчав’іиш. Від назви міاзинний утворено демінутив м’іاзинчик ‘найменший палець на руці’, який використовується на Поліссі й для називання останньої дитини в сім’ї [СЗГ, І, с. 315]. Подібне маємо й у випадку з прикметником меاзинни(а, е), який має ту ж семантику СПГ, с. 125. Поява вторинних значень у структурі цих слів зумовлена метафоричним перенесенням за подібністю останнього, найменшого пальця та відповідного статусу наймолодшої дитини. У говірці с. Невгоди лексема меاзиінч’іик також репрезентує семеми ‘мизинець’ та ‘найменша дитина в сім’ї’: за мاнойу اходит йе ǐ меاзиінч’іик. Семему ‘палець’, крім однойменного соматизму, у літературній мові позначає також лексема старослов’янського походження перст. Проте як єдина назва пальця без конотації урочистості, застарілості вона функціонує лише в центральних закарпатських говірках9. Натомість на Поліссі вона відома з вторинним значенням ‘м’який кінчик пальця’. М.В. Никончук та О.М. Никончук кваліфікують його як “семантичний ендемізм, оскільки в словниках зафіксовано (лексему – Н. Д.) тільки в значенні ‘палець’”10. Форма множини цього слова – (персти – вживається у середньополіських говірках зі значеннями: 1ا ‘жіноча прикраса на шию, намисто’; 2) ‘жіноче намисто, яке звисало до грудей і прикріплювалося до одягу, щоб не обвисало’ ГСОВ, с. 117. МО – певна подібність форми намистинок до пальців, зокрема їх продовгуватість. На позначення кінчика пальця руки поліщуки використовують назви اпучка, اпучк’і, اч’іколотк’і, шاч’ікалаткі, шاчиколотк’і, шاчиколотки, шاч’іколотк’і, шاчоколотк’і [ПЛНМ, с. 57], поاдушечка 9 Там само. – С. 334. 10Никончук М.В., Никончук О.М. Ендемічна лексика Житомирщини. Методичні рекомедації для вчителів. – Житомир, 1989. – С. 180. [СЗГ, ІІ, с. 62]. У досліджуваній говірці семему ‘пучка, м’яка частина кінця пальця руки’ представлено назвою мйаاк’іш. Варто зазначити, що лексема اпучка в досліджуваній говірці використовується для номінації ‘суглоба (кісточки, що випирає) пальця руки’ (в опрацьованих джерелах таке значення не зафіксовано). Паралельно функціонує синонімічна назва цього соматизму – сусاтавч’ік’і: оاце пучечка позначаєا пучечка. Отже, демінутивا – тавч’ік’іاц′ійе сусا ‘суглоби (кісточки, що випирають) пальця руки’, а також ‘щіпку, дрібку’. МО появи останнього значення – суміжність розташування реалій. Лексема اн′охт′і, اн′ôгот′ відома із семантикою ‘рогове захисне покриття на кінцях пальців людини’, ‘кіготь хижої птиці’, ‘кіготь нехижої птиці’ (пор.: ‘кіготь хижої птиці’ اн’ôгот’; ‘кіготь нехижої птиці’ اн’ігот’, اн’ôгот’, اн’огат’ [МЛАПП, с. 199]). Вторинні значення виникли внаслідок перенесення за зовнішньою та функціональною подібністю. Від неї зафіксовано похідну назву н′охт′ік ‘маленький ніготь людини’, ‘кіготь нехижої птиці’. У говірціا залежно від ситуації послуговуються також і конотованими назвами для охайних :: неохайних нігтів людини: اоно йак позаاводиіте молоاдиійе / до каاжут / اоно йаاк’ійе اкôхт′і позаاводиіла; اкôпт′і, пазуاрê (пор.: اкôхт′і, пазуاри, паз'уاри, раاпузи [КСПГ]). Первинною для них є функція позначення відповідних частин тіла тварин та птахів. Таким чином, номінативна специфіка назв частин руки виявляється в тому, що: а) порівняно з назвою цілої кінцівки – руاка, яка є суто “людською”, серед назв її анатомічних складників відбувається взаємообмін між тематичними групами лексики людина як біологічна істота і тваринний світ: اпалець ‘одна з п’яти рухомих кінцевих частин кисті руки або ступні ноги в людини’ та ‘кінцева частина лап тварин і птахів’; اніготь ‘рогове захисне покриття на кінцях пальців людини’ і ‘кіготь хижої птиці’, ‘кіготь нехижої птиці’; зафіксовано факти використання назв اкôхт′і, اкôпт′і, пазуاрê на позначення нігтів людини з негативною конотацією тощо; б) відзначено кілька випадків номінації тією самою лексемою частини тіла загалом та її складників: اпал'ч’іик ‘маленький палець’ і ‘мізинець’, перст ‘палець руки’ й ‘м’який кінчик пальця’ (те саме можна сказати про соматизми руاка, ноاга); в) частина соматономенів та відсоматичних дериватів, зафіксованих у говірці, має фонетичні варіанти: اпал˙êц / 'пал’ец / 'палец; м’еاзûн:иǐ / м’еاзин:иі (палець); доاлоня / лоاдон’а; اкôхт’і / اкôпт’і; плеاче / плеاч’е; г) деякі частини руки мають у говірці синонімічні назви: пахاва / пахв’іиاна / пудاмиішка; ўкаاзат’ел’ниǐ / непудاрушниік. Останній приклад є свідченням того, що дані окремих говірок мають значну перспективу, оскільки можуть доповнювати наддіалектні моделі новими елементами, усуваючи лакуни в представленні матеріалу, зумовлені диференційним характером більшості діалектних лексикографічних праць, фрагментарністю охоплення території тощо, а зібраний таким чином матеріал створить цілісну картину функціонування соматизмів та відсоматичних семантичних дериватів на Поліссі, а ширше в українському діалектному континуумі, крім того, він може бути покладений в основу типології говірок. Список скорочень джерел АБЛЗП – Євтушок О.М. Атлас будівельної лексики Західного Полісся. – Рівне: Державне редакційно-видавниче підприємство, 1993. – 134 с. АУМ – Атлас української мови / [Варченко І.О., Довгопол С.Ф., Закревська Я.В. та ін.]. – К.: Наукова думка, 1984 – 2001. – Т. 1-3. ГС – Гуцульські говірки. Короткий словник / [відп. ред. Я. Закревська]. – Львів, 1997. – 232 с. ГСОВ – Гримашевич Г.І. Словник назв одягу та взуття середньополіських і суміжних говірок. – Житомир: Північноукраїнський діалектологічний центр Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2002. – 184 с. КСПГ – Картотека Словника поліських говорів (зберігається на кафедрі української мови Житомирського державного університету імені Івана Франка). МЛАПП – Никончук М.В. Матеріали до лексичного атласу української мови: Правобережне Полісся. – К.: Наукова думка. – 1979. – 316 с. НБЛ – Никончук М.В. Будівельна лексика Правобережного Полісся в лексико- семантичній системі східнослов’янських мов. – Житомир: Редакційно-видавничий відділ облполіграфвидаву, 1990. – 372 с. Онишкевич – Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок. – К.: Наукова думка, 1984. – Ч. 1-2. ПЛНМ – Никончук М.В. Поліська лексика народної медицини та лікувальної магії. – Житомир: Полісся, 2001. – 148 с. СЗГ – Аркушин Г.Л. Словник західнополіських говірок. – Луцьк: Вежа, 2000. – Т. 1-2. СНГТК – Громко Т.В. Словник народних географічних термінів Кіровоградщини. – Київ – Кіровоград: РВГІЦ КДПУ, 1999. – 224 с. СУМ – Словник української мови: В 11 т. – К., 1970 –1980. – Т. І-ХІ. Наталья Дяченко Номінація частин руки в говірці с. Невгоди овруцького р-ну житомирської обл. В статье рассматриваются лексемы, обозначающие части руки, в современном среднеполесском говоре, а именно проанализирована их семантика и мотивация. Ключевые слова: говор, лексема, семема, соматизм, мотивационный признак. Natalia Dyachenko The Nomination of Parts of the Manuscript in the dialect of the village Nevgody, Ovruch district, Zhytomyr region The article deals with lexemes on designations of parts of the manuscript in the middle-polissya dialect. Their semantics and motivation are also analyzed. Key words: dialect, lexeme, semema, somatyzm, motivate feature.

Номінація частин руки в говірці села Невгоди Овруцького району Житомирської області

Institution

Ähnliche Einträge