Словотвірні паралелі в поліських та лемківських говірках: іменникові деривати
У статті розглянуто словотвірні паралелі в поліських та лемківських говорах на матеріалі похідних іменників.
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37521 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Словотвірні паралелі в поліських та лемківських говірках: іменникові деривати / С. Панцьо // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 223-228. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37521 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-375212012-10-18T12:10:42Z Словотвірні паралелі в поліських та лемківських говірках: іменникові деривати Панцьо, С. Описова діалектологія У статті розглянуто словотвірні паралелі в поліських та лемківських говорах на матеріалі похідних іменників. В статье рассматриваются словотворческие параллели в полесских и лемковских говорах на материале производных имён существительных. The word building parallels in Polesie and Lemko dialects on the material of the derived nouns are considered in the article. 2010 Article Словотвірні паралелі в поліських та лемківських говірках: іменникові деривати / С. Панцьо // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 223-228. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37521 81’367.4 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Описова діалектологія Описова діалектологія |
| spellingShingle |
Описова діалектологія Описова діалектологія Панцьо, С. Словотвірні паралелі в поліських та лемківських говірках: іменникові деривати Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| description |
У статті розглянуто словотвірні паралелі в поліських та лемківських говорах на матеріалі похідних іменників. |
| format |
Article |
| author |
Панцьо, С. |
| author_facet |
Панцьо, С. |
| author_sort |
Панцьо, С. |
| title |
Словотвірні паралелі в поліських та лемківських говірках: іменникові деривати |
| title_short |
Словотвірні паралелі в поліських та лемківських говірках: іменникові деривати |
| title_full |
Словотвірні паралелі в поліських та лемківських говірках: іменникові деривати |
| title_fullStr |
Словотвірні паралелі в поліських та лемківських говірках: іменникові деривати |
| title_full_unstemmed |
Словотвірні паралелі в поліських та лемківських говірках: іменникові деривати |
| title_sort |
словотвірні паралелі в поліських та лемківських говірках: іменникові деривати |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Описова діалектологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37521 |
| citation_txt |
Словотвірні паралелі в поліських та лемківських говірках: іменникові деривати / С. Панцьо // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 223-228. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
| series |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| work_keys_str_mv |
AT pancʹos slovotvírníparalelívpolísʹkihtalemkívsʹkihgovírkahímennikovíderivati |
| first_indexed |
2025-07-03T19:17:12Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:17:12Z |
| _version_ |
1836654508627722240 |
| fulltext |
УДК 81’367.4
Стефанія ПАНЦЬО
СЛОВОТВІРНІ ПАРАЛЕЛІ В ПОЛІСЬКИХ ТА
ЛЕМКІВСЬКИХ ГОВІРКАХ: ІМЕННИКОВІ ДЕРИВАТИ
У статті розглянуто словотвірні паралелі в поліських та
лемківських говорах на матеріалі похідних іменників.
Ключові слова: деривати, похідні іменники, словотвірні
паралелі, словотворчі афікси.
В українському діалектному словотворі сьогодні є чимало
здобутків. Праці Г. Аркушина, С. Бевзенка, Я. Закревської,
О. Захарків, К. Лук’янюка та інших стали тією підвалиною, яка
дала поштовх для подальших досліджень. Це стосується вивчення
словотвірних паралелей у різних українських говорах. Г. Аркушин
у праці „Іменний словотвір західнополіського говору” наводить
паралелі з інших українських діалектів.1
С. Бевзенко зауважує, що досить чітко своїми словотвірними
рисами виділяються південно-західні діалекти, меншою чіткістю
характеризуються поліські діалекти.2
Для аналізу нами обрано похідні іменники лемківського та
поліського говорів. Наявні лексикографічні праці багатьох говорів,
записи текстів сьогодні мають практичну цінність для вивчення
словотвірної системи відповідних говірок і дають корисний
фактичний матеріал для порівняльних студій у галузі діалектного
словотвору.
Наше дослідження побудоване на виявленні й описі
паралельних та відмінних іменникових дериватів доволі
територіально віддалених говорів різних діалектних наріч.
Відомо, що в живому мовленні з’являється нові поняття й
відповідно слова, які їх позначають. Тому в говірках творення слів
відбувається повсякчас. Лексикографічні праці фіксують не всі
структури, нерідко ті, які функціонували в говорі до часу появи
словників. Діалектолог П. Гриценко вважає, що диференціація
говірок відчутніше простежується за даними словотвору. 3
Відомо, що діалектний словотвір має певні особливості. У
1 Аркушин Г.Л. Іменний словотвір західнополіського говору: Монографія. – Луцьк:
РВВ „Вежа” Волинського державного університету імені Лесі Українки, 2004. – 764 с.
2 Бевзенко С.П. Українська діалектологія. – К.: Вища школа, 1980. – С.90-91.
3 Гриценко П.Ю. Ареальне варіювання лексики. – К.: Наукова думка, 1990. – С. 102.
діалектному мовленні конструювання іменників відбувається за
тими ж типами й моделями, що й у літературній мові. Утворення
субстантивів усіх трьох родів однини та форм множини
здійснюється здебільшого за допомогою наявних у літературній
мові й говорах формантів. Однак у говорах функціонують і не
властиві літературній мові окремі словотвірні типи.
В утворенні іменників у діалектах беруть участь твірні основи
загальнонаціональні (відомі літературній мові й говорам). Чимало
діалектних субстантивів мають загальнонаціональну твірну основу,
проте для утворення похідних від цієї основи в літературній мові
використовується інший суфікс.
У діалектній мові коло основ, які поєднуються з тими чи
іншими формантами, ширше, ніж у літературній мові (і в
семантичному, і в структурному планах). Як і в літературній мові, у
говорах широко представлені паралельні утворення від однієї й тієї
ж основи.
Дослідники словотвору сучасної української мови відзначають,
що словотвірні процеси надто різноманітні. Вони спричинюють
різні семантичні явища і зміни.4
У діалектному словотворі також відбувається подібне.
Зіставлення окремих похідних іменників аналізованих говорів
засвідчує певні закономірності творення похідних слів.
В обох говорах виявлено тотожну твірну базу й тотожні
словотвірні суфікси. Похідні іменники мають однакове значення.
Так, на позначення семи „братова, братова дружина”
використовується дериват моделі „іменникова основа + -их(а)” –
братиха, братіха [Л., 35; Пст.]. Пор. у тексті збірника „Тексти
Чорнобильської зони”: браاтіху хаاвала / اбратову اж’інку 5; на
позначення семи „вечорниці” вживається дериват моделі
„іменникова основа + -к(и)” – вечурки / вечуорки [Л., 42], вечуркы /
вечіркы [П., 39]; на позначення семи „гусій; хлопець, який пасе
гусей” функціонує похідний іменник, утворений за моделлю
„іменникова основа + -ар” – гусяр [Л., 62; П, 64]; на позначення
семи „склодув” уживається відоме в інших говорах похідне,
утворене за моделлю „іменникова основа + -ник” – гутник [Л., 62;
П, 64]. В обох говорах збережено архаїчну словотвірну структуру –
дворак „придворний слуга в пана” [Л., 64; Пст.]. Пор. у
4 Нелюба А. Реалізація словотвірної категорії особи суфіксами з
компонентом -ик // Четвертий міжнародний конгрес україністів 26-29 серпня.
– Одеса, 1999. Мовознавство. – К.: Університетське видавництво
„Пульсари”, 2002. – С. 39-43.
5 Говірки Чорнобильської зони: Тексти. Упоряд.: Гриценко П.Ю. та ін. – К.:
Довіра, 1996. – С. 191.
лемківському фольклорі: „Дворак, дворак, пишний дворак, Юж я
буду жена твоя”. 6 Аналогічними є утворення креселко „невеличкий
стілець зі спинкою” [Л., 106; П., 149]; кукуличка „зозуля” [Л., 109;
Пст.]; мигавка „блискавка” [Л., 254; П., 171]; молодіж „молодь”
[Л., 121; П., 177]; драпак „розпушувач ґрунту” [Л., 69; П., 83];
розчина „залишена в діжі частина тіста для розчинення хліба” [Л.,
187; П., 173], закалец „глевкий шар хліба” [Гчз, 361; П., 98]. Серед
тотожних дериватів трапляються такі, що мають дещо відмінне
значення. Пор.: підпалок – поліс. „корж із кислого тіста; перепічка”
[Л., 245], лем. „корж, спечений перед полум’ям” [П., 233]. Наведені
тотожні деривати утворені за допомогою активних суфіксів -ар, -
ак, -ник і непродуктивних -их(а), -іх(а), -іж, -ø.
У діалектній мові використані здебільшого загальнонаціональні
та менше говіркові твірні основи (кукуля „зозуля”).
Серед виявлених паралельних іменникових утворень в
аналізованих говорах засвідчені й такі, що мають фонетичні
відмінності, характерні для відповідного говору, або такі, які
відрізняються морфонологічними явищами, зокрема чергуванням
звуків.
Сюди відносимо віддієслівні, відіменникові, відприкметникові
суфіксальні деривати, утворені за різними моделями. Пор.: „замет,
кучугура” – заметь, „суглоб” – згиб [Л., 82] і згыб [П., 112];
„останнє знесене куркою яйце, переважно невеликого розміру” –
знисок, знуосок [Л., 84], знесок [П., 119]; „гливкий шар хліба” –
закалец [Гчз, 361; П., 98]; „кобила” – кобиліца [Л., 99], кобылиця
[П., 140], „звіробій” – кровавник [Л., 107], кырвавник [П., 136];
„кисле молоко” – кисляк [Л., 96], кысляк [П., 136], „сажотрус” –
каминар [Л., 90], коминяр [Л., 143], „ласощі” – лакотки [Л., 112],
лакітки [Тил.], „єдина дочка” – одиначка [Л., 142], єдиначка [Тил.],
„мертва людина” – мняртвець [Л., 243], мертвец [П., 173];
„сільниця” – солонічка [Л., 280], сольничка [П., 286], „очіпок” –
чепець [Л., 244], чепец [Тил.] та деякі інші. Словотворчими
засобами в цих похідних словах є суфікси: -ак, -ар, -ець, -к(а), -ник,
-ø, -иц(я).
У досліджуваних говорах наявні структурно тотожні похідні
іменники з цілком різним значенням. Такі деривати мають тотожну
або дещо видозмінену твірну базу й тотожний формант. Напр.:
верхняк „верхній брус” [Л., 44], „верхній камінь у жорнах” [П., 39];
вовнянка – „неїстівний гриб, подібний до рижика” [Л., 36]; „1.
Велика хустка з чистої вовни. 2. Вовняна спідниця” [П., 51],
6 Українські народні пісні з Лемківщини / Заг. ред. С.Грици. – К.: Музична
Україна, 1972. – С. 18.
заметь „хуртовина, метелиця” [Л., 28], заміт „замет, кучугура”
[П., 101], зелень „осіннє кущування озимини” [Л., 83], зелін „зелень,
зелені насадження” [П., 115], критник – буд. „покрівельник”. Мой
брат критник буў хароший [Л., 107], крытник „шнурок для
підперізування кальсонів” [П., 150], жалобниця – стар.
„уболівальниця” [Л., 72], „скаржниця, позивачка” [П., 89], мазалник
„горщик, у якому тримають білу глину для мазання хати” [Л., 120],
мазальник „щітка для вапна” [П., 166], мешанка „повторна оранка”
[Л., 125], мішанка „різні рослини на одній ділянці” [П., 176],
молодец – стар. „наймит, батрак” [Л., 128], „статний, здоровий
чоловік” [П., 129], сушня „сушені фрукти” [Л., 245], „сушарка” [П.,
297] тощо. У кількох дериватах спостерігається доволі широка
семантика, в інших – звуження обсягу значень слова. Окремі
аналогічні утворення в одному говорі називають осіб, а в іншому –
предмети, позначають збірні поняття і предмети тощо. Засвідчені
деривати утворені на базі прикметникових, частіше дієслівних
основ за допомогою суфіксів: -ø, -к(а), -ник, -ець, -н(я), -иц(я).
Паралельні утворення помічені від основ іменників різних
лексико-семантичних груп, зокрема й абстрактних. Подібні
деривати наявні в обох аналізованих говорах. Однак спочатку
розглянемо деривати зі спільними (тотожними) твірними основами
й відмінними афіксами. Виявлені похідні мають одне й те ж
значення, пор.: „дівчина, взята на утримання ким-небудь” –
годованиця [Л., 56], годуванка [П., 60]; „приміщення для голубів” –
голубовня [Л., 57], голубовник [П., 61]; „дурман” – дурец [Л., 71],
дуриця [П., 85]; „ворожбит, чаклун” – ворожбіей [Л., 39], ворожиль
[П., 52]; „взуття на дерев’яній підошві” – дерев’янки [Л., 65],
дерев’яники, дерев’янці [П., 74]; „зелений, недозрілий плід” –
зелепух, зелепун [Л., 85], зелюнка [П., 115]; „юшка, суп із крупою” –
крупник [Л., 108], крупняк [П., 151]; „жабуриння” – жабур [Л., 72],
жаб’юрки [П., 89], „курча” – куреня, курченя [Л., 255], куря [П.,
154]; „снігопад” – куря, курія, хуравія [Л., 255], курява, курявиця
[Тил.]; „неговірка, мовчазна людина” – понура [Л., 168], понурак
[П., 244]; „цідилко” цідилко, цаділок [Л., 280], цідило [П., 344],
„цибуля-сіянка” – піддимка [Л., 159], димка [П., 76], „холодець” –
студен [Л., 206], студенина [П., 295].
У деривації аналізованих іменників брали участь різні афікси. У
поліських дериватах – -иц(я), -овн(я), -ец, -ей, -к, -ух, -ун, -ник, -ур, -
ен(я), -і(я), -ок, -під; у лемківських -к, -ник, -иц(я), -иль, -ц(і), -ак, -
ав(а), -авиц(я), -л(о). Отже, арсенал словотворчих засобів у
поліських говорах різноманітніший і ширший, ніж у лемківських.
Водночас обидва говори мають спільні суфікси -иц(я), -ец, -ник, які
сполучаються з різними основами.
До особливостей діалектного словотвору належать також
одномодельні деривати із семантично тотожними твірними
основами, проте різним їх матеріальним вираженням і з тотожним
або дещо видозміненим чи різним значенням. Формантами при
цьому виступають одні й ті ж засоби. Пор.: грабачка „жінка, яка
грабає, громадить” [П., 62], грабарка „1. Лопатка для викидання
землі. 2. Однокінний віз” [Л., 258]; „ручна масличка” – масличка
[Л., 123], масничка [Пст.]; лижник „вовняна домоткана ковдра,
якою закривають ліжко” [Л., 115], лыжник „полиця для ложок” [П.,
160]; резак „черес плуга” [Л., 184], різак „гострий інструмент для
різання чогось” [П., 266]; позихачка „позівання” [Л., 166], позівачка
[Тил.]; пчоловод „бджоляр” [Л., 181], пчеляр [П., 264]; рибака
„рибалка” [Л., 185], рибар [П., 268].
В обох говорах функціонують похідні іменники з подібною
семантикою й дещо видозміненою твірною основою. Це стосується
таких дериватів: мочалка „страва з борошна” [Л., 129] і мачанка
„приправа до хліба” – „Мачанка з олію і цибулі” [П., 121];
гладельниця „терлиця” [Л., 55], гладжениця [П., 58], зажарка
„заправка до страви” [Л., 80] і запражка [П., 103], резанка „біль у
животі, дизентерія” [Л., 184] і різавка [П., 268]; розводниця
„розлучена жінка” [П., 270] і розлучанка [П., 182]; сечанка „січена
капуста” [Л., 193] і сіканка, січенина [П., 288].
Нами виявлено деривати з однаковими твірними основами,
однак із різними формантами. Значення похідних іменників в обох
говорах відрізняється: витерка „гумка” [Л., 45], витерачка
„ганчірка” [П., 47], глушиця „глуха жінка” [Л., 56], глушець „глухий
птах” [П., 69]; закладщини „обряд на відзначення будівництва нової
хати” [Л., 78], закладіня „закладення будівництва” [П., 99],
кошелнік „той, хто плете кошики” [Л., 105], кошикар [П., 147],
міешань „страва, приготовлена з сиру, сироватки і сметани” [Л.,
127], мішанина „різні види м’ясних виробів” [П., 176].
Отже, в аналізованих говорах функціонують одні й ті ж моделі
творення іменників. Водночас у деривації між говорами
спостерігаються відмінності, які стосуються як інвентарю
словотворчих засобів, так і продуктивності того чи іншого типу,
моделі та їх лексемного наповнення. В утворених іменниках
переважають міждіалектні та загальномовні риси. Набір суфіксів
свідчить про добре розвинену дериваційну систему обох діалектів.
Опрацювання діалектного матеріалу дозволить у подальшому
виявити факти наявності-відсутності окремих словотвірних типів в
діалектних мікросистемах, ступінь продуктивності одного й того ж
типу в різних діалектах, поширення окремих дериватів на
досліджуваних територіях, явища втрати первинного значення
деяких іменників.
Список скорочень джерел
Л. – Лисенко П.С. Словник поліських говорів. – Вид-во НД. –
К., 1978. – 260 с.
лем. – лемківський говір.
П. – Пиртей Петро. Короткий словник лемківських говірок /
Упорядкування й підготовка до друку Є.Д. Турчин. – Івано-
Франківськ: Сіверсія МВ, 2004. – 364 с.
поліс. – поліський говір;
Пст. – с. Пстружне Галицького повіту на Лемківщині.
Тил. – с. Тилява Короснянського повіту на Лемківщині.
Stephaniya Pantso
The word building parallels in Polesie and Lemko dialects: noun
derivatives.
The word building parallels in Polesie and Lemko dialects on the
material of the derived nouns are considered in the article.
Keywords: derivatives, derived nouns, word building parallels,
derivational affixes.
Стефания Панцьо
Словотворческие параллели в полесских и лемковских
говорах: дериваты от имён существительных.
В статье рассматриваются словотворческие параллели в
полесских и лемковских говорах на материале производных имён
существительных.
Ключевые слова: дериваты, словотворческие параллели,
производные имена существительные, словотворческие афиксы.
|