Лексико-семантична та дериваційна структура відносних прикметників у надбузько-поліських говірках української мови
У статті проаналізовано лексико-семантичну й дериваційну структуру відносних прикметників у надбузько-поліських говірках української мови; визначено лексико-семантичні групи відносних прикметників; встановлено основні їх словотвірні типи та моделі творення. Для дослідження використано лексикографічн...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Назва видання: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37509 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Лексико-семантична та дериваційна структура відносних прикметників у надбузько-поліських говірках української мови / Г. Козачук // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 115-122. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37509 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-375092012-10-18T12:10:53Z Лексико-семантична та дериваційна структура відносних прикметників у надбузько-поліських говірках української мови Козачук, Г. Описова діалектологія У статті проаналізовано лексико-семантичну й дериваційну структуру відносних прикметників у надбузько-поліських говірках української мови; визначено лексико-семантичні групи відносних прикметників; встановлено основні їх словотвірні типи та моделі творення. Для дослідження використано лексикографічні джерела та польові записи автора. В статье проанализирована лексико-семантичекая и деривационная структура относительных прилагательных в надбузско-полесских говорах; установлены их основные словообразовательные типы и модели. Для исследования использованы лексикографические источники и полевые записи автора. Lexical-semantic and derivative structure of relational adjectives in nadbuz’ko-pol’is’kykh (Western Buh basin and Polissya) dialects of Ukrainian language was analyzed; main their word creational kinds and models were established. Lexicographical sources and field investigations of author were used in article. 2010 Article Лексико-семантична та дериваційна структура відносних прикметників у надбузько-поліських говірках української мови / Г. Козачук // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 115-122. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37509 811.161.2’282 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Описова діалектологія Описова діалектологія |
| spellingShingle |
Описова діалектологія Описова діалектологія Козачук, Г. Лексико-семантична та дериваційна структура відносних прикметників у надбузько-поліських говірках української мови Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| description |
У статті проаналізовано лексико-семантичну й дериваційну структуру відносних прикметників у надбузько-поліських говірках української мови; визначено лексико-семантичні групи відносних прикметників; встановлено основні їх словотвірні типи та моделі творення. Для дослідження використано лексикографічні джерела та польові записи автора. |
| format |
Article |
| author |
Козачук, Г. |
| author_facet |
Козачук, Г. |
| author_sort |
Козачук, Г. |
| title |
Лексико-семантична та дериваційна структура відносних прикметників у надбузько-поліських говірках української мови |
| title_short |
Лексико-семантична та дериваційна структура відносних прикметників у надбузько-поліських говірках української мови |
| title_full |
Лексико-семантична та дериваційна структура відносних прикметників у надбузько-поліських говірках української мови |
| title_fullStr |
Лексико-семантична та дериваційна структура відносних прикметників у надбузько-поліських говірках української мови |
| title_full_unstemmed |
Лексико-семантична та дериваційна структура відносних прикметників у надбузько-поліських говірках української мови |
| title_sort |
лексико-семантична та дериваційна структура відносних прикметників у надбузько-поліських говірках української мови |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Описова діалектологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37509 |
| citation_txt |
Лексико-семантична та дериваційна структура відносних прикметників у надбузько-поліських говірках української мови / Г. Козачук // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 115-122. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
| series |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| work_keys_str_mv |
AT kozačukg leksikosemantičnataderivacíjnastrukturavídnosnihprikmetnikívunadbuzʹkopolísʹkihgovírkahukraínsʹkoímovi |
| first_indexed |
2025-07-03T19:16:27Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:16:27Z |
| _version_ |
1836654460818948096 |
| fulltext |
УДК 811. 161. 2’282
Ганна КОЗАЧУК
ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА І ДЕРИВАЦІЙНА
СТРУКТУРА ВІДНОСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ У
НАДБУЗЬКО-ПОЛІСЬКИХ ГОВІРКАХ УКРАЇНСЬКОЇ
МОВИ
У статті проаналізовано лексико-семантичну й дериваційну
структуру відносних прикметників у надбузько-поліських говірках
української мови; визначено лексико-семантичні групи відносних
прикметників; встановлено основні їх словотвірні типи та моделі
творення. Для дослідження використано лексикографічні джерела
та польові записи автора.
Ключові слова: надбузько-поліські говірки, лексико-семантичні
групи, відносні прикметники, дериваційна структура, словотвірний
тип, ад’єктивовані дієприкметники.
Дослідження поліського діалектного простору передбачає не
лише вивчення мовних явищ, властивих власне поліському ареалу,
але й особливості тих говірок, які мають спільні риси як для
мовного континууму Полісся, так і для інших територіально-
мовних утворень. До таких належать надбузько-поліські, або
підляські говірки, поширені в басейні Західного Бугу до річки
Нарев1. Цей територіально-мовний масив у різних аспектах і в
різний час був об’єктом вивчення не лише українських дослідників.
У статті сучасного польського діалектолога Михайла Лесіва в
хронологічному аспекті викладено історію дослідження підляських
(надбузько-поліських) говірок перед Першою Світовою війною2.
І пізніше означеного у статті М. Лесіва часу ці говірки теж були
у полі зору дослідників, хоч детального монографічного опису їх
ще немає. На сьогодні найповнішою лексикографічною працею,
присвяченою цим говіркам, є „Матеріали до словника
західнополіських говірок” М.М. Корзонюка3, яка, як зазначає у
передмові до неї П.Ю. Гриценко, „дає відносно повне уявлення про
1 Бевзенко С.П. Українська діалектологія. – К.: Вища школа, 1980. – С. 203.
2 Лесів М. Дослідження підляських говірок перед Першою Світовою війною //
Західнополіський діалект у загальноукраїнському та всеслов’янському
контекстах. – Випуск 4. – Луцьк: Вежа, 2007. – С. 133-153.
3 Корзонюк М.М. Матеріали до словника західнополіських говірок //
Українська діалектна лексика / Збірник наукових праць. – К.: Наукова думка,
1987. – С. 62-267.
склад і семантичну структуру лексики західнополіських говірок, а
також частково про їх фонетичні, акцентуаційні та граматичні
особливості”4. У „Матеріалах” представлена лексика не з усього
західнополіського ареалу, а лише з південного регіону Волинського
Надбужжя (52 населені пункти Володимир-Волинського та
Іваничівського районів Волинської області), говірки якого на всіх
мовних рівнях суттєво відрізняються від власне західнополіського
діалектного мовлення. Ці відмінності наявні і в лексико-
семантичній та дериваційній структурі прикметників загалом і
відносних зокрема.
Фактичним матеріалом для статті послужила названа
лексикографічна праця М.М.Корзонюка, залучені окремі лексеми,
взяті з інших наукових джерел, а також з власних записів автора у
селах Рядовичі, Риковичі, Павлівка, Щенятин, Соснина
Нововолинського району Волинської області. У статті
проаналізовано 107 лексичних одиниць.
У сучасних граматиках української мови та в довідниковій
літературі5 основною рисою відносних прикметників визначено
здатність виражати незмінні, сталі щодо міри вияву ознаки
предметів через відношення до інших предметів або дій чи за
належністю предмета особі (істоті).
У надбузько-поліських говірках є самобутні відносні
прикметники, різні за семантичними групами і в кількісному вияві.
Вони виражають ознаку предмета за відношеннями:
1) до конкретних предметів: гурушкув|атий 1. У вигляді
горошку (про узор на тканині), 2. ірон. кучерявий (105)6; цигл|овий,
рідко ‘оранжевий’ (252); грабáльний: граб|альний сьвід|арок
‘свердло для просвердлювання дірок у граблях, щоб вставляти
зубки’ (100); луб’їн|ий: луб’їн|иї с|ані (156) ; пур|ебліна кус|а ‘коса з
викривленим від невмілого косіння лезом’ (210); скибестий:
скиб|еста рулл|є (219); тичн|ей: тичн|ей гур|ох (238);
4 Гриценко П.Ю. Передмова до „Матеріалів до словника західнополіських
говірок” М.М.Корзонюка // Українська діалектна лексика / Збірник наукових
праць. – К.: Наукова думка, 1987. – С. 62.
5 Сучасна українська літературна мова. Морфологія. За ред. І.К. Білодіда. –
К.: Наукова думка, 1969. – С. 150;180-183; Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс
сучасної української літературної мови. – Ч. I. – К.: Вища школа, 1972. –
С. 251;257-258; Сучасна українська літературна мова [За ред А.П.
Грищенка]. – К.: Вища школа, 1997. – С. 372-375; Українська мова.
Енциклопедія. – Київ, 2000. – С. 489; Вихованець І., Городеньска К.
Теоретична морфологія української мови. – К., Пульсари, 2004 – С. 127-129.
6 У дужках подано сторінки за „Матеріалами до словника західнополіських
говірок” М.М. Корзонюка.
2) до абстрактних понять: дзюр|евий ‘дірявий’ (148);
зупр|авський ‘справжній’. Н|ащо мин|і діт|єчий р|овер – мині т|ато
к|упить зупр|авського. (131); фульг|овний, Послаблений,
ненатягнутий (про посторонки). В к|аруго пустор|онке з|авше
фульг|овниї (248). (У польській мові folga означає послаблення,
полегшення7); пар|естий ‘такий, який до пари’ (179); танд|етний
‘неякісний (про одяг, взуття)’ (У польській мові tandeta ‘дешеві
речі поганої якості’8) (236); пасин|єстий ‘з візерунком у смужку’
(179); тіл|єстий ‘блідорожевий; тілесний’ (238); сиридухр|асний:
сиридухр|асна нид|іля ‘неділя, яка припадає на середину Великого
посту’ (217);
3) до людини: батькувн|ей ‘вихований батьками’ (71);
люд|єчий ‘належний людині’. Люд|єчий слід – пув|арха, а к|іньській
– глуб|окий. (157); н|аський, рідко ‘наш, тутешній’. То чулув|ік з
н|аських люд|ей. (170); пуп|овий ‘такий, як у попа’ (201); сирут|еній
‘належний сиротам’ (217); хул|одний ‘нерідний (про батька, матір,
брата чи сестру)’ (251);
4) до тварини: гуруб|еній: гурубеній щав|ей ‘щавель
горобиний’ бот. Rumex acctosella L. (105); гл|евий ‘жовто-сірої
масті (про коня)’ (97); гуруб|енює мулук|о ‘пташине молоко’ (105);
луш|єчий ‘лошачий’ (156); мишакув|атий ‘мишастий (про масть
коня)’ (162); шп|акуватий ‘темно-сіро-коричневої масті (про коня)’
(262);
5) до рослини: кап|усьній ‘капустяний’. Н|аша баб|уня
з|авше хліб пікл|е на кап|усьньому л|есьці. (136); кун|иплий, рідко
‘конопляний’ (148); л|ісяний, заст. ‘Зроблений з верболозу’ְ (155);
паш|естий ‘добрий для корму (про солому)’. Сул|ома паш|еста,
навп|іл с трав|ою. (181); ядерн|ей 1. ‘свіжий, ядренистий’. Тра
вугурк|е вибир|ате р|ано, то вон|е б|удуть |ядернеї. 2. ‘повноцінний’.
С пул|єглуї пшин|еці ни б|уде |ядирного з|арна. (267);
6) до явища природи: ґвалт|овний ‘раптовий (про вітер,
бурю)’ (96); клапт|естий ‘лапатий (про сніг)’ (139); нав|альний
‘густий, раптовий (про дощ)’ (166); наг|альний ‘раптовий’. Так|ей
наг|альний віт|ир зирв|ався (166); палючк|ей 2. ‘обпалюючий (про
вітер з морозом)’ (177); пахн|ющий ‘пахучий’ (180);
7) до речовини, матеріалу, мінералу: бархан|овий
‘фланелевий’ (71); диль|ований ‘будівля, стіни якої викладені
брусами чи дошками’ (108); їдб|бабний, рідко ‘шовковий’ (132);
муцін|ей ‘борошняний’. На карт|охлі ни бир|е муцін|ого мішк|а
(165); пуртін|ей ‘пошитий з грубої тканини, мішковини’ (202);
7 Польско-русский словарь. Под ред. М.Ф. Розвадовской. – М.,1963. – С. 134.
8 Там же. – С. 625.
ґранат|овий, рідко ‘темно-синій’ (100); сирувць|овий: сирувць|овий
бат|иг ‘батіг, зроблений із сириці’ (217); шв|абський: швабська
сур|очка, заст. ‘сорочка з фабричного полотна’ (259);
8) до місця: буруз|енний ‘запряжений з правого боку (про
коня)’ (78); криж|овий: криж|ова дур|ога ‘роздоріжжя’ (143);
тут|айший ‘тутешній’ (242);
9) до часу: марцув|ей ‘березневий’ (160); сьвінт|ачний,
рідко ‘святковий (про одяг)’ (234); сьв|ітней, рідко. Те саме, що
сьвінт|ачний (234); триднь|овий: триднь|овий ґрунт, іст., заст.
‘земельний наділ, розмір якого залежав від кількох днів роботи на
ньому’ (240);
10) до числа: пуїд|енчий ‘одинарний’. Чи той шт|апиль
пуїд|енчий, чи пудв|ійний? (198); рузчвирт|ований, дієпр. до
розчвертув|ати ‘розламати на частини’ (211).
11) Найчисельнішу лексико-семантичну групу становлять
прикметники, що виражають ознаку за відношенням до дії (47 із
107). Серед них значно більше ад’єктивованих дієприкметників, які
втратили здатність керувати непрямими відмінками, тому не мають
залежних слів, а самі стали залежними від іменників чи інших
субстантивів, узгоджуючи свої граматичні форми із ними. Це
переважно пасивні дієприкметники з типовими для них
словотворчими афіксами: дуст|ояний, дієпр. до дуст|ояте9: Вжа
мак дуст|ояний, м|ожна зр|ізувате (113); зам|еканий ‘замкнутий’
(120); зблят|ований, дієпр. до блятув|ате: Ни став|ай на той
б|альок, бо він збл|ятований (125). Блятов|ате ‘доточувати
дерев’яну деталь по довжині’ (74); нам|уліней, дієпр. до мул|ете.
То піс|ок річкув|ей, нам|уліней. (168). М|улете, безос. ‘засипати
снігом чи піском’ (164); нап|етіней ‘напоєний (про теля)’ (169);
пр|ажиний, дієпр. до пр|ажите (189); пр|ажити ‘кип’ятити (про
молоко)’ (189); пуб|іджиний, дієпр. до пуб|ідите (195); пуб|ідити
‘скривдити’ (195); поск|ебліний, дієпр. до ск|иблетися (203);
ск|иблетися Лягати скибами (про дернисту чи забур’янену землю
під час оранки) (219); розд|опканий ‘розтоптаний’ (211);
розпит|аліний, дієпр. до розпит|алитися; розпит|алитися
‘розхристатися’ (211); тулуб|ліний, дієпр. до тулуб|ете (242);
тулуб|ете Теребити (про квасолю, мак, горох) (242); п|есаний:
п|есана кулід|а, рел.
1. Вечір перед релігійним святом Водохрещем 2. етн. Обрядова
вечеря напередодні свята Водохреща (181); п|ікний: п|ікна д|ішка
‘діжка, в якій розчиняють і місять тісто на хліб’ (185); присадн|а
кус|а, Коса, надто прихилена кінцем до кісся (191); рузб|іжний:
9 Пояснення подано ідентично до пояснень у “Матеріалах” М.М. Корзонюка.
рузб|іжна дур|ога (201): криж|овий: криж|ова дурога. Роздоріжжя
(143); р|уханий: р|уханий пир|іг. Пиріг із дріжджового тіста (213);
складн|ей: складн|ей пук|іс (220); убліжн|ий ‘тривалий, затяжний’
(244); тривузн|ей ‘тривкий’ (240).
Є окремі прикметники дієприкметникового походження, які
втратили свій зв’язок із дієслівними основами або пов’язані із ними
опосередковано, через субстантиви: вмул|отний, прикм. до
вмул|от. Тамт|ого р|оку пшин|иця бул|а вмул|отна (87); руд|евній
‘наявний від народження’. К|ажуть, що т|ая бул|єзь в нь|ого
руд|евняя. (210); убрук|ований ‘обчищений від кори’ (243);
дзюр|евий ‘дірявий’ (148); засікі|рований (122). Сікірув|ате
‘страхувати будинок’ (218); нап|етаний 2. перен. ‘пройнятий
чимось’ (169); п|етамий, рідко ‘рідний, питомий’ (182);
питль|овий: питль|овує с|ето Густе сито, на яке просівали
борошно грубого помолу (184); с|етьній; с|етьній хліб ‘хліб,
випечений із просіяного на сито борошна’. Ду п|ершуї вуйн|и р|ітко
хто їв с|етьній хліб (216); укул|естий: укул|естий двір ‘те саме, що
гумница’ (245); гумниц|а ‘подвір’я, оточене господарськими
будівлями’ (103); зас|ибний, рідко ‘багатий’ (122); пирив|’єзистий,
перен. ‘який має темну масть з білою поперечною смугою на череві
(про тварину)’ (182); пудк|асістий Білогрудий, білошиїй (про
тварину) (196).
Дериваційна структура відносних прикметників у надбузько-
поліських говірках хоч і спільна зі структурою цих прикметників в
інших діалектах української мови та в літературній мові, все ж вона
має особливі регіональні риси, які виявляються як серед твірних
основ , словотворчих засобів і словотворчого значення, так і в
регулярності й активності їх.
Абсолютна більшість відносних прикметників у надбузько-
поліських говірках зберігає генетично-етимологічні й морфологічні
зв’язки з тими словами, від яких вони утворені: граблі →
граб|альний, марець (березень) → марцув|ей, людина → люд|єчий,
їден (один) → поїд|енчий, сирота → сирут|еній. Словотвірний
аналіз відносних прикметників засвідчує, що вони утворені від
різних частин мови і мають лише похідну основу. За кількісними
показниками майже половина з проаналізованих слів – це
ад’єктивні пасивні дієприкметники, які зберігають свої словотвірні
та граматичні риси, але набули статичної ознаки до субстантива,
втративши при цьому здатність керувати непрямими відмінками
залежних іменників: дуст|ояний (мак) (113), диль|ована (стіна)
(108), нам|уліний (пісок) (168), нап|етіне ‘напоєне (теля)’ (169);
пр|ажине (молоко) (189) та інше.
За деривативними ознаками можна виділити такі основні типи
відносних прикметників:
1) утворені від основ інфінітива перехідних дієслів доконаного
чи недоконаного виду:
а) за допомогою суфікса –н(ий): залежати – зал|ізьній
зайвий (В нь|ого ник|оли не бул|о зал|ізьнього куск|а хл|іба);
прорідити – пор|ідний; навалитися – нав|альний (про дощ); засобити
– зас|ибний ‘багатий’; ублужите – убл|іжний (про дощ); пекти –
п|ікней; присадити – присадн|а (куса); рузбігатися – рузбіжн|а
(дорога); складати – складн|ей (пукіс); молотити – вмул|отний;
тулубити ‘теребити’ – тулуб|ліний;
б) за допомогою суфікса –ан(ий) та його фонетичного
варіанта –ян(ий): замикати – зам|еканий; засікіровате –
засікір|ований ‘застрахований (будинок)’; зблятувати –
зблят|ований ‘доточена по довжині дерев’яна деталь’; напетати –
нап|етаний ‘просякнутий’; нахрапувати – нахрап|ований;
розтоптати – рузд|обканий (відбулася асиміляція за дзвінкістю
([з]¬[т] → [д])) та дисиміляція двох глухих приголосних [п] і [к]);
убрукувати – убрук|ований ‘обчищений від кори’ (можливо, від
обрубувати); прустояти – пруст|ояний (про молоко, воду);
пудзьоґати – пудзь|оґаний ‘покльований, подзьобаний (про плоди)’;
писати – п|есаний; рухати – р|уханий (пиріг);
в) за допомогою суфікса –ен(ий) у його фонетичних
варіантах –ін(ий), –ин(ий): намулити – намулін|ей ‘засипаний
піском або снігом’; напоїти – напе|тіней (про теля); поскибитися
‘лягти скибами (про ріллю)’ – поск|ебліний; розпиталитися
‘розхристатися’ – розпит|аліний; пражити – пр|ажиний (про
молоко); пубідити ‘скривдити’ – пуб|іджиний;
2) значно менше зафіксовано ад’єктивованих активних
дієприкметників теперішнього і минулого часу. Вони утворені за
допомогою суфіксів –ч(ий), –уч(ий) ( –юч(ий)), –ющ(ий), –ш(ий),
–л(ий) і –ист(ий), (–іст(ий)): купувати – к|упчий; привикнути –
прив|екший; палити – палючк|ей ‘обпалюючий (про вітер або кисло-
солодкий, терпко-кислий смак напою чи страви)’; пувалятися –
пувал|ющий; смалити – смалючк|ей (про вітер, мороз); обпалювати
– обп|алюючий (про вітер з морозом); попектися – пуп|алкий;
залягати – зал|єглий; мастити – мастк|ей ‘слизький’; скупичувати –
ск|упчий ‘дорогий’; припадати – прип|адистий (про взуття);
пирив’язати – пирив’|єзистий; пудкасатися – пудк|асістий.
Ад’єктивовані активні дієприкметники виражають постійну ознаку
предмета, тому це дає підстави вважати їх відносними
прикметниками. Вони переважно не вільні в словосполученнях, бо
виражають статичні ознаки іменників, нерідко утворюючи з ними
сталі словосполучення.
3) Значну кількість відносних прикметників у надбузько-
поліських говірках утворено від іменникових основ за допомогою
таких суфіксів:
а) –н(ий): капуста – кап|усьній; ядро – |ядирней; граблі –
граб|альний; тичка – тичн|ей (гурох); тандита – танд|итний; їдбаб
(єдваб) – їдб|абний; свято – сьв|ітней, сьвінт|ачний;
б) –ов(ий) з фонетичними варіантами –ув(ий), –овн(ий),
–увн(ий): цегла – цигл|овий; піп – пуп|овий; фольга ‘спокій’ –
фольг|овий; бархат – барха|новий; марець – марцув|ей; ґранат –
ґрагнат|овий; сирувець – сирувць|овий; ґвалт – ґвалтовний; батько
– батькувн|ей;
в) –ест(ий), –єст(ий), які є фонетичними варіантами
суфікса
–ист(ий): клапоть – клапт|естий (сніг); скиба – скиб|еста (руллє);
паша – паш|еста (сулома); пара – пар|естий (до пари); паси –
пасин|єстий; тіло – тіл|єстий (блідо-рожевий колір);
г) –уват(ий): гурошок – гурушкув|атий; миша –
мишакув|атий ‘мишастий’ (про масть коня); шпак – шпакув|атий
‘темно-сіро-коричневої масті (про коня)’;
д) –ен(ий): гурубець – гуруб|еній ‘щавель горобиний’;
борозна – бороз|енний; сирута – сирут|еній;
е) –єч(ий) як варіант суфікса –ач(ий): лушє (лоша) –
луш|єчий; людина – люд|єчий;
ж) –ев(ий) як варіант суфікса –ав(ий): дзюра – дзюр|евий;
глей – гл|евий ‘жовто-сірої масті (про коня)’;
з) –ськ(ий): право – зупр|авський ‘справжній’; шваб –
шв|абський;
и) –ован(ий): диль ‘дошки певних розмірів, призначені
для будівництва’ – диль|ований;
к) –ян(ий), –їн(ий) як варіанти суфікса –ан(ий): ліс –
л|ісяний ‘зроблений з верболозу’; луб – луб’їн|ей.
Відносні прикметники в надбузько-поліських говірках
української мови становлять немалу частину їхнього лексичного
складу. Загалом більшість з них має спільні граматичні ознаки та
словотвірні риси з іншими говірками та українською літературною
мовою, але в них наявні й певні регіональні відмінності в
семантичній структурі та словотворенні. На спільносемантичній
основі, а саме, вираження ознаки за відношенням до предметів, у
надбузько-поліських говірках було виділено одинадцять лексико-
семантичних груп. Кількісна наповнюваність їх різна. групу
складають ті, що виражають ознаку предмета за його
функціональними особливостями або за призначенням.
Основами для творення відносних прикметників служать
переважно іменники, зокрема віддієслівні, дієприкметники,
числівники та прислівники. Творяться вони від типових
українських слів і лише зрідка від іншомовних за допомогою
суфіксів (у різних фонетичних варіантах), властивих відносним
прикметникам української мови.
Анна Козачук
Лексико-семантическая и деривационная структура
относительных прилагательных в надбузско-полесских говорах
украинского языка
В статье Козачук Анны «Лексико-семантическая и
деривационная структура относительных прилагательных в
надбузско-полесских говорах украинского языка» проанализирована
лексико-семантичекая и деривационная структура относительных
прилагательных в надбузско-полесских говорах; установлены их
основные словообразовательные типы и модели. Для исследования
использованы лексикографические источники и полевые записи
автора.
Ключевые слова: надбузско-полесские говоры, лексико-
семантические группы, относительные прилагательные,
деривационная структура, адъектированные причастия.
Ganna Kozachuk
Lexical-semantic and derivative structure of relational adjectives in
nadbuz’ko-pol’is’kykh (Western Buh basin and Polissya) dialects of
Ukrainian language was analyzed in article of Hanna Kozachuk
“Lexical-semantic and derivative structure of relational adjectives in
nadbuz’ko-pol’is’kykh (Western Buh basin and Polissya) dialects of
Ukrainian language”; main their word creational kinds and models
were established. Lexicographical sources and field investigations of
author were used in article.
Keywords: nadbuz’ko-pol’is’ki (Western Buh basin and Polissya)
dialects, lexical-semantic groups; relational adjectives; derivative
structure; adjectived gerundies.
|