Джерела енантосемії в українській мові на загальномовному тлі
У статті йдеться про особливості походження енантосемії в різних лінгво-культурах. Звернуто увагу на особливостях факторів енантосемізації в українській мові.
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут української мови НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Українська мова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37706 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Джерела енантосемії в українській мові на загальномовному тлі / Т. Федоренко // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 60-75. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37706 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-377062012-10-21T12:13:48Z Джерела енантосемії в українській мові на загальномовному тлі Федоренко, Т. Дослідження У статті йдеться про особливості походження енантосемії в різних лінгво-культурах. Звернуто увагу на особливостях факторів енантосемізації в українській мові. In the article the speech goes about the features of the origin of enantiosemy in different linguo-culturs. It is accented the attention on features and factors of enantiosemization in Ukrainian language. 2010 Article Джерела енантосемії в українській мові на загальномовному тлі / Т. Федоренко // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 60-75. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 1682-3540 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37706 811.161.2.373.4 uk Українська мова Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження Дослідження |
| spellingShingle |
Дослідження Дослідження Федоренко, Т. Джерела енантосемії в українській мові на загальномовному тлі Українська мова |
| description |
У статті йдеться про особливості походження енантосемії в різних лінгво-культурах. Звернуто увагу на особливостях факторів енантосемізації в українській мові. |
| format |
Article |
| author |
Федоренко, Т. |
| author_facet |
Федоренко, Т. |
| author_sort |
Федоренко, Т. |
| title |
Джерела енантосемії в українській мові на загальномовному тлі |
| title_short |
Джерела енантосемії в українській мові на загальномовному тлі |
| title_full |
Джерела енантосемії в українській мові на загальномовному тлі |
| title_fullStr |
Джерела енантосемії в українській мові на загальномовному тлі |
| title_full_unstemmed |
Джерела енантосемії в українській мові на загальномовному тлі |
| title_sort |
джерела енантосемії в українській мові на загальномовному тлі |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Дослідження |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37706 |
| citation_txt |
Джерела енантосемії в українській мові на загальномовному тлі / Т. Федоренко // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 60-75. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| series |
Українська мова |
| work_keys_str_mv |
AT fedorenkot džerelaenantosemíívukraínsʹkíjmovínazagalʹnomovnomutlí |
| first_indexed |
2025-07-03T19:30:42Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:30:42Z |
| _version_ |
1836655358285709312 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 260
УДК 811.161.2.373.4
Тетяна Федоренко (м. Київ)
ДЖЕРЕЛА ЕНАНТIОСЕМIЇ В УКРАЇНСЬКIЙ
МОВI НА ЗАГАЛЬНОМОВНОМУ ТЛI
© Т.О. ФЕДОРЕНКО, 2009
У статті йдеться про особливості походження енантосемії в різних лінгво-культурах.
Звернуто увагу на особливостях факторів енантосемізації в українській мові.
Ключові слова: лінгвальний, екстралінгвальний, поляризація семантики, енантосемія,
мовне джерело.
У сучасному мовознавстві немає єдиного погляду на походження
енантіосемії. Окремі аспекти цієї проблеми в різних лінгвокуль-
турах у свій час вивчали В.І. Шерцль, К. Абель, В.М. Прохорова,
О.М. Со колов, Л.Ю. Безсонова, І.М. Горєлов, Л.А. Булаховський,
В.С. Чер во ножка, Л.П. Дронова, Б.Т. Ганєєв, О.Д. Шмельов, М.В. Пі-
менова, І.О. Якунченкова та ін.
Проте досі немає спеціальних досліджень, присвячених проблемі
віднаходження основних причин поляризації в семантиці слова в
українській мові. Частково це питання розглядали Т.О. Федоренко,
О.О. Тараненко, М.М. Донець [23; 22; 7]. Однак особливості виник-
нення енантіосемії в українській мові на тлі загальнолінгвальних фак-
торів енантіосемізації мовних одиниць залишилися поза увагою до-
слідників. Саме зазначений аспект загальної проблеми походження
енантіосемії в тій чи тій мові і є об’єктом цієї лінгвістичної розвідки.
Отже, спираючись на праці попередніх дослідників, розглянемо
власне лінгвальні та екстралінгвальні чинники поляризації семан-
тики мовних одиниць у різних лінгвокультурах, акцентуючи увагу
на особливостях енантіосемізації в українській мові.
I. ЕКСТРАЛІНГВАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА ЕНАНТІОСЕМІЇ
1. Особливості людської когніції. Йдеться про особливості пізнання
людиною навколишнього світу на різних його етапах. Усе це знайшло
відображення й у явищі енантіосемії. Так, В. Шерцль одним із джерел
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 61
Джерела енантосемiї в українськiй мовi на загальномовному тлi
енантіосемії називає інтер’єкційні (власне суб’єктивні відчуття кон-
кретної особи) та ономатопеїчні (копіювання людиною звуків, які ви-
дає тварина) елементи в словотворі. Йдеться про вигуки як невираз-
ні, нерозбірні викрики (напр.: шотланд. wow — виражає «здивування,
задоволення» і водночас «горе, смуток»; япон. a-a — «голосний сміх»
і «плач малих дітей») та ономатопеїчні слова, що акумулюють у собі
первісну багатозначність (напр.: гельськ. meghal — виражає і гавкання
собаки, і нявкання котів) [25].
Дослідники пояснювали факти енантіосемії як рудиментарні за-
лишки первісного періоду розвитку мови. Проте такі слова функціо-
нують і сьогодні в сучасних мовах. Так, у російській мові поляризова-
ні значення виявлялися (і виявляються) у нерозрізненні об’єкта і
суб’єкта дії (напр., пестун, пестуха, пестунья «дядько, нянька»;
«той, хто ходить за малими дітьми» і пестунчик «кого пестять, ні-
жать, голублять» — дифузний корінь пест-); у нерозчленованості про-
сторових і часових напрямів (напр.: нести (сюди) «приносити» і не-
сти (туди) «відносити») [18: 9; 13: 185]. Пор. також укр. пестуха,
пестунка, пестун «той, кого надмірно пестять, якому догоджають,
потурають у всіх бажаннях і примхах» і заст. «той, хто доглядає і ви-
ховує дитину, прищеплюючи їй певні погляди, навики, правила пове-
дінки» [СУМ IV: 342].
Б.А. Серебренніков зазначає, що М.Я. Марр і його послідовники
посилаються на дифузний характер первісних мов, який має інколи й
психологічне обґрунтування. Дослідник також констатує, що угор-
ський лінгвіст А. Клемм звертав увагу на мислення первісної людини,
яка оперувала предметними поняттями, мовним вираженням яких
були імена. Поняття якості, виражене прикметником, і поняття стану
або процесу, виражене дієсловом, могли виникнути лише у зв’язку з
предметними поняттями, вираженими іменниками. Первісна людина
усвідомлювала якість і процес, виявлені лише конкретно в живих і не-
живих предметах. Вона їх не відокремлювала один від одного. Далі
вчений аналізує думку В.О. Богородицького, який також підтримував
гіпотезу про первісне нерозмежування дієслова й імені: епоха імені —
дієслова, у якій ще не існувало певних формальних відмінностей іме-
ні від дієслова, є однією з ранніх і збігається з тим часом, коли одне
слово — корінь виступало в ролі речення [17: 205], слова-моноліта,
слова-речення [12].
До власне когнітивних механізмів людської діяльності як основ-
ного джерела енантіосемії деякі дослідники відносять і природу люд-
ських почуттів, здатність людини по-різному сприймати й оцінювати
той самий об’єкт пізнання або ситуацію [3: 26] (напр.: польськ. litość
«співчуття, милосердя» етимологічно тотожне рос. лютость). Наразі
можна говорити також про такий емоційний стан суб’єкта, який поєд-
нує у собі характерні риси двох протилежних емоційних станів. Пор.,
напр., укр. три мішки гречаної вовни [і (та) всі неповні] як жарт.
«багато зайвого, несерйозного, несуттєвого; небилиці» [зі сл. нагово-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 262
Федоренко Т.О.
рити, наказати, набалакати] і як зневажл. «небагато чого-небудь»
[ФСУМ I: 498]; [не] взяв би лихий як жарт. «уживається для вира-
ження задоволення, захоплення і т. ін. ким-, чим-небудь» і як лайл.
«уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхва-
лення чогось» [ФСУМ I: 427]. Дослідник давніх мов К. Абель, опису-
ючи факти енантіосемії, виводить її із способу мислення первісних
народів, але «більше уваги приділяє законам мислення, ніж законам
мови, а в деяких випадках проводить між ними знак рівності» [цит. 5].
Однією з причин енантіосемії, за А.К. Абелем, є те, що поняття в лю-
дей виникали внаслідок порівняння [4: 9.]. Він, як і В.І. Шерцль, ро-
бить загальний висновок, що внутрішня антонімія властива лише дав-
нім етапам розвитку мови, з чим, зрозуміло, не можна погодитися.
У 80-х рр. у мовознавстві формується погляд, згідно з яким мис-
леннєвий процес породжує висловлювання, а відкрито сформова-
не висловлювання — слово [12: 66]. Б.А. Серебренніков зазначає, що
мовленнєвий акт завжди виражав щось конкретне й у відповідних
умовах цілковито виразне, а не дифузне. Первісна людська мова не
могла складатися лише з одних іменників, як вважали деякі дослід-
ники, адже створення віддієслівного іменника вимагає досить високо-
го ступеня абстрагування. З часів панування маррівського вчення про
мову усталилася традиція будь-яку особливість мови безпосередньо
співвідносити з певним станом розвитку людського мислення. Проте
такого обов’язкового паралелізму між мовою і мисленням могло й не
бути. У людській свідомості предмети та їхні ознаки виокремлювали-
ся досить чітко, тоді як у мові використовувалася та сама основа для
вираження і предметів, і ознак. Будь-яка людська мова, навіть най-
примітивніша, передбачає чітке усвідомлення предмета та його ознак.
Поза цією умовою сама мова не є можливою. Тому будь-які міркуван-
ня, зазначає Б.А. Серебренніков, з приводу того, що начебто спершу
в мові не було чіткого розмежування частин мови, видаються не об-
ґрунтованими [17: 238].
Висловлювання, яке виникло приблизно 100 тис. років тому,
насамперед є доповненням до домовленнєвого способу мислення і
спілкування. Так, припускається, що мовленнєвий акт мав не одне з
полярних висловлювань, а обидва, які здійснювалися одне за одним,
що досить ускладнювало мовлення. Зі збільшенням кількості слів
висловлювання стає дедалі стислішим, коротшим. Відтак саме сло-
во лінгвісти почали розглядати як продукт удосконалення засобів
вираження висловлювання, як результат їх скорочення, пор., напр.,
цей дуже маленький стіл і цей столик. З розвитком висловлю-
вань слова стали заміщуватися прийменниками, суфіксами, префік-
сами, сполучниками тощо, а компоненти, що позначали час, простір,
кількість — пропускатися, хоча вони, як і раніше, залишалися у мис-
леннєвому процесі. Для того, щоб скоротити висловлювання, по-
трібно нове слово, рівнозначне раніше вживаним двом-трьом сло-
вам [12: 69–70].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 63
Джерела енантосемiї в українськiй мовi на загальномовному тлi
Зазначене є дуже важливим для розуміння суті походження енан-
тіосемії. Граматична будова будь-якої мови — це система засобів і спо-
собів стиснення мовних конструкцій, що склалися історично, і які, бу-
дучи різними в кожній мові, все ж таки тяжіли до економії мовних
ресурсів. Енантіосемічна лексика як регулярна засвідчена переважно
в дієслові (рідше в інших частинах мови) грає помітну роль в аван-
гардних засобах вираження.
Отже, можна стверджувати, що енантіосеми — це розвинені в
процесі найвищого абстрагування людського мислення інформаційно
стиснені мовні одиниці, рівнозначні двом-трьом попередньо сформо-
ваним одиницям. Наприклад, дієслова переміщення з префіксом ви-
(виходити, виповзати, вискакувати і т. д.) завжди увиразнюють два
напрямки «звідки — куди», відображаючи тим самим у результаті пе-
реосмислення специфіки самого руху в реальності, оскільки органи
відчуттів дають нам набагато більше інформації про світ порівняно з
тим, що дає мова. Адже кожне поняття формується через сприйнят-
тя людиною предмета або явища в усій сукупності його конкретних
властивостей як результат пізнання. Тому разом із поняттям «набли-
жатися» у дієсловах переміщення усвідомлюється водночас і поняття
«віддалятися», які з метою економії мовних ресурсів поєднуються в
одному слові. У тій чи тій ситуації одне з них актуалізується, а дру-
ге — пасивізується, однак не випадає з мовно-мисленнєвого процесу,
адже в дійсності «наближення» без «віддалення», і навпаки, «відда-
лення» без «наближення» уявити неможливо. Такі особливості люд-
ського мислення на рівні мови знаходять вияв:
1) в антонімічності деяких дієслівних префіксів (напр.: рос. за-
петь «починати співати, заспівати пісню» і «закінчити співати; зро-
бити поганим у результаті» [16]; расхотеть «сильно захотіти» і «пе-
рестати хотіти», пробарышничать «вигідно продати» і «зазнати
збитків; прогоріти» [19; 20; 1]; укр. забризкати: дощ забризкав —
дощ забризкав землю; засмоктати: засмоктати соску, цигарку —
болото засмоктало (початок — завершеність, результативність);
нога відмерзла — земля відмерзла (досягнення певного стану — по-
вернення до вихідного стану); відкотити комір (вгору — вниз) та ін.
[22: 159]; болг. задимявам / задими «починати / почати диміти» —
«наповнювати / наповнити димом» [24: 5];
2) у відмінності в направленості дії для досягнення певного
(протилежного) результату або коли подібні дії спричиняють проти-
лежні результати, напр.: рос. бить «збити масло» і «розбити посуд»
[19; 20]; укр. рубати [дерево (на будинок)] — деструктивна спрямо-
ваність і рубати [дім (з дерева)] — конструктивна спрямованість
[22]; санскр. varj «притягувати до себе» [бога] і «відштовхувати від
себе» [щось зле] [26];
3) у формуванні двовидових дієслів, напр.: укр. женити, мо-
вити, у т. ч. при переході від значення недоконаного виду до зна-
чення завершеності дії разом із ад’єктивацією дієприкметника (укр.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 264
Федоренко Т.О.
годований «якого годують» > «відгодований»: годований кабан)
[22: 159];
4) у переходах між активним і пасивним значеннями, що інколи
кваліфікують як векторне перенесення, пор., напр.: укр. підозрілий та
ісп. sospechoso «якого підозрюють» > «який підозрює» [22; 4: 13–14],
а також при набутті дієприкметником із суф. пасивного стану значен-
ня активного стану; напр.: укр. засватана дівчина «яку засватали» —
засватаний хлопець «який засватався»; хрещений (батько, мати)
[22: 159];
5) у поляризації актантів та заміні на протилежне того чи того
суб’єктно-об’єктного відношення, напр.: рос. одолжить у кого і кому
[26]; укр. позичити у кого і кому; бунтувати «схиляти до бунту» і
«брати участь у бунті»; міст стоїть над річкою — річка тече під
мостом; давньорус. побhда мало значення не тільки «перемога», а й
«поразка», тому що перемога однієї сторони є одночасно поразкою ін-
шої [22: 158, 159, 231, 245]. В основі таких явищ у багатьох випадках
лежить конверсія;
6) у поляризації значень, що розвиваються відносно незалежно
від морфологічної структури слова (різні типи словотвірної внутріш-
ньолексемної антонімії безпосередньо пов’язані з цілим комплексом
причин, зокрема таких як семантика морфем та мотиваційних основ,
синтаксичне оточення мовних одиниць, смислове наповнення фразо-
вої конфігурації, зв’язок із екстралінгвальними факторами) [19; 20; 1],
що в інших дослідженнях кваліфікується як морфологічний слово-
твір, незалежний від значень словотворчих формантів (напр., у болгар-
ській мові внаслідок приєднання суфікса -ва- до однокореневих діє-
слів доконаного виду, з’являються енантіосемічні дієслова не доконаного
виду: овлажнявам у значенні «зволожуватися» — утворен ня від не-
перехідного дієслова овлажнея «зволожитися», а в значенні «зволо-
жувати» — від перехідного «зволожити») [24: 6].
До особливостей людського мислення як одного з факторів (при-
чин) появи енантіосемії в болгарській мові апелює також В.С. Чер-
воножка. Авторка зазначає, що виникнення протилежних значень у
семантичних структурах багатьох болгарських слів зумовлена імп-
лікаційним зв’язком понять (базується на реальних взаємозалеж-
ностях явищ дійсності) і відповідно суміжністю (просторовою, часо-
вою, причинно-наслідковою) певних явищ дійсності. У такий спосіб
виникають конверсивні енантіосеми (переважно в дієсловах, у яких
перехідне значення утворилося з перехідного, і навпаки, на основі
причинно-наслідкової суміжності явищ дійсності). Значення деяких
енантіосемів з’являються також на основі класифікаційних зв’язків
між поняттями (базуються на спільності виявлених людиною ознак
цих явищ [24: 4].
Виявом таких зв’язків є метафоричні та метонімічні перенесення,
зокрема наявність у семантиці слова двох протилежних метафор часу
(напр., рос. вперед «раніше» і «потім, у майбутньому») та метонімії
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 65
Джерела енантосемiї в українськiй мовi на загальномовному тлi
для слів із темпоральною семантикою (напр., італ. feria поряд із зна-
ченням «свято, день відпочинку» має розмовне значення «буденний
день») [26].
Енантіосеми можуть продукуватися також: 1) на основі якогось
спільного «нейтрального» значення (напр., воня (вонь), воняти на
основі значень «запах; виділяти запах» розвинули в слов’янських
мовах як значення «аромат; виділяти аромат», так і значення «смо-
рід; смердіти») [22: 158]; 2) на основі одного (первинного) значення
(напр., болг. гол «голий» > «легко або погано одягнений» як наслі-
док гіперболізації певних ознак об’єкта, відображених у первинному
значенні) [24: 4]; 3) як опосередкований розвиток протилежного зна-
чення через проміжний етап лексичного значення, тобто на основі
якого-небудь третього проміжного значення (напр., укр. погода
«хоро ша погода — погода (взагалі) — діал. «погана погода; дощ»)
[22: 158–159]; 4) під впливом історичного розвитку мови (напр., в
німецькій мові Schimpf у період середньовіччя мало значення «жарт,
розвага», у II пол. XIX ст. воно означає «сором, ганьба; нім.
versprechen «обіцяти» в ср.в.нім. мові означало «відмовляти» [25].
2. Особливості референції. Виникнення енантіосемії тісно по в’я-
зане також із особливостями відображуваних предметів та явищ у їх
діалектичному розвитку.
Так, ще М.М. Покровський відзначав, що відповідні слова різних
мов піддаються схожим семасіологічним змінам, репрезентуючи пев-
ні закономірності психологічних явищ у мові: «Слова, схожі або про-
тилежні за значенням, одне з одним асоціюються і проходять подібну
або паралельну історію. Таке твердження цілком узгоджується з психо-
логічними спостереженнями не над однією мовою, але над уявленнями
людини взагалі» [15: 28]. Як приклад учений розглядає історію поляри-
зації слова гість, де схожі семантичні зміни відбулися і в германських,
і в англійських, і в давньоірландських словах, які за кореневою части-
ною означали «ворог», «ворожнеча». Розвиток позитивного значення у
слова гість пояснюється тим, що у первісний період людства на чужо-
земців дивилися як на ворогів. Пізніше, можливо, з торговельних мір-
кувань, — у різних народів ворожнеча до іноземців поступається міс-
цем гостинності. Відтак культурний переворот стає причиною того, що
в мові цих народів терміни, які позначали «іноземця», а в найдавнішу
епоху навіть «кривдника», стали позначати «гостя», відвідини якого
можуть бути і приємними для хазяїна. Ця зміна значення слова на про-
тилежне, як зауважує М. М. Покровський, виявляє те, як однакові, схо-
жі причини призводять до однакових наслідків [15: 15].
Причиною розвитку енантіосемії, зазначає І.М. Горєлов, може
бути і суперечливість самого об’єкта пізнання, а також суперечливість
процесу пізнання об’єкта, включаючи й способи його номінації [6].
Яскравий приклад впливу культурно-історичних чинників на ви-
никнення енантіосемії в болгарській мові наводить В.С. Червонож-
ка. Дослідниця зазначає, що під впливом історичних подій енантіо-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 266
Федоренко Т.О.
семічним у болгарській мові став іменник хайдутин з первинним
значенням «розбійник». З кінця XIV і майже до кінця XIX ст. Бол-
гарія перебувала під владою Османської імперії. Протягом усього
часу турецького владарювання на болгарських землях активно діяв
гайдуцький рух як найбільш масова форма антиосманського опору.
Оскільки народні повстанці вели такий самий потайний спосіб життя,
переховуючись від представників турецької влади, як і розбійники, їх
почали називати тим самим словом — хайдути [24: 5].
Особливості референційної віднесеності слова можуть бути та-
кож причиною енантіосемізації на рівні міфологічних образів та сим-
волів. Пор., наприклад, символічно-образну семантику лексеми осика
в етнопросторі української культури. В українських віруваннях осику
називають деревом повішених. За біблійною легендою, воно прийня-
ло Іуду і на ньому він нібито повісився. За іншими легендами, осика
не вклонилася Богородиці під час утечі Святого Сімейства до Єгипту
або не схилилася перед Божою Матір’ю, коли вона сповивала Сина.
Осика вважається місцем помешкання нечистої сили; в її корінні пов-
но чортів, які справляють там свої бенкети. За переказами осика до-
зволила катам зробити зі своєї деревини хрест для розп’яття Ісуса
Христа. Через це осика — нечисте, прокляте дерево. Водночас вона є
оберегом від нечистої сили. Якщо господар зробить тин із осикових
кілків, відьма не підступиться до його корови. Осику тримають у хаті
для охорони помешкання від відьом. З осиковою палицею не страшно
ходити навіть уночі — нечиста сила не причепиться. Могили упирів
протикали осиковими кілками, а на груди мерцеві клали осиковий
хрестик [ЖЗУЕ: 422; СНОУМ: 357–360].
Пор. також особливості семантичної організації слова гречка
“однорічна трав’яниста медоносна рослина, із зерен якої виготовля-
ють високопоживну крупу та борошно; зерно цієї рослини” в укра-
їнському етнокультурному просторі, де гречане зерно, з одного боку,
асоціюється з добробутом, достатком, з другого — з бідністю
[ЖЗУЕ: 154].
3. Магія слова. У глибокій давнині слову приписували незви-
чайну магічну силу. Пережитки старовини — заговори, клятви, закли-
нальні формули, обереги, обумовлені вірою в магію слова. Їх мета — не
дати проявитися недобрим наслідкам, що виникають через вимовлян-
ня так званих заборонених слів (хай бог боронить!). В усіх процесах,
пов’язаних із забороненими словами і з магічною силою слова, засто-
совувався часто принцип антитези, який відіграв у цьому значну роль,
якщо прийняти до уваги, що будь-яке табу одвічно слугує збережен-
ню життя людини. В етнографії відомі словесні заборони, пов’язані з
моментом приходу весни. Так, Д.К. Зеленін згадує весняний приліт
журавлів. Весняна заборона імені журавля тісно пов’язана зі спів-
звучністю слів журавель з журитися та іншою народною назвою —
веселик, веселка — з веселитися, відомою тільки в українській мові,
оскільки в інших мовах такої співзвучності немає [9: 213]. Вона ко-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 67
Джерела енантосемiї в українськiй мовi на загальномовному тлi
лись виражала наївну віру українського селянина в те, що якщо поба-
чити журавлів, які летять весною і сказати «веселик», то можна весь
рік провести у веселощах, благополуччі, а якщо назвати їх у цей час
звичайним іменем журавель, то можна розсердити, і тоді цілий рік
пройде у жалю, прикрощах і злигоднях.
А.П. Критенко наводить цю ж словесну заборону як яскравий
приклад української паронімії, яка ґрунтується на колізії паронімів
журавель і журитися, в результаті чого виникло третє слово весе-
лик як синонім першого [10: 54]. Але його можна також віднести і до
унікального випадку українського табуїстичного вживання енантіо-
семії, адже за веселиком – веселитися усвідомлюється протилежне
журавель — журитися.
В етнографії зафіксовано досить багато так званих підставних
слів-назв, які позначають щось протилежне. На території Росії ко-
лись поганого називали благим, хорошим, жорстокого — кротким,
а у сербів — нещасного щасливим. Ласкаво-шанобливими назва-
ми звертались до сильних і хижих тварин, називали ласкаво важкі
хворо би. Словом приятель звертаються до хижого соболя, хазяїном
звуть лісовика або ведмедя, бабушкой, матушкой називають віспу,
добру хой, матушкой, тёткой, сестрицей, кумушкой, подругой
назива ють «сильну лихоманку». В українців і білорусів у давні часи
назива ли вогонь багаття, багатце, тобто «багатство», вірячи, що
слідом за вогнем може піти і добробут, щастя. Білоруси іноді пояс-
нюють назву вогню богачем так: «коли розгориться, розпалиться, то
багато чого візьме». На Волині в українців пожежу намагалися не
згадувати, а про видиму пожежу говорили не «горить», а «щось мок-
не». «Коли україн ці, — пише Д.К. Зеленін, — говорять про пожежу
щось мокне, навряд чи в них відсутня у цей час думка і бажання,
щоб пожежа дійсно змо кла, тобто була залита» [9: 169]. Гра слів, за
Д.К. Зеленіним, — це сво єрідна гра в протиріччя і не простий натяк
на небезпеку вимовляння слів, які позначають «погане», «недобре»,
«лихе». Тут явне бажання вплинути, подіяти в бажаному напрямі на
долю або природу того, про що мовиться — вплинути безпосередньо
магічною силою слів [9: 164]. Умова підставних слів, за Д. К. Зелені-
ним, — їх незрозумілість комусь — звірам, духам. Якщо цю умову по-
рушено, тобто підставні слова ста ють відомими, то вони втрачають
своє значення і повинні бути замі щені новими словами.
Про описове табуїстичне вживання слова та евфемізацію як один
із чинників виникнення енантіосемії на прикладі рос. благой «добрий,
хороший», «приємний, гарний, прекрасний» і «злий» говорить також
Л.П. Дронова [8].
Табуїстичне вживання слова спричинило розвиток умовних мов,
магічна сила яких також стала однією з причин виникнення енантіо-
семії. Так, одна з перших умовних мов — мисливська — вживається
для того, щоб «обдурити дичину» і одержати вдачу на промислі. Ні
пуху, ні пера бажають мисливцю, який іде на полювання. Не можна
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 268
Федоренко Т.О.
бажати йому успіху: інакше полювання буде невдалим, марним — так
говорить повір’я волинських українців [9: 13]. Цей вираз уживається і
в сучасній мові, коли хочуть побажати кому-небудь удачі.
4. Комунікативна настанова. До причин, що зумовлюють виник-
нення протилежних значень у слові, деякі дослідники відносять, на-
приклад, природу почуттів, здатних по-різному забарвлювати ті самі
або близькі уявлення залежно від настанови, що її отримує слово у
своєму вживанні (напр., симпатія може знайти своє вираження в жар-
тівливому вживанні й лайливих слів у тих чи тих контекстах та ще й з
відповідною інтонацією) [3: 77].
Відтак слова можуть вживатися в іронічному сенсі. На це джере-
ло енантіосемії у свій час звертали увагу В.І. Шерцль (напр., лат. sa-
cer «священний, святий» і «проклятий, гидкий») [25], В. Прохорова
[16], О.О. Тараненко (розвиток у мовної одиниці протилежних зна-
чень виявляється також при змінах емоційно-оцінної конотації, що
актуалізує явище антифразису) [22: 158].
Вживання слова з позитивним значенням в іронічному контек-
сті, де воно набуває протилежного змісту В.С. Червоножка кваліфікує
як емоційний фактор енантіосемії [24: 5]. Емоційне забарвлення сло-
во може змінювати також залежно від комунікативної настанови в ін-
шому контексті (напр., рос. Отправляйся в свой малый театр и играй
там в жалких, бездарных пьесах! — А. Чехов) [16].
На власне емоційно-експресивному ефекті як одному з джерел
енантіосемії, що виявляє себе лише в контексті, наголошує О. М. Со-
колов (напр., рос. Надо дождаться хорошей погоды; Он ещё дождется
у меня) [19; 20].
Пор., наприклад, в українській мові протиставлення негативно-
іронічної оцінки результата дії значенню позитивної властиво с ті,
ознаки, одержаних суб’єктом: удружити «зробити дружню послугу
кому-небудь, прислужить чим-небудь». (– Я тут привіз тобі дещо, —
загадково зашепотів Федот і розв’язав великий мішок. — Маю на складі
хлопців знайомих, от і удружили, спасибі їм. — Г. Тютюнник) і «зроби-
ти кому-небудь неприємність і т. ін.» (– А хто ж то ніс тобі подря-
пав? — Се так Чайченко удружив. — Л. Глібов). Іронічна енантіосемія
найчастіше утворюється у семантичному просторі оцінних іменників,
якісних прикметників унаслідок рухливості їх семантики.
Іноді причиною співіснування протилежних значень в одному сло-
ві може бути привнесення носіями мови позитивної або негативної
оцінки в емоційно-нейтральне слово, наприклад, слава «почесна відо-
мість, популярність» і «погана думка» із початкового нейтрального
«думка», безцінний «дуже цінний, неоцінимий» і «що-небудь, у чого
нема ціни». У результаті розвитку протилежних значень у мові можуть
співісну вати близькі або навіть тотожні за значенням слова — «одне із
запере ченням, друге — без нього». Відомі українські слова з коренем
слава у позитивному значенні і почесна відомість, популярність «без-
славність», «ганьба», «погана репутація» можуть уживатися і в негатив-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 69
Джерела енантосемiї в українськiй мовi на загальномовному тлi
ному значенні: «Тим-то до неї не горнуся, що слави боюся» і «Не бійсь
слави, не бійсь слави, не бійсь поговору…», тобто — поганої слави, ослав-
лення [2: 80]. Пор. ославити «поширити погану репутацію; обмовити,
звести наклеп» і «похвалити» (— Не сплять, не дрімають мої воріжень-
ки, — було каже Марина, — ославили мене, молоду. — І.Нечуй-Ле ви-
цький).
У процесі виникнення енантіосемії значну роль відіграє точка
зору як мисленнєва точка відліку, що обирається за той чи той по-
люс полярності. Так, прикметник теплий означає помірну темпера-
туру чого-небудь. Однак, якщо порівняти словосполучення тепла
зима і тепла кава, то в першому випадку з погляду холодних зим
як певної норми тепла зима починає свій відлік від полюса «холод»,
а в другому випадку — тепла кава є відхиленням від норми «гаряча
кава» і відповідно починає свій відлік від протилежного полюса.
Пор. також: прик метник старий «який довго існує». В одному ви-
падку він може співвідноситися з якістю «добре», а в іншому — «по-
гано» (старе вино — стара рушниця).
Зміна точки зору може бути спричинена й переосмисленням си-
туації, що лежить в основі образу фраземи. Наприклад, за спостере-
женням В.С. Червоножки протилежні значення фразеологізму болг.
вдигам / вдигна ръка «голосувати за когось, щось», «протестувати
проти когось, чогось» з’явилися внаслідок паралельного переосмис-
лення відповідного жесту, значення якого може бути різним залежно
від ситуації [24: 5].
Джерелами енантіосемії як вияву комунікативної діяльності лю-
дини можуть бути також:
1) контекстуальна неусталеність понять (напр., «правий» у полі-
тичному сенсі може означати і консерватора, і радикала) [4: 13–14];
2) конвенціоналізація прагматичних ефектів (напр., рос. букваль-
но в модальному значенні є показником гіперболи, сигналізуючи адре-
сату мовлення: «не розумій мене буквально!») [26];
3) евфемізація (напр., давні «пристойні назви» в гр. Пógvŋ «яка
продає», в лат. meretrix «яка заробляє», що евфемістично позначали
проституток, стали пізніше непристойними) [4: 13–14];
4) денотативно-конотативна переорієнтація лексем [7: 19]. Де но-
тативно-конотативно переорієнтовані слова, за визначенням О.А. Сти-
шова, — це лексика, що раніше вживалася тільки для позначення за-
рубіжних, найчастіше західних денотатів, або дореволюційних реалій
та понять, які починають активно використовуватися для номінації
українського життя кінця XX ст. [21: 109]. Пор. напр., позитивний
раціонально-оцінний потенціал лексеми пролетаризація за часів ра-
дянської дійсності і сучасне вживання цієї лексеми на позначення не-
гативного явища «масове зубожіння людей, різке зниження їх життє-
вого рівня» [21: 114];
5) какофемістичне вживання лайливих слів. Багато хто з дослід-
ників зауважує більший експресивний заряд лайливих слів у пест-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 270
Федоренко Т.О.
ливому значенні. Підґрунтям для таких виразів може бути змішане
почуття: з одного боку, злість і заздрість щодо успіху ближнього, а з
іншого, — подив і захоплення його здібностями і мужністю. «Пестлива
лайка» пояснюється амбівалентністю людських почуттів: людина, річ,
стан або дія можуть бути одночасно улюбленими і ненависними, од-
ночасно прийматися і відкидатися [28]. Так, іменники чорт, біс, са-
тана і їхні твірні мають протилежні значення. Вони можуть, наприк-
лад, уживатися в негативному значенні як лайливі слова (Який там
чорт собак дратує, — гукає Карпо. — П. Мирний; Сунеться який біс —
йому колючка в ніс. — Л. Глібов; Старий рудий бабу кличе, А та йому
дулі тиче: «Оженився, сатано, — Заробляй же на пшоно». — Т. Шев-
ченко). Одночасно ці ж лексеми використовують і в позитивному зна-
ченні, коли хто-небудь у захопленні або здивований умінням, кмітли-
вістю, сміливістю кого-небудь (Я вмію ходити, трохи щулячи плечі, а
від того ноги мої здаються ще довшими, ніж є насправді, і мені вслід
часто лунає чоловіче: — От чортиця, вміє ж ходити! — П. Загребель-
ний; — Ух, сатана! — стежачи за танцюристом, неголосно перемовля-
лись бійці. — Цей докаже! — О. Гончар).
Уживання лайливого слова з пестливим значенням дослідники
пояснюють також залишками страхів перед «поганим оком». У народі
і тепер вважається: похвалити дитину в обличчя — значить «зочити».
II. Лінгвістичні джерела енантіосемії
Дифузність первісних коренів у давніх мовах. Однією з основних
причин поляризації в слові, на думку В.І. Шерцля, є та, що давні коре-
ні як «первісна тотожність нерозвинених протилежностей» позначаю-
чи ту чи ту якість або властивість у цілому, мали недостатньо диферен-
ційовані значення. З розвитком мислення і мови конкретні відтінки
поступово виокремлювалися із загальної сфери понять, переходячи
при цьому в протилежності. Утворені в такий спосіб значення дифе-
ренціювали і деталізували загальне значення слова, нібито вказуючи
на граничність, межі його виявлення. Учений наводить багато прик-
ладів з російської, латинської та інших мов (напр.: лат. altus «висо-
кий» і «глибокий»; двн.-інд. aktu «світло, денне світло, блиск» і «ніч»;
персидськ. bǎchter «схід» і «захід»; баскійськ. bilhata «шукати» і «зна-
ходити»; японськ. kade «світло» і «тінь». На переконання В.І. Шерц-
ля, така разюча невизначеність є реліктом давньої мови, тому що «чим
дав ніша мова і чим примітивніший народ, тим частіше зустрічається
це явище» [25].
У сучасній лінгвістиці гіпотезу про дифузність або синкретич-
ність давніх коренів підтримують Б.Т. Ганєєв та І.О. Якунченкова.
Енантіосемію, що виникла як наслідок дифузності семантики сло ва,
Б.Т. Ганєєв кваліфікує первинною і вважає, що вона властива як дав-
ній, так і сучасній лексиці. Дослідник зазначає, що енантіосемію
можна розглядати і як наслідок, і як причину мовних змін. Якщо тезу
про енантіосемію як результат мовних змін підтримують майже всі
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 71
Джерела енантосемiї в українськiй мовi на загальномовному тлi
лінгвісти, то теза про енантіосемію як причину мовних змін залиши-
лася поза увагою науковців. Б.Т. Ганєєв акцентує увагу на тому, що
вперше цю гіпотезу висунув німецький дослідник К. Абель, описуючи
первинну енантіосемію в єгипетській мові. Причина цього явища, за
К. Абелем, у тому, що поняття в людей виникли внаслідок порівнянь.
Якби завжди було світло, то не було б різниці між світлим і темним.
Наприклад, що поєднує в собі поняття «сильний» і «слабкий», не
означало ні того, ні іншого, а лише відношення між цими поняттями.
Такий напівусвідомлений вимір у мові існує і сьогодні: ми називаємо
«сильним» лише те, що сильніше чогось подібного, а «більшим» лише
те, що більше того, що ми мисленнєво порівнюємо. На думку К. Абе-
ля, у Давньому Єгипті значення слова у таких випадках конкретизу-
вали жести. Далі енантіосемія поступово розмивалася, слово поділя-
лося на два шляхом різних фонетичних модифікацій. Ця гіпотеза,
зазначає Б.Т. Ганєєв, зазнала критики, оскільки К. Абель звів часткові
випадки до абсолюту. На думку Б.Т. Ганєєва, варто говорити про сту-
пінь енантіосемії в тій чи тій мові, що залежить від ступеня дифузнос-
ті слів, який, у свою чергу, визначається стилістичною незалежністю
лексеми. Саме тому полісемія в епоху відсутності нормативних літе-
ратурних мов мала виражений неусталений характер, у результаті
чого можна говорити про значну кількість енантіонімів у давніх мо-
вах, оскільки літературна норма була ще не усталеною [4: 9–10, 13].
Пор., наприклад, виражений характер енантіосемізації лексем у ла-
тинській мові (adūro, ussī, usum, ěre “обпалювати” і “заморожувати”;
adustus “обпечений, обпалений, випалений” і “(від)морожений”;
aemulus “конкурент”; “суперник” і “прихильник, прибічник, послідов-
ник; однодумець”; altitūdo “височина” і “глибина”; altus “високий” і
“глибокий”; concertātor “суперник” і “соратник”; illōc “туди і сюди, в
обох напрямках” [ТЛУС: 15, 17, 27, 108, 278]) і нетиповість цього яви-
ща у новогрецькій (άντικαταβολή “внесення грошей, плата” і “отриман-
ня грошей” [ХМНРС: 94]), старослов’янській (въвhрити “зробити ві-
руючим” і “стати віруючим”; въскочити “вскочити” і “вискочити”
[CC: 128, 151]) та церковно-слов’янській (мyжєжєнство “наречений
і наречена” [ПЦСС: 319]) мовах.
Як корелят терміна «дифузність», уживаного щодо поляризації
значень слова, у наукових працях функціонує також термін «синкре-
тичність», що дає підстави деяким дослідникам розглядати енантіо-
семію як наслідок синкретичності мовних одиниць давньоруського
періоду, наприклад, на матеріалі юридичної передтермінології, ві до-
браженої в Руській Правді [27].
Однак не всі давні мови виявляли здатність до активних проце-
сів енантіосемізації лексем. Так, для староукраїнської мови це явище
було зовсім нетиповим. З-поміж 11 528 слів, засвідчених у Словнику
староукраїнської мови XIV–XV ст., ми віднайшли лише одну лексе-
му з відносно протилежними значеннями, зокрема слово намhстокъ
«нащадок, потомок» і «попередник» [ССУМ II: 20].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 272
Федоренко Т.О.
2. Фонетичні зміни слова: а) різні зміни основ, коли дієслово за
незначних змін свого звукового складу набуває заперечного значення
(напр., єврейськ. chêt’ «гріх» і деномінатив chittê’ «очищувати від грі-
ха); б) подовження голосного (напр., ашантійськ. kakra «нікчемний,
малий» і kakrâ «великий, величезний»); в) подвоєння (повторення)
звукового складу кореня (напр.: аккадськ. gal «великий» і galgal
«дуже великий»; китайськ. žin «людина» і žin žin «люди» тощо); г) збіг
у єдиній звуковій формі первісно гетерогенних звукових комплексів
під впливом фонетичних змін (напр., рос. ратай «воїн» і «орач, хлібо-
роб») [25].
3. Багатозначність словотвірних морфем. Передусім ідеться
про префікси, зокрема дієслівні, напр.: за- (заговорити «почати го-
ворити» і «втомити багатослівними розмовами»; задражнити «по-
чати дражнити» і «довести до нестерпного стану, замучити»), про-
(продивитися «ознайомитися з чим-небудь, швидко читаючи» і
«дивитися і не помітити, пропустити»; прослухати «що-небудь
дуже уважно» і «через неуважність пропустити що-небудь найголо-
вніше», ви- (вихо дити «йти куди-небудь» і «приходити, з’являтися
де-небудь», з- (з’їж джати «спускатися» і «підніматися»; злинути
«летіти вгору» і «повільно спуститися»; збігати «опускатися з гори»
і «підніматися»).
В інших випадках енантіосемія префіксів виникає внаслідок
різних умов, які не піддаються узагальненню. Навряд чи можливо
встановити причину поляризації у таких словах, як відійти «помер-
ти» і «ожити», коли сам префікс не є енантіосемічним. Пор. також:
доборотися (Доборовся він таки до успіху на цьому полі і Доборо-
лась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розтинають. —
Т. Шевченко); дослужитися «службою набути яких-небудь прав,
до сягти успіхів у чому-небудь» (Виріс [боярин] і великої честі дослу-
жився при князівському дворі. — І. Франко) і «перебуваючи на служ-
бі, зазнати якихось неприємностей, чого-небудь небажаного» (Тем-
рява трохи розсіялася, і він ясно побачив двох моряків, що точили
шлангом з бочки вино… Оце доглянув, оце дослуживсь караульний на-
чальник. — В. Кучер).
4. Семантичні процеси та процеси граматикалізації (див. екстра-
лінгвістичні джерела енантіосемії).
5. Дія явища семантичної аналогії. Думка М.М. Покровського
[И. Покровский, 1980] про проходження деякими словами у різних
мовах подібної або паралельної історії переконливо підтверджується,
наприклад, аналізом енантіосемічної лексики, яка представлена в тлу-
мачних словниках української і російської літературних мов. У лек-
сичній системі обох мов на сучасному етапі їх розвитку паралель но
використовуються тотожні енантіосемантичні одиниці, пор. напр.: рос.
честить, славить і укр. честити, славити «хвалити» і «лаяти». Се-
ред випадків аналогічної енантіосемії в українській і російській мовах
можна, зокрема, виокремити такі паралелі: а) протиставлення «доб-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 73
Джерела енантосемiї в українськiй мовi на загальномовному тлi
рий — поганий», широко представлене в обох мовах із пейоративним
значенням, що виражається в іронічному вживанні слова, напр.: укр.
розумний / рос. умный (Він дуже розумний: решетом у воді зірки ло-
вити. — Ты умён, как дьяк Семён, книги продал да карты купил); б)
протиставлення «верх — низ», напр.: укр. пучина / рос. пучина «мор-
ська глибина» і «нерівномірне підняття ґрунту на поверхні дороги»;
укр. круча / рос. круча «безодня, провалля» і «гора»; в) протистав-
лення «з’єднувати — роз’єднувати», напр.: укр. розклеювати / рос.
расклеивать «роз’єднувати що-небудь зклеєне» і «наклеювати всю-
ди, в різних місцях» (розклеювати конверт і розклеювати листівки /
расклеивать пакет і расклеивать плакаты); г) протиставлення «на-
ближатися — віддалятися», напр.: укр. виходити, виїжджати, вилі-
тати, випливати та ін. / рос. выходить, выезжать, вылетать,
выплывать та ін. (виїжджати з міста / выезжать из города / «відда-
лятися» і виїжджати в район / выезжать в область / «наближатися»;
ґ) протиставлення «пам’ятати — забувати», напр.: укр. запам’ятати /
рос., розм. запáмятовать «зберегти, втримати в пам’яті» і «втратити
в пам’яті, забути». Слід також зазначити польське zapamiętać,
zapominać і чеське zapomenout, які мають значення тільки «забути», а
в російській і українській мовах у них сформувалися тотожні значен-
ня (запо ́мнить — запам’ята ́ти). Кожна мова в такому випадку об-
рала свій шлях розвитку семантики і формування наведених слів, які
мають спільне походження і одну словотвірну модель, і тільки у зі-
ставлені стає зрозумілим, що шляхи розвитку сучасної семантики цих
слів виявилися протилежними.
Цікавою є й історія англ. virtual — заст. «можливий» і сучасне
«дійсний» у зіставленні з рос. наверное, вероятно та укр. мабуть,
очевидно, які означають «може бути» з раннього «повинно бути»,
«безсумнівно». У російській та українській мовах у семантиці наведе-
них слів відбувся розвиток від точності й впевненості до ймовірності
й приблизності (Ти будеш зустричати Новий рік? Ні, мабудь! з розмо-
ви), тоді як в англійській мові в аналогічному випадку спостерігаєть-
ся зворотня в семантичному розвитку послідовність [15: 59].
Такі аналоги засвідчують вибірковість явища енантіосемії, яке
навіть при паралельному розвиткові в близькоспоріднених мовах
може розвиватися лише в певних значеннях.
6. Міжмовна взаємодія: а) запозичення та перехід слів з однієї
мови в іншу (напр., у французькій мові різні запозичення слова з
німе цької мови набули протилежних значень: нім. ross «кінь» і
франц. rosse «шкапа» [25]; б) десемантизація іншомовного склад-
ника у новому мовному оточенні [6].
Отже, явище енантіосемії в українській мові на тлі загально-
лінгвальних чинників енантіосемізації визначається як власне лінг-
вістичними, так і екстралінгвістичними факторами, які тісно взає-
модіють між собою і стають надбанням мови. До екстралінгвістичних
чинників відносимо: особливості людської когніції (виявляється в
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 274
Федоренко Т.О.
особливостях пізнання людиною навколишнього світу), що знахо-
дить відображення на різних рівнях мовної організації; особливості
ре ференції (тісно пов’язані з особливостями відображуваних пред-
метів та явищ у їх діалектичному розвитку); магію слова; комуніка-
тивну настанову, що виявляється в суперечливій природі людських
почуттів та емоцій, а отже, у зміні оцінного статусу слова, у зміні
точки зору, у вживанні слова в іронічному сенсі, у переосмисленні
ситуації, в евфемізації, у денотативно-конотативній переорієнтації
тощо. До власне лінгвістичних джерел енантіосемії відносимо: ди-
фузність первісних коренів у давніх мовах; фонетичні зміни слова;
багатозначність словотвірних морфем; семантичні процеси та про-
цеси граматикалізації; дія явища семантичної аналогії; міжмовна
взаємодія.
Екстралінгвістичні чинники енантіосемії тісно взаємопов’язані
між собою. Цей факт ускладнює віднаходження якогось одного чин-
ника енантіосемізації лексичної одиниці в мовному континуумі. Ін-
коли взагалі дуже важко віднайти причину розвитку протилежних
значень у слова.
Перспективою подальшого дослідження цього явища є розроб-
лення типології енантіосемії та віднаходження основних типів енан-
тіосемів в українській мові.
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ
ЖЗУЕ — Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.:
Довіра, 2006. — 703 с.
ПЦСС — Полный церковно-славянский словарь / Сост. Протоиерей Г. Дьяченко. —
М.: Изд-во “Отчий дом”, 2001. — 1120 с.
СНОУМ — 100 найвідоміших образів української міфології / За заг. ред. О. Таланчук. —
К: Орфей, 2002. — 448 с.
СС — Старославянский словарь (по рукописям Х–ХІ веков) / Под ред. Р. М. Цейт-
лин, Р. Вечерки, Э. Благовой. — М.: Русский язык, 1999. — 842 с.
ССУМ — Словник староукраїнської мови XIV–XV ст.: У 2 тт. — К.: Наук. думка,
1978. – Т. 2. — 592 с.
СУМ — Словник української мови: В 11 тт. — К.: Наук. думка, 1975. — Т. 4. –350 с.
ТЛУС — Трофимчук М., Трофимчук О. Латинсько-український словник. – Львів: Вид-
во ЛБА, 2001. — 694 с.
ФСУМ — Фразеологічний словник української мови: У 2 кн. — К.: Наук. думка, 1993;
Кн. 1. — 528 с.; Кн. 2. — 980 с.
ХМНРС — Хориков И. П., Малев М. Г. Новогреческо-русский словарь / Под ред.
П. Пердикиса, Т. Пападопулоса. — М.: Русский язык, 1980. — 856 с.
1. Бессонова Л.Е. Глагольная префиксальная энантиосемия в русском языке: Автореф.
дисс... канд. филол. наук. — Днепропетровск, 1983. — 25 с.
2. Булаховский Л.А. Введение в языкознание. — М., 1954. – Ч. ІІ. — 173 с.
3. Булаховский Л.А. Энантиосемия. Развитие противоположных значений (Из научно-
го наследия) // Русская речь. — 1988. — Вып. 2. — С. 68–70.
4. Ганеев Б.Г. Первоначальная энантиосемия и диффузность в языке // Вестник Орен-
бургского гос. ун-та. — 2003. — № 4. — С. 9–14.
5. Гельблу Я.И. К вопросу о внутренней антонимии в немецком языке // Уч. записки
Башкирского ун-та. — 1963. — Вып. 8. — С. 19–23.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 75
Джерела енантосемiї в українськiй мовi на загальномовному тлi
6. Горелов И.Н. Энантиосемия как столкновение противоречивых тенденций языкового
развития // Вопросы языкознания. — 1986. — № 4. — С. 86–96.
7. Донець М.М. Історія та лінгвістичний статус поняття “енантіосемія” // Вісник Хар-
ківського нац. ун-ту імені В. Н. Каразіна. Серія: Філологія. – 2008. — Вип. – 53. —
№ 798. — С. 17–20.
8. Дронова Л.П. Прилагательное благой в историко-культурном контексте // Известия
Уральского государственного ун-та. Гуманитарные науки. Филология. — 2005. —
№ 39. — Вып. 10. — С. 36–52.
9. Зеленин Д. К. Табу слов у народов восточной Европы и северной Азии. — М., 1970. —
Ч. 1–2.
10. Критенко А.П. Паронімія та її роль у мові // Мовознавство. — 1969. — № 1. — С. 50–62.
11. Молотков А.И. Основы фразеологии русского языка. — Л., 1977. – 283 с.
12. Мороз Г.Г. Происхождение слов. — К., 1988. — 171 с.
13. Новиков Л. А. Антонимия в русском языке. — М., 1973. — 290 с.
14. Покровский М. М. Семасиологические исследования в области древних языков. —
М., 1985. — 124 с.
15. Покровский И.М. О некоторых энантиосемичных параллелях в английском и рус-
ском языках: Межвуз. науч. сб. — Куйбышев, 1980. — Т. 240. — С. 58–60.
16. Прохорова В.Н. О словах с противоположными значениями в русских говорах // На-
учн. докл. высш. шк. Филологические науки. — 1961. — № 1. — С. 122–127.
17. Серебренников Б.А. О материалистическом подходе к явлениям языка. — М., 1983. —
319 с.
18. Смирнова О.И. Проблема энантиосемии в исторической лексикологии: Автореф.
дис... канд. филол. наук. — М., 1976. — 26 с.
19. Соколов О.М. Энантиосемия в кругу смежных явлений // Научн. докл. высш. шк.
Филологические науки. — 1980. — № 6 (120). — С. 36–42.
20. Соколов О.М. Про дієслівну енантіосемію в російській та болгарській мовах // Про-
блеми слов’янознавства. — 1980. — Вип. 21. — С. 90–97.
21. Стишов О.А. Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі засобів масової
інформації). — К., 2003. — 320 с.
22. Тараненко О.О. Енантіосемія // Українська мова. Енциклопедія. — К., 2000. — С. 158–
159.
23. Федоренко Т.А. Энантиосемия в современном украинском языке: Дисс... канд. филол.
наук. — К., 1989. — 159 с.
24. Червоножка В.С. Енантіосемія в сучасній болгарській мові: Автореф. дис... канд.
філол. наук. — К., 2002. — 20 с.
25. Шерцль В.И. О словахъ съ противоположными значеніями (или о такъ называемой
энантіосеміи) (Окончаніе) // Филологическія записки. — 1884. — Вып. І. — С. 41–84.
26. Шмелёв А.Д. Когнитивные и коммуникативные источники энантиосемии //
Когнитивные стили коммуникации. Теории и прикладные модели: Докл. междунар.
конф. 20–25 сентября 2004 г., Крым, Партенит. — Симферополь, 2004. — С. 57–59.
27. Якунченкова И.А. К проблеме статуса энантиосемии в лексико-семантической сис-
теме юридической терминологии с точки зрения диахронии // Вестник Чувашского
ун-та. — 2008. — № 1. — С. 249–256.
28. Яцковская Г.В. Энантиосемия в современном немецком языке: Автореф. дисс... канд.
филол. наук. — М., 1977. — 16 с.
Tetyana Fedorenko (Kyiv)
THE SOURCES OF ENANTIOSEMY IN UKRAINE ON THE BACKGROUND OF
THE GENERAL LANGUAGE FACTORIES
In the article the speech goes about the features of the origin of enantiosemy in different
linguo-culturs. It is accented the attention on features and factors of enantiosemization in
Ukrainian language.
Key words: lingual, extralingual, semantic polarization, enantiosemy, linguistic source.
|