Діалектна оцінна лексика: слобожансько-поліські паралелі
У статті розглянуто семантику, особливості творення та емоційне забарвлення лексем, які виконують оцінну функцію в українських східнослобожанських говірках, у їх зіставленні з оцінною лексикою поліських говірок....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Назва видання: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37516 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Діалектна оцінна лексика: слобожансько-поліські паралелі / В. Лєснова // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 178-185. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37516 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-375162012-10-18T12:11:58Z Діалектна оцінна лексика: слобожансько-поліські паралелі Лєснова, В. Описова діалектологія У статті розглянуто семантику, особливості творення та емоційне забарвлення лексем, які виконують оцінну функцію в українських східнослобожанських говірках, у їх зіставленні з оцінною лексикою поліських говірок. В статье рассмотрены семантика, особенности образования и эмоциональная окраска лексем, выполняющих оценочную функцию в украинских восточнослобожанских говорах, в их сравнении с оценочной лексикой полесских говоров. The article deals with the analysis of the semantics, peculiarities of formation and emotional coloring of the lexemes which perform an evaluation function in the Ukrainian East Sloboda dialects comparing them with the evaluation vocabulary of the Polesye ones. 2010 Article Діалектна оцінна лексика: слобожансько-поліські паралелі / В. Лєснова // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 178-185. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37516 811.161.2’282.2(477.54/.62+477.41/.42) uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Описова діалектологія Описова діалектологія |
| spellingShingle |
Описова діалектологія Описова діалектологія Лєснова, В. Діалектна оцінна лексика: слобожансько-поліські паралелі Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| description |
У статті розглянуто семантику, особливості творення та емоційне забарвлення лексем, які виконують оцінну функцію в українських східнослобожанських говірках, у їх зіставленні з оцінною лексикою поліських говірок. |
| format |
Article |
| author |
Лєснова, В. |
| author_facet |
Лєснова, В. |
| author_sort |
Лєснова, В. |
| title |
Діалектна оцінна лексика: слобожансько-поліські паралелі |
| title_short |
Діалектна оцінна лексика: слобожансько-поліські паралелі |
| title_full |
Діалектна оцінна лексика: слобожансько-поліські паралелі |
| title_fullStr |
Діалектна оцінна лексика: слобожансько-поліські паралелі |
| title_full_unstemmed |
Діалектна оцінна лексика: слобожансько-поліські паралелі |
| title_sort |
діалектна оцінна лексика: слобожансько-поліські паралелі |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Описова діалектологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37516 |
| citation_txt |
Діалектна оцінна лексика: слобожансько-поліські паралелі / В. Лєснова // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 178-185. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
| series |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| work_keys_str_mv |
AT lêsnovav díalektnaocínnaleksikaslobožansʹkopolísʹkíparalelí |
| first_indexed |
2025-07-03T19:16:52Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:16:52Z |
| _version_ |
1836654487262986240 |
| fulltext |
УДК 811.161.2’282.2(477.54/.62+477.41/.42)
Валентина ЛЄСНОВА
ДІАЛЕКТНА ОЦІННА ЛЕКСИКА:
СЛОБОЖАНСЬКО-ПОЛІСЬКІ ПАРАЛЕЛІ
У статті розглянуто семантику, особливості творення та
емоційне забарвлення лексем, які виконують оцінну функцію в
українських східнослобожанських говірках, у їх зіставленні з
оцінною лексикою поліських говірок.
Ключові слова: східнослобожанські говірки, поліські говірки,
оцінна назва, лексема.
У сучасній лінгвістиці однією з важливих є проблема „мова й
особистість”, безпосередньо пов’язана з категорією оцінності.
Оцінці підлягає передусім людина, її дії, вчинки, риси характеру,
зовнішність тощо. Як зазначала С.М. Толстая, „людина, її
діяльність та її свідомість – усе це сфери мови, усе несе на собі слід
слова, відблиск його смислів, конотацій та асоціацій; у мові можна
прочитати й дізнатися про людину все: її миттєве і вічне, явне і
приховане, її надії і страхи, смаки і оцінки. При цьому в мові все
пов’язане й наділене сенсом… І все об’єднане особистістю homo
loguens, його позицією і точкою зору, його ставленням до світу й
самого себе”.1
Сутність лінгвістичної категорії оцінки, її структурно-
семантичні та функціональні особливості, засоби її вираження, а
також суміжні з нею явища емотивності, експресивності,
образності були предметом дослідження багатьох вітчизняних і
зарубіжних мовознавців (Н.Д. Арутюнова, О.Л. Бєссонова,
В.М. Богуславський, Н.І. Бойко, О.М. Вольф, Т.А. Космеда,
Н.О. Лук’янова, В.М. Телія, В.А. Чабаненко та ін.). Підвищений
інтерес науковців до цієї проблеми й широке коло питань, які
підлягають вивченню, не випадкові, адже, як зауважує
Т.А. Космеда, семантична категорія оцінки належить до
універсальних, вона властива всім мовам як наслідок осмислення й
відображення дійсності.2
Водночас, у Вітчизняній лінгвістиці ще недостатньо звернуто
увагу на специфіку категорії оцінки в діалектному мовленні,
спільне й відмінне в семантиці та формальній структурі оцінних
1 Толстая С.М. Этнолингвистика Ежи Бартминьского // Бартминський Е.
Языковой образ мира: очерки по этнолингвистике. – М.: Индрик, 2005. –
С. 10.
2 Космеда Т. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток
категорії оцінки. – Л.: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – С. 305.
номенів у різних говірках української мови. І.А. Оссовецький,
вивчаючи лексику сучасних російських говорів, слушно
зауважував, що в діалектному мовленні є особливий, доволі
розгалужений фонд лексики, у якій емоційний заряд починає
домінувати над логічним змістом.3 На часі – ґрунтовне вивчення
способів і засобів вираження оцінки на якнайширшому діалектному
матеріалі, визначення різнодіалектних лексичних ізоглос, що
окреслюють ареали тих чи тих мовних явищ, зважаючи ще й на те,
що „репрезентація й семантична структура діалектної лексики,
варіативність її значень у просторовій проекції залишаються в
сучасному мовознавстві недостатньо вивченими.”4
Усе сказане й визначає актуальність пропонованої розвідки,
мета якої – установити паралелі між слобожанськими й поліськими
говірками щодо функціонування в них оцінної лексики, яка
характеризує людину.
Визначена мета передбачає розв’язання таких завдань: виявити
лексеми на позначення зовнішності людини та рис її характеру,
властиві слобожанським і поліським говіркам; проаналізувати
спільні й відмінні риси семантики цих лексем та їх формальної
структури в порівнюваних ареалах.
Матеріалом для виявлення слобожансько-поліських паралелей
стали власні польові записи фактичного матеріалу в українських
східнослобожанських говірках, а також опубліковані діалектні
лексикографічні праці – словники східнослобожанських та
поліських говірок.5
Вибір ареалів для зіставлення не є випадковим, про зв’язок
новостворених східнослобожанських говірок із поліськими як
одним із джерел постання перших учені говорили неодноразово.6
Значна частина виявлених паралелей не мають семантичних та
формальних відмінностей в аналізованих говірках (тут і далі
першими подаємо лексеми, властиві східнослобожанським
говіркам; покликаючись на лексикографічні джерела,
3 Оссовецкий И.А. Лексика современных русских народных говоров. – М.:
Наука, 1982. – С. 38.
4 Мартинова Г.І. Середньонаддніпрянсько-слобожанські лексичні ізоглоси
(за результатами регіонального вивчення) // Лінгвістика : зб. наук. пр. –
Луганськ, 2005. – № 2. – С. 150-157.
5 Словник українських східнослобожанських говірок / К. Глуховцева,
В. Лєснова, І. Ніколаєнко, Т. Терновська., В. Ужченко. – Луганськ, 2002. –
234 с.; Аркушин Г.Л. Словник західнополіських говірок : у 2 т. – Луцьк : Вежа,
2000. – Т. 1. – ХХІV + 354 с.; Т. 2. – 458 с.; Лисенко П.С. Словник поліських
говорів. – К.: Наук. думка, 1974. – 260 с.
6 Див.: Глуховцева К.Д. Динаміка українських східнослобожанських говірок:
монографія. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – 592 с.; Глуховцева К.Д.
Східнослобожанські українські говірки : наук.-навч. посіб. – Вип. 1. –
Луганськ, 2001. – 107 с.
використовуємо такі умовні скорочення: СУССГ – Словник
українських східнослобожанських говірок, СЗПГ – Словник
західнополіських говірок, СПГ – Словник поліських говорів):
|бабник – |бабник ‘чоловік, що упадає за чужими
жінками’ (СУССГ, с. 19; СЗПГ, т. 1, с. 6);
ва|лах – ва|лах ‘неповороткий чоловік’ (СУССГ, с. 35;
СЗПГ, т. 1, с. 42);
жа|д’уга – жа|д’уга ‘скупа людина’ (СУССГ, с. 74;
СЗПГ, т. 1, с. 152);
жид – жид ‘скупа хитра людина’ (СУССГ, с. 75; СЗПГ,
с. 155);
л’іў|шак – л’іў|шак ‘лівша’ (СУССУГ, с. 188; СЗПГ, т. 1,
с. 287);
|н’ун’а – |н’ун’а ‘плакса’ (СУССГ, с. 144; СЗПГ, т. 1,
с. 352);
по|хатник – по|хатник ‘людина, яка не виконує ніякої
роботи, а вештається по хатах, відвідуючи сусідів та знайомих’
(СУССГ, с. 174; СЗПГ, т. 2, с. 79);
пришеи|лепок – пришеи|лепок ‘дурень’ (СУССГ, с. 176;
СЗПГ, т. 2, с. 92).
Виявлено також паралелі, репрезентанти яких мають
семантичні відмінності:
бла|гиĭ ‘хворий’ (СУССГ, с. 27) – бла|гиĭ ‘худий’ (СЗПГ,
т. 1, с. 22);
бу|бун ‘той, хто постійно бубонить, щось бурмотить
про себе’ (СУССГ, с. 32) – бу|бун ‘людина, яка невиразно говорить’
(СЗПГ, т. 1, с. 35);
г|лушка ‘глуха жінка’ (СУССГ, с. 52) – г|лушка ‘той, хто
не чує або недочуває’ (СЗПГ, т. 1, с. 92);
криво|н’іг ‘клишава людина (СУССГ, с. 108) – криво|ног
‘такий, що має криві ноги’ (СЗПГ, т. 1, с. 253); у цій паралелі
фіксуємо фонетичні відмінності щодо вияву фонем /о/ та /і/ в
новому закритому складі;
кри|вун ‘чоловік, який має одну ногу коротшу за другу’
(СУССГ, с. 108) – кри|вун ‘такий, що має криві ноги’ (СЗПГ, т. 1, с.
253);
неих|л’уĭ ‘лінива людина’ (СУССГ, с. 141) – неих|л’уĭ
‘нерозторопний, роззява’; ‘неохайний, нечепура’ (СПГ, с. 136);
|тош۠ч’іĭ ‘той, який має худе, сухорляве тіло’ (СУССГ,
с. 208) – |тошчиĭ ‘худий’; хворобливий’ (СЗПГ, т. 2, с. 206);у цій
паралелі фіксуємо також фонетичну відмінність – палатальність
шиплячого [ч’] та напівпалатальність [ш۠] у східнослобожанських
говірках та твердість цих звуків у західнополіських;
х|воĭда ‘безпутна жінка’ (СУССГ, с. 216) – х|воĭда
‘дівчина легкої поведінки’ (СЗПГ, т. 2, с. 226) ‘неохайний,
нечупара’ (СПГ, с. 223);
|хилиĭ ‘який не має великої фізичної сили (СУССГ, 217)
– |хилиĭ ‘худий (СЗПГ, т. 2, с. 227);
|шкодник ‘бешкетник’; ‘пустун’ (СУССГ, с. 227) –
|шкодник ‘той, хто робить якесь зло, шкоду’ (СЗПГ, т. 2, с. 268).
Як бачимо, у наведених паралелях семантика репрезентантів
має незначні відмінності, усі вони зберігають яскраво виражене
значення оцінності, подеколи відрізняючись лише тим, що
характеризують людину однієї конкретної статі або незалежно від
її статевої приналежності (напр. г|лушка ‘глуха жінка’ в
східнослобожанських говірках та ‘той, хто не чує або недочуває’ в
західнополіських) або кількістю наявних можливих значень (напр.,
лексему х|воĭда в східнослобожанських говірках використовують як
негативну оцінну назву безпутної жінки, а в поліських – дівчини
легкої поведінки та неохайної людини, нечупари).
Окремо виділяємо ті паралелі, репрезентанти яких, імовірно,
можна віднести до міжговіркових омонімів, оскільки сема
оцінності властива їм тільки в одному діалектному континуумі, в
іншому вони мають лише денотативне значення, називаючи
конкретний предмет або реалію:
дук ‘отвір посередині млинового колеса’ (СУССГ, с. 71) –
дук ‘жадібна, корислива, скупа людина (СПГ, с. 70);
кри|вул’а ‘ручка на держаку коси’ (СУССГ, с. 108) –
кри|вул’а ‘такий, що має криві ноги’ (СЗПГ, т. 1, с. 253);
|ман’ка ‘торба, з якої розсівали зерно’ (СУССГ, с. 124) –
|ман’ка ‘лівша’ (СЗПГ, т. 1, с. 304).
Частина паралелей мають відмінності у фонетичному
оформленні:
бреих|ло – брих|ло ‘обманщик, брехун’ (СУССГ, с. 31;
СЗПГ, т. 1, с. 32); у наведеній паралелі відбито різний ступінь
наближення фонеми /е/ до /и/ в ненаголошеній позиції7;
веир|гило – веир|ґило ‘здоровань’ (СУССГ, с. 36; СЗПГ,
т. 1, с. 49); задньоязиковій фонемі /ґ/, наявній у західнополіському
варіанті наведеної лексеми, відповідає фарингальна фонема /г/ у
східнослобожанському варіанті, це є типовою для останніх говірок
рисою, про що неодноразово зазначали дослідники8;
7 Про заступлення в ненаголошеній позиції фонеми /е/ фонемою /и/ в
західнополіських говірках див., напр.: Матвіяс І.Г. Українська мова і її говори.
– К. : Наук. думка, 1990. – С. 54.
8 Див., напр.: Шарпило Б.А. Українські говірки Луганщини в їх відношенні до
діалектної системи південно-східного наріччя української мови. – Луганськ,
1959.
зинзо|окиĭ – зизо|вокиĭ ‘косоокий’ (СУССГ, с. 86; СЗПГ,
т. 1, с. 189); у цій паралелі спостерігаємо характерну для поліських
говірок фонетичну рису – наявність протетичного приголосного [в]
у лексемі воко (літ. око), збереженого в композиті, яка не властива
східнослобожанським говіркам;
кривун|жа – криво|нджа ‘такий, що має криві ноги’
(СУССГ, с. 108; СЗПГ, т. 1, с. 253); наявність африкати в
західнополіському варіанті та заступлення її фрикативною
фонемою в східнослобожанському – типові для аналізованих
говірок фонетичні риси;
по|хатниц’а – по|хатница ‘людина, яка не виконує
ніякої роботи, а ходить по хатах, відвідуючи сусідів та знайомих’
(СУССГ, с. 174; СЗПГ, т. 2, с. 108);
|пухт’а – |пухта ‘товстуля, товстуха (СУССГ, с. 180;
СПГ, с. 180); у цій паралелі, як і в попередній, відмінність полягає в
наявності – відсутності палатальної ознаки в кінцевому
приголосному основи відповідно в східнослобожанських та
поліських говірках, імовірно, таку відмінність можна кваліфікувати
як фонетико-морфологічну;
сл’і|пак – сли|пак ‘той, що недобачає’ (СУССГ, с. 193;
СЗПГ, т. 2, с. 154); у західнополіському варіанті відбито типову для
цих говірок рефлексацію колишнього [h] в ненаголошеній позиції
через [и]9;
ш۠|ч’уплиĭ – ш|чуплиĭ ‘худий, невисокого росту’ (СУССГ,
с. 231; СЗПГ, т. 2, с. 282); палатальність шиплячого [ч’] та
напівпалатальність [ш۠] – одна з характерних рис
східнослобожанського консонантизму, натомість у поліських
говірках ці приголосні звуки послідовно тверді.
Отже, більшість фонетичних відмінностей у зафіксованих
слобожансько-поліських паралелях оцінної лексики зумовлені
типовими фонетичними особливостями аналізованих говірок і
мають системний характер.
До граматичних відмінностей відносимо ті випадки, коли
повній формі прикметника, зафіксованого в східнослобожанських
говірках, у поліських відповідає усічена, що є типовим для
останніх.10 При цьому інших формальних та семантичних змін не
виявлено:
близо|рукиĭ – близо|руки ‘короткозорий’ (СУССГ, с. 27;
СПГ, с. 33);
вилу|патиĭ – вилу|пати витрішкуватий, з випуклими
очима’ (СУССГ, с. 39; СПГ, с. 44).
9 Бевзенко С.П. Українська діалектологія : навч. посіб. для студ. філол. ф-тів
ун-тів і пед. ін.-тів. – К.: Вища шк., 1980. – С. 42.
10 Бевзенко С.П. Зазначена праця. – С. 202.
Ще в одному випадку, крім протиставлення повної форми
прикметника в східнослобожанських говірках та усіченої в
західнополіських, спільнокореневі лексеми з однаковою
семантикою мають різну морфемну будову:
дурку|ватиĭ – дуру|вати ‘дурнуватий, нерозумний’
(СУССГ, с. 72; СЗПГ, т. 1, с. 148).
Частина виділених паралелей мають відмінності в морфемній
будові лексем при семантичній їх тотожності або близькості. До
них відносимо випадки, коли:
1) аналізовані лексеми різняться одним із компонентів
складного слова:
бабо|л’уб – бабо|дур ‘той, що упадає за чужими жінками’
(СУССГ, с. 19; СЗПГ, т. 1, с. 6); у наведеній паралелі друга лексема
містить, безперечно, виразнішу негативну оцінку, яка в першому
прикладі дещо завуальована, що вмотивовано значеннями дієслів,
від яких утворено аналізовані композити, – любити і дурити.
2) аналізовані лексеми різняться суфіксами:
|витр’ішок – |витр’ішка ‘людина з витрішкуватими
очима’ (СУССГ, с. 40; СЗПГ, т. 1, с. 60);
ў|далиĭ ‘спритний, вправний’ (СУССГ, с. 36) – ў|датниĭ
‘умілий’ (СЗПГ, т. 1, с. 46);
з|дохл’а ‘дуже худа людина’ (СУССГ, 86) – здох|л’атина
‘худа, слабосила людина’ (СЗПГ, т. 1, с. 186);
кривун’|д’а ‘людина, яка має одну ногу коротшу за другу’
(СУССГ, с. 108) – кривун|д’ака ‘такий, що має криві ноги’ (СЗПГ,
т. 1, с. 253);
мот ‘шахрай’ (СУССГ, с. 130) – мот’у|ниско ‘обманщик,
брехун’ (СЗПГ, т. 1, с. 321);
мурко|тун – мурко|тело ‘той, хто говорить невиразно’
(СУССГ, с. 132; СЗПГ, т. 1, с. 324);
|син’ка ‘п’яна людина’ (СУССГ, с. 190) – си|н’ушник
‘п’яниця’ (СЗПГ, т. 2, с. 145);
т|р’іска ‘дуже худа жінка’ (СУССГ, с. 209) – тр’ісу|маха
‘худа людина’ (СЗПГ, т. 2, с. 210).
Як свідчить наведений матеріал, у кількох західнополіських
варіантах оцінних номенів пейоративність підкріплено
відповідними суфіксами згрубілості, зневажливості, фамільярності
(здох|л’атина, кривун|д’ака, мот’у|ниско, тр’ісу|маха).
Окремо проаналізуємо репрезентацію в аналізованих говірках
семи ‘лівша, людина, яка лівою рукою володіє краще, ніж правою’.
У східнослобожанських говірках зафіксовано лише іменник
л’іў|шак для номінації чоловіка-лівші та іменники л’і|вач’ка,
л’іў|шач’ка для номінації жінки-лівші, уживані спорадично
(СУССГ, с. 118). У поліських говірках репертуар репрезентантів
зазначеної семи з коренем лів- значно ширший: л’і|вак, л’і|вач,
л’і|ваш, л’і|вун, л’іў|шак, л’іў|шун (СЗПГ, т. 1, с. 287). Як бачимо,
спільним для аналізованих ареалів є лише номен л’іў|шак.
Зазначимо, що в східнослобожанських говірках відома й лексема
л’і|вак, але значення її відмінне – ‘підручний, запряжений з лівого
боку в парі з борозенним’ (про коня, вола) (СУССГ, с. 118).
Як свідчить фактичний матеріал, записаний у
східнослобожанських говірках у 1989 – 2010 рр., частота вживання
в цьому діалектному континуумі суфіксальних іменників – оцінних
назв різноманітних якостей та рис характеру людини – є значно
меншою порівняно з відповідними атрибутивними
словосполученнями, субстантивованими прикметниками та
описовими формами різних структурних типів.11 З огляду на це
виділяємо паралелі, у яких східнослобожанському прикметнику
оцінної семантики в поліських говірках відповідає
спільнокореневий іменник, що характеризує людину:
леигко|битниĭ ‘легковажний (про людину, переважно
жінку)’ (СУССГ, с. 116) – леигко|бит ‘ледача людина, ледар’ (СПГ,
с. 113);
мах|л’арс’киĭ ‘той, у якому є обман’ (СУССГ, с. 125) –
мах|л’ар ‘нечесна людина, шахрай’ (СЗПГ, т. 1, с.308);
під|лизливиĭ ‘улесливий’ (СУССГ, с. 162) – під|лизник
‘підлабузник’ (СЗПГ, т. 2, с. 101);
ци|батиĭ ‘той, хто має довгі ноги (про людину)’ (СУССГ,
с. 220) – ци|бач ‘довгоногий чоловік’ (СЗПГ, т. 2, с. 240).
Зауважимо, що паралелі можна встановити також щодо
функціонування в аналізованих говірках окремих словотвірних
моделей, зокрема наявності суфіксів найрізноманітніших
експресивних відтінків.
Так, обом типам говірок властиві пейоративні оцінні іменники
із згрубілим суфіксом -уг (-юг), що посилює значення негативної
якості, виявленої початковою основою. При цьому репертуар таких
іменників, за свідченнями проаналізованих лексикографічних
джерел, у східнослобожанських говірках ширший, ніж у поліських:
во|р’уга, жа|д’уга, жмо|т’уга, л’еінт’а|йуга, наха|л’уга, неик|л’уга,
неиўда|л’уга, рак|л’уга, упеир|т’уга (СУССГ, с. 46, 74, 77, 117, 137,
138, 140, 181, 213). Словник західнополіських говірок фіксує такі
слова з аналізованим суфіксом: жа|д’уга, зло|д’уга, кра|д’уга,
пйа|н’уга (СЗПГ, т. 1, с. 152, 191, 249, т. 2, с. 110). Принагідно
зауважимо, що, покликаючись лише на це лексикографічне
джерело, важко встановити точний відтінок емоційно-оцінного
забарвлення названих лексем, оскільки три перші наведені
приклади подано в словнику з позначкою згрубіле, а останній – з
11 Детальніше про це див.: Лєснова В.В. Номінація рис людини в українських
східнослобожанських говірках : монографія / В.В. Лєснова. – Луганськ:
Альма-матер, 2004. – 193 с.
позначкою зневажливе. Уніфікація та обґрунтування додаткових
позначок у лексикографічних працях, зокрема діалектних, –
важливе питання сучасної лінгвістики, яке потребує детальної
розробки.
Спільними для аналізованих говірок, але менш функціонально
активними є суфікси суб’єктивної оцінки -ак (-як): криву|л’ака
(СУССГ, с. 108) – кривун|д’ака, скупин|д’ака (СЗПГ, т. 1, с. 253, т. 2,
с. 153) та -ег: здоро|вега (СУССГ, с. 86) – н’і|мега (СЗПГ, т. , с. 349).
Останню лексему, хоча вона й позначає національність ‘німець’,
відносимо до оцінних, зважаючи на її виразне негативно-емоційне
забарвлення. Суфікс -аг (-яг), спорадично зафіксований у
східнослобожанських говірках у складі оцінних назв (во|р’ага,
ку|р’ага – СУССГ, с. 46, 113), у західнополіських уживаний як
згрубілий у соматизмах ґул’|маґа ‘велика ґуля’ та мор|д’ага ‘морда’
(СЗПГ, т. 1, с. 122, 319).
Отже, між слобожанськими та поліськими говірками виявлено
чимало спільних рис у репрезентації оцінних номенів.Водночас,
зафіксовано й значні відмінності аналізованих лексем, переважно
щодо їх фонетичного оформлення та морфемної будови.
Перспективу дослідження вбачаємо в його подальшому
проведенні на більшому фактичному матеріалі та щодо ширшого
діалектного ареалу.
Леснова Валентина. Диалектная оценочная лексика:
слобожанско-полесские параллели
В статье рассмотрены семантика, особенности образования
и эмоциональная окраска лексем, выполняющих оценочную
функцию в украинских восточнослобожанских говорах, в их
сравнении с оценочной лексикой полесских говоров.
Ключевые слова: восточнослобожанские говоры, полесские
говоры, оценочное название, лексема.
Lesnova Valentyna. Dialectal Evaluation Vocabulary: Sloboda
and Polesye Parallels
The article deals with the analysis of the semantics, peculiarities of
formation and emotional coloring of the lexemes which perform an
evaluation function in the Ukrainian East Sloboda dialects comparing
them with the evaluation vocabulary of the Polesye ones.
Key words: East Sloboda dialects, Polesye dialects, evaluation
name, lexeme.
|