Топоніміка Комишанського краю Херсонської області
У статті досліджено топоніміку Комишанського краю Херсонської області, зокрема проаналізовано походження мікротопонімів, гідронімів, пов’язаних із смт. Комишани, простежено зміну їхньої форми. Наведено синонімічні, антонімічні ряди, зроблено висновок про зміщення акценту мотивації мікротопонімів з а...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2010
|
| Назва видання: | Українська мова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37671 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Топоніміка Комишанського краю Херсонської області / О. Тищенко // Українська мова. — 2010. — № 1. — С. 46-50. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37671 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-376712012-10-21T12:13:14Z Топоніміка Комишанського краю Херсонської області Тищенко, О. Дослідження У статті досліджено топоніміку Комишанського краю Херсонської області, зокрема проаналізовано походження мікротопонімів, гідронімів, пов’язаних із смт. Комишани, простежено зміну їхньої форми. Наведено синонімічні, антонімічні ряди, зроблено висновок про зміщення акценту мотивації мікротопонімів з антропоцентричного фактора на соціальний, господарський. In the article was research toponymy of the Komyshansky region (Kherson Oblast), an ety mology and motive of microtoponymy, hydrotoponymy of the Komyshany village. The change of they form, also synonym, antonym was found. 2010 Article Топоніміка Комишанського краю Херсонської області / О. Тищенко // Українська мова. — 2010. — № 1. — С. 46-50. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1682-3540 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37671 811.161.2’374 uk Українська мова Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження Дослідження |
| spellingShingle |
Дослідження Дослідження Тищенко, О. Топоніміка Комишанського краю Херсонської області Українська мова |
| description |
У статті досліджено топоніміку Комишанського краю Херсонської області, зокрема проаналізовано походження мікротопонімів, гідронімів, пов’язаних із смт. Комишани, простежено зміну їхньої форми. Наведено синонімічні, антонімічні ряди, зроблено висновок про зміщення акценту мотивації мікротопонімів з антропоцентричного фактора на соціальний, господарський. |
| format |
Article |
| author |
Тищенко, О. |
| author_facet |
Тищенко, О. |
| author_sort |
Тищенко, О. |
| title |
Топоніміка Комишанського краю Херсонської області |
| title_short |
Топоніміка Комишанського краю Херсонської області |
| title_full |
Топоніміка Комишанського краю Херсонської області |
| title_fullStr |
Топоніміка Комишанського краю Херсонської області |
| title_full_unstemmed |
Топоніміка Комишанського краю Херсонської області |
| title_sort |
топоніміка комишанського краю херсонської області |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Дослідження |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37671 |
| citation_txt |
Топоніміка Комишанського краю Херсонської області / О. Тищенко // Українська мова. — 2010. — № 1. — С. 46-50. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Українська мова |
| work_keys_str_mv |
AT tiŝenkoo toponímíkakomišansʹkogokraûhersonsʹkoíoblastí |
| first_indexed |
2025-07-03T19:28:48Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:28:48Z |
| _version_ |
1836655238820397056 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 146
УДК 811.161.2’374
Оксана Тищенко (м. Київ)
ТОПОНIМIКА КОМИШАНСЬКОГО КРАЮ
ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТI
© О.М. ТИЩЕНКО, 2010
У статті досліджено топоніміку Комишанського краю Херсонської області, зокрема
проаналізовано походження мікротопонімів, гідронімів, пов’язаних із смт. Комишани,
простежено зміну їхньої форми. Наведено синонімічні, антонімічні ряди, зроблено ви-
сновок про зміщення акценту мотивації мікротопонімів з антропоцентричного факто-
ра на соціальний, господарський.
Ключові слова: топоніміка, топонім, мікротопонім, гідронім, походження, мотивація.
Відомо, що однією з функцій національної мови є акумулятивна, тоб-
то функція нагромадження, зосередження, збереження в мові досві-
ду багатьох поколінь. Яскраво це простежуємо на прикладі топонімів.
Дослідження топоніміки певного краю України має суттєве і теоретич-
не, і практичне значення. Перше полягає в розширенні відомостей про
історію краю, про особливості регіональної мовотворчості, умови фор-
мування української нації, оскільки процес найменування зумовлений
соціально-політичними, естетичними, меморіальними, мовними факто-
ра ми [3]. Друге, практичне значення відбито в необхідності нормуван-
ня, систематизації власних назв, створенні карт, покажчиків тощо.
Для аналізу топоніміки Комишанського краю Херсонської облас-
ті, зокрема смт. Комишани1, приймаємо традиційні визначення: що
топонім — це власна назва будь-якого географічного об’єкта; гідроні-
1 Джерелами є видання «Комишанський край: історія та сучасність. Комишанська се-
лищна рада» (Упорядники й автори Бабенко І.Й., Бабенко Н.О.; Ред. колегія: Бабен-
ко І.Й., Фатєєв О.Б., Надточій Т.І., Кудрявченко Г.Ф. — Херсон, 2006. — 80 с.), усне
опитування корінних мешканців смт. Комишани (родин Кравченків, Савченків, Га-
латів Крутінів та ін.), власні спостереження.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 1 47
Топонiмiка Комишанського краю Херсонської областi
ми — назви водних об’єктів (рік, озер, заток, проливів тощо); ороні-
ми — назви піднесених форм рельефу (гір, хребтів, вершин, горбів);
ойконіми — назви населених пунктів; геоніми — назви доріг, проїздів
тощо; мікротопоніми — назви невеликих об’єктів (угідь, урочищ, сіно-
косів, частин населеного пункту), вони зазвичай відомі обмеженому
колу людей — мешканців певного району. Особливу цікавість у нашій
розвідці становлять саме мікротопоніми, неофіційні назви, котрі ще
не були предметом лінгвістичного дослідження.
Поняття Комиша ́нського кра ́ю походить від назви центра — Ко-
мишанської селищної ради, що знаходиться у смт. Комишани. Тери-
торію краю омиває річка Вірьо ́вчина (має численні звивисті вузькі
канали, схожі на вірьовки) та озе ́ра Бі ́ле (назва пов’язана зі світлим
кольором ґрунтів) і Бе ́змін, або Бе ́змен, Бе ́звін (від «безіменне», «без
імені»). Селище міського типу Комиша ́ни одержало таку назву 15 квіт-
ня 1949-го р. згідно з Указом президії Верховної ради УРСР, до того
часу його називали Арнау ́ткою. Перейменування пов’язане з заготів-
лею очерету (комишу), який активно використовували у господарстві
(будівництві, утепленні, опаленні приміщень тощо).
У давнину на теперішній території Комишанського краю мешка-
ли скіфи, сармати, кочівники ХІ — ХІІІ ст., про що свідчать розкопки
та курганні захоронення епохи міді та бронзи. У 1780-му р. було про-
ведене перше межування земель Херсона, а перші офіційні історичні
відомості про населений пункт, який потім одержав назву Арнаутка,
з’явилися в 1795-му р. За сучасними тлумачними й енциклопедични-
ми словниками виявляємо, що арнау ́тка — це 1. Сорт ярої пшениці
із твердим та білим зерном. 2. Хліб з борошна цього сорту пшениці.
3. Жін. до арна ́ут [1]. Арнау ́ти (гр. Αρβανίτες, тур. Arnavutlar – досл.
«албанці») – субетнічна група албанців, яка виокремилася зі власне
албанського етносу в 1300 — 1600 рр. під час так званих балканських
міграцій, спричинених хрестовими походами й ослабленням Візай-
ської імперії [2]. Саме арнаутами, арнаутками називали албанських
переселенців, які в період 1775-го р. почали заселяти території, де
тепер розташовані Комишани. Отже, найвірогідніше, перша назва села
походить від назви переселенців з Албанії [4].
Навколо с. Арнаутки пізніше з’явились такі населені пункти, як
с. Аги ́шево, або неофіційно Аги ́шев, Аґе́йшев, Аґе́йшево (вірогідно, від
пріз вища мешканців) та Десятиха ́тки (село насправді було не ве лич-
ким хутором, який становило близько десяти дворів), Благо ві́щенський
жіно́чий монасти́р, або скорочено — Благмо́н (у зв’язку з яким виникла
назва Мона́шеська ба́лка), а також с. Са́дове, с. Ку́йбишеве (від прізвища
В.В. Куйбишева, революціонера), с. Приозе́рне, (село при озері Біле),
або Учхо́з (від рос. Учебное хозяйство, що розміщене на території цього
села) с. Петро́вського (від прізвища Г.І. Петровського, революціонера).
Також виникли території господарського призначення, що в побу-
ті отримали назви Бе ́їв сад (етимологію не встановлено), Укрніо ́з (ско-
рочення УкрНИО ́З від рос.: Украинский научно-исследовательский ин-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 148
Тищенко О.М.
ститут орошаемого земледелия). Цікавою є історія назви поселення
Елі ́тне, Елі ́тнє, що виникло на місці перенесеного інституту зі сходу
краю (з елітних земель, звідки й походить назва) на захід (вже зви-
чайні, «неелітні» землі, проте назва лишилася).
Детальніше розглянемо топоніміку селища міського типу Комиша-
ни. Населений пункт Арнау́тка спочатку складався із двох частин. Ме-
жею між ними була Широ ́ка ву ́лиця (сьогодні — вул. Чер воно ар мі́й ська).
Східна частина, яка виникла, вірогідно, разом з містом Херсоном у
1778-му р., називалась Арнау́товка Во́льна, або Цига́нська слобода́,
Цига ́нська, Цига́нський край, Цига́нське (на березі річки у цій частині
села часто отаборювалися кочові цигани). Згодом край стали називати
Ба́ба Альо́на (від імені жінки, яка, за переказами, була відома тим, що
продавала самогон та насіння), така назва існує й тепер. Західна части-
на, відома з ХVІІІ ст., називалась Арнау́товка Дє́довка або Па́нська
(землі належали пану Скадовському, або Шкадовському, та громаді —
колишнім поміщицьким селянам) [4]. Сьогодні побутує назва Па́нська.
Згодом прилегла до вулиці Широкої територія отримала неофіційну
назву назву Центр, яка збереглася й сьогодні. Із заходу відокремився
Бака́й. На північ від села простягається степ, а між селом і степом були
насаджені сади. Так, північний край села називали Степ, Сади́.
Береги річки Вірьовчини, яка мала велике промислове значення
для села, названо за прізвищами великих родів корінних мешканців —
Гончарів, Фуркалів, Кабузанів та ін. Так, у південній частині села
крайній берег називали Качи ́ним (пов’язано з існуванням качиної фер-
ми), далі — Насо ́сна (назва пов’язана з існуванням у минулому полив-
ної насосної станції), від Бакая до Широкої вулиці села (нині вулиці
На ́бережна та Червоноармі ́йська) берег називають Гончарі ́вським, а та-
кож Ганча ́рським, Ганчарі ́, Гончарі ́, до цього його називали Па ́нським
(за назвою того краю). Від вулиці Широкої на схід берег названо
Фу́ркалівським, Сухопарі́вським, також Сухопарі́, тепер його називають
Молдовані́вським бе́регом. Від Фуркалівського берега далі на схід —
бе ́рег Кабузані ́вський, або Кабуза ́нський, далі — бе ́рег Буко ́вського, або
Дєтдо ́мівський берег (усе майно А.І. Буковського після розкуркулен-
ня було передано колгоспу ім. Комінтерну с. Арнаутка, на території
маєтку у 50-х роках минулого століття містився Дитячий будинок
(Дєтдо ́м), пізніше — Будинок літніх та інвалідів (Дом прєстарє ́лих),
тепер міститься Херсонський психоневрологічний будинок-інтернат
(корп. №1), що його й прилеглий район у просторіччі називають
Дєтдо ́мом, Дурдо ́мом). Ще цей край, як і західний, називають Насо ́сна
(мотивація назви аналогічна). Переважно всі ці назви мотивовані
прізвищами мешканців, що жили (а деякі й досі живуть) на берегах
річки та освоювали (освоюють) їх.
Назви деяких канав (штучно створених, що вели від річки до дво-
рів деяких мешканців села на березі), гряд (штучно насипаних уздовж
канав городів), балок тощо також походять переважно від власних імен,
прізвищ, прізвиськ: кана́ва Молдовані́вська, кана ́ва Біле́нького, кана́ва
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 1 49
Топонiмiка Комишанського краю Херсонської областi
Плугатарі́вська (Плугатирі́вська, Матвіє́нка), гряда́ Матвіє́нківська
(Матвіє́нка), гряда́ Ба́ба Га́шка-Ба ́ба Да́шка, або Хавкуні́вська, гряда
Ми́ші Ку́рочки, або Ми́ші Гори ́ чи гряда ́ Ананії́вська. Гряда ́ Свиня́чка на-
звана у зв’язку із сільськогосподарським призначенням — випасом сви-
ней. Колгоспні території в межах річки називали Колхо́зними гря́дами.
За селом у Ба́лці ріс великий грушевий сад — Поліщукі́вський, що його
назвали за прізвищем родини Поліщуків. Ю́рикова ба́лка була на захо-
ді Комишан (вірогідно, від імені мешканця села, який жив поблизу).
Хви́лівська балка (східніше від Ю́рикової) отримала назву від колгоспу
Хви́ля револю́ції (одного з трьох колгоспів у селі).
За деякими назвами закріпилася функція орієнтирів, і якщо рані-
ше з такою функцією побутували переважно власні імена мешканців
того чи того краю села, напр., Поліщуки́, Бешивці́, Чехуни́, Дід Андро́н, то
сьогодні поширені назви, пов’язані з соціально важливими пунктами:
Шко́ла (у минулому — Вели́ка шко ́ла, оскільки в селі було три навчаль-
ні заклади), Магази́н, частіше — Магазі ́н, Больни́ця, Па ́м’ятник (Па́ мят-
ник), Фе́рма, Клуб, або Сара́й (назва спричинена поганим станом при-
міщення сільського клубу, розміщеного в колишніх конюшнях). Так,
вони не називають певний край, частину села, але закріпилися у стій-
ких «орієнтувальних» мовних конструкціях: «йти через Поліщуків», «у
бік Ферми», «зустрітися біля Школи (на Школі)», «живе біля Па м’ят-
ника» (мається на увазі Центр Комишан) тощо. Чи не єдиною назвою,
яка з орієнтувальної стала неофіційним топонімом (назвою частини
села) є Ба́ба Альо́на (котра, проте, зараз втрачає цей статус). Поширені
метонімічні утворення, коли мешканців того чи того краю позначають
його назвою, напр., у мові молоді: «учора тут була вся Баба Альона»;
«Панська буде сьогодні?», «Бакай з Центром сваряться».
Через Комишани проходить траса Херсон — Білозерка (колись —
Бурко́вка (просторічне від брукі́вка), або Ве́рхня ву́лиця (назва пов’я за на
з територіальним положенням вулиці відносно села, тепер це вул. Ра-
дянська). Уваги заслуговують і назви зупинок громадського транспор-
ту. Так, першими з’явилися зупинки Го ́ндарь (від прізвища родини, що
жила на околиці), тепер це й офіційно, і в побуті — зупинка Херсо ́нська
(за назвою вулиці Херсонська), Ба ́ба Альо ́на, сьогодні активізувалася
офіційна назва Магазі ́н, далі — Шко ́ла, Па ́м’ятник (Па ́ мятник) (офі-
ційно — Пам’ятник воїнам-визволителям), а колись — Дід Андро ́н. Сьо-
годні у зв’язку із розростанням торгівельної діяльності в цій частині
села з’являються назви Центра ́льний ри ́нок Комиша ́н, Ри ́нок, База ́рь.
Остання зупинка — Край — згодом змінила назву на Автоба ́за. У
зв’язку з розширенням меж села з’явилася нова зупинка — Фе ́рма, те-
пер її часто в побуті називають Калми ́к або Камли ́к (від прізвища влас-
ника кафе-бару на околиці), або Ю ́тіс (назва кафе-бару).
Отже, дослідивши топоніміку Комишанського краю, виокрем-
люємо ойконіми: Арнау ́тка, Комиша ́ни, Приозе ́рне тощо, гідроніми:
рі ́чка Вірьо ́вчина, о ́зеро Бе ́змен, кана ́ва Біле ́нького, гряда ́ Ми ́ші
Ку ́ рочки, геоніми: Широ ́ка ву ́лиця, Буркі ́вка (Ве ́рхня ву ́лиця), Ни ́жня
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 150
Тищенко О.М.
ву ́лиця та ін. У зв’язку з особливостями місцевості (це степова час-
тина України) оронімів немає. Основну частину досліджуваного ма-
теріалу становлять мікротопоніми — назви частин смт. Комишани,
його окремих територій та ін.: Па ́нська, Па ́м’ятник, Благмо ́н.
Фіксуємо численні синонімічні ряди, які становлять як лексич-
ні, так і фонетичні й словотворчі варіанти назв тієї самої реалії:
Магази ́н — Магазі ́н, Па ́м’ятник — Па ́мятник, Гончарі ́ — Ганчарі ́,
гряда ́ Ба ́ба Га ́шка-Ба ́ба Да ́шка — гряда ́ Хавкуні ́вська, гряда ́ Мат-
віє ́н ківська — гряда ́ Матвіє ́нка. Є поодинокі випадки омономії —
На со ́с на: берег на сході й берег на заході села, антонімії: Край —
Центр (назви частин села), Ве ́рхня — Ни ́жня (назви вулиць). На
основі матеріалів дослідження укладено «Словник топонімів Коми-
шанського краю Херсонської області» [5].
Таким чином, у мотивації топонімів смт. Комишани (с. Арнаутки)
з початку його історії яскраво простежуємо антропоцентричний чин-
ник: назви мотивовані національністю мешканців (Арнау́тка, Ци га ́н-
ське), їхнім соціальним статусом (Па́нська, Дє́довка, Во́льна, Па́нський
бе́рег), а найчастіше — власними іменами (береги́ Гонча́рський, Бу ко́в-
ського, Кабузані ́в, гряда́ Матвіє́нка, Дід Андро́н, Ба́ба Альо́на). Пізніше
стали активізуватися назви, етимологія яких пов’язана з координатним
сприйняттям села: Центр, Край. Назви ж вулиць тісніше при в’я зані до
особливостей місцевості: Ба́лка, провулок Лима́нний, вулиця На ́бережна,
Широ ́ка тощо. Згодом у зв’язку з розвитком сільськогосподарської,
виробничо-професійної, соціальної діяльності денотативною мотива-
ційною основою стають її осередки, так з’явилися орієнтаційні назви
(зокрема, назви зупинок) Шко́ла, Автоба́за, Фе́рма тощо. Причому такі
номени все частіше вживають замість антропоцентричних.
Отже, топоніміка Комишанського краю формувалася протягом
тривалого часу як багатошарове, рухоме утворення, що відбиває різ-
номанітні потреби мешканців в ідентифікації тих чи тих об’єктів.
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови онлайн / http://slovnyk.net.
2. Википедия. Свободная энциклопедия / http://ru.wikipedia.org.
3. Карпенко О.П. Топонім // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енцик-
лопедія, 2000. — С. 637.
4. Комишанський край: історія та сучасність. Комишанська селищна рада / Упорядни-
ки й автори Бабенко І.Й., Бабенко Н.О.; Ред. колегія: Бабенко І.Й., Фатєєв О.Б., Над-
точій Т.І., Кудрявченко Г.Ф. — Херсон, 2006. — 80 с.
5. Тищенко О.М. Словник топонімів Комишанського краю Херсонської області // Лекси-
кографічний бюлетень / Відп. ред. І.С. Гнатюк. – К., 2009. – Вип. 18. – С. 187–195.
Oksana Tyshchenko (Kyiv)
TOPONYMY OF THE KOMYSHANSKY REGION (KHERSON OBLAST)
In the article was research toponymy of the Komyshansky region (Kherson Oblast),
an ety mology and motive of microtoponymy, hydrotoponymy of the Komyshany village.
The change of they form, also synonym, antonym was found.
Key words: toponymy, microtoponymy, hydrotoponymy, etymology, motive.
|