Графіко-орфографічна система “Четьї Мінеї 1489 року”
Уперше комплексно досліджено, з урахуванням кодикологічних та палеографічних даних, графіко-орфографічну систему української рукописної пам’ятки “Четьї Мінеї 1489 року”. Уточнено історію її створення, жанрову приналежність та склад. Встановлено кількість писців пам’ятки та над якими тестами вони пра...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2010
|
| Назва видання: | Українська мова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37708 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Графіко-орфографічна система “Четьї Мінеї 1489 року” / Л. Гнатенко // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 81-103. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37708 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-377082012-10-21T12:13:19Z Графіко-орфографічна система “Четьї Мінеї 1489 року” Гнатенко, Л. Дослідження Уперше комплексно досліджено, з урахуванням кодикологічних та палеографічних даних, графіко-орфографічну систему української рукописної пам’ятки “Четьї Мінеї 1489 року”. Уточнено історію її створення, жанрову приналежність та склад. Встановлено кількість писців пам’ятки та над якими тестами вони працювали. Вивчено графіко-орфографічні особливості кожного з писців i проведено їх порівняльний аналіз. First complex explored, taking into account kodikologichnikh and paleography information, graphic-orthographic system of Ukrainian handwritten sight of “Chet’і Minei in 1489 year”. History of its creation, genre belonging and composition, is specified. The amount of pistsiv sight is set and what tests they worked above, graphic orthographic features are studied each of pistsiv and their comparative analysis is conducted. 2010 Article Графіко-орфографічна система “Четьї Мінеї 1489 року” / Л. Гнатенко // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 81-103. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1682-3540 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37708 811.161: 003.037"1489" uk Українська мова Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження Дослідження |
| spellingShingle |
Дослідження Дослідження Гнатенко, Л. Графіко-орфографічна система “Четьї Мінеї 1489 року” Українська мова |
| description |
Уперше комплексно досліджено, з урахуванням кодикологічних та палеографічних даних, графіко-орфографічну систему української рукописної пам’ятки “Четьї Мінеї 1489 року”. Уточнено історію її створення, жанрову приналежність та склад. Встановлено кількість писців пам’ятки та над якими тестами вони працювали. Вивчено графіко-орфографічні особливості кожного з писців i проведено їх порівняльний аналіз. |
| format |
Article |
| author |
Гнатенко, Л. |
| author_facet |
Гнатенко, Л. |
| author_sort |
Гнатенко, Л. |
| title |
Графіко-орфографічна система “Четьї Мінеї 1489 року” |
| title_short |
Графіко-орфографічна система “Четьї Мінеї 1489 року” |
| title_full |
Графіко-орфографічна система “Четьї Мінеї 1489 року” |
| title_fullStr |
Графіко-орфографічна система “Четьї Мінеї 1489 року” |
| title_full_unstemmed |
Графіко-орфографічна система “Четьї Мінеї 1489 року” |
| title_sort |
графіко-орфографічна система “четьї мінеї 1489 року” |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Дослідження |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37708 |
| citation_txt |
Графіко-орфографічна система “Четьї Мінеї 1489 року” / Л. Гнатенко // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 81-103. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Українська мова |
| work_keys_str_mv |
AT gnatenkol grafíkoorfografíčnasistemačetʹímíneí1489roku |
| first_indexed |
2025-07-03T19:30:49Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:30:49Z |
| _version_ |
1836655365779881984 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 81
УДК 811.161: 003.037"1489"
Людмила Гнатенко (м. Київ)
ГРАФIКОBОРФОГРАФIЧНА СИСТЕМА
“ЧЕТЬЇ МIНЕЇ 1489 РОКУ”
© Л.А. ГНАТЕНКО, 2010
Уперше комплексно досліджено, з урахуванням кодикологічних та палеографічних да-
них, графіко-орфографічну систему української рукописної пам’ятки “Четьї Мінеї 1489
року”. Уточнено історію її створення, жанрову приналежність та склад. Встановлено
кількість писців пам’ятки та над якими тестами вони працювали. Вивчено графіко-
орфографічні особливості кожного з писців i проведено їх порівняльний аналіз.
Ключові слова: графіко-орфографічна система, узус, звук, орфограма, буква, буквений
знак, лігатура, діакритичний знак.
Знаменита українська пам’ятка є збірником форматом у 2°, загаль-
ною кількістю 375 аркушів, складеного з Торжественика міней-
ного 1489 р., за змістом якого вона й отримала в науці загальну назву
“Четья Мінея 1489 р.”, та Златоуста п’ятдесятного, який починає ться
з арк. 288 відповідно суцільної нумерації, проведеної Іваном Сако-
вичем при останньому оправленні книги в 1686 р. Писана пам’ятка в
місті Кам’янці. Лише Торжественик мінейний має точну дату завер-
шення роботи — 1489 р., в Златоусті вихідних даних немає, про те,
що він також був писаний у той же час або трохи пізніше, свідчать
філіграні1.
Тексти пам’ятки переписані з українських протографів кінця
ХІV — початку ХV ст. Текст Торжественика мінейного належить до
списків другої редакції кінця ХІV–ХV ст., протографом Златоуста був
рукопис, створений не раніше середини ХІV ст., бо тільки до середини
цього століття склався спільний прототип Торжественика тріодного і
Златоуста [14: 343, 347, 348].
1 Зберігається пам’ятка в Інституті рукопису Національної бібліотеки України
імені В.І. Вернадського, ф. 301 (ЦАМ КДА), № 415 Л. Археографічний опис див. в
каталозі Л.А. Гнатенко [2: 142–145, № 55].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 282
Гнатенко Л.А.
Пам’ятка є одним із найраніших зі збережених перекладів
церковнослов’янських агіографічних творів староукраїнською мовою,
які дійшли до нашого часу в пізніших списках.
Для історії української літературної мови “Четья Мінея 1489 р.”
цінна тим, відзначає Д. Г. Гринчишин, що вона досить виразно від-
ображає трансформацію церковнослов’янської мови на різних рівнях —
у фонетиці, морфології, лексиці, синтаксисі — дає можливість просте-
жити взаємодію церковнослов’янської мови з живою на род но роз-
мовною. Проте, книжна церковнослов’янська мова виступає в ній ще
досить реально, що пояснюється як змістом самої пам’ятки, так і тра-
диційною пошаною до церковнослов’янської мови [3: 254, 255].
М. Карпинський, досліджуючи мову першої частини пам’ятки, за-
уважував, що мова другої частини нічим не відрізняється від першої
[8: 60]. На думку В.Н. Перетца, наявний текст досить близько повто-
рює український оригінал [12: 103]. саме це спонукає учених уважа-
ти пам’ятку копією, зокрема, М. І. Петров наголошував, що пам’ятка є
точною копією ХV ст. з оригіналу 1397 р. [7: 535–536].
Торжественик мінейний. Арк. 20а-б, почерк писця Березки
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 83
Графiко�орфографiчна система “Четьї Мiнеї 1489 року”
Основним писцем пам’ятки був попович Березка з Новогородка Ли-
товського, син литовського попа Семиона Долбнича, імена інших пис ців
невідомі. Основні фонетичні, морфологічні та лексичні особливос ті Тор-
жественика мінейного та Златоуста п’ятдесятного є суто україн ськими
або спільними для української та білоруської писемності [1: 41–47].
Характерні для білоруської писемності окремі фонетичні явища,
наприклад, написання а (я) на місці о (е), які фіксуються в пам’ятці
лише зрідка, відомий дослідник білоруської мови А.Й. Журавський
розглядав не як вияв фонетики білоруської мови — акання, якання,
а як помилкові написання, що не становлять норми [6: 84]. К.С. Си-
монова досліджуючи мову пам’ятки дійшла висновку, що на фоне-
тичному рівні в ній немає особливостей, властивих лише білорусь-
кій мові, на підставі чого можна було б характеризувати її як пам’ятку
білоруської мови. І в морфологічному аспекті мова досліджуваної
пам’ятки відбиває поступове усталення норм, які згодом лягли в осно-
ву української літературної мови. Дослідниця зазначала, що аналіз
мови пам’ятки підтверджує думку про співіснування і взаємодію у
Торжественик мінейний. Арк. 199б, почерк другого писця,
арк. 232в, почерк третього писця
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 284
Гнатенко Л.А.
ХІV–ХV ст. двох літературних мов: староукраїнської, яка функціону-
вала не лише в офіційно-діловому, а й у конфесійному письменстві, та
церковнослов’янської як панівної мови сфери культу [13: 73, 76, 78].
Про українське походження пам’ятки красномовно свідчить й ви-
сновок А.Й. Журавського про те, що в плані відбиття окремих мов-
них особливостей, які лягли в основу формування білоруської літера-
турної мови, пам’ятка становить виняток, оскільки вирішальну роль
у становленні норм білоруської писемності, як відомо, відіграли пів-
нічні білоруські діалекти, а пам’ятка ілюструє особливості південно-
західного білоруського наріччя [6: 87]. На підставі цього, К.С. Симо-
нова свого часу зауважила, що постає питання: чи не тому пам’ятка
становить виняток у старобілоруській писемності, що ті риси, на які
вказує А.Й. Журавський, притаманні не стільки південно-західним
білоруським говорам, скільки північноукраїнським, що межували і,
безумовно, контактували між собою. Тому “Четью 1489 р.” треба роз-
глядати як українську пам’ятку, як важливе джерело вивчення історії
української літературної мови [13: 78-79].
Торжественик мінейний. Арк. 24а-б, почерк Березки, арк. 24б, почерк четвертого писця
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 85
Графiко�орфографiчна система “Четьї Мiнеї 1489 року”
Досліджуючи кодикологічні, палеографічні та правописні осо б-
ливості пам’ятки ми також дійшли висновку, що тексти, з яких вона
складена, переписані з давніх українських протографів. Списували
Торжественик мінейний у 1489 р. із рукопису 1397 р., і тому саме цим
роком треба датувати переклад текстів староукраїнською мовою і ви-
вчати його з літературно-текстологічного, мовознавчого та орфо-
графічного аспектів як тогочасну українську пам’ятку. У той же час
Березкою був переписаний Златоуст п’ятдесятний із рукопису, імовір-
ніше, кінця ХІV — початку ХV ст. Вони були об’єднані в одній книзі
на початку 90-х років ХV ст.
Тексти писані півуставом середнього розміру, темно-коричневим
чорнилом, у два стовпці розміром 220 х 150 мм, на 26 рядках на сто-
рінці; поле тексту 220 х 150 мм. Розміщено тексти відповідно прото-
графів у два стовпці, що притаманне давній писемній традиції, але
вже не було поширеним у кодексах кінця ХV ст. Накреслення літер
характерне для другої половини ХV ст. У почерках писців спостеріга-
ємо непрофесійність у написаннях півуставних текстів. Накреслення
Златоуст п’ятдесятний. Арк. 292а-б, почерк писця Березки.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 286
Гнатенко Л.А.
писців нечіткі, широкі й розмашисті, літери з нахилом управо, з про-
висанням у рядках та ін. Відчувається, що писці були обізнані з пра-
вилами півуставного типу письма, але не мали достатньо практичних
навичок; вони володіли канцелярським скорописним письмом, який у
той час був наближений до півуставного типу.
У графічній системі пам’ятки використовуються такі букви: для
передачі голосних звуків — А, Є “широка”, Є “вузька”, И, Ї, О “широ-
ка”, “широка” з крапкою всередині, О “вузька”, , ОУ, У, U, V, Ъ,
Ы, Ь, G, Ю, , ¤, V; для передачі приголосних звуків — Б, В, Г, Д, Ж,
З, К, Л, М, Н, П, Р, С, Т, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Щ, F, V. Більшість цих букв
передає й числа, в цій якості використовуються й букви S, Û, яких не
вживають в рукопису для передачі звуків. Буква Ψ не зафіксована. З
діакритичних знаків наявні: спіритус — «, спіритус + оксія — £ і спіри-
тус + варія — ¤(які в пізніших рукописах називаються, відповідно, ісо
і апостроф, але в досліджуваній пам’ятці вони функціонально не ви-
користовуються), та паєрок, який передається в Торжественику міней-
ному значком спіритуса (тому далі, при прикладах, ставиться паєрок
іншої форми — , яка була вживана в ХV ст.), а в Златоусті — трикут-
ничком — . Зі знаків пунктуації, які ставляться за давньою традицією
посередині рядка, вживаються крапка та дві, три або чотири крапки з
перекресленою хвилястою рискою (напр., /‹), причому, крапку стави-
ли посередині рядка (свідчення, що список робили не з рукопису
ХV ст., а з давнішого).
Для графіко-орфографічної системи письма Торжественика мі-
нейного та Златоуста п’ятдесятного характерною, за давньоукраїн-
ською правописною традицією, є дублетність букв при передаванні
одного звука, в системі приголосних (за винятком лише кількох зву-
ків) вона традиційно не поширена.
Працювали над Торжествеником мінейним троє писців, четвер-
тий уписав лише дванадцять з половиною рядків у другій половині
стовпця арк. 24б. Переписав першу половину Торжественика попо-
вич Березка, про що він сказав у колофонному запису на арк. 286 зв.:
“...псал ® Єсми ï почат ка книги сам ®. ï доmки до половины. ï ст ®го
сємиwна. до сорок ® ст ®ыхъ”, тобто до початку арк. 147. Палеографіч ний
аналіз почерків показує, що писець Березка розпочав і наступ ну
статтю — “Мс ®ца. март ®. въ .� ®і. дн ®ь. житьЄ. стг ®о прпдобног ®. ц ®а нашєг ®
олєкс hå. члвк ®а бж ®иå”, роботу над її текстом він припинив на почат ку
арк. 148 зв., з якого далі продовжив роботу вже другий писець, а з
арк. 208 і до арк. 274 зв. — третій писець. Березка писав і додаткові
статті на арк. 276–287.
Графіко-орфографічні особливості текстів, писаних писцем Бе-
резкою (арк. 1–148 зв., 276–287). Почерк писця Березки з легким на-
хилом управо, розмір літер 3 мм. У графіці зрідка використовуєть-
ся буква Ô, не вживається монограф У. Накреслення букв має такий
характер: у , Н, И, Ю з’єднувальна перемичка вгорі, вище середини
букв; Є вузька з язичком, піднятим догори; Є широка з подовженим
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 87
Графiко�орфографiчна система “Четьї Мiнеї 1489 року”
язичком, нахиленим униз, літера трохи розвернута й нахилена до ряд-
ка; вживана тільки графема Ы; В квадратна; W з високою серединою,
і тільки зрідка трапляється ця буква з низькою середньою частиною;
З із гострою голівкою, хвіст букви спущений під рядок; Ж із великою
верхньою частиною; Т із двома крильцями, опущеними до рядка (m)2 і
Т висока, переважно однобічна, вживається в кінці рядків; Ч однобіч-
на, накресленням схожа до сучасної друкованої; буква θ з опущенням
нижньої частини під рядок та ін.
У графіко-орфографічній системі голосних Березка використову-
вав основні узусні орфограми.
Звук А передано буквою А на початку слів, після твердих при-
голосних, шиплячих та Ц: апс ®лъ 7б, архистратига 13в, аминь 88а,
подавалъ 106г, спастисä 19а, въ жа//лости 116б–в, причастна 86б,
хот hвшаго 70г, просвєщаютсä 85в, до конца 6б. Після м’яких приго-
лосних він пише Ä: проклäла 86а, затворäти 107б, принä/ли 112б, але
ця орфограма послідовно не витримана, трапляються написання з Å,
що є відхиленням від узусу: мå 1в, клåтисu 5в, возв ратисå/ 9г, та па-
ралельні форми: молä/щю — мол"щaсä 30. Йотацію звука А передано
за давньоукраїнською традицією буквою на початку слів та після
голосних: "д hниå 14б, "дшє 96а, "/вил сä 146в, оу"стьсä 2в, дєкабриå
88а, исцєлh /ниå 146в; у цих позиціях зрідка трапляються й написання
з Ä: äко 1в, äдоу 41г, ст ®аä 14в, ни хотиниä 47б. Поширеним є вживан-
ня букви Ä в кінці рядків: нє имh ä/ 4б, ср hбролюбїä/ 8г, котораä/ 98а,
причому воно ніяк не пов’язане з вписуванням тексту в текстове поле.
Одинично трапляються й написання без йотації А: ст ®аа/ 7в.
Звук Е передано після приголосних буквою є вузькою з язичком,
піднятим догори: старєць 1в, болєзни 19а, из влєчє 85г. Один раз тра-
пилася й архаїчна буква ¼: нарєч¾м ®/ 197а. Йотація позначається на
початку слів та після голосних буквою Є широкою, із язичком, нахи-
леним до рядка, сама буква також нахилена до рядка, а іноді й трохи
розвернута: Єго 14г, съ ЄфифаниЄм ® 46г, Єсмь б2, раискоЄ 23б, житьЄ
38в, грозноЄ/ 56а. Ця графема в кінці рядків має витягнуту в ширину
форму: исцєл hниЄ/ 5в, многїЄ/ 47а, иныЄ/ 118в.
Середньопередній звук И передано буквами Ы і И в позиції між
приголосними, як за етимологією, так і проти етимології, що є відбит-
тям рис української фонетики. Пов’язане це з тим, що давні голос ні
звуки Ы і І поступово збіглися в одному звукові, і ХІV ст. можна вва-
жати часом, коли зближення виявилося настільки, як твердив
П.Г. Житецький, що за ним можна стежити, як за явищем постійним
і характерним для української мови [4: 127]. Це і спостерігаємо в
переписуваному Березкою тексті: за етимологією — тысäща 104а,
бє силныи/ 113в, оукоусилъ 23б, въ сподобилисä 123, Єдиньствє 130б,
паралельні написання — злыи 122в — злии 19г, тысäщи 36а — ти-
сäчами 55б. Після глухих приголосних Г, К, Х пишеться И: гибнu/щuю
2 Таке накреслення букви Т характерне для писемнoсті ХV ст. [9: 198, 202].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 288
Гнатенко Л.А.
2а, богиню 6г, дрu/гихъ 123а, оу/годники 6б, грєки 29в, вєликимъ 31а,
архистратигъ 7б, доухи 36б, грєхи 126г. Після шиплячих та Ц послі-
довно пишеться буква И: положи/лъ 114а, т ворäчи 127б, повивши 122г,
боудоущи 80б, въ троици 41в.
Звук І передано буквою Ї на початку власних назв іншомовного,
переважно грецького, походження, в інших випадках — И: їсс ®u 71в,
їваномъ 147а, исцєлh ниå 6а, изрл ®ь/тäны 71в, бж ®иЄи 8а. За давньо-
руською традицією буква Ї ставиться в кінці рядків для дотримання
текстового поля: ан тонїю/ 1а, ананїи// 46б, Євфї/мьåнъ 147а, але
зрідка вона наявна і всередині або наприкінці рядка в позиції перед
голосними та між приголосними, що є південнослов’янською орфо-
грамою, проте, на нашу думку, її вживання в цій позиції виклика ні
намаганнями писця Березки не вийти за рамки текстового поля:
ар кадїЄм ®/ 147а, ар хїстра/тигомъ 6в. Однак зрідка ця буква трапля-
ється за південнослов’янським правописом — у позиції перед голо-
сними: гє/оргїå 81б. Позначається звук І і буквою H на місці етимо-
логічного H у наголошеній позиції: во врhмä 29в, тєрп hниЄмъ 56б, а
без наголосу пишеться Є вузька, до того ж в паралельних формах:
зажєгъ св hчи — св hтлыми свєчами 106б. Йотований звук І передано
буквою И зі спіритусом на початку, після голосних усередині та в
кінці слів: и «х жє похвалы 76б, и боåхu/сä мимо ходåщии «/ гостиЄ 4б,
но и тыи «/ гн hзда вьють 15б, ï свои «хъ/ 47в, принäлъ хс ®а/ на роуки
свои « 135в.
Звук О передано на початку слів та після голосних переважно
буквою О широкою: Оста/вилъ 16б, Одє/ржимъ 135в, въ сиОнh 136б,
хоча поширені написання і з W: wдєжа 116в, wцищh нию 134в, иwсифъ
134в, і паралельні написання: сємиОнъ — сємиwнъ 1в, Оц ®ь — wц ®ь 85в.
На початку пам’ятки писець Березка всередині букви О широкої час-
то ставив крапку, що має лише оздоблювальну функцію: въ /динъ 2в,
троча 8а та без крапки — Отрочатєм ® 7в, Oцищh ниЄ 21г, сємиOна 3.
Накресленням ця графема подібна до букви О “очної”, яку викорис-
товували в давній українській писемності переважно в слові око —
у формах однини писали з однією крапкою всередині, у формах
множи ни — з двома. Вживання О “очної” знову входить до практи-
ки скрип торіїв кінця ХІV ст. У тексті, писаному Березкою, буква О
“очна” спо радично трапляється в паралельних написаннях: чи
39б, чима 103б — чи 116б — wчью 118г, wкомъ/ 46б. Буква W також
використано в прийменниках та в лігатурі Ï: w 90, ï 104б, ïвä/залъ
2в, ïпоусти 89в, ïворилъ 129в. У позиціях між приголосними, після
приголосних пе ред виносними буквами звук О передано через О вузь-
ку: творäщи 7, радость 47, нєразлuчно 130, апс ®лом ® 6в, со страхом ® 62,
в hков ® 133в, перед виносними буквами трапляється і W, але лише в кін-
ці рядків для за повнення місця: потwм ®/ 2в, бг ®wм ®/ 5в, мч ®нкwм ®/ 28а.
Вжито й суто гра фічний прийом для заповнення місця в кінці рядків
за допомогою ви тягнення вширину широких голосних букв, зокрема
Є широкої, W, Ä: главоу ЄЄ/ 87г, гw/сподєнь 14в, скончашасä/ 87г.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 89
Графiко�орфографiчна система “Четьї Мiнеї 1489 року”
Звук У переважно передано диграфом ОУ на початку, після голо-
сних, у середині та в кінці слів: оуставъ 2а, оуздоровєли 106а, нє оувой-
доут 132в; подъоучилъ 31а, златооустог ® 110в, златооустого 120а; рєкоу-
чи 41в, волокоущи 83в, моукою 143б; в hроуЄм ® 105б, грозоу 55г, пришєдъ/
шємоу 123б. Спорадично вжито і лігатури u, . Буква u бачимо в усіх
позиціях у слові, але більше в кінці рядків, уживання її на початку
слів не зафіксовано: златоuстъ 117в, трuбоу 23а, вашємu 44г, рєкu/чи
67г. Давнє графічне накреслення використано рідко: б дєши 2б,
чист ю 38в, вєлик ю 118б. Іноді зустрічаємо Ô паралельно з ОУ або
u, причому, переважно після букви Щ: гибнôщôю 2б — гибнu/щuю 2а,
исходåщôю 12б, стоåщôю 144б. Йотований звук У передано буквою
Ю у всіх позиціях у слові — після голосних, м’яких приголосних, ши-
плячих і Ц: южє 13б, юноша 57г, цєлоующє 29а, соб людєть 2б, плачющи
96, слышю 12б, дєвицю 102в. На початку слів трап ляється й диграф
ОУ: оуноша 89б.
З діакритичних знаків спіритус послідовніше ставлено над голо-
сними на початку та всередині слів, після голосних, як над йотова-
ними, так і нейотованими, і виписано його зправа наліво: Є ¨си 101б,
и ¨сцєлєваю ¨щих 9в, å¨годы 112б, бж ®иå¨ 74б, своЄ ¨Є 100в, д hвою ¨ 138. Не
зустрічаємо спіритус на початку слів над буквою А, в кінці слів над
голосними він у більшості випадків його опущено. Спіритус + оксія
бачимо тільки над буквими О широкою та W: ни О ¨лтарнєм ®/ 17в,
w ¨бновлh ниЄ ¨ 18в, О ¨дєржимъ 135в, сємиО ¨нъ 4г — сємиw¨нъ 5а, праО ¨ц ®а
18г, саваw¨фь 74б. Спіритус + варія є над буквою і на початку слів та в
кінці рядків: і ¤с с ®ъ 38г, мі ¤/хаила 6в, истинныі ¤/ 126в.
Звук йот, який займає проміжне становище між голосними та
приголосними звуками, передано у будь-якій позиції в слові буквою
И зі спіритусом: гл ®ä и ¨мъ/ пои ¨дh тє вы 13в, нє и/маЄш выи ¨ти 104б,
помї/лоуи ¨ мä 2а, гс ®и млс ®рдныи ¨ 87в, ст ®ыи ¨ никола 104а.
У системі передачі приголосних звуків спостерігається традицій-
ність. Дублетність букв при передачі приголосних пам’ятці не харак-
терна. Поряд із вживанням букви Ф лише спорадично фіксуємо букву
F, і до того ж у паралельних написаннях: фєwлогоу/ 6в, филип помъ —
fилип пu 6в, саваОfъ 74а — саваwфь 74б, мар fы 1а, въ/ фарfaнъ
103в. Буква F використа в числовому значенні: .f ®. мс ®цєи 16б., въ .f ®.
дн ®ь 139в, въ .f®.-и/ час® 147б. В українських релігійних пам’ятках її знову
почали використовувати з останньої чверті ХІV ст., але це не було вже
пов’язане з вимовою іншомовних слів, а було викликано поступовим
застосуванням окремих елементів графіки й орфографії пів ден но-
слов’янських рукописів. Під цим впливом стали відновлювати і вжи-
вання букв ù та Û, які в давніх текстах використовували переважно в
грецьких словах: буква ù зафіксована одинично в слові Ùh ло 29в та по-
слідовно вживається в числовому значенні: въ .Ù®. дн®ь 7в, въ .к®Ù. дн®ь 53,
.Ù®./ крылъ 75а; буква Û одинично трапилась у значенні КС у паралельній
формі: маûи/мьåна 57г — максим®/åнъ 60а, максимъ 30в, в інших напи-
саннях наявна передача через КС: алєксан дри/искии 47в, використання
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 290
Гнатенко Л.А.
Û послідовне при позначенні чисел: .û®є. локоть 104г. Буква Ψ не зафік-
сована, на її місці писано буквосполучення ПС: псалъ/мы 143в. За дав-
ньоукраїнською традицією послідовно вживається буквосполучення
НГ: арханг ®ли 110г, анг ®лы 111в, анг ®лъ 119в. Написання ГГ на місці НГ,
які увійдуть до практики українських скрипторіїв у ХV ст. під другим
південнослов’янським впливом, у пам’ятці не зафіксовано.
Букви Ь та Ъ використано тільки як буквені знаки для переда-
ванні м’якості та твердості приголосних і переважно в позиції кінця
слів: бысть 1а, писатєль 27в, наполнитєль 120а, потвєржалъ 41в, въ
цр ®ковъ 64б, патриархъ 106б. Усередині слів ці знаки вживано спора-
дично, в більшості випадків вони між приголосними опущені: мєрз-
кии 41г, всю 127б, але загальновживаним є написання в цій позиції
паєр ка, використання якого набуло поширення в українських
пам’ятках із кінця ХІV ст.: пєр вий 8а, мар ко — марко 42б, м ножєство
95г, нєтлh н ныå 143б. Паєрок має таке ж накреслення як і спіритус,
можливо, що писець використовував у ролі паєрка спіритус. Наявна
форма паєрка свідчить про те, що писець переписував саме рукопис
кінця ХІV ст. в якому паєрок мав форму трикутничка — ‰ , наприклад,
як у Київ ському Псалтирі 1397 р. [10]. У писемних скрипторіях дру-
гої полови ни ХV ст., безпосередньо останньої чверті цього століття,
часу пере писування досліджуваного манускрипту, використовували
паєрок вже нового накреслення — .
Поширеним є вживання східнослов’янських рефлексів редуко-
ваний + плавний, які в ХІV ст. послідовно передавали через ОР, ЄР,
ОЛ, ЄЛ [5: 181]: торъ/жєство 78б, wдєржали 120г, твєрдо 141б,
wб вол хво/вавшаг ® 10в, испол н hниє 26г. Загальновживаними є написан-
ня, які були наявні, хоча й не послідовно, у пам’ятках середини — кін-
ця ХІV ст., напр., в Київському Псалтирі 1397 р. [11: 12], з голосними
О, Є перед плавними Р, Л, і одночасно з постпозитивними Ъ, Ь, які
ставляться як у Псалтирі, так і в Торжественику мінейному, в кінці
рядків на переносі слів: скоръ/бии 65г, торъ/жєство 78б, чистосєръ/
д ®но 51в, морь/скuю 93г, толь/ко 76б, боль/ших 81а, боль/шєЄ 97а. На-
явні подвійні написання, які свідчать про те, що всередині слів писці
вже не знали, яку треба писати літеру — Ъ чи Ь, що в цій позиції вже
узусно не використовувалися: вh рь/нии 25в — в hръ/наä 26а, оумєрь//
т вилъ 48б–в — смєръ/тныи 56г. В кінці рядків наявні буквені знаки Ъ
та Ь у ролі прикриття приголосних: воздвигъ/ноувыи 6а, согрєшивъ/ши
18в, собравь/шимсä 26б, хрс ®тьåнь/скомоу 33б, людь/скими 105в.
З кінця ХІV ст. в українській писемній практиці давньо ук раїнські
орфограми ОР, ЄР, ОЛ, ЄЛ поступово були замінені пів ден но сло-
в’янськими — після плавних Р, Л стали писати Ъ, Ь у сполученнях
trъt, tlъt, trьt, tlьt. Такі написання в Торжественику мінейному відсут-
ні, що свідчить про більш раннє походження протографів.
У кінці рядків уписусано букви більшого розміру: ставлено
непри криту букву С, яка збільшена і витягнута вширину: из манаС/
тырä 4б, мирьС/кимъ 33б, радоС/ть 39в; також, переважно в кінці
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 91
Графiко�орфографiчна система “Четьї Мiнеї 1489 року”
рядків, використано букви зі збільшеною верхньою частиною — Ъ, G,
Т, що є прийомом уписування тексту в рядок: хлh бЪ/ 3а, повєлh лЪ/
63а, потомЪ/ 105б, грG/шномu 1а, на мG/стє 7б, въ ЄрданG/ 103в, оу-
сТа/нитє 63в, шТо/ 22б, åсТь/ 118а. Хоча зрідка наявні написання зі
збільшеними буквами і всередині рядків, але, на наш погляд, це зро-
блено для того, щоб заповнити текстом рядок: нача/лникЪ 7б,
пєчалєнЪ 14б, пошолЪ 89б, мGсто 5а, тGло 86г, "виТисu/ 7а, про -
Тив ны"/ 21в, браТи"/ 123в.
Писець Березка використовував орфографічні прийоми ско-
рочення слів за допомогою титла, пропуску букв на позначення го-
лосних звуків, винесення букв над рядок і лігатурного сполучення
букв.
Титла вживається дугоподібної форми і ставиться над священ-
ними словами: ст ®го 3б, бо ®у 20б, анг ®лъ 30а, бц ®а 112, тр ®цю 139в, над
буквами-цифрами: .а ®. 1а, .д ®і. 20а, .p ®і. 147а, а також за традицією над та-
кими словами як: дш ®ю 2б, дн ®ь 6в, мт ®рь 13в, цр ®ь 46в, сн ®ъ 142в. Як пра-
вило, титла ставиться над другою приголосною при опущенні однієї
або двох голосних: сп ®си/ 2б, бл ®года/ти 78б, кн ®зю 99б, цр ®ь 112б, мт ®рє/
123б та над третьою приголосною при опущенні більше двох голосних:
члв ®ка 118в, 149б, мчн ®къ/ 144а. Титла часто ставили і між приголосни-
ми, але це скоріше графічне скошення при написанні титли, ніж при-
йняте вживання. Титла зустрічаємо і при опущенні складу чи складів:
стг ®о 3б, на с ®тоую 7б, б ®а 8б, гл ®u 87в, сщ ®ници 119б.
Використовували букви-титли при скороченні слів методом про-
пуску голосних букв, із винесенням букви-титли над рядком — слово-
титла (с ®): црс ®кии 14г, Єрс ®лимъ 43б, млс ®рдыи 87в; глагол-титла (г ®): слав-
ног ® 36в, ï пєкєлног ® 39а, мног ®ц h/н ныи 42а; черв-титла (ч ®): рєч ® 3а, до вєч ®ра
62в, безнач ®/лного 77а. У ролі титли не використовували букву Д, її
вживали як виносну букву без покриття титлою з нижньою частиною
у вигляді горизонтальної риски, яка подовжена на три букви всере-
дині слів, і писано її лише над останньою буквою в кінці слів: нєдлю
3а, правєдници 77г, чюднuю/ 81. Для скорочення слів, переважно закін-
чень, використовували й інші приголосні букви: В, К, Л, М, Н, Ш з
покриттям титлою — в цєрков ®/ 65а, в в h к ® 36в, слышал ®/ 42б, гласом ® 11в,
сєн ®тєбрї" 36а, бyдєш ® 63а; Ж, З, Т, Х, Ц без покриття титлою: штож 30в,
оупразни/ласu 76в, въспо/мuнєт 36б, которых 2б, вєнєц/ 68. Трапляється
в кінці рядків і вживання виносної букви С під витягнутою Т: крсТъ/
21в, 24б, крсТа/ 24г. Послідовно скорочується за допомогою винесення
над рядок голосної букви О з покриттям титлою в слові пророк і в по-
хідних формах: про ®ркъ 42в, со про ®рки 78в, про ®рци 111г. Наявна й серб-
ська орфографічна риса — винесення букви G над рядок у кінці рядка:
гр H/шных 52в, вH /роуи 83а, црс ®тв H/ 139в.
З лігатурних сполучень букв традиційними є Ï (W+Т) і Ò (Ш+Т):
ï 2б, ïкров нии 6в, ïвєрноути/ 118г, але зрідка трапляється і написан-
ня ОТ та WТ: отроча 8а, wтвор#/ютс# 43б; хот#òєю 7б, крєò hниЄ/
112б, сò®ници 119б.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 292
Гнатенко Л.А.
Існують різноманітні лігатурні скорочення, але переважно, як і в
пам’ятках кінця ХІV ст., в кінці рядків, для вписування тексту в тек-
стове поле. Поширеним є вживання лігатур, які мають скорописний
характер: ТВ — животво/р#щємоу 25в, чарод hиство/ 34г, члв ®чєства/
130б; ТР — uстра/шишас# 13а, на завтриЄ/ 61а, стра/сть 62б, дми-
трєи/ 93б; ИТ — хрис ®ті/"нъ 9а; АУ — раду"с# 56а, со заду/ 72а, раду//
ющє 143в–г, зрідка наявна ця лігатура і всередині рядка: в полату 147б.
Лігатури з буквою Т утворюються приєднанням знизу до ніжки букви
В або Р. У писця витягнута над рядком Т, як у лігатурному сполучен-
ні, так і окремо, має скорописний характер. Одинично трапилася і лі-
гатура ПР — про/с#ща 70а.
Писані Березкою тексти додаткових статей, вміщені після Тор-
жественика мінейного, арк. 276 287, мають ці ж самі орфографічні
особ ливості.
Графіко-орфографічні особливості текстів, писаних другим писцем
(арк. 148 зв.–207 зв.). Почерк другого писця з більшим нахилом упра-
во, ніж почерк писця Березки, розмір літер 4 мм. Накреслення букв
розгоністіші порівняно з першим писцем, але виписані чіткіше й ре-
тельніше.
Основні узусні особливості орфографії обох переписувачів поді-
бні, проте у другого писця наявні й певні графіко-орфографічні від-
мінності. Так, написання букви Є широкої значно меншої форми, ніж
у першого писця; накресленням буква В не наближається до квадрата;
не фіксовано вживання букви ¤, але наявний монограф У.
У другого писця немає спорадичних написань з буквою після
м’яких приголосних при передачі звука А, а при позначенні йотації
після голосних у нього лише в кількох випадках зустріли в кінці ряд-
ків буква ¤, яка була поширена в цій позиції у Березки: прєдсто"нї#/
148а, мh д#на#/ 170а.
Після глухих Г, К, Х поряд із перевагою написань з И, які послі-
довно вживані першим писцем, часто пишеться Ы: дроу/гиЄ 150г, к
въбогим ®/ 160в, погибєль/ 164в, вєликии/ 157б, вєликимъ 162а, с кимъ
172б, архиЄпс ®кпоу 151б, гр hхи 163в, патрї"рьхи 155г, ногы/ 180в,
про ®ркы/ 155г, чо/лов чьс ®кыи 161в, 169б, Єvг ®лыс ®кыи/ 163г, влд ®кы 198б, дх ®ы
165г; поширені й паралельні написання: слугы/ — слуги 207г, моукы
157в — муки 207в, в в hкы 163г, 168в, 175б, 180в — во в hки 164а, в в hки
176в, слоуги — слоугы 183б, 184г, многии 164а — многы 201в. Послідов-
ні вживання И на явні після шиплячих та Ц: при/ближили 176а, всє-
дєржитєль 193б, рєкоучи 193в, боудєши 178б, мо/щи 195г; старци 164б.
Трапилося й подвійне написання Ы — И після букви Ф: Єлисавєфи —
Єлисавєфы 157а.
Частішим, ніж у першого писця, є вживання за середньоболгар-
ською орфографією букви Ї між приголосними та перед голосни-
ми, при послідовному проставленні цієї букви за давньою україн-
ською традицією в кінці рядків: їспол/нїлос# 154в, повєл hлї 153а,
дївїши/ 159г, прїход# 165б, гр hхї 171б, вєликїмъ/ 171в, прїшол ®/ 173г,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 93
Графiко�орфографiчна система “Четьї Мiнеї 1489 року”
архїЄпс ®кпъ 153а — архиЄпс ®кпомъ 153б, бл ®говh щєнїє 154б, жидовъскїи
173г, зрh нїЄ 174б; мєжї/ 174а, избавї/ м# 180в, помї/ловал 196в. Вико-
ристання другим писцем у цих позиціях букви Ї є швидше графічним
прийомом вписування слів у текстове поле.
При передаванні звука О на початку слів та після голосних пере-
важно використано W, менше — О широка, яка першим писцем вжи-
вана частіше ніж W: wброучєна/ 158б, wцищєниЄ 162в, wлєкс h//"
149а–б — Олєкс hю 148г, wц ®ь 152б; гєwр ®ги" 180а, вифлиwмє 157г, иwси/
фови 203б. Одинично зустріли О широке з крапкою всередині: wц ®ь
153б. Вживання О “очної” не зафіксовано, слово око і похідні написа-
но з W: wко 156а, wчи 176а.
Загальновживаним є монограф У, якого перший писець взагалі
не використовував. Графема У часто стоїть в кінці рядків, як і в дав-
ніх пам’ятках: му/ках 154в, wбру/чєнєи 158в, ï му/ки 175а. Переваж-
но з арк. 159 другий писець став використовувати У як всередині, так
і в кінці слів: другомоу 159б, боудущємъ 163а, блудную 206а, ра/зуму
188в, муку 178б, вh ру 205г. На відміну від першого писця він не вжи-
ває юс великий (Ô).
Над голосними буквами, йотованими і нейотованими, проставле-
но спіритус на початку, всередині та в кінці слів: и ¨дєть 164а, прии ¨ти
158а, нє бои ¨с# 166б, о ¨упока" ¨ниЄ
¨
201в, але багато випадків, коли його
бачимо над кожною, або майже над кожною, голосною в слові: бу ¨ду ¨чи ¨
190б, пи ¨са ¨ни" ¨ 202б, вис# ¨чи ¨ 207б. Над буквими О широкою та W дру-
гий писець вживав при спіритусі варію, але використовував й оксію,
проте часто знак виписаний так, що важко зрозуміти, стоїть варія чи
оксія, перший писець вживав при спирітусі оксію: w ¨братилїс# — w ¨дръ
153в, оу ¨/крашєна — оу ¨казалъ 189б.
Передавання приголосних звуків другим писцем має певні відмін-
ності порівняно з першим писцем. Буква V використана для переда-
вання звука В у словах: Єæг ®лїЄ/ 154а, Єæг ®лыс ®кыи 163г, Єæг ®листу 188б,
Березка ж використовував лише В: Єванг ®листа 22б, Єванг ®лс ®тъ/ 42а.
Поширенішою є передавання сполучення КС через букву û, але зу-
стрічаємо і паралельні написання з КС, особливо на перших аркушах
переписуваного другим писцем тексту: wлєкс h//" 149а–б, wлєкс h/ю
150а — wлєûї" 153в, wлєûїй 154а, wлєûандрh Є/ 184б. Ця орфограма
свідчить про те, що на початку роботи другий писець послідовно до-
тримувався орфографії переписуваної пам’ятки. Немає у цього писця
вживання F в якості букви, яке спорадично зустрічається у Березки:
сєрафh мъ 188г, во вифлиwмє 157г, во Єфє/сє 193а. Трапився одинич-
ний випадок, коли в кінці рядка писець використав над рядком бук-
ву F, можливо за браком місця для широкої букви Ф: Єлисавєфи —
Єлисавєf/ 158а, а в ХVІІ ст. на цьому ж аркушеві у слові Єлисавефи
було Ф виправлено на F. Букву Ѕ використано лише в значенні чис-
ла: въ .Ù®. мс ®ць 158б.
Написання О, Є перед плавними Р, Л і постпозитивними Ъ, Ь,
які ставили в кінці рядків на переносі, часто вживані писцем Березка,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 294
Гнатенко Л.А.
у другого писця не поширені й рідко наявні тільки написання з О, Є
перед плавним Р і постпозитивним Ь, який одинично фіксується і піс-
ля Л: с покорь/ностью 166в, горь/шєЄ 179г, w тєрь/п hнии 153а,; боль/
ша 166а. Спорадичне вживання таких написань свідчить про те, що
другий писець, на відміну від першого, не дотримувався текстового
поля протографа.
Не зафіксовано в другого писця й уживання паєрка на місці Ъ, Ь:
вчинити 153г, затвор h/на 159а, исцєли/въ 181а, та сербської орфогра-
ми — винесення в кінці рядка G над рядок, яка була загальновживана
в писемній практиці кінця ХV ст. і яку використовував Березка. Це
свідчить про те, що в протографі кінця ХІV ст. ще не було ні паєрка,
ні виносної G.
Другий писець не вживає в кінці рядків неприкриту букву С, яка
у Березки має збільшений розмір і витягнута в ширину. Не пошире-
ні в кінці рядків лігатури ТВ та ТР, причому написання Т має ско-
рописний характер, як у першого писця, і півуставний, із витягнутою
вгору ніжкою. Вживання цих лігатур спостерігаємо лише кілька разів
у кінці останнього рядка стовпця: млитву// 184а–б, wстру//плєна-
ми 152в–г, ï стра/ха 207г, але вони наявні в сполученні з виносною
буквою С: црсТва/ 154б, црсТву/ 155а. Проте, як і в Березки, пошире-
на всередині та в кінці рядка лігатура АУ: радуйс#/ 156в, раду/Єтс#/
162б, нє страху/ 173в.
Графіко-орфографічні особливості текстів, писаних третім писцем
(арк. 208–274). Почерк третього писця з легким нахилом управо, роз-
мір літер 3 мм. Накреслення букв чіткіші, ніж у перших двох писців.
За графіко-орфографічними особливостями текст, над яким працював
третій писець, має як загальні узусні написання, спільні для усіх пис-
ців, так і окремі, однакові з першим чи з другим писцем, або тільки
індивідуальні. Так, у третього писця, як і в другого, накреслення букви
Є широкої значно меншої форми, ніж у першого писця, а буква В не
квадратна; використано букви та У.
Не поширене, як у першого писця, вживання букви ¤ після голо-
сних у кінці рядків, вона трапилася лише в декількох написаннях, як і
в другого писця: помышл"#/ 231в, милоу#/ 239б; немає спорадичних
вживань букви після м’яких приголосних при передачі звука А; та-
кож, як і в першого писця, одиничні написання з відсутністю йотації
А: ст ®аа 208г, дааше 221в, прєхвал ®наа/ 230б. У цих словах третій пи-
сець застосовує середньоболгарську орфограму на тих же аркушах, на
яких уживає і .
Наявна в декількох випадках і буква ¼, яка була вже архаїчною в
протографі: при/гвоздж ®¾нъ 209б, прєнєсєни¾ 270а.
Після глухих приголосних Г, К, Х третій писець переважно пише
букву И, як і перший, на відміну від поширеного вживання другим
писцем і букви Ы: погибли 214в, нєдоуги 230г, слоуги 248в; гр h/шники
210б, празники 211а, горкимъ 244б; тихимъ 220б, архистратигъ 222б,
грєхи/ 227а, восхи/ти 261а. Проте наявні й декілька паралельних на-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 95
Графiко�орфографiчна система “Четьї Мiнеї 1489 року”
писань з Ы: со мu//чєникы 223в–г — мu/чєники 223г, про ®ркы 223в —
про ®рки 223г, в в hкы 219а — в вh ки 274г. Таке спорадичне вживання Ы
спостерігаємо тільки на аркушах, де ужито букву за середньобол-
гарською орфографією. Після шиплячих та Ц він послідовно вживає,
як і перший писець, букву И: поживал ® 208а, идÔчи/ 208г, нашими 210а,
wчищающимс#/ 214б; книжници 216б. У третього писця, як і в друго-
го, наявне подвійне написання Ы — И після букви Ф, і в тому ж само-
му слові: Єлисавєфы — Єлисавєфи 223в.
Букву Ї вживав третій писець, як і перший, переважно на початку
іншомовних слів та в кінці рядків: ївановоу 222б, але є і ивановы 271в,
їсс ®а 224в, їван ® 270б, изринuлї/с# 218а, родї/вс# 224а, Єсї/ 267а. Трапи-
лося декілька написань з Ї перед голосними та між приголосними, які
більш поширені в другого писця: Єvг ®лїи 219б, мр ®ї" 22г, нї сєрдимс#
218г. Вони вжиті на аркушах, на яких є буква .
Третій писець, як і другий, при передаванні звука О на початку
слів та після голосних переважно вживав W, яку значно менше ви-
користовував перший писець, а перевагу надавав О широкій: ï wвєць
209г, wгонь 212б, wсоуди/ 216г, выwбражєнь" 217в, гєwргии/ 241г, во/
вифлиwмъ 258в. Трапилися поодинокі написання з О широкою з крап-
кою всередині, які на початку пам’ятки більш вживаними були пис-
цем Березкою: ï ороужи"/ 243а, о / зломъ 243в, нє осоужаимо 266а.
Не трапилося, як і в другого писця, О “очної”, а форми зі словом око
та похідні пишуться з W: wчи 209б, wчию 241г, wчима 245а.
Відмінним від першого та другого писця є спорадичне вживан-
ня третім писцем букви U, послідовніше вона пишеться в декількох
текстах, напр.: трu/ды, дрuгомu 218а. Зрідка (її частіше вживав пер-
ший писець) наявна давня лігатура ,: ст ®ом 246г, Єм 253б, ч дом ®
261г.
Третій писець (перший писець рідко її використовував, другий
обходився без неї), писав букву послідовніше на початку роботи
над текстом з арк. 208 та до арк. 215г, з арк. 216 її вживання змен-
шується, а з арк. 228 буква в його тексті не фіксується. Він пише
юс великий за нормами середньоболгарського правопису при пере-
дачі звука У після приголосних та У йотованого після голосних по-
руч із значною перевагою вживання у цих позиціях букв У, Ю:
лихот 208а, пос х 210г, др гъ/ 211а, с хот 212а, л бовъ 211г,
за р к 225а, сл ги 215г — слоуга 220а; чисто 208а — прчс ®т ю
215б, наипова чи 212а, ту 216а, радоу щєс# 226б; видш с# 218б,
молчащ 222а, сол ®нц 219а. Одинично трапилася давня болгарська
орфограма — сполучення двох великих юсів: св ® 208б, але в ана-
лізованій пам’ятці це — описка, оскільки писець після вживає
лише Ю: wгн ® ю 209г, wбєтованн ® ю 210г, вh р ючи 212а. Коли в тек-
сті спостерігаємо значне зменшення частоти вживання , тоді ж, з
арк. 216, третій писець (подібно до другого) починав ставити і мо-
нограф У при передаванні звука У в позиції між приголосними та
в кінці слів: правду 216а, рєкучи 219в, Єму 227в. З арк. 228 букву
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 296
Гнатенко Л.А.
У зустрічаємо переважно в кінці рядків: своЄму/ 234б, въ му/ромh
237б, миру// 264а. Є й певна особливість у вживанні і У на одних
і тих же аркушах тексту — коли пишеться одна буква, то пишеться й
інша.
Третій писець уживав спіритус над голосними на початку, все-
редині та в кінці слів, здебільшого над йотованими голосними, про-
те в цих позиціях переважають написання без діакритичного знака;
и ¨родова ¨ 272в, мо/льбою ¨ 236б, свои ¨ 265а. Як і в другого писця, трапля-
ються випадки проставлення спирітуса над усіма голосними в слові:
оу £мо ¨мъ ¨ 239б, та ¨кова ¨" ¨ 261в. Діакритик спіритус + варія ставиться над
буквами W та ОУ, і, як у другого писця, важко зрозуміти стоїть ва-
рія чи оксія: w ¤соудить 219г, w ¤динъ 252б, о ¨у ^жасалъс# 262б, оу ¤зложившє
265а, оу ¤ вифлиẅ ^мє 274б.
Буква V вживана при передаванні звука В, як і в другого писця,
переважно в словах: Є г ®лии 250б, Є г ®ли" 239в, Є г ®листа/ 258а, хоча
зрідка в них наявна і В: Єван ®глистъ/ 235г.
У третього писця тільки в декількох словах використана буква û
при передаванні КС, яка також рідко вживана першим писцем і тро-
хи частіше другим: ï алєûандрh и/ 260а, ï алєûндр hком ® 260г; буква S
фіксується тільки в значенні числа: .ù®. бо/ мс ®ць 222б, .ù®. дн ®ь 250в. Спо-
радично наявне, як і у першого писця, вживання букви F при переда-
ванні звука і послідовно — при позначенні числа, на відміну від дру-
гого писця, який уживав її тільки в числовому значенні: wсиfъ 209в,
Єлисавєf — Єлисавєфъ 219б, Єлисавєfи 223б, к ®f дн ®ь 226а, 274в. Як і в
інших писців, не трапляється буква J.
Вживання паєрка на місці Ъ, Ь та виносної G в кінці рядка в тре-
тього писця, як і в другого, немає. Це підтверджує попередньо вислов-
лену нашу думку про те, що в списуваній пам’ятці вони не були узус-
но вживані.
Третій писець спорадично вживав О, Є перед плавними Р, Л і по-
стпозитивними Ъ, Ь, які ставив у кінці рядків на переносі, на відмі-
ну від послідовних уживань першим писцем і рідко другим: боръ//
здо 251б–в, горъ/шє 272б, ï пєрь/сиды 269а; полъ/ки 208в, молъ//вить
215а–б, прєль/стилис# 216а, дєрь/жатс# 216б, свид hтєль/ствоуєть
235г. Трапилося й декілька написань без постпозитивного Ъ в кінці
рядків на переносі: дєр/жа 231г, самодєр/жьцю 236г.
На відміну від першого, третій і другий писці не вживали в кінці
рядків неприкриту букву С. Зрідка використані лігатури в кінці ряд-
ків, які в першого писця поширені, зокрема ТВ та ТР: тво/риши 221в,
Єстство/ 222г, мл ®твоу/ 233а, тєтръ/ 225а, стрє/мглавъ 229в. Наяв-
на лігатура ТВ і в сполученні з виносною буквою С: црсТво/ 209г, при-
чому виносна буква С часто стоїть в кінці рядків під витягнутою вго-
ру Т і не в лігатурному сполученні: радосТь/ 222в, нє в hрсТиЄ/ 225а,
млс ®Ти/ 264а. Витягнута вгору буква Т в кінці рядків має півуставний
характер як у лігатурі, так і окремо, на відміну від орфографії Березки:
лихоТ / 208а, шТо/ 209в, лєсТь/ 251б.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 97
Графiко�орфографiчна система “Четьї Мiнеї 1489 року”
Третій писець на початку своєї роботи йшов не за орфографією
переписуваного рукопису, а намагався переписувати текст відповідно
до норм середньоболгарського (південнослов’янського) правопису, як
це було прийнято в той час. Але далі, можливо, після зауважень керів-
ника роботою він повернувся до копіювання тексту.
Графіко-орфографічні особливості тексту, писаного четвер-
тим писцем (арк. 24б). Четвертий писець уписав дванадцять з по-
ловиною рядків у другій половині стовпця 24б чітким професій-
ним почерком — маленьким півуставом розміром 2 мм. Вірогідно,
він зробив це під час завершення роботи або трохи пізніше. У на-
кресленні букв та в орфографії характерним, порівняно з почер-
ком Березки, є: Є вузька без витягнутого вгору язичка; не вико-
ристовує букви Є широкої, та У; після м’яких приголосних
послідовно пише ¤: возываєтс#; йотований А передає через :
сто"/ли; йотований Е — через Є вузьку: познаваєтсu; U вжита в
кінці рядків: w блu/дє та ін.
Графіко-орфографічна система Златоуста п’ятдесятного, писа-
ного Березкою (арк. 288-375 зв.) Для Златоуста п’ятдесятного харак-
терними є спільні основні узусні орфограми з системою Торжестве-
ника мінейного, проте наявні й окремі відмінності.
У системі голосних звук А передано буквою А на початку слів, піс-
ля твердих приголосних, шиплячих та Ц: апс ®лъ 292б, адъ 319а, ащє 346а,
страха 292б, проган#ючи 305а, вамъ 346б, почалъ 319б, оупадшаго 290г,
wчища/ющє 305б, пь"/ница 301б. Після м’яких приголосних писано ¤:
во кл#твh 288б, хот# 295а, тєрп# 331а. Цю орфограму писець Березка
в Златоусті витримав послідовно, на відміну від Торжественика міней-
ного; вживання після приголосної зафіксоване лише в слові распада-
лос" 324г. Йотація звука А передається за давньоукраїнською традиці-
єю буквою на початку слів та після голосних: "дuщє 303г, "зыкъ 315а,
"блокомъ 319а, wцищ hни" 288а, воскрс ®ни" 297б, пока"ниЄмъ/ 305г. Тра-
пляються, значно більше ніж у Торжественику мінейному, й написання
з ¤: #ко 294а, #дь 308а, про ча# 305б, зла# 369в, wкан на# 369в. Проте
поширеним є, як і в Торжест венику, вживання після голосних букви ¤
в кінці рядків: бж®ї#/ 301б, прєчс ®ты#/ 316б, скор б#ща#/ 359а, причому
використання ¤ ніяк не пов’язане зі вписуванням тексту в текстове
поле. Одинично трапляються в кінці рядків й написання без йотації А:
злаа/ 292в, таинаа/ 351а.
Звук Е та його йотація передано тими ж графемами та орфограм-
мами, що і в Торжественику мінейному: словєса 295б, в шєдшє 347а,
младєнєць 374а, Єжє 295в, Єсть 299б, Єго 373в, грєхо/вноЄ 290а, чис-
тоЄ 368б, помы/шл hниЄмъ 370б. Також Є широка в кінці рядків має
витягнуту в ширину форму: имєноуЄт/ 314б, дрuгиЄ/ 364б, свєтлh Є/
372в. Немає архаїчної букви .
Середньопередній звук И передано, як і в Торжественику міней-
ному, буквами Ы і И в позиції між приголосними, як за етимологією,
так і проти етимології: нынє — нинє 331г, в нынєшний 358в — нинєшнєг ®
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 298
Гнатенко Л.А.
добра 359в. Також послідовно в Златоусті писано И після Г, К, Х: мно-
гими 293а, погибши"/ 331а, дроугии/ 346б, вєликии 288б, раиски" 290б,
Єврh и/ских 316а, після шиплячих та Ц: приближис# 290б, моучитєлю
316в, согрєшили/ 288б, троу/жающиис# 299а, блuдници 370б.
На відміну від Торжественика мінейного, звук І постійно пе-
редається буквою И: ихъ 302а, июда 319в, ради 302в, своими/ 306а,
грє/си 309б, дар hниЄ/ 300а, воз дєржани#/ 302г. Наявна буква Ї в
паралельних написаннях з И лише в словах: їсс ®v хс ®а 288а, исс ®v хс ®ъ
292а, їсс ®ъ 322б, исс ®є 368а. Її вжив писець, як і в Торжественику мі-
нейному, при дотриманні давнього правила кінця рядка: возмї/ 310в,
wсuдившї/ 369в, поклонї/хомс# 372а, а також в кіноварних заголо-
вках: в цр ®квї/ 362б, ар хїЄпї/скоупа. алєк сандрїи/скаго 368а. Букву
G при позначенні звука І, як і в Торжественику мінейному, вжито
на місці етимологічного G у позиції під наголосом: р hки 290г, ï др h-
ва 326б, да в hроующє 336б, в ненаголошеній позиції писець ставив
Є вузьку. Йотований звук І передано, як і в Торжественику, буквою
И зі спіритусом після голосних у середині та в кінці слів: в житьи «
сємъ 289б, славu прии «/мают правєднии « 290а, вє/тхии « закони 314в.
Зрідка наявне позначення йотації і через Є широку: нинєшь/нии «
празникъ вєликоЄ/ паски 333а.
При передаванні звука О на початку слів та після голосних у Зла-
тоусті переважно використані орфограми з W (в Торжественику мі-
нейному — букви О широкої): wс#зати 336б, wсоудить 362а, wлтарь/
373в, иwсифъ 326б, сємиwна 368а, fєwлога 372а. Проте, як і в Торже-
ственнику, наявне спорадичне вживання О широкої з крапкою всере-
дині: /стави 292б, /дєжм# 314в, по бы/чаю 339в, wц ®а 291г — ц ®ь
347б, а також використання О широкої з однією або з двома крапками
всередині в слові око та в похідних, до того ж у паралельних написан-
нях з W: ï чью 347а, ци 289б, чима 309г, 355б — wчима 363в, wчи
318б, w/ка 374а. Використовується, як і в Торжественику, проте часті-
ше у кінці рядків для заповнення місця витягнута вширину W: w/бли-
чить 294в, w/сквєрн#ют 300б, w/бычаи 346а. Використання О вузької
таке ж як і в Торжественику.
Звук У передано, як і в Торжественику мінейному, в усіх позиці-
ях у слові диграфом ОУ: оубогихъ 293г, оугодни/ 345а, оучн ®комъ 339г,
вєльзаоулє 324б, златоустого 330г, златооустом ® 362в, соудь" 291б,
лоукавъ 315в, помилоуЄть 340б. Проте, на відміну від Торжественика,
в позиціях після приголосних усередині та в кінці слова широко вжи-
вана і буква U: послuшаитє 288а, wслuшавшємu/с# 290б, ïпuст#тс#
340б. Поширеними є й паралельні написання: боудємъ — бuдємъ 288б,
дроугъ дрuга 345б, моука 291а — мuкоу 290а. Давнє графічне накреслен-
ня використане частіше, ніж у Торжественику мінейному: глyбок ю
289в, вєчн ю 291в, пог б мъ 306б. Монограф У трапився лише одинич-
но: заблужь/шихъ 331а. Не зафіксовано вживання букви , яка спора-
дично наявна в Торжественику. Йотація звука У позначається, як і в
Торжественику мінейному, буквою Ю в усіх позиціях в слові — після
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 99
Графiко�орфографiчна система “Четьї Мiнеї 1489 року”
голосних і м’яких приголосних, після шиплячих і Ц: и юдu/ 319б, южє
348в, свою 304в, нє оу/сыпающии 370а, на пєр воую 358а, нєдлю 304в,
милостыню 299г, цр ®ю 304в, нє волъжю 294б, дш ®ю 325в, плащаницю/
326б, wц ®ю 357в.
При передаванні голосних звуків у Златоусті п’ятдесятному, як і
в Торжественику мінейному, використані діакритичні знаки: спіритус,
спіритус + оксія і спіритус + варія. Спіритус ставиться над голосни-
ми, як над йотованими, так і нейотованими, на початку, всередині та
в кінці слів, і виписаний зправа наліво: Є «смо 288б, и «сход#чи 300б, " «ко
глuха# « 309г, хрс ®ть" «ны/ 359а, щєдрою «/ 290а, приношєниЄ « 340б. Над
буквами W, О широкою із крапкою всередині та ОУ проставлено спі-
ритус з оксією: w £стєрєгаимос# 296в, £номu 309в, оу £ставаи ¤тє 342а.
Звук йот в орфографії Златоуста позначено як спіритусом так і
спіритусом із оксією, в Торжественику мінейному писець Березка
використовував лише спіритус. У Златоусті він ставив спіритус усе-
редині слів над И: послuшаи ¨тє брат#/ 288а, раз бои ¨никъ 310б, изыи ¨ди
331в, значно рідше — спіритус із оксією: послuшаи £мо 316а; в кінці
слів — переважно спіритус з оксією: въ стра/шныи £ дн ®ь 288г, въ wгнь
вh/чныи ¥ 289б — оу wгнь вєчь/ныи £ 389в, прємuдрыи £/ соломонъ 332б, і
значно рідше — один спіритус: вєликии ¨ павєлъ/ 290б, wставилъ/
матfh и ¨ 322, нинєшь/нии ¨ празникъ 333а.
У системі приголосних одинично фіксовано передавання В че-
рез V в слові Є г ®Є 333б при загальновживаних написаннях: Єван ®г/лии
299а, Єванг ®лиЄ 348б, Єванг ®листъ/ 315а; рідко наявна паралельно з Ф
буква F: матфh " — матfh и 322б, wсифъ 326б — wсиfъ 326а, фомh
— fомh 336а; букву S використано для передавання чисел: .s ®. дн ®овъ
290в, .л ®s. дн ®овъ/ 302в, лише одинично вона трапилася при передачі
звука: sh ло 298в; буквою Û позначає тільки число: .û®. сажєнъ 374г, .û®є.
дн ®овъ 302в, а звукосполучення КС передане буквами КС, на відміну
від Торжественика мінейного, в якому спорадично в цій функції на-
явна й Û: алєкса/ндриискаго 314а, алєк сандрїи/ 368а; вжито буквос-
получення ПС: во псалтыри 348; буква Ј не фіксується. Традиційно
використне буквосполучення НГ, а написань на його місці буквоспо-
лучення ГГ немає: анг ®лъ 304а, анг ®ли 356в, ар ханг ®ли 375г.
У ролі буквених знаків використовуються Ь та Ъ, яких послідов-
но вжито в кінці слів та при переносі: дн ®ь 288б, тварь 290в, wгнь 357б,
чадомъ 290в, слышимъ 290а, оустрашилъ 331б; вєчь/ноую 288в, гос-
подь/скиЄ 356а, пь"нь/ства 369а, нєвъ/д#чєнъ 293в, въ/скорє 357а.
Усере дині слів вони трапляються рідше: слы/шьтє 300г, мирьского
301а, звєличьмо 329б, жидо/въскоую 343б, на їхньому місці вживанішим
є паєрок, який, на відміну від Торжественика мінейного, має давню
форму трикутничка: трuдив ‰шє/ 290а, в ‰ то/л ‰ковании 294а, чєр ‰вь 357б;
написання паєрка на місці Ъ ілюструють такі паралельні вживання: нє
волъжю 294б — нє вол ‰жю 307а.
Наявні, як і в Торжественику мінейному, східнослов’янські реф-
леки редукований + плавний: сотворшаго 350а, тєрп#/щє 293г,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2100
Гнатенко Л.А.
свєршилъ 314б, пєрвый 346б, исполнєна 288а, солн ®ца 290в, исшол ®/ 324б,
оу толковании 345б. Також використовуються написання з голосни-
ми О, Є перед плавними Р, Л і одночасно з постпозитивними Ъ, Ь,
які стоять в кінці рядків на переносі слів: воз дєрь/жh мс# 334в, мєръ/
твымъ 323в, из мєръ/твых 331в, прєль/стилъ 290б, вєль/ми 298б, 319б;
дь"воль/ска# 300а, боль/ша" 307в, коль/ко 322а, долъ/жникомъ 294б
— долъжни 298б (всередині рядка), але трапляються і написання: ми-
лосєр/дьЄ 326а, сквєр/ны" 354в, оумєр/ша" 358б. У середині слів по-
ширеними є написання з голосними О, Є перед плавними Р, Л і од-
ночасно з паєрком у постпозиції: твор ца 290в, ï кор чємного 301б,
гор дость 351б, смєр ть 290б, ïвєр зшє 292а, ласкосєр дствомъ 302 г.
Зрідка, і до того ж у тих самих лексемах, усередині слів у постпозиції
наявний Ь: морьскuю 315г, только 303б, вєльми 322в. Відсутні, як і в
Торжественику, за південнослов’янським правописом вживання Ъ, Ь
після плавних Р, Л у сполученнях trъt, tlъt, trьt, tlьt.
У Златоусті також поширеним є написання з Ь перед йотова-
ними голосними: кро/тостью и смирh ньЄм ®/ 289а, согрєш hнь" 292а,
бєзаконьЄмъ 310б, але вже переважають написання з И: пока"ни" 288а,
размышлh ниЄ 298а, спа/сh нию 326а. З кінця ХІV ст. на місці Ь по-
ширювалося И, а пізніше — Ї під дією другого південнослов’янського
впливу, що свідчить про списування давнішої пам’ятки.
У кінці рядків, як і в Торжественику мінейному, наявні непри-
крита буква С(більшого розміру і витягнута вширину): со С/трахомъ
345в, члв ®чєС/твоу 358а, чиС/тоты 368б, та букви Ъ, G, Т зі збільше-
ною верхньою частиною: нищимЪ/ 295в, мєрЪ/твымъ 323в, врG/м"
288а, воздєржG/м с# 300в, пишєТь/ 294б, які трапляються і всереди-
ні рядків: в богимЪ 287в, дш ®амЪ 296, тGло 290а, страшнGмъ 291г,
поТєрп hм ®/ 301в, со сТарци 318в. Збільшений буквений знак Ъ вжито
частіше, ніж у Торжественику, а витягнута вгору буква Т також має
скорописний характер.
В орфографії Златоуста, як і в Торжественику мінейному, вико-
ристані прийоми скорочення слів за допомогою титла, пропуску го-
лосних букв, винесення букв над рядком і лігатурного сполучення
букв.
Титла також вживається дугоподібної форми і ставиться над свя-
щенними словами: хс ®ъ 290а, бж ®и"/ 290б, Євангл ®ьских 311б, мл ®твы
347б, б ®а 362в, над буквами-цифрами: .м ®. 295а, .г ®. 305б, .є ®. 311а та за
традицією над словами: дн ®ь 288б, цр ®ь 298а, члв ®колюб цю 305а, дш ®а
305б, гл ®ати 311б. Титла проставляється, як правило, над другою при-
голосною при опущенні однієї або двох голосних: бг ®овгодно 289б,
анг ®лы 363б, мт ®ри/ 363б, бж ®ии 374б, цр ®євы 299а; над третьою або над
четвертою приголосною — при опущенні більше голосних: млт ®вою
290а, члв ®ци 365а, црк ®ви 365б, члв ®чю 365б, члв ®чєс/ка 373в, слнц ®є 291б.
Титла часто ставиться і між приголосними, проте це лише його гра-
фічне скошення. Вона наявна й при опущенні складу чи складів: хс ®ъ
295а, ст ®uю/ 297б, бо ®у 311а, гл ®ющє 315в.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 101
Графiко�орфографiчна система “Четьї Мiнеї 1489 року”
Використані й букви-титли — слово-титла: чс ®тног ® 291г, гс ®ь 302в,
црс ®тво/ 304а; глагол-титла: нашєг ® 288а, чл ®вчєскаг ®/ 290г, гр hшног ®/
313в.; черв-титла: приточ ®ни/къ 301а, нарєч ®/нъ 302б, вєч ®нuю 346а. У
ролі титли зафіксована буква Д лише в словах: срдца 306а, оу се/
рдци 370г, "ко влдцєво 316а. Буква Д загальновживана в ролі винос-
ної без покриття титлою: нєдлю 297в, молодцю/ 322б, сладка" 354в.
Трапляються й випадки з винесеним над рядком складом ДО, коли
з правого кінця перекладини букви Д виписано букву О: радостью/
323б, прєдо 336а, нє подобны/ми 354в. Зустрічаємо й такі приголосні
букви: покриті титлою — В — грєхов ® 309г, жидов ®/ски" 315б, б hсов ®/
скихъ 337а; К — как ® ® 299в, в вh к ® 314а, п#ток ® 338а; Л — пришол ® 288в,
был ® 293а, дь"вол ® 318г; М — бг ®атым ® / 288в, боудuщим ® ®/ 290в, трuдом ®/
292в; Н — иван ®/ 301б, иwан ® 317б, амин ® ®/ 372а; Ш — выш ®шє 302в, хочєш ® ®
322а, дєржиш ® 354а; не покриті титлою — Ж — моуж 304а, многажды/
307а, блажньства 336б; Т — приход#т 288б, п#т дєс#тникъ 298а, пи-
шєт 300а, але є описки і буква покривається титлою: боудєт ® 330б,
брат ® 350б; Х — плотских 290а, грєсh х 292г, боудuщих/ 301а; трапилася
і З: бєз 356в. Наявні в кінці слів у позиції на кінці рядків вживання
скорописного, поруч із півуставним, накреслення виносної букви
М, яка покривається або не покривається титлою: правєдным ®/ 288в,
прахом ®/ 348б, собором ®/ 353в, со слєзам/ 363б, поидєм/ 367б. Пошире-
нішим, на відміну від Торжественика мінейного, є вживання винос-
ної букви С під скорописною витягнутою Т — сТ: хрсТь"ном ® 290а,
млсТи/ 307б, на крсТ / 326б, хрсТь"номъ 308в. Із голосних писець ви-
носив букву О в слові пророк і в похідних формах: про ®рком ®/ 304в,
про ®рка 316а, про ®ркъ 318в. Не засвідчена, наявна в Торжественику,
сербська орфографічна риса — винесення букви G над рядок.
У Златоусті, як і в Торжественику мінейному, послідовно викорис-
тано лігатурні сполучення Ï (W+Т) і Ò (Ш+Т), натомість давні напи-
сання ОТ та WТ не засвідчуються: ï/ сквєрных 288б, ïдати 301г,
ïлоучилъ 320б; прєзр#òємy/ 301г, люб#òимъ 348в, лєтаюòи" 370а. За-
гальновживаною є лігатура АУ: славу/ 300г, радуисu 325а, возрадуимо/с#
331а. Поширеним є вживання лігатур у позиції в кінці рядків, які ма-
ють, як і в Торжественику, скорописний характер, напр. ТВ: животво/
р#щих 300а, про ®рчєство/ 324в, млтвh / 348а. Наявні й написання з ви-
носною буквою С під витягнутою Т і приєднаною до її ніжки буквою В,
завдяки чому утворилася лігатура ТВ: во црсТвh / 310в, црсТво/ 359а,
црсТва/ 372г. Приєднанням до ніжки Т букви Р подана лігатура ТР: въ
стра/шныи 299б, затво/ры 324а, смотрh /мо 329б.
Отже, для текстів Торжественика мінейного та Златоуста п’ят-
десятного, переписаних Березкою, як і для текстів інших писців,
спільними є основні узусні графіко-орфографічні елементи, проте на-
явні й відмінності. При мовознавчих дослідженнях пам’ятку потрібно
вивчати безпосередньо за рукописом, враховуючи графіко-ор фо гра-
фічні особливості кожного з писців, що дасть можливість у майбутніх
студіях по-іншому підійти до усталених у науковій літературі фактів,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2102
Гнатенко Л.А.
а також критично переглянути лінгвістичний та палеографічний ма-
теріал пам’ятки.
Проведений аналіз правопису пам’ятки засвідчив, що часом
здійснення перекладу текстів Торжественика мінейного та Злато-
уста п’ятдесятного з церковнослов’янської на українську мову не є
1489 р., як вважають більшість дослідників, а перекладалися тексти
значно раніше, і створені вони були в одному скрипторії. Протогра-
фи, вірогідно, належали до кінця ХІV — початку ХV ст., оскільки
графіко-ор фо графічні особливості пам’ятки відповідають орфогра-
фічній системі, якою послуговувалися тогочасні українські скрип-
торії. Правопис протографів був двоєровим одноюсовим (¤).
Торжест веник та Златоуст є не списками, а копіями, були об’єднані
в один кодекс на початку 90-х ХV ст. У пам’ятці наявні як давні
українські орфограми, так і орфограми, напрацьовані в останній
чверті ХІV ст., проте немає узусного вживання південнослов’янських
орфограм, які були поширені в українських кодексах останньої
чверті ХV ст.
1. Воронич Г. Четья Мінея 1489 року — українсько-білоруська мовна дискусія //
Україн ська мова. — 2008. — № 3. — C. 41–47.
2. Гнатенко Л.А. Слов’янська кирилична рукописна книга ХV ст. з фондів Інститу-
ту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського: Каталог /
Укладання, вступна стаття Л.А. Гнатенко. — К., 2003. — 193 с., 158 іл.
3. Гринчишин Д.Г. Четья 1489 року — видатна конфесійна пам’ятка української мови //
Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Львів, 1995. — Т. 229: Праці Філо-
логічної секції. — С. 251–276.
4. Житецкий П. Очерк литературной истории малорусского наречия в ХVІІ и
ХVІІІ вв. — К., 1889. — Ч. 1. — IV, 162 с.
5. Жовтобрюх М.А., Русанівський В.М., Скляренко В.Г. Історія української мови: Фо-
нетика. — К., 1979. — 367 с.
6. Жураўскі А.І. Гісторыя беларускай літаратурнай мовы. — Мінск, 1967. — Т. 1. —
371 с.
7. Известия Церковно-археологического Общества при Киевской Духовной Академии
за октябрь 1880 / Сост. Н.И. Петров // Труды Киевской Духовной Академии. — К.,
1880. — Декабрь, № 12. — С. 533–554.
8. Карпинский М. Западно-русская Четья 1489 года // Русский филологический вест-
ник. — 1889. — №. 1. — С. 59–106.
9. Карский Е.Ф. Славянская кирилловская палеография. — Л., 1928. — ХІІ, 494 с.
10. Киевская Псалтирь 1397 года из Государственной Публичной библиотеки имени
М.Е. Салтыкова-Щедрина в Ленинграде [ОЛДП F 6]. — М., 1978. — Т. 2: Факсими-
ле. — 231 л.
11. Німчук В.В. Українська мова в Київському Псалтирі 1397 р. // Мовознавство,
1993. — № 5. — С. 9-21.
12. Перетц В.Н. Исследования и материалы по истории старинной украинской лите-
ратуры ХVІ–ХVІІІ веков. ІІ. — Л., 1928. — ІХ. К изучению “Четьи” 1489 года. —
С. 1–107 (Сборник по русскому языку и словестности. — Л., 1928. — Т. 1, вып. 1).
13. Симонова К.С. Українська мова в конфесійному письменстві ХV ст. (На матеріалі
“Четьї” 1489 р.) // Жанри і стилі в історії української літературної мови. — К.,
1989. — С. 56–79.
14. Черторицкая Т.В. Торжественник и Златоуст в русской письменности ХІV–ХVІІ вв. //
Методические рекомендации по описанию славяно-русских рукописных книг. — М.,
1990. — Вып. 3, ч. 2. — С. 329–381.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 103
Графiко�орфографiчна система “Четьї Мiнеї 1489 року”
Ljudmila Gnatenko (Kyiv)
GRAPHIC-ORTHOGRAPHIC SYSTEM “CHET’I MINEI IN 1489 YEAR”
First complex explored, taking into account kodikologichnikh and paleography informa-
tion, graphic-orthographic system of Ukrainian handwritten sight of “Chet’і Minei in
1489 year”. History of its creation, genre belonging and composition, is specified. The
amount of pistsiv sight is set and what tests they worked above, graphic orthographic
features are studied each of pistsiv and their comparative analysis is conducted.
Key words: graphic-orthographic system, uzus, sound, orfograma, letter, in letters sign,
ligature, diacritic sign.
Ãӂ̇ ÏÓÁ‡ø͇
ЯКЩО ПОЗИВАТИСЯ, ТО ЯК?
В одному з видань читаємо: Він позивається на нотаріуса, в іншому – до пре-
зидента, у третьому – проти організаторів. Пор.: Юристи радять письмово
звернутися до нотаріуса для посвідчення договору, отримати відмову і позива-
тися на нотаріуса до суду (Юридичний радник); Попередній уряд навіть дору-
чив Мін’юсту позиватися до президента з приводу “прихватизації” майже пів-
тори сотні гектарів землі, цікавої для археологів (Україна молода, 8.04.2010);
Сьогодні ці українці готові позиватися проти організаторів виборчого процесу
і держави загалом (Українська правда, 25.02.2010). Мимоволі задумуєшся, чи
рівноправні для дієслова позиватися ці прийменниково-відмінкові форми, що
називають відповідача? У професійному вжитку, тобто в судочинстві, узвичаєні
дві основні прийменниково-відмінкові форми: позиватися на кого-небудь і по-
зиватися до кого-небудь. Проте вони розрізняються значеннями своїх іменни-
ків: прийменник на поєднується переважно з іменниками – назвами осіб, при-
йменник до, крім цих назв, може сполучатися з назвами держави, якоїсь
структури, установи тощо: У разі недотримання умов кредитного договору Спілка
має право позиватися на позичальника до суду… (З інтернетівського видання);
Румунія збирається позиватися до України (З інтернетівського видання); АНТК
імені Антонова позивається до Фонду держмайна через арешт АН-124 (З
інтернетівського видання). Форма проти кого-небудь з дієсловом позиватися
трапляється зрідка, здебільшого в непрофесійному вжитку.
Можлива ще одна прийменниково-відмінкова форма зі значенням відповіда-
ча – з ким-небудь, але за умови, що дієслово позиватися виражає значення –
“мати з ким-небудь судову справу, тривалий час судитися”: Він [шляхтич] мав
діло в волость, позивався за млин з своїми спільниками, власниками того мли-
на (І. Нечуй-Левицький); – Пан Стадницький знову позивається з лісовиками
(М. Стельмах).
Є кілька прийменниково-відмінкових форм, що вказують на причину, привід
для позивання. Найпоширенішими з-поміж них є форми з первинними при-
йменниками за, через та похідним книжним прийменником з приводу: Це
колись було, що знав тільки сусід сусіда та й то, коли позивалися за межу
(Ю. Яновський); Це брат його, Перс на ймення, з яким після смерті батька Ге-
сіод почав позиватися за спадщину (З інтернетівського видання); Польща не
має наміру позиватися до України через ненадходження російського газу (З
інтернетівського видання); Громадяни України не можуть позиватися до Росії
з приводу повернення їх заощаджень СРСР (З інтернетівського видання).
Отже, форми, уживані з дієсловом позиватися для означення особи відпові-
дача, розрізняються обсягом значень іменників та сферами свого побутування: в
офіційному професійному вжитку переважають форми на кого-небудь і до
кого-небудь, у непрофесійному – проти кого-небудь. Прийменниково-відмінкові
форми, що визначають причину позивання, так само неоднакові за своїм стиліс-
тичним використанням: не мають обмежень форми з прийменниками за і через,
книжне забарвлення властиве формі з прийменником з приводу.
Катерина Городенська
|