Спроба охопити неохопне
Рецензія на монографію: М.М. Торчинський. Структура онімного простору української мови: Монографія. – Хмельницький: Авіст, 2008. – 546 с.; Структура онімного простору української мови. Частина ІІ. Функціонування власних назв. – Хмельницький, 2009. – 374 с....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2010
|
| Назва видання: | Українська мова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37714 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Спроба охопити неохопне / В. Лучик // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 135-140. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37714 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-377142012-10-21T12:13:36Z Спроба охопити неохопне Лучик, В. Рецензії та огляди Рецензія на монографію: М.М. Торчинський. Структура онімного простору української мови: Монографія. – Хмельницький: Авіст, 2008. – 546 с.; Структура онімного простору української мови. Частина ІІ. Функціонування власних назв. – Хмельницький, 2009. – 374 с. Book review on: M.M. Torchynskyi. Struktura onimnoho prostoru ukrayins’koyi movy: monografiya. — Khmel’nyts’kyi: Avist, 2008. — 546 s.; Struktura onimnoho prostoru ukrayins’koyi movy. Chastyna II. Funktsionuvannya vlasnych nazv. — Khmel’nyts’kyi, 2009. — 374 s. 2010 Article Спроба охопити неохопне / В. Лучик // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 135-140. — укр. 1682-3540 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37714 811.161.2:81’373.2 uk Українська мова Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди |
| spellingShingle |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди Лучик, В. Спроба охопити неохопне Українська мова |
| description |
Рецензія на монографію: М.М. Торчинський. Структура онімного простору української мови: Монографія. – Хмельницький: Авіст, 2008. – 546 с.; Структура онімного простору української мови. Частина ІІ. Функціонування власних назв. – Хмельницький, 2009. – 374 с. |
| format |
Article |
| author |
Лучик, В. |
| author_facet |
Лучик, В. |
| author_sort |
Лучик, В. |
| title |
Спроба охопити неохопне |
| title_short |
Спроба охопити неохопне |
| title_full |
Спроба охопити неохопне |
| title_fullStr |
Спроба охопити неохопне |
| title_full_unstemmed |
Спроба охопити неохопне |
| title_sort |
спроба охопити неохопне |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Рецензії та огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37714 |
| citation_txt |
Спроба охопити неохопне / В. Лучик // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 135-140. — укр. |
| series |
Українська мова |
| work_keys_str_mv |
AT lučikv sprobaohopitineohopne |
| first_indexed |
2025-07-03T19:31:09Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:31:09Z |
| _version_ |
1836655386285834240 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 135
УДК 811.161.2:81’373.2
СПРОБА ОХОПИТИ НЕОХОПНЕ
М.М. Торчинський. Структура онiмного простору української
мови: Монографiя. – Хмельницький: Авiст, 2008. – 546 с.;
Структура онiмного простору української мови. Частина II.
Функцiонування власних назв. – Хмельницький, 2009. – 374 с.
© В.В. ЛУЧИК, 2010
Власні назви становлять невизначену кількість у лексичній системі
української мови, тому різні аспекти їх практичного аналізу ще
довго будуть не вичерпані. Зокрема, «вічними» є проблеми встанов-
лення етимології давніх онімів, стандартизації нових назв, створення
різнотипних загальнонаціональних ономастичних словників тощо.
Водночас українська ономастика на початок ХХІ ст. досягла помітних
практичних результатів, які гідно представлені у двотомній енцикло-
педії «Слов’янська ономастика» (Варшава-Краків, 2002–2003), і по-
требувала монографічного теоретичного узагальнення, яке б відбива-
ло її сучасний стан. Таке дослідження здійснив Михайло Миколайо-
вич Торчинський, заявивши про себе як про одного з провідних
теоретиків вітчизняної ономастичної науки. Свідченням цьому стала
рецензована монографія у двох частинах «Структура онімного про-
стору української мови» (2008 і 2009 рр.), загальним обсягом 920 сто-
рінок, нещодавно захищена докторська дисертація з відповідної теми
й активна участь в ономастичному житті України та за її межами.
Уже зі вступу до двох частин і першого розділу першої частини
відчувається, що автор кваліфіковано проаналізував здобутки вітчиз-
няних і слов’янських фахівців, запропонувавши власне бачення дея-
ких нерозв’язаних проблем національної теоретичної ономастики,
присвячених семантичній і формальній структурі онімів, їх типоло-
гічному об’єднанню в певні класи та групи, визначенню статусу та
особливостей функціонування в українській мові. На перший погляд
видається, що автор прагне охопити неохопне (пор. хоча б залучені до
аналізу близько 25 000 власних назв), зловживає використанням чу-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2136
Лучик В.В.
жих думок, вдаючись до частого цитування, але прочитання праці за-
свідчило, що він зумів запропонувати не механічну сукупність зде-
більшого відомих результатів, а їх гармонійний синтез як цілісну сис-
тему й сучасну ономастичну теорію.
Відповідно до поставленої мети і завдань монографія чітко структу-
рована. Обидві її частини містять вступ, по три основних розділи, за-
гальні висновки і список використаної літератури. У розділі І «Історія
ономастичних класифікацій» першої частини монографії (с. 10–121) ви-
кладено теоретичні засади досліджень, пов’язані з аргументацією осно-
вних положень щодо сутності й диференційних ознак власних назв, ме-
тодикою їхнього аналізу й типологією в працях вітчизняних та зарубіж-
них ономастів. Розглядаючи зазначені аспекти, автор постійно тримає в
полі зору основні думки інших дослідників від античності й до сучас-
ності, пропонуючи логічні узагальнення і власні висновки. Завдяки вра-
хуванню особливо важливого для вивчення власних назв зв’язку мов-
них і позамовних чинників, що свідчить про постійну актуальність для
ономастики методу «слів і речей», про який нині чомусь майже не згаду-
ють, здобувач наблизився до реалізації сформульованого ним надсклад-
ного завдання — «створення універсальної лінгвістичної типології топо-
німів» (ч. І, с. 31), ширше — універсальної моделі аналізу онімів. Такий
усебічний підхід до розгляду різних класів про пріальної лексики дозво-
лив Михайлові Миколайовичу сформулювати у вступі другої частини
монографії практично вичерпне визначення власних назв, яке з певни-
ми скороченнями і редагуваннями можна використати в лінгвістичних
енциклопедіях та ономастичних словниках і довідниках як нормативне:
«Власні назви, або оніми, або пропріативи — це периферійно найбільш
поширені у мові і мовленні одиниці, якими можуть бути субстантиви
(іменники і вжиті у їхньому значенні інші слова, словосполуки і речен-
ня), що використовуються для індивідуального називання одиничних
денотатів (окремих об’єктів або їхніх сукупностей як єдиного цілого), є
соціально зумовленими і суспільно закріпленими, а також вторинними,
генетично переважно похідними від апелятивів, виконують передусім
номінативну і інформаційну функції, характеризуються опосередкова-
ним зв’язком із поняттями і мають специфічні семантичні, граматичні,
функціональні та інші особливості» ( ч. ІІ, с. 5–6). Уточнення у зв’язку з
ним потребує думка, пов’язана з виділенням двох основних функцій
власних назв — номінативної та інформаційної. Не вдаючись до диску-
сії, відзначимо, що більшість ономастів до таких функцій власних назв
справедливо відносить як мінімум три: 1) номінативну (здатність нази-
вати); 2) ідентифікаційну (здатність пов’язувати онім з конкретним
об’єктом); 3) індивідуалізуючо-диференційну (здатність виділяти об’єкт
з класу однорідних і протиставляти його іншим). Щодо інформаційної
функції, то вона випливає з ідентифікаційної: без ідентифікації (по-
в’язування) власної назви з денотатом вона не несе конкретної інфор-
мації (наприклад, загальновідомий антропонім Шевченко без ідентифі-
кації його з носієм не має точного значення).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 137
Спроба охопити неохопне (рецензiя)
Ще один недолік вступу до другої частини, який поширюється і
на інші розділи монографії, це надмірна деталізація розгляданих
явищ, що, у свою чергу, спричинено згаданим прагненням до створен-
ня універсальної моделі аналізу онімів (більшість мовознавців вважає
таку класифікацію неможливою). Зокрема, запропонована автором
схема аналізу власних назв, яку він реалізував на прикладі гідроніма
Калюс у басейні Дністра (ч. ІІ, с. 121), містить 37 загалом прийнятних,
але обтяжливих для практичної реалізації пунктів.
Другий розділ першої частини (с. 122–274) присвячено система-
тизації власних назв за характером іменованих об’єктів, у зв’язку з
чим запропоновано денотатно-номінативну класифікацію онімів. У
ньому на конкретному матеріалі з використанням відповідних термі-
нів, більша частина яких створена самим автором, докладно аргумен-
товано поділ онімного простору на шість онімних полів (вітоніми, то-
поніми, космоніми, прагматоніми, ідеоніми, ергоніми), які формують
денотатно-номінативну структуру цього простору, а також здійснено
денотатно-квалітативну типологію пропріальної лексики залежно від
біологічних властивостей об’єктів, у зв’язку з чим виділено три групи
власних назв: біоніми, абіоніми та гіпобіоніми. Спираючись на чітко
виділені логічні категорії й типологічні ознаки онімів, М.М. Торчин-
ський досить переконливо систематизує за ієрархічними зв’язками
різні елементи онімного простору, кожен вид яких визначається окре-
мим терміном. З огляду на це центральною проблемою розділу ІІ є
систематизація всіх груп власних назв за типологічними ознаками і
створення за традиційною схемою «основа грецької або латинської
назви денотата + -онім» несуперечливого термінологічного апарату
як потенціалу ономастичної метамови, який становить сотні, а то й
тисячі термінів і в разі необхідності може бути застосований для ана-
лізу найдрібніших типів пропріальної лексики. Варто відзначити, що
це непросте завдання автор розв’язав загалом успішно, чим, можливо,
полегшить вибір необхідних термінів і теоретичних засад дослідникам
часткових різновидів власних назв. Наприклад, до групи означених
автором гідротериторіонімів віднесено як гіпоніми інсулоніми (власні
назви островів), архіпелагоніми (власні назви груп островів, тобто ар-
хіпелагів), літоніми (власні назви прибережних об’єктів), з-поміж
яких виділено промінентіоніми (власні назви мисів та інших виступів
у воді), рифоніми (власні назви рифів), пляжоніми (власні назви пля-
жів). У багатьох інших групах онімів такі ряди термінів сягають де-
сятків одиниць, у зв’язку з чим постає питання про доцільність їх
утворення й можливість використання. Напевно, для окремих вузько-
галузевих фахівців подібне термінологічне дроблення може бути при-
йнятним, але на загал в ономастичній практиці воно надмірно переоб-
тяжує термінологічний апарат і робить його мало придатним для до-
сліджень (пор. приклади на позначення різних видів псевдонімів
залежно від характеру денотата, сфери вживання тощо: міліті-псев-
доніми, логос-псевдоніми, спорт-псевдоніми, клерикал-псевдоніми, ар ті-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2138
Лучик В.В.
псевдоніми, белетристик-псевдоніми, псевдопоетоніми, псевдовіртуа-
лоніми, псевдоінтернетоніми, псевдокомп’ютероніми та ін.). Виходить
так, що якщо носій псевдоніма працює в науковій сфері, то в нього
логос-псевдонім, якщо він одночасно письменник, то цей самий псев-
донім є ще й белетристик-псевдонімом, якщо хтось інший ужив його
псевдонім у художній літературі — це псевдопоетонім, а його викорис-
тання автором у комп’ютерній мережі — міняє статус власної назви на
псевдокомп’ютеронім. Така деталізація ознак позначуваних явищ по-
рушує визначальні для терміносистеми принципи, у зв’язку з чим по-
дібні ряди можуть бути безкінечними, а їх використання супе речливим
і мало реальним. На наш погляд, оптимальною є рекомендація авторів
загальнослов’янського довідника «Основен систем и терминологиjа
на слованската ономастика» (Скопье, 1983) про те, що термінологія
не повинна перевантажуватися спеціальними позначеннями для кож-
ного виду об’єктів. На сьогодні це установлена позиція практично всіх
європейських ономастів, з якою здобувач не погоджується, вважаючи
прийнятним використання, крім зазначених, надскладних термінів на
зразок хоробелетристикопоетонім, який стосується використаного в
художній літературі хороніма Україна: Я вірю в Бога — в Україну
(М. Вінграновський).
Важко погодитися з протиставленням як різних видів власних
назв в українській мові вітонімів і біонімів, з віднесенням до пропрі-
альної лексики етнонімів і катойконімів, а також із виділенням в окре-
му групу онімів локативів, тобто імен у формі кличного відмінка на
зразок Таню, Михайле, що, можливо, прийнятно для російської мови,
де є звернення на зразок Коль, Тань (ч. І, с. 124) за відсутності клично-
го відмінка і стосовно якої виділяють такий клас онімів.
У третьому розділі першої частини (с. 275–470) досліджено ста-
новлення й класифікацію власних назв як специфічного класу мовних
одиниць. Як і в інших частинах монографії, автор аргументовано ви-
користовує традиційні, рідковживані та створені ним терміни, адек-
ватно застосовує заявлені в розділі І теоретичні засади, враховує дум-
ки інших дослідників у характеристиці та класифікації онімів за різ-
ними критеріями. Відносно переконливо проаналізовано мотиваційну
структуру власних назв, локативно-темпоральні атрибути пропріаль-
ної лексики, її етимологію та особливості творення. Основним заува-
женням до цього розділу є хибне тлумачення мотиваційної структури
окремих онімів та їхньої етимології. Наприклад, гідронім Джур-Джур
у Криму віднесено, з посиланнями на М.Т. Янка, до квалітативних
назв, у якій автор убачає звуконаслідувальне походження від незафік-
сованого тюрк. *dzur-dzur (ч. І, с. 309), хоч насправді він виник унаслі-
док онімізації редуплікованого географічного терміна вірменського
походження джур «вода, річка» (<yuro), який, можливо, пов’язаний з
іран. джу, джуй «струмок; річка» (див. словник Е.М. Мурзаева, с. 181).
Топонім Поділля чомусь кваліфіковано як конфіксальну (пре фік саль-
но-суфіксальну) назву (ч. І, с. 363), хоч насправді він утворився
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 139
Спроба охопити неохопне (рецензiя)
лексико-семантичним способом (онімізацією) від розмовного апеля-
тива поділля «низовинна місцевість; долина» (ВТССУМ, с. 823), який
виник за допомогою суф. *-ьj(e) від поділ «низько розташована місце-
вість, низина» (ВТССУМ, с. 822), а поділ — від діл «низ, долина»
(ВТССУМ, с. 227). Тобто ні на онімному, ні на апелятивному рівні в
Поділля конфіксації немає. З покликанням на праці К. Тищенка в док-
торській дисертації, за результатами якої видано рецензовану моно-
графію, надумано віднесено: до італізмів топонім Солучка, який спо-
ріднений з гідронімами Солука і Случ (< псл. *sъlQkъ(jь), *sъlQčь
«з’єднання (двох річок)», що мають різний ступінь вокалізації зреду-
кованого ъ- в префіксі sъ-; до феннізмів (?) назви Борзна, вона ж Бор-
зенка (з основою псл. *bъrzъ, укр. борзий «швидкий»); до ілліризмів
гідронім Горинь (< псл. *gora «гора» + -in-; пор. д.-р. горина «гориста
місцевість», яке є морфологічним варіантом твірного для назви річки
апелятива); до готизмів топонім Щира, який генетично пов’язаний з
демінутивом Щирець, похідним від географічного терміна щирець
«чистий пісок) (Шульгач, 1990: 132–133); до аварських і пізніших
монгольських назв явно автохонного віантропонімного ойконіма на
Сумщині Ображіївка (< укр. прізвищева назва Ображій), у зв’язку з
чим заявлені в рецензованій праці відповідні запозичення подекуди
виглядають недостатньо аргументованими. Непереконливими є тлу-
мачення хоронімів Камбоджа і Мозамбік як патронімічного і посесив-
ного утворень від відповідних імен родоначальника племені та шейха
(ч. І, с. 448) тощо. Посилання М. Торчинського на праці інших дослід-
ників у визначенні походження цих та інших власних назв не звільняє
його від відповідальності за пропоновану етимологію. Особливо при-
кро, що часто в мовних питаннях орієнтиром для автора є не дослі-
дження провідних українських та слов’янських ономастів, а фахівців з
інших галузей мовознавства або й узагалі нефілологів. Наприклад, не-
поодинокими є покликання на географів С.Д. Бабишина, Т.Г. Кунач,
Л.В. Петринку, М.Т. Янка, з яких двоє останніх є авторами навчаль-
них або науково-популярних праць для школярів і вчителів. Зокре-
ма, досить часто використовуваний М. М. Торчинським «Топоніміч-
ний словник-довідник Української РСР» 1973 р. та його пізніше
(1998 р.) перевидання визнані ономастами як незадовільні лінгвіс-
тичні видання (див. рецензію Є.С. Отіна в №6 журналу «Мовознав-
ство» за 1974 р., статтю В.В. Лучика в №№3–4 цього ж журналу за
2009 р. та ін.).
Не зрозуміло, чому власні назви Перун, Кілія, Світязь та ін.
(ч. І, с. 297–298), що досить переконливо пояснені в працях сучасних
ономастів, без належної аргументації кваліфіковано як назви з гіпо-
тетичною етимологією. Схильність М.М. Торчинського до надмірного
членування досліджуваних одиниць спричинилася до введення ним
менш прийнятного порівняно з традиційною трирівневою класифі-
кацією авторського поділу словотвірних типів за продуктивністю на
7 груп: 1) гегемонійна — понад 75%; 2) максимальна — 50%–75%
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2140
Лучик В.В.
(який же тут максимум?); 3) висока — 25%–50% (чому висока, коли
відсоток становить менше половини?); 4) середня — 5%–25% (серед-
ній — це 50% або близький до цього показник); 5) низька — 1%–5%;
6) мінімальна — менше 1%; 7) нульова — відсутність дериватів (ч. І,
с. 389).
Для об’єктивнішої систематизації мотивів номінації варто було
використати класифікацію онімів за принципами номінації, які є най-
загальнішими мотиваційно-семантичними категоріями, що об’єднують
власні назви за трьома характеристиками об’єкта: 1) за відношенням
до людини й суспільства; 2) за відношенням до інших об’єктів; 3) за
внутрішніми рисами і властивостями.
Основний текст другої частини монографії присвячений функці-
онуванню онімів у мовному просторі. Він досить великий за обсягом,
але водночас викликає найменше застережень. Автор побудував і чіт-
ко реалізував схему всебічного аналізу власних назв залежно від їхніх
стилістичних особливостей (ч. ІІ, с. 15–156), сфери вживання (ч. ІІ,
с. 157–200), формальної структури (ч. ІІ, с. 201–242) і денотатно-
квалітативної типології (ч. ІІ, с. 301–326). Тут він виявив широку обі-
знаність у розгляданій проблематиці й досить глибоку інтерпретацію
фактичного матеріалу. На прикладі великого масиву власних назв
М.М. Торчинському вдалося досить повно розкрити функціонально-
стилістичне розмаїття української мови й потенціал онімів у її систе-
мі. З важливих аспектів поза увагою залишилася лише проблема
співвідношення історичних назв і перейменувань, яку можна було
розглянути у зв’язку з варіантами онімів і кодифікуванням пропрі-
альних одиниць. Зауваження до цієї частини монографії зумовлене
невдалою спробою автора запропонувати власну класифікацію за-
мість апробованої в ономастичній літературі. Це стосується відхи-
лення ним поділу власних назв за поширенням, який виглядає опти-
мальним у Ю.О. Карпенка: 1) глобальні; 2) інтернаціональні; 3) наці-
ональні; 4) контактні; 5) локальні (місцеві), і введення непереконливої
власної класифікації в якій виділено: 1) загальновідомі; 2) регіональ-
но відомі; 3) локально відомі; 4) маловідомі оніми. Використані в ній
означення свідчать, що така класифікація може стосуватися суспіль-
ної відомості, а не поширеності пропріальної лексики.
Загалом рецензована праця справляє враження цілісного дослі-
дження актуальної для української ономастики проблеми, яке, по-
при дискусійні моменти, займе належне місце в українському мово-
знавстві.
Василь Лучик (м. Київ)
Vasyl’ Luchyk (Kyiv)
AN ATTEMPT TO SEIZE UNSEIZED
Book review on: M.M. Torchynskyi. Struktura onimnoho prostoru ukrayins’koyi movy:
monografiya. — Khmel’nyts’kyi: Avist, 2008. — 546 s.; Struktura onimnoho prostoru
ukrayins’koyi movy. Chastyna II. Funktsionuvannya vlasnych nazv. — Khmel’nyts’kyi,
2009. — 374 s.
|