Сімейно-родова антропонімія Західного Полісся
У статті проаналізовано сімейно-родові прізвиська жителів Західного Полісся. Для системної характеристики прізвиськ виділено чотири лексико-тематичні групи. Простежено особливості функціонування вуличних іменувань синів і дочок на Західному Поліссі....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2010
|
| Назва видання: | Українська мова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37705 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Сімейно-родова антропонімія Західного Полісся / Н. Шульська // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 50-59. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37705 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-377052012-10-21T12:13:47Z Сімейно-родова антропонімія Західного Полісся Шульська, Н. Дослідження У статті проаналізовано сімейно-родові прізвиська жителів Західного Полісся. Для системної характеристики прізвиськ виділено чотири лексико-тематичні групи. Простежено особливості функціонування вуличних іменувань синів і дочок на Західному Поліссі. In the article the family nicknames of Western Polissya habitants are analysed. Four lexical-thematic groups are selected for system description. The functioning nicknames of the sons and daughters on Western Polissya are traced. 2010 Article Сімейно-родова антропонімія Західного Полісся / Н. Шульська // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 50-59. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 1682-3540 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37705 811.161.2'373.2 (477.82) uk Українська мова Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження Дослідження |
| spellingShingle |
Дослідження Дослідження Шульська, Н. Сімейно-родова антропонімія Західного Полісся Українська мова |
| description |
У статті проаналізовано сімейно-родові прізвиська жителів Західного Полісся. Для системної характеристики прізвиськ виділено чотири лексико-тематичні групи. Простежено особливості функціонування вуличних іменувань синів і дочок на Західному Поліссі. |
| format |
Article |
| author |
Шульська, Н. |
| author_facet |
Шульська, Н. |
| author_sort |
Шульська, Н. |
| title |
Сімейно-родова антропонімія Західного Полісся |
| title_short |
Сімейно-родова антропонімія Західного Полісся |
| title_full |
Сімейно-родова антропонімія Західного Полісся |
| title_fullStr |
Сімейно-родова антропонімія Західного Полісся |
| title_full_unstemmed |
Сімейно-родова антропонімія Західного Полісся |
| title_sort |
сімейно-родова антропонімія західного полісся |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Дослідження |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37705 |
| citation_txt |
Сімейно-родова антропонімія Західного Полісся / Н. Шульська // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 50-59. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
| series |
Українська мова |
| work_keys_str_mv |
AT šulʹsʹkan símejnorodovaantroponímíâzahídnogopolíssâ |
| first_indexed |
2025-07-03T19:30:39Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:30:39Z |
| _version_ |
1836655354534952960 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 250
УДК 811.161.2'373.2 (477.82)
Наталiя Шульська (м. Луцьк)
СIМЕЙНОBРОДОВА АНТРОПОНIМIЯ
ЗАХIДНОГО ПОЛIССЯ
© Н.М. ШУЛЬСЬКА, 2010
У статті проаналізовано сімейно-родові прізвиська жителів Західного Полісся. Для
системної характеристики прізвиськ виділено чотири лексико-тематичні групи. Про-
стежено особливості функціонування вуличних іменувань синів і дочок на Західному
Поліссі..
Ключові слова: прізвисько, Західне Полісся, лексико-тематична група.
Антропонімна система української мови репрезентована як офіцій-
ними онімами (прізвищами, іменами, патронімами), так і неофі-
ційними (побутовими варіантами імен, прізвиськами, або вуличними
назвами). Однак якщо кодифіковані антропоніми вивчено вже досить
докладно, є спеціальні ґрунтовні студії, то неофіційна (народно -
побутова) система називання досліджена ще недостатньо, особливо в
теоретичному аспекті. Вуличні назви — не менш перспективне поле
для досліджень поряд із прізвищами, особовими іменами, діалектиз-
мами. Невипадково П. Чучка зазначає: «Ми дивимося на прізвиська
як на розкішний заповідник, у якому ще повнокровним життям живе
те, що поза ним, в інших антропонімних класах, давно вже безпово-
ротно відійшло в забуття» [38: 168]. Крім того, прізвиськова система
містить концентровану інформацію про лінгвоментальну та етнокуль-
турну специфіку українців, тому цей напрям передбачає комплексне
опрацювання регіональних антропоніміконів, тобто їх системне ви-
в чення.
Якщо раніше питання українського прізвиськотворення торка-
лися лише дотично, то в сучасних лінгвістичних студіях цей процес
уже активізувався дослідженнями Г. Аркушина [1–8], Г. і Д. Бучків
[9], О. Вербовецької [10], Г. Ліщинської [17], М. Лесюка [16], М. На-
ливайко [18–19], Н. Фєдотової [32], П. Чучки [38–41]. Неофіційний
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 51
Сiмейно�родова антропонiмiя Захiдного Полiсся
антропонімний матеріал систематизовано лексикографічно в «Слов-
нику прізвиськ Нижньої Наддніпрянщини (в двох книгах)» В. Чаба-
ненка [36] та «Словнику прізвиськ північно-західної України (в трьох
томах, упоряд. Г. Аркушин)» [26].
Аналіз неофіційних іменувань вимагає чіткого розмежування, які
саме антропоніми до них потрібно зараховувати і якими терміна ми
називати. В ономастиці немає єдиної загальноприйнятої дефіні ції, яка
б повно окреслювала семантику прізвиська. «Словник україн ської
мови» подає таке тлумачення: «Прізвисько — найменування, яке іноді
дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-
небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок» [27 VIII:108].
1. Огієнко зазначає: «Прізвисько — найменування, яке дає ться іноді
людині, особливо у сільських громадах, щоб характеризувати його зо-
внішній вигляд, вдачу, звички, від при+звати» [15: 127]. В інших слов-
никах фіксуємо такі визначення: «Прізвисько — назвисько, назва, дана
від якоїсь якості душевної чи тілесної або за якимось діянням» [25:
419]; «Прізвисько — ім'я, яке приложили до когось за жартом чи за
якимось випадком» [30: 485]; «Прізвисько — назва, дана людині крім її
імені, і яка містить в собі вказівку на яку-небудь рису характеру, зо-
внішності, діяльності особи» [25: 913].
Неоднорідне потрактування терміна прізвисько знаходимо в пра-
цях ономастів: «Прізвиська представляють неофіційні найменуван-
ня людей, присвоєні їм співвітчизниками (сусідами, товаришами по
роботі, навчанні і т. д.» [28: 74]; «якщо до XVII ст. термін прозвисько
використовували як рівноцінний синонім до терміна особове їм’я, то
з XVII ст. його більше використовували в значенні додаткового дру-
горядного іменування особи, здебільшого даного в жарт, в насмішку»
[13: 155].
А. Коваль зазначає: «Влучна назва, дана людині, пізніше ставала її
прізвиськом... Прізвиська — це характеристики, які найчастіше дають-
ся позаочі, коли про когось розмовляють у третій особі» [13: 156].
Ю. Редько пропонує таке визначення: «Прізвисько — це неофі-
ційна, незафіксована документами особова власна назва. Виникнення
прізвиськ завжди було мотивоване, і його значення добре зрозуміле
як носієві, так і тим, хто прізвисько вигадав. Прізвиськом користує-
ться відносно невелика кількість людей... Прізвисько має найчастіше
насмішкуватий, глузливий характер, і через те носій переважно не лю-
бить, коли його так називають» [24: 8].
П. Чучка пише: «Прізвиська — це іменування, які прямо чи мета-
форично характеризують денотата за його діяльністю, зовнішнім ви-
глядом, за поведінкою» [38: 502].
М. Лесюк стверджує, що “прізвисько — це неофіційна розрізню-
вальна назва особи, що має додаткову інформативність і відома пев-
ному колу осіб” [16: 228]; Н. Хрустик вважає, що прізвиська потрібно
розглядати як різновид фольклору: “Неофіційні антропоніми, як і тво-
ри різних видів усної народної творчості, відзначаються емоційністю,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 252
Шульська Н.М.
виразністю. Багатство почуттів, найтонші їх нюанси, часто невловимі,
містяться у семантиці прізвиськ” [34: 83].
О. Вербовецька зауважує, що “номінатори за допомогою пріз-
виськ називають конкретну особу, оцінюють її, характеризують, під-
креслюють в денотаті якусь визначну рису або декілька рис зовніш-
ності, характеру, поведінки, місця проживання і т. ін., тобто таких
рис, якими носій відрізняється від інших осіб” [10: 113].
Існує багато синонімів на позначення терміна прізвисько. О. Гор-
бач наводить терміни притик, пр'ізва [11: 426], І. Трійняк — назви ́с'ко
[31: 5], Ю. Редько — ву ́лична кли ́чка [24: 8], Г. і Д. Бучки — на ́зви по-
ву ́личному, продо ́мки, прози ́вки (їх уживають у своєму мовленні жителі
Бойківщини) [9: 60]. На Західному Поліссі їх термінують як про ́ з-
виська, гу ́лични на ́зви, меню ́хи (від дієслова ману ́шити 'кепкувати,
дражнитися'), меню ́ши, применю ́хи, татели ́, ви ́дірки, ви ́звіська, прі ́зви.
Недаремно місцеві жителі зазначають: / вс'а ́кого ска ́жут / на ко ́го хо ́ч-
те / йак стуруна ́ / то та ́к і нувина ́ / у вас та ́к / у нас та ́к //.
В ономастиці немає універсальної класифікації вуличних назв.
Тому будь-який поділ у межах прізвиськ завжди умовний. Як за-
значає Р. Осташ, «це зумовлено величезною гнучкістю прізвиськ, їх
здат ніс тю пристосовуватися до різноманітних обставин» [20: 118].
Зде біль шого, говорячи про прізвисько, маємо на увазі одиничну, ін-
дивідуаль ну назву, проте системне вивчення народно-побутової ан-
тропонімії кожного регіону вимагає фіксації сімейно-родинних,
внутрішньосі мейних, групових, колективно-територіальних, інтимних
неофіційних антропоніміє, які надзвичайно цікаві та колоритні.
У статті робимо спробу представлення загальної характеристи ки
сімейно-родових вуличних назв Західного Полісся як важливого
складника неофіційної регіональної антропонімії. Онімний фактаж
зіб рано експедиційним методом у 120 населених пунктах Волинської
та Рівненської областей.
Неофіційні найменування не тільки ідентифікують чи характери-
зують особу, але й виразно вказують на її зв'язок із сім'єю, родиною,
цілим поколінням. Таку функцію виконують сімейно-родинні вуличні
назви, які передаються з покоління в покоління і які дуже давні, більш
стійкі і триваліші, хоч давно вже втратили первісний експресивний
компонент. І. Франко у своїх «Причинках до української ономасти-
ки» писав: «Ся людська пам'ять закріпилася в родовім прозвищі чоло-
віка, і воно відразу виявляло його як сина такого-то, всім відомого
батька, як онука такого-то, всім пам'ятного діда, як члена такого-то
дворища. Воно було свойого рода документом, і через те нам зрозумі-
ло, чому люди так дорожили ним, не позволяючи ані в виговорі, ані в
писанні ні в чім зміняти його первісної форми» [33: 424]. Народно-
побутові назви цікаві своїми лексичними та словотворчими засобами
(пор.: чоловік Пе ́рець — дружина Перцu ́ля (Вишнівка Лбм В), чоло-
вік Пра ́порщик, дружина Пра ́порщикува, дитина — Прапорщинє ́
(Вишнівка Лбм В). Ще перші дослідники української антропонімімії
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 53
Сiмейно�родова антропонiмiя Захiдного Полiсся
В. Охримович [23] та І. Франко [33] звертали увагу на “систему ма-
терню, батьківську, родову, ґрунтову, індивідуальну” в іменуванні лю-
дей, зазначаючи,”прозвища сільські переливаються з предків на по-
томків” [23: 303], “кождий чоловік має дві назви: одну індивідуальну,
яку одержує при хрещенні, що вводить його в людську суспільність, а
другу — родову, що переходить із батька або з матері на дитину” [33:
392]. В українській антропонімії родові вуличні назви (дехто від-
носить їх до прізвиськ) вивчали Г. і Д. Бучки [9], І. Ковалик [12],
Р. Осташ [20–22], І. Сухомлин [29], М. Худаш [35], П. Чучка [38–39],
родову ономастику Волині ХVIII–ХІХ ст. досліджував І. Корнилович
[14], проте й дотепер немає усталеної термінології щодо цих антропо-
німів. Р. Осташ їх кваліфікує як “родинні, родові, внутрішньосімейні
прізвиська” [22], П. Чучка — “родичівські або генесіонімічні прізвись-
ка” [38], І. Корнилович — “народні родові прізвища” [14], В. Чабанен-
ко — “колективно-родинні прізвиська” [36]. Жителі Західного Поліс-
ся послідовні у вживанні цих термінів: /о/ то ги ́нче / про ́звисько то
ги ́дко так / а по дво ́риську / по руду ́ / то га ́рно //, особливо коли рід
славиться на все село: Вигоно ́вський (Домашів Квр В), Гусакі ́вський
(Дубечне Ст В), Карпu ́вський (Старий Мосир Квл В), Лівусu ́вський
(Рівне Лбм В). Отже, у західнополіських говірках наявна диферен-
ціація термінів прізвисько і вулична назва. Прізвиськами означують
переважно індивідуальні неофіційні антропоніми, тоді як назви по-
гу ́личному — це сімейно-родинні (спадкові) найменування. Рес пон-
ден ти, розповідаючи про родинні прізвиська, зазначають: / то по
хаз’а ́йіну та ́к / то по дво ́рис’ку / то ц’і ́ле пудви ́рйа / то зроду вр’ід /
то спукунв’і ́ку / то ха ́та ц’і ́ла //.
Досліджуючи західнополіську народно-побутову антропонімію,
спостерігаємо, що майже кожне друге індивідуальне прізвисько за-
кріпилося вже як родова назва і переходить не тільки від батьків
на дітей, а й на внуків і правнуків. Закономірно, що носії сучасних
сімейно-родинних вуличних назв можуть встановити первісного
носія до третього-четвертого покоління, якщо ж неофіційне найме-
нування виникло раніше, то стверджують: / то ше кули ́с' пра ́д'ід
йаки ́йс' був / то ше по н'о ́му було ́ //. Тут, певно, мають на увазі голо-
ву роду, який і був первісним носієм сімейно-родинної назви. Майже
у всіх народно-побутових антропонімах первісний референт вулич-
ної назви — чоловік як засновник і голова роду, / то по хаз'а ́йіну так
//, як зазначають респонденти. Рідше ці функції перебирала на себе
жінка, яка була головнішою за чоловіка. На Західному Поліссі про
таких говорять: «Чоловік — голова, а жінка — шия, як шия поверне,
так і буде».
За мотиваційними особливостями виділяємо такі лексико-
тематичні групи (ЛТГ) сімейно-родинних неофіційних іменувань жи-
телів Західного Полісся:
1. ЛТГ «Вуличні назви, утворені від власного імені чи варіанта
імені першоносія» (зазначимо, що деякі з цих варіантів колись
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 254
Шульська Н.М.
функціонували як індивідуальні прізвиська, втративши свою первіс-
ну форму, бо ідентифікували в селі тільки цю особу, nop.: Ганісю ́ня,
Іваню ́ха, Каля ́шик, Марцинu ́ха, Миколаю ́ньо, Саха ́рко). Відносимо
назви за іменем першоносія, переважно демінутивні, утворені від
українських чоловічих імен та їхніх варіантів: Антонu ́, Симинu ́ (Хоте-
шів К-К В), Гапонці ́, Тихонкі ́ (Пнівне К-К В), Климукі ́, Савулі ́ (Доро-
тиіце Квл В), Купріянці́ (Довжиця Мн В), Каля́шикі (Домашів Квр В),
Кліментu ́ (Берестяни Квр В), Макарусі ́ські (Синове Ст В), Ми ко ла ́й-
куви (Майдан-Липненський Мн В), Назаре ́йки (Погіньки Квл В),
Рома ́нчикі (Білашів Квл В), Сахаркu ́ (Буцин Ст В), Свиридунu ́ (Рів-
не Лбм В), Хомu ́ (Поворськ Квл В). Окремо виділяємо неофіційні ан-
тропоніми з формально вираженою присвійністю: Васі ́люві (Олеськ
Лбм В), Гада ́мцюви (Липне Квр В), Гна ́цьови, Іва ́нюхуви, Ку ́зь мич-
кові, Мартu ́нуви, Онu ́ськови, Фідu ́ткови (Прилісне Мн В), Дми те ́р-
кові, Паве ́ликуві, Максимчуко ́ві (Синове Ст В), Миколаю ́нюви (Сто-
линські Смоляри Лбм В). Якщо ж жінка відоміша за свого чоловіка
або є головою сім’ї, то родину прозивають за її іменем: Ганісю ́ніни,
Зо ́сини (Хотешів К-К В), Зо ́ськи (Поворськ Квл В), Катю ́шчини (Си-
нове Ст В), Марu ́ніни (Рівне Лбм В), Марцu ́нихі, Мартикє ́ (Амбуків
В-В В), Оксентu ́ Райчунu ́ (Довжиця Мн В), Оксе ́ньчині (Доротище
Квл В).
2. ЛТГ «Вуличні назви, утворені від роду заняття першоносія».
Ще В. Охримович зауважував, що «тих, котрі займаються якимсь ре-
меслом, називають звичайно після їх ремесла, і та назва стає ся з ча-
сом прозвищем, котре переходить відтак «от рода в род» [23: 306]. На
Західному Поліссі фіксуємо найменування, що вказують на дуже дав-
нє ремесло, яке зараз практично вийшло з ужитку, а також ті, що утво-
рені від новіших реалій (таке явище простежуємо у межах одного на-
селеного пункту): Бригаді ́рчикі, Гуменнu ́, Капі ́тани (Берестини Квр
В), Бо ́ндари, Маха ́ніки (Мельники Шц В), Гу ́сари (Прилісне Мн В),
Драгунú (Білин Квл В), Капра́льчикі (Липляни Квр В), Кравці ́ (Амбу-
ків В-В В), Кобзарі ́ (Лаврів Лц В), Коса ́рики, Му ́ляруви (Доротище
Квл В), Матросu ́ (Метельне Квр В), Ме ́льники (Кримне Ст В), Со́т-
никі, Ткачu ́ (Домашів Квр В), Олі́йники, Па́січники (Чаруків Лц В),
Пожа ́рніки, Трубі ́ї (Залухів Рт В), Чумакu ́ (Синове Ст В), Шин-
ка ́рикі (Дубечне Ст В).
3. ЛТГ «Вуличні назви, які вказують на зовнішні чи внутрішні
особливості первісного денотата». До цієї ЛТГ відносимо вуличні
аитропоніми-характеристики зовнішнього вигляду першоносія (за
статурою, зростом, пігментацією, особливостями ходи тощо): Банякu ́
(пор. діал. бан’а ́к ‘чавунний горщик будь-якої місткості’ [8: 10] Клубо-
чин Квр В), Бугаї ́ (пор. діал. буга ́й ‘некастрований племінний бик’ [8:
35]), Буслu ́ (пор. діал. бу ́сол / бу ́сел ‘лелека’ [8: 39], Ду ́бари, Зайцu ́,
Тхo ́рикі (Берестяни Квр В), Бo ́цуни (пор. діал. бо ́ц’ун / бо ́цун ‘лелека’
[8: 29]) (Перемиль Гр В), Ослu ́, Слунu ́ (Надчиці Мл Р), Баранu ́ (По-
гіньки Квл В), Ведме ́дикі (Поворськ Квл В), Прудкі ́, Рудu ́ї (Дороти-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 55
Сiмейно�родова антропонiмiя Захiдного Полiсся
ще Квл В), Кабанu ́ (Домашів Квр В), Капустu ́ (Столинські Смоляри
Лбм В), Коцюбu ́ (Дубечне Ст В), Курно ́сі (Білин Квл В), Лобиї ́
(Кримне Ст В), Мура ́шкі (Личани Квр В), Сна ́йпєри (Штунь Лбм В),
Чо ́рни (Машів Лбм В). Фіксуємо побутові антропоніми, мотивовані
внутрішніми особливостями денотатів: Дро ́з дики, Ґедзі ́ (Прилісне
Мн В), Кру ́ци (Шклинь Гр В), Му ́хі (Ромашківка Квр В). Твірними
основами цих вуличних іменувань виступає переважно апелятивна
лексика. Щодо емоційного ком понента, то в них він уже майже не від-
чутний.
4. ЛТГ «Вуличні назви за місцем проживання першоносія або
цілої родини»: Вигоно ́вські (Домашів Квр В), Вировu ́ські (Хоте-
шів К-К В), Хуторя ́нськи, Озеря ́нськи (Білин Квл В), Багнюкu ́ (Си-
нове Ст В), Вербинu ́ (Рівне Лбм В), Дубувчукє ́ (Амбуків В-В В),
Подгра ́бники (Карпилівка Квр В), Соснu ́цькі (Личани Квр В).
Існують інші номінативні мотиви (за мовленням, соціальним ста-
ном, етнічною належністю тощо), проте це стосується лише одинич-
них репрезентантів, тому в окремі ЛТГ їх не виділяємо.
Аналізуючи сімейно-родинні найменування жителів Західного
Полісся, доцільно акцентувати увагу на вуличних назвах дружин, си-
нів, дочок, зятів, невісток, які утворені вже за відомими моделями або
за допомогою специфічних формантів. П. Чучка зазначає: “Із чинни-
ків, від яких найбільшою мірою залежить у наш час вибір родича, на
якого орієнтують новоутворюване прізвисько, найважливішими є,
звичайно, популярність чи авторитетність цього родича та ступінь ін-
дивідуалізації його актуального найменування в даному мовному ко-
лективі” [38: 212].
Вуличні назви синів на Західному Поліссі утворені найчастіше
від найменування батька двома способами:
1) прямим перенесенням вуличної назви батька: пор. прізвиська
батьків: За ́єц, По ́льдик, Тве ́рдий, такі ж самі прізвиська їхніх синів:
За ́єц, По ́льдик, Тве ́рдий (Берестяни Квр В). Як структурні компо-
ненти в цих назвах функціонують розрізнювальні означення: Бе ́цик
Ста ́рший (батько) — Бе ́цик Малu ́й (син) (Погіньки Квл В), Матня ́
Старu ́й (батько) — Матня ́ Малu ́й (син) (Великі Дорогостаї Мл Р),
Старu ́й Тве ́рдий (батько) — Малu ́й Тве ́рдий (син) (Берестяни Квр
В);
2) за допомогою словотворчих засобів від особового імені або ву-
личного прізвиська батька: Макаре ́чко 'син Макара' (Хотешів К-К В),
Кунрі ́йчик 'син Купріяна' (Гута Рт В), Назаре ́йко 'син Назара' (По-
гіньки Квл В) і подібні вуличні найменування: Макаре ́нко (Білашів
Квл В), Корнє ́йко (Перемиль Гр В), Никодu ́мчик, Медве ́дик, Бри-
гаді ́рчик (Берестяни Квр В), Даниле ́вський (Мельники Шц В),
Гадамі ́вський (Перемиль Гр В), Вла ́сович (Кримне Ст В), Ка ́рпович,
Я ́кович (Берестяни Квр В), Бара ́нчикув (Гута Рт В), Сергі ́юв,
Саку ́нюв (Погіньки Квл В), За ́йцув, Буга ́йув, Михо ́дюв, Вилі-
хва ́н чикув (Берестяни Квр В), Джиге ́нко (Сильне Квр В). Якщо
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 256
Шульська Н.М.
син-байстрюк або батько загинув, виховує його мати, тоді сина імену-
ють за її вуличною назвою: Ду ́нькувич, Зі ́нін (Машів Лбм В), Ду ́-
нювич (Цумань Квр В), Го ́лік, Катерu ́нчик (Майдан-Липненський
Мн В), Зо ́симич (Хотешів К-К В), А ́лувич (Гута Рт В), Вє ́рчин (По-
гіньки Квл В), Марu ́нчик (Берестяни Квр В), Хіма ́к (Холоневичі
Квр В), Ярu ́нич (Синове Ст В). Єдиний виняток — Тама ́рович (сина
прозивають за іменем матері, яке у селі одне; Хотешів К-К В). У с. До-
росині (Рж В) такі випадки, коли батько загинув на війні, а сина ви-
ховувала мати, непоодиноке, що й зумовило появу поширених пріз-
виськ Да ́ркович, Зо ́ськувич, Катю ́шувич, Сиклі ́тувич, у яких твірна
основа — ім’я матері + патронімічний суфікс.
Часто у вуличних назвах синів відбита безпосередня вказівка
на родича найменованого: Васu ́ль Рябо ́го, Ва ́ся Курні ́юв (Погінь-
ки Квл В), У ́стін Сашко ́, Плато ́нув Ва ́ся (Мельники Піц В), Ко ́ля
Василu ́нка (Машів Лбм В). Серед усього зібраного фактажу наявні
дві вуличні назви чоловіків, утворених від імені тещі: Го ́лік (Синове
Ст В), Катю ́ник (Погіньки Квл В). Аналізуючи родинні найменуван-
ня жінок (дружин, дочок, невісток), якоїсь певної закономірності в їх
творенні не спостерігаємо.
При творенні вуличної назви дружини, дочки або невістки мо-
жуть бути вживані однакові форманти, пор.: Барабу ́сюва 'дружи на,
дочка і невістка Барабу ́ся', Данu ́лиха ‘дружина і невістка Дани ла’
(Берестяни Квр В). Для розрізнення найменованих у розмовній
системі часто послуговуються вказівкою на особове ім’я носія, пор.:
Барабу ́сюва Мар'я ́нка, Барабу ́сюва Ка ́тя, Барабу ́сюва Ва ́ля. Оче-
видно, це мотивовано тим, що вулична назва — найбільш нестійка
антропонімпа одиниця, яка не піддається ніяким граматичним
зако нам, а є народною мовотворчістю. Наведемо найпоширеніші мо-
делі: Мака ́рчиха 'дружина Макара' Не ́стириха 'дружина і дочка Не-
стера'; подібні жіночі родинні найменування: Дем'я ́ниха (Берестя-
ни Квр В), Іваню ́хува, Онu ́сьчиха (Прилісне Мн В), Ві ́кторіха,
Бугаї ́шка, Бугайо ́ва (Берестяни Квр В), Токарі ́шка, То ́карува
(Гута Рт В), Га дамі ́вська (Перемиль Гр В), Масютu ́ська (Олеськ
Лбм В). Вулич ні назви за матір’ю творять за тим самим принципом,
що и назви си нів, тільки з використанням інших словотворчих засо-
бів (у їх творен ні основну функцію виконує присвійно-прик-
метниковий формант -ин(а): Галu ́нчина, Павлі ́нишина (Берестяни
Квр В), Да ́рчина (Бу цин Квл В). Хоча в деяких родинних вуличних
назвах спостерігаємо тенденцію творення жіночих прізвиськ:
Каратє ́їха ‘дружина Каратє ́я’ і Каратє ́їшка ‘дочка Каратє ́я’ (Пере-
миль Гр В), Костопра ́виха ‘дру жина Костопра ́ва’ і Костопра ́вува
‘невістка Костопра ́ва’ (Берестя ни Квр В). Відзначимо також, що ви-
бір словотворчого форманта залежить і від віку референта: суфікси
-их(а), -іх(а) використовують здебільшого для творення родової
назви старшої жінки, пор.: Барабу ́сіха, Виліхва ́нчиха, Михо ́діха,
Никодu ́миха, Рu ́ндаліха (Бе рестяни Квр В); -ішк(а), -ишк(а) для
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 57
Сiмейно�родова антропонiмiя Захiдного Полiсся
назв молодих жінок: Бугаї ́шка, Барабу ́сішка, Михо ́дішка, Ни ко-
дu ́мишка, Рu ́ндалішка. Цікава з погляду творення родова назва
Климихі ́ ‘жінки з Климишu ́ного роду’ (Гута-Камінська К-К В). Мо-
дель творення вуличного найменування така: Климихі ́ 'дочки Кли-
мu ́хи’ Климu ́ха ‘дружина Клима’.
В антропонімних системах окремих населених пунктів фіксуємо
збірну вуличну назву дітей: Зайча ́та 'діти За ́йчиків' (Синове Ст В),
Перцинє ́та 'діти Пе ́рців', Прапорщинє ́та 'діти Пра ́порщиків' (Вишнів-
ка Лбм В), Шпаченє ́та 'діти Шпакі ́в' (Рівне Лбм В), Чаєня ́та 'діти
Ча ́йки' (Олеськ Лбм В). Коли у сім'ї троє і більше дітей однакової
статі, для їх іменування в селі використовують структури Ковальо ́ві
хло ́пци, Здоровико ́ви дівча ́та (Синове Ст В), Завфе ́рмуви хло ́пци
(Заболоття Лбм В).
Цікаво простежити паралельні родинні найменування, де друга
назва переважно демінутивна, пор.: Круцu ́ і Кру ́цики (Шклинь Гр
В), Дро ́здуви і Дро ́здики (Прилісне Ми В), Котu ́ і Ко ́тикі (Хотешів
К-К В), Бригаді ́руви і Бригаді ́рчикі (Берестини Квр В), Во ́вкуві і
Во ́вчикі, Козлu ́ і Ко ́зликі (Залухів Рт В), Зосі ́ і Зо ́ськи (Поворськ
Квл В).
Зміна сімейно-родинної назви людини відбувається найчастіше
при зміні її сімейного стану. Коли жінка йде в невістки, то вона іме-
нується вуличною назвою родини чоловіка. Ось як це явище пояс-
нюють респонденти із с. Матів Лбм В: / була ́ Ско ́рша / з руди ́ни
Ско ́ршого / ви ́йшла за ́муж за Миколайу ́н'ового / і ста ́ла ото ́ типе ́р
Миколайу ́н'ува //. Те ж саме стосується і вуличної назви чоловіка,
який іде у приймаки: // був Учка ́рикув // пришо ́в у примаки ́ / і став
Іл'е ́ктр'ікув //. Якщо жінка йде в невістки у своє рідне село, то для її
ідентифікації вживають паралельні народно-побутові антропоніми:
або родову назву батька, або вуличне найменування родини чолові-
ка, пор.: Ка ́тя Булга ́нінува і Ка ́тя Барабу ́сюва, Марі ́я Никодu ́мува і
Марі ́я Ро манчуко ́ва (Берестяни Квр В).
Незважаючи на те що сімейно-родинні антропоніми експресивно-
нейтральні, і в них уже майже не простежуємо гіпокористичний чи
демінутивний компоненти, як в індивідуальних прізвиськах, вони
дуже давні, більш стійкі, колоритніші. Якщо людина з образою ста-
виться до свого індивідуального прізвиська і функціонує воно „поза
очі», то сімейно-родовою назвою вона пишається, адже вуличне на-
йменування по батькові, матері, дідові чи бабі зв'язує її з сім'єю, з
родинною традицією: / ми з'і сла ́вного Вигоно ́вс'кого ро ́ду //, — зазна-
чають респонденти. У кожного населеного пункту свій „код» і своя
специфіка у творенні сімейно-родинних неофіційних іменувань.
Нижче подаємо схему деривації сімейно-родинної вуличної назви,
представленої у говірці с. Берестяни Квр В: Буга ́й (дід) Бугаї ́ (пріз-
висько родини) Буга ́й, Бугаю ́в (чоловік) Буга ́йчиха, Бугайо ́ва, Бу -
гаї ́ха (дружина) Буга ́йчикі (діти) Буга ́йчик, Бугайо ́чок, Бу га ́й чин
(син) Бугаї ́шка, Буга ́йчина (дочка).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 258
Шульська Н.М.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ НАЗВ РАЙОНІВ
В-В — Володимир-Волинський Мл — Млинівський
Гр — Горохівський Мн — Маневицький
Квл — Ковельський Рж — Рожищенський
Квр — Ківерцівський Рт — Ратнівський
К-К — Камінь-Каширський Ст — Старовижівський
Лбм — Любомський Шц — Шацький
Лц — Луцький
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ НАЗВВ ОБЛАСТЕЙ
В — Волинська Р — Рівненська
1. Аркушин Г. Варіанти імені, жартівливі прізвиська, псевдоніми та криптоніми Лесі
Українки. // Дивослово. — 1995. — № 2. — С. 15–16.
2. Аркушин Г. До питання про виникнення прізвиськ. // Велика Волинь: минуле і
сучасне: Тези регіональної наукової конференції [14–16 листопада 1991 р.]. — Рівне,
1991. — С. 85–87.
3. Аркушин Г. Західнополіські прізвиська, утворені лексико-семантичним спосо-
бом. // Acta Onomastika. — Ročnik XLI–XLII. — Praha, 2001. — S. 7–17.
4. Аркушин Г. Прізвиська вчителів: мотивація, словотвір, виховний аспект. // Урок
української. — 1999. — № 2–3. — С. 28–33.
5. Аркушин Г. Прізвиська-композити в говірках Західного Полісся. // Slowianskie
composita antroponimiczne. — Rozprawy Slawistyczne. 16. — Lublin, 2000. — S. 39–44.
6. Аркушин Г. Прізвища і прізвиська у складі мікротопонімів. // Шоста Всеукраїнська
наукова конференція з історичного краєзнавства. — Луцьк, 1993. — С. 443–444.
7. Аркушин Г. Силенська гутірка: Топоніміка, люди, мова. — Мельбурн: Спадщина,
1994. — С. 22–48.
8. Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок. У 2 тт. — Т. 1. А–Н. — Луцьк:
РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. — 354 с.
9. Бучко Г., Бучко Д. Неофіційні та сімейно-родові іменування в сучасній антропо-
німії Бойківщини. // Przezwiska і przydomki w językach sfowiańskich. — Czejsc 1. —
Rozprawy Slawistyczne. 14. — Lublin, 1998. — S. 59–69.
10. Вербовецька О. Індивідуальні прізвиська Тернопільщини, мотивовані назвами тва-
рин. // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Сло-
в'янська філологія. — Чернівці, 2007. — C. 114–118.
11. Горбач О. Південноволинська говірка й діялектний словник села Ступно, кол. повіту
Здолбунів. // Горбач О. Зібрані статті. 5. Діалектологія. Фотопередрук. — Мюнхен,
1993. — С. 426–430.
12. Ковалик І. Типологія системи словотвору прізвиськ жителів села Млини Жежів-
ської області ПНР. // Повідомлення угорської ономастичної комісії. — К., 1967. —
Вип. 4. — С. 15–30.
13. Коваль А. Життя і пригоди імен. — К.: Наук. думка, 1986. — С. 154–163.
14. Корнилович М. Народна родова ономастика на Волині наприкінці XVIII і в першій
половині XIX в. // Етнографічний вісник. — К., 1930. — Вип. 9. — С. 127–131.
15. Митрополит Іларіон. Етимологічно-семантичний словник української мови. — Він-
ніпег, 1995. — Т. 4. П–Я. — 557 с.
16. Лесюк М. Прізвиська жителів гуцульських сіл. // Przezwiska і przydomki w językach
slowiańskich. — Częśc I. — Rozprawy Slawistyczne. 14. — Lublin, 1998. — S. 227–240.
17. Ліщинська Г. Сучасні прізвиська на Покутті. // Слов'янське мовознавство. — Уж-
город, 2001. — Вип. 4. — С. 320–323.
18. Наливайко М. До питання про прізвиська за фізичними ознаками носія. // Студії
з ономастики та етимології. 2004 / Відп. ред. О.П. Карпенко. — К., 2004. — С. 123–
125.
19. Наливайко М. Народно-побутова антропонімія Верхньої Наддністрянщини. // Віс ник
Львівського нац. ун-ту. Серія філологічна. — 2004. — Вип. 34. — Ч. 2. — С. 180–184.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 59
Сiмейно�родова антропонiмiя Захiдного Полiсся
20. Осташ Р. Із життя сучасних українських прізвиськ. 1. // Українська пропріальна
лексика: матеріали наукового семінару (13–14 вересня 2000 р.) — К.: Кий, 2000. —
С. 115–121.
21. Осташ Р. Із життя сучасних українських прізвиськ. 2. // Українське і слов'янське
мовознавство. — Ужгород, 2001. — Вип. 4.– С. 408–412.
22. Осташ Р. Із життя сучасних українських прізвиськ. 3. // Діалектологічні студії. 6.
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів, 2006. — С. 293–
302.
23. Охримович В. Про сільські прозвища. // Житє і слово. — Львів, 1895. — Т. 3. —
С. 302–307.
24. Редько Ю. Передмова. // Редько Ю. Словник сучасних українських прізвищ:
У 2 тт. — Львів: НТШ, 2007. — С. 6–9.
25. Словарь Академии Российской. — СПб., 1794. — Т. 5. — 919 с.
26. Словник прізвиськ північно-західної України. В 3 тт. [упоряд. Г. Л. Аркушин]. —
Луцьк: РВВ „Вежа» Волин, нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2009.
27. Словник української мови: В 11 тт. — К., 1970–1980.
28. Суперанская А. Структура имени собственного (фонология и морфология). — М.,
1969. — 362 с.
29. Сухомлин І. Українські прізвиська людей як власні родові назви. // Говори і ономас-
тика Наддніпрянщини. — Дніпропетровськ, 1970. — С. 30–58
30. Трійняк І. Словник українських імен. — К.: Довіра, 2005. — 509 с.
31. Толковый словарь русского языка [ред. Д. Н. Ушакова].– М, 1939. — Т. 3.
32. Федотова Н. Сучасні прізвиська Луганщини: когнітивна прагматика творення тек-
сту оніма: Дисертація па здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
(Рукопис). — Луганськ, 2008. — 208 с.
33. Франко І. Причинки до української ономастики. // Зібрання: у 50 тт. — К., 1982. —
Т.1. — С. 391–426.
34. Хрустик Н. Прізвиська як вид усної народної творчості. // Мова та стиль україн-
ського фольклору: Зб. наук, праць. — К., 1996. — С. 80–84
35. Худаш М. З історії української антропонімії. — К.: Наук. думка, 1977. — 362 с.
36. Чабаненко В.А. Прізвиська в системі експресивних засобів народнорозмовної мови
(на матеріалі говірок Запорізької та Дніпропетровської областей). // Повідомлення
Української ономастичної комісії. — К.: Наук. думка, 1976.– Вип. 14. — С. 16–20.
37. Чабаненко В. Прізвиська Нижньої Наддніпрянщини: У 2-х кн. — Запоріжжя, 2005.
38. Чучка П. Антропонімія Закарпаття: Дис. …докт. філол. наук: спец. 10.02.01. «Україн-
ська мова». — К., 1969. — 671 с.
39. Чучка П. Прізвиська і дворянські (шляхетські) додатки до прізвищ — хронологія,
функції та суспільний статус. // Slowiariska onomastyka: Encyklopedia / Pod redakcją
Ewy Rzetelskiej-Feleszko і Aleksandry Cieślikowej przy współudziale Jerzego Dumy. —
Warszawa — Kraków: Towarzystwo Naukowe Warszawskie, 2002. — S. 502–504.
40. Чучка П.П. Прізвисько. // Енциклопедія «Українська мова». — К.: Вид-во «Україн-
ська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2000. — С. 494.
41. Чучка П.П. Сучасні вмотивовані прізвиська і словотворча структура прізвищ. //
Zasiedanie Medzinа ́r. Komis, pre slovan. Onomastiku a V. Sloven onomastickа ́ konf.:
Zb. materiа́lov. — Bratislava, 1976. — S. 83–88.
Nataliya Shul’s’ka (Luts’k)
THE FAMILY ANTHROPONIMIE OF WESTERN POLISSYA.
In the article the family nicknames of Western Polissya habitants are analysed. Four lexi-
cal-thematic groups are selected for system description. The functioning nicknames of the
sons and daughters on Western Polissya are traced.
Key words: Western Polissya, lexical-thematic group.
|