Словозміна іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх *-ǐ-основ, у західнополіських та суміжних говірках

У статті проаналізовано флексійну систему іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх *-ǐ-основ, у західнополіських та суміжних говірках. Установлено, що специфіку формотворення цих субстантивів на діалектному ґрунті визначають наслідки інтенсивних процесів інноваційного характеру, передус...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Зінчук, Р.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української мови НАН України 2010
Назва видання:	Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем
Теми:	Описова діалектологія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37505
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Словозміна іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх *-ǐ-основ, у західнополіських та суміжних говірках / Р. Зінчук // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 79-88. — Бібліогр.: 60 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37505
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-375052012-10-18T12:10:05Z Словозміна іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх -ǐ-основ, у західнополіських та суміжних говірках Зінчук, Р. Описова діалектологія У статті проаналізовано флексійну систему іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх -ǐ-основ, у західнополіських та суміжних говірках. Установлено, що специфіку формотворення цих субстантивів на діалектному ґрунті визначають наслідки інтенсивних процесів інноваційного характеру, передусім аналогійного впливу іменників давніх -ā-, -jā-основ; вказано на локально обмежені утворення. В статье проанализировано систему окончаний существительных женского рода, оформленных по образцу давних -ǐ-основ, в западнополесском и смежных говорах. Установлено, что специфику словоизменения этих существительных на диалектной почве определяют последствия интенсивных процессов инновационного характера, прежде всего аналогического влияния существительных давних -ā-, -jā-основ; отмечены локально ограниченные образования. The article is devoted to the analysis of the flexional system of the nouns with the old -ǐ-stems in Western Polissyan and neighboring dialects. The dialectically based form-building specificity of this substantives is claimed to be determined by the conseguence of the intensive innovation-oriented processes, particularly, inductive influence of the nouns with the old -ā-, - jā-stems; the locally limited formations are noticed. 2010 Article Словозміна іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх *-ǐ-основ, у західнополіських та суміжних говірках / Р. Зінчук // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 79-88. — Бібліогр.: 60 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37505 811.161.2’282:811.161.2’367.622 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Описова діалектологія Описова діалектологія
spellingShingle	Описова діалектологія Описова діалектологія Зінчук, Р. Словозміна іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх *-ǐ-основ, у західнополіських та суміжних говірках Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем
description	У статті проаналізовано флексійну систему іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх -ǐ-основ, у західнополіських та суміжних говірках. Установлено, що специфіку формотворення цих субстантивів на діалектному ґрунті визначають наслідки інтенсивних процесів інноваційного характеру, передусім аналогійного впливу іменників давніх -ā-, *-jā-основ; вказано на локально обмежені утворення.
format	Article
author	Зінчук, Р.
author_facet	Зінчук, Р.
author_sort	Зінчук, Р.
title	Словозміна іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх *-ǐ-основ, у західнополіських та суміжних говірках
title_short	Словозміна іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх *-ǐ-основ, у західнополіських та суміжних говірках
title_full	Словозміна іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх *-ǐ-основ, у західнополіських та суміжних говірках
title_fullStr	Словозміна іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх *-ǐ-основ, у західнополіських та суміжних говірках
title_full_unstemmed	Словозміна іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх *-ǐ-основ, у західнополіських та суміжних говірках
title_sort	словозміна іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх *-ǐ-основ, у західнополіських та суміжних говірках
publisher	Інститут української мови НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Описова діалектологія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37505
citation_txt	Словозміна іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх *-ǐ-основ, у західнополіських та суміжних говірках / Р. Зінчук // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 79-88. — Бібліогр.: 60 назв. — укp.
series	Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем
work_keys_str_mv	AT zínčukr slovozmínaímennikívžínočogoroduoformlenihzazrazkomdavníhiosnovuzahídnopolísʹkihtasumížnihgovírkah
first_indexed	2025-07-03T19:16:11Z
last_indexed	2025-07-03T19:16:11Z
_version_	1836654445044170752
fulltext	УДК 811. 161. 2’ 282: 811. 161. 2’ 367. 622 Руслана ЗІНЧУК СЛОВОЗМІНА ІМЕННИКІВ ЖІНОЧОГО РОДУ, ОФОРМЛЕНИХ ЗА ЗРАЗКОМ ДАВНІХ -Ǐ-ОСНОВ, У ЗАХІДНОПОЛІСЬКИХ ТА СУМІЖНИХ ГОВІРКАХ У статті проаналізовано флексійну систему іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх -ǐ-основ, у західнополіських та суміжних говірках. Установлено, що специфіку формотворення цих субстантивів на діалектному ґрунті визначають наслідки інтенсивних процесів інноваційного характеру, передусім аналогійного впливу іменників давніх -ā-, -jā-основ; вказано на локально обмежені утворення. Ключові слова: ареал, говірка, словозміна, іменник, граматична аналогія, флексія. Студії діалектного субстантивного формотворення позначені різними підходами до вивчення специфіки словозміни іменників1. В останні роки з посиленням уваги лінгвістів до ґрунтовного вивчення структурних рівнів українських говорів відчутне зміщення акцентів при описі словозмінних явищ у напрямі їх системного аналізу2, що передбачає роботу з максимально повним реєстром субстантивних словоформ, вилучених зі спонтанного діалектного мовлення, та встановлення словозмінних типів на основі визначених критеріїв. Діалектний матеріал, зібраний на території західнополіського та суміжних говорів (дослідженням охоплено 154 населені пункти Волинської, Рівненської областей, а також Брестської області Республіки Білорусь), дав змогу представити інваріантну модель словозміни субстантивів жіночого роду, оформлених за зразком давніх -ǐ-основ, які “хоч і зазнали значного впливу іменників -ā-, -jā-основ, проте зберегли 1 Докладніше див. Зінчук Р.С. Принципи аналізу іменної словозміни в діалектологічних дослідженнях // Науковий вісник ВНУ ім. Лесі Українки: Філологічні науки. Мовознавство / [гол. ред. М.В. Моклиця]. – Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. нац. у-ту ім. Лесі Українки, 2008. – № 10. – С. 39-43. 2 Див. Павлюк М.С. Словозміна іменників в українських говірках Румунської Добруджі // Українська діалектна морфологія. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 140-152; Рябець Л.В. Словозміна іменника в говірках центральнополісько- середньонаддніпрянської суміжності: автореф. дис. … канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова”. – К., 1999. – 16 с; Глуховцева К.Д. Динаміка українських східнослобожанських говірок. – Луганськ: Альма- матер, 2005. – 592 с. окремий тип відмінювання”3. Опозицію однина / множина при формуванні словозмінних типів аналізованих іменників обрано диференційною ознакою “горизонтальних рядів”, за К. Д. Глуховцевою4, відповідно виокремлено 2 типи відмінювання субстантивів: тип тінь, тип сіль. Тип тінь об’єднує іменники з повною числовою парадигмою: н′іч, п’іч, т′ін′. Словозмінну модель іменників окресленого типу мають також субстантиви вóша, мúша, що в досліджуваних говірках зберігають родову приналежність при формальному переоформленні на нульову флексію: вош, миш. Н Р Д З О М одн. Ø -′(’)і, -и -′(’)і, -и Ø -′(’)у, -ийу, -ейу, -′ойу, -′уйу, -′о, -′ойо; -у, -ойу, -уйу після [ч], [ш] -′(’)і, -и мн. -′(’)і, -и -еǐ, -иеǐ, -иǐ; -ив, -ув після [ч], [ш] -′ам; -ам, -ум після [ч], [ш] -′(’)і, -и -′ами, -′ам’і; -ами, -ам’і після [ч], [ш] -′ах, - ′ох; -ах, - ох після [ч], [ш] Формотворення іменників н′іч, п’іч, т′ін′ у західнополіських говірках, як і в літературній мові, засвідчує омонімію закінчень окремих відмінків, що стає обмежувальним фактором флексійного варіювання. Однакову фонетичну реалізацію мають Н. та З. вв. одн. таких іменників. В аналізованих відмінкових позиціях досліджувані говірки зберігають “форми, що органічно витворилися із старовинних”5. Основа з нульовим закінченням після м’якого (тінь) та депалаталізованого (хоч історично теж м’якого) шиплячого (ніч, піч, вош, миш) позначена безпосереднім упливом наслідків занепаду кінцевого редукованого як давньої флексії Н., З. вв. одн. засвідчених іменників. Синкретичний ряд утворюють діалектні вияви Р., Д., М. вв. одн. субстантивів жіночого роду, оформлених за зразком давніх вокалічних - ǐ-основ. Аналізовані відмінкові позиції в говірках досліджуваного ареалу оформлені за допомогою флексій -′(’)і та -и, просторова поведінка та час поширення яких, однак, не є спільними для всіх трьох відмінків. 3 Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови (Нариси із словозміни та словотвору). – Ужгород: Закарпатське обл. вид-во, 1960. – С. 51. 4 Глуховцева К.Д. Вказана праця. – С. 106. 5 Бевзенко С.П. Вказана праця. – С. 57. Закінчення -′(’)і Р. в. одн. Іменників, фіксоване в говірках південної діалектної зони обстеженої території, особливо активно вживане на південному заході. Словоформи на зразок до пéч’і, т′íн′і формують також невеликий компактний ареал, що охоплює дубровицькі, суміжні сарнівські та володимирецькі говірки6. Флексію -′(’)і в Р. в. одн. аналізованих іменників можемо розглядати як один із виявів уніфікації відмінкової парадигми цих субстантивів за моделлю колишніх -jā-основ (-і ← h). У решті говірок досліджуваної території домінує закінчення -и Р. в. одн., яке в цій позиції з історичного погляду визнане закономірнішим, пор.: хвáтк’і до пéчи, ск’íко тéйі нóчи л′íтом, свéйі т′íни зл′акáвс′а, пор. також фіксацію Л.І. Барановської7 в західнополіській говірці н. п. Луків: нóчи. Такі форми іменників жіночого роду з основою на -ǐ- засвідчені в українських підляських говірках околиць Влодави, щоправда, закінчення -и більш активно вживане в Р. в. одн. субстантивів з основою на кінцевий м’який приголосний8. Паралелі відзначено також у деяких говірках Пінщини: нóчи, тíни, вíсти9. Нормативні до 1933 р. словоформи Р. в. одн. із флексією -и широко функціонують в інших говорах українського діалектного континууму. Послідовно простежені такі форми в більшості південно-західних діалектів10, пор. відповідники в говорах галицько-буковинської групи, зокрема в наддністрянських говірках: т’íни / к’íни, нóчи11, буковинських: \|в’істие12, нóчи, пéчи13, гуцульських: \|коло \|печи14, надсянських: m\|ыšы, n\|očы15. Словоформи на -и 6 Назви говірок за адміністративними районами використовуємо як умовні для зручності, усвідомлюючи, що межі говіркових груп не завжди збігаються з межами адміністративних районів. 7 Барановська Л.І. Деякі особливості говірки містечка Луків Луківського району Волинської області // Збірник студентських наукових праць Київського державного педагогічного інституту. – К., 1955. – Т. I. Істор.- філол. та педагог. науки, Вип. 1. – С. 64. 8 Pastusiak K. Fleksja gwar ukraińskich okolic W łodawy. – Rozprawy Slawistyczne. 18. – Lublin: Wydawnictwo UMCS, 2004. – S. 53. 9 Лизанець П.М. Морфологічні особливості деяких українських говірок Пінщини (БРСР) // Українська діалектна морфологія. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 188. 10 Історія української мови. Морфологія / [упоряд. С.П. Самійленко та ін.]. – К.: Наук. думка, 1978. – С. 113. 11 Шило Г.Ф. Південно-західні говори УРСР на північ від Дністра. – Львів, 1957. – С. 87. 12 Герман К. Система відмінювання іменників III відміни в українських говірках Буковини // Діалектологічні студії. 5: Фонетика, морфологія, словотвір / [відп. ред. П. Гриценко, Н. Хобзей]. – Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, 2005. – С. 117. 13 Лимаренко В.С. Словозміна іменників у буковинських говірках // Научный ежегодник за 1957 г. Черновицкого государственного университета. – Черновцы, 1958. – С. 156. 14 Гуцульщина. Лінгвістичні етюди / АН України. Ін-т суспільних наук. / [редкол. : Я.В. Закревська (відп. ред.) та ін.]. – К.: Наук. думка, 1991. – С. 276. 15 Пшепюрська М. Надсянський говір. – Варшава, 1938. – С. 36. вживані в говорах південно-східного та північного наріч, однак часто як паралельні до відповідних виявів із закінченням -′(’)і, подекуди навіть із перевагою останніх, пор. фіксації дослідників у деяких говіркових формаціях степового діалекту: в’íсти16, у полтавських говірках: нóч’і / нóчи, т’íн’і / т’íни17, у кількох говіркових групах Київщини: в’íсти, нóчи, пéчи, зрідка пéч’і, нóч’і18, нóчи, в’íсти поряд із переважаючими нóч’і, в’íст’і19, у говірках південної Житомирщини: пéчи, нóчи20. Історія відмінкових форм Д., М. вв. одн. іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх -ǐ-основ, у говірках обстеженого ареалу також пов’язана зі збереженням фонетично видозміненого давнього закінчення та вирівнюванням за зразком субстантивів колишніх -jā- основ. Однак процес заміни флексії -и на -′(’)і (← h) в аналізованих формах передував таким змінам у структурі Р. в. одн. засвідчених іменників21. Простежено вплив кінцевого приголосного основи на членування діалектної території за виявами Д., М. вв. одн. Формотворення іменників з основою на кінцевий м’який консонант засвідчує поділ обстежених говірок на північні та південні. Словоформи на зразок в т′íн′і вживані у південній діалектній зоні. У решті говірок поширене закінчення -и. Значно важче окреслити межі локалізації відповідних виявів іменників із кінцевим шиплячим приголосним основи. За нашими спостереженнями, форми в печ’í та в печú відносно нерівномірно розподілені на території досліджуваного говору, подекуди вживані як паралельні варіанти, пор.: тре йе вúесушити в пичú та в пич’í хл′іб пиклúе (Мала Глуша Любешівського району В22), горúет′ у п’ічú та сушúел′і йіх у п’іч’í (Череваха Маневицького району В), варúли в печ’í та дровá вже готóв’і у пичú (Литовеж Іваничівського району В). Давнє закінчення Д., М. вв. одн. іменників -ǐ-основ збережене передусім у говорах південно-західного 16 Дроздовський В.П. Південнобессарабські українські говірки // Праці X Республіканської діалектологічної наради. – К.: Вид-во АН УРСР, 1961. – С. 141; Пелих Г.Ф. Граматичні особливості надбузьких говірок Первомайського району Миколаївської області // Праці Одеського держ. університету: [зб. робіт дисертантів]. – Одеса, 1960. – Т. 150, Вип. 4. – С. 258; Чабаненко В.А. Особливості відмінювання іменників у степових говірках долини р. Кінської // Українська лінгвістична географія. – К.: Наук. думка, 1966. – С. 99. 17 Ващенко В.С. Полтавські говори. – Харків, 1957. – С. 107. 18 Брахнов В.М. Деякі морфологічні особливості говірок Переяслав- Хмельницького району на Київщині // Діалектологічний бюлетень. – К., 1960. – Вип. VII. – С. 67. 19 Лисенко П.С. Важливі особливості морфологічної системи говірок Ставищенського району на Київщині // Діалектологічний бюлетень. – К.: Вид- во АН УРСР, 1956. – Вип. 6. – С. 36. 20 Бова (Ковальчук) Л.П. Говірки південної Житомирщини і їх відношення до полтавсько-київського діалекту // Полтавсько-київський діалект – основа української національної мови. – К. : Вид-во АН УРСР, 1954. – С. 108. 21 Історія української мови. Морфологія / [упоряд. С.П. Самійленко та ін.]. – К.: Наук. думка, 1978. – С. 114. 22 Волинська область. наріччя23. Специфіку формотворення північноукраїнських говірок визначає вплив індуктивної сили іменників колишніх -jā-основ, що підтверджують зафіксовані в середньополіських говірках форми ў \|печиі, \|ноч’і24. Особливо виразна така тенденція в південно-східних говорах. За спостереженням В.М. Брахнова, «у середньонаддніпрянських, слобожанських та степових говірках флексія Д. в. одн. -і вживається далеко ширше і послідовніше, ніж флексія -і в формах Р. в. одн.»25. О. в. одн. іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх -ǐ- основ, у переважній більшості говірок досліджуваного ареалу представлений словоформами із закріпленим літературною нормою закінченням -у після подовженого внаслідок асиміляції (графічно подвоєного) попереднього м’якого приголосного в позиції перед голосним. Невеликі острівні формації в західній, південній та північно- східній діалектних зонах обстеженої території утворюють говіркові вияви аналізованої відмінкової позиції з депалаталізованим шиплячим у кінці основи, пор.: кýри дирж’éли пуд п’íч:у, прýси пуд п’íч:у завилúес′а. Визначальна в історії мови тенденція до ствердіння шиплячих робить імовірним розвиток колишньої м’якості відповідних консонантів у діалектному середовищі в окрему артикуляційну одиницю. У такий спосіб можемо пояснити появу звукосполуки чй у структурі пуд п’íчйу, пор.: типéр окрéмо л′ох пуд п’íчйу на картóпл′у (Замостя Маневицького району В). Західнополіське формотворення О. в. одн. аналізованих іменників засвідчує активний уплив субстантивів -ā-, -jā-основ «як домінантного, інтегруючого зразка відмінювання»26. У словозмінній системі говірок південної діалектної зони обстеженої території релевантними є флексійні форманти О. в. одн. іменників -ā-основ. З упливом зазначених відмінкових форм, а також «секундарних діалектних форм іменників колишніх -jā-основ»27, пов’язуємо появу закінчення -ойу в О. в. одн. субстантивів з основою на -ǐ-, пор.: помеилó повúн:о бут′ пуд п’íчойу, бýде в’ін там за п’íчойу. Наслідками посилення лабіалізації ненаголошеного [о] позначені спостережені в окресленому ареалі словоформи із закінченням -уйу: застилúела прóс′т′ц′ін′уйу б’íлуйу, вал′áлас′а дес′ под п’íчуйу. Зазначені словозмінні вияви не утворюють чіткого ареалу. Словоформи на -ойу, -уйу фіксовані в окремих середньополіських говірках: \|ос′оjу, \|т′ін′оjу28, т’íн’ойу29, говірках 23 Матвіяс І.Г. Іменник в українській мові. – К.: Рад. школа, 1974. – С. 147. 24 Говірки Чорнобильської зони: Системний опис / [відп. ред. П.Ю. Гриценко]. – К.: Довіра, 1999. – С. 30. 25 Брахнов В.М. Вказана праця. – С. 67. 26Говірки Чорнобильської зони: Системний опис / [відп. ред. П.Ю. Гриценко]. – К.: Довіра, 1999. – С. 26. 27 Матвіяс І.Г. Вказана праця. – С. 151. 28 Гладкий П. Говірка села Блиставиці Гостомського району на Київщині // Український діялектологічний збірник. – К., 1928. – Кн. 1. – С. 126. 29 Лисенко П.С. Фонетичні і морфологічні особливості говірок Димерського району на Київщині // Полтавсько-київський діалект – основа української національної мови. – К.: Вид-во АН УРСР, 1954. – С. 95. південної Житомирщини: т’íн’ойу, п’íчойу30, степових херсонських говірках: закрило т’ін’ойу, ц’ійейу ноч’уйу, ц’ійейу ночойу31, окремих говіркових групах Черкащини: т’íн’уйу, нóчуйу32, південноволинських: т’íн’ойу, нóчойу33, говірках нижньої правобережної Наддністрянщини: мáз’уйу34. Діалектне формотворення О. в. одн. іменників жіночого роду -ǐ- основ спорадично відбиває наслідки індукції з боку субстантивів із давньою вокалічною основою на -jā-, пор.: пéред пéчейу такú прúпичок йе. В окремих говірках західної та південно-західної діалектних зон спостережено оформлення аналізованої відмінкової позиції за допомогою закінчення -ийу, яке, зважаючи на поширені в західнополіських говірках трансформації фонетико-аналогійного характеру, кваліфікуємо як варіант флексії -ейу, позначений впливом підвищення та звуження артикуляції ненаголошеного [е], пор.: йакрáз т′ін′ пáдайе і ни вúедно за т′íнийу, пирид пéчийу грúлис′а. Окремі дослідники вважають такі структури фонетичними відповідниками давніх форм на -ийу, апелюючи передусім до словозмінної системи південно-західних говорів35. Паралелі відзначено в говірках Київщини: т’íнеийу, нóчеийу36, мáзейу37, Полтавщини: кóстейу38, середньої Черкащини: в’íстейу, гáлузейу39, південної Житомирщини: т’íнийу, пéчийу40. Вузькорегіональну специфіку оформлення О. в. одн. у північно- західній частині говірок центральної діалектної зони обстеженої території підтверджують словоформи іменників жіночого роду -ǐ-основ із паралельно вживаними закінченнями -о, -ойо: пуд п’íч:о, пуд п’íчойо. В одиничних любомльських та турійських говірках поряд із формами 30 Бова (Ковальчук) Л.П. Вказана праця. – С. 109. 31 Нагін Я.Д. Відмінювання іменників у степових херсонських говірках // Наукові записки Херсонського держ. педагогічного інституту. – Херсон, 1956. – Вип. 6. – С. 189. 32 Очеретний А.Д. Морфологічні і лексичні особливості говірок Уманського району // Наукові записки Київського держ. педагогічного інституту: [зб. пр. аспірантів]. – К., 1957. – Т. 26., Вип. 1. – С. 18. 33 Перетятько М.Л. Морфологічні риси говірок Дубенського району Ровенської області // Діалектологічний бюлетень. – К., 1960. – Вип. VΙΙ. – С. 79. 34 Логвин В.П. Морфологічна система говірок нижньої правобережної Наддністрянщини // Територіальні діалекти і власні назви. – К.: Наук. думка, 1965. – С. 38. 35Бевзенко С.П. Вказана праця. – С. 61; Матвіяс І.Г. Форми іменників III відміни в українській мові // Праці ХΙΙ Республіканської діалектологічної наради. – К.: Наук. думка, 1971. – С. 162. 36Лисенко П.С. Важливі особливості морфологічної системи говірок Ставищенського району на Київщині // Діалектологічний бюлетень. – К.: Вид- во АН УРСР, 1956. – Вип. 6. – С. 36. 37 Брахнов В.М. Вказана праця. – С. 67. 38 Ващенко В.С. Вказана праця. – С. 284. 39 Могила А.П. Словозміна у говірках середньої Черкащини // Середньонаддніпрянські говори. – К. : Вид-во АН УРСР, 1960. – С. 52. 40 Бова (Ковальчук) Л.П. Вказана праця. – С. 109. т′íн′:у, п’íч’:у вживані також діалектні т′íнийо, пéчийо. Засвідчені структури, ймовірно, відбивають наслідки аналогійного впливу відповідних форм -ā-, -jā-основ, локально обмежені вияви О. в. одн. яких спостережені в цьому ж ареалі. Тривале спостереження над спонтанним діалектним мовленням все ж не дало змоги зафіксувати форми Кл. в. від іменників -ǐ-основ, які «в українській мові, як в літературній, так і в говорах, зустрічаються рідко»41, простежені переважно в поезії та фольклорних записах. Для множинної парадигми субстантивів жіночого роду, оформлених за зразком колишніх -ǐ-основ, у говірках досліджуваного ареалу характерний обмежений вияв словозмінних афіксів, які нерідко позначені впливом відповідних форм -ā-, -jā-основ і вживані в літературній мові. Н. та З. вв. мн. аналізованих іменників засвідчують омонімію флексій і репрезентовані словоформами на зразок т′íн′і / т′íни, пéч’і / пéчи. Відмінкові форми із засвоєним від іменників -jā-основ закінченням -′і після м’якого приголосного (т′íн′і) виокремлюють південну діалектну зону в межах обстеженої території. У решті говірок більшою частотністю використання позначені словоформи із флексією -и, пор.: йак’éс′ т′íни показáлис′, однúе т′íни / л′удúеǐ ни вúедно. Вияви Н., З. вв. мн. іменників із кінцевим шиплячим приголосним основи не визначають специфіку конкретної діалектної зони досліджуваного ареалу, зважаючи на відсутність послідовності в поширенні. Нерідко в одній говірці фіксовано словоформи з паралельно вживаними закінченнями -’і та -и після зауваженого консонанта, пор.: так’é м’íс′ачни нóчи / хоч голк’é збирáǐ та колúес′ все пéч’і / а то навчúелис′а / плúетк’і / духóвк’і (Дубечне Старовижівського району В). “Рефлекси старих форм із флексією -и” Н., З. вв. одн. іменників давніх вокалічних -ǐ-основ зберігають окремі говори південно-західного наріччя42, зокрема закарпатські говірки: kosty, nočy43, окремі говіркові формації Львівщини: óбласти, в’íтпув’іди, нóчи44. Варіативністю словозмінних афіксів у говірках досліджуваного ареалу позначений Р. в. мн. іменників жіночого роду, оформлених за зразком колишніх -ǐ-основ. Живомовні свідчення вказують на широке функціонування в межах обстеженої території закінчення -еǐ, що є фонетичною видозміною давнішої флексії Р. в. мн. -ьи (< -ьjь); “кінцеве и зредукувалося частково, перейшовши в ǐ, а ь, опинившись у сильній позиції, прояснилося в е”45. Закінчення -еǐ активно вживане при оформленні засвідченої відмінкової позиції в інших північноукраїнських говірках, а також у говорах південно-східного наріччя, про що свідчать писемні джерела, територіально співвіднесені з цими діалектними 42 Бевзенко С.П. Вказана праця. – С. 80. 43 Панькевич І. Українські говори Підкарпатської Руси і сумежних областей. Ч. 1. Звучня і морфологія. – Прага, 1938. – С. 228. 44 Приступа П.І. Говірки Брюховицького району Львівської області. – К.: Вид- во АН УРСР, 1957. – С. 42. 45 Бевзенко С.П. Вказана праця. – С. 82. ареалами46. Специфіку формотворення говірок межиріччя Західного Бугу та Стоходу розкривають діалектні вияви Р. в. мн. аналізованих іменників із фонетично зумовленим закінченням -иеǐ, пор.: шо за к’іт / нийáк мишúеǐ ни лóвит′, вже пáру ночúеǐ ни спл′у. У говірках південно-західної діалектної зони та окремих надсвітязьких простежено словоформи на -иǐ: ни вúедно нийáк’іх т′íниǐ, ни блих / ни вóшиǐ ни бáчила, шо вже вошúǐ булó. Західну межу поширення закінчення -иǐ окреслює Л. М. Григірчук, зауважуючи, що “форми на -иǐ відступили на захід від Луцька”, свідченням чого є “острівці цих форм у говірках, де поширене закінчення -еǐ”47. Спостереження над діалектною специфікою описуваних виявів Р. в. мн. дає можливість дослідниці припускати, що загалом “позиції існування закінчення -иǐ у говорах Полісся особливо слабі”48. Натомість “флексія -иǐ, давніша з походження [порівняно з -еǐ. – Р. З.], зберігається досі в багатьох південно-західних говорах і особливо характерна для карпатських говорів”49. Спорадичними виявами в говірках досліджуваного ареалу позначені форми Р. в. мн. аналізованих іменників із модифікатами закінчення -овъ, первинно властивого відповідним формам субстантивів -ǔ-основ, пор.: пóвна клýн′а мúешув, пóвно вóшив булó. Паралелі відзначено в підляських говірках: p\|ečuf, m\|yšuf50, p\|ečuf51. Діалектні форми на -′(’)ів, іноді поряд із нормативними на -еǐ, спостережені дослідниками в буковинських говірках: \|ноч’іў, \|печ’іў, \|т’ін’іў52, нóчів, пéчів53, подільських: nočiv i nočýj54, говірках південної Житомирщини: ночіў55, окремих говіркових групах Черкащини: т’íн’іў, пичéй, ночéй56. Д. в. мн. аналізованих іменників у говірках досліджуваного ареалу, як правило, репрезентований словоформами із флексіями -ам, -′ам, що постали за аналогією до відповідних форм субстантивів -ā-, -jā-основ. Діалектну специфіку в оформленні засвідченої відмінкової позиції виявляють говірки центральної діалектної зони обстеженої території, у 46 Історія української мови. Морфологія / [упоряд. С.П. Самійленко та ін.]. – К.: Наук. думка, 1978. – С. 117. 47 Григірчук Л.М. Закінчення -ий родового відмінка множини іменників чоловічого та жіночого родів // Праці XII Республіканської діалектологічної наради. – К.: Наук. думка, 1971. – С. 209. 48 Григірчук Л.М. Вказана праця. – С. 209. 49 Cамійленко С.П. Нариси з історичної морфології української мови: у 2-х част. – К.: Рад шк., 1964. – Ч. 1. – 1970. – С. 150. 50 Pastusiak K. Вказана праця. – S. 59. 51 Dudek A. Fleksja rzeczowników w gwarze ukraińskiej wsi Nosów w pow. Biała Podlаska // Ukraińskie i polskie gwary pogranicza / Red. F. Czyżewski, H. Arkuszyn. – Lublin–Łuck, 2001. – S. 162. 52 Герман К. Вказана праця. – С. 119. 53 Лимаренко В.С. Вказана праця. – С. 157. 54 Сорочанъ А.И. Описаніе говора с. Монастырскаго Подольской губерніи // Извhстія отдzленія русскаго языка и словесности. – СПб., 1912. – Т. XVII, Кн. 4. – С. 17. 55 Бова (Ковальчук) Л.П. Вказана праця. – С. 109. 56 Очеретний А.Д. Вказана праця. – С. 18. словозмінній системі яких спостережено закінчення -ум Р. в. мн., уживане передусім після кінцевого шиплячого приголосного основи, пор.: тре мúешум трýтк’і поклáсти, а шо тием вóшум робúели / бúели. Розглядаючи флексію -ум як фонетичний варіант -омъ, у засвідчених відмінкових формах можемо простежувати опосередкований вияв індукції з боку давніх -ǒ-основ, яка насамперед охопила субстантиви з основою на -jǒ-. Вплив цих іменників на оформлення Д. в. мн. субстантивів -ǐ-основ фіксують найдавніші пам’ятки, зокрема писемні джерела XI ст., а також сучасні південно-західні говори57. О. в. мн. описуваних іменників, як правило, зберігає закінчення -ами, -′ами давніх -ā-, -jā-основ. Словоформи з кінцевим -’і після губного на зразок нóчам’і, т′íн′ам’і спостережені в окремих говіркових групах східної діалектної зони обстеженої території, спорадично виявлені в кількох говірках південно-західної частини ареалу, пор.: мúшам’і в с′уǐ хáт′і чут′, л′ýд′і т′íн′ам’і поставáл′і з óлоду. М. в. мн. іменників жіночого роду, оформлених за зразком колишніх -ǐ-основ, у переважній більшості обстежених говірок має закінчення -ах, -′ах, уживані в літературній мові. Діалектну специфіку аналізованої відмінкової позиції простежено в говіркових формаціях північно-західної та північної діалектних зон, пор.: ни вáрат′ типéр стрáви в пéчох, бúели по тиех вóшох. Закінчення -ох пов’язуємо з наслідками індуктивного впливу фонетично модифікованої давньої флексії -ъхъ -ǔ-основ. Такі утворення фіксовані Г. Ф. Шилом у наддністрянських говірках, пор.: по нóчох58. У досліджуваних говірках не спостережено виявів звертання у множині від субстантивів -ǐ-основ. Числова парадигма окремих іменників жіночого роду, оформлених за зразком -ǐ-основ, в обох мовних системах (і літературній, і діалектній) позначена нейтралізацією вияву опозиції однина / множина. До таких субстантивів належать іменники singularia tantum на зразок зл′іс′т′ц′, кров, латáт′ ‘калюжниця болотяна’, л′убóв, с′іл′, стáр′іс′т′ц′, об’єднані в тип сіль. Флексійна система аналізованих іменників спільна з відповідними відмінковими формами однини субстантивів типу тінь (див. табл.)59. Кілька типів відмінювання внаслідок родового переосмислення в досліджуваних говірках має іменник середнього роду латаття ‘калюжниця болотяна’, пор. словоформи цього іменника як субстантива жіночого роду: то то лотáт′ / вонá оз′д′ó на болóт′і ростé, тил′éтам ж’éли / свúн′ам отý лотáт′ рвáли, йак йа пáсла / бóже / шо теǐ латáт′і булó, латáт′:у мúли гóлови / вб’ірáли хатú нéйу, пор. ще: жóвта лóтат′ вже ц′витé60. 57 Бевзенко С.П. Вказана праця. – С. 87. 58 Шило Г.Ф. Вказана праця. – С. 124. 59 З урахуванням синкретизму флексійних систем типів відмінювання іменників з повною та неповною числовими парадигмами не подаємо повний опис останніх, а робимо відповідні покликання. 60 Аркушин Г.Л. Реалізація категорії роду іменників у західнополіських говірках // Ze studiów nad gramatyką języka polskiego i ukraińskiego. – Rozprawy Slawistyczne. 9. – Lublin: Wydawnictwo UMCS, 2006. – S. 23. Системний аналіз словозміни іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх -ǐ-основ дає підстави стверджувати, що специфіку формотворення цих субстантивів на діалектному ґрунті визначають наслідки інтенсивних процесів інноваційного характеру, передусім аналогійного впливу іменників колишніх вокалічних -ā-, -jā-основ. Рефлекси давніх словоформ фіксовані спорадично. Натомість зауважено локально обмежені утворення О. в. одн. на зразок пуд п’íч:о, пуд п’íчойо. Руслана Зинчук Словоизменение существительных женского рода, оформленных по образцу давних -ǐ-основ, в западнополесском и смежных говорах В статье проанализировано систему окончаний существительных женского рода, оформленных по образцу давних -ǐ-основ, в западнополесском и смежных говорах. Установлено, что специфику словоизменения этих существительных на диалектной почве определяют последствия интенсивных процессов инновационного характера, прежде всего аналогического влияния существительных давних -ā-, -jā-основ; отмечены локально ограниченные образования. Ключевые слова: ареал, говор, словоизменение, существительное, грамматическая аналогия, флексия. Ruslana Zinchuk Word Modification of the Nouns with the Old -ǐ-Stems in Western Polissyan and Neighboring Dialects The article is devoted to the analysis of the flexional system of the nouns with the old -ǐ-stems in Western Polissyan and neighboring dialects. The dialectically based form-building specificity of this substantives is claimed to be determined by the conseguence of the intensive innovation-oriented processes, particularly, inductive influence of the nouns with the old -ā-, - jā-stems; the locally limited formations are noticed. Key words: area, dialect, word modification, noun, grammatical analogy, inflexion.

Словозміна іменників жіночого роду, оформлених за зразком давніх *-ǐ-основ, у західнополіських та суміжних говірках

Репозитарії

Схожі ресурси