Місяць у традиційних уявленнях поліщуків та його номінація в середньополіських говірках

У статті зосереджено увагу на народних віруваннях про місяць як небесне світило. Зроблено спробу ввести до наукового обігу поліський автентичний матеріал народних уявлень про місяць, що надає можливість виявити й дослідити систему поліських звичаїв, обрядів, прикмет щодо зазначеного об’єкта неживої...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Плечко, А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української мови НАН України 2010
Назва видання:	Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем
Теми:	Етно- та психолінгвістика
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37539
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Місяць у традиційних уявленнях поліщуків та його номінація в середньополіських говірках / А. Плечко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 350-356. — Бібліогр.: 14 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37539
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-375392012-10-18T12:12:42Z Місяць у традиційних уявленнях поліщуків та його номінація в середньополіських говірках Плечко, А. Етно- та психолінгвістика У статті зосереджено увагу на народних віруваннях про місяць як небесне світило. Зроблено спробу ввести до наукового обігу поліський автентичний матеріал народних уявлень про місяць, що надає можливість виявити й дослідити систему поліських звичаїв, обрядів, прикмет щодо зазначеного об’єкта неживої природи та варіанти його номінації. В статье сосредоточенно внимание на народных верованиях о луне как небесном светиле. Сделана попытка ввести в научный оборот полесский аутентичный материал народных представлений о луне, который предоставляет возможность обнаружить и исследовать систему полесских обычаев, обрядов, примет относительно указанного объекта неживой природы и варианты его номинации. The main attention in the paper is focused on the people’s beliefs concerning the Moon as a heavenly body. The author has made an attempt to introduce some Polissia anthentic material concerning people’s notions about the Moon into the scientific use. It gives an opportunity to reveal and analyse the system of Polissia customs, ceremonies and signs concerning the given object of inanimate nature and variants of its nomination. 2010 Article Місяць у традиційних уявленнях поліщуків та його номінація в середньополіських говірках / А. Плечко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 350-356. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37539 81:39 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етно- та психолінгвістика Етно- та психолінгвістика
spellingShingle	Етно- та психолінгвістика Етно- та психолінгвістика Плечко, А. Місяць у традиційних уявленнях поліщуків та його номінація в середньополіських говірках Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем
description	У статті зосереджено увагу на народних віруваннях про місяць як небесне світило. Зроблено спробу ввести до наукового обігу поліський автентичний матеріал народних уявлень про місяць, що надає можливість виявити й дослідити систему поліських звичаїв, обрядів, прикмет щодо зазначеного об’єкта неживої природи та варіанти його номінації.
format	Article
author	Плечко, А.
author_facet	Плечко, А.
author_sort	Плечко, А.
title	Місяць у традиційних уявленнях поліщуків та його номінація в середньополіських говірках
title_short	Місяць у традиційних уявленнях поліщуків та його номінація в середньополіських говірках
title_full	Місяць у традиційних уявленнях поліщуків та його номінація в середньополіських говірках
title_fullStr	Місяць у традиційних уявленнях поліщуків та його номінація в середньополіських говірках
title_full_unstemmed	Місяць у традиційних уявленнях поліщуків та його номінація в середньополіських говірках
title_sort	місяць у традиційних уявленнях поліщуків та його номінація в середньополіських говірках
publisher	Інститут української мови НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Етно- та психолінгвістика
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37539
citation_txt	Місяць у традиційних уявленнях поліщуків та його номінація в середньополіських говірках / А. Плечко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 350-356. — Бібліогр.: 14 назв. — укp.
series	Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем
work_keys_str_mv	AT plečkoa mísâcʹutradicíjnihuâvlennâhpolíŝukívtajogonomínacíâvserednʹopolísʹkihgovírkah
first_indexed	2025-07-03T19:21:28Z
last_indexed	2025-07-03T19:21:28Z
_version_	1836654777211027456
fulltext	УДК 81:39 Антоніна ПЛЕЧКО МІСЯЦЬ У ТРАДИЦІЙНИХ УЯВЛЕННЯХ ПОЛІЩУКІВ ТА ЙОГО НОМІНАЦІЯ В СЕРЕДНЬОПОЛІСЬКИХ ГОВІРКАХ У статті зосереджено увагу на народних віруваннях про місяць як небесне світило. Зроблено спробу ввести до наукового обігу поліський автентичний матеріал народних уявлень про місяць, що надає можливість виявити й дослідити систему поліських звичаїв, обрядів, прикмет щодо зазначеного об’єкта неживої природи та варіанти його номінації. Ключові слова: Середнє Полісся, номінація, говірка, культурне явище, місяць, фази місяця. Традиційні уявлення про неживу природу належать до найархаїчніших вірувань. Адже саме природа (жива і нежива) насамперед оточувала наших предків. Упродовж століть світогляд українського народу зазнавав різноманітних трансформацій, тому зрозуміти проблему взаємовідносин Людини та Місяця, Людини й Сонця, Людини та Землі можна лише за умов вивчення накопиченого культурного досвіду, уявлень про навколишній світ, у яких відображений первісний світогляд наших предків з елементами язичницьких та християнських вірувань. Сучасні українські вчені в галузі діалектології та етнолінгвістики наголошують на важливості фіксації цього шару культури – народних уявлень про об’єкти неживої природи в архаїчних слов'янських зонах, зокрема в Середньому Поліссі. І хоча явища неживої природи та їх номінація здавна й донині були об’єктом міфологічних, лексикологічних та етнолінгвістичних студій українських і зарубіжних учених (див. праці О. Потебні, М. Костомарова, О. Афанасьєва, митрополита Іларіона, В. Кононенка, М. Новикової, М. Толстого, С. Толстої, А. Топоркова та ін.), однак різнобічне системне їх вивчення залишається актуальним. Об’єктом нашого дослідження є традиційні міфологічні уявлення про місяць у віруваннях поліщуків та його номінації в контексті середньополіської мовно-культурної діалектної системи. Первісна людина дуже рано усвідомила, що небесні світила є джерелом енергії для життя на землі. Ця залежність людини від небесних світил і природних стихій, особливо в житті господарському, зробила їх об’єктами релігійного пошанування1. 1 Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу. Історично-релігійна монографія. – Київ, 1992. – С. 18 Як зазначав митрополит Іларіон, до місяця ставилися шанобливо, зокрема, коли хтось побачить уперше молодий місяць, він конче мусить перехреститися, щоб щастило упродовж усього нового календарного місяця. Саме цей ритуал (хреститися до молодика та повного місяця) зафіксований у всіх обстежених населених пунктах: Хр`ес\т`іл`іса і до молод`і\ка і по\zного (н.п. 1-5). Однак інформатори не завжди можуть пояснити мотиви цих дій: Так по\ложено. Оце по\бачиz \п’ершиt \д`ен` молод`і\ка, \треба п’ер`ехр`ес\т`іца (н.п. 2); часто зазначають, що цей звичай відходить у минуле: До \м’ẹс`аца хр`ес\т`іл`іса \ран`ше, і до \сонца хр`ес\т`іл`іса, а \заре во\ни н`е пр`ізна\йуца (н.п. 4). Таке обожнювання персоніфікованого місяця зумовило формування низки заборон і рекомендацій щодо нього: небажано, щоб місяць світив у вікно, коли людина спить; показувати пальцем на місяць гріх – всохне палець, але якщо вже покажеш, то прикуси палець2. Подібні заборони в системі вірувань сучасних поліщуків трапляються поодиноко, що відбиває стан збереження давніх уявлень: Чи тро\ма \пал`цам’і, чи \всейу ру\койу \мона, а \пал`цем [одним] \н`е (н.п. 3); Н`е \можна \пал`цем по\казуват .̀ \Просто \так гово\р`іт ̀до \н`ого, н`е по\казуват`(н.п. 2). Із найдавніших часів і донині відомі легенди, породжені видимими на місяці плямами. Наявні в літературі описи засвідчують сюжет про двох братів: один вилами заколов другого й тримає його, піднявши на вилах. Трапляється варіант, пристосований до біблійної легенди про Каїна та Авеля3. Останній використаний у таких творах українських письменників, як “Чорна Рада” П. Куліша, “Назар Стодоля” Т. Шевченка та покладений в основу поезії “Місяць” М. Костомарова: …З тій пори, як перший злодій Каїн Авеля забив І упершу землю кров’ю Чоловічою змочив… …І пішов на рід наш бідний Божий гнів усяким злом; Гріх на місяці зостався, Нацяткований п’ятном! Традиційна культура Середнього Полісся представлена такими описами плям на місяці: То \брат \брата \кол`е. Водночас 2 Булашев Георгій. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космогонічні українські народні погляди та вірування. – Київ, 1993. – С. 249. 3 Булашев Георгій. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космогонічні українські народні погляди та вірування. – Київ, 1993. – С. 247-248; Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу. Історично-релігійна монографія. – Київ, 1992. – С. 26. інформатор не завжди може пояснити причини їх конфлікту: \Бог його \знайе за \шо. \Бог под\н`ав йіх, шоб \ўсеĭ \м’ір \бачиў (н.п. 2). Другий варіант легенди поширений серед тих носіїв культури, які знайомі з Біблією: А\в’ель буў справ’ед\л`івим, вọн \овци \пас. А Ка\йіл на зем\л`е ро\б’іў, буў \з`емл`е\робом. Ну \от пр`інес\л`і во\ни \Господу \жертву. Гос\под` пр`ін`еб\р`ог \жертву Ка\йілову. Ну \знач’іт ̀А\в’ел`ову пр`і\н`аў. Ну то \теĭ із \заздрос`т`і, не\нав’іст` на \брата та\ка, і \свого \брата у\б’іў. Це \п’ерше братоў\б’іўство. Гос\под` ска\заў: «Ка\йіл, Ка\йіл, д`е \твоĭ \брат А\в’ел`?» А \тоĭ – «А от\куда йа \знайу!» – «Ну то \знаt, шо \буд`еш ск’і\тал`цем по з`ем\л`ê!» Гос\под` так йо\го пока\раў. У п’і\сан`ійі так на\п’ісано (н.п. 4). Поліський матеріал підтверджує культ космогонічних предметів – землі, сонця, місяця, зірок тощо, на який указують учені4. Місяць для українців – добрий знак, це образ-символ добра, щастя, долі. Саме звертання до місяця відбиває ставлення до цього небесного світила як до персоніфікованого об’єкта, а пестливі епітети засвідчують прагнення до позитивного контакту, бажання доброзичливого ставлення та надії на всіляке сприяння: «Моло\д`ік моло\д`есен`кіt, \м’ẹс`ац ко\ханиĭ» (н.п.1); «Моло\диĭ моло\дичен`ку, \красниĭ па\ничен`ку» (н.п. 5). У традиційній культурі Середнього Полісся Місяць є учасником магічних ритуалів5, що засвідчує замовляння у формі діалогу Людини з Місяцем: \Треба \дев’ат` \раз – «Моло\диĭ моло\дичен`ку, \красниĭ па\ничен`ку, \де ти \буў?» – «На \том \св’ет`і» – «\Шо \ти \бачиў?» – «\См’ерт`і» – «\Шо Гос\пот ̀ \роб’іт`?» – «По \райу \ходит`» – «А м’ер\ц`і?» – «\Йім [зуби] не бо\л`ат` – н`і тоу\б’і, н`і меи\н`і, н`і ста\рому, н`і моло\дому» (н.п. 5). У замовлянні відбита давня картина світу у складних взаємозв’язках людина – місяць – світ живих – світ мертвих – Всесвіт. Діалог побудований на паралелізмі (у мерців зуби не болять – то і в живих не будуть боліти), який покладений в основу магії подібності. За народними уявленнями, місяць стоїть над усім світом, він – всевидець, всезнавець, провісник і ясновидець, що відбиває розповідь про магічний ритуал звертання до Місяця: «Моло\д`ік моло\д`есен`кіĭ, ў \т`ебе \рọг золо\т`есен`к’іĭ» – І в\же пр`і\казуйут`, шо во\ни \хочут`. Або: «\М’ẹс`ац ко\ханиĭ, \ти по \ўс`ому \св’ẹту роз`іс\ланиĭ. Н`е рост`і\лайс`а по з`ем\л`ẹ, н`е рост`і\лайс`а по во\д`ẹ. Іди \ўгору, \йак теĭ \дим, н`е\хаĭ \плаче о\дин \син. Шо заго\р`елос`а, то ĭ го\ри, шоб \дал`е н`е пош\ло» – І до і\кони мо\л`іца (н.п. 1). В основі замовлянь закладено код одужання (щоб зуби не боліли), код звільнення від тривог (щоб не погоріло більше). У традиційній культурі Полісся донині збереглися залишки віри в 4 Кононенко В.І. Символи української мови. – Івано-Франківськ, 1996. – С. 80-81. 5 Москаленко М.Н. Українські замовляння. – Київ, 1993. – С. 199-201. магічну силу молодика: Ба\гато молод`і\ком \мона. \Токо бо\йал`іса, о\то \шос` ко\ров’і \зроб’іца – то молод`і\ком \хтос` \шос` упо\роў (н.п. 3); \ўп’ерше \йак по\бачиш молод`і\ка, то \л`уд`і до \н`ого і по\гане \робл`ат ̀ і \добре. І пр`іро\б’іт ̀на \капос`т`і і \на доб\ро \мона (н.п. 1). Спостереження зміни фаз місяця також мало вплив на формування уявлень давнього носія традиційної культури. Тому зростання всього живого було співвіднесене зі збільшенням молодика, а уповільнення рослинних процесів – зі зменшенням, старінням6. Такі вірування зафіксовані в деяких населених пунктах Середнього Полісся: Ко\л`іс` мо\йа \мат`і \с`ейала гур\к’і, йак почи\найе \м’ẹс`ац \сход`іт` моло\диĭ, шче ĭ ў\досв’іта. То во\ни ро\д`учийе то\д`і. Йак моло\д`ік ви\лаз`іт ,̀ так і гу\рочк’і ви\лаз`ат` (н.п. 1); \Посл`е молод`і\ка йак м’і\нут` \тийе \дн`і, то почи\нал`і ро\б’іт. Дл`а гар\буз \ждал`і ок\руглого \м’ẹс`аца (н.п. 3). Як бачимо з наведеного опису, багато господарських процесів були поєднані з актами аграрної магії подібності, яка ґрунтується на уявленнях про небесні світила. Однак свідчення інформаторів на зразок: не \знайу або ко\л`і пр`і\ход`іца, то\д`і і \роб’іш (н.п. 2) свідчить про поступовий занепад цього культурного явища. Джерела фіксують розповідь про віру в залежність долі чи характеру людини від фази місяця в момент її народження. Так, людина, народжена в молодик, мала все життя зберігати моложавість, свіже обличчя, а народжена на ущербі все життя має похмуре обличчя і буркотливу вдачу7. Таке повір’я сформоване за аналогією до семантики лексем молодик – ‛молодий, новий, свіжий місяць’ і старий – ‛старіючий, ущербний місяць’. Ця прикмета взаємозв’язку долі людини, її народження з фазами місяця зафіксована лише в поодиноких населених пунктах: \Поўниĭ \м’ẹс`ац, то \добре йак д`і\т`а на\род`іца. А zже йак у кон\це, ко\л`і \сход`іт` \м’ẹс`ац, на\род`іца, то ў \гор`і \буд`е д`і\т`а бол`шинст\во. А ў \поўном \добре (н.п. 3). Заслуговують на увагу також метеорологічні прикмети, пов’язані з місяцем. У давнину передбачення погоди часто ґрунтувалися на спостереженнях окремих явищ життя природи та спиралися на циклічно повторювані процеси8. Такі явища природи, як кола або промінчики навколо місяця, були незрозумілі нашим предкам, але при цьому їх пов’язували з близькою зміною погоди. Це відбито і в зафіксованих метеорологічних прикметах сучасного поліського села: \Д`ів’імоса, \йак про\м’інч’ік’і – то на \в’еітер; 6 Москаленко М.Н. Українські замовляння. – Київ, 1993. – С. 200. 7 Булашев Георгій. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космогонічні українські народні погляди та вірування. – Київ, 1993. – С. 248. 8 Васянович О. Метеорологічні прикмети в народному календарі українців Полісся // Народна творчість та етнографія. – 2005. − № 2 − С. 86-87. \м’ẹс`ац опкруг\л`івса – то н`е\года \буде (н.п. 3); Помут\н`енійе, ў ту\ман`е б’і \шо, то \буд`е \н`еўгод` (‛негода’) (н.п. 4). Крім того, для прогнозування погоди здавна враховували положення молодика в небі, де важливим був кут нахилу осі молодого місяця щодо горизонту. У різних варіантах ця прикмета побутує й донині:\Ждал`і молод`і\ка, то уже \боком \рọжк’і, то \кажут` – в’ед\ро з во\дойу спа\де [значить] н`е\года \буде. А\л`е ота\кіĭ о сто\йач`іt та то\н`ен`кіt – то по\года, по\годл`івиĭ. То \ми ўже загл`а\дайемо, спа\де в’ед\ро – н`е\годл`івиt, а \йак \ўгору \рọжк’і – по\годл`івиĭ бол`шинст\во (н.п. 1); Йак о\пущениt [молодик], то \н`евгод` \буд`е, \будут` дош\ч’і. А йак \н`е – то \ўгору п’ід\н`атиĭ (н.п. 3); Йак моло\д`ік, та до\н`ізу \рọжк`і – то \буде \дошч. Йак до\в’ерху – то \буде по\года (н.п. 2). Здавна незвичні явища на небі дивували наших пращурів. Затемнення як сонця, так і місяця вважали провісником недоброго, ознакою нещасть9. У сучасних віруваннях тривога чи страх місячного затемнення не збереглися. Імовірно, це пов’язано з доступністю знання про природу цього явища. Щодо номінації цього небесного тіла, яке є супутником Землі, зауважимо, що експедиції в Середнє Полісся не виявили лексичних варіантів його назви, а лише фонетичні: \м’іс`ац, \м’ẹс`ац. Українська лексема місяць (болг. месец, чеш. mĕsíc, польск. miesiąc, походить від *mēs (др.-інд. mās-) що означає ‛месяц, луна’)10. У сучасній українській мові лексема місяць поширена з такими значеннями: 1) ‛найближче до Землі небесне світило, супутник Землі, що світить відбитим сонячним світлом’ 2) ‛супутник будь-якої планети’ у словнику української мови 3) ‛проміжок часу, протягом якого це небесне тіло обертається навколо Землі’ 4) ‛проміжки часу, на які поділяють рік у сучасному календарі, не узгоджені з фазами цього небесного тіла’11. У середньополіських говірках поширені також зменшувально- пестливі форми назви місяця, які функціонують переважно у фольклорних текстах, мікротекстах і словесних формулах: моло\дичен`ку, молоди\чок, \серп’ічок. Окрема група назв (хоч невелика) – назви частин місяця (\рọг, \рọжк`і, \серп’ік) та його ознак, зокрема, за кольором. Вони також поширені переважно у фольклорних жанрах, вживаються в демінутивних формах і виступають епітетами: \рọг золо\т`есен`к’іĭ. Семантика ж золотистого кольору пов’язана зі святістю й чистотою, це колір сакральності, верховенства й могутності12. 9 Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу. Історично-релігійна монографія. – Київ, 1992. – С. 23-24. 10 Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / Пер. с нем. и доп. О.Н. Трубачева. – Москва, 1986-1987. – Т ІІ. – С. 608-609. 11 Словник української мови. – Т. 1-11. – Київ, 1970-1980. – Т.ІV. – С. 753-754. 12 М.Н. Москаленко. Українські замовляння. – Київ, 1993. – С. 264-265. Демінутивні назви засвідчують шанобливе ставлення до Місяця, обожнювання через прихований мотив страху перед ним та прагнення задобрити, умилостивити, досягти прихильності цього персоніфікованого об’єкта. Для номінації фаз місяця в говірках Середнього Полісся зафіксовано назву \квадри: чо\тири \квадри \йе (н.п. 2). Назва першої фази місяця поширена в таких варіантах: моло\д`ік (н.п. 1, 2, 3, 4), моло\дик, молоди\чок (н.п. 5); назва другої фази, тобто половини місяця, у середньополіських говірках має спорадичне поширення: пуд\поўна (н.п. 2, 3, 4); третя фаза (круглий місяць) має такі назви: \поўний \м’ẹс`ац (н.п. 1, 3), \поўна (н.п. 2). Привертає до себе увагу варіант поўна, флексія якого вказує на жіночій рід, хоча у всіх середньополіських говірках лексема місяць належить до чоловічого граматичного роду, а саме світило як персоніфікований природний об’єкт ідентифікується з чоловічою статтю: вọн. Четверта, остання фаза має назви: ста\риĭ \м’ẹс`ац (н.п. 2), на іс\ход`е (н.п. 1), ста\реĭ \м’іс`ац (н.п. 5). Фрагмент діалектного тексту уточнює семантику назв деяких фаз місяця: Ста\риĭ на чет\в’ерту поло\в’іну, \с`ẹм \дн`оў, а то ĭ \вос`ем бу\вайе. О\то вже \йак ста\риĭ, то \св’ет`іт аж \п’ер’ед \ранком, а йак моло\д`ік – то \зв’ечора (н.п. 2). Попередній аналіз культурної інформації про місяць, зафіксованої в п’яти селах Середнього Полісся, дозволяє зробити такі висновки. У народній культурі північної частини Середнього Полісся (прикметах, звичаях, замовляннях, заборонах, обрядах тощо) ще зберігаються вірування в особливу силу місяця як об’єкта неживої природи, небесного світила. І навіть маючи інформацію про справжню його природу та природу пов’язаних із ним явищ, поліщуки до певної міри зберегли віру в могутність місяця. Насамперед це стосується віри у вплив на сільськогосподарську діяльність людини, що зумовлює, зокрема, врахування фази місяця при висаджуванні городини, його положення та інших візуальних ознак для прогнозування погоди тощо. Поліська культурна традиція зберегла фрагменти міфів про місяць (зокрема, про плями на ньому). Поліські назви місяця як небесного тіла представлені лише фонетичними варіантами (\м’іс`ац, \м’ẹс`ац), що свідчить про їх давність (належать до індоєвропейського шару лексики)13. Дещо більшу варіативність, представлену, крім фонетичних, словотвірними варіантами, виявляють середньополіські назви фаз місяця (моло\д`ік, моло\дик, молоди\чок, пуд\поўна, \поўний \м’ẹс`ац, поўна, ста\рий \м’ẹс`ац, на іс\ход`е). Повага до цього 13 Етимологічний словник української мови / За ред. О.С. Мельничука. У 7-ми т. – Т. 1-3. – Київ, 1982-1989. – Т. ІІІ. – С. 304-305; Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / Пер. с нем. и доп. О.Н. Трубачева. – Москва, 1986-1987. – Т ІІ. – С. 608-609. персоніфікованого об’єкта відображена в ласкавих звертаннях до нього. Зауважимо, що для глибших висновків ще не накопичено достатньо інформації про досліджуване культурне явище, зокрема, наявний матеріал не виявив паралелей фольклорних текстів і мікротекстів, зафіксованих іншими дослідниками14. Однак зібраний матеріал та попередній його опис свідчить, що традиційні уявлення про Місяць і пов’язані з ним явища є цікавим об’єктом для лексикологічних та етнолінгвістичних студій і різнобічне системне їх вивчення залишається актуальним. Список обстежених населених пунктів 1. с. Красилівка Овруцького р-ну Житомирської обл.; 2. с. Сорокопені Овруцького р-ну Житомирської обл.; 3. с. Чабан Овруцького р-ну Житомирської обл.; 4. с. Черевки Овруцького р-ну Житомирської обл.; 5. с. Білокоровичі Олевського р-ну Житомирської обл. Антонина Плечко Луна в традиционных представлениях полещуков и ее номинация в среднеполесских говорах В статье сосредоточенно внимание на народных верованиях о луне как небесном светиле. Сделана попытка ввести в научный оборот полесский аутентичный материал народных представлений о луне, который предоставляет возможность обнаружить и исследовать систему полесских обычаев, обрядов, примет относительно указанного объекта неживой природы и варианты его номинации. Ключевые слова: Среднее Полесье, номинация, говор, культурное явление, луна, фазы луны. Antonina Plechko The Moon in the traditional notions of the people of Polissia and its nomination in the Middle Polissia dialects The main attention in the paper is focused on the people’s beliefs concerning the Moon as a heavenly body. The author has made an attempt to introduce some Polissia anthentic material concerning people’s notions about the Moon into the scientific use. It gives an opportunity to reveal and analyse the system of Polissia customs, ceremonies and signs concerning the given object of inanimate nature and variants of its nomination. Key words: Middle Polissia, nomination, dialect, cultural phenomenon, the Moon, phases of the Moon. 14 Аркушин Г. Сказав, як два зв’язав. Народні вислови та загадки із Західного Полісся і західної частини Волині. – Люблін-Луцьк, 2003. – С. 105, 135.

Місяць у традиційних уявленнях поліщуків та його номінація в середньополіських говірках

Репозитарії

Схожі ресурси