Праслов’янська топонімія балканського ареалу як цілісне системне явище
Рецензівя на моногафію: Іліаді О.І. Слов’янські мовні релікти в топонімії Балкан. – К. – Кіровоград: Код, 2008. – 418 с.
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2010
|
| Назва видання: | Українська мова |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37770 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Праслов’янська топонімія балканського ареалу як цілісне системне явище / В. Лучик // Українська мова. — 2010. — № 4. — С. 157-163. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37770 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-377702012-10-23T12:15:17Z Праслов’янська топонімія балканського ареалу як цілісне системне явище Лучик, В. Рецензії Рецензівя на моногафію: Іліаді О.І. Слов’янські мовні релікти в топонімії Балкан. – К. – Кіровоград: Код, 2008. – 418 с. Book review on: О.І. Іliady. Slovians’ki movni relikty v toponimiyi Balkan. — Кyiv; Кіrovograd: Коd, 2008. — 418 s. 2010 Article Праслов’янська топонімія балканського ареалу як цілісне системне явище / В. Лучик // Українська мова. — 2010. — № 4. — С. 157-163. — укр. 1682-3540 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37770 049.32 + 81’373.6 – 81’373.2 uk Українська мова Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Лучик, В. Праслов’янська топонімія балканського ареалу як цілісне системне явище Українська мова |
| description |
Рецензівя на моногафію: Іліаді О.І. Слов’янські мовні релікти в топонімії Балкан. – К. – Кіровоград: Код, 2008. – 418 с. |
| format |
Article |
| author |
Лучик, В. |
| author_facet |
Лучик, В. |
| author_sort |
Лучик, В. |
| title |
Праслов’янська топонімія балканського ареалу як цілісне системне явище |
| title_short |
Праслов’янська топонімія балканського ареалу як цілісне системне явище |
| title_full |
Праслов’янська топонімія балканського ареалу як цілісне системне явище |
| title_fullStr |
Праслов’янська топонімія балканського ареалу як цілісне системне явище |
| title_full_unstemmed |
Праслов’янська топонімія балканського ареалу як цілісне системне явище |
| title_sort |
праслов’янська топонімія балканського ареалу як цілісне системне явище |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37770 |
| citation_txt |
Праслов’янська топонімія балканського ареалу як цілісне системне явище / В. Лучик // Українська мова. — 2010. — № 4. — С. 157-163. — укр. |
| series |
Українська мова |
| work_keys_str_mv |
AT lučikv praslovânsʹkatoponímíâbalkansʹkogoarealuâkcílísnesistemneâviŝe |
| first_indexed |
2025-07-03T19:34:14Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:34:14Z |
| _version_ |
1836655579707211776 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 4 157
УДК 049.32 + 81’373.6 – 81’373.2
ПРАСЛОВ’ЯНСЬКА ТОПОНIМIЯ
БАЛКАНСЬКОГО АРЕАЛУ ЯК ЦIЛIСНЕ
СИСТЕМНЕ ЯВИЩЕ
О.I. Iлiадi. Слов’янськi мовнi релiкти в топонiмiї Балкан. — Київ;
Кiровоград: Код, 2008. — 418 с.
© В.В. ЛУЧИК, 2010
Сучасна українська ономастика як самостійна наукова галузь сфор-
мувалася наприкінці 50-х — на початку 60-х рр. минулого століття,
після того як 1959 р. в Києві відбулася І Республіканська ономастич-
на нарада, що започаткувала Всеукраїнські ономастичні кон ференції,
створення національних атласів і словників, найпомітнішим з яких
став виданий 1979 р. “Словник гідронімів України”. Зосередивши зу-
силля на національній пропріальній лексиці з метою її інтеграції в
загальнослов’янські ономастичні проекти, вітчизняні вчені лише епі-
зодично досліджували оніми інших земель. Найпомітнішими з-поміж
таких були праці І.М. Желєзняк із сербо-хорватського антропонімно-
го словотвору, О.Ф. Ріпецької зі слов’янської топонімії на території
Німеччини, О.М. Скляренка з типології українських і німецьких ойко-
німів та ін. Зверталися українські мовознавці і до слов’янських гео-
графічних назв на території Балкан (наприклад, А.О. Бі лецький), але
ні вони, ні навіть південнослов’янські ономасти, які живуть на тих
землях, не досліджували всю праслов’янську топонімію балканського
ареалу як цілісне системне явище. Таку глобальну і надзвичайно
складну проблему вперше в ономастичній науці поставив і досить
успішно розв’язав у своїй монографії «Слов’янські мовні релікти в то-
понімії Балкан» О.І. Іліаді, хоч йому і перешкоджали кілька об’єк-
тивних чинників: 1) відсутність у сучасній науці (археології, антропо-
логії, лінгвістиці тощо) доведеної теорії про заселення Балканського
півострова праслов’янами до V ст. н.е.; 2) проблемність реконструкції
праслов’янського мовного суперстрату в умовах багатовікових різно-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 4158
Лучик В.В.
етнічних, зокрема й генетично не споріднених, нашарувань; 3) фак-
тична неможливість досконалого знання живих і мертвих слов’янських,
грецьких, албанських, фракійських, іллірійських, кельтських, роман-
ських, германських, тюркських та інших діалектів і мов, що важливо
для відтворення інформації про доісторичні етнолінгвальні процеси
на такій складній території.
Досягнення поставленої мети передбачало розв’язання низки
конкретних завдань (усього їх 5), яким автор підпорядкував чітко
продуману, оптимальну структуру монографії. З багатьох важливих
наукових положень, що випливають з проведеної реконструкції
праслов’янської топонімії балканського ареалу, виділимо як визна-
чальні два: 1) гіпотеза про експансію носіїв праслов’янського мовлен-
ня та інфільтрацію праслов’янських діалектів на Балкани до V ст. —
щонайменше в ІІІ–ІV або й у ІІ ст. н.е.; 2) поширення праслов’янської
мовної норми і фонетичних інновацій на Балкани з паннонського аре-
алу як імовірної прабатьківщини слов’ян. Так чи інакше з цими теоре-
тичними положеннями пов’язана методологія дослідження та етимо-
логічний аналіз фактичного матеріалу, що не викликає серйозних
зауважень. На жаль, зазначені та інші положення автор не обґрунто-
вує в спеціальному теоретичному розділі. Натомість у невеликому за
обсягом розділі 1 «Slavica на Балканах: найдавніші сліди» основне
місце займає етимологічний аналіз слов’янських топонімів балкан-
ського ареалу як своєрідний критерій визначення надійності теоре-
тичних висновків щодо досліджуваного явища. Залежно від характеру
й поширення реконструйованого матеріалу увагу зосереджено на
проб лемах вивчення найдавніших слідів інфільтрації («першої хвилі»)
слов’янської мовної норми в межі балканського ареалу (розділ 1.1.) і
на слов’яно-грецьких контактах та умовності їхнього датування (роз-
діл. 1.2.).
Розділ 2 присвячено праслов’янському ономастичному супер-
страту Греції. Це найважче завдання в монографії і з погляду мате-
ріалу, і з погляду недостатньої вивченості праслов’янських топоні-
мів на грецьких землях (в Україні з цієї проблеми відомі лише статті
А. Біле цького, а з інших славістів багато уваги цьому питанню при-
діляв М. Фасмер). О.І. Іліаді успішно з’ясував специфіку пра сло в’ян-
ських гідронімів на території Греції, класифікувавши їх за чотир ма
групами: 1) топоніми з широким колом слов’янських від по від ни-
ків; 2) топоніми з відповідниками в південнослов’янському ареалі;
3) топоніми з відповідниками в західно- і східнослов’янському ареа-
лах; 4) слов’янські топоніми Греції без точних слов’янських від-
повідників. Уже сам поділ на відповідні групи передбачає не лише
обґрунтований етимологічний аналіз назв, а й добре знання та квалі-
фіковану оцінку того праслов’янського фонду, який виявлено ін-
шими дослідниками або лексикографічно зафіксовано на Балканах і
за їхніми межами. Автор переконливо етимологізує більшість гео-
графічних назв, пропонуючи немало нових пояснень (наприклад,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 4 159
Праслов’янська топонiмiя балканського ареалу як цiлiсне системне явище
Ζώριơτα не як сумнівне у фаховій літературі *Ζagorišče, а як імовірні-
ше *Žarišče “випалене сонцем чи вогнем місце”; стор. 29); поглиблює
й уточнює прийнятні етимології (напр., Βελέơι як посесив *Velešь <
*Veles-jь з *Velesъ або *Vel’eslavъ; с. 49).
Протиставлення грецького (неслов’янського) та півден но сло в’ян-
ського топонімного простору, який досліджено в наступному розділі,
цілком виправдане. Зауваження викликає у зв’язку з цим лише від-
сутність як окремого етномовного компонента албанського ареалу,
який хоч і є незначним, але відрізняється від грецького та пів ден но-
сло в’янського на Балканах.
Доводячи один з основних висновків монографії про те, що в
V ст. н.е. слід убачати не початок інфільтрації, а етап затухання однієї
з перших етнічних хвиль на Балканському півострові, О.І. Іліаді спи-
рається насамперед на вагомі мовні факти, досконале використання
порівняльно-історичного методу, письмові фіксації явно слов’янських
онімів у джерелах ІІІ–V і наступних століть. При цьому визначено
чіткі критерії зарахування балканських гідронімів до праслов’янських,
основні фонетичні процеси в праслов’янських діалектах і звукові змі-
ни в південнослов’янських мовах, що дозволило реконструювати
праслов’янські назви на території Балкан і відрізнити їх від тих, які
пізніше виникли на цій території внаслідок основної міграції і закріп-
лення тут слов’ян у VІ–VІІ ст. Зокрема, переконливим є висновок про
те, що “приклади з формулою tart, talt/tolt вважаємо грецькою нота-
цією дометатезних структур, а не албанською фонетичною адаптацією
зі зворотною метатезою південнослов’янських trat, tlat” (с. 18), а та-
кож про діалектне членування пізньопраслов’янської мови на терито-
рії Греції за поведінкою звукосполучень “губний + j”, переходом псл.
[ü] в [і], вимовою [ě] тощо. Автор виявив значні паннонсько-балканські
топонімні збіги, внаслідок чого встановив, що рух носіїв пра сло-
в’янських діалектів відбувався двома незалежними потоками з пан-
нонського ареалу. Зіставляючи лексичні та фонетичні ознаки сло-
в’янізмів у Греції з південно- і непівденнослов’янськими паралелями,
а також виявивши прошарок праслов’янізмів, які не мають аналогів у
болгарському й македонському ономастиконах, О.І. Іліаді спростовує
поширену теорію про належність наріч грецьких слов’ян винятково до
болгаро-македонської гілки південнослов’янських мов.
Перелік цікавих, а подекуди і нових рішень складних ономастич-
них проблем у другому розділі можна продовжувати, але жанр рецензії
не дозволяє це зробити сповна. Можна лише підсумувати, що досить
високий науковий рівень і теоретичне та практичне значення отрима-
них результатів забезпечило послідовне дотримання автором принци-
пів системності та історизму, які становлять методологічну основу до-
слідження. Тому якщо й виникають якісь зауваження або дискусійні
моменти, то вони зумовлені не надуманими теоріями й бездоказовими
тлумаченнями в монографії, а складним характером фактичного мате-
ріалу, який нерідко дає підстави для неоднозначних висновків.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 4160
Лучик В.В.
Сильні сторони, як і поодинокі зауваження, що виявлені в розді-
лі 2, знайшли свій розвиток у третьому розділі “Праслов’янська гідро-
німія південнослов’янських мов”, який є найбільшим за обсягом
(с. 137–367). І в ньому абсолютна більшість етимологій переконливо
аргументована, пояснена із залученням значного матеріалу з різних
мов і з використанням надійної джерельної бази.
Зауваження, які стосуються переважно однакових за характером
викладу другого і третього розділів, такі:
1. Дослідження ґрунтується на аналізі гідронімів, а інші класи
топонімів залишено поза увагою, що звужує тему монографії й потре-
бує пояснення. Крім того, відсутність теоретичного розділу не означає
відмову від теоретичних узагальнень, що випливають з проаналізова-
ного фактичного матеріалу. Такі вкраплення є поодинокими в словни-
кових статтях, які становлять суть першого, другого і третього розді-
лів, і частково на початку розділів.
2. І в першому, і в наступних розділах давньогрецькі літери та
їхні сполучення в праслов’янських топонімах подекуди тлумачаться
по-різному, а аргументація того чи того графічного значення подається
в тексті лише принагідно. Було б доцільно згрупувати всі греко-
слов’янські буквено-звукові відповідники в розділі 1, а вже від них
відштовхуватися при читанні античних фіксацій.
3. Лінгвістична гіпотеза О.І. Іліаді про масове переселення
праслов’ян iз Паннонії, яка не є “першою” прабатьківщиною слов’ян,
у ІІІ–ІV ст. н.е. значно виграла б, якби здобувач підкріпив її
археологічними та антропологічними свідченнями, які, на жаль, зовсім
не залучаються, та врахуванням важливих історичних фактів. З
останніх уважаємо істотним Велике переселення народів ІІІ–V ст.
н.е., що пов’язане з міграцією могутнього гунського союзу, до якого
частково входили і слов’яни, зі сходу на захід аж до столиці Римської
імперії. Принаймні в цей час, який визнано в рецензованій праці
періодом першої великої експансії слов’ян на Балкани, більше
позамовних причин для такого процесу створили гуни, які частково
витіснили з Північного Надчорномор’я східних слов’ян та готів, ніж
відносно спокійна Паннонія.
У зв’язку з питанням про прабатьківщину слов’ян, остаточне вирі-
шення якого автор справедливо визначає справою майбутнього, не по-
годжуємося з висновком про те, що бас. Прип’яті, Сейму і середня час-
тина течії Дніпра не претендують на місце зародження слов’ян як
етносу, тому що “в гідронімії цих територій (і загалом на українських
теренах) відсутня велика кількість архаїчних назв, натомість наявних у
російській, білоруській, західнослов’янській гідронімії (часто без лехіт-
ських аналогів) і на Балканах” (с. 366). Виходить, що прабатьківщина
слов’ян могла бути або й була скрізь навколо України, але не в ній. Не
вдаючись до дискусії з цього приводу, вкажемо на два важливі для цьо-
го питання моменти: 1) наявність архаїчних гідронімів переважно на
слов’янських землях, що оточують Україну, відображає т. зв. “закон ір-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 4 161
Праслов’янська топонiмiя балканського ареалу як цiлiсне системне явище
радіації”, коли архаїчні елементи витісняються з ядра розвитку якогось
явища на периферію (пор. поширеність саме на периферії архаїчних ді-
алектизмів у будь-якій слов’янській мові); 2) щодо незначної кількості
архаїчних праслов’янських назв у гідронімії України порівняно з інши-
ми слов’янськими землями, то це твердження не зовсім коректне, бо
лише у відносно невеликому за територією межиріччі Західного Бугу й
Случі на Волині В.П. Шульгач реконструював понад 600 пра сло в’ян-
ських гідронімів, з яких немало з основами, що вийшли з ужитку.
4. Визнаючи гіпотетичність значної кількості етимологій у науці,
особливо коли йдеться про доісторичний праслов’янський мовний
фонд, неможливо однозначно і без застережень пояснити походження
всіх без винятку слів. Тому є зауваження щодо деяких етимологій,
запропонованих у монографії О.І. Іліаді. Наведемо лише кілька дис-
кусійних прикладів. Праформу топоніма *Altina досить надійно по-
яснюють у мовознавстві або як суфіксальне утворення від і.-є. *el-/*al-
з розширювачем -t- у значенні “текти, лити” (пор. латв. aluôts
“дже рело”), або як похідне з протетичним А- від кореня let-, який має
подібне значення1. Значно менше підстав убачати тут, усупереч
принципу висхідної звучності, втрату початкового S- в псл. *Soltina,
яке, до речі, збереглося у відповідному географічному терміні різних
слов’янських мов (пор. чес. slatina “торф’яне болото”, словац. slatina
“болото”, рос. солотина “болото із застійною водою” та ін. (стор. 19).
Топонім Βελάς (VІ ст.) у Фракії як псл. *Velesъ пов’язано з д.-р. тео-
німом Вєлєсъ, в основі якого апелятив *velesъ «володар, велитель», що
містить корінь псл. *veleti + -esъ (с. 124–125). Але навряд чи теонім
або загальна назва діяча могли бути перенесеними безафіксним
способом на географічний об’єкт. Така трансонімізаційна модель у
слов’янських мовах не продуктивна, і цю закономірність не спростовує
запропонована аналогія до російського топоніма Устинья, утвореного,
на думку автора, від жін. імені Устинья (а може, від ГТ устье?), бо в
останньому є фіналь -ья, яка формально збігається з посесивним *-ьjа
(пор. рос. бабья, волчья), що сприяло її переосмисленню (конверсії).
Не переконує походження назви Miliota < *Mileta від апелятива *milota
“приємність, радість” (с. 33), бо перенесення абстрактних іменників
на водні об’єкти також не притаманне слов’янським мовам (такі
поодинокі назви виникли як ідеологічні знаки лише в радянській
ойконімії та ергонімії). Сумнівним видається тлумачення гідроніма
Ζερέτςι як псл. *Ζьrьcь < *zьrěti “дивитися” (пор. рос. зрец “свідок,
очевидець”) (с. 57). Більше підстав існує, щоб пов’язувати його з псл.
*žьrьcь “жрець”, спорідненим із *žьrtva “жертва”, лит. girti “хвалити,
вихваляти” та ін.2 Пояснення гр. Μπράτι як посесива *bratьjь “братів”
1 Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі / Відп. ред.
О.С. Стрижак. — К.: Наук. думка, 1985. — С. 17.
2 Етимологічний словник української мови: В 7 тт. / Гол. ред. О.С. Мельничук. — К.:
Наук. думка, 1985. — Т.2. — С. 204, 194.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 4162
Лучик В.В.
не переконливе насамперед через функціонування в праслов’янсь-
кій мові як основного варіанта прикметника *bratьskъjь. Більш об-
ґрун тованим уважаємо зв’язок з алб. Веrat < слов. *Вělъgradъ, на що
вка зував М. Фасмер (стор. 100). Малоймовірним є утворення назви
р. Л’уча, укр. Луча ’’способом топонімізації псл. *luča “промінь”… за
оптичними характеристиками водного об’єкта” (с. 231–232). При род-
нішим є його походження як відантропонімного посесива на *-jа або
як похідного від географічного терміна *lukъ.
5. Віддаючи належне високому науковому рівню етимологічного
аналізу назв у монографії, вкажемо на необхідність не лише виділяти
афікси, а й визначати їхню функцію, словотвірне значення, що важли-
во для з’ясування етимології деяких слів. Наприклад, назва Κατούνα
пояснюється як похідне на -una, -уnь/-уnі від ГТ *kοtъ “закут і т.ін.”
або від *katatі(sę) “катати, рухати, пересувати” (стор. 59-60). Якщо
ж урахувати взаємодію псл. *-unь, *-уnь/*-уnі переважно з іменними
основами3, а також його конкретизуюче географічне значення, то
з’являється більше підстав на користь першої етимології. Нема
пояснення функції та словотвірного значення суф. *-іčь у гідронімі
*Ваrіčь, утвореному від ГТ *bаrа (с. 114), а це важливо ще й з того
погляду, що дослідники здебільшого визначають за цим формантом
винятково демінутивно-патронімічну функцію, що не відповідає
стану речей у топонімії. Особливо цінною була б інформація про
словотвірне значення й функції форманта *-іса в тих гідронімах, які
автор зараховує до лексико-семантичних утворень від омонімічних
апелятивів: *Оrlіса < *оrlіса “самиця орла” (с. 259), *Vьlčіса < *vьlčіса
“самиця вовка” (стор. 321), *Sоkоlіса < *sоkоlіса “самиця сокола” (стор.
295), *Ріjаvіса < *ріjаvіса “різновид паразита, який присмоктується до
тіла”, “вид рослини” (с. 345) та ін. Визнаючи можливість збереження
язичницьких витоків перенесення деяких культових назв тварин
на водні об’єкти, все ж не можемо погодитися з масовим (та ще й
“матріархальним”) характером цього явища, тим більше що глибинний
етимологічний аналіз подібних топонімів підтверджує їхню мотивацію
конкретними фізико-географічними ознаками об’єктів, а не безафіксне
перенесення на них анімалістичних апелятивів. Тому в назвах на
*-іса більше підстав убачати топонімне значення цього суфікса і його
приєднання в такій функції до відповідних основ з актуальною для
географічних об’єктів семантикою: *Vьlčіса < *vеlktі “волокти, тягти”,
звідки і *vьlkъ, *Ріjаvіса < *ріjаvъ “такий, який п’ють або з якого п’ють”,
*Оrlіса могло виникнути за допомогою слов’янського форманта -іса
від тюркського ГТ оrеl/оrіl “вугол, клин землі в межиріччі тощо” і т.ін.
Монографію завершують змістовні загальні висновки (щоправ-
да, дещо переобтяжені прикладами з реконструкціями), які виплива-
ють із проведеного дослідження. Загалом достатнім є список вико-
3 Slownik prasłowiański / Pod red. F. Sławskiego. — Wrocław etc., 1974. — T. I. — S. 139–
141.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 4 163
Праслов’янська топонiмiя балканського ареалу як цiлiсне системне явище
ристаної різномовної літератури з 276 позицій, вагомою є джерельна
база праці. У зв’язку з цим можемо лише зауважити, що в рецензова-
ній книзі варто було б використати праці таких українських славіс-
тів й ономастів, як О.С. Мельничук, Г.П. Півторак, В.Г. Скляренко,
Т.Б. Лукінова, О.Б. Ткаченко, І.А. Стоянов, В.В. Левицький, Ю.О. Кар-
пенко, Є.С. Отін, В.П. Петров, О.С. Стрижак, В.А. Бушаков та інших,
які мають вагомі здобутки в дослідженні тих проблем, що розв’язував
О.І. Іліаді.
Висловлені зауваження є здебільшого частковими або рекомен-
даційними і не впливають на загальний висновок про високий науко-
вий рівень монографії, яка є ґрунтовним дослідженням актуальної для
слов’янського мовознавства проблеми. Її наукові положення й отри-
мані результати належним чином аргументовані, характеризуються
новизною і мають велике теоретичне та практичне значення. Немає
сумніву, що рецензована праця приверне увагу фахівців не лише в
Україні, а й за її межами, де цікавляться проблемами славістики.
Василь Лучик (м. Київ)
Vasyl’ Luchyk (Kyiv)
PRIMITIVE SLAVONIC LANGUAGE TOPONYMY OF THE BALKAN NATURAL
HABITAT AS INTEGRAL SYSTEM PHENOMENON
Book review on: О.І. Іliady. Slovians’ki movni relikty v toponimiyi Balkan. — Кyiv;
Кіrovograd: Коd, 2008. — 418 s.
|