Діаспорний острівець лівобережнополіського діалекту на Воронежчині
У статті розглянуто кілька визначальних рис ізольованої лівобережнополіської говірки на Воронежчині, подемонстровано особливості її побутування й розвитку, історію міграції частини східних поліщуків. Констатовано збереження ідентичності системи, опірність, самозахист її та часткову нівеляцію, затуха...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Назва видання: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37524 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Діаспорний острівець лівобережнополіського діалекту на Воронежчині / А. Сагаровський // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 244-250. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37524 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-375242012-10-18T12:12:07Z Діаспорний острівець лівобережнополіського діалекту на Воронежчині Сагаровський, А. Описова діалектологія У статті розглянуто кілька визначальних рис ізольованої лівобережнополіської говірки на Воронежчині, подемонстровано особливості її побутування й розвитку, історію міграції частини східних поліщуків. Констатовано збереження ідентичності системи, опірність, самозахист її та часткову нівеляцію, затухання окремих дисонантних рис, асиміляційний уплив панівних слобожанського та російського мовлення. В статье рассматривается несколько определяющих черт изолированного левобережнополесского говора на Воронежчине, подемонстрированы особенности его бытования и развития, история миграции. Констатировано сохранение идентичности системы, сопротивляемость, самозащита её и частичную нивеляцию, затухание отдельных диссонантных черт, ассимиляционное влияние господствующей слобожанской и русской речи. This article dexcribes several important dialect s of isolate leftbankpolissia dialect in Voronej, shows the peculiarities of it life and migration, conservation of identication of system, resistatson, some nivelation of separate dissonant features, assimilate influence of language of Sloboganchina and Russian language. 2010 Article Діаспорний острівець лівобережнополіського діалекту на Воронежчині / А. Сагаровський // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 244-250. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37524 811.161.2’282.2 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Описова діалектологія Описова діалектологія |
| spellingShingle |
Описова діалектологія Описова діалектологія Сагаровський, А. Діаспорний острівець лівобережнополіського діалекту на Воронежчині Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| description |
У статті розглянуто кілька визначальних рис ізольованої лівобережнополіської говірки на Воронежчині, подемонстровано особливості її побутування й розвитку, історію міграції частини східних поліщуків. Констатовано збереження ідентичності системи, опірність, самозахист її та часткову нівеляцію, затухання окремих дисонантних рис, асиміляційний уплив панівних слобожанського та російського мовлення. |
| format |
Article |
| author |
Сагаровський, А. |
| author_facet |
Сагаровський, А. |
| author_sort |
Сагаровський, А. |
| title |
Діаспорний острівець лівобережнополіського діалекту на Воронежчині |
| title_short |
Діаспорний острівець лівобережнополіського діалекту на Воронежчині |
| title_full |
Діаспорний острівець лівобережнополіського діалекту на Воронежчині |
| title_fullStr |
Діаспорний острівець лівобережнополіського діалекту на Воронежчині |
| title_full_unstemmed |
Діаспорний острівець лівобережнополіського діалекту на Воронежчині |
| title_sort |
діаспорний острівець лівобережнополіського діалекту на воронежчині |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Описова діалектологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37524 |
| citation_txt |
Діаспорний острівець лівобережнополіського діалекту на Воронежчині / А. Сагаровський // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 244-250. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. |
| series |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| work_keys_str_mv |
AT sagarovsʹkija díaspornijostrívecʹlívoberežnopolísʹkogodíalektunavoronežčiní |
| first_indexed |
2025-07-03T19:17:24Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:17:24Z |
| _version_ |
1836654521581830144 |
| fulltext |
УДК 811.161.2’282.2
Анатолій САГАРОВСЬКИЙ
ДІАСПОРНИЙ ОСТРІВЕЦЬ
ЛІВОБЕРЕЖНОПОЛІСЬКОГО ДІАЛЕКТУ НА
ВОРОНЕЖЧИНІ
У статті розглянуто кілька визначальних рис ізольованої
лівобережнополіської говірки на Воронежчині, подемонстровано
особливості її побутування й розвитку, історію міграції частини
східних поліщуків. Констатовано збереження ідентичності
системи, опірність, самозахист її та часткову нівеляцію,
затухання окремих дисонантних рис, асиміляційний уплив панівних
слобожанського та російського мовлення.
Ключові слова: акання, Воронежчина, говір, говірка, діалект,
дифтонг, діаспора, лівобережнополіський діалект, метрополія,
морфологічна риса, південноросійський діалект, фонетична риса,
ятевий рефлекс.
Науковому вивченню української діалектної мови не так і мало
часу (від середини ХІХ ст.), розпочали й потужно розвинули його
Я. Головацький, О. Потебня, О. Шафонський, К. Михальчук,
А.Кримський, плідно працювали, мають неабиякі здобутки наші
сучасники, але й досі актуальним зваданням „територіальних”
мовознавців є призбирування, нагромаджування й опис якісного
фактичного матеріалу, без чого неможливо розв’язувати питання
генезису, складу й класифікації українських говорів.
Незабутній Й. Дзендзелівський наполягав, окрім усього
іншого, на подальшому досліджуванні більших чи менших
діалектних груп, насамперед тих, які досі не вивчалися або
досліджені недостатньо (наприклад, значна частина поліських,
степових, слобожанських; говорів за межами України, зокрема на
Курщині, Воронежчині, Брестчині, у Румунії тощо).
Тут маємо певний набуток завдяки вченим І. Вальченко,
Н. Вархол, З. Ганудель, О. Горбачеві, В. Зєвако. Т. Назаровій,
М. Павлюкові, І. Робчукові, Т. Токар, Л. Фроляк та ін.
Автора публікації здавна цікавили говірки північно-східного
пограниччя: у 60-80 рр. він кілька десятків разів був з експедиціями
в цьому реґіоні, детально знайомий із блискучою дисертацією
Г.Солонської, присвяченою українським говіркам Воронежчини1,
захистив дисертаційну роботу з говірок суміжної території2,
складає Діалектний словник Центральної Слобожанщини –
Харківщини3, практично сусідньої діалектної місцевості.
Про те, що на „воронезькій” території є українські говірки,
учені знали давно (можемо згадати К. Михальчука, Московську
діалектологічну комісію, Л.Нідерле), майже всі вони визнавали
присутність тут слобожанського різновиду, а от про
лівобережнополіський тип одностайності не було: то їх сприймали
за „перехідні” до російських, то „зіпсовані” південно-східні, то
цілком ігнорували (зокрема частина російських дослідників).
Як же виникла східнополіська „діаспора” на теперішній
Воронежчині? Очевидно, первинна й основна маса полісян (2000
сімей, близько 4270 осіб) передислокувались у цю місцевість із
Чернігівщини (територія відповідного козацького полку) під
проводом сотника (згодом Острогозького полковника) Івана
Дзиковського 1652 р. після сумнозвісних у народно-визвольній
війні подій 1651 р. – поразка під Берестечком і підписання
Білоцерківського договору (Д. Багалій, А. Слюсарський, УРЕ).
До речі, про „батьківщину” вихідців свідчать і прізвища,
принаймні частина з них: Бахмацький, Бахмачов, Глуховський,
Глуховцев, Городнянський, Кобижчанський, Литвиненко,
Литвинов, Литовець, Литовський, Литовцев, Литовченко, Поліщук,
Поліщуков, Прилуцький, Сєверський, Сєверцев і под., про що
зазначає й Г. Солонська4.
Справді, діалектно Воронезька область становить доволі
картату й різноманітну картину, адже тут співіснують і
взаємодіють два типи українських говорів (південно-східний і
східнополіський), кожен із яких контактує з південноросійськими
діалектами, і всі вони підлягають впливові російської літературної
мови (армія, преса, радіо, телевізія, школа).
Не можна сказати, що українські говірки цієї території не
1 Солонская Г.Т. Украинськие говоры Воронежской области: автореф. дис.
на соиск. учён. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.02. «Украинский
язык». – Х., 1967. – 26 с.; Солонська Г.Т. Українські говірки Воронежчини:
дис. канд. філол. наук: 10.02.02. – Х., 1967. – 393 с. (Машинопис).
2 Сагаровский А.А. Фонетическая и морфологическая системы украинских
говоров Белгородской области РСФСР: дис. … канд. филол. наук: 10.02.02.
– Х., 1988. – 204 с. (Машинопись). 3 Сагаровський А.А. Українська діалектологія: Фрагмент діалектного
словника Центральної Слобожанщини (Харківщини): навч.-метод. матеріали
для студ. філол. ф-ту / Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна / [уклад. доц. А.А.
Сагаровський]. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2005. – 56 с.
4 Солонская Г.Т. Украинськие говоры Воронежской области: автореф. дис.
на соиск. учён. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.02. «Украинский
язык». – Х., 1967. – С. 5.
досліджувалися. У різний час певні їх рівні (здебільшого не
лексико-семантичний) були предметом наукової уваги українських
і російських учених: А. Акаткіної, А. Бескровного, Н. Гринкової,
Г. Денисевича, М. Дикарєва, Д. Зеленіна, Л. Комісарової,
С. Коткова, М. Овсянникова, В. Собінникової, Н. Соколової,
В. Тростянського, К. Філатова, М. Халанського й ін.
Нещодавно з’явився друком перший том Словаря украинских
говоров Воронежской области М.Т. Авдєєвої5, матеріал якого
недвозначно засвідчує наявність на цій території говірок і
лівобережнополіського типу, на чому автор статті має зупинитися,
використавши свої спостереження6, фактаж інших дослідників,
наприклад, Г.Т.Солонської7.
Словник Марії Тихонівни – лексикографічна робота, у якій
доволі коректно представлено словесно-значеннєвий матеріал 124
українськомовних сіл означеної місцевості, із них 22 виразно
східнополіського характеру. Це, зокрема, Березове Підгоренського,
Бондареве, Писарівка Кантемирівського, Ближня Полуб’янка,
Кам’янка, Криниця Острогозького, Єндовище Семилуцького,
Катеринівка, Троїцьке Лискинського, Карпенкове, Тимірязівка,
Ярки Кам’янського, Лосеве, Піски Павловського, Назарівка
Ольховатського районів Воронезької області 8.
Важливо, що два дослідники (М. Авдєєва9 і Г. Солонська10
оперують незалежно і в різний час здобутими
лівобережнополіськими фактами з говірок одних і тих сіл, що має
забезпечити об’єктивність матеріалу: Високий, Колибілка,
Лискинського, Криниця Острозького, Марки Кам’янського,
Петропавлівка Лискинського, Підгірне, Сагуни Підгоренського
районів.
Щоб сформувати повніше уявлення про кількість і дислокацію
поліщуків на Воронежчині, можна ще додати інформацію з робіт
Г.Солонської про Гончарівку Підгоренського, Кам’янку
Богучарського, Караяшник Ольховатського, Коломицеве, Степове,
5 Авдєєва М.Т. Словарь украинских говоров Воронежской области: в 2 т. /
М.Т. Авдєєва. – Воронеж: Изд.-полигр. центр Воронежского гос. ун-та, 2008.
– Т.1: А-М. – 228 с.
6 Сагаровский А.А. Фонетическая и морфологическая системы украинских
говоров Белгородской области РСФСР: дис. … канд. филол. наук: 10.02.02.
– Х., 1988. – 204 с. (Машинопись). 7 Солонская Г.Т. Украинськие говоры Воронежской области: автореф. дис.
на соиск. учён. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.02. «Украинский
язык». – Х., 1967. – 26 с.; Солонська Г.Т. Українські говірки Воронежчини:
дис. канд. філол. наук: 10.02.02. – Х., 1967. – 393 с. (Машинопис).
8 Авдєєва М.Т. Цитована праця. 9 Авдєєва М.Т. Цитована праця.
10 Солонская Г.Т. Цитовані праці.
Урив Лискинського, Хохол-Тростянку Острогозького, Шевченка
Лискинського районів; Дворники, Латне, Точильне, Шумейки
Семилуцького району з робіт А.Бескровного; Ближнє Часнощне,
Дальнє Часнощне, Мухо-Удерівку в дотичному Олексіївському
районі Бєлгородської області11. Усього ж у цьому ареалі
Г.Т. Солонська нараховує понад 100 населених пунктів із говірками
лівобережнополіського типу12.
У словнику М. Авдєєвої, зрозуміло, представлені, що не зовсім
звично, усі зафіксовані нею лексико-семантичні українізми
(байдуже, діалектні вони чи літературномовні). Річ ясна, що серед
них є і „справжні”, об’єктивні діалектизми, от лише визначити їх
лівобережнополіську приналежність складно, бо, на жаль, бракує
східнополіських словників, матеріали ж А. Зеленька, П. Лисенка,
І. Матвіяса, І. Сенчука, Ф. Середи явно недостатні. Очевидно, до
таких можна віднести:
Агульє „вугілля” – Як гарна гарить агульє.
Адудирі „гостинці” – Пийдим адбирать адудирі.
Ажно „чи” – Він ажно в горат паїде, ажно ні.
Алі „або, чи” – Зага алі отрижка у жолудкі.
Арелі „гойдалка”, ареляться „гойдатися” – Мама, зділай міні
арелі, я ареляться буду.
Ашать „звертати увагу” – Она ще, брат, лежить і не ашає до
їх.
Варок „загорода для худоби” – Корова прийшла, заганяй її у
варок.
Да, дак „але, та, так” – Да я ж не кричу, це в мене така гутірка.
Був молодим кучерявим да таким красивим. А раз як понаїдались
гльоду, дак були пропали.
Луташки „кора дерева, лико” й ін.
Як не дивно, але дещо легше визначати фонетичні діалектизми,
незважаючи на транслітераційність відтворення у словнику і
„провокаційно”-підтримувальний супровід мовленням російським.
Дослідники цієї мовленнєвої території фіксують „акання”13,
доволі послідовне воно і в розглядуваних говорах: В чужих анучах і
11 Сагаровский А.А. Фонетическая и морфологическая системы украинских
говоров Белгородской области РСФСР: дис. … канд. филол. наук: 10.02.02.
– Х., 1988. – 204 с. (Машинопись).
12 Солонская Г.Т. Украинськие говоры Воронежской области: автореф. дис.
на соиск. учён. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.02. «Украинский
язык». – Х., 1967. – С. 15, 370 13 Сагаровский А.А. Фонетическая и морфологическая системы украинских
говоров Белгородской области РСФСР: дис. … канд. филол. наук: 10.02.02.
– Х., 1988. – 204 с. (Машинопись). – С. 30-31; Солонская Г.Т. Украинськие
говоры Воронежской области: автореф. дис. на соиск. учён. степени канд.
филол. наук: спец. 10.02.02. «Украинский язык». – Х., 1967. – С. 8
женивсь. Мата- вило, бан, в углу стоїть. У бодні були салені
агуркі. У гароді бугай паїв усю капусту. В бурчаку расло багата
бурвану. Коні паскакали вприть. Налий у гірачку малака. Астался
клапать крама. Яка камола карова. А я нав’язала три капи, а друга
– чотирі капи. Він білує мняса. Усі яму ляпали…
Як органічну рису можна відзначити „вузький” [и] у сполуці
[ки]: Багата берескі. Каснякі заплите. Салені агуркі. Ліпенікі гарни
з медам. Такій взляд ляканий у єї. Викінь всі кришеникі льохам…
Для подвозкі…
Зрозуміла річ: коли йдеться про фонетику (вокалізм) поліських
говорів, то кожен діалектолог очікує своєрідної „екзотики”, яка
стосується „дифтонгів”, „дифтонгоїдів”, „дифтонгоподібних
звуків”, „звуків неоднорідної (складної) артикуляції” тощо. Не
теоретизуватимемо, бо цьому питанню присвячено чималу
літературу (див. найновішу монографію14). Ми воліємо
приєднатись у цьому, зокрема, до Г. Солонської, яка упевнено
описує дифтонгоїди кількох типів (чи їх виразні залишки) на місці
давніх „ять”, [о], [е]15.
Фіксував „дифтонгоїди” й автор статті16, своєрідно відтворює їх
М. Авдєєва, та слід мати на оці, що її словник „нефонетичний”,
послуговується вона простим транслітеруванням і часто йде на
певний компроміс, узагальнюючи, не розрізняючи у статтях форми
поліські й південно-східні.
Звертаючи увагу на відтворення ятевого рефлекса, треба мати
на увазі залежність його від наголошеності й на вплив російського
мовлення. Очевидно, у таких ситуаціях слід убачати саме останнє:
А про нівєсту казали; Це обнаковенний ящик для хлєба; Хоч яку вєщ
так довго носю; Тисячілєтній дуб; Вєточка ни колихнецця;
Навєрно, я загубила надворі; Так і здєлаєм; Занавєска коло печі
така красива; Аглоєд, бєдне, дєдушка, дєті, стєнка…
Але в ситуаціях: Зав’яжи мишок матузком; Я мишала кіста –
паламала каписку; Накривала скриню веком; Подай міни вихоть;
Волосся одрезала; На яйцях сидить сира клушка – можна вже
частково вбачати поліську особливість.
Нам видається вірогідним сприймати знаки на місці [е], а надто
[о] (здебільшого у закритому складі, під наголосом) як спроби
14 Мойсієнко В.М. Про південноукраїнський ікавізм та поліські дифтонги:
Монографія. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2007. – 94 с.: іл.
15 Солонская Г.Т. Украинськие говоры Воронежской области: автореф. дис.
на соиск. учён. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.02. «Украинский
язык». – Х., 1967. – С. 7-14
16 Сагаровский А.А. Фонетическая и морфологическая системы украинских
говоров Белгородской области РСФСР: дис. … канд. филол. наук: 10.02.02.
– Х., 1988. – 204 с. (Машинопись). – С. 33-36.
графічного зображення їх континуантів, можливо, дифтонгічних:
Вєжки, що держуть лошадь; Порвались вижки; Зі своїм
лвежником; Помуз вербичку по ягоди ходили; Мизиочи; Попил нічім
вибирать; У їх кажин день ни лайка, так бийка; Як билко
раставацця с дитинай; Заховав пид кожух; В булки бильш всього
люблять играть; Гний павезли в поле; На пальті видлога саме
гроші і стоє; Такій лайливий, шо тилькі держись; Ждали, поки вин
видужав; Вин двері тильки открив, кит так і сунувся;
Виханажується, шо і нис задрав; А ридне своє буде вичітувать;
Такий вин лукавий чоловічина; З гаманом ходили тильки в школу;
Ксті, ксті свий лоб; Кишка уловила мишу; Квишка; Галю, диви, у
Орини кавунів сквєлькі; Раньше тапили тикі гниєм; Ляснув
батигом кабилу.
Із відносно типових морфологічних рис можна відзначити
форми називного (знахідного) відмінка однини іменників
середнього роду: Ба, де висить твоє платтє; Як гарна гарить
агульє; Ни каляй платтє; На дереві абрубалі клечаннє; Роблять
собі жіллє; Дятька Хвидот зрабив касьє на косу; Кукурузіннє (див.
ще у Г.Т. Солонської17).
До певної міри як північну рису слід сприймати й „усічену”
флексію іменників жіночого роду в орудному відмінку однини: С
дитинай; За хатай; Горбушой жали; Ставлять пирид іконой;
Огріла мужика свого чаплійкой; Колішня забилась грязюкой;
Пагнав лазинай пости худобу; Лядой прижимають полотно (ще
про це у А.А. Сагаровського18).
Самозрозуміло, що можна було знайти ще кілька дрібніших чи
низькочастотніших у вживанні рис, що характеризували б
поліський (чи і поліський) тип говірок, засвідчених у словнику
М. Авдєєвої, роботах Г. Солонської й інших учених, але й
розглянуті особливості увиразнюють ареал, засвідчують
лівобережнополіський різновид цього „діаспорного” острівця
українського мовлення на Воронежчині, що, дистанційований від
метрополії, не міг не зазнати асиміляційного впливу слобожанської
й російської систем, дещо знівелювався, але все ж зберіг доволі
виразну ідентичність.
Анатолий Сагаровский
17 Солонская Г.Т. Украинськие говоры Воронежской области: автореф. дис.
на соиск. учён. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.02. «Украинский
язык». – Х., 1967. – С. 17
18 Сагаровский А.А. Фонетическая и морфологическая системы украинских
говоров Белгородской области РСФСР: дис. … канд. филол. наук: 10.02.02.
– Х., 1988. – 204 с. (Машинопись). – С. 82.
Диаспорный островок левобережнополесского диалекта на
Воронежчине
В статье рассматривается несколько определяющих черт
изолированного левобережнополесского говора на Воронежчине,
подемонстрированы особенности его бытования и развития,
история миграции. Констатировано сохранение идентичности
системы, сопротивляемость, самозащита её и частичную
нивеляцию, затухание отдельных диссонантных черт,
ассимиляционное влияние господствующей слобожанской и
русской речи.
Ключевые слова: аканье, Воронежчина, говор, диалект,
дифтонг, диаспора, левобережнополесский диалект, метрополия,
морфологическая черта, южнорусский диалект, фонетическая
черта, ятевый рефлекс.
Anatoliy Sagarovski
Diaspora’s ice of leftbankpolissia dialect in Voronej
This article dexcribes several important dialect s of isolate
leftbankpolissia dialect in Voronej, shows the peculiarities of it life and
migration, conservation of identication of system, resistatson, some
nivelation of separate dissonant features, assimilate influence of
language of Sloboganchina and Russian language.
Key words: “akannia”, Voronej, patois, dialect, metropolia,
morfologicque feature, southrussian dialect, foneticque feature, reflex of
“ять”.
|