Статичне й динамічне у фонетичній і фонологічній системах північних середньонаддніпрянських говірок
У статті визначено статичні й динамічні елементи північних середньонаддніпрянських говірок у часовому вимірі та в мовному просторі, що засвідчує особливості формування цих говірок....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Назва видання: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37518 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Статичне й динамічне у фонетичній і фонологічній системах північних середньонаддніпрянських говірок / Г. Мартинова // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 201-209. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37518 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-375182012-10-18T12:11:21Z Статичне й динамічне у фонетичній і фонологічній системах північних середньонаддніпрянських говірок Мартинова, Г. Описова діалектологія У статті визначено статичні й динамічні елементи північних середньонаддніпрянських говірок у часовому вимірі та в мовному просторі, що засвідчує особливості формування цих говірок. Статья посвящена анализу статических и динамических элементов северных среднеподнепровских говоров во времени и языковом пространстве, свидетельствуюющие об особенностях их формирования. The article focuses on the static and dynamic elements of northern mid-upper-Dnieper dialects based on the time dimension and lingual area that notify the peculiarity of formation of these dialects. 2010 Article Статичне й динамічне у фонетичній і фонологічній системах північних середньонаддніпрянських говірок / Г. Мартинова // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 201-209. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37518 811.161.2’282’34 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Описова діалектологія Описова діалектологія |
| spellingShingle |
Описова діалектологія Описова діалектологія Мартинова, Г. Статичне й динамічне у фонетичній і фонологічній системах північних середньонаддніпрянських говірок Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| description |
У статті визначено статичні й динамічні елементи північних середньонаддніпрянських говірок у часовому вимірі та в мовному просторі, що засвідчує особливості формування цих говірок. |
| format |
Article |
| author |
Мартинова, Г. |
| author_facet |
Мартинова, Г. |
| author_sort |
Мартинова, Г. |
| title |
Статичне й динамічне у фонетичній і фонологічній системах північних середньонаддніпрянських говірок |
| title_short |
Статичне й динамічне у фонетичній і фонологічній системах північних середньонаддніпрянських говірок |
| title_full |
Статичне й динамічне у фонетичній і фонологічній системах північних середньонаддніпрянських говірок |
| title_fullStr |
Статичне й динамічне у фонетичній і фонологічній системах північних середньонаддніпрянських говірок |
| title_full_unstemmed |
Статичне й динамічне у фонетичній і фонологічній системах північних середньонаддніпрянських говірок |
| title_sort |
статичне й динамічне у фонетичній і фонологічній системах північних середньонаддніпрянських говірок |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Описова діалектологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37518 |
| citation_txt |
Статичне й динамічне у фонетичній і фонологічній системах північних середньонаддніпрянських говірок / Г. Мартинова // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 201-209. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. |
| series |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| work_keys_str_mv |
AT martinovag statičnejdinamíčneufonetičníjífonologíčníjsistemahpívníčnihserednʹonaddníprânsʹkihgovírok |
| first_indexed |
2025-07-03T19:17:00Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:17:00Z |
| _version_ |
1836654495717654528 |
| fulltext |
УДК 811.161.2’282’34
Ганна МАРТИНОВА
СТАТИЧНЕ Й ДИНАМІЧНЕ У ФОНЕТИЧНІЙ І
ФОНОЛОГІЧНІЙ СИСТЕМАХ ПІВНІЧНИХ
СЕРЕДНЬОНАДДНІПРЯНСЬКИХ ГОВІРОК
У статті визначено статичні й динамічні елементи північних
середньонаддніпрянських говірок у часовому вимірі та в мовному
просторі, що засвідчує особливості формування цих говірок.
Ключові слова: середньонаддніпрянський діалект, північні
середньонаддніпрянські говірки, статичні явища, динамічні
елементи.
Специфіку української діалектології кінця XX – початку
ХXI ст. становить прагнення якнайповніше представити різні
структурні рівні говорів української мови, проаналізувати властиві
їм тенденції розвитку, виявити їхню ареальну поведінку. Наявність
Атласу української мови (АУМ), регіональних атласів, великого за
обсягом і значущістю фактичного матеріалу дають змогу
досліджувати не лише типові явища діалектних систем і специфіку
їхнього функціонування, а й такі елементи, що „виявляють
динаміку розвитку, внутрішні тенденції постійного руху живого
організму діалектного мовлення”1.
В українській діалектології вироблено два основні підходи до
вивчення статики й динаміки говірок. Перший із них полягає у
виявленні диференційних рис діалектів в історичному розвитку
шляхом аналізу різночасових свідчень (сучасних дослідникові
фактів, матеріалів місцевих писемних пам’яток, лексикографічних
джерел, окремих праць тощо2). В останні десятиліття вчені
прагнуть розглядати статичне й динамічне з позицій лінгвістичної
географії в синхронному одночасовому вимірі в мовному просторі3,
1 Коць-Григорчук Л. Лінгвістично-географічне дослідження українського
діалектного простору: Монографія. – Нью-Йорк – Львів, 2002. – С. 77.
2 Докладніше див. за: Глуховцева К.Д. Динаміка українських
східнослобожанських говірок: Монографія. – Луганськ : Альма-матер, 2005. –
С. 17-18.
3 Коць-Григорчук Л. Лінгвістично-географічне дослідження українського
діалектного простору: Монографія. – Нью-Йорк – Львів, 2002. – С. 70-84;
Костів О. Статичне й динамічне у визначенні ареалу обниження
наголошених голосних переднього ряду // Діалектологічні студії. 1 Мова в
часі і просторі: Збірник на пошану Дмитра Гринчишина / Відповідальні
редактори П. Гриценко, Н. Хобзей. – Львів: Інститут українознавства імені
І. Крип’якевича НПН України, 2003. – С. 213-221; Глуховцева К.Д. Динаміка
українських східнослобожанських говірок: Монографія. – Луганськ: Альма-
матер, 2005. – 591 с.
зокрема „з уваги на наявність в діалектному матеріялі
закономірного й випадкового, врівноваженого та
врівноважуваного, а то й зовсім лабільного”4. На думку Л.Г. Коць-
Григорчук, уже сам просторовий фільтр, що діє в
лінгвогеографічному зображенні діалектних рис, сприяє виділенню
того, що „добре картографується”; утворює однорідні ареали, і
того, що „картографується погано”, репрезентуючи відповідно
виразні й невиразні протиставлення на карті. Перші статичні
елементи мови дослідниця називає явищами, а другі – тенденціями,
які кваліфікує як узагальнені закономірні одиниці її динаміки
мови5. Упровадження цього прийому дослідження мовної динаміки
говірок стало можливим завдяки наявності АУМ та регіональних
атласів, адже, з одного боку, свідчення великих ареалів дають
змогу з’ясувати ступінь вияву явища в діалектному континуумі, а з
іншого – частоту вияву картографованих елементів за окремими
мовними позиціями найкраще представлено в окремих говірках.
Регіональне дослідження дає змогу простежити за реалізацією
динамічних елементів у конкретних говірках, у мовленні різних
респондентів із залученням статистичних підрахунків, визначити
територію поширення, послаблення чи інтенсифікацію тенденції6.
Мета статті – визначити статичні й динамічні елементи у
фонетичній і фонологічній системах північних
середньонаддніпрянських говірок, проаналізувати особливості
їхнього функціонування в часі й просторі.
Дескриптивне вивчення фонетики й фонології
середньонаддніпрянського діалекту південно-східного наріччя
української мови, яке було поєднано з лінгвогеографічним
аналізом, дозволило виявити типові явища його центральної й
периферійних зон та особливості, що демонструють взаємодію
різнодіалектних елементів, їхню „вібрацію” на периферії
досліджуваного ареалу7. Статичні явища, що утворюють суцільні
ареали, засвідчують єдність середньонаддніпрянського діалектного
континууму, тоді як риси, які формують острівні мікроареали чи
розвинулися в його периферійних говірках, є наслідком
історичного розвитку говору, багатовікових міграційних рухів
населення.
Північні середньонаддніпрянські говірки виявляють виразну
спільність фонологічної і фонетичної систем із центральними: 12 із
14 характерних особливостей середньонаддніпрянського діалекту
4 Коць-Григорчук Л. Лінгвістично-географічне дослідження українського
діалектного простору: Монографія. – Нью-Йорк-Львів, 2002. – С. 70.
5 Там же...– С. 70-71.
6 Див.: Мартинова Г. Середньонаддніпрянський діалект. Фонологія і
фонетика: Монографія. – Черкаси: Тясмин, 2003. – С. 74-86, к. 14.
7 Докладніше див: Мартинова Г. Зазначена праця ... – С. 253-276; 279-
313.
мають у говірках обох зон однакову реалізацію і лише вияви двох із
них є відмінними в окремих позиціях, засвідчуючи збереження в
північних середньонаддніпрянських говірках окремих елементів
поліської діалектної системи, зокрема це особливості реалізації /і/
різного походження та опозиції /р/ : /р’/ у середині слова8 (див.
табл. 1).
Особливості вокалізму північних середньонаддніпрянських
говірок чітко репрезентовано на синтетичних картах „Структури
наголошеного вокалізму”, ”Структури ненаголошеного вокалізму”,
де скартографовано не тільки систему статичних явищ,
притаманних цим говіркам, а й тенденцію до урівноваженої
артикуляції виявів фонем /і/, /и/ та /е/. Крім звуженої артикуляції
фонем /е/ (←[и], [ие], [е]) та зрідка обниженої /и/ (←[ие]),
функціонують звуки [і], [іи], [иі], що репрезентують в окремих
наголошених і ненаголошених позиціях фонеми /і/, /и/. Зокрема,
структурну організацію голосних у підсистемі наголошеного
вокалізму /і/, /и/, /е/, /у/, /о/, /а/ в північних
середньонаддніпрянських говірках ускладнюють архіфонеми <іи>,
<иі>, що нейтралізують протиставлення /і/ : /и/ в кількох позиціях
слова (ініціальній, зрідка в середині та в кінці слова) незалежно від
наголошеності / ненаголошеності. Так, репрезентантами /і/ в
ініціальній позиції можуть бути [и], [іи], [иі]: |иниǐ, |ин’іǐ, |иншиǐ,
и|начиĭ, |инеǐ, |инаǐ, ин|дик, |иін’іǐ, |іин’іǐ, |іиншиǐ, |искра, иск|рит’,
иск|риц’:а, Ил’|кова, инва|л’ід тощо, проте ці вияви мають
нерегулярний характер. Зменшення функціонального навантаження
/і/ в північних середньонаддніпрянських говірках також зумовлене
тим, що в них *і, *о, *е, зрідка *ě не завжди рефлексує звук [і]. Це
засвідчено в прийменниках, префіксах пид-, оби-, оди-, зи-, рози-:
пид^пар, пид^|боком, пид^|голови, пид^|ноги, пид|н’ом,
пидн’і|майу, пидог|р’ійиш, пид|париш, піид|ходит’, п˙і|дийшло,
піид|лиў, зрідка в середині слова: ри(іи)|л’:а, ри|л’а, сим|й(н’)а,
сем|н’а, |семй(н’)і, на^|семйу, |попи(е, еи)л, |погри(е, еи)б, роў|чак,
спод|ниц’а, с|тул˙ец’, с|тул( )̇чик, пош|ла, у закінченнях іменників 3
відміни у род., дав., місц. в. одн., іменників жін. р. з основою на
шиплячий у род. в. одн. та наз. в. мн., прикметників і займенників у
наз. в. мн.: п|р’ажи, г|роши, |воши, |д’іжи, |миши, |уши, |очи,
з^|ночи, д’і|жи, |соли, |сов˙істи, |радости, п|лоскони, |памйати,
с|мерти, з^|осини, та|ки |гарни |кисли гур|ки, мис|ки ви|лики
по|лиўйани, с’іл’с’|ки, |руки золо|ти, |менши бра|ти, г|роши |добри,
|р’ідни, |ноги |пухли. Перерозподіл функціонального навантаження
фонем /і/ та /и/, зрідка /е/, /о/, /у/, виникнення архіфонем ‹іи›, ‹иі›
відбувається переважно в північній смузі середньонаддніпрянських
говірок, а в окремих словах (|ин’іǐ, ин|дик, |соли) на всій території
8 Докладніше див: Мартинова Г. Зазначена праця ... – К. № 49, 50, 51.
досліджуваного ареалу (к. 9)9. На реалізацію /і/ звуком, середнім між
[и] та [і], у говірках Переяслав-Хмельницького й Бориспільського
р-нів на Київщині (північних середньонаддніпрянських і
перехідних середньонаддніпрянсько-поліського типу) указував
В.М. Брахнов10. У типово поліських говірках давні *і, *и
репрезентує голосний переднього ряду високого ледь обниженого
підняття [іи], [иі], причому перший з них властивий говіркам більш
північних районів Правобережного Полісся, а другий – більш
південним11 [264, 90-93]. На таку ж реалізацію /і/ в поліських
говірках вказув А.М. Залеський, проаналізувавши матеріали Атласу
української мови12. Тому, очевидно, наявність у північних
середньонаддніпрянських говірках голосних [и], [иі], [іи], які
зменшують функціональне навантаження /і/, зумовлена сусідством
цих говірок зі східнополіським і середньополіським діалектами
північного наріччя.
Північну зону середньонаддніпрянських говірок відмежовує 18
ізофон, які згруповано в три пасма, що відображають зону вібрації
поліських і середньонаддніпрянських елементів, що виникла
упродовж багатовікової взаємодії суміжних діалектів. Поширення
ізоглос у кожному пасмі має різний характер: невеликі незамкнені
ареали крайнього північного пасма репрезентують окремі явища
поліського типу і тенденцію до їх згасання в говірках
Кагарлицького, Миронівського, Переяслав-Хмельницького р-нів
Київської обл., Золотоніського, Драбівського р-нів Черкаської обл.,
Гребінківського, Лубенського р-нів Полтавської обл.13 Ізоглоси
центрального й південного пасом окреслюють ареали рефлексів *о,
*е, *ě, *^ в різних позиціях і окремих словоформах, засвідчуючи
„бродіння” мовних фактів (термін Л.М. Коць-Григорчук),
поширене на Правобережжі Дніпра до р. Росі, а на Лівобережжі до
впадіння р. Сули в Дніпро.
Зіставлення матеріалів АУМ, свідчень окремих праць із
результатами регіонального картографування, яке репрезентує
9 Тут і далі вказівки на карти і нумерацію говірок подано за зазначеною
працею Г. Мартинової.
10 Брахнов В.М. Характерні особливості трьох населених пунктів на
Бориспільщині // Діалектологічний бюлетень. – Вип. 2. – К.: Вид-во АН УРСР,
1951. – С. 23.
11 Назарова Т.В . Некоторые особенности вокализма украинских
правобережнополесских говоров // Полесье (Лингвистика. Археология.
Топонимика): Сборник статей / Отв. ред. В.В. Мартынов, Н.И. Толстой. – М.:
Наука, 1968. – С. 90-93.
12 Залеський А.М. Діалектна основа фонологічної системи сучасної
української літературної мови // Українська літературна мова у її взаємодії з
територіальними діалектами / Відп. ред. М.А. Жовтобрюх. – К.: Наукова
думка, 1977. – С. 61-65.
13 Мартинова Г. Зазначена праця ... к. 49
географію окремих конкретних словоформ із виявами *о, *е, *ě в
сучасних північних середньонаддніпрянських говірках, дає
підстави стверджувати, що лише в крайніх північних говірках
досліджуваної зони збереження звуків [о], [е] (<*о, *е) ще можна
вважати тенденцією. Про це свідчать результати регіонального
картографування, де представлено голосні [о] на місці *о у дво- і
трискладових словах: роў|чак, ро|вец’, |роўчики, роў|чак // р’іў|чак,
кост|ки, кост|ки // к˙іст|ки, |л(л˙)астоўка, по|шоў, пош|л(л˙)а (к. 10),
спод|ниц’а, пир[о]|жок, гв[о]з|док, спод|ниц’а // сп˙ід|ниц’а (див. к.
8). Однак сила тенденції незначна, про що свідчать статистичні
підрахунки, здійснені за матеріалами зв’язних текстів, які є
наслідком відтворення фонозаписів. Зокрема звук [о] (<*о) ще
досить виразно виявляється в мовців старшого покоління в кількох
крайніх північних середньонаддніпрянських говірках:
напри|конц’і, |вос’ім, ан|тоноўка, одвиз|ти, у^Гри|б˙онц’і,
у^Та|расоўц’і, воĭ|ни, ў^ок|но, ў^о|конце, кон|ц’і, |кончиў, пош|л˙а //
п˙іш|л˙а, пош|л˙и, пирож|ки, воз’|му, |доĭде, по|шоў, |ноч˙:у, по|коĭна
(19 випадків у говірці 24), Л’і|воноўка, Ан|тоноўка, О|бухоў, поз|наў,
споĭ|малис’а, |Сидор, спод|ниц’і, воĭ|ни, |угол’:а, жон|ки, Розд|во,
подож|ди (12 випадків у говірці 11), ко|нец’, на^кон|ц’і, |ножки,
пирид^Розд|вом, од|ходил˙о, пирож|ки, пирож|ками, але пи|р’іг,
пир’і|жок, по|том, по|шоў, зрод|н’і і р’ід|н’а, доĭш|л˙и (11 випадків у
говірці 11), одбу|л˙и, доĭш|л˙о, по|шоў, пош|л˙а, кон|ц’і, дво|йуродна,
|вечор, одчи|нил˙а, пош|л˙а, |кончил˙ас’ (10 випадків у говірці 17),
по|шоў на^воĭ|ну, сподни|ц’і, пош|л˙а, т|роĭко, |кончик, за^кол|це,
ни|жал˙осл˙ива, |вечор (9 випадків у говірці 15), жон|ками,
Лик|с’ійоўц’і, п˙іш|л˙а // пош|л˙а, у^Гриб|йонку, спод|ниц’і,
одри|вал˙и (6 випадків у говірці 1). Як бачимо, звук [о] (<*о)
засвідчено переважно в закритих складах у ненаголошеній позиції
в префіксах, коренях та суфіксах слів, проте трапляються й
словоформи, де цей звук наявний у наголошеній позиції: т|роĭко,
|кончил˙ос, |кончик (17), у^Гри|б˙онц’і, |кончиў, |доĭде, |ноч˙:у,
по|коĭна (24), спо|коĭна, |кон:а (15) тощо. Функціональне
навантаження звука [о] (<*о) незначне, оскільки він може
перебувати у відношеннях вільного варіювання із звуком [і] в цих
же позиціях14, до того ж у значній частині навіть північних
середньонаддніпрянських говірок [о] виявляється спорадично,
лише в окремих формах: жон |ки (1, 7, 11, 24, 48, 49а, 50, 52, 53),
|вос’ім, одк|рило (31–33, 121), род|н’а, Розд|во, |кос’т’і (4), ко|лочки,
14 На цю особливість указували й інші дослідники північних
середньонаддніпрянських говірок: Брахнов В.М. Говоры Переяслав-
Хмельницкого р-на на Киевщине: Автореф. дис. ... канд.. філол.. наук / АН
УССР. Отделение общественных наук. – К., 196. – С. 3-4; Варченко І.О.
Фонетичні зміни в одній західнополтавській говірці // Українська
діалектологія і ономастика / Ред. К.К. Цілуйко. – К. : Наукова думка, 1964. –
С. 15-16.
|Йаков, роз|д’ан’і (22), мос|точок, |кончили (31), мост|ка, роў|чак,
|вечор, стол’|ниц’а, спод|ниц’а // сп˙ід|ниц’а (38), поǐ|шоў, поǐш|ла
(39), с|тарос’т’у, Розд|ва (48), спо|коǐна (49а), |сирот, |горко (50),
|вос’ім, кон|ц’і, |вигон (51), |кон:а, сто|жок (59), пош|ла (68), йаго|док
(85), |конч˙ил˙а, |вос’ім (88), мос|ток, Розд|ва (89), ко|лочки (105),
|ос’миро (152). У кількох північних середньонаддніпрянських
говірках паралельно з [і] в слові |вечір функціонує звук [о] (<٭е):
|вечор // |веч˙ір (3, 4, 14, 20, 45, 65, 67, 68, 69, 52, 53) (див. к. 8). Слід
відзначити, що в мовленні старшого покоління збереження [о]
(<*о) в окремих словоформах є досить стійким, про що свідчать
приклади, записані в говірках сіл Хоцьки, Пологи-Вергуни,
Виповзки Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл., Піщане,
Гельмязів, Прохорівка Золотоніського р-ну Черкаської обл.:
Розд|во, род|ня, спод|ниця, дзво|ниця, жон|ки, кост|ки, пой|ду (але й
пі|ду), по|шов, пош|ла, -о, -и, |хутор, Х|ведор, С|пасовка, Пи|липовка і
хуторах Максимівка (Писарщина) Гребінківського р-ну та Салівка
Пирятинського р-ну Полтавської обл. майже століття тому: |вечор,
ок|но і вік|но, ов|ця і вів|ця, |ластовка, Ны|чыпор, Х|вэдор, |ялівка
(частіше |яловка), пой|ду, пі|ду, |пойде, |хутором, хутор|ки
(написання прикладів збережено за оригіналом)15.
У північних середньонаддніпрянських говірках, окреслених
центральними й крайніми південними ізоглосами, помітна
тенденція до збільшення функціонального навантаження /і/ й
відповідно зменшення кількості словоформ із [о] (<*о), причому в
частині говірок виявляється одна чи дві з поданих словоформ і
тільки в мовленні представників старшого покоління говірок –
гв[о]з|док, сп[о]д|ниц’а (5), гв[о]з|док, пир[о]|жок (13, 27, 30-33, 57,
58, 69-71, 78, 81-86, 109, 110, 162, 218-220, 260, 261, 308, 338, 341-
344), пир[о]|жок (35, 36, 37, 127), гв[о]з|док (51, 93, 121-123, 128)
(к. 11). Як бачимо, тенденція до реалізації *о звуком [о] втрачає
силу, оскільки лише в крайніх північних середньонаддніпрянських
говірках ще зберігає характер регулярного явища, тоді як у
центральній і південній смугах цих говірок збільшується
функціональне навантаження звука [і], а словоформи з [о]
трапляються зрідка, набувають лексикалізованого вжитку.
Спорадичні випадки давньої рефлексації *е та *ě яскраво
репрезентують тенденцію до її занепаду. Так, звуки [е], [еи] на місці
*е в закритому ненаголошеному складі: |попе(еи)л, |погре(еи)б
засвідчені в кількох говірках Переяслав-Хмельницького р-ну та
одній Миронівського р-ну Київської обл., причому варіанти |попел,
|погреб зафіксовано лише в одній говірці (6), а ще в чотирьох
виявлено |попеил, погреиб (19, 44, 46, 15). У інших говірках
15 Ганцов В. Діалектологічна класифікація українських говорів (з картою). – К.
: УАН, 1923. – С. 20-21.
північної зони функціонують варіанти |попил, |погриб (к. 8), де
виникнення [и] пояснюємо історико-фонетичними причинами
розвитку середньонаддніпрянських говірок16. Звуки [е], [и] також
засвідчено на місці *ě в лексемі с’ім|йа: сем|й(н’)а (14, 39, 35, 41,
42), сим|й(н’)а // сем|й(н’)а (37), сем|н’і (1, 28, 30, 48, 49а, 50, 52), де
вони є ненаголошеним рефлексом *ě (пор. у наголошеній позиції
|семй(н’)і (34), |семйі (37), |семн’і (109), на^|семйу (102)) (к. 4). На
нашу думку, ці випадки засвідчують трансформацію [е] (<*е,
*ě) → [еи] → [ие] → [и]: |попел → |попеил → |попе(еи)л → |погриб;
|погреб → |погреиб → |погриеб → |погриб;
сем|й(н’)а → сеим|й(н’)а → сием|й(н’)а → сим|й(н’)а під упливом
системи середньонаддніпрянського говору, де така зміна
ненаголошеного [е] є типовою.
Виразною рисою північних середньонаддніпрянських говірок є
й боротьба ще двох тенденцій – до руйнування та до збереження
давнього фонологічного протиставлення /р/ : /р’/ у середині слова.
У центральних середньонаддніпрянських говірках засвідчено
збереження цієї опозиції, тоді як північні середньонаддніпрянські
говірки за особливостями її репрезентації диференційовано на два
типи Б2 та Б3 (к. 26). Говіркам типу Б2 властиве збереження
протиставлення /р/ : /р’/ перед [а], тоді як перед [у], а зрідка й [о]
воно зазнає руйнування: бур’а|ки, запр’аг|л˙и, р’ад|но, п|р’амо,
пров˙і|р’ал˙а, |гор’а, |Мотр’а, ўтр’ох, п|р’адка, |вир’адил˙а, хоч
на|жару, |виору, сикрита|ром (11), др’а|пак, бу|р’ак, п|р’асти,
|р’аднами, |вар’ат’, |кур’ачиǐ, ко|р’ак, але за|паруйе, ви|варуйим,
пови|орувал˙и (12), запр’а|жу, пириго|р’айут’, п|р’амо, т|р’ас’ц’а,
р’а|туǐте, але за|пару, по^друч|ку, за^баǐстру|ка (17). Форми з
диспалаталізованим [р’] спорадично функціонують у говірках типу
Б3, хоч опозиція /р/ : /р’/ реалізована в них послідовно в усіх
позиціях. Так, поряд із |кур’ач˙іх, гр’а|з’і, |р’адишком, р’ад|но,
|в˙ітр’ана, бур’а|ки, спр’а|галис’а, п|р’асти фіксуємо пови|черайиш,
на^|л’ікара, |л’ікаром, до^|бондара, ва|ру, ку|ру (43), господар’у|вал˙и,
пр’ади|мо, п|р’ажу, бур’а|ки, бл˙агода|р’а, п|р’амо, р’ад|но, тр’ох,
на|вар’ат’, р’а|туǐте, на|р’ад, але пови|чераў, ви|чера, ва|ру (71),
|р’адом, п˙ід|р’ад, ку|р’ачка, з^п|р’адива, г|р’адочка, |випр’аUин’і,
догово|р’айуц’:а, р’а|д’уга, запр’а|гайут’, по|р’адошниi, |упр’аж,
по^|гор’у, ви|чер’ат’, хоч ви|чера, на^в˙і|роўц’і (102). Про міру
збереження наслідків руйнування опозиції /р/ : /р/’ у говірках цього
типу свідчать праці початку й середини XX ст. Так, В.М. Ганцов
також спостерігав у говірках на півдні “Переяславського повіту”,
що звук [р] місцями в закінченнях твердий, як і в поліських говорах
16 Див. також Німчук В.В. Проблема українського діалектогенезу // Проблеми
сучасної ареалогії / Відп. ред. Гриценко П.Ю. – К.: Наукова думка. – С. 35.
(с. Виповзки), а місцями м’який [р’], але не послідовно17. Більш ніж
через 30 років В.М. Брахнов серед характерних рис трьох говірок
Бориспільщини називав твердий звук [р]: |бура, зо|ра, рату|ват’ 18,
а в говірках південнішого Переяслав-Хмельницького р-ну фіксував
перед голосним [а] різного походження переважно м’який [р’]:
по|р’адок, |бур’а, але зо|ра (Дівички), гр’ад (у багатьох населених
пунктах); спорадично твердий [р] помічено в словах о|ру (Велика
Каратуль), |орут’ (Карань, Помоклі, Зарубинці)19.
Говірки типу Б3 утворюють невеликий компактний ареал у
Миронівському й Богуславському та мікроареали в інших районах
південної Київщини. У зв’язних текстах, записаних у говірках цього
типу, переважає збереження опозиції /р/ : /р/’, наявність спорадичних
форм із диспалаталізованим [р’], очевидно, зумовлена міграційними
рухами населення з Поділля, Волині та Полісся, звідки йшло
дозаселення південної Київщини, і впливом літературних хвиль, які
спричинили його повторне м’якшення. Див. зразок тексту: [це ж
з|разу ко|нопл’і попр’а|дут’ / а то|д’і з|нова попра|дут’ // і вал п|р’али
веири|теном / а йа ни^ў|м’ійу вал п|р’асти //] (150). Говірки типу Б2
локалізовані переважно північніше говірок типу Б3, тому
диспалаталізація [р’] у них виявляється послідовніше, принаймні
перед голосним [у]. Однак серед компактного ареалу типу Б2 є
острівні вкраплення говірок типу Б3. Можемо припустити, що
говірки типів Б2 і Б3 мають перехідний характер, оскільки в них
наявна реалізація опозиції [р] : [р’], характерна для різних
діалектних систем. Динаміка мікросистем говірок такого типу
відображає різну міру збереження опозиції [р] : [р’]. Причому
наявність диспалаталізованого [р’] неоднаково виявляється навіть у
корінних жителів одного населеного пункту. Так, у говірці с.
Кирдани Таращанського р-ну Київської обл. в одного інформатора
послідовно відсутній м’який [р’], окрім його використання в слові
бу|р’ак: п|рал˙и, рад, го|рани, до^круч|ка, |радна, од^п|радки, г|радка,
кучие|равиǐ, |варат’, |варац’:а, на^д|верах, б|руква, ви|черу, ви|черат’,
по^|зорах, на|рад, граз|нота, п˙ід|рад, а в іншого –
диспалаталізований [р’] фіксуємо лише зрідка: р’ад|но // рад|но,
бур’ач|ки, бур’а|к˙іў, п|р’ачка (104). Таким чином, говірки типу Б2 і
Б3, на нашу думку, репрезентують різні ступені руйнування опозиції
й опір середньонаддніпрянської діалектної системи, у якій
збереження давньої м’якості й напівм’якості приголосних є досить
17Ганцов В. Діалектологічна класифікація українських говорів (з картою). – К.:
УАН, 1923. – С. 28.
18 Брахнов В.М. Характерні особливості трьох населених пунктів на
Бориспільщині // Діалектологічний бюлетень. – Вип. 2. – К.: Вид-во АН УРСР,
1951. – С. 30.
19 Брахнов В.М. Фонетичні риси говірок Переяслав-Хмельницького р-ну на
Київщині // Полтавсько-київський діалект – основа української національної
мови: Збірник статей. – К.: Вид-во АН УРСР, 1954. – С. 75.
сильною тенденцією.
Представлений аналіз дає підстави стверджувати, що північні
середньонаддніпрянські говірки виявляють специфічність у
розвитку діалектних мікросистем. Їхню єдність із іншими
говірками середньонаддніпрянського діалекту репрезентують
статичні явища, які переважають кількісно над динамічними і
свідчать про статику його системи. Для динамічних елементів
характерна різна ареальна поведінка, відмінне функціональне
навантаження, неоднакова міра збереження в говірках,
репрезентована регулярністю вживання, кількістю словоформ,
якісні зміни, що відбулися через трансформацію одного рефлекса
етимологічного звука в інший. Все це свідчить про складний
процес формування північних середньонаддніпрянських говірок,
які відігравали роль своєрідного буфера на межі різних діалектних
систем. Поглиблене вивчення процесів взаємодії статичного й
динамічного на різних структурних рівнях мови в говірках
перехідних зон становить перспективу подальших досліджень.
Анна Мартынова
Статичиское и динамическое в фонетической и
фонологической системах северных среднеподнепровских
говоров
Статья посвящена анализу статических и динамических
элементов северных среднеподнепровских говоров во времени и
языковом пространстве, свидетельствуюющие об особенностях
их формирования.
Ключевые слова: среднеподнепровский диалект, северные
среднеподнепровские говоры, статические и динамические
элементы.
Ganna Martinova
Cherkasy national university
Static and dynamic in phonetic and phonological systems of
northern mid-upper-Dnieper dialects.
The article focuses on the static and dynamic elements of northern
mid-upper-Dnieper dialects based on the time dimension and lingual
area that notify the peculiarity of formation of these dialects.
Key words: mid-upper-Dnieper dialects, northern mid-upper-
Dnieper dialects, static phenomena,dynamic elements.
|