Етнодемографічні процеси на Закарпатті (І – початок ІІІ тисячоліття)

У статті розглянуто передумови та наслідки етнодемографічних процесів на теренах українського етноісторичного Закарпаття.Археологічнітаписемніджерелазасвідчують,що,починаючиізсерединиVIст.,україдомінувало слов’янське, а з VIII–IX ст. – східнослов’янське та давньоруське населення. Вторгнення угорців...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Тиводар, М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнографія
Schlagworte:	Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37879
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Етнодемографічні процеси на Закарпатті (І – початок ІІІ тисячоліття) / М. Тиводар // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 1. — С. 4-31. — Бібліогр.: 109 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37879
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-378792012-10-25T12:14:09Z Етнодемографічні процеси на Закарпатті (І – початок ІІІ тисячоліття) Тиводар, М. Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті У статті розглянуто передумови та наслідки етнодемографічних процесів на теренах українського етноісторичного Закарпаття.Археологічнітаписемніджерелазасвідчують,що,починаючиізсерединиVIст.,україдомінувало слов’янське, а з VIII–IX ст. – східнослов’янське та давньоруське населення. Вторгнення угорців не змінило етнічної ситуації в краї. Лише з XI ст. угорці почали включати терени етноісторичного Закарпаття до складу Угощини. Цей процес супроводжувався поселенням там німецьких колоністів, а з XIV ст. – поселенців на «волоському праві». У 1526 році після поразки угорських військ під Могачем до краю переселилася значна частина угорців. Дані переписів-ревізій XVIII ст. і переписів населення XIX–XX ст. розкривають перебіг етнодемографічних процесів в окресленому регіоні та процеси асиміляції українців-русинів угорцями й словаками. У результаті асиміляційних процесів українська етнічна територія на південних відрогах Карпат у 20–30-х роках ХХ ст. скоротилася до 22,3 тис. км2. The article is about the prerequisites and consequences of the ethnodemographical processes within the Ukrainian ethnohistorical Zakarpattia. The archeological and written sources confirm that the Sclavinian population had been prevailing in the land from the middle of the 6th century till the 8th . 9th centuries when the Eastern Sclavinian and the ancient Rus tribes replaced the former people. The Hungarian invasion did not change the ethnical situation in Zakarpattia. Only since the 11th century the Hungarians had been occupying some lands of the ethno-historical Zakarpattia into Hungary of that time. This process was been accompanied by the settling of the German colonists there, while since the 14th century . of the settlers on the Walachian law. After the Hungarian army defeat near Mohacs in 1526 a considerable part of the Hungarians transmigrated to the land. The materials of the 18th-cent. censuses-revisions and the 19th.20th-cent. censuses expose a flow of the regional ethnodemographical processes and a flow of the assimilative processes when the Hungarians and Slovaks had been incorporating the Ukrainians-Rusyns. As a result of the assimilative processes the Ukrainian ethnical territories on the southern Carpathian branches decreased to 22,300 km2 in 1920s . 1930s. 2010 Article Етнодемографічні процеси на Закарпатті (І – початок ІІІ тисячоліття) / М. Тиводар // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 1. — С. 4-31. — Бібліогр.: 109 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37879 323.11+314.1(477.87) uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті
spellingShingle	Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Тиводар, М. Етнодемографічні процеси на Закарпатті (І – початок ІІІ тисячоліття) Народна творчість та етнографія
description	У статті розглянуто передумови та наслідки етнодемографічних процесів на теренах українського етноісторичного Закарпаття.Археологічнітаписемніджерелазасвідчують,що,починаючиізсерединиVIст.,україдомінувало слов’янське, а з VIII–IX ст. – східнослов’янське та давньоруське населення. Вторгнення угорців не змінило етнічної ситуації в краї. Лише з XI ст. угорці почали включати терени етноісторичного Закарпаття до складу Угощини. Цей процес супроводжувався поселенням там німецьких колоністів, а з XIV ст. – поселенців на «волоському праві». У 1526 році після поразки угорських військ під Могачем до краю переселилася значна частина угорців. Дані переписів-ревізій XVIII ст. і переписів населення XIX–XX ст. розкривають перебіг етнодемографічних процесів в окресленому регіоні та процеси асиміляції українців-русинів угорцями й словаками. У результаті асиміляційних процесів українська етнічна територія на південних відрогах Карпат у 20–30-х роках ХХ ст. скоротилася до 22,3 тис. км2.
format	Article
author	Тиводар, М.
author_facet	Тиводар, М.
author_sort	Тиводар, М.
title	Етнодемографічні процеси на Закарпатті (І – початок ІІІ тисячоліття)
title_short	Етнодемографічні процеси на Закарпатті (І – початок ІІІ тисячоліття)
title_full	Етнодемографічні процеси на Закарпатті (І – початок ІІІ тисячоліття)
title_fullStr	Етнодемографічні процеси на Закарпатті (І – початок ІІІ тисячоліття)
title_full_unstemmed	Етнодемографічні процеси на Закарпатті (І – початок ІІІ тисячоліття)
title_sort	етнодемографічні процеси на закарпатті (і – початок ііі тисячоліття)
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37879
citation_txt	Етнодемографічні процеси на Закарпатті (І – початок ІІІ тисячоліття) / М. Тиводар // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 1. — С. 4-31. — Бібліогр.: 109 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT tivodarm etnodemografíčníprocesinazakarpattíípočatokííítisâčolíttâ
first_indexed	2025-07-03T19:43:12Z
last_indexed	2025-07-03T19:43:12Z
_version_	1836656143993143296
fulltext	44 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 Простори українського етноісторичного За- карпаття майже повністю співвідносять- ся з Верхнім Потиссям, яке за сучасним адміністративно-територіальним поділом включає Закарпатську область України, Схід- ну Словаччину, північні райони Саболч- Сатмарського комітату Угорщини, Сату Мар- ського та Байя Марського повітів Румунії. Ще наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. територія українського етноісторичного За- карпаття майже повністю збігалася з тери- торією Верхнього Потисся і займала площу 50 тис. км2. До його складу входили Марамо- роський, Угочанський, Березький, Ужанський, Земплинський, Списький, Шариський, Абуй- Торнянський, Сатмарський, Саболчський, Ге- мерський та Боршодський комітати тогочасної Угорщини. Уже на кінець 30-х років ХІХ ст. площа етноісторичного Закарпаття зменшила- ся до 41,7 тис. км2. Але ще в Саболчському, Сатмарському, Гемерському та Боршодському комітатах проживало від 3 тис. до 5 тис. ру- синів. На середину ХІХ ст. до територій, де переважало русько-українське населення, на- лежали лише Марамороський, Угочанський, Березький, Ужанський, Земплинський і Ша- риський комітати. Їхня площа охоплювала по- над 28,4 тис. км2 [1, 12–14, ХХІ–ХХХ; 2, 105]. На кінець ХІХ – початок ХХ ст. тери- торія етноісторичного Закарпаття зменшилася до 22,3 тис. км2. Домінуюче русько-українське населення проживало лише в чотирьох східних комітатах: Ужанському, Березькому, Угочан- ському та Марамороському, площа яких ста- Михайло Тиводар ЕТНОДЕМОГРАФІ ЧНІ ПРОЦЕСИ Н А ЗА К А РП АТ ТІ (І – ПОЧ АТОК ІІІ ТИСя ЧОлІТ Тя ) У статті розглянуто передумови та наслідки етнодемографічних процесів на теренах українського етноісторич- ного Закарпаття. Археологічні та писемні джерела засвідчують, що, починаючи із середини VI ст., у краї домінувало слов’янське, а з VIII–IX ст. – східнослов’янське та давньоруське населення. Вторгнення угорців не змінило етнічної ситуації в краї. Лише з XI ст. угорці почали включати терени етноісторичного Закарпаття до складу Угощини. Цей процес супроводжувався поселенням там німецьких колоністів, а з XIV ст. – поселенців на «волоському праві». У 1526 році після поразки угорських військ під Могачем до краю переселилася значна частина угорців. Дані переписів-ревізій XVIII ст. і переписів населення XIX–XX ст. розкривають перебіг етнодемографічних про- цесів в окресленому регіоні та процеси асиміляції українців-русинів угорцями й словаками. У результаті аси- міляційних процесів українська етнічна територія на південних відрогах Карпат у 20–30-х роках ХХ ст. ско- ротилася до 22,3 тис. км2. Ключові слова: асиміляція, білі хорвати, Верхнє Потисся, етноісторичне Закарпаття, етнонім, етнос, Карпат- ська Україна, слов’яни, угорці, українці. The article is about the prerequisites and consequences of the ethnodemographical processes within the Ukrainian ethno- historical Zakarpattia. The archeological and written sources confirm that the Sclavinian population had been prevailing in the land from the middle of the 6th centurie till the 8th – 9th centuries when the Eastern Sclavinian and the ancient Rus tribes replaced the former people. The Hungarian invasion did not change the ethnical situation in Zakarpattia. Only since the 11th century the Hungarians had been occuping some lands of the ethno-historical Zakarpattia into Hungary of that time. This process was been accompanied by the settling of the German colonists there, while since the 14th century – of the settlers on the Walachian law. After the Hungarian army defeat near Mohács in 1526 a considerable part of the Hungarians transmigrated to the land. The materials of the 18th-cent. censuses-revisions and the 19th–20th-cent. censuses expose a flow of the regional ethnodemographical processes and a flow of the assimilative processes when the Hungarians and Slovaks had been incorporating the Ukrainians-Rusyns. As a result of the assimilative processes the Ukrainian ethnical territories on the southern Carpathian branches decreased to 22,300 km² in 1920s – 1930s. Keywords: assimilation, White Croatians, the Upper Potyssia, ethno-historical Zakarpattia, ethnonym, ethnos, Carpathian Ukraine, colonization, Sclavinians, Hungarians, Ukrainians. УДК 323.11+314.1(477.87) 55 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті новила 17,9 тис. км2 [3, 5], на прилеглих до Ужанського комітату теренах Східної Сло- ваччини (3,5 тис. км2) та прилеглих до Мара- мороського комітату просторах Сатмарського комітату (900 км2) [3, 24; 4, 50; 5, 50]. Саме в цих межах українці етноісторичного Закарпаття прагнули в 1919 році возз’єднатися з Україною. Про це свідчить рішення з’їзду закарпатських русинів-українців від 21 січня 1919 року, у якому зазначалося: «Всенародні збори угорських русинів українців з дня 21-го януара 1919 року виказують з’єднати всіх ру- синів українців с комітатів Мараморош, Угоча, Берег, Унг, Земплин, Шаріш, Спіш и Абаутор- на и приручение русинами украинцями заселе- них земель до Соборної України» [6, 2–5]. У Гемерському, Боршодському, Саболчсько- му та Сатмарському комітатах у 1810 році налі- чувалося лише 49,2 тис. україномовних мешкан- ців. А в 1910 році тут нараховувалося 240 тис. греко-католиків, але з них лише триста осіб були україномовними [2, 111]. Саме за рахунок цих ко- мітатів протягом ХІХ ст. відбувалося скорочення українських етнічних територій Закарпаття до вже названих 22,3 тис. км2. Подальше скорочен- ня окресленої території пов’язане з мадяризацією і словакізацією її мешканців. Так, у 1810 році в Земплинському, Шариському та Спиському ко- мітатах проживало 195,7 тис. греко-католиків, з-поміж яких 185,2 тис. вважали себе русинами. А в Земплинському й Шариському комітатах ще в першій половині ХІХ ст. русини-українці були домінуючим етнічним компонентом [2, 111]. За підрахунками І. Коломійця, у 1900 році в Земплинському комітаті проживало 150 тис., у Шариському – 80 тис., у Спиському та ін- ших комітатах – 25–30 тис. русинів-українців [7, 385–386]. Після Першої світової війни й розпаду Австро-Угорщини, згідно з рішенням Між- народної конференції в Сен-Жермені від 10 вересня 1919 року, частина українського етноісторичного Закарпаття під назвою Під- карпатська Русь, площею 12 617 км2, опинилася в складі новоствореної держави Чехословаччина [4, 4–5]. Територія Підкарпатської Русі нині майже повністю збігається з територією Закар- патської області, що охоплює 12,8 тис. км2. У 1938 році Карпатська Україна (колишня Підкарпатська Русь) зазнала чергових тери- торіальних втрат. У результаті першого Ві- денського арбітражу (2.ХІ.1938) Карпатська Україна втратила 1523 км2 (Ужгород, Мука- чеве, Берегівський район) і в етнічно україн- ських межах її площа становила 11 094 км2. На цій території проживало 552 тис. осіб, з яких українців – 414 тис. (75,4 %), євреїв – 68 тис. (12,3 %), угорців – 27 тис. (4,9 %), чехів і словаків – 18 тис. (3,2 %), румунів – 13 тис. (2,3 %), німців – 9 тис. (1,6 %), ін- ших – 0,3 % [8, 41]. У березні 1939 року Угор- щина повністю окупувала Карпатську Україну, перейменувала її на Підкарпаття, зменшила її територію, віднісши міста Виноградів (Сев- люш), Тячів і Солотвино до «матірної угор- ської держави». Натомість на заході до Під- карпаття було приєднано Собранецький округ із тридцять одним українським селом, які раніше входили до складу Словаччини. У ре- зультаті цих змін площа Підкарпаття станови- ла 12 060 км2 [9, 715; 10, 9; 11, 59]. 15 липня 1939 року угорська влада здійсни- ла перепис населення на Закарпатті. Отрима- ні результати призначалися для службового користування. Їх, а також уточнені дані про площу, оприлюднили О. Бонкало, І. Гашпар та Л. Тіррінг. Площа тогочасного Закарпаття охоплювала 12 146 км2, а загальна чисельність населення становила 671 962 особи, з яких 84,4 % – українці, 7,1 % – угорці, 4,2 % – словаки, 2,5 % – німці, 2 % – інші [11, 59; 12, 177; 13]. Згідно з тогочасним територіально- адміністративним поділом, до складу Закар- паття входило дванадцять округів: Рахівський, Тячівський, Хустський, Воловський (Міжгір- ський), Великосевлюський (Виноградівський), Іршавський, Мукачівський, Свалявський, Великоберезнянський, Перечинський, Ужго- родський, Собранецький [12, 177]. У жовтні 1944 року колишню Підкарпатську Русь (Карпатську Україну) визволили радянські війська, у листопаді 1945 вона ввійшла до складу 66 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 Радянського Союзу, а 22 січня 1946 року було створено Закарпатську область у складі Радян- ської України, площею 12,8 тис. км2. Незначне збільшення площі області відбулося за рахунок включення до неї Чопа з околицями. Археологічні матеріали засвідчують, що території етноісторичного Закарпаття були за- селені 1 млн років тому [14, 20]. На теренах Карпатського ареалу, що був зоною контактів різноетнічних племен, відбувалося формуван- ня ряду індоєвропейських етнічних спільнот. Однією з них була фракійська етнічна спільнота ІІ–І тис. до н. е. У ІІІ – середині І ст. до н. е. про- відну роль у житті Потисся відігравали кельти, а протягом І ст. до н. е. – на початку ІІ ст. н. е. – даки. Під час Маркоманських воєн (160– 180-і роки) у Карпато-Дунайський ареал прони- кли германські племена, у ІІ–ІІІ ст. – сармати, з кінця ІV – до середини V ст. – гуни, після розгрому гунів у 454 році – геніди, а з почат- ку VІ ст. – слов’янські племена [14, 282–283, 287, 292, 296–297, 304]. Проникнення слов’ян на терени етноісто- ричного Закарпаття датовано ІІ–ІІІ ст. Вони були пов’язані з етнокультурними утвореннями носіїв черняхівської культури і культури кар- патських курганів [14, 29–30; 15, 225]. Най- більше дискусій викликають пам’ятки культури карпатських курганів. Деякі вчені пов’язують її з етносоціальною групою карпів, що сформу- валася на основі гето-дакійських традицій і до- мішків різноетнічних елементів. Згодом вони були асимільовані слов’янами і стали предками літописних хорватів. Так, культуру карпатських курганів пов’язують зі слов’янським етногене- зом [16, 148–152]. Інші дослідники формуван- ня культури карпатських курганів пов’язують зі співжиттям гето-дакійських і слов’янських етнічних елементів, слов’янізацією гето-даків та формуванням тих рис культури карпат- ських круганів, які пов’язані зі слов’янськими старожитностями наступної історичної доби [15, 235]. Окремі науковці культуру карпат- ських курганів пов’язують із фракійським пле- менем костобоків, які населяли Верхнє Потис- ся та верхів’я Прута і Дністра [14, 301–302]. У часи Великого переселення народів кінця ІV–V ст. найчисленнішими серед переселенців на етноісторичне Закарпаття були різнопле- мінні групи слов’ян, які тут зустріли попередніх слов’янських переселенців, залишки даків, гепі- дів, сарматів та ін. Уже в V ст. культура кар- патських курганів зникає, а групи гето-даків не фіксуються. Можливо, вони відійшли на Прут, де спричинили розвиток культури карпатських курганів як давньослов’янської [17, 52; 18, 5]. Раптове зникнення культури карпатських курга- нів та зникнення гето-даків (як окремої етнічної спільноти), радше, пов’язане з їх слов’янізацією. Очевидно, у V ст. групи різноетнічного насе- лення проживали на теренах етноісторичного Закарпаття вже в умовах етнокультурного домі- нування слов’ян. Це підтверджується тим, що в термінології полонинських українців-скотарів у Карпатах до наших днів збереглися дакофракізми «урда», «дзер», «поді шор», «ватра», «струнґа», «царок» та ін. [19, 10–13; 20, 67–68, 72, 78; 21, 40; 22, 57–58, 136, 193; 23, 233, 251–253, 387–389, 405–407]. Майже завжди при проникненні нових ет- нічних спільнот господарсько-культурні традиції місцевого населення, принаймні їх частина, пере- давалися прибульцям, які, засвоюючи їх швидше, адаптувалися до нового природно-географічного й соціального середовища. Змінюючи один од- ного, зазначені вище етноси не зникли безслідно. Кожен з них зі своїми господарсько-культурними традиціями ставав етнічним і культурним під- ґрунтям для наступного, який засвоював досяг- нення попередників, вносив щось своє у місце- ву етнокультурну традицію, і так аж до появи в Східних Карпатах слов’ян. Переселенські групи слов’ян відзначалися мобільністю, демократичністю суспільного й гро- мадського життя. Це стимулювало слов’янізацію гето-даків та інших етнічних груп. Слов’янізація місцевого населення підтверджується й антрополо- гічними матеріалами. Вивчення соматологічних, дерматогліфічних і одонтологічних ознак та ана- ліз груп крові доводять, що у формуванні укра- їнців карпатського антропологічного типу взяли активну участь гето-дакійські (давньофракій- 77 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті ські) морфологічні компоненти з їх динарськими ознаками [24, 18]. Угорські арехологи намагалися довести, що до приходу угорців Верхнє Потисся було «без- людним» або мало незначну кількість населен- ня. Археологічні дослідження 70–90-х років ХХ ст. спростували це. На цій «безлюдній» території лише в межах Закарпатської області виявлено понад п’ятдесят слов’янських посе- лень VІ–ІХ ст., у тому числі вісім поселень VІ–VІІ ст. У словацькій частині етноісто- ричного Закарпаття знайдено кілька десятків ранньослов’янських пам’яток, а в румунській частині – двадцять п’ять слов’янських посе- лень VІ–ІХ ст. [14, 313–315]. Доба ранньослов’янських пам’яток VІ– VІІ ст. – це час розквіту празької культури Потисся й Прикарпаття. Із середини VІ ст. перебування слов’ян у Середньому Подунав’ї та Потиссі зафіксовано в писемних джерелах. Цими слов’янами були хорвати, які мешкали в Українських Карпатах і далі на захід уздовж Карпат аж до витоків річок Вісли й Одера. Ві- рогідно, у 560 році вони створили самостійне військово-політичне об’єднання («славінію») Велика Хорватія, яка була етнокультурною співплемінністю генетично споріднених пле- мен [25, 134; 26, 3, 7, 8; 27, 93–94]. Перші відомості про хорватів залишив візантійський імператор Константин Багрянородний. Ведучи мову про переселення хорватів на Балкани, він зазначав, що частина їх залишилася на бать- ківщині й відома під назвою «білохорвати». Останні продовжували проживати на теренах Галичини й Верхнього Потисся [25, 19–20, 134; 28, 57–60, 84; 29, 164; 30, 434; 31, 78]. У 622 році після розгрому аварами військово-політичного об’єднання хорватів східна їх частина в Карпатах і на теренах етноісторичного Закарпаття розділилася на кілька етнотериторіальних співплеміннос- тей. Загалом Верхнє Потисся в VІ–VІІ ст. заселяли носії празької культури, тобто «білі хорвати». До археологічних пам’яток цієї доби в межах Закарпатської області відносяться поселення в Береговому, Чопі, Ужгороді, у селах Галоч, Холмок, Зняцеве, Буча, Блатне Ремети та ін. [14, 320; 32, 161]. Загалом ранньослов’янські пам’ятки Верх- нього Потисся представлені поселеннями з дев’ятнадцяти місцезнаходжень. У Закар- патській області вони розміщувалися від верхів’я Тиси, у межиріччі річок Боржава й Серне, уздовж середньої та нижньої течії Ужа, а в Східній Словаччині – уздовж се- редньої течії Торіси. У кінці VІІ – протягом VІІІ ст. відбулося масове заселення Верх- нього Потисся слов’янськими племенами [14, 316, 339, 345]. Давньослов’янські пам’ятки VІІІ–ІХ ст. також виявлені в низовинних і передгірських районах етноісторичного Закарпаття. Їх належ- ність до східнослов’янського світу підтверджує майже повна ідентичність житла, посуду, по- ховальних обрядів і знарядь праці з тими, що виявлені на теренах Прикарпаття та Правобе- режної України [32, 161–162; 33, 31–34; 34, 313–318, 321–322]. Слов’янські старожитнос- ті VІІІ–ІХ ст. хронологічно пов’язані з більш пізнім списком східнослов’янських племен у «Повісті минулих літ», а тому їх пов’язують з культурно-історичним розвитком білих хорватів в українському Передкарпатті та Верхньому Потиссі. Білі хорвати на етноісторичному За- карпатті були компактною і стабільною співпле- мінністю. Поряд з ними проживали нечислен- ні групи аварів, які після розгрому у 803 році Аварського каганату слов’янізувалися так, що їх не можна вирізнити ні за могильниками, ні за поховальними обрядами [14, 342–343; 35, 12–14; 36, 180–185]. Загалом у VІІІ–ІХ ст. на просторах етноісторичного Закарпаття до- волі стрімко зростала кількість поселень як у низовинах, так і в середньогір’ї та в північно- західних гірських районах. На сьогодні тут виявлено сто тридцять три давньослов’янських поселень та низку городищ, поховань і залізо- робних центрів [14, 323, 336–337; 32, 74–82, 162–163, 170; 33, 34–35]. Після падіння Аварського каганату населені слов’янами землі етноісторичного Закарпаття опинилися під впливом чи в складі Болгарської 88 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 держави. Франкські хроніки згадували тут кілька місцевих, залежних від Болгарії ранньо- державних утворень [14, 342; 10, 48–49; 37, 192–193]. У VІІІ ст. у Верхньому Потиссі іс- нував союз ободритів на річці Бодрог, що зга- дується в писемних джерелах під 824 роком, у Словаччині – Нітрянське князівство, південні- ше – Блатенське князівство, на території Тран- сильванії – два князівства [10, 48]. У 896 році угорські племена через Верець- кий перевал удерлися на Закарпаття. Анонім- ний автор хроніки «Ґеста Гунгарорум» писав, що, перетнувши сніжні гори (ідеться про Кар- пати), угорці зупинилися біля Мукачевого, а місцеві мешканці «злякались і добровільно підкорились Алмошу» [38, 27]. Але шлях від перевалу долиною Латориці позначений по- хованнями знатних угорських воїнів. У Верх- ньому Потиссі вже відомо понад тридцять місцезнаходжень таких одиничних і групових поховань [14, 356–357]. Крім того, західніше Ужгорода біля села Земплин Східнословаць- кого краю виявлено багато поховань угорських воїнів та могилу їхнього вождя Алмоша, який загинув при спробі взяти штурмом Земплин- ське укріплення [37, 202–204]. Це свідчить, що місцеве слов’янське населення чинило ор- ганізований збройний опір завойовникам. А оскільки організація військового опору ви- магає наявності владних інституцій, то можемо припустити існування на теренах історичного Закарпаття певного політичного утворення. Народна традиція і автор хроніки «Ґеста Гунга- рорум» пов’язують його з іменем легендарного князя (дуки) Лаборця [10, 47; 38, 27]. Деякі українські автори стверджують, що джерела не уточнюють, кого за Карпатами завойовували мадяри, що навіть «автор “Діяння угрів” [«Ґеста Гунгарорум». – М. Т.] нічого певного не повідо- мляє про підкорене мадярами населення» [39, 73–74]. Але це не так. Автор зазначеної хроні- ки наголошує, що біля Мукачевого проживали «місцеві жителі – слов’яни» [38, 27]. Окремі дослідники, не зважаючи на по- дібність матеріальної культури й говірок на- селення етноісторичного Закарпаття з тими, що поширені на Правобережній Україні, став- лять під сумнів його належність у VІІІ–ІХ ст. до східного слов’янства [39, 73]. Визначний чеський славіст Л. Нідерле вважав, що східні слов’яни у Верхньому Потиссі з’явилися задов- го до ІХ ст. [40, 168]. А відомий український мовознавець Й. Дзендзелівський довів, що в го- ворах українців Закарпаття збереглося чимало рис, притаманних періоду східнослов’янської, і навіть спільнослов’янської, єдності [41, 5]. Український мовознавець М. Антошин стро- катість говірок української мови Закарпаття пов’язував з тим, що край заселяли вихідці зі східнослов’янських племен хорватів, дулібів, уличів і тіверців. На його думку, це засвід- чує гідроніміка Закарпаття, що має багато спільного з гідронімікою Прип’яті та Дністра. (Назви річок Пиня, Уж, Тур’я, що впадають у Прип’ять, є і на Закарпатті – Пиня, Мала Пиня, Уж, Тур’я; ріка Ірша в Київській області і ріка Іршавка та селище Іршава на Закарпат- ті й т. ін.) [42, 8]. У районі Токайських гір на теренах Угорщини східнослов’янські хорвати стикалися з південнослов’янськими хорватами. Усе це дає підставу стверджувати, що протя- гом другої половини І тис. простори Верхнього Потисся заселяла співплемінність білих хорва- тів, поряд з якими проживали незначні групи вихідців зі східнослов’янських співплеміннос- тей тіверців, уличів, дулібів [37, 218–223]. Угорські племена недовго перебували в по- низзі Латориці й Ужа. Жодне з них не зали- шилося в межах етноісторичного Закарпаття. Їх вабили рівнини Подунав’я, багатства країн За- хідної Європи й Візантії. Після відходу угор- ців землі етноісторичного Закарпаття протягом Х–ХІ ст. були за межами інтересів угорської держави. Слов’янські пам’ятки Х–ХІ ст. лише в Закарпатській області представлені горо- дищами в Ужгороді і селі Вари (Боржавське городище), поселеннями біля сіл Дрисіна, Чи- надієве, Червеневе, Ратівці, Осій, поховання- ми та керамічними виробами [32, 157–158]. За свідченням аноніма, Ужгородське укріплення було зруйноване 896, а Боржавське – 903 року [38, 27–28]. Доказом того, що на теренах 99 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Верхнього Потисся проживали білі хорвати, може бути їх участь у походах київських князів на Царгород у 907 і 972 роках, прийнятті ними самоназви «русини» після походів Володимира Великого в Карпати в 981 і 992 роках [12, 68– 70; 24, 21]. Із захопленням Києва варягами- русами в 930-х роках і утворенням Руської держави політонім «Русь» поширився на всю територію держави, а самоназва «русини» ста- ла традиційною для її населення [39, 70, 74]. Після 992 року писемні джерела не згадують білих хорватів. Останні, очевидно, інтегрували- ся в складі Київської Русі, прийняли самоназву «русини», «руські люди», утверджувалась їх руська етнокультурна самоідентифікація. Уже в 1031 році угорські аннали називали Імре – сина угорського короля Стефана І – «князем русь- ким» [3, 6]. З цього приводу М. Грушевський писав про західні руські землі: «По всій імо- вірности се була Русь не тільки політична, а й етнографічна – остільки докладно вона відпо- відає пізнішим етнографічним границям» [43, 218]. Поширення політоніма «Русь» і етноніма «русини» пов’язується з можливим входженням етноісторичного Закарпаття до складу Руської держави. Важливим є питання державно-політичної належності етноісторичного Закарпаття в ІХ– ХІ ст. С. Пап доводить, що на короткий час Верхнє Потисся опинилося в складі Руської дер- жави Володимира Святославича. Це можливо, бо кордони Русі, Угорщини та Польщі сходилися біля укріплення Саліс (Соляний град), тобто біля нинішнього міста Солнок в Угорщині. А це озна- чає, що землі Закарпатської області та Східної Словаччини входили до складу Русі [37, 219– 221]. Ще за часів правління угорського короля Стефана І (975–1038) Тиса була прикордонною річкою Угорської держави. Деякі історики, спираючись на повідомлення хроніки «Ґеста Гунгарорум», стверджують, що Верхнє Потисся перебувало під політич- ним контролем Болгарії часів царя Симеона (892–927), у період правління якого вона контролювала соляні копальні у верхів’ях Тиси й Мороша у Трансильванії. А угор- ський мовознавець М. Меліх навіть ім’я ле- гендарного князя Лаборця виводив з тюрко- болгарської мови. Окремі дослідники сфери впливу Болгарії поширюють майже на все етноісторичне Закарпаття (аж до річки Ла- борець), у межах якого зафіксовано понад тридцять п’ять топонімів «Осой», що вважа- ється результатом болгарських впливів. Інші автори доводять, що західна частина етноіс- торичного Закарпаття й Східна Словаччи- на перебували під впливом Великої Моравії часів правління Святопулка (871–894) чи навіть входили до її складу [10, 48–49; 24, 22; 39, 34–37; 43, 221–222; 44, 421–423; 45, 108–109; 46, 246–248; 47, 397–404; 48, 154–155]. Певною мірою це також під- тверджує анонім, який писав, що в 903 році угорці взяли штурмом укріплення Боржава, яке належало болгарському царю Салану (Семеону) і полонили його вояків [38, 28]. З цього приводу С. Пап слушно зауважив, що панування візантійського обряду в русинів- українців етноісторичного Закарпаття, у тому числі Пряшівщини, заперечує входжен- ня територій Східної Словаччини до складу Великої Моравії. Якби це було саме так, то русини-українці сповідували б, як і словаки, католицизм, бо вже з кінця ІХ ст. у Великій Моравії домінувала католицька церква [49, 102–103]. У часи правління угорського короля Сте- фана І (997–1038) етноісторичне Закарпаття ще не входило до складу Угорської держави. У 1031 році було підкорено населені русинами території Нижнього й Середнього Потисся, а Стефан І призначив свого сина Емерика на- місником цих земель з титулом «Князь ру- синів» («dux Ruizorum»). Згодом цю посаду обіймав брат короля Андрія І (1047–1060) Бейла, потім – майбутній король Соломон (1063–1047) та королі Коломон (1095–1116) і Алмош (1095). Емерик був намісником насе- лених русинами Нижнього й Середнього По- тисся, що творили «Руську марку» («Marchia Ruthenorum»). До її складу не входили терито- рії сучасної Закарпатської області та Пряшів- 1010 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 щини [10, 277; 37, 260–262, 264–265, 277, 523; 43, 488; 50, 18–25; 51, 122–123]. Наяв- ність значної кількості русинів у Середньому Потиссі підтвердив у 1092 році Собор угор- ського короля Ладислава в м. Забовч Саболч- ського комітату (нині – центр Гайдудорозької греко-католицької єпархії) [37, 277]. Отже, поширення етноніма «русини» на етноісторичному Закарпатті почалося лише з першої половини ХІ ст. Стійке збереження аж до ХХ ст. самоназви «русини», а також похід- них від нього – «руська мова», «руська віра», «руська церква», «руський край», засвідчує досить високий рівень релігійної і етнічної кон- солідації та самоідентифікації русинів. Захоплення угорцями Верхнього Потисся відбувалося поетапно. На початку ХІІ ст. угор- ці закріпилися на рівнинних теренах, зокрема в Ужгороді, Мукачевому та Береговому. На кінець першої половини ХІІІ ст. вони вже за- хопили всю територію Східної Словаччини та Закарпаття. Кордон між Галицькою Руссю й Угорщиною проходив по вершинах вододільно- го хребта. За часів правління Лева Данилови- ча (1264–1301) Галицько-Волинська держава контролювала частину етноісторичного Закар- паття від села Вишкове до Шариського коміта- ту [10, 53]. Процес включення Верхнього Потис- ся до складу Угорщини засвідчено поширенням комітатського територіально-адміністративного устрою. Так, у 1202 році було створено Спись- кий, у 1214 – Земплинський і Ужанський, у 1227 – Шариський, у 1262 – Угочанський, у 1263 – Березький, а в 1303 – Марамороський комітати [52, 25–26]. У ході утвердження влади угорських фе- одалів у містах і містечках з’явилися угорські поселенці, були засновані русько-угорські та угорські села в низовинних районах. Запро- шені німецькі колоністи як ремісники й купці підселялися в міста й містечка та в руські села. Виключно німецьких поселень тоді не було створено [10, 56; 52, 66–67]. У березні 1241 року монголи через Верецький перевал удерлися у Верхнє Потисся. Увесь край, як і вся Угорщина, зазнав значних руйнувань. Монголи винищили багатьох угорських магна- тів і шляхтичів. Королі почали запрошувати до країни магнатів-католиків і шляхтичів з Тиролю, Баварії, Італії, Балкан, надавали їм величезні маєтки з уже існуючими руськими селами. Вони прибували на етноісторичне Закарпаття без своїх селян. Під час монгольського завоювання Русі до Угорщини втік зять угорського короля чернігів- ський князь Ростислав Михайлович. Бейла ІV передав йому у володіння населені русинами те- риторії від Марамороша до Шариша включно. Ними він володів протягом 1242–1263 років [37, 394–395; 39, 77–78]. Друга половина ХІІІ ст. на етноісторично- му Закарпатті позначена як природним, так і механічним приростом населення. Угорські королі заохочували до переселення німець- ку шляхту, купців, ремісників і землеробів, які принесли із собою традицію «німецького права», згідно з яким поселенці отримува- ли в спадкове користування наділи землі та сплачували оброк. Метою колонізації було поповнення кількості населення, яке зазнало втрат під час монгольського завоювання. Но- вих поселенців підселяли в уже існуючі села й містечка Березького, Угочанського, Ужан- ського, Списького та Шариського комітатів. У двох останніх вони становили більшість міського населення. У межах нинішньої За- карпатської області німецькі колоністи були зафіксовані в Береговому 1247 року, у Вино- градові – 1262, а в 1326 році – у Сасові, Вишкові, Тячеві, Хусті, Довгім Полі та ін. [39, 78; 52, 31]. Умови «німецького права» приваблювали й русинів, які стихійно пере- селялися з Галичини в уже існуючі чи нові села. Особливо активно цей процес відбу- вався в ХІV ст., коли було засновано села Порошкове, Люта, Чорноголова, Любовня, Ольшавиця та ін. Найбільше німців осіло в руських селах Марамороського й Угочан- ського комітатів [39, 64–65; 52, 40–46]. З метою забезпечення охорони північних кордонів країни та господарського освоєння гірських районів угорські королі на держав- них землях розміщували військових поселен- 1111 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті ців на основі так званого «волоського права». Нові поселенці були приписані до замків, несли прикордонну службу та платили нату- ральні податки. Поселенці на «волоському праві» обирали собі старост («кенезів» – князів) та командирів округів – воєвод. Основний потік нових поселенців прямував із Трансильванії, де поряд проживали ру- сини, східні романці, німці та ін. На осно- ві аналізу грамот ХІІІ–ХІV ст. угорський мовознавець А. Деже дійшов висновку, що північно-східна Трансильванія була насе- лена переважно русинами. Тому «волохів» він тлумачив як русько-романське населення Трансильванії [53, 43–46, 48, 50, 64–65]. М. Лучкай зазначав, що всіх, хто дотриму- вався грецького обряду, зараховували до волохів: «Сьогодні знайдеш між саксонцями цілі села, які населені волохами, тоді як одяг та імена мешканців є саксонськими або пріз- вища: Сас, Блош, Гоцман, Алеман, Ман і ба- гато інших» [цит. за: 54, 102]. Найдавніші «волоські» поселення на етноіс- торичному Закарпатті були руськими. Русини переходили на «волоське право», що давало їм ряд привілеїв і долучало їх до груп вільного на- селення. Це підтверджує королівська грамота 1451 року, у якій зазначалося: «Наші руські села... по звичаю волоських кенезів даруємо» [55, 362]. У заселенні гірських районів Мараморощини й Бережанщини брали участь руські, східноро- манські, саксонські та слов’яно-балканські еле- менти. Після відходу 1348 чи 1349 року волохів- романців з Марамороша до Молдавії грамоти 50–60-х років ХІV ст. з Пряшівщини розріз- няють скотарів-землеробів (волохів-русинів) та землеробів-скотарів (русинів) [44, 446; 50, 80–84, 85–87; 56, 141–147]. У результаті колонізації в другій половині ХІІІ – упродовж ХV ст. зросла кількість на- селених пунктів. Так, лише в Мараморосько- му, Угочанському, Березькому та Ужанському комітатах, де переважало руське населення, на кінець ХV ст. налічувалося понад 580 насе- лених пунктів. У більшості сіл було по 15–20 хат. Міста також були маленькі. Так, в Ужго- роді наприкінці ХV ст. проживало близько шестисот мешканців. За різними джерелами, наприкінці ХV ст. в названих чотирьох комі- татах проживало від 66 тис. до 70 тис. меш- канців [44, 441; 52, 161]. У кінці ХІV – про- тягом ХV ст. майже все Верхнє Потисся було заселене русинами-землеробами та русинами- пастухами («волохами»). Навіть вся околиця м. Кошице в Східній Словаччині була населена русинами східного церковного обряду. Угор- ські королі, феодали та католицька церква вели тотальний наступ на русинів: забороняли проживати в містах, не допускали до ремесел і цехів, звинувачували в «схизмі», примушу- вали хрестити дітей у католицьких священи- ків і т. ін. Хто порушував королівські укази, той втрачав свій маєток. Але ще і в 30-х роках ХVІІ ст. в Саболчському комітаті прожива- ла значна кількість русинів. Упродовж на- ступних століть їх було змадяризовано. Нині в Саболч-Сатмарському комітаті Угорщини проживають мадяри, греко-католицький об- ряд яких засвідчує належність їхніх пращурів до русько-українського етносу [37, 446–448, 451, 530]. Так русини Потисся асимілювали- ся мадярами чи наверталися до католицизму. Опір асиміляції посилив відданість східному обряду, спричинив витворення понять «руська віра», «руська церква», «наша віра» та їх ото- тожнення з руською ідентичністю, «руською мовою», «руською душею». Отже, етнонаціо- нальна ідентичність русинів етноісторичного Закарпаття виростала з релігійної, була тісно пов’язана з «руською церквою». 1526 року у битві під Могачем об’єднану угорсько-чеську армію розгромили турки. Угорщина була поділена на три, а українське етноісторичне Закарпаття – на дві частини. Марамороський, Угочанський та Березький комітати опинилися в складі Трансильвансько- го князівства, а Ужанський, Списький, Земп- линський і Шариський комітати відійшли до Австрії [10, 82]. Після поразки під Могачем на етноісторичне Закарпаття переселилася значна частина угорців, які осідали в селах і містах на рівнинних територіях. Саме після цієї 1212 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 битви сформувався угорський анклав у За- карпатській області та в Східній Словаччині. Крім того, протягом другої половини ХVІ ст. сюди переселялися німецькі ремісники, які не- великими групами розташовувалися в руських селах. Найбільше їх осіло в гірських селах Ма- рамороського й Березького комітатів, де вони опанували лісові промисли [10, 87]. Але осно- вну роль в освоєнні гірських районів відігра- вали галицькі русини, які заселяли карпатське високогір’я від верхів’я Тиси на сході до річки Попрад на заході [52, 203–204]. Військово-політичні події кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст. супроводжувалися руйну- ваннями, епідеміями та стихійними лихами, що завдавали непоправної шкоди населенню всього Верхнього Потисся. Майже в кожно- му селі налічувалося більше десятка опустілих хат, подекуди траплялися зовсім безлюдні села. У 1691 році в Ужанському комітаті пустувало 608 селянських садиб, а жителі сіл Вербовець, Загорб, Ястреб, Середнє, Лази, Циганівці, Руська Мочар повтікали в гори. У Мукачів- ській домінії 1699 року з 237 селянських садиб 157 пустували. Навіть у 1720 році в селі Се- реднє проживали лише два поселенці, у Тячеві спорожнів 61 будинок, а в Березькому комітаті обезлюдніло аж 73 села [12, 28; 44, 473; 57, 132; 58, 6–14]. Дані переписів-ревізій 1711, 1720, 1724 та 1728 років свідчать про значне скорочен- ня кількості населення. Ф. Габріель вважав, що 1720 року в Марамороському, Угочан- ському, Березькому та Ужанському комітатах, площею 17,9 тис. км2, проживала лише 68 151 особа [58, 6–14], а за підрахунками О. Мицю- ка – понад 90 тис. Згідно з даними перепису 1786–1787 років, у названих чотирьох коміта- тах тоді мешкало понад 235 тис. осіб. Ці відо- мості приблизні, адже при проведенні зазначе- них переписів за більшістю визначали етнічну належність мешканців села. Тому 1787 року в усій Угорщині нарахували тільки 702 руські громади [1, 6]. Помітне зростання кількості населення відбувалося за рахунок природного приросту, напливу в гірські райони галицьких русинів та поселенні у верхів’ях Тересви й Тиси німців-лісорубів. У верхів’ї Тересви вони за- снували села Усть-Чорна й Німецька Мокра, а також підселилися в село Дубове. У верхів’ї Тиси німці були підселені в село Ясіня, де вже проживало понад триста гуцульських сімей, та в села Рахово й Богдан [44, 482]. Етнонаціональна ідентичність русинів- українців етноісторичного Закарпаття з ча- сів прийняття християнства і до укладення 1646 року Ужгородської унії була нерозривно пов’язана з їх самоусвідомленням як членів православних громад. Ужгородська унія по- клала початок існуванню греко-католицької церкви в краї. У 1767 році уряд Австрії кон- статував, що на етноісторичному Закарпатті вже немає православних, а в 1771 офіційно було проголошено створення Мукачівської греко-католицької єпархії [39, 89, 92, 95]. З того часу і аж до початку ХХ ст. русини- українці краю, зберігаючи свою культурно- національну ідентичність, ототожнювали себе з руською греко-католицькою церквою, руською мовою, руськими святами й обря- дами та руським краєм. Перші офіційні ві- домості про кількість русинів-українців на теренах етноісторичного Закарпаття – це дані церковного перепису 1810 року. Тоді на території краю 550 тис. осіб належали до греко-католицької церкви, а 429 тис. були україномовними [59, 54–55]. Дані перепису 1827 року засвідчують, що тоді на терито- рії етноісторичного Закарпаття прожива- ло 461 тис. осіб, а в 1854, за підрахунками німецького статистика Г. Брахеллі, тут на- лічувалося 497 тис. україномовних мешкан- ців [2, 108]. Підтасовуючи дані переписів та включаючи до угорців русинів-українців Шариського, Земплинського, Списького та Абуй-Торнянського комітатів, які володіли угорською мовою чи належали до католиць- кої церкви, до угорців, офіційна статистика штучно занижувала показники щодо кіль- кості україномовного населення. Переві- ривши статистичні дані, І. Коломієць уточ- нив кількість русинів-українців в Угорщині (див. таблицю № 1) [7, 17]. 1313 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Таблиця № 1 Кількість закарпатських українців у складі угорщини в хіх столітті Роки За даними офіційної статистики (у тис. осіб) За перерахунками І. Коломійця (у тис. осіб) 1840 436 500 1851 322 540 1869 445 620 1880 352 640 1890 379 670 1900 423 700 Таким чином, з 1869 по 1900 рік угорська статистика засвідчувала зменшення кількос- ті русинів-українців в Угорщині на 22 тис. Штучне заниження показників щодо кіль- кості русинів-українців особливо активно провадилося в другій половині ХІХ ст. Воно засвідчує асиміляторську політику угорської влади. Насправді з 1869 по 1900 рік чисель- ність русинів-українців в Угорщині зросла на 80 тис. осіб. У 1850–1851 роках в Австрійській імперії було організовано переписи на науковій основі. Але під час їх проведення етнічну належність визначали за розмовною мовою та віроспові- данням. Крім того, угорська влада до етнічно українських відносила лише чотири комітати Північно-Східної Угорщини – Мараморось- кий, Угочанський, Березький, Ужанський. Тому відтворити чисельність населення укра- їнського етноісторичного Закарпаття кінця ХІХ – початку ХХ ст., а особливо терито- рій нинішньої Закарпатської області, досить складно. Якщо кількість населення чотирьох названих комітатів фіксується в статистичних збірниках, то чисельність населення нинішньої Закарпатської області виявляється в результа- ті доволі складних підрахунків. Таблиця № 2 дає можливість зіставити кількість населення в цих комітатах і нинішній Закарпатській об- ласті [3, 51; 10, 293; 60, 37; 61, 51]. Таблиця № 2 чисельність населення чотирьох східних комітатів етноісторичного Закарпаття і території Закарпатської області Територія Кількість населення в тис. осіб по роках 1880 1890 1900 1910 Закарпаття в межах чотирьох комітатів (17,9 тис. км2) 572,6 653,4 754,8 848,1 Закарпатська область (12,8 тис. км2) 395,7 456,1 526,7 595,6 Р і з н и ц я 176,9 197,3 228,1 252,5 Ще важче відтворити етнічний склад насе- лення українського етноісторичного Закарпаття й Закарпатської області другої половини ХІХ – початку ХХ ст., бо в переписних листах не було граф «національність» і «рідна мова». Натомість враховували розмовну мову й віросповідання. За цих умов євреї відносилися до угорсько- чи німецькомовного населення. Чисельність угорськомовного населення поповнювалася також за рахунок змадяризованих русинів- українців, словаків, циганів, румунів та ін. По- чинаючи з 1825 року, угорська влада цілеспря- 1414 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 мовано нав’язувала угорську мову, намагаючись асимілювати слов’янську, у тому числі русько- українську, етнічну складову. Протистояння цій асиміляції відбувалося на основі збереження традиційної матеріальної та духовної культури, рідної «руської мови» й «руської віри». Будителі, починаючи з О. Духновича, засуджували мадя- ризацію, провадили просвітницьку, національно- культурну та виховну діяльність, захищали «руську віру» й «руську мову» як найбільш ви- ражені ознаки етнонаціональної ідентичності русинів-українців етноісторичного Закарпаття. Завдяки цьому традиційна народна культура закарпатських українців збереглась як ціліс- ний комплекс до початку ХХ ст. Закарпатські будителі намагались активізувати громадсько- політичне й культурне життя русинів-українців. Але істотних успіхів вони не досягли, бо, як пра- вило, орієнтувалися на «русскость», «угрорус- скость», «рутенство» чи локальне «русинство». Водночас на українських етнічних те- риторіях Земплинського, Шариського та Списького комітатів провадилася словакізація русинів-українців. Так, у 1773 році тут нарахову- валося понад триста українських і дев’ятнадцять українсько-словацьких сіл. Мовна словакізація впродовж останніх 150 років спричинила по- яву значної кількості словаків греко-католиків, а число українських сіл зменшилося в 1930 році до 257, де проживало 91 079 українців [5, 50–51; 62, 53, 68]. За даними офіційних переписів, у 1846 році в Східній Словаччині (Пряшівська Русь) мешкало 187 321, у 1870 – 140 324, у 1890 – 83 573, у 1900 – 82 666, у 1910 – 89 910 русинів-українців. За переписом 1921 року на цій території проживало 189,5 тис. греко-католиків, з них лише 84 272 особи назвали себе русинами- українцями [2, 111; 64, 130–131]. Аналогічні процеси відбувалися і вздовж українсько-угорського етнічного кордону в Угочан- ському, Березькому, Ужанському, Боршодському, Сатмарському, Саболчському та Гемерському комітатах. Процес мадяризації русинів-українців зумовив появу тут мадярів греко-католиків. Та- блиця № 3 засвідчує це станом на 1806 рік [65, 105–108]. Таблиця № 3 Кількість греко-католиків та їх поділ за етнічною належністю в комітатах Північно-східної угорщини в 1806 році Комітат Греко-католиків Загалом Русинів-українців Мадярів (змадяризованих русинів-українців) Абуй-Торнянський Боршодський Саболчський Сатмарський Угочанський Ужанський Березький 19 602 10 035 29 682 90 196 23 291 49 266 50 388 11 874 5605 2233 5054 18 870 46 872 48 753 7728 4430 27 449 85 142 4421 2394 1635 Загалом 272 460 139 261 133 199 Наведена таблиця засвідчує, що понад 48,5 % греко-католиків було вже змадяризова- но, тобто їхньою розмовною мовою була угор- ська. Мадяризація зайшла так далеко, що в 1912 році для угорськомовного (русинського) населення було створено окрему Гойдудорозь- ку греко-католицьку єпархію. До неї належали угорці східного обряду, тобто нащадки змадя- ризованих русинів-українців. 1930 року в складі Угорщини налічувалося 201 тис. таких мадярів греко-католиків [9, 432; 66, 338]. У західній, нині – словацькій, частині українського етноіс- 1515 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті торичного Закарпаття не менш активно прохо- див процес словакізації русинів-українців. Уже 1818 року для греко-католиків словаків і русинів тут було відкрито Пряшівську єпархію [67, 107]. Водночас наведені в таблиці № 3 дані свідчать, що в межах Закарпатської області найактивніше процес мадяризації відбувався в межах Угочан- ського комітату. Тут на 1900 рік було змадяризо- вано понад 10,2 % усіх греко-католиків. Вибір даних з перепису 1900 року по чо- тирнадцяти селах Угочанського комітату наво- димо в таблиці № 4 [3, 24; 68, 33–34]. Таблиця № 4 етнічна та релігійна структура населення чотирнадцяти сіл угочанського комітату в 1900 році № п/п Назва села Угорці Німці Українці Римо- католики Греко- католики Протестанти Юдеї 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 Фанчикове Карачин Матієве Виноградово Шаланки Нове Село Вербовець Братове Бобове Чепа Чорнотисів Дівоче Юлівці Петрове 670 507 482 4034 1885 532 535 528 804 1018 1509 742 710 865 68 – 62 378 76 42 – 34 – – – 1 – – 128 1 10 1320 26 111 – 19 15 1 123 3 8 – 147 14 39 942 81 55 16 34 81 102 130 47 31 34 491 458 288 2633 691 419 76 404 389 586 619 125 65 199 131 20 153 891 1094 145 412 85 260 149 557 514 557 529 105 17 74 1282 116 69 31 24 123 182 326 59 66 103 Загалом 14 821 661 1765 1753 7443 5492 2577 Підрахунки засвідчують, що в названих селах 1900 року проживало 7443 греко- католики. З них лише 1765 осіб (23 %) вважали себе русинами-українцями, а 5678 (77 %) греко-католиків, колишніх русинів- українців, були вже угорськомовними. Уна- слідок таких процесів етнічна територія українців досліджуваного регіону постійно скорочувалася. Дещо відмінною була ситуація на терито- рії Марамуреського й Сату-Марського пові- тів Румунії, де вздовж річок Рускова та Іза в районі міста Мараморош-Сігет 1919 року проживало 19,1 тис. українців. Упродовж на- ступних десятиліть їх чисельність зростала. У 1930 році в Марамуреському повіті вже мешкало 19 249, а в повіті Сату-Маре – 3439 українців. Загалом у румунській час- тині етноісторичного Закарпаття 1930 року проживало 22 688 українців [2, 111–112; 69, 246–257]. Питання про етнічну структуру населення етноісторичного Закарпаття початку ХХ ст. складне, бо австро-угорська статистика, як уже зазначалося, не фіксувала етнонаціо- нальну самоідентифікацію і рідну мову, а лише віросповідання й розмовну мову. Це давало можливість представникам влади завищувати показники кількості угорсько- й німецькомовного населення. Більш-менш реально етнічний склад населення засвід- чують дані про релігійну структуру меш- 1616 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 канців краю. Але й вони не бездоганні, бо, як слушно зазначають О. Мазурок і В. Орто, частина русинів-українців перейшла в като- лицизм і стала угорськомовною, але зберегла русько-українську самоідентифікацію, а певна кількість греко-католиків вже не була україн- цями [61, 66]. Тому при висвітленні питан- ня етнічної належності населення етноісто- ричного Закарпаття кінця ХІХ – початку ХХ ст. варто зіставляти дані про віроспо- відання з даними про розмовну мову. Але й таке зіставлення не дає точних відомостей, бо, наприклад, євреї розмовляли мовою ідіш, що сформувалася на основі одного з діалек- тів німецької мови, угорською, словацькою та українською мовами. Етнічну структуру населення чотирьох східних комітатів етноісторичного Закарпат- тя в 1900 й 1910 роках відображено в таблиці № 5 [10, 294; 61, 71]. Таблиця № 5 етнічна структура населення чотирьох східних комітатів (17,9 тис. км2) етноісторичного Закарпаття за розмовною мовою Розмовна мова 1900 1910 Кількість осіб % Кількість осіб % українська угорська німецька словацька румунська сербська хорватська інші мови 327 392 217 609 78 692 44 929 84 514 8 294 1827 43,4 28,8 10,4 5,9 11,2 0,001 0,1 0,2 356 533 262 555 93 289 38 027 94 608 27 181 2940 42,0 31,0 11,0 4,5 11,2 0,003 0,02 0,3 Загалом 754 769 100 848 160 100 Зіставлення наведених у таблиці показ- ників з даними про віросповідання засвідчує, що в 1900 році – 61 %, а в 1910 – 61,1 % усіх віруючих належали до греко-католицької церкви, відповідно до римо-католицької – 11,0 % і 10,8 %, до реформатської – 12,9 % і 12,4 %, до кальвіністської – 0,2 % і 3 %, до православної – 0,0 % і 0,2 %, а до юдаїст- ської релігії – 14,9 % і 15,2 %. Оскільки єв- реїв за розмовною мовою не виділили в окре- му етнічну групу, то в 1900 році 112 400, а в 1910 – 128 791 осіб єврейського походжен- ня було віднесено до німців та угорців [60, 37; 61, 71]. Крім того, до угорськомовного населення було віднесено значну кількість русинів-українців, словаків, циганів та ін. Незважаючи на процеси мадяризації та сло- вакізації, а також усупереч несприятливим історичним і політичним умовам, у чотирьох східних комітатах русини-українці кількісно зростали й зберігали більшу частину своєї етнічної території. Вирахувати етнічну структуру населен- ня 1900 і 1910 років на територіях, що нині входять до складу Закарпатської області, ще складніше. За підрахунками В. і С. Коп- чаків, у межах теперішньої Закарпатської області в 1900 році проживало 526,7 тис. осіб, а в 1910 – 595,6 тис. Тогочасну етніч- ну структуру населення територій нинішньої Закарпатської області відображено в табли- ці № 6 [60, 37, 68–69]. 1717 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Таблиця № 6 етнічна структура населення територій, що нині входять до Закарпатської області, за розмовною мовою № п/п Національність 1900 1910 Кількість у тис. осіб % від загальної кількості Кількість у тис. осіб % від загальної кількості 1 українці 312 860 59,4 334 727 56,2 2 угорці 142 216 27 173 914 29,2 3 євреї – – – – 4 чехи і словаки 8427 1,6 7742 1,3 5 німці 51 616 9,8 63 729 10,7 6 інші 11 587 2,2 15 498 2,6 Загальна кількість 526 700 100 595 610 100 Порівняння таблиць № 5 і № 6 засвідчує, що в межах Закарпатської області в 1900 і 1910 роках україномовного населення було від- повідно більше на 16 % і 14,2 %, ніж у чоти- рьох східних закарпатських комітатах, у яких україномовні хоч і переважали, але 1900 року вони становили 43,4 %, а 1910 – лише 42 % від загальної кількості населення. Зменшення чисельності україномовних мешканців свідчить про процес мадяризації українців. Але най- більше зростання угорсько- й німецькомовно- го населення відбулося за рахунок євреїв. Що ж до румуномовного населення, то в межах Закарпатської області 1910 року їх кількість становила менше 11 тис. осіб. Мету угорської асиміляторської політики відверто визначив Банффі, який у 1902 році писав: «Державна єдність вимагає не лише єдиного народу, але й єдиної культури, вона не може допустити ні в середині, ні зовні нічого, що сприяло б розвитку іншої культури, крім мадярської» [цит. за: 70, 152]. Така політика угорської влади реалізу- валася шляхом заміни кириличного алфавіту латинським та ліквідації шкіл з рідною мовою навчання. Так, протягом 1874–1907 років чи- сельність руських шкіл з 571 зменшилася до 23, а на 1912 рік уже зникли всі школи з русь- кою мовою навчання [71, 114]. У роки реакції та насильницької асиміляції кінця ХІХ – по- чатку ХХ ст. на захист русинів-українців етно- історичного Закарпаття виступили галицькі «народовці». Їхніми зусиллями в краї почав поширюватися проукраїнський народовський рух, українська книжка та літературна мова. Своєрідним протестом проти насильниць- кої мадяризації на початку ХХ ст. став рух за повернення до православ’я («старої віри»), що спирався на русофільство. Він поклав початок масового переходу з греко-католицизму до православ’я. Так, 1910 року в селі Великі Луч- ки налічувалося 221, а в 1921 – 4213 православ- них. Загалом у Березькому комітаті в 1910 році нараховувалося 333, а в 1921 – 11 740, в Ужан- ському комітаті в 1910 році – 80, а в 1921 – 3520, у Марамороському комітаті в 1910 – 128, а в 1921 – 47 554 православних [72, 79, 88, 101, 104, 115, 125]. Рух за повернення до православ’я засвідчив, що на початку ХХ ст. самоіденти- фікація русинів-українців ще не мала чіткого етнонаціонального окреслення. Але саме в цей час з’явилися й почали проростати паростки «народовської» («української») ідентифікації. Утім, православне духовенство продовжувало з проросійських позицій вести пропаганду щодо повернення до «старої віри». На початку ХХ ст. на етноісторичному Закарпатті з вузького кола місцевої інтеліген- ції виділилися свідомі провідники української 1818 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 Таблиця № 7 етнічний склад населення Закарпатської області (Підкарпатської Русі) в 1921 і 1930 роках № п/п Національність 1921 1930 Кількість у тис. осіб % від загальної кількості Кількість у тис. осіб % від загальної кількості 1 Загалом населення 604,6 100 725,4 100 2 українці 374,8 62 452,0 62,2 3 угорці 104,0 17,2 116,0 16 4 євреї 81,0 13,4 95,0 13,1 5 чехи та словаки 20,0 3,3 35,0 4,8 6 румуни 11,8 1,9 12,7 1,7 7 німці 10,9 1,8 13,0 1,9 8 інші 2,1 0,4 1,7 0,3 національної ідеї. Вони етнічно, історично, мовно, культурно й політично ідентифікували себе з українською нацією. Їхніми зусиллями 21 січня 1919 року в Хусті було організовано й проведено всезакарпатське зібрання делега- тів від кожного населеного пункту, яке прого- лосило включення територій етноісторичного Закарпаття до складу Соборної України. Але спробу включення українського етнографіч- ного масиву Закарпаття до складу України не було реалізовано, бо край під назвою Під- карпатська Русь був приєднаний до складу новоствореної Чехословацької держави. Унаслідок розпаду Австро-Угорщини одна частина етноісторичного Закарпаття ввійшла до складу Чехословаччини, а друга – до Румунії. У складовій Чехословаччини – Словаччині – проживало 134,7 тис. українців, з них 62,5 % (84,3 тис. осіб) – на етнічно українських теренах Пряшівської Русі. У румунській частині етноісто- ричного Закарпаття (Марамуреський повіт) меш- кало тоді 19,1 тис. українців. Крім того, 1921 року в Підкарпатській Русі налічувалося 374,8 тис. укра- їнців. Загалом на українському етноісторичному Закарпатті в 1921 році налічувалося 478,2 тис. українців [2, 112; 60, 37, 68; 64, 131, 73, 8]. Починаючи з чехословацького перепису 1921 року, наступні переписи етнічну належ- ність населення визначали за рідною мовою. Це дало можливість значно точніше визначити етнічний склад населення. У часи входження Закарпатської області (Підкарпатської Русі) до складу Чехословаччини в країні було про- ведено переписи населення в 1921 і 1930 роках. Таблиця № 7 дає можливість зіставити їхні дані [74, 75; 75, 30]. Наведені в таблиці дані свідчать про зміни в етнонаціональній самоідентифікації населен- ня краю. Порівняно з 1910 роком, чисельність українців на 1930 рік зросла на 117,3 тис. осіб, угорців зменшилося на 57 914, німців – на 50 729 осіб. Чехословацькі переписи, на відмі- ну від австро-угорських, зафіксували кількість єврейського населення краю, яке 1920 року становило 81 тис. осіб, а в 1930 – 95 тис. Водночас дані таблиці № 7 свідчать, що про- тягом десяти років (1920–1930) чисельність населення Закарпатської області зросла на 120,8 тис. осіб, у тому числі кількість укра- їнців – на 77,23 тис., угорців – на 12,1 тис., євреїв – на 14 тис., інших – на 500 чоловік. Загалом на етнічних теренах зменшеного до 17,9 тис. км2 етноісторичного Закарпаття в 1930 році проживало 566 тис. українців. До- волі значне зростання кількості українців було пов’язане як з позитивними соціальними зру- 1919 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті шеннями, так і з широкою проукраїнською національно-культурною та політичною ді- яльністю національно свідомої громадськос- ті. Помітну роль в утвердженні української етнонаціональної самоідентифікації русинів- українців Закарпаття відіграла українська еміграція з теренів УНР і ЗУНР, яка зумовила активний розвиток українського громадського життя на ниві «Просвіти», шкільництва, куль- тури, письменства, журналістики тощо. За- вдяки діяльності закарпатської національно свідомої інтелігенції та українських емігрантів у 20–30-х роках ХХ ст. в краї утвердилися такі основні національні сегменти: український національно-культурний і політичний рух, українська національна культура, українська етнонаціональна свідомість. Активна політична, культурна та громад- ська самоорганізація закарпатських українців у зазначений період проявлялася в науковій, освітній, літературній, просвітницькій ді- яльності, у проведенні масових громадсько- політичних заходів, зокрема походів, фес- тивалів, у виховній діяльності «Просвіти» й «Пласту» і т. ін. І хоча конституція Чехосло- ваччини 1920 року дозволяла закарпатським українцям ідентифікувати себе лише як «ру- синів», національно свідома громадськість пропагувала нову самоназву «українець» та українську національно-державну символіку. У результаті цього всеукраїнська культурна та історична спадщина стала надбанням україн- ців тодішньої Підкарпатської Русі. Загалом протягом 20–30-х років ХХ ст. відбувалося поступове влиття закарпатських українців в українську націю. Найвищим проявом цього процесу були змагання з будівництва україн- ської держави – Карпатської України 1938– 1939 років. Вона будувалась як загальнонаці- ональна, як осередок майбутньої незалежної Соборної України [76, 160–165]. Національні змагання закарпатських українців 1918–1919 та 1920–1939 років не лише мобілізували на- ціональні почуття й національну свідомість, але й визначили мету – возз’єднання краю з Україною. Напередодні Віденського арбітражу, за да- ними чехословацької статистики, на 2 листопа- да 1938 року в Підкарпатській Русі проживало 725 357 осіб, з-поміж них: українців – 450 925 (62,2 %), угорців – 115 805 (16 %), євреїв – 95 008 (13 %), чехів і словаків – 34 511 (4,8 %), німців – 13 084 (1,9 %), румунів – 12 777 (1,76 %), інших – 2527 (0,34 %) [59, 79]. Угор- щина, окупувавши протягом 15–18 березня 1939 року Карпатську Україну, 15 липня того са- мого року провела в краї частковий перепис на- селення. Згідно з його даними, на Підкарпатті, площею 12 146 км2, проживало 664,8 тис. осіб, з яких 70 % (455,4 тис.) – українці, за мадяр- ською термінологією – «рутени» чи «русини». Крім того, за даними О. Бонкала, 100 тис. «ру- синів» проживало в Пряшівській Русі, 20 тис. – у румунському Марамуреші. Отже, за даними О. Бонкала та Л. Тіррінга, у 1940 році на тере- нах етноісторичного Закарпаття проживало по- над 557,4 тис. українців [12, 177–178; 13]. Окупувавши Карпатську Україну, угорська армія та жандарми проявили надзвичайну жорстокість до захисників рідної землі. Ма- сові розстріли й арешти українських патріотів стали звичними. Так, лише в Тячеві протягом 15–18 березня було розстріляно двісті людей [11, 21–22]. Угорська окупаційна влада за- боронила вживати самоназву «українець», нещадно карала всіх, навіть тих, хто лише згадував Карпатську Україну. Репресії угор- ських окупантів, колонізація краю мадярами, заборона всього українського, нав’язування «рутенства» чи «русинства» посилювали антиугорські настрої й поглиблювали історич- ну прірву між закарпатськими українцями й Угорщиною [77, 205–207]. У жовтні 1944 року територія Закарпат- ської області була визволена радянськими вій- ськами. У цих умовах ідея возз’єднання краю з «Великою Україною» почала набирати чітких політичних обрисів. Проведений 26 листопада 1944 року з’їзд Народних комітетів краю по- становив: «Возз’єднати Закарпатську Укра- їну з своєю Великою матір’ю Радянською Україною і вийти із складу Чехословаччини» 2020 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 Порівнюючи дані 1946 року з показни- ками попередніх років, відзначимо тенден- цію до постійного зростання чисельності й питомої ваги українців у структурі населен- ня Закарпатської області. Якщо в 1921 році українці в краї становили 62 %, у 1930 – 62,2 %, у 1939 – 70 %, то в 1946 – 74,4 % від загальної кількості населення. Привертає увагу і факт зменшення чисельності євреїв з 95 тис. у 1930 році до 6998 осіб у 1946, що було пов’язано з депортацією фашиста- ми євреїв до концтаборів. Якщо в 1930 році євреї становили 13,1 % від загальної кіль- кості населення області, то в 1946 – лише 0,98 %. Відзначимо також різке зменшен- ня чисельності німців з 13 тис. у 1930 до 2398 осіб у 1946 році. Частина німців уте- кла з наближенням радянської армії, ре- шта – записувались українцями, словаками й чехами, а ще одна частина опинилася в ра- дянських концтаборах за співробітництво з окупантами. Зауважмо, що кількість угор- ців зросла з 116 тис. у 1930 до 134,5 тис. осіб у 1946 році. З 1959 року в Радянському Союзі кожні десять років проводився вседержавний пере- пис населення. Загальні тенденції перебігу етнодемографічних процесів у Закарпатській області в 1959–1989 роках подано в таблиці № 9 [82]. [78, 80]. На з’їзді було обрано Народну Раду Закарпатської України, яка діяла як перехідна влада до вирішення долі краю шляхом укла- дення договору між Радянським Союзом і Чехословаччиною. Окремі історики це пере- хідне квазідержавне утворення безпідставно вважають незалежним державним утворен- ням. Договір про Закарпатську Україну було підписано в Москві 29 червня 1945 року й ратифіковано законодавчими органами вла- ди обох країн [78, 284]. Так було реалізова- но глибокі народні прагнення возз’єднатися з «Великою Україною», що їх намагалися здій- снити українці краю в 1919 і 1939 роках. А вже 22 січня 1946 року колишня Підкарпатська Русь – Карпатська Україна – стала Закар- патською областю Радянської України. Того самого року було проведено оціню- вальний перепис населення Закарпатської об- ласті, згідно з яким тут проживало 710 тис. людей. О. Малець визначає чисельність на- селення Закарпатської області в 1946 році по- казником 755,1 тис. [80, 41, 67]. Своєю чергою В. та С. Копчаки, спираючись на оцінювальні дані, налічують в області в 1947 році 782 тис. осіб, у 1948 – 798,9 тис., у 1951 – 828,3 тис. [60, 37, 167]. Показники щодо етнічного скла- ду населення Закарпатської області відображає таблиця № 8 [11, 59; 60, 37,167; 80, 41, 67; 81, 59, 57, 60]. Таблиця № 8 чисельність та етнічний склад населення Закарпатської області в 1946 році № п/п Національність Кількість осіб % 1 2 3 4 5 6 7 8 українці угорці росіяни румуни євреї чехи та словаки німці цигани 527 032 134 558 12 176 12 412 6998 13 404 2398 444 74,4 18,9 1,7 1,73 0,98 1,9 0,33 0,06 Загалом 709 424 100 2121 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Таблиця № 9 Поділ населення Закарпатської області за національністю в 1959–1989 роках № п/п Національність 1959 1970 1979 1989 Кількість осіб % Кількість осіб % Кількість осіб % Кількість осіб % 1 українці 686 464 74,6 808 606 76,51 898 606 77,75 976 749 78,41 2 євреї 12 169 1,32 10 856 1,02 3865 0,33 2639 0,21 3 німці 2398 0,26 4230 0,4 3746 0,32 3478 0,27 4 росіяни 29 599 3,2 35 189 3,33 41 713 3,61 49 458 3,97 5 румуни 18 346 2,0 23 454 2,22 27 155 2,35 29 485 2,37 6 словаки 12 289 1,3 9573 0,9 8245 0,71 7329 0,58 7 угорці 146 247 15,9 151 949 14,4 158 446 13,71 155 711 12,42 8 цигани 4970 0,55 5902 0,56 5586 0,49 12 131 0,97 9 інші 7691 0,84 7040 0,66 8497 0,71 10 062 0,8 Загалом 920 173 100 1 056 799 100 1 155 759 100 1 245 618 100 Наведені дані засвідчують постійне збільшення загальної кількості українців, чисельність яких в області в окреслений пе- ріод зросла на 290 285 осіб. Це відбувалося переважно за рахунок природного приросту. У 1989 році в області проживало 49 458 ро- сіян, що становило майже 4 % усього насе- лення краю. До 1945 року тут мешкало лише кілька десятків російських емігрантів, які втікли з Росії, рятуючись від комуністично- го терору. Російська національна меншина сформувалася шляхом спланованої і сти- хійної міграції російськомовного населення. Упродовж 1959–1989 років в області про- стежувалося зростання чисельності одних і зменшення кількості інших національних менших. Так, упродовж зазначеного періо- ду, кількість румунів зросла на 11 139 осіб, циганів – на 7161 особу, угорців – на 9464 особи. До того ж протягом 1979–1989 ро- ків кількість угорців зменшилася з 158 446 до 155 711 людей, тобто на 2735 людей. Це зменшення відбулось як за рахунок емігра- ції угорців до Мадярщини, так і за рахунок скорочення їх природного відтворення. Ще в 1959 році в області проживало 12 169 єв- реїв. За переписом 1989 року тут мешкало лише 2639 євреїв. Більшість із 9530 євреїв емігрували до Ізраїлю, США та країн За- хідної Європи. В окреслений період в облас- ті зменшилася кількість словаків. Якщо в 1959 році в краї проживало 12 289 словаків, то в 1989 – лише 7329. Більшість із 4960 словаків виїхало до тодішньої Чехословач- чини, а певна їх кількість була асимільована українцями, угорцями та росіянами. Період 1946–1991 років був складним і суперечливим в етнонаціональному розвитку Закарпатської області. Соціально-економічні перетворення й політика державної влади спричинили швидке зростання міського на- селення як за рахунок внутрішньообласної міграції, так і за рахунок напливу мігрантів з інших областей України та з-поза її меж. Якщо в 1945 році в Ужгороді налічувалося 19 061, а в Мукачевому – 25 603 мешканці, то в 1990 році в Ужгороді вже проживало 120 тис., а в Мукачевому – 80 тис. лю- дей [80, 106]. Лише в 1989 році в міста об- ласті прибуло 17 997 людей, з них 6746 – за направленнями міграційних служб із-за меж України [60, 165–168; 67, 530, 565]. Біль- шість промислових підприємств області були пов’язані з військово-промисловим комплек- 2222 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 Таблиця № 10 Поділ населення за національністю в районах і містах Закарпатської області в 2001 році № п/п Національність Загалом У районах У містах Кількість осіб % Кількість осіб % Кількість осіб % 1 українці 1 010 127 80,52 818 453 81,93 191 674 74,98 2 білоруси 1540 0,12 626 0,06 914 0,36 3 вірмени 490 0,03 123 0,01 367 0,14 4 євреї 565 0,04 94 0,009 471 0,18 5 молдавани 516 0,04 377 0,03 139 0,05 6 німці 3582 0, 29 1715 0,16 1867 0,73 7 поляки 518 0,04 166 0,01 352 0,13 8 росіяни 30 993 2,47 9951 0,99 21 042 8,24 9 румуни 32 152 2,57 32 008 3,3 144 0,05 10 словаки 5695 0,45 2760 0,26 2935 1,15 11 угорці 151 516 12,08 122 058 12,2 29 458 11,53 12 цигани 14 004 1,12 9352 0,93 4652 1,83 13 чехи 320 0,02 117 0,01 203 0,07 14 інші 2596 0,21 1191 0,11 1405 0,56 Загалом 1 254 614 100 998991 100 255 623 100 сом. Єдиною урядовою, виробничою та роз- мовною мовою в побуті цих переселенців та інженерно-технічного персоналу зазна- чених підприємств була російська. Саме ці російськомовні мігранти відігравали основну роль у творенні радянського народу, знева- жанні української культури й мови. Мігран- ти, облаштовуючись у промислових центрах, надавали містам і містечкам поліетнічно- го характеру. Усе це поряд із пропагандою інтернаціоналізму, вишукуванням україн- ських буржуазних націоналістів, зростанням кількості міжетнічних шлюбів прискорювало зміну ціннісних орієнтацій. Наслідком такої політики було зросійщення місцевого насе- лення. Якщо в 1959 році в Закарпатській області російську мову рідною вважало тіль- ки 0,65 % українців та 0,05 % угорців, то в 1989 – уже 1 % українців, 0,6 % угорців, 49,5 % євреїв, 46,6 % білорусів, 6,1 % нім- ців, 5,3 % словаків [80, 110; 83, 132]. Водночас за роки радянської влади відбу- валися процеси інтеграції українців Закар- патської області у складі української нації. Цьому сприяли як соціально-економічні й культурні процеси, так і широкі взаємозв’язки населення різних областей України. Усе це посилювало відчуття історичної, культурно- побутової, мовної та територіальної близь- кості й однорідності українців області з українцями інших областей України. Поши- рення української літературної мови та кра- щих зразків національної культури також сприяло утвердженню загальноукраїнських настроїв, духу, ментальності, національної свідомості. У 2001 році вперше в історії України було проведено всеукраїнський перепис населен- ня. Основні його результати по Закарпат- ській області викладено в таблицях № 10 [84; 102], № 11 [86–89; 94–102], № 12 [85; 93; 99; 101]. 2323 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Т аб ли ця № 1 1 П од іл н ас ел ен ня з а на ці он ал ьн іс тю в р ай он ах З ак ар па тс ьк ої о бл ас ті в 2 00 1 ро ці № п/ п Н ац іо на ль ні ст ь К іл ьк іс ні т а ві дс от ко ві п ок аз ни ки Берегівський Великоберез- нянський Виноградівський Воловецький Іршавський Міжгірський Мукачівський Перечинський Рахівський Свалявський Тячівський Ужгородський Хустський За га ло м 1 ук ра їн ці 10 1 85 18 ,8 4 % 27 1 82 96 ,3 6 % 84 2 63 71 ,5 2 % 25 1 82 98 ,8 6 % 99 4 98 98 ,5 8 % 49 4 53 99 ,1 2 % 85 1 68 83 ,9 6 % 30 8 57 96 ,3 5 % 76 1 84 83 ,7 7 % 51 8 68 94 ,5 4 % 14 2 97 8 83 ,2 % 43 4 89 58 ,4 6% 92 1 46 95 ,0 5 % 81 8 45 3 81 ,9 3 % 2 бі ло ру си 25 0, 05 % 22 0, 08 % 97 0, 08 % 17 0, 07 % 39 0, 03 % 15 0, 03 % 51 0, 05 % 19 0, 06 % 55 0, 06 % 52 0, 09 % 89 0, 05 % 11 0 0, 15 % 35 0, 03 % 62 6 0, 06 % 3 ві рм ен и 12 0, 02 % 4 0, 01 % 5 0, 00 4 % 6 0, 03 % 2 0, 00 2 % 8 0, 02 % 13 0, 01 % 5 0, 01 % 3 0, 00 3 % 14 0, 03 % 21 0, 01 % 28 0, 03 % 2 0, 00 2 % 12 3 0, 01 % 4 єв ре ї 6 0, 01 % 1 0, 00 3 % 32 0, 03 % – 2 0, 00 2 % 1 0, 00 2 % 4 0, 00 4 % 4 0, 01 % 10 0, 01 % 12 0, 02 % 13 0, 00 7 % 6 0, 00 8 % 3 0, 00 3 % 94 0, 00 9 % 5 мо лд ав ан и 9 0, 01 % 7 0, 02 % 37 0, 03 % 2 0, 00 8 % 21 0, 02 % 5 0, 01 % 27 0, 02 % 16 0, 05 % 59 0, 06 % 16 0, 03 % 12 2 0, 07 % 23 0, 03 % 33 0, 03 % 37 7 0, 03 % 6 ні мц і 13 0, 02 % 2 0, 00 7 % 34 0, 03 % 22 0, 09 % 47 0, 04 % 6 0, 01 % 84 6 0, 84 % 15 0, 05 % 36 0, 04 % 96 6 0, 67 % 28 6 0, 17 % 26 0, 03 % 16 0, 01 % 17 15 0, 16 % 2424 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 7 по ля ки 3 0, 00 5 % 7 0, 02 % 24 0, 02 % – 13 0, 01 % 2 0, 00 4 % 9 0, 00 9 % 11 0, 03 % 19 0, 02 % 31 0, 05 % 9 0, 00 5 % 32 0, 04 % 6 0, 00 6 % 16 6 0, 01 % 8 ро сі ян и 36 1 0, 67 % 21 0 0, 76 % 14 25 1, 2 % 16 5 0, 65 % 64 2 0, 63 % 24 5 0, 49 % 72 1 0, 72 % 43 0 1, 35 % 77 4 0, 86 % 84 8 1, 55 % 17 99 1, 04 % 14 85 2, 0 % 84 6 0, 88 % 99 51 0, 99 % 9 ру му ни 8 0, 01 % 5 0, 01 % 22 0, 02 % 1 0, 00 4 % 8 0, 08 % 2 0, 00 4 % 43 0, 04 % 87 0, 27 % 10 5 14 11 ,5 7 % 4 0, 00 7 % 21 29 8 12 ,4 1 % 6 0, 00 8 % 10 0, 01 % 32 00 8 3, 3 % 10 сл ов ак и 12 0, 02 % 27 0 0, 96 % 60 0, 05 % 25 0, 1 % 26 3 0, 2 % 2 0, 00 4 % 21 5 0, 21 % 30 6 0, 96 % 30 0, 03 % 35 4 0, 65 % 22 0, 01 % 11 91 1, 6 % 10 0, 01 % 27 60 0, 26 % 11 уг ор ці 41 1 63 76 ,1 5 % 15 0, 06 % 30 8 74 26 ,1 1 % 25 0, 1 % 11 4 0, 11 % 8 0, 02 % 12 8 71 12 ,7 % 78 0, 04 % 29 29 3, 22 % 38 3 0, 71 % 49 91 2, 92 % 24 8 22 33 ,3 9 % 37 85 3, 91 % 12 2 05 8 12 ,2 % 12 ци га ни 22 11 4, 09 % 45 2 1, 61 % 92 0 0, 78 % 1 0, 00 4 % 16 7 0, 16 % 11 8 0, 24 % 13 14 1, 3 % 13 8 0, 44 % 16 3 0, 18 % 80 0 1, 46 % 45 0, 02 % 30 22 4, 06 % 1 0, 00 1 % 93 52 0, 93 % 13 че хи 5 0, 01 % 6 1, 61 % 13 0, 01 % 2 0, 00 8 % 3 0, 00 3 % – 10 0, 01 % 1 0, 00 3 % 12 0, 01 % 35 0, 06 % 9 0, 00 5 % 17 0, 02 % 4 0, 00 4 % 11 7 0, 01 % 14 ін ш і 49 0, 1 % 28 0, 1 % 15 1 0, 12 % 26 0, 1 % 86 0, 08 % 25 0, 05 % 15 1 0, 15 % 59 0, 18 % 15 7 0, 17 % 86 0, 14 % 16 8 0, 1 % 14 2 0, 19 % 63 0, 07 % 11 91 0, 11 % За га ло м 54 0 62 10 0 % 28 2 11 10 0 % 11 7 95 7 10 0 % 25 4 74 10 0 % 10 0 90 5 10 0 % 49 8 90 10 0 % 10 1 44 3 10 0 % 32 0 26 10 0 % 90 9 45 10 0 % 54 8 69 10 0 % 17 1 85 0 10 0 % 74 3 99 10 0 % 96 9 60 10 0 % 99 8 99 1 10 0 % 2525 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Таблиця № 12 Поділ населення за національністю в містах Закарпатської області в 2001 році № п/п Національність Берегове Мукачеве Ужгород Хуст Загалом 1 українці 10 321 38,88 % 62 965 77,13 % 89 942 77,83 % 28 446 89,3 % 191 674 74,98 % 2 білоруси 55 0,21 % 352 0,43 % 455 0,39 % 52 0,16 % 914 0,36 % 3 вірмени 21 0,08 % 121 0,15 % 217 0,19 % 8 0,02 % 367 0,14 % 4 євреї 36 0,13 % 157 0,2 % 232 0,2 % 46 0,14 % 471 0,18 % 5 молдавани 12 0,04 % 45 0,05 % 63 0,05 % 19 0,06 % 139 0,05 % 6 німці 16 0,06 % 1592 1,96 % 176 0,15 % 83 0,26 % 1867 0,73 % 7 поляки 21 0,08 % 102 0,13 % 206 0,17 % 23 0,07 % 352 0,13 % 8 росіяни 1445 5,44 % 7326 8,98 % 11106 9,61 % 1165 3,66 % 21042 8,24 % 9 румуни 16 0,06 % 31 0,03 % 88 0,07 % 9 0,02 % 144 0,05 % 10 словаки 64 0,34 % 303 0,37 % 2523 2,2 % 45 0,14 % 2935 1,15 % 11 угорці 12 785 48,15 % 6975 8,54 % 7972 6,9 % 1726 5,42 % 29 458 11,53 % 12 цигани 1695 6,38 % 1130 1,38 % 1705 1,48 % 122 0,38 % 4652 1,83 % 13 чехи 7 0,02 % 72 0,08 % 107 0,09 % 17 0,05 % 203 0,04 % 14 інші 60 0,23 % 466 0,57 % 776 0,67 % 103 0,32 % 1405 0,59 % Загалом 26 554 100 % 81 637 100 % 115 568 100 % 31 864 100 % 255 623 100 % Результати перепису засвідчили ряд змін в етнічній структурі населення області. Зо- крема, чисельність українців зросла на 33 378 осіб, румунів – на 13 806 осіб, циганів – на 1873 особи. Чисельність інших етнічних груп помітно зменшилася. Так, кількість росіян зменшилася на 18 465 осіб, євреїв – на 2074 особи, словаків – на 1634 особи, угорців – на 4195 осіб, німців – на 896 осіб, інших – на 5095 осіб. Загалом протягом 1989–2001 ро- ків кількість населення області зросла за ра- хунок приросту в сільській місцевості. Лише в Берегівському районі проявилася тенденція до зменшення загальної кількості мешканців. Водночас зменшилася загальна кіль- кість міського населення. Наприклад, якщо в 1989 році в Мукачевому проживало 83,3 тис. осіб, то в 2001 – лише 81,0 тис., в 2626 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 Ужгороді в 1989 році – 116,1 тис. осіб, а в 2001 – 115,6 тис. [82; 103]. З 1994 року в області пожвавилися мігра- ційні процеси як серед українців, так і серед ро- сіян, євреїв, німців, угорців та інших національних меншин. Українці мігрували через соціально- економічні причини в інші області України та в країни Європи. Представники етнонаціо- нальних меншин, зокрема євреї, німці, словаки, угорці та росіяни, поверталися на свої «історич- ні батьківщини». Так, у 1998 році до Угорщини емігрувало 306 осіб, у 1999 – 230, у 2000 – 459 осіб [84]. Етнонаціональний характер має еміграція євреїв краю. Наприклад, 1993 року в Ізраїль виїхало 33 особи, у 1994 – 61 осо- ба [106, 5–6]. Такий самий характер мала еміграція німців, які виїжджали переважно до Німеччини. У 1995 році туди емігрувало 269 німців, у 1996 – 214, у 1997 – 347, у 1998 – 382, у 1999 – 297, у 2000 – 481 особа [104]. Ще один чинник, який впливав на етнодемо- графічну ситуацію в області, – це нелегальна транзитна еміграція з країн Азії та Африки. Наприклад, у 1999 році в області було затри- мано 7630 [3], у 2000 – 3654 нелегальних мі- грантів [105]. Упродовж другої половини ХХ – на по- чатку ХХІ ст. доля українців у межах етноіс- торичного Закарпаття складалася по-різному. У Закарпатській області їх чисельність по- стійно зростала як у цифрових (у 2001 році – 1 010 127 осіб), так і у відсоткових (80,52 %) по- казниках. Повільно зростала кількість українців у Марамуреському повіті Румунії, де в 1956 році проживало 25 435, у 1966 – 29 600, у 1977 – 32 723, у 2002 – 34 027 українців. Крім того, у 2002 році в повіті Сату Маре проживало ще 1556 українців. Загалом у двох названих повітах Ру- мунії 2002 року мешкало 35 583 українців [69, 246–257]. У Словаччині ж продовжувався про- цес словакізації українців. Це позначилося на ско- роченні їх загальної кількості. Якщо в 1938 році ще 79 590 мешканців Словаччини назвалися українцями (русинами) [62, 53], то за переписом 1991 року в Словаччині проживало лише 30 479 русинів-українців, з яких 17 198 вважали себе ру- синами, а 13 281 – українцями [107, 38–39]. За словацьким переписом 2001 року в Пряшівському краї налічувалося 21 500 русинів і 6781 українців, а в Кошицькому краї – 2004 русинів і 2030 укра- їнців. Загалом у цих двох краях у 2001 році меш- кало 32 315 русинів-українців [108, табл. 3]. Таким чином, на теренах етноісторичного Закарпаття, площа якого значно зменшилася, у 2002 році про- живало 1 074 020 українців. Сьогодні суцільноукраїнська етнічна тери- торія на етноісторичному Закарпатті об- межується територією Закарпатської області. Це засвідчується тим, що навіть у тих округах Словаччини, де українців проживає найбіль- ше, вони все ж становлять меншість. Так, у Межилабірському окрузі українці становлять 45,55 % усього населення, у Свидницькому – 12,9 %, у Снінському – 12,7 %, у Строп- ківському – 6 %, у Гуменському – 5 %, а в інших – ще менше. Загалом у Пряшівському краї, де проживає майже 80 % усіх українців Словаччини, вони становлять лише 3,53 % від загальної кількості мешканців [108]. У Закарпатській області автохтонне україн- ське населення становить виняткову більшість, тобто 80,52 %. Це дає підстави вести мову про етнічно український х арактер області. В умовах незалежності національно- державний розвиток українського етносу зумов- лює посилення національної свідомості населення України, у тому числі населення Закарпатської області. Це проявилося в бурхливому наростанні інтересу як до загальноукраїнської, так і до міс- цевої етноісторичної складової культури укра- їнської нації. Відродження історичної пам’яті, повернення із забуття героїчних сторінок Карпат- ської України та її діячів, збереження, плекання та примноження кращих зразків народної пісні, танцю, образотворчого та прикладного мистецтв, церковно-релігійне відродження й т. ін. є осно- вою усталення національної свідомості українців Закарпатської області. Це позначилося на по- всюдному поширенні української мови. Перепис 2001 року засвідчив, що 99,2 % українців рідною назвали українську мову, а кількість російсько- мовних українців з 1% у 1989 році зменшилася 2727 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті до 0,43 %. Водночас 41,56 % словаків, 39,61 % німців, 18,4 % білорусів, 16,7 % циганів, 7,96 % росіян, 2,59 % угорців та 0,5 % румунів Закар- патської області рідною вважають українську мову. Загалом 5,84 % представників етнічних менших рідною назвали українську мову [90]. Усе це свідчить, що в умовах державності укра- їнці Закарпаття політично, культурно-історично та психологічно консолідуються у складі україн- ської нації, що українство стає притягальним і для представників етнічних менших. Окрім українців, в області проживають пред- ставники шести етнічних меншин: угорці, румуни, цигани, німці та євреї. Після 1945 року в області сформувалися ще дві іммігрантські етнічні мен- шини – російська (30 993 особи) та білоруська (1540 осіб). Решта – це нечисленні іммігрантські етнічні групи, які нараховують по кілька сотень осіб. У сучасних умовах відкритості кордонів кількість таких груп, очевидно, зростатиме. Але назвати їх етнічними чи національними менши- нами немає жодних підстав. Найчисельнішою з іммігрантських етнічних меншин є російська. Але більшість росіян, як і білорусів, в області є мігрантами в першому поколінні, тобто не наро- дилися в області і не вважають наш край своєю «малою батьківщиною». Орієнтуючись на Росію чи Білорусь, вони часто ігнорують українську культуру, традиції та мову. За роки радянської влади наполегливо про- пагувався та й нині пропагується міф про поліет- нічність населення Закарпатської області. Ще й сьогодні, на підставі вигаданої поліетнічності, іг- норуються чи навіть утискуються в області пра- ва українців. До того ж широко підтримується національно-культурна автономія етнічних мен- шин. Україна дотримується рішень Женевської конференції 1990 року про пошанування держа- вами прав національних меншин. Але меншини в краї часто ігнорують її рішення про те, що кожна з них повинна співпрацювати з державою і по- важати культуру, звичаї та мову державотворчо- го етносу, у нашому випадку – українців. Утім, упродовж 1991–2008 років антиукраїнські дії проявлялись як у діяльності угорських, так і русинських національно-культурних товариств. Усеукраїнський перепис 2001 року зафіксував на Закарпатті «етнічну групу» русинів з чи- сельністю менше 1 % від усієї кількості жителів краю [109, 148]. До того ж діяльність русинських товариств, що спираються на підтримку етнічних маргіналів, росіян та духовенства української православної церкви Московського патріархату, має відверто антиукраїнський і антидержавний характер, на що влада області не реагує. Загалом русини-українці ХІХ – початку ХХІ ст. завжди усвідомлювали себе складовою українського етносу. Ця свідомість спиралася на спільність походження, мову, традиційну культуру, історичну пам’ять і утверджувалася в боротьбі за возз’єднання єдиної Соборної Укра- їни. Завдяки цьому, незважаючи на несприят- ливі історичні умови й антиукраїнську політику чужоземців, вони не лише збереглись як складо- ва української нації, але й брали активну участь у боротьбі за незалежність України. 1. Мицюк О. Нариси соціяльно-господарської істо- рії Підкарпатської Руси. – Прага, 1938. – Т. ІІ. 2. Кабузан В. И. Украинское население Закарпа- тья (начало ХІХ – 70-е годы ХХ вв.) // Расы и народы. – М., 1986. – Вып. 16. 3. Тиводар М. Етнографічне районування укра- їнців Закарпаття (за матеріалами традиційної культури другої половини ХІХ – першої поло- вини ХХ ст.) // Carpatica – Карпатика. – Ужго- род, 1999. – Вип. 6. 4. Марьина В. В. Закарпатская Украина (Подкар- патская Русь) в политике Бенеша и Сталина. 1939–1945 гг. – М., 2003. 5. Мушинка М. Післявоєнний розвиток регіональної культури русинів-українців Чехо-Словаччини // Тривалість регіональних культур: Русини і українці на їхній карпатській батьківщині та за кордоном. – Нью-Йорк, 1993. 6. Державний архів Закарпатської області, ф. 59, оп. 1, спр. 10. 7. Коломиец И. Г. Социально-экономические отно- шения и общественное движение в Закарпатье во второй половине ХІХ столетия. – Томск, 1961. – Кн. 1. 8. Карпатська Україна. Географія – історія – куль- тура. – Л., 1939. 9. Енциклопедія українознавства. – Л., 1993. – Т. 2. 2828 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 10. Нариси історії Закарпаття. – Ужгород, 1993. – Т. 1. 11. Офіцинський Р. Політичний розвиток Закар- паття у складі Угорщини (1939–1944 рр.). – К., 1997. 12. Bonkáló S. A Rutének (Ruszinok). – Budapest, 1940. 13. Thirring L. A visszatért kárpátaljai területen végrehajtott népősszeirás előyetek eredménzei // Mágyar Statisytikai Szemle. – 1939. – évi 8. syám. 14. Котигорошко В. Верхнє Потисся в давнину. – Ужгород, 2008. 15. Вакуленко М. В. Населення Східних Карпат в пізньоримський час // Етногенез та етнічна іс- торія населення Українських Карпат: У 4 т. – Л., 1999. – Т. І. 16. Смішко М. Ю. Карпатські кургани першої по- ловини І тисячоліття н. е. – К., 1960. 17. Пеняк П. Проблема давніх слов’ян Закарпаття в працях Федора Потушняка // Carpatica – Кар- патика. – Ужгород, 2001. – Вип. 9. 18. Русанова И. П., Тимощук Б. А. Кодин – сла- вянское поселение V–VІІ вв. на р. Прут. – М., 1984. 19. Бернштейн С. Б. Проблемы карпатского языкознания // Карпатская диалектология и ономастика. – М., 1972. 20. Тиводар М. Етнічні традиції у скотарстві // Ет- ногенез та етнічна історія населення україн- ських Карпат. – Л., 2006. – Т. ІІ. 21. Етимологічний словник української мови. – К., 1982. – Т. 1. 22. Етимологічний словник української мови. – К., 1985. – Т. 2. 23. Krandz ̀alov D. [Crânjala D.]. Rumunske vlivy v Karpatech ze zvlášnim zr t̀elem k moravskému valašsku. – Praha, 1938. 24. Тиводар М. Етнокультурні процеси та особли- вості етнічної історії Закарпаття в І тисячоліт- ті нашої ери // Науковий вісник Ужгородсько- го університету. Серія: Історія. – Ужгород, 2003. – Вип. 9. 25. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії Украї- ни. – К., 1994. 26. Пантелич С. Прабатьківщина хорватів та шля- хи їх міграцій на Балкани: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. – Л., 1997. 27. Балушок В. Етногенез українців. – К., 2004. 28. Мельник В. М., Шышкина Е. В. Ранняя этническая история южных славян. – Запоро- жье, 1986. 29. Брайчевський М. Ю. Походження Русі. – К., 1968. 30. Рыбаков Б. А. Русские летописи и автор «Сло- ва о полку Игореве». – М., 1972. 31. Гошовский В. У истоков музыки славян. – М., 1971. 32. Пеняк С. І. Ранньослов’янське і давньоруське населення Закарпаття VІ–ХІІІ ст. – К., 1980. 33. Пеняк С. І., Пеняк П. С. Історія Закарпаття з найдавніших часів до приходу угорців в Кар- патську улоговину. – Ужгород, 1998. 34. Приходнюк О. П. Східні слов’яни у VІІІ–ІХ ст. // Етногенез та етнічна історія населення україн- ських Карпат. – Т. І. 35. Балагурі Е. А. Ужгород у давнину. Нові зна- хідки і відкриття // Історія Ужгорода. – Ужго- род, 1993. 36. Котигорошко В. Г. Проблеми етно-культурних процесів в Карпато-Дунайському басейні І ст. до н. е. – ІІ ст. н. е. // Археологія. – 1991. – № 4. 37. Пап С. Історія Закарпаття. – Івано-Франківськ, 2001. – Т. І. 38. Gesta Hungarorum / Переклад українською мо- вою Каміла Нейпавера. – Ужгород, 2005. 39. Закарпаття в етнополітичному вимірі / Ю. Ле- вицька, М. Панчук, В. Вайналова, В. Котига- ренко, В. Коган. – К., 2008. 40. Niederle L. Slovanské starožitnosti. – Praha, 1919. – Т. І. 41. Дзендзелевский И. А. К вопросу о времени рас- селения восточных славян на южных скло- нах Украинских Карпат // Тезисы докладов VІІ Международного конгресса антропологи- ческих и этнографических наук. – М., 1964. 42. Антошин М. И. Закарпатская грамота 1404 года // Научные записки Ужгородского уни- верситета. – Ужгород, 1955. – Т. 13. 43. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – К., 1992. – Т. ІІ. 44. Тиводар М. Традиційне скотарство україн- ських Карпат другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. – Ужгород, 1984. 45. Балагурі Е. А., Алишкевич Я. А. Старожитності Верхнього Потисся періоду віднайдення угор- цями Батьківщини (нові аспекти і концепції) // Науковий вісник Ужгородського державного університету. Серія: Історія. – Ужгород, 1999. – Вип. 3. 46. Стрипский Я. Путаница около названий Осой // Літературна неділя. – Ужгород, 1942. – Річник ІІ. 47. Ткадлічек В. Кирилівський напис в Михалов- цях // Науковий збірник музею української культури в Свиднику. – Братислава, 1986. – Т. 14. 48. Гаджега В. Додатки до історії русинов и русь- ких церков у жупі Угоча // Науковий збірник товариства «Просвіта». – Ужгород, 1925. – Річник ІV. 2929 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті 49. Пап С. Початки християнства на Закарпатті. – Філадельфія, 1983. 50. Ставровський О. Словацько-польсько- українське прикордоння до 18 століття. – Братислава, 1967. 51. История Венгрии: В 3 т. – М., 1971. – Т. І. 52. Мицюк О. Нариси соціяльно-господарської історії Підкарпатської Руси. – Ужгород, 1936. – Т. І. 53. Дэже Л. Очерки по истории закарпатских го- воров. – Будапешт, 1967. 54. Лучкай М. Історія карпатських русинів. – Ужгород, 2000. – Т. ІІ. 55. Mihályi J. Mármorosi diplomák XIV. és XV. századbol. – Máramoros-Sziget, 1900. 56. Dokumenty k protifeudalnum bojom Slovenského lidu. – Bratislava, 1955. 57. Линтур П. В. Ференц Ракоци ІІ в угро-русской традиции // Народная школа. – Ужгород, 1940/1941. – № 9. 58. Габрієль Ф. Господарське положення Подкар- патської Руси на початку ХVІІІ століття // Под- карпатська Русь. – Ужгород, 1933. – Річник Х. 59. Тиводар М. Етнічні процеси на Закарпат- ті ХІХ – початку ХХІ ст. // Історичні студії. Збірник наукових праць з проблем давньої і середньовічної історії та етнології. – Ужгород, 2008. – Вип. 2. 60. Копчак В. П., Копчак С. И. Население Закарпа- тья за 100 лет (1870–1970). – Л., 1977. 61. Мазурок О., Орто В. Етнічна структура місь- кого населення Закарпаття наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Carpatica – Карпатика. – Ужгород, 1999. – Вип. 6. 62. Ванат І. Нариси новітньої історії українців Східної Словаччини. Книга друга (вересень 1939 р. – лютий 1948 р.). – Братислава, 1985. 63. Mráz J. Slovensko ve svetle statistiky. – Praha, 1920. 64. Ванат І. Нариси новітньої історії українців Східної Словаччини. Книга перша (1918– 1938). – Братислава, 1978. 65. Удвори И. Русины в Венгерском Королевстве // Тривалість регіональних культур. Русини і українці на їхній карпатській батьківщині та за кордоном. – Нью-Йорк, 1993. 66. Енциклопедія українознавства. – Л., 1993. – Т. 1. 67. Демографический ежегодник СССР. 1990. – М., 1990. 68. Лавер О. П’ять хлібин Угочі // Карпатський край. – 1993. – № 9–31. 69. Зан М., Горват Л. Етнічна, мовна та конфе- сійна ідентичність української національної меншини повітів Марамуреш та Сату Маре (Румунія) // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія. Соціологія. Філософія. – Ужгород, 2007. – Вип. 7–8. 70. Коломиец И. Г. Социально-экономические отношения и общественное движение в За- карпатье во второй половине ХІХ столетия. – Томск, 1962. – Кн. 2. 71. Неточаєв В. І. Територія, населення, міста За- карпаття в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. // До- повіді та повідомлення УжДУ. Серія історич- на. – Ужгород, 1960. 72. Kárpátalja telepűleseinek vallási adatai (1880– 1941). – Budapest, 2000. 73. Administrativni lexikon obci v Republici Československé. – Praha, 1934. – Dil. II. 74. Československa statistika. Svazek 9. Řada VI (Sčіtáni lidu, sešit 1). Sčitáni lidu v Republice Československé ze dne 15 unora 1921. – Praha, 1924. – Dil. I. 75. Československa statistika. Svazek 98. Řada VI (Sčіtáni lidu, sešit 1). Sčіtáni lidu v Republice Československé ze dne 1 prosince 1930. – Praha, 1934. – Dil. I. 76. Ференц П. Етнонаціональна орієнтація україн- ців Закарпаття в 20–30-ті роки ХХ століття. – Мукачево, 2005. 77. Довганич О. Репресії угорського окупаційного режиму і закарпатський рух опору // Закарпат- тя під Угорщиною 1938–1939 рр. – Нью-Йорк; Чикаго; Ужгород, 1999. 78.. Шляхом жовтня. Збірник документів. – Ужгород, 1965. – Т. VI. 79. Нариси історії Закарпаття. – Ужгород, 1995. – Т. ІІ (1918–1945). 80. Малець О. Етнополітичні та етнокультур- ні процеси на Закарпатті 40–80 рр. ХХ ст. – Ужгород, 2004. 81. Історія міст і сіл УРСР. Закарпатська область. – К., 1969. 82. Статистичні дані: Динаміка зміни чисельності населення національних груп Закарпаття (згід- но даних переписів 1959–1989 рр.) // Матеріали науково-практичної конференції «Державне регулювання міжетнічних відносин в Закар- патті». – Ужгород, 1997. 83. Наулко В. І. Етнічний склад населення Україн- ської РСР. – К., 1965. 84. Поточний архів головного управління статис- тики у Закарпатській області. Динаміка чи- сельності наявного населення області по міс- тах і районах. 85. Поточний архів головного управління ста- тистики у Закарпатській області за 2003 рік. Справа: Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Таблиці 5.1: Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Берегове (міськрада). 3030 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 86.. Поточний архів головного управління ста- тистики у Закарпатській області за 2003 рік. Справа: Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Таблиці 5.1: Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Берегів- ський район. 87. Поточний архів головного управління ста- тистики у Закарпатській області за 2003 рік. Справа: Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Таблиці 5.1: Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Великобе- резнянський район. 88. Поточний архів головного управління ста- тистики у Закарпатській області за 2003 рік. Справа: Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Таблиці 5.1: Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Виноградів- ський район. 89. Поточний архів головного управління ста- тистики у Закарпатській області за 2003 рік. Справа: Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Таблиці 5.1: Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Воловець- кий район. 90. Поточний архів головного управління ста- тистики у Закарпатській області за 2003 рік. Справа: Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Таблиці 5.1: Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Закарпат- ська область. 91. Поточний архів головного управління ста- тистики у Закарпатській області за 2003 рік. Справа: Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Таблиці 5.1: Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Іршавський район. 92. Поточний архів головного управління ста- тистики у Закарпатській області за 2003 рік. Справа: Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Таблиці 5.1: Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Міжгірський район. 93. Поточний архів головного управління ста- тистики у Закарпатській області за 2003 рік. Справа: Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Таблиці 5.1: Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Мукачеве (міськрада). 94. Поточний архів головного управління ста- тистики у Закарпатській області за 2003 рік. Справа: Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Таблиці 5.1: Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Мукачів- ський район. 95. Поточний архів головного управління ста- тистики у Закарпатській області за 2003 рік. Справа: Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Таблиці 5.1: Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Перечин- ський район. 96. Поточний архів головного управління ста- тистики у Закарпатській області за 2003 рік. Справа: Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Таблиці 5.1: Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Рахівський район. 97. Поточний архів головного управління ста- тистики у Закарпатській області за 2003 рік. Справа: Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Таблиці 5.1: Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Свалявський район. 98. Поточний архів головного управління ста- тистики у Закарпатській області за 2003 рік. Справа: Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Таблиці 5.1: Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Тячівський район. 99. Поточний архів головного управління ста- тистики у Закарпатській області за 2003 рік. Справа: Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Таблиці 5.1: Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Ужгород (міськрада). 100. Поточний архів головного управління ста- тистики у Закарпатській області за 2003 рік. Справа: Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Таблиці 5.1: Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Ужгород- ський район. 101. Поточний архів головного управління статис- тики у Закарпатській області за 2003 рік. Справа: Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Таблиці 5.1: Розподіл населення за національ- ністю та рідною мовою. Хуст (міськрада). 102. Поточний архів головного управління ста- тистики у Закарпатській області за 2003 рік. Справа: Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Таблиці 5.1: Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Хустський район. 103. Статистичні дані: Склад населення міст обласного підпорядкування та районів по окремих національностях // Матеріали науково-практичної конференції «Державне регулювання міжетнічних відносин в Закар- патті». 104. Поточний архів відділу у справах національ- ностей та міграції Закарпатської обласної дер- жавної адміністрації. Про стан міграційних процесів у Закарпатській області в 1999 р. 3131 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті 105. Поточний архів відділу у справах націо- нальностей та міграції Закарпатської облас- ної державної адміністрації. Про стан мігра- ційних процесів у Закарпатській області в 2000 р. 106. Поточний архів головного управління ста- тистики у Закарпатській області. Відділ демо- графічної статистики. Справа № 06–36. Том 1. Зведені звіти по механічному руху населен- ня. Міграція за 1994 р. Січень 1993 – грудень 1994 р. 107. Gajdoš V., Konečny S. Rusini a ukrajinci na Slovensku v procesoh transformácie (1989–1995). Výbek z dokumtntov. I. – Prešov, 2005. 108. Štatistický úrad Slovenskej Republiky. Sčitanie obyvateľov, domov a bytov 2001. Základné údaye. Národostné zloženie obzvateľstva. – Bratislava, 2001. – Tab. 3: «Trvale bývauce obývateľstvo podľa narodnosti a podla krazov a okresov». 109. Зан М. Етнонаціональна структура населен- ня Закарпаття в світлі результатів перепису 2001 р. // Carpatica – Карпатика. – Ужгород, 2003. – Вип. 28. Комплекс демографічних, політичних та соціокультурних змін етнічних спільнот про- тягом їхнього існування охоплює поняття «етнічні процеси». Ці зміни проявляються в етнооб’єднавчих або етнорозмежувальних тен- денціях розвитку етнічних спільнот в історич- ному часі, які можна розглядати як на загально- етнічному, так і на регіональному рівнях. Закарпатська область є особливим історико-етнографічним регіоном України, де представлено широку палітру етнічних груп (українці, угорці, румуни, росіяни, словаки, німці, цигани і т. д.) та етнографічних складо- вих українського етносу (долиняни, гуцули, бойки, лемки). В умовах зламу авторитарно- го режиму та становлення сучасної ідентич- ності української нації відбулися динамічні зміни в етнодемографічній, етнополітичній та етнокультурній сферах життя закарпатського соціуму. Їх детальне вивчення дає змогу від- творити регіональний вимір етнічних процесів сучасного періоду. етнодемографічні процеси. Аналіз ре- зультатів останнього Всесоюзного перепису Михайло Зан ЕТНІ ЧНІ ПРОЦЕСИ Н А ЗА К А РП АТ ТІ В СУ Ч АСН У ДОБУ У статті розглянуто динаміку етнічних процесів на Закарпатті впродовж останнього часу, проаналізовано ре- зультати переписів населення 1989 та 2001 років, природний приріст населення в області, міграційні рухи. Етнопо- літичні процеси в регіоні досліджено на основі архівних документів. Автор звертає увагу на активізацію політичного русинства на Закарпатті впродовж 1990–2009 років. Досліджено етнокультурні процеси в середовищі українців та національних меншин Закарпаття, які трансфор- мувалися в напрямі зростання етнічної та національної свідомості. Зроблено висновок про розвиток громадянського суспільства представниками еліти національних меншин регіону. Ключові слова: Закарпаття, етнічні процеси, політичне русинство, національна меншина, національно-культурні товариства. In the article it is considered the dynamics of ethnical processes in Zakarpattia during the last period. The results of population censuses in 1989 and 2001, natural increase of the population of the region, migration processes are analysed. Ethno-political processes in the region are investigated on the basis of archive documents. The author pays his attention to the problem of activization of political Rusynism in Zakarpattia during 1990–2009. It is investigated the ethno-cultural processes among Ukrainians and national minorities of Transcarpathia, who have transformed in the direction of growth of ethnical and national consciousness. It is concluded the fact of development of pluralistic civil society by the elites of national minorities in the region. Key words: Zakarpattia, ethnical processes, political Rusynism, national minority, national-cultural societies. УДК 323.15(477.87)“312”

Етнодемографічні процеси на Закарпатті (І – початок ІІІ тисячоліття)

Institution

Ähnliche Einträge