Типізовані образні парадигми словесного втілення концепту ЖІНКА в українській мові
Статтю присвячено комплексному аналізові системи метафоричних номінативних значень «ЖІНКА» як одному з методів фігуративної вербальної презентації концепту ЖІНКА в українській лінгвістичній культурі. Розкрито механізми творення фемінно маркованого метафоричного значення, семантичне співвідношення пр...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2010
|
| Назва видання: | Українська мова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37732 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Типізовані образні парадигми словесного втілення концепту ЖІНКА в українській мові / Т. Сукаленко // Українська мова. — 2010. — № 3. — С. 81-98. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37732 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-377322012-10-22T12:15:25Z Типізовані образні парадигми словесного втілення концепту ЖІНКА в українській мові Сукаленко, Т. Дослідження Статтю присвячено комплексному аналізові системи метафоричних номінативних значень «ЖІНКА» як одному з методів фігуративної вербальної презентації концепту ЖІНКА в українській лінгвістичній культурі. Розкрито механізми творення фемінно маркованого метафоричного значення, семантичне співвідношення прямого й переносного значень, джерела оцінного змісту в метафорі, роль образно-мотиваційних компонентів у метафоричному найменуванні осіб жіночої статі, архетипність, міфологічність метафоричних фемінітивів. Звернуто увагу на динаміку концептуалізації жінки, зумовлену як зміною гендерної картини світу, так і художньою нормою ідіостилю, ситуативними емоційно-психологічними чинниками в продукуванні вторинних номінацій. The article is devoted to a complex analysis of the system of metaphoric nominations meaning «woman» as one of methods of figurative verbal representation of the ’ZHINKA’ concept in the Ukrainian linguistic culture. We also reveal mechanisms of formation of feminine-marked metaphoric meaning, semantic correlation of direct and indirect meanings, sources of the evaluative sense in a metaphora, the role of figurative-motivational components in the metaphoric nomination, archetypicality and mythology of metaphoric feminatives. The thesis pays attention to studies of mechanisms of emergence in the metaphoric feminative of gender-specific social semes at a particular sociocultural background. The principles of structuring of typical figurative paradigms with lexical-semantic groups present inside them as means of verbal personification of the ’ZHINKA’ concept in the Ukrainian language are identified. 2010 Article Типізовані образні парадигми словесного втілення концепту ЖІНКА в українській мові / Т. Сукаленко // Українська мова. — 2010. — № 3. — С. 81-98. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 1682-3540 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37732 811.161.2’271+371 uk Українська мова Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження Дослідження |
| spellingShingle |
Дослідження Дослідження Сукаленко, Т. Типізовані образні парадигми словесного втілення концепту ЖІНКА в українській мові Українська мова |
| description |
Статтю присвячено комплексному аналізові системи метафоричних номінативних значень «ЖІНКА» як одному з методів фігуративної вербальної презентації концепту ЖІНКА в українській лінгвістичній культурі. Розкрито механізми творення фемінно маркованого метафоричного значення, семантичне співвідношення прямого й переносного значень, джерела оцінного змісту в метафорі, роль образно-мотиваційних компонентів у метафоричному найменуванні осіб жіночої статі, архетипність, міфологічність метафоричних фемінітивів. Звернуто увагу на динаміку концептуалізації жінки, зумовлену як зміною гендерної картини світу, так і художньою нормою ідіостилю, ситуативними емоційно-психологічними чинниками в продукуванні вторинних номінацій. |
| format |
Article |
| author |
Сукаленко, Т. |
| author_facet |
Сукаленко, Т. |
| author_sort |
Сукаленко, Т. |
| title |
Типізовані образні парадигми словесного втілення концепту ЖІНКА в українській мові |
| title_short |
Типізовані образні парадигми словесного втілення концепту ЖІНКА в українській мові |
| title_full |
Типізовані образні парадигми словесного втілення концепту ЖІНКА в українській мові |
| title_fullStr |
Типізовані образні парадигми словесного втілення концепту ЖІНКА в українській мові |
| title_full_unstemmed |
Типізовані образні парадигми словесного втілення концепту ЖІНКА в українській мові |
| title_sort |
типізовані образні парадигми словесного втілення концепту жінка в українській мові |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Дослідження |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37732 |
| citation_txt |
Типізовані образні парадигми словесного втілення концепту ЖІНКА в українській мові / Т. Сукаленко // Українська мова. — 2010. — № 3. — С. 81-98. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| series |
Українська мова |
| work_keys_str_mv |
AT sukalenkot tipízovaníobrazníparadigmislovesnogovtílennâkonceptužínkavukraínsʹkíjmoví |
| first_indexed |
2025-07-03T19:32:07Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:32:07Z |
| _version_ |
1836655447288840192 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 81
© Т.М. СУКАЛЕНКО, 2010
УДК 811.161.2’271+371
Тетяна Сукаленко (м. Київ)
ТИПIЗОВАНI ОБРАЗНI ПАРАДИГМИ
СЛОВЕСНОГО ВТIЛЕННЯ КОНЦЕПТУ ЖIНКА
В УКРАЇНСЬКIЙ МОВI
Статтю присвячено комплексному аналізові системи метафоричних номінативних зна-
чень «ЖІНКА» як одному з методів фігуративної вербальної презентації концепту ЖІН-
КА в українській лінгвістичній культурі. Розкрито механізми творення фемінно марко-
ваного метафоричного значення, семантичне співвідношення прямого й переносного
значень, джерела оцінного змісту в метафорі, роль образно-мотиваційних компонентів у
метафоричному найменуванні осіб жіночої статі, архетипність, міфологічність мета-
форичних фемінітивів. Звернуто увагу на динаміку концептуалізації жінки, зумовлену
як зміною гендерної картини світу, так і художньою нормою ідіостилю, ситуативними
емоційно-психологічними чинниками в продукуванні вторинних номінацій.
Ключові слова: гендер, концепт, гендерний концепт 'ЖІНKA', метафоричні номінації,
метафорична парадигма, лексико-семантична група.
Лінгвістична гендерологія співвідносить мову з особистістю за
ознакою соціальної статі. На думку Л. Ставицької, «сучасна лінг-
вістика переживає своєрідний „гендерний бум”, а тому можна і слід
говорити про накопичені ідеї, напрями пошуків та експериментів, ма-
ючи на оці становлення української лінгвістичної гендерології, бо ген-
дер як ніяке інше соціолінгвістичне поняття, закорінений в умови
життя, реалії, норми і традиції певної культури» [17: 30]. Гендерні озна-
ки мовної картини світу — це «сутнісні прояви пізнання світу крізь
призму чоловічого і жіночого бачення, що інтегрують універсальні та
Світлій пам’яті професора
Лесі Олексіївни Ставицької 1
1 Л.О. Ставицька була науковим керівником кандидатської дисертації Т.М. Сукален-
ко (Ред.)
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 382
Сукаленко Т.М.
національно специфічні ознаки, оприявлюють особливості номінатив-
ної та комунікативної діяльності чоловіків і жінок, а також вплив ста-
ті на мовну практику та мовну поведінку» [Там само]. Залежність
мовних особливостей від розподілу носіїв мови за статтю існує і ви-
являється багатоманітно. В Україні гендерна лінгвістика тільки роз-
вивається, спираючись на випробувані у зарубіжній лінгвогендероло-
гії методи. Вітчизняні дослідження в цій галузі орієнтуються
переважно на російськомовний соціум, що проживає в Україні, та за-
рубіжний мовний матеріал.
Від 70-х років XX ст. активізувалися гендерологічні дослідження
в європейській, американській соціолінгвістиці, а від початку 90-х ро-
ків XX ст. — і в мовознавстві на пострадянському просторі. В Україні
над гендерною проблематикою працювали Ф. Бацевич, Я. Пузиренко,
Л. Ставицька, О. Тараненко та ін., русисти О. Горошко, Л. Компанце-
ва, О. Семиколєнова, Л. Синельникова, А. Шиліна та ін.; германісти —
О. Бєссонова, О. Дудоладова, К. Піщикова та ін.; славісти — А. Архан-
гельська, Н. Баландіна.
Неабиякий досвід в опрацюванні проблеми концептуалізації жін-
ки накопичено в російському мовознавстві. Так, реконструкцію кон-
цепту ЖІНКА дослідила В. Васюк на матеріалі англійського пареміо-
логічного та фразеологічного фондів, який містить стійкі поєднання
словосполуки з гендерним компонентом (man/woman, husband/wife,
boy/girl) і стійкі словосполуки, які відображають сприйняття жінки
лінгвоспільнотою на різних етапах розвитку суспільства; на основі
словникового та текстового матеріалу Н. Паскова структурувала кон-
цепт ЖІНКА в середньоанглійській мові. О. Чибишева розглянула
концепт ЖІНКА як базовий концепт культури, втілений у фразеології
російської та англійської мов. Ф. Мухутдінова проаналізувала кон-
цепт ЖІНКА у французькій мовній свідомості на матеріалі афорис-
тики. Л. Адоніна дослідила концепт ЖІНКА в російській мовній сві-
домості в межах семантико-когнітивного напряму когнітивної
лінгвістики. Зазначеної проблеми торкалася й О. Калугіна, яка роз-
глянула концепти ЧОЛОВІК і ЖІНКА в субстандарті російської й
англійської мов.
В українському мовознавстві привертають увагу дослідження
О. Бондаренка, який вивчав особливості лексико-семантичної струк-
тури концептів ЧОЛОВІК і ЖІНКА в український та англійській
мовних картинах світу, Ю. Абрамової, яка здійснила когнітивно-
прагматичний аналіз британських прислів’їв, що об’єктивують лінгво-
культурні концепти ЧОЛОВІК та ЖІНКА. Мовностилістичні засоби
творення гендерних образів молоді за матеріалами друкованих мас-
медіа розглянула В. Слінчук.
Водночас проблема відображення статі в українській мові зали-
шається однією з найменш розроблених. До розв’язання цієї інтер-
дисциплінарної проблеми ми підійшли з позицій лінгвокультурної
та соціокультурної реконструкції гендерного концепту ЖІНКА в
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 83
Типiзованi образнi парадигми словесного втiлення концепту ЖIНКА...
українській мові на матеріалі вторинних метафоричних номінацій
(далі — МН), які об’єктивують цей концепт.
Концепт ЖІНКА є культурним концептом, у якому виокрем-
люють образ, поняття, оцінку, що й дає право вважати метафору
одним із засобів образного втілення культурного концепту. А тому
вивчення гендерного концепту ЖІНКА передбачає когнітивно-
ономасіологічний, семантичний, прагматико-стилістичний та соціо-
функціональний аналіз МН на позначення жінки на матеріалі різ-
нотипних словників, дискурсивних практик та даних про її МН, які
наявні в структурі мовної свідомості носіїв мови.
Концепт ЖІНКА в аспекті своєї образної репрезентації
об’єктивований у складній системі мовно-виражальних засобів, зо-
крема у системі МН на позначення жінки, які зафіксовані у тлумач-
них, діалектних, фразеологічних словниках української мови, слов-
никах українського сленгу, ненормативної лексики, етимологічного
словника, функціонують у різножанрових художніх дискурсах XX —
початку XXI ст., в епістолярній спадщині українських письменників,
а також у живому уснорозмовному мовленні. Цей концепт містить,
крім визначеності смислового змісту, когнітивної параметризації ти-
пізованих образних парадигм, ще й оцінно-характеристичні ознаки,
що відображають ставлення до певного об’єкта.
Система МН на позначення жінки є одним із засобів образно-
вербальної репрезентації культурного концепту ЖІНКА. Наукова
привабливість обраного матеріалу дослідження полягає в тому, що
дослідження МН на позначення жінки дає змогу з’ясувати набір ме-
тафоричних субстантивів, які концептуалізують жінку в українській
лінгвокультурі. Це допомагає усвідомити особливості національного
світобачення в межах фрагменту мовної картини світу тією мірою,
якою гендер як соціальна стать укорінений в умови життя, реалії,
норми й традиції певної культури.
Метафора як засіб концептуалізації жінки існує в системі па-
радигм, виявляється в системі структурно-семантичних моделей,
співвіднесених із гендерними стереотипами та мікроконцептами.
Смислова та емоційно-оцінна місткість приписуваних жінці ознак і
характеристик акумульована у вторинних номінаціях, що засвідчу-
ють когнітивні схеми метафоричного переосмислення на основі ар-
хетипних символів жіночності (вода, сонце, вогонь), національних
фольклорних символів (номінації тварин, птахів, рослин), метафо-
ричних універсалій на позначення жінки (взуття, їжа). Узуальні та
оказіональні метафори на позначення жінки наявні в різнотипних
стратах української мови.
Для системи МН на позначення жінки характерна неоднакова
кількісна репрезентація в різнотипних мовних стратах та жанрово-
стильових різновидах дослідженого корпусу текстів. Домінантними
для кожної з мовно-комунікативних сфер є певні лексико-семантичні
групи МН: фольклор — «птахи», «рослини «; загальномовний мета-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 384
Сукаленко Т.М.
форичний тезаурус — «тварини», «птахи», «предмети», «міфологічні
істоти»; діалекти — «тварини», «предмети»; сленг — «тварини»,
«предмети»; власне авторський дискурс — «предмети», «рослини»,
«птахи»; опосередкований авторський дискурс — «тварини», «пред-
мети»; епістолярій — «абстрактні поняття», «рослини», «птахи».
Систему парадигм на позначення жінки в роботі структуровано
за принципом, запропонованим Н. Павлович. Для розкриття образно-
го складника концепту ЖІНКА важливо визначити типізовані образ-
ні парадигми, у структурі яких жінці атрибуються ті чи ті ознаки та
оцінки. МН на позначення жінки (метафоричні фемінітиви) структу-
рують типізовані образні парадигми, що сформувались протягом три-
валого періоду і охоплюють широкий смисловий діапазон образної
репрезентації жінки: жінка — природа, жінка — архетипна природна
стихія, жінка — тварина, жінка — птах, жінка — комаха, жінка —
рослина, жінка — артефакт, жінка — часове поняття, жінка — міфіч-
на істота, жінка — абстрактне поняття. Кожна парадигма не є
монолітною у семантичному відношенні, вона охоплює лек сико-се-
мантичні групи: жінка — архетипна природна стихія (лексико-се-
мантичні групи ВОДА (ріка, вир, струмінь джерельної води), НЕБЕС-
НЕ ТІЛО (зірка), СОНЦЕ (сонце), ВОГОНЬ (вогонь); жінка — тварина
(лексико-семантичні групи СВІЙСЬКІ ТВАРИНИ (лошиця, вівця,
кішка тощо), ДИКІ ХИЖІ ТВАРИНІ! (видра, соболиця, вовчиця тощо),
ДИКІ ТВАРИНИ (мойма, лань, жирафа тощо), ПЛАЗУНИ (змія, га-
дюка, ящірка), ЗЕМНОВОДНІ ТВАРИНИ (жаба, ропуха, карапати-
ця), ВОДНІ ТВАРИНИ (риба (рибка), вобла, плоскирка); жінка —
птах (лексико-семантичні групи ПЕРЕЛІТНІ ПТАХИ (зозулька,
ластівка), ОСІЛІ ПТАХИ (перепілка, горобчик, титаря), ХИЖІ ПТА-
ХИ (орлиця, коршак, сова), СВІЙСЬКА ПТАХА (курка, ґаґолиця, гус-
ка), ДИКА ПТАХА (куріпочка), ХАТНІ, ДЕКОРАТИВНІ, ЕКЗОТИЧНІ
ПТАХИ (канарейка, пава); жінка — рослина (лексико-семантичні
групи КВІТКА (квітка, троянда, фіалка), ДЕРЕВО (дерево, береза,
липа), РОСЛИНА (коноплина, хмелина, очеретинка), ТРАВА (трава,
травичка), ОВОЧ (морква, ріпа), ПЛІД (ягідка, сушениця, яблуко),
ГРИБИ (опеньок, печериця); жінка — артефакт (лексико-семантичні
групи ПРЕДМЕТ (річ, финтифлюшка), РЕАЛІЇ ПОБУТУ (гарба, швор-
ка, бунда), БУДІВЛІ (стодола, кошара, рудера), ПРОДУКТИ ХАРЧУ-
ВАННЯ (карамелька, шоколадка, пампушечка), КОШТОВНОСТІ,
МІНЕРАЛИ (перлина, алмаз), МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ (клавіша,
дримба, струна); жінка — часове поняття (лексико-семантичні гру-
пи ДОБА (серпанковий світанок), ПОРИ РОКУ (літо, погожа літня
днина, осінь); жінка — міфічна істота (лексико-семантичні групи
САКРАЛЬНІ ПОНЯТТЯ (ангел, богиня, мадонна), МІФОНІМИ (бере-
гиня, хоха, венера), НАЗВИ ТИТУЛОВАНИХ ОСІБ (королева, цариця,
царівна); жінка — абстрактне поняття (лексико-семантичні групи
ЕМОТИВИ (серце (серденько), душа, щастя), ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ
ПОНЯТТЯ (доля, життя).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 85
Типiзованi образнi парадигми словесного втiлення концепту ЖIНКА...
Лексико-семантична група, фіксуючи певний інваріант образно-
го бачення жінки, є системним утворенням, відкритим для поповне-
ння новими словами-образами. Останні, по-перше, забезпечують по-
трібний семантично-оцінний спектр, релевантний концептуалізації
жінки в українській лінгвокультурі; по-друге, відбивають мовні смаки
доби, літературно-художню традицію, індивідуально-авторське бачен-
ня жінки; по-третє, віддзеркалюють ознаки тендерної картини світу
серед іншого в аспекті співвідношення традиційної, патріархальної та
феміністичної ідеологій.
Фемінно марковані МН формують усталені та оказіональні пара-
дигматичні зв’язки як у структурі певного дискурсу-тексту, так і в
надтекстовому просторі метафоричних фемінітивів.
Спостережено гендерно марковані протиставлення, легітимізо-
вані загальномовною нормою або міфопоетичними уявленнями: ко-
рова (жінка) — бик, віл (чоловік); сучка (жінка) — пес (чоловік). Про-
аналізуємо ці номінації.
КОРОВА. У багатьох народів корова уособлювала родючість, до-
статок, благополуччя [15].
Про фемінну маркованість переносного й символічного значень
слова корова свідчать дані фольклорних та етнолінгвістичних студій.
В. Войтович зауважує, що «...у фольклорі... корова — жінка...» [2: 517;
13: 248]. Відомо, що «корова — …символ жінки, в українських весіль-
них піснях — наречена у весільному вбранні, в іронічних приповід-
ках — голова родини...»; «...традиційний образ для порівняння; разом
з тим корова — символ материнської любові: кожна корова своє теля
лиже...) [7: 306]. Номінація корова символізує також здоров’я жінки:
здорова (тобто огрядна), як корова; реве, як корова; очі, як у корови;
молодій бажали: Будь здорова, як корова, а плодюча, як земля [7: 306].
Пор.: здорова, як корова (Українські народні прислів’я та приказки,
1963. — С. 572).
Фемінну маркованість зооніма засвідчують словники символів
у площині протиставлення за соціостатевою ознакою корова — бик:
«...бик (чоловік — Т.С.) і корова становлять собою активний і пасив-
ний аспекти творчих сил всесвіту» [9: 261].
Той самий принцип протиставлення виявляється у народному
прислів’ї горе тобі воле, коли тебе корова коле — погано, коли жін-
ка верховодить над чоловіком. У мові сучасної художньої літератури:
Малинка не спав... Його жінку привезли, мов корову до бугая, а йому
хоч би що! (П. Загребельний. Гола душа. — С. 334), зокрема у стилі-
зованому розмовному мовленні: Ой, шо тут зробилось! Не обрису-
вать словами! Він [Пашка-бригадир] так завив, як... як наш бугай-
осємєнітєль Дормидонт на оплодотворьонній корові [Галя Сливка]
(Л. Клименко. Великий секс у Малих Підгуляївцях. — С. 85).
В українській фразеології слово корова має негативний спектр
семантики й уживається на позначення невродливої жінки: гарна, як
корова в Петрівку; гарна, як ряба корова [6: 82]; нікчемна, як безрога
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 386
Сукаленко Т.М.
корова [6: 85]; незграбної жінки: дереться, як корова на акацію [6:
87]; скаче, як корова на вербу; ходить, як корова на коньках [6: 88],
аналогічну семантику «неповоротка жінка, дівчина» [5: 140] зафіксо-
вано у львівському, тернопільському сленгах.
Слово корова групує навколо себе низку лексем і словосполу-
чень, які варіюють основну семантичну ознаку слова-метафори ко-
рова — товста жінка, про що свідчить загальномовне переносне зна-
чення «незграбна, товста жінка» [1: 576]. Напр.: Для мене створили
спеціальну структуру. Всім керувати і ні за що не відповідати, усіх
повчати, а самій — ні бум-бум, усіх наставляючи, як робити, самій не
вміти нічого. Як колгоспна корова на пастівнику: чим більше потоп-
че квіток і позгризує трави, тим гладкішою стане! (П. Загребельний.
Гола душа. — С. 334). Із загальномовним значенням номінація корова
вживається на позначення нерозумної жінки [ 1: 576].
МН корова також уживається на позначення пихатої, гонорової
жінки: пишається, як корова в хомуті (Українські народні прислів’я
та приказки, 1963. — С. 125); нещасної жінки: нещасна, як подільська
корова (Там само. — С. 185). У романі Л. Клименко словосполука ко-
рова реве референтно співвіднесена з нещасною, покинутою, нікому
не потрібною жінкою: Я бігла, не знаючи куди... Я — нещасна, покину-
та жінка, нікому не нужна, ніким не вострєбована! От лежу я, лежу і
голошу:
— Ото така моя свайба! Ото така моя судьба!..
— Шо тут за корова реве? — почулося.
Я мовчу, як Зоя Космодем’янська.
— Хто тут? — ще раз почувся мужеський голос [начальник варти].
— Це я — Галя Сливка. — жалібно пронявчала я (Л. Клименко. Ве-
ликий секс у Малих Підгуляївцях. — С. 57).
Також слово корова зафіксоване в львівському сленгу 1942–1943
рр. зі значенням «погана дівчина, жінка» [4: 223]. У народній пареміо-
логії з відтінком зневаги функціонує порівняння дрислива, як коро-
ва від лободи, що вживається на позначення повільної, нероботящої та
хворобливої жінки.
СУКА, СУЧКА. Сука («самка домашнього собаки або тварин з сі-
мейства собачих» [1:1412] як вульгаризм у переносному значенні вжи-
вається як лайливе слово переважно щодо жінок [Там само]. Зв’язок
самки собаки і пса з еротикою відомий з міфології і фольклору бага-
тьох народів. Звідси — велика кількість лайливих слів і висловів, які
виникли на основі цієї асоціації [18: 361–362].
На позначення жінки вживають МН сучка в пареміології, худож-
ніх текстах і сленгу.
Якщо сучка не схоче, то кобель не скоче (прислів’я), вульг.-
просторозм., жарт.-ірон. — якщо жінка не захоче, то статевий акт не
відбудеться; ...А там — хто встоїть? Хоч як стуляй докупи трепетні
ноги... Кажуть, як сучка не... [Розмова батька з донькою] (Л. Таран.
Зустріч після польоту. — С. 14).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 87
Типiзованi образнi парадигми словесного втiлення концепту ЖIНКА...
Метафора сучка в молодіжному сленгу вживається зі значенням
«жінка легкої поведінки, повія» [18: 361–362], у художніх текстах пов-
ністю дублюється сленгове значення:
— Попереджав же я тебе, Мусію, — сказав Созонт-диякон, коли
карлик проходив повз нас. — Чому не послухав?
— Бо-о во-она мо-оя жінка! — схлипнув карлик. — Але во-она вже
мене не любить, о-от! і зрадила мене, сучка... (В. Шевчук. Око Прір-
ви. — С. 121);
А ця жінка справді небезпечна! — подумав Анатолій... Оксана ніби
прочитала його думки, вона вклякнула перед ліжком на коліна, потяг-
нулася до руки:
— А ти мій господар, — лизнула йому долоню. — Ти правильно зро-
бив, що застрелив свого пса. Навіщо тобі два собаки? Я — твоя сучка...
(В. Слапчук. Сліпий дощ. — С. 318).
Подібно до того, як «корові» протиставляється маскулінно коно-
товане «бик», — сучці протиставляється слово-образ пес:
— Сам ти пес, доки я тобі сучка! (П. Загребельний. Брухт. —
С. 135).
Сема фемінності зберігається у слові сучка у фразеологічних мік-
ротекстах та розмовному мовленні з відтінком зневажливості: вер-
титься, як сучка на костриці — метушлива, жвава жінка; в’ється, як
сучка в сливках [6: 52]; величається, мов сучка у човні [6: 69] — чван-
лива жінка; От, сучки, каже Риня, постійно запізнюються, до цього
можеш уже звикати... (А. Дністровий. Пацики. — С. 46).
В інших дискурсах зафіксовано оказіональні, ситуативні проти-
ставлення:
• за ознакою зовнішності: жирафа (висока жінка) — суслик
(маленький чоловік):
У межах парадигми жінка — тварина привертає увагу слово жи-
рафа («африканська плямиста жуйна тварина ряду парнокопи тих з
коротким тулубом на високих і тонких ногах та з дуже довгою
шиєю...» [1: 368]), яке Ю. Винничук вживає на позначення високої
та зріст жінки, тобто відбувається перенесення на основі диферен-
ційної семи «високі, тонкі ноги та дуже довга шия»: ...Це жахливе
відчуття, коли на тебе кобіта дивиться згори, а ти копошишся, ме-
рехтиш, ста раєшся, аж поки не починаєш розуміти, що усі твої мані-
пуляції схожі на залицяння суслика до жирафи (Ю. Винничук. Вес-
няні ігри в осінніх садах. — С. 33);
• павичка (жінка, яка має привабливий зовнішній вигляд і гарне
вбрання),
сіренька птаха (жінка, яка має непомітну зовнішність і бідно
вдягнена).
Стилізація розмовної мови в художньому тексті демонструє
практично аналогічне значення номінації павичка («самка павича» [1:
874]), зокрема перенесення на основі семи «привабливе вбрання і ви-
гляд», що є словом-синонімом до слова пава. Слово павичка вступає в
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 388
Сукаленко Т.М.
контекстуальні антонімічні відношення з іншими лексемами, зокрема
сіренька птаха (жінка, яка має непомітну зовнішність і бідно вдягне-
на). Словник не фіксує лексеми павичка; цю метафору спостерігаємо
в розмовному мовленні, а саме в діалозі двох жінок. У репліці однієї з
них сіреньку птаху порівняно з номінацією павичка, що має відтінок
зневаги, іронії:
— ...Я дістану тобі якесь вбрання.
— Навіщо? Піду в тому, що зараз на мені.
— Не підеш, — спокійно, але твердо відмовила Зоряна. — Я не допу-
щу того, щоб поруч із тією павичкою ти виглядала, як сіренька пта-
ха... (Н. Очкур. Містичний вальс. — С. 197).
• за морально-етичними ознаками: фіалка (скромна жінка) — ти-
грова лілія, чайна троянда (велична жінка).
Видові номінації квітів виступають метафорами жінки. У ниж-
ченаведеній стилізованій розмові двох жінок можна простежити тон-
ке семантичне нюансування видових назв квітів фіалка — тигрова
лілія — чайна троянда, побудоване на символічному значенні кож-
ної з них. Фіалка як уособлення скромності ситуативно протистав-
ляється номінаціям, що символізують величну жінку, — тигрова лілія,
чайна троянда:
— Ія. З грецької «фіалка». — Охоче, і, як видно, не вперше, поясни-
ла вона. — Це моя мама пожартувала, вона в університеті викладає іс-
торію Давньої Греції. Хіба я схожа на фіалку?
— Ні. І якщо вже порівнювати вас із квіткою, то я б сказала, що ви
схожі на тигрову лілію. Або ще на чайну троянду.
Дякую, — всміхнулась Ія. — Тигрова лілія звучить, як музика. А тро-
янди я не дуже люблю. Вони для мене надто помпезні, надто урочисті,
якщо ви розумієте, про що я... (Н. Очкур. Містичний вальс. — С. 21).
• за соціальними характеристиками: цяця (поважна жінка) —
пузата міщанка (обмежена жінка):
ЦЯЦЯ. Лексема цяця (іграшка — в розмові з дітьми та в мові дітей
[1: 1591]) у переносному значенні, вживається на позначення вродли-
вої жінки, красуні. У поданому нижче контексті номінація цяця ак-
туалізує з відтінком іронії значення «поважна жінка», та антонімічно
протиставляється соціально маркованій номінації пузата міщанка: На
сходах він [Степан Радченко] дав волю своєму гніву. Яке нахабство! І
хто. Хто, питається? Чи не та, що він прогнав від себе як повію? Ду-
мав, як чоловік у неї [Надії], так вона цяця. А сама вона — пузата мі-
щанка! (В. Підмогильний. Місто. — С. 252).
• богиня (жінка, яка демонcтрує досконалу поведінку) — почвара
(жінка з неприйнятною поведінкою):
БОГИНЯ. В античній міфології, у язичництві та деяких східних
релігіях лексема богиня — «божество жіночої статі» [6: 45]. У пере-
носному значенні вживається як метафора на позначення жінки, дів-
чини надзвичайної, чарівної вроди, а також коханої жінки [1: 90; 6:
45]. У фразеології знаходимо порівняння: гарна, як богиня [6: 78].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 89
Типiзованi образнi парадигми словесного втiлення концепту ЖIНКА...
Інший спектр семантики: «жінка, яка демонструє досконалу по-
ведінку» (якщо почвара асоціюється з потворною поведінкою, то бо-
гиня — зразковою): Зоя зістрибнула на землю, і на її вусma випливла
переможна і ніби трохи зневажлива усмішка — поводилась вона зовсім
не як упосліджена почвара, а як богиня (В. Шевчук. Жінка-змія, Гор-
бунка Зоя. — С. 41); «жінка, що є об’єктом поклоніння, до якої шано-
бливо ставляться»: Чоловічий шовінізм — ось що це таке, причому в чи-
стому вигляді, вирішила для себе Лана, і все ж приємно, що жінка
шанована, як богиня, як мати Світла, носить однакове з нею ім’я
(Н. Очкур. Містичний вальс. — С. 134).
У наступному прикладі у номінації богиня імпліцитно закладе-
но прецедентне ім’я Афродіта («у давньогрецькій міфології — одне
з 12 верховних божеств Олімпу, богиня кохання і вроди» [1: 48]),
що мотивує появу семантичного паралелізму вивільнятися із піни
морської — роздягатися: ...хоча міг би й залишитись, помилуватись,
як вона одягається... як одягається справжня жінка. Однак... бачив
би Ганс, як вона роздягається! О, це високе мистецтво богинь, що ви-
ходять на берег, вивільняючись із піни морської під звуки небесних
флейт! (Г. Тарасюк. Дама останнього лицаря. — С. 78).
У листі П. Куліша до О. Милорадовичівни (26 січня, 1859 С.-Пб. —
С. 152) фіксуємо номінацію богиня, яка, з одного боку, вживається зі
іначенням «кохана жінка», а з другого — протиставляється актуаль-
ному для XIX ст. соціальному статусу жінки — панночка: Дайте мені
кохати Вас не недостойно, а так, щоб мені була честь на ввесь світ,
що таку пані кохав я гарячим серцем і знав, за що кохав! Пророчим
духом зрозумів її душу, серед суєтної жизні знайшов її, та й уклонивсь,
познавши, що то богиня, а не панночка!
Частина метафоричних протиставлень є соціально конотованою,
такою, що віддзеркалює, приміром, копцептуально важливе для укра-
їнського феміністичного дискурсу XIX–XX ст. протиставлення патрі-
архальне — феміністичне, модерне: горда орлиця (сильна, горда еман-
сипована жінка) — щебетлива ластівка під стріхою своєї хати (жінка
як носій стереотипних фемінних ознак). Лексема орлиця розвиває за-
гальномовне значення «про сильну, мужню людину» [1: 855], яке ба-
зується на актуалізації семи: «войовничість, здатність захистити». У
романі В. Земляка «Лебедина зграя» (С. 228) ми зафіксували такий
контекст: ...Зося орлицею налетіла на Раденьких, що здолали Рубана і
тепер, били його носаками.
В одному з листів О. Маковея до О. Кобилянської, у якому він,
на думку М. Павлишин, вдається до спроби потішити О. Кобилян-
ську словами, взятими з ніцшівського словника: «..волів, би [її] бачи-
ти гордою орлицею понад верхами гір, ніж щебетливою ластівкою
під стріхою своєї хати. Не Вам сидіти у вузькому глиняному гнізді»
[11: 139]. Контекстуальне антонімічне протиставлення несе вагоме
коцептуальне навантаження: горда орлиця — символ сильної, гордої
емансипованої жінки, щебетлива ластівка під стріхою своєї хати —
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 390
Сукаленко Т.М.
уособлення жінки як носія стереотипних фемінних ознак: балакучість,
берегиня домашнього вогнища;
• царівна, богиня (красива, гарно вбрана, кохана жінка) — панноч-
ка, сільська панночка (неосвічена, неприваблива жінка):
Слово царівна у загальномовному словнику супроводжується
ремаркою розм.: «про вродливу, гарно вбрану дівчину» [1: 1578], а в
одному з листів П. Куліша до О. Милорадовичівни (января 26, 1859
С.-Пб. — С. 152) знаходимо соціально конотоване протиставлення
царівна — сільська панночка: Ви готовитесь заміж, як сільська пан-
ночка; а я хочу, щоб Ви готовились, як царівна. Замужжє для Вас —
не веселость світова, житейськая, а подвиг героїні. От я чого од Вас
хочу!
• квочка ( жінка-домосідка) — хижачка (активна жінка).
У семантичному складі слова квочка («курка, що висиджує або
виводить курчат» [1:124]) актуалізації зазнає ядерна сема ’’висиджу-
вати курчат»: сидить, як квочка на яйцях — домосідка або лінива жін-
ка [21: 66].
У повісті П. Загребельного «Гола душа» (С. 392–393) гостро ви-
ражена протилежність цих лексем посилюється завдяки протистав-
ленню співвідносних понять: контекстуальні антоніми вступають у
певні семантичні парадигматичні зв’язки: «жінка-домосідка « — па-
сивна жінка та «жінка-хижачка « — активна жінка:
— По-вашому, сучасна жінка — це хижачка, яка виходить на по-
лювання?
— Ну, це сарказм.
— Але ви не згодні і на роль квочки, яка сидить на яєчках, поки
вилупляться курчата?
На позначення жінки деспотичної поведінки вживаються народ-
ні порівняння: розходилась, як квочка на яйцях; розходилась, як квочка
перед бурею — знервована, збуджена жінка; сердита, як квочка — дуже
розгнівана жінка [21: 65].
Протиборство патріархальної та феміністичної ідеологій віддзер-
калене в контрастному конотативному ореолі слова берегиня, відпо-
відно: символ ідеальної української жіночності — зведення статусу
жінки до другорядних суспільних ролей.
Слово берегиня органічне у концептосфері української лінгво-
культури, стало уособленням українського міфу про вічну жіночність.
Динаміка семантики цього слова-спмволу виглядає так: у прямому
значенні — «у дохристиянських віруваннях — водяна істота, русалка
(від «берег»); давнє слово брег (берег) означає й «гора»; тому назва
берегиня могла бути пов’язана з гірськими духами (в горах теж во-
дяться русалки); у переносному — жінка, яка береже і підтримує до-
машнє вогнище, виступає покровом …. у родинному колу, передусім
жінка-мати...» [7: 34].
На думку Л. Ставицької, «популярність міфологізованого кон-
цепту берегиня зумовлена наявністю семантичного компонента обе-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 91
Типiзованi образнi парадигми словесного втiлення концепту ЖIНКА...
рігання в сенсі сімейного самодостатнього простору, що у перспекти-
ві віддзеркалює сутнісний для українця ідеал сімейного затишку,
збереженого від впливу зовнішніх сил» [16: 138–139].
Слово-символ берегиня регулярно відтворють в назвах радіо- і
телепередач, книг тощо, активно вживають у різнотипних дискурсах
і розмовному мовленні: …То мусили бути незвичайні дрова, щоб така
печеня вдалася! Признавайся, Полюню, чого підсипала у вогонь, чим ча-
руєш? І засміявся вдоволено: Ти моя Берегиня! (М. Павленко. Зб. «Як
дожити до ста». Помста. — С. 9–10).
Міф Берегині, що міцно прижився в мовній свідомості україн-
ського етносу, викликає нарікання з боку феміністок, які вважають
його кітчем. Пор.: «Теорія Берегині найчастіше має підтвердити мрію
про український матріархат, який нібито існував у якомусь доісторич-
ному минулому. Вона добре вписується в потік магічного мислення,
виробленого українцями в часи бездержавності, пафосного і патетич-
ного за формою і антиісторичного за суттю. Ця теорія в цілому має
надати несправедливому зведенню статусу жінки до другорядних су-
спільних ролей романтичного серпанку» [10: 61].
Отже, конотативний ореол слова берегиня віддзеркалює проти-
борство патріархальної та феміністичної ідеологій, постаючи у синте-
зі контрастних семантичних ознак: ідеальна українська жіночність —
зведення статусу жінки до другорядних суспільних ролей.
Зауважимо, що порівняно з антонімічними парами меншу вагу
мають синонімічні пари МН. За морально-етичною ознакою синоні-
мізуються в межах мовної норми добра богиня, добрий ангел.
Фемінно маркованою слід визнати фразеологізовану словоспо-
луку добрий ангел. О. Кобилянська в листі до О. Маковея (№ 72. 28
квітня 1899 р. — С. 405) називає так свою подругу: Вона [Густа] є мій
«добрий ангел», як я її все називаю, — а в ній пізнати одну з тих не-
многих товаришок, котра мене справді любить... При ній я все оживаю.
Стільки ніжності і багатства в почутті... ну, я не знаю, як вона Вам
видасться (вона дрібна і робить вражіння цілком молодої панночки, а
трохи молодша від мене), але як Ви її пізнаєте так, як я, — Ви будете
її дуже поважати.
МН добра богиня синонімізується з проаналізованою вище сло-
восполукою добрий ангел: З жінками я «зав’язав» давно, і то по-
серйозному. Хоча що тут приховувати: була любов, було шаленство,
було кидання квітів у вікна, за якими увижалась мені богиня і мій до-
брий ангел-охоронець на все життя, була неможливість подальшого
існування без усмішки тієї богині — знаку прихильності, згоди, надії,
запоруки довічного щатя... (В. Баранов. Смерть по білому. — С. 15); Ні,
Арсена Людвиківна не перечить, не розраджує нас, але й не прощаєть-
ся ні з ким і ми ще довгенько бачили її біля хреста, як добру богиню на-
шої непевної дороги (В. Земляк. Лебедина зграя. — С. 258 ).
Цікавим видається наступний текст, у якому номінація богиня си-
нонімізується з голубкою, ангелом і протиставляється відьмі, дияволу,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 392
Сукаленко Т.М.
демону, дракону: А насправді всі жінки однакові. Богинь нема. Богинь
малює ваша уява. Але дехто із скептиків вірить у це. І щоб переконати-
ся — розлучається в пошуках богинь. Один мій добрий знайомий до ни-
нішнього дня шукає богиню, а знайти не може. Каже, взяв першу — була,
не гріх, щo забожусь, біс. Не витримав — утік. Друга виявилась відьмою.
Дременув. Третя — гірше диявола. Четверта — демон, п’ята — дракон.
Шоста здавалася голубкою, а коли пожив — гірша двох попередніх. Сьо-
ма, думав, ангел але помилився: лютіша двох попередніх і зліша трьох
останніх. Тепер живе з восьмою і каже, що коли б була схожа хоч деся-
тою частиною на першу його жінку, то була б ангелом (О. Чорногуз.
Про сни, богинь і пластилін. — С. 36).
У метафоричному фемінітиві може поєднуватися соціальна ко-
нотація та національно-культурний елемент, як приміром, в одному
з листів Лесі Українки до О. Кобилянської. Авторка заперечує вжи-
вання О. Кобилянською номінації ангел стосовно неї [Лесі Українки],
модлюючи в слові нову семантичну перспективу, яка співвідносить-
ся з соціокультурним контекстом України, де немає місця для ангелів,
тобто у фемінно маркованій номінації ангел з’являється національно-
культурний компонент.
За біологічною ознакою віку оказіональними синонімами вияви-
лися фразеологізовані метафоричні словосполуки травнева троянда,
вереснева айстра (молода жінка).
У спонтанному діалогічному внутрішньому мовленні спостері-
гаємо входження фемінно маркованого символу троянда до системи
ситуативних парадигматичних зв’язків, які нюансують значення сим-
волу: «…Дєвка. Я вам скажу — клас! Красівшої не бачив! Тіки що з гор-
бом!» — і почув виразно Геннадієве іржання, навіть його кінські зуби
побачив. «Маєш рацію, Генко, — подумав я. — Дєвка — клас, хоч і не без
ущербу!»
Приблизно те саме враження справила вона на Юрка.
Дивовижна. — сказав він. — Це ж треба, щоб так з’єдналася
краса і потворність.
Троянда й колючки. — додав я..(В. Шевчук. Жінка-змія, Горбун-
ка Зоя. — С. 8).
Експресія наступного прикладу базується на грі контрастних сло-
восполук травнева троянда, вереснева айстра. Для втілення емоцій-
ного стану молодої жінки використовується ситуативна синонімізація
цих словосполук: Тридцятисемирічна молода дружина шарілася, як
травнева троянда. Або як вереснева айстра (Є. Кононенко. Вели-
комученице кумо, 1996. — С. 37).
Значення метафоричних фемінітивів контекстуально й ситуа-
тивно зумовлене. Мінімальний контекст для актуалізації переносного
значення –атрибутивне словосполучення, у структурі якого оцінно-
характеристичний епітет семантично узгоджується з метафоричним
субстантивом: дика коза, необ’їжджена лошиця, лугова чайка тощо.
Проаналізуємо ці номінації:
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 93
Типiзованi образнi парадигми словесного втiлення концепту ЖIНКА...
КОЗА. Фемінно маркованою є МН коза. Відомо, що «у міфології
та фольклорі багатьох народів козa... виступає символом родючості й
життєвої сили» [2: 419; 13: 23]. Слово стало семантичною основою для
формування у молодіжному сленгу значення переважно з відтінком
іронії на позначення дівчини або жінки [20: 35]. У пестливій формі
кізка актуалізується набір семантичних ознак «врода, привабливість
для осіб протилежної статі»: А воно, це дурне дівчисько, і справді кізка
нівроку, позиркують в її бік і безбороді козлики, і рогаті одружені коз-
ли, та й навіть цапи, яким вже давно пора на цвинтарі тліти, а не жі-
нок очима мацати (В. Врублевський. Текля з Марією та ще хтось тре-
тій. — С. 79).
Слово кізочка у метафоричному значенні може бути апеляти-
вом — пестливою номінацією дівчини або жінки: Ану, моя кізочко, —
звернувся до жінки, — візьми оці шкарбуни та випуцуй… (Ю. Винни-
чук. Мальва Ланда — С. 210). У молодіжному сленгу коза вживається
як згруб. на позначення дівчини (жінки) легкої поведінки [18: 213].
У постійних народних порівняннях у лексемі коза акцентуються
семи, співвіднесені з такими рисами вдачі жінки: прудкість, жвавість:
прудка, як коза [6: 55]; чванливість: як коза в золоті [6: 72].
Часом натрапляємо на лексичну трансформацію фразеологізму
приблудна вівця — людина, яка порвала стосунки з тим середовищем,
до якого раніше належала, або яка збилася з правильного життєво-
го шляху; лексема вівця, референтом якої в структурі фраземи може
бути і жінка, і чоловік, замінюється словом коза, що надає вислову ви-
разної фемінної маркованості, а поява відтінку зневажливості у транс-
формованому вислові забезпечується атрибутом дика: Претендентки
терпляче перечікували його [Мирона] сказ, відгонили дружно Дзвінку
від кіношного «табору», як приблудну дику козу (Г. Тарасюк. Між пе-
клом і раєм. — С. 85).
ЛОШИЦЯ. Номінація лошиця («молода кобила» [1: 628]) вжива-
ється на позначення молодої жінки; у сучасному молодіжному сленгу
означає «жінка середнього віку» [19: 206].
У прозі Ю. Винничука (Весняні ігри. — С. 99) фіксуємо метафо-
ричне словосполучення брикатися, мов дика лошиця, яке вживається
на позначення знервованої, занепокоєної жінки: У жінок будь-якого
народу є свої конкретні частини гардеробу, які вони захищають до
останку. В галичанок — це майтки. Ви можете усе з неї поздирати,
...вона вхопиться за них пальцями, аж ті побіліють, вона буде схре-
щувати ноги в такий замок, що, здається, лише смерть змусить його
розімкнутися, буде викручуватися і брикатися, мов дика лошиця.
У В. Гітіна знаходимо номінацію приборкана кобилиця — жінка, яка
«хоче відчувати і наполегливість, і власну жорсткість, навіть бру-
тальність дикуна, тобто є знакова система того природного початку,
яке живе навіть у цивілізованої жінки» [3: 412].
У власне авторському дискурсі О. Забужко (Казка про калино-
ву сопілку. — С. 312) трапляється словосполучення необ’їжджена
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 394
Сукаленко Т.М.
лошиця, що вживається на позначення жінки, яка уникає сексуальних
стосунків з чоловіком: ...йому [Василю] хотілося її [Марії], а їй хоті-
лося — спати, спати й нічого більш, і вона спросоння хвицалася, як
необ’їжджена лошиця.
ЧАЙКА. Лексема чайка («морський водоплавний птах родини
сивкових» –[1: 1593] у фольклорі виступає «...символом засмученої
матері-вдови...» [7: 633].
У номінації чайка закладена ще з фольклору сема неспокою, тому
недаремно М. Стельмах (Чотири броди. — С. 205, 394) двічі в романі
вживає цю номінацію зі значенням «жінка у стані афекту, частіше роз-
пачу, відчаю», напр.: Данило сполохано озирнувся. До нього нерівно, як
лугова чайка, бігла якась жінка [його сестра Оксана]; ...їх таки почула
тітка Ганя, вийшла з хати, впізнала Данила, кигикнула чайкою і кину-
лась до нього з розпростертими руками...
У романі О. Гончара «Південь» (На Балатоні. — С. 31) пред-
ставлена МН чайка, образне значення якої ґрунтується на актуаліза-
ції оказіональної семи «безтурботність»: Але тоді вона [Маргіт] була
сама, убога і безтурботна, як чайка, а зараз горить під грудьми оце
неосяжне багатство, оця її крихітка Ержі!
У народно-поетичній мові лексема чайка [1: 1593; 7: 633] функці-
онує як пестливе звертання до дівчини, жінки.
В інших випадках епітет у складі лексико-семантичних груп «зо-
внішність», «риси вдачі», «психологічний стан» є основним носієм
концептуально значущої інформації в тексті: тонка видра.
О. Горбач у сленгу зафіксував слово видра («хижий ссавець із цін-
ним хутром темно-бурого кольору» [1: 133]), яке вживається на по-
значення неохайної жінки [4: 20]. Воно розвиває метафоричне значен-
ня з відтінком зневажливості «про надмірно худорляву жінку» [11:
133] із супровідними конотаціями «негарна, зазвичай зла», існування
яких підтверджують такі контексти: Усе життя пробував принаджу-
вати жінок поважністю, але хто ж тепер клюне на поважність? Оця
тонка видра? (П. Загребельний. Розгін. — С. 281); На міжнародних
курортах самі голі видри, від яких мене нудить (П. Загребельний.
Брухт. — С. 179). У закарпатських говірках слово видра вживається на
позначення енергійної та надмірно худої жінки [12: 38].
• тендітна вербичка
В. Войтович зауважує, що лексема верба («дерево або кущ із
гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностате-
вими квітками» [1: 121]) — «Боже дерево, символ не тільки Світового
дерева, а й надзвичайної життєвої сили, бо має здатність розвивати-
ся без коріння» [2: 132]. Верба структурує візуальний образ стрункої
жінки: струнка, як верба [6: 97]; тоненька, як верба [6: 98]. Пор.: Ось
тобі й тендітна вербичка [Мирослава] з карабіном на плечі, ось тобі
твоя вірна доля (М. Стельмах. Чотири броди. — С. 399).
На основі семи “гнучке гілля” слово набуває здатності уособ-
лювати естетично непривабливу зовнішність жінки: зігнулася, як
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 95
Типiзованi образнi парадигми словесного втiлення концепту ЖIНКА...
верба над водою; зігнулася, як верба при дорозі [6: 96] — горбата, крива
жінка.
Слово верба також «…уособлює материнську турботу, ласку, мрії
про щастя дитини...» [7: 73]. Фольклорну семантику засвідчує такий
текст: Плачуть похилі верби, мовчки плачуть, немов матері, і мовчки
плаче матір, як верба… (М. Стельмах. Чотири броди. — С. 418).
Верба — уособлення сумної та самотньої жінки: сумна, як верба
над водою [7: 74]; одна, як верба в полі [7: 120].
• мила кішечка
Відомо, що «кішка у багатьох міфологічних традиціях пов’язується
з місяцем (здатність змінювати форму зіниці символізує фази Місяця)
з ідеєю родючості, плідності» [15].
У християнстві кіт — Сатана, тьма, хтивість і лінощі.., а у єгиптян
кіт уособлює вагітних жінок, бо Місяць дозволяє ростити сім’ю в
утробі [14].
Закріпленість “кішки” та її синонімів, словотвірних варіантів за
фемінним референтним рядом не викликає жодних сумнівів, і про це
свідчать різночасові та різнотипні тексти й дискурсивні практики у
просторі української лінгвокультури.
Фемінна конотованість слова кішка та його дериватів з набором
таких стереотипних жіночих ознак, як “молода, гарна, лагідна, добра,
ніжна, зваблива”, послідовно актуалізується в народній пареміології,
сучасних художніх дискурсах: жонка, як кошка лащиться; лепська, як
кицька [6: 42]; ...Чого, старий облізлий котище, поліз до молодої кішеч-
ки? (Є. Кононенко. Без мужика. — С. 21); Твій кошак стогне по те-
лефону, як йому погано без милої кішечки...(Там само. — С. 26); Поки
дурні промовці деруть горло на трибуні, я [Клеопатра] муркочу, як
кішечка, до академіка: що вам найбільше подобається в жінках? Він не
задумується жодної миті: цнотливість (П. Загребельний. Гола душа. —
С. 375).
У звертанні чоловіка до жінки в інтимній розмові зазвичай
фігурують зменшено-пестливі (коток) та пестливі (киця) лексеми:
Ґандзю, котку, не цурайся Та на божу волю здайся.. (Укр. народні
пісні. — С. 385).
Слово кішка у сленгу та розмовному мовленні розвиває ме-
тафоричне значення «гуляща жінка»; «жінка легкої поведінки;
повія» [19: 175; 18: 210]. У просторозмовній мові функціонують фра-
земи драна кішка — «худа, некрасива жінка» [8: 362] та блудлива
(драна) кішка — «сексуально активна жінка, нерозбірлива у зв’язках»
[18: 210].
Наступною семантичною домінантою в метафоричній інтерпре-
тації «жінки» є асоціювання її з кішкою як еталоном таких станів і рис
вдачі, як «хижість, агресивність, злість»:
— Я чула, у тебе проблеми... — вкрадливо розпочала Оксана.
Тамара напружилася.
— Нема в мене ніяких проблем.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 396
Сукаленко Т.М.
Оксана хихикнула. Щось хиже вчувалося в цьому смішкові, наче
кішка зашипіла.
— Звичайно ж, ти жінка сучасна. Яка ж то проблема, що у доні не-
повнолітньої живіт до носа виріс — сміх один, а не проблема (В. Слап-
чук. Сліпий дощ. — С. 144); Вона [Орися] дригає ногою, б’є Гната в
групи, мов кішка, видирається на прикладок і турляє звідти отете-
рілого Дениса (Г. Тютюнник. Вир. — С. 268); Виснажена й вичерпана
до краю, зла, як кішка, повернулася я додому після чергових «примусо-
вих робіт», сподіваючись знайти перепочинок біля свого сонного Ма-
линки, а застала мужа ще знервованішого, ніж сама (П. Загребельний.
Гола душа. — С. 375); а також «хитрість»: Ось чому жінки неоднакові.
То вперті, як ослиці, то хитрі, як кішки… (П. Загребельний. Роксола-
на. — С. 188).
Серед фемінних ознак-характеристик, що виявляються у реля-
ційних стосунках з чоловікам, є “настійна необхідність вхопитися за
чоловіка і триматись його, не відпускати від себе”, що визначає се-
мантику словосполуки дика кішка: …і хотів його вбити… Але вона не
дала — випорснула з обіймів любаса і, як дика кішка, повисла на за-
конному (Г. Тарасюк. Між пеклом і раєм. — С. 86).
В англійській мові номінацією кицька називають жінку, яка вміє
чіпко вхопитися за чоловіка й триматися його [22: 376].
• занепокоєнa чапля
Лексема чапля («болотяний дикий перелітний птах з ве ликим
дзьобом, довгою шиєю і довгими ногами, який живиться комахами,
рибою, земноводними, плазунами та дрібними ссав цями» [1: 1593])
вживається в романі М. Стельмаха «Чотири броди» на позначення
запепокоєної жінки. Портретна деталь очі метафорично втілюється
в цьому образі: …підлиняла секретарка, що має поставу, ніс і очі
занепокоєної чаплі (С. 331).
На позначення старої жінки в уснорозмовному мовленні високу
активність виявляє структурно-семантична модель стара + МН на
позначення жінки з конотацією зневажливості: стара гаргара, відьма,
шкапа, калоша. Власне метафоричний елемент наведеної моделі
представлений, з одного боку, номінаціями-фемінітивами, що негативно
конотовані в лексичній системі мови (гаргара, відьма, шкапа), з іншого —
негативно оцінними оригінальними но мі на ція ми, що виникають у
спонтанному мовленні мовця (підошва, мойва, вобла, духовка). Зазвичай
негативні конотації МН співвіднесені з непривабливими рисами харак-
теру, вдачі тощо.
Метафоричні фемінітиви активно вживаються у функції апе-
лятива. Серед проаналізованих метафоричних апелятивів є такі, що
дублюють загальномовну семантику, але не втратили своєї образності,
емоційності та оригінальні апелятиви, підпорядковані комунікатив-
ній прагматичній інтенції мовців: тигр, клопіт, кара вавилонська.
Аналіз чоловічих епістолярних текстів дає підстави зробити при-
пущення: чоловіки-автори в листах до жінок частіше, ніж жінки в лис-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 97
Типiзованi образнi парадигми словесного втiлення концепту ЖIНКА...
тах до представниць своєї статі, вживають інтимізувальний присвійний
займенник моя в препозиції до метафоричного алелятива: моя голубко,
моя квіточко, моє серце (серденько). Розвиваючи думку про гендерну
диференціацію вживання присвійних займенників щодо осіб протилеж-
ної статі, зазначимо, що в словнику С. Мартінек «Український асоціа-
тивний словник», хоч із невеликою перевагою, але присвійний займен-
ник частіше актуалізується в мовній свідомості чоловіків.
Загальна кількість метафоричних слів-реакцій на стимул «жінка»
складає 412, з них чол. — 127, жін. — 285. Відповідно кількість реакцій ста-
новить: жінка — тварина (40 — 96); жінка — рослина (22 — 86); жінка —
артефакт (26 — 44); жінка — архетип на природна стихія (15 — 23);
жінка — птах (9 — 21); жінка — природа (4 — 11). Як бачимо, кількість
жіночих реакцій значно перевищує кількість чоловічих у переважній
кількості образних парадигм. Проте чоловіки активніше, ніж жінки, про-
дукують МН у межах парадигми жінка — міфічна істота (7 — 1).
Художні дискурси, уснорозмовна практика, епістолярні тексти
є тим мовним середовищем, у якому активно продукуються номіна-
ції на позначення типологічних нестереотипізованих ознак, що за-
свідчують динаміку концептуалізації жінки, зумовлену як зміною
гендерної картини світу, так і художньою нормою ідіостилю, ситуа-
тивними емоційно-психологічними чинниками в продукуванні вто-
ринних номінацій.
Запропонована модель аналізу культурного концепту за даними
його метафорично-образної репрезентації та проведене досліджен-
ня метафоричного вираження концепту ЖІНКА в українській мові
не претендує на вичерпність аналізу. Використаний у статті підхід
може бути застосований для детальнішого дослідження МН на шир-
шому текетовому матеріалі чи матеріалі певного історичного періо-
ду, а також може прислужитися для порівняльно-зіставного підходу
до вивчення МН на матеріалі кількох мов.
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / В. Т. Бусел; (уклад. і голов.
ред.). — К.: Перун, 2005. — 1728 с.
2. Войтович В.М. Українська міфологія / В.М. Войтович. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.
3. Гитин В.Г. Эта покорная тварь — женщина: Опыт док.-худ. дисс. на темы невернос-
ти, нимфомании, проституции и комплекса человеческой неполноценности / В.Г.
Гитин. — Xарьков: Торсинг, 1997. — 544 с.
4. Горбач О. Арго в Україні / О. Горбач. — Львів, 2006. — 686 с. — (Серія «Діалектоло-
гічна скриня»).
5. Горностай П.П. Гендерна соціалізація та становлення гендерної ідентичності / П.П.
Горностай // Основи теорії гендеру: Навч. посібн. / За ред. В.П. Агєєва. — К.: К.І.С.,
2004. — С. 132 — 156.
6. Доброльожа Г.М. Красне слово — як золотий ключ: Постійні народні порівняння в
говірках Середнього Полісся та суміжних територій: Навч. посіб. для студ. вищих
навч. закл. / Г.М. Доброльожа. — Житомир: Волинь, 2003. — 160 с.
7. Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури: словник-довідник / В.В. Жайво-
ронок. — К.: Довіра, 2006. — 703 с.
8. Квеселевич Д. И. Толковый словарь ненормативной лексики русского языка /
Д.И. Квеселевич. — М.: ООО «Издательство Астрель», 2003. — 1022 с.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 398
Сукаленко Т.М.
9. Керлот X. Э. Словарь символов / Х.Э. Керлот. — М.: «REFL - book», 1994. — 608 с.
10. Павличко С. Фемінізм / С. Павличко [передм. Віри Агеєвої]. — К.: Вид-во Соломії
Павличко «Основи», 2002. — 322 с.
11. Павлишин М. «Мені не соромно отворити уст про мої чувства». Неопубліковані
листи Ольги Кобилянської до Осипа Маковея / М. Павлишин.// Сучасність. —
2003. — № 2. — С. 127–143.
12. Сабадош І.В. Словник закарпатської говірки села Сокириця Хустського району /
І.В. Сабадош. — Ужгород: Ліра, 2008. — 480 с.
13. Славянская мифология. Энциклопедический словарь. — 2-е изд. — М.: Междунар.
отношения, 2002. — 512 с.
14. Словарь символов // hitp:// mirslovarei.com/content_ sim/Kot-379.html
15. Словник символів // http://www.newacropolis.org.ua/ua/interesting/symbols/
?DETAIL=3127
16. Ставицька Л.О. Гендерні стереотипи в сучасній українській мовній свідомості (за да-
ними асоціативного експерименту зі словами «жінка», «чоловік» / Л.О. Ставицька
// Наук. зап. Луганського нац. пед. ун-ту. Серія «Філологічні науки»: Зб. наук. пр.
[Поліетнічне ceредовище: культура, політика, освіта]. — Луганськ, 2004. — Вип. 5. —
Т. 3. — С. 128–146.
17. Ставицька Л.О. Мова і стать / Л.О. Ставицька // Критика. — 2003. — № 6. —
С. 29–34.
18. Ставицька Л.О. Українська мова без табу: Словник нецензурної лексики та її
відповідників / Л.О. Ставицька. — К.: Критика, 2008. — 454 с.
19. Ставицька Л. Український жаргон: Словник / Л.О. Ставицька. — К.: Критика,
2005. — 496 с.
20. Український молодіжний сленг сьогодні / Юрій Мосенкіс (ред. та післямова), Світ-
лана Пиркало (уклад.). — К.: «Мова та історія», 1999. — 87 с. — (Дослідницький семі-
нар «Мова та історія»).
21. Юрченко О.С. Словник стійких народних порівнянь / Юрченко О.С., Івчснко А.О. —
Харків, 1993. — 172 с.
22. Gender and Language. — London: Equinox, 2007. — 264 p.
Tetiana Sukalenko (Kyiv)
TYPIFIED IMAGERY PARADIGMS OF VERBAL REALIZATION
OF THE CONCEPT ZHINKA IN UKRAINIAN LANGUAGE
The article is devoted to a complex analysis of the system of metaphoric nominations
meaning «woman» as one of methods of figurative verbal representation of the ’ZHINKA’
concept in the Ukrainian linguistic culture. We also reveal mechanisms of formation of
feminine-marked metaphoric meaning, semantic correlation of direct and indirect mean-
ings, sources of the evaluative sense in a metaphora, the role of figurative-motivational
components in the metaphoric nomination, archetypicality and mythology of metaphoric
feminatives. The thesis pays attention to studies of mechanisms of emergence in the meta-
phoric feminative of gender-specific social semes at a particular sociocultural background.
The principles of structuring of typical figurative paradigms with lexical-semantic groups
present inside them as means of verbal personification of the ’ZHINKA’ concept in the
Ukrainian language are identified.
Key words: gender, concept, gender concept ’ZHINKA’, metaphoric nominations, meta-
phorical paradigm, lexical and semantic group.
|