Весільна лексики в бойківському й середньополіському етнокультурних ареалах ХХІ століття
У статті розглянуто весільну лексику бойківських та середньополіських говірок на синхронному зрізі ХХІ століття, окреслено стан її збереженості, динаміку розвитку, виявлено спільні та специфічні діалектні утворення в межах тематичної групи....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Назва видання: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37541 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Весільна лексики в бойківському й середньополіському етнокультурних ареалах ХХІ століття / Н. Хібеба // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 363-371. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37541 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-375412012-10-18T12:12:45Z Весільна лексики в бойківському й середньополіському етнокультурних ареалах ХХІ століття Хібеба, Н. Етно- та психолінгвістика У статті розглянуто весільну лексику бойківських та середньополіських говірок на синхронному зрізі ХХІ століття, окреслено стан її збереженості, динаміку розвитку, виявлено спільні та специфічні діалектні утворення в межах тематичної групи. В статье рассматривается свадебная лексика бойковского и среднеполесского диалектов на синхронном срезе ХХІ столетия, определено состояние ее сохранности, динамику развития, определено совместные и специфические диалектные образования в рамках тематической группы. Wedding vocabulary of Bojko and Middle Polissia dialects at the synchronous section of the 21st century was investigated, its state of preservation and development dynamics were outlines, common and specific dialect formations within thematic groups were found out in the article. 2010 Article Весільна лексики в бойківському й середньополіському етнокультурних ареалах ХХІ століття / Н. Хібеба // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 363-371. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37541 811.161.2’282 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Етно- та психолінгвістика Етно- та психолінгвістика |
| spellingShingle |
Етно- та психолінгвістика Етно- та психолінгвістика Хібеба, Н. Весільна лексики в бойківському й середньополіському етнокультурних ареалах ХХІ століття Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| description |
У статті розглянуто весільну лексику бойківських та середньополіських говірок на синхронному зрізі ХХІ століття, окреслено стан її збереженості, динаміку розвитку, виявлено спільні та специфічні діалектні утворення в межах тематичної групи. |
| format |
Article |
| author |
Хібеба, Н. |
| author_facet |
Хібеба, Н. |
| author_sort |
Хібеба, Н. |
| title |
Весільна лексики в бойківському й середньополіському етнокультурних ареалах ХХІ століття |
| title_short |
Весільна лексики в бойківському й середньополіському етнокультурних ареалах ХХІ століття |
| title_full |
Весільна лексики в бойківському й середньополіському етнокультурних ареалах ХХІ століття |
| title_fullStr |
Весільна лексики в бойківському й середньополіському етнокультурних ареалах ХХІ століття |
| title_full_unstemmed |
Весільна лексики в бойківському й середньополіському етнокультурних ареалах ХХІ століття |
| title_sort |
весільна лексики в бойківському й середньополіському етнокультурних ареалах ххі століття |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Етно- та психолінгвістика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37541 |
| citation_txt |
Весільна лексики в бойківському й середньополіському етнокультурних ареалах ХХІ століття / Н. Хібеба // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(II). — С. 363-371. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
| series |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| work_keys_str_mv |
AT híbeban vesílʹnaleksikivbojkívsʹkomujserednʹopolísʹkomuetnokulʹturniharealahhhístolíttâ |
| first_indexed |
2025-07-03T19:21:37Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:21:37Z |
| _version_ |
1836654786250801152 |
| fulltext |
УДК 811.161.2’282
Наталія ХІБЕБА
ВЕСІЛЬНА ЛЕКСИКИ В БОЙКІВСЬКОМУ Й
СЕРЕДНЬОПОЛІСЬКОМУ ЕТНОКУЛЬТУРНИХ АРЕАЛАХ
ХХІ СТОЛІТТЯ
У статті розглянуто весільну лексику бойківських та
середньополіських говірок на синхронному зрізі ХХІ століття,
окреслено стан її збереженості, динаміку розвитку, виявлено
спільні та специфічні діалектні утворення в межах тематичної
групи.
Ключові слова: бойківські говірки, середньополіські говірки,
лексема, весільна лексика.
Студії, що висвітлюють специфіку лексики того чи іншого
говору в зіставному аспекті, сьогодні є особливо актуальними. У
колі зацікавлення науковців наріччя не лише близькі, а й дистантні.
В українській діалектології вже маємо такі праці, зокрема і щодо
порівняльного вивчення різних пластів лексики в
північноукраїнських та південно-західних говорах1.
У пропонованій розвідці прагнемо з’ясувати стан збереженості,
особливості функціонування, спільність та локальність у межах
обрядової лексики сучасних бойківських та середньополіських
мовних континуумів, що є продовженням задекларованих раніше
праць2.
1 Гримашевич Г. Середньополісько-буковинські лексико-семантичні паралелі
(на матеріалі назв одягу та взуття) // Діалектологічні студії. 8: Говори
південно-західного наріччя. – Львів: Інститут українознавства ім.
І. Крип’якевича НАНУ, 2009. – С. 66-76; Гримашевич Г. Середньополісько-
гуцульські лексико-семантичні паралелі (на матеріалі назв одягу та взуття) //
Вісник Прикарпатського університету. Серія: Філологія (мовознавство). –
Вип. ХІХ-ХХ. – Івано-Франківськ, 2008. – С. 30-32; Сабадош І. Про лексико-
семантичні паралелі в західнополіському і карпатських діалектах // Волинь
філологічна: текст і контекст. Західнополіський діалект у
загальноукраїнському та всеслов’янському контекстах: Зб. наук. пр. –
Вип. 4. – Луцьк, 2007. – С. 199-220; Хомчак Л. Надсянсько-західнополіські
лексичні паралелі на прикладі родинно-обрядової лексики // Волинь-
Житомирщина: Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. –
Вип. 18. – Житомир, 2008. – С. 65-74; Чирук Л. Лемківсько-західнополіські
ентомологічні пралелі // Лемківський діалект у загальноукраїнському
контексті. Studia methodologica. – Вип. 27. – Тернопіль, 2009. – С. 126-129 та
ін.
2 Хібеба Н. Бойківсько-поліські етнокультурні ареали на матеріалі назв
етапів весільного дійства // Нове життя старих традицій: Традиційна
У результаті цьогорічної експедиції на Бойківщину з метою
етнолінгвістичного дослідження та укладання словника говірок сіл
Росохи та Терло Старосамбірського району Львівської області (під
егідою відділу української мови Інституту українознавства НАН
України ім. І. Крип’якевича та Наукового товариства ім. Шевченка
у Львові; керівник проекту – п. Наталя Хобзей) зібрано матеріал
тематичної групи “Весільна лексика”. Для зіставного аналізу
обрано доступний фактаж середньополіських говірок, який
репрезентує денотати сучасного весільного обряду, зокрема
матеріали дослідження говірки с. Машеве Чорнобильського району
Київської області (записи 1997-2004 рр.) та монографії І. Несен
(1993-2003 рр.).
Можемо констатувати, що чи не найповнішу інформацію про
традиційну духовну культуру можна отримати від старших за віком
респондентів, які ще пам’ятають, “як це було”, адже новаційні
віяння, відкритість говору та низка інших чинників призводять до
втрати первинного змісту обрядодій та “живого” народного весілля
загалом. Дослідниця весільної обрядовості Центрального Полісся
І. Несен підсумовує, що впродовж ХХ ст. “відбувається спрощення
і скорочення традиційного весільного дійства, насамперед його
ритуальних, а не розважальних складових. Зачепивши ядро
(інваріант) дійства, динамічний процес, таким чином, перетворився
на деструктивний і призвів до зникнення багатьох важливих
компонентів народного весілля із повсякденної практики”3.
У весільній лексиці бойківських та середньополіських говірок
виявлено наступні лексико-семантичні паралелі.
Значення ‘одружуватися, брати шлюб’ репрезентовано
синонімами: бойк. од|ружуватис′а (Т3)4, же|нитис′а (Т1)5 ||
срд.поліс. од|ружувоца, же|н’іц:а, оже|н’іца, поже|н’іт’іс’а (ІІІ,
українська культура в сучасному мистецтві і побуті (у рамках V
Міжнародного фестивалю українського фольклору “Берегиня”). – Луцьк,
2007. – С. 409-422; Хібеба Н. Весільні агентиви в бойківських та поліських
говірках: етнолінгвістичний аспект // Волинь-Житомирщина: Історико-
філологічний збірник з регіональних проблем. – Вип. 18. – Житомир, 2009. –
С. 75-89.
3 Несен І.І. Весільний ритуал Центрального Полісся: традиційна структура та
реліктові форми (середина ХІХ-ХХ ст.). – К.: Центр захисту культурної
спадщини від надзвичайних ситуацій, 2005. – С. 189-190.
4 Тут і далі: Запис Н. Хібеби та Л. Хомчак 6 липня 2010 р. від Терлецької
Розалії Михайлівни, 1925 р.н., у с. Терло Старосамбірського р-ну Львівської
обл.
5 Тут і далі: Запис Н. Хібеби та Л. Хомчак 5 липня 2010 р. від Бачинської
Катерини Іванівни, 1921 р.н., у с. Терло Старосамбірського р-ну Львівської
обл.
192)6. Весілля, обряд одруження та святкування з цієї нагоди в
зіставлюваних говірках позначають фонетичні варіанти в’іс’і|л′:а
(Т3), вес′і|л′а (Т2)7, ве|с′і′|л′е (Р)8, в’е|с’ел’е, ве|с’іл’:е (ІІІ, 192) (пор.
також: деривати вес′і|л′а (Т2), в’е|с’ел·нийе (ІІІ, 193) ‘учасники
весілля’) та назва с|вад′ба (у бойківських – спорадично) (Р; ІІ, 52,
233; ІІІ, 192).
Із семантикою ‘урочисто реєструвати цивільний шлюб’
фіксуємо бойківську фразему б|рати |розписку (Т3), а в
середньополіських говірках – номінацію роз|писуйутцса (ІІ, 232).
В аналізованих діалектних зонах відзначмо аналітичні назви:
бойк. |сипати пше|ниц′у (Т2) || срд.поліс. |си(’і)пл’ут’ з’ер|но (ІІ,
56, 526) ‘обсипати наречених та гостей зерном (пшеницею)’:
При|ходили на ў|бору / |мати б|рала ко|жух |наруби / тим ба|ранком
на|верха / д|руга ĭшла |баба за неў скрап|йала / |сипала пше|ниц′у і
то|ди |вели моло|ду до |хати / за неў захо|дили |л′уди (Т2); З’ер|ном
у|же |сипл’ут’ по ўс’іх л’у|д’ах… і по|возка сто|йіт на дво|р’еі /
моло|ди на по|возци по|с’ейут’ і по|йехол·іи до моло|дого (ІІ, 66).
Етимон клáнятися в контексті весільної лексики обох
говіркових ареалів набуває обрядової семантики: бойк. кла|н′ати
(Р), ўкло|н′атис′а (Т2) ‘вклонятися родичам перед шлюбом (про
наречених)’ || срд.поліс. к|лан’атис’ ‘вклонятися зустрічному,
запрошуючи на весілля (про наречену)’ (ІІ, 52). У бойківській
говірці фіксуємо дериват пок|лони для номінації обрядодії, коли
наречені врочисто вклонялися родичам перед шлюбом (символічне
“прощання” з рідними): Йак ĭшли до с′|л′убу / пок|лони |були / три
|рази покла|н′алис′а ў |хат′і (Р).
Зі значенням ‘сватач’ у бойківських та середньополіських
діалектах виявлено слово сват (Т3; ІІ, 524), а на позначення
обрядодії сватання – назву [іти] ў с|вати ‘сватати’ (Т3; ІІ, 524;
Несен, 2349). У поліських говірках лексема сват розширює
семантику і стосується “всіх одружених представників роду, із
жінками включно”: жонки на заручинах теж свати10.
6 Тут і далі покликання на джерело (із зазначенням у дужках номера частини
і сторінки): Говірка села Машеве Чорнобильського району: У 4 ч. / Уклад.:
Ю.І. Бідношия, Л.В. Дика та ін. – К.: Довіра, 2003-2005.
7 Тут і далі: Запис Н. Хібеби та Л. Хомчак 5 липня 2010 р. від Бризинської
Катерини Іванівни, 1924 р.н., Драбик Ганни Михайлівни, 1930 р.н., у с. Терло
Старосамбірського р-ну Львівської обл.
8 Тут і далі: Запис Н. Хібеби та Л. Хомчак 7 липня 2010 р. від Терлецької
Ганни Михайлівни, 1926 р.н., у с. Росохи Старосамбірського р-ну Львівської
обл.
9 Тут і далі: Несен І.І. Весільний ритуал Центрального Полісся: традиційна
структура та реліктові форми (середина ХІХ-ХХ ст.). – К.: Центр захисту
культурної спадщини від надзвичайних ситуацій, 2005. – 280 с.
10 Там само. – С. 165.
У весільній лексиці аналізованих говірок фіксуємо такі спільні
назви головних учасників обряду: бойк. х|лопец (Р) || срд.поліс.
х|лоп’ец (ІІІ, 193) ‘хлопець, який одружується’; бойк. |д′іўка (Р, Т2)
|| срд.поліс. |д’іеўка (ІІІ, 192) ‘дівчина, яка виходить заміж’; бойк.
не|в’іста (Р) || срд.поліс. н’і|в’еста, н’е|в’еста (ІІІ, 192) ‘наречена
під час весілля’; бойк., срд.поліс. моло|да ‘наречена під час / після
весілля’ (Р, Т1, Т2, Т3; ІІІ, 192), моло|диĭ ‘наречений під час
весілля’ (Т3; ІІІ, 192); бойк. моло|д′і (Т1), моло|д′ата (Т3) ||
срд.поліс. моло|ди, моло|дийе ‘молоде подружжя’ (ІІІ, 192).
Для номінації неодруженого учасника / учасниці весілля від
нареченого / нареченої відзначено спільнокореневі слова бойк.
д|ружба – д|рушка (Т2, Т3) || срд.поліс. дру|жок – д|рушка, д|ружка
(ІІІ, 193).
У бойківських та середньополіських говірках засвідчено назви
при|дане (Т3), при|дани (Несен, 169) ‘гості нареченої, які приходять
на частування до нареченого’, а також фраземи зі значенням
‘приходити на гостину до нареченого’: іти ў при|дане (ĭшли ў
при|дане за неў (Т3)), ĭти ў п|р·іидан’е (ĭд’е ў п|р·іидан’е / д’ен’
гу|л’айе / там // ч іи |йіла там ч іи п·і|ла / а гу|л’айе д’ен’ / да пр·іи
|казуйут’ / до с|качут’ (ІІ, 62)).
Найбільш знаковим елементом убрання нареченої є головний
убір, на позначення якого в обстежених діалектних зонах фіксуємо
назви: бойк. |в’інок, в’і|нец(′), бар|в’інковиĭ |в’інец′, |купчиĭ в’і|нок
‘вінок із барвінку’, ‘купований вінок зі штучних білих квітів’ (То
там ў су|боту |веч’ір п|лели з бар|в’інку |в’ін′ц′і / бар|в’інков’і |в’ін′ц′і
(Р); |В’ін′ц′і купу|вали спочат|ку (Т3); Во|ни не п|лели / но |купчиĭ /
|б’іл′і к|в’ітк’і (Т3)) || срд.поліс. в’е|нок (ІІ, 54, 66, 524), |лойовиĭ
в’е|ночок (ІІ, 52), сп·ец·іи|ал’ниĭ в’е|нок (ІV, 16), в’е|нок з |л’ентам’і
(ІІІ, 193). Цікаво, що в обстежених бойківських селах соціальна
диференціація “шляхта” – “хлопи” маркувала й весільний головний
убір; так наречена шляхетного походження надягала ко|рону,
ко|руну (ко|рунку), а простолюдинка – |в’інок, в’і|нец(′). Із часом ця
відмінність нівелювалася, і на головний убір у вигляді корони, який
зберігала визначена в селі жінка, кожна наступна наречена
докладала свій весільний купований вінок: Йед|на |ж’інка |мала на
ц′і|ле се|ло та|ку ко|руну; Старос′|ц′іна |мала та|ку ко|рону // та
ко|рона |була ўс′і |в’ін′ц′і // |в’ін′ц′і / йа ше се ку|пила но|виĭ в’і|нец′ / а
в’ід |тойі ко|рони ўс′о стонч|ки |були ўдо|лину |з:аду ўс′о // ко|рона
т′іш|ка / то та|к’е |п’ір′е |було нама|л′оване ше / |в’ін′ц′і / а ше |п’ір′е
доро|ге / та|к’е нама|л′оване |р′іжне // старос′|ц′іна са|ма ро|била
|в’ін′ц′і / а по|тому / йак с′а моло|да в’ід:а|вала / ку|пила си в’і|нец′ і
наў|коло |тойі ко|рони припле|ла / і |нав’іт’ не б|рала тоĭ в’і|нец′ //
|т′іл′ко так |було / шо не б|рали тоĭ в’і|нец′ / то |купчен′і / то с′і
купу|вали т′і |в’ін′ц′і (Р).
Сучасний головний убір нареченої –– вінок зі штучних квітів
або корона (діадема), до якого прикріплено фату, репрезентують
лексичні варіанти: бойк. |ве|л′он || срд.поліс. |фота, фа|та, хво|та
(ІІІ, 193). Інформатори обох діалектних зон підкреслюють, що ў нас
|в’інц′і купу|вали спо|чатку / а п’із|н′іше ўс′о |вел′они (Т3), у нас
хвок|т’іч’еск’і фо|ти |н’е било (ІІІ, 193), пояснюють появу цього
елемента головного убору впливом інших культур: |Л′уди бо|гато
повийі|ж:али в а|мерику / ф|ранц′ійу / зним|ки виси|лали / в:е|л′онах
та|ких |доўгих (Т3) – і навіть пригадують його давню негативну
символіку: А ко|лис / йак ўб|рала / то ка|зали / шо за|вила / йак
|наĭдуха |мала (Р).
На зміну дівочому головному убору під час відповідної
обрядодії нареченій одягали убір заміжньої жінки: бойк. чу|пец′
(Т1, Т3) || срд.поліс. ч·е|пец, ча|п·ец (ІІ, 66, 68, 232). Як
розповідають наратори, ще їхні матері вперше надягали очіпок під
час весілля й носили його впродовж усього життя: Йа не б|рала тоĭ
чу|пец′ / а |мойа |мама то б|рала (Т1). І хоч очіпок уже є раритетним
і його не використовують в обряді, але в обох говіркових зонах
зафіксовано деривати поч’іп|чити (Т3) || поч·іип|л’ати (ІІ, 56)
‘одягнути нареченій головний убір заміжньої жінки’, які
мотивовані назвою цієї реалії. Насправді ж голову нареченій
покривають хустиною: да |тако кру|гом поч·іип|л’ат’ до / о|таково
ж до с’е тао|ко |к·іт’іци / а |тутока о|с’е ж д|л·іин:ийе / да так
зак|ручуйут’ (ІІ, 56), на позначення якої функціонують номінації:
бойк. |хустка, хус|тина, |хушч’а, |хушчатко (Т1, Т2, Т3) (по
вес′і|л′у заў|йазували |хушча’а навос|татку (Т2); пе|ред |б’ілу
|хустку / поч’іп|чили йі ка|зали (Т3)) || срд.поліс. |хустка, |хустка іс
|к·іт’іцам·і, пло|ток, пла|ток здо|ров·і (ІІ, 56, 66) (|хусткоуйу
моло|д·іицеойу зоў|йажут’ (ІV, 16); |хустка т|реа шоб іс |к·іт’іцам·і
(ІІ, 56)).
Весільний хліб у досліджуваних діалектах репрезентують
традиційні обрядові та загальновживані назви: бойк., срд.поліс.
коро|ваĭ (Т1; ІІ, 66, 526); бойк. хл′іб, зви|чаĭниĭ хл′іб, |чорниĭ хл′іб
(Р) || срд.поліс. хл’е|б·іина, об·іик|нов’ена хл’е|б·іина (ІІ, 362). На
Бойківщині та на Центральному Поліссі у хліб запихали оздоблену
палицу, яку респонденти називають |к’ічка (Коро|ваĭ пек|ли /
зама|йели |к’ічками |р′іжними / бу|к’ет |в’іти і |в’іти понапи|нали
таĭ ўс′о (Т2) (пор.: кíчка ‘(у дитячій забаві) палиця’11)), пати|чок
(Пати|чок об|мотали йа|ким па|пером кв’іт|ним і там на |чубок
|йабк’іў нак|лали і то ў коро|ваĭ позапи|хали (Т2)), |руожIк’і,
д’ер·еў|це (Ў х|ліеб заостр·е|кайут’ц’ |руожIк’і / тао|к·іийе на тр·і
|рог’і / д’ер·еў|це заостр·е|кайут’ц’ у бо|ханку х|ліеба / і н’е|сут’ц’ (ІІ,
11 Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок: У 2 ч. – К.: Наук. думка,
1984. – Ч. 1. – С. 354.
234)), |в’олце (В·іи|рубовал·іи но тр·іи |рог’і то|ку |палочку… Но
хл’е|б·іину / зостр’е|кайут’ / і то ўже н’е|сут’ / йак і|дут’ до
моло|дойі / с тим |в’олцам (ІІ, 362)).
Як засвідчують доступні матеріали, у бойківсько-
середньополіських етнокультурних ареалах зафіксовано
використання спільної весільної атрибутики: д іж і , біля якої
благословляли подружжя та “завивали” наречену (С|тавили д′і|жу /
с|тавили |лаўку / там б|рат′а / |сестри / фа|м’іл′ійа пос′і|дали /
поц′іл′у|валис′а / ўкло|н′алис′а три ра|зи / |родич’і |мали хл′іб / хл′іб на
|голову пок|лали (Т2); У нас то|к·ійе бу|л·іи |д’еж·і // так / шо хл·іип
|п·екл·іи // і з|начиц:а / |в·еіко нази|валос’е / ту к|р′ішку… А то|д·иі йак
у|же зав·і|вайут’ / док |ві·еком прит’іс|кайут’ / док то|ди із |в’іека
з’ер|но |сипл’ут’ по |л′уд′ах (ІІ, 56)); кожуха , на якого сідали
наречені, який одягала мати, заводячи після шлюбу молодят до
хати (|Мама |бере ко|жух на |голову / пере|вертат тим воло|хатим
дого|ри на |голову / так|во / ĭде / ск|рапл′ат во|доў (Т3); Ко|жуха
стао|рого с|лал·іи / со|жал іи о|бойіх (ІІ, 54)); скрин і , у якій
перевозили придане та ін.
Водночас у бойківських та поліських говіркових ареалах
зафіксовано й деякі відмінності.
Довесільний етап ознайомлення з помешканням та
господарством майбутніх сватів в аналізованих діалектах
номінують віддієслівні деривати: бойк. б|зорини (Шо там за
б|зорини |були / ди|вилис′а / хтос′ маў од|ну |хату / хтос′ дв’і
к’ім|нати (Т3)) < зрíти ‘бачити’ –– срд.поліс. пог|л’ад’іни (ІІІ, 192)
< глядíти ‘дивитися’.
Перешкоду на шляху весільним гостям нареченого
репрезентують лексичні варіанти: бойк. шла|бант (Т2), ш|л′абан
(То ш|л′абан та|киĭ / с|тав’іт ст′іў / к|в’іти на ст′іў / го|р′іўк’е
п’іў|л′ітри (Р)) –– срд.поліс. перепон (Несен, 39).
Наречену після обряду “покривання” номіновано: бойк.
поч’іп|чена (Да|вали чу|пец′ пе|ред / та|киĭ |шили / то мо|йа |мама
но|сила / то поч’іп|чена / не |було |в’іл′но |хустку |нийакиĭ зни|мати
(Т3)) –– срд.поліс. зо|в·іта (ІІ, 56) (мотивована назвою дії:
за(о)в·і|вати ‘одягати нареченій головний убір заміжньої жінки’ (ІІ,
52, 62, 233; ІV, 17)).
У бойківських говірках засвідчено обрядове значення номінації
|латкати ‘співати весільних пісень’ (Ба|би |латкали за сто|лом /
|били п’іс’|н′і та|к’і спец′і|йал′н′і (Т2); пор.: |латкан′а(е) (Не|ма
|латкан′а / то |било даў|но (Т2)), натомість у середньополіських –
поширена загальновживана лексема сп’е|ват’і (ІІІ, 192), що
набуває спеціальної семантики в обрядовому контексті (пор.: бойк.
с|п’іванка ‘весільна пісня’ (І |веч’ір |дуже |латкали / йа ўже за|була
сп’іван|к’ие (Р)).
В аналізованих говорах поширені різні назви приданого: бойк.
по|саг (Т3) (пор. також: по|саг(х) ‘придане, окрім особистих речей
нареченої’: Та ĭшоў моло|диĭ до моло|дойі ў с|вати / шо да|йут /
йа|киĭ по|сах / то ко|рова / |може хто |майе г|рош’і / |поле |кусник / а
то с′а не раху|вало ў поса|з′і / то раху|валос′а / шо |д′іўка |бере со|б’і
би с′і ўк|рити / а ў поса|з′і с′а раху|вало |кусник |пол′а / хто моў
бо|гатшиĭ / ко|рова / то до поса|гу |било (Т2)) –– срд.поліс.
п|риідан:е, п|рида(о)не, п|р’ідоне (ІІІ, 193). Інформатори обох
діалектних зон розповідають, що майновий ценз був вирішальним
для одруження: |Може |бути і х|рома і |р′іжне / ка|л′іка / в’ін |майе
йі|йі б|рати / бо во|на бо|гата (Т3); Чи йон |л’уб·іит’ц’ йе|йе / чи н’е
|л’уб·іит’ц’ / а / а|би |з’емл’у |дал·іи / дак йон у|же |жен’іц’а на йеĭ (ІІ,
236). Обов’язковими у приданому були особисті речі нареченої, які
складали у скриню: Ск|рин′у б|рали / йі|йі ма|йетки ў ск|рин′у / так
|лаш’а / то ўс′о гру|зили на |ф’іру / бо то|ди ма|шини не |било / ну і
ўс′о / |йіхала до моло|дого (Т2); ĭд’дз’е ж моло|да |замуж дак
ск|р·іин’у // обе|зат’ц’ел’но шоб бу|ла ск|р·іин’а / та|ка / сун|дук
тао|к·иі здо|ровиĭ… так и ту|ди ўже ж ўс’е сво|йе склао|дайе (ІІ,
236); пор.: середньополіський обряд скуповування скрині (Несен,
60).
Зіставляючи лексику досліджуваних говорів, можна частково
відновити утрачені назви. Скажімо, респондент пригадує давній
звичай: То ко|лис′ хо|дили |митис′і / за |пол′шч’і / то перес|тали / то
нази|вали те|л′іжка пе|ред / в’і|зок буў / шо на т′ім |везли / то по
ш|л′уб’і // то в од|н′ім се|л′і |було за|ложено / шо ў д|ругиĭ ден′ / а ту
ў нас |того дн′а са|мого (Т3), проте детальної інформації про звичай
отримати не вдалося. Імовірно, бойківська архаїчна обрядодія
перегукується із середньополіською назвою митвини (Несен, 35),
що мотивована дієсловом мúтися.
Отже, у сучасній весільній лексиці бойківських та
середньополіських говірок засвідчено:
§ появу спільних (у фонетичних, словотвірних варіантах:
бойк. сват –– срд.поліс. свот ‘сватач’; бойк. коро|ваĭ –– срд.поліс.
кара|ваĭ, коро|веĭ ‘коровай’ та ін.) та локальних назв: бойк.
ком’ір|ник ‘учасник весілля, відповідальний за спиртні напої’ (Р),
срд.поліс. пр’ік|лач’:ік’і ‘не запрошені на весілля гості, які беруть
участь у весільному обряді’ (ІІІ, 193); бойк. |дз’ін’ґати ‘вигравати
попід вікнами весільну мелодію “надобридень”’ (Там йак п’ід
в’ік|но п’іш|ли і гоп |дз’ін’ґа / гоп |дз’ін’ґа / |дз’ін’ґали по го|дин′і / по
дв’і / а ў нас |того не |било (Т2)), срд.поліс. обу|вац’ моло|ду (ІІ, 66)
(ц’е так |тол’к·іи бу|ла то|ка при|моўка / но моло|де н’е обу|вал·іи // а
моло|ди в·е|з’е |обуў |т’ешч·іи / а |т’ешчу обу|вайе моло|ди там (ІІ,
68));
§ різну активність функціонування лексем, наприклад, у
бойківських говірках зі значенням ‘неодружений товариш
нареченого’ найпоширенішою є назва |дружба, натомість у
середньополіських –– боярин (Несен, 181); серед чільних
одружених учасників весілля широкий ареал функціонування
мають бойківські номінації с|тароста, старос’|ц′іна та
середньополіські дружóк, сваха (Несен, 166, 167, 168);
§ нівелювання меж між суміжними весільними етапами, що
призводить до полісемії та до поповнення синонімічних рядів:
бойк. с|вати ‘сватання’ і ‘заручини’ (Р, Т1, Т2); срд.поліс.
с|ватан’е ‘оглядини’ і ‘заручини’ (ІІІ, 192);
§ появу внутрішньоговіркової полісемії: бойк. бу|к’ет
‘нагрудна відзнака нареченого’, ‘оздоба на короваю’ (Т2);
срд.поліс. с|вад’ба ‘весілля’, ‘весільні гості’ (ІІ, 54, 60, 192);
§ розвиток лексичної варіантності: значення ‘оголошувати
про церковний шлюб’ у бойківських говірках репрезентовано
аналітичними назвами: чи|тати |опов’іди, голо|сити |опов’іди,
голо|сити |запов’ід′і (Т1, Т2, Т3); ‘робити перешкоду на шляху
весільним гостям нареченого’ –– го|родити, горо|дити гос|тинец′,
с|тавити с|толик (Т2); срд.поліс. ‘сватати’ –– ходити у свати,
печоглядини, їхати печу гризти, комина гризти (Несен, 31);
‘боярин, товариш молодого, який є головним розпорядником на
весіллі’ –– бо|йарин, к|н’е(а)жиĭ, дру|жок (ІІІ, 193);
§ лексичні розрізнення: бойк. ш(с′)л′уб (Р, Т2) –– срд.поліс.
ве|нец (ІІ, 232) ‘шлюб’; бойк. ко|рона (Р, Т1) –– срд.поліс. в·е|нец
(ІV, 30) ‘головний убір наречених, який накладають під час
церковної церемонії’; бойк. бу|к’ет (Р) –– срд.поліс. к|в’етк’і (ІІ,
532) ‘нагрудна відзнака товариша нареченого’; бойк. сп’іван|к’ие ––
срд.поліс. в’е|с’ел’нийе |п’есн’і (ІІ, 528) ‘весільні пісні’;
§ появу поодиноких семантичних варіантів: бойк. в’і|ночок
‘нагрудна відзнака нареченого’ (Р) –– срд.поліс. в·і|ночок ‘зачіска
нареченої’ (ІV, 56);
§ розвиток семантики загальновживаних лексем: бойк.,
срд.поліс. по|дарок ‘весільний подарунок’ (То ста|роста голо|сиў /
хо|д′і′т |тату / |мамо хо|д′іт / не|в’істка вам да|йе по|дарок (Р),
По|дарок |бат’ц’ко да|йе / по|дарок це так йаек у|же |наче йаек йе
г|рош·иі (ІІ, 239));
§ наповнення тематичної групи назвами з різним часом
засвоєння: бойк. са|лаш ‘тимчасове приміщення для святкування
весілля’ (Гу|л′али по ха|тах / п’із|н′іше за|чали ро|бити сала|ш’і
(Т3)); срд.поліс. томо|да (т’е|п·ер о|то ж / йак с’е? // томо|да ч·іи
модо|да йае|кас’ (ІV, 30));
§ заміна давніх номінацій на нові: бойк. ро|бити |бальці,
да|вати |бал′ц′і → да|вати по|дарк’і ‘давати подарунок родичам
нареченого (про наречену)’; срд.поліс. зав·і|ван’:е → |хустка
‘головний убір нареченої після обряду “покривання”, який
символізував про інший статус відданиці’;
§ деякі назви на позначення весільних обрядодій, агентивів,
атрибутики в обох діалектних зонах є не усталеними лексично:
здоĭ|мити |вел′он (Т3), ск·іи|дати в·ен|ка, з|н’ат·іи в·ен|ка (ІV, 24)
‘знімати головний убір нареченої’; бойківським усталеним
обрядовим назвам відповідають середньополіські описові
конструкції та навпаки: бойк. ст|р′ічки с па|перу |р′іжн′і ‘прикраса
для коней’ (Т3) –– срд.поліс. там бу|маг·і наче|пайут’ (ІІ, 66);
бойк. да|рован′е (Т2) –– срд.поліс. по|дарк’і до|йут’ (ІІ, 58, 526);
бойк. розби|рати моло|ду ‘знімати головний убір нареченої (Т1) ––
срд.поліс. розбирання (Несен, 42);
§ активізацію словотворчих можливостей весільних назв:
срд.поліс. зав·і|вати ‘одягати головний убір заміжньої жінки’ →
зав·і|ван’:е ‘обряд “покривання” нареченої’, зо|в·іта ‘наречена
після обряду “покривання”’, зав·і|вал’н’іца ‘жінка, яка “покриває”
наречену’.
Унікальний витвір нашого народу – весільна обрядовість –
осучаснюється та змінюється, дедалі важче записати суцільний
діалектний текст – відтворити давній обряд за допомогою слова. А
те, що вдасться зберегти, створить потужний фактаж для
всебічного вивчення духовної та матеріальної спадщини українців.
Наталья Хибеба
Свадебная лексика в бойковском и среднеполесском
этнокультурных ареалахХХІ столетия
В статье рассматривается свадебная лексика бойковского и
среднеполесского диалектов на синхронном срезе ХХІ столетия,
определено состояние ее сохранности, динамику развития,
определено совместные и специфические диалектные образования
в рамках тематической группы.
Ключевые слова: бойковский диалект, среднеполесский
диалект, лексема, свадебная лексика.
Natalija Khibeba
Wedding vocadulary in bojko and middle polissia ethno-cultural
centers of the 21st century
Wedding vocabulary of Bojko and Middle Polissia dialects at the
synchronous section of the 21st century was investigated, its state of
preservation and development dynamics were outlines, common and
specific dialect formations within thematic groups were found out in the
article.
Key words: Bojko dialects, Middle Polissia dialects, lexeme,
wedding vocabulary.
|