Українська етнічність поза межами України

Продовжуючи дослідження світового українського етнічного простору, автори концентрують увагу читача на тих реаліях українського еміграційного життя, які характеризують активні процеси в напрямі розбудови та утвердження української етнічності у світі....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автори:	Євтух, В., Ковальчук, О., Попок, А., Трощинський, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Етнос. Культура. Релігія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37882
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Українська етнічність поза межами України / В. Євтух, О. Ковальчук, А. Попок, В. Трощинський // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 1. — С. 48-57. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37882
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-378822012-10-25T12:14:15Z Українська етнічність поза межами України Євтух, В. Ковальчук, О. Попок, А. Трощинський, В. Етнос. Культура. Релігія Продовжуючи дослідження світового українського етнічного простору, автори концентрують увагу читача на тих реаліях українського еміграційного життя, які характеризують активні процеси в напрямі розбудови та утвердження української етнічності у світі. Continuing the research of a world-wide Ukrainian ethnical space, the authors concentrate a reader's attention on those realities of Ukrainian emigrational life which characterize the active processes in direction of creation and strenghthening of the Ukrainian ethnicity in the world. 2010 Article Українська етнічність поза межами України / В. Євтух, О. Ковальчук, А. Попок, В. Трощинський // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 1. — С. 48-57. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37882 39(477):327.58+06.07–054.72 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнос. Культура. Релігія Етнос. Культура. Релігія
spellingShingle	Етнос. Культура. Релігія Етнос. Культура. Релігія Євтух, В. Ковальчук, О. Попок, А. Трощинський, В. Українська етнічність поза межами України Народна творчість та етнографія
description	Продовжуючи дослідження світового українського етнічного простору, автори концентрують увагу читача на тих реаліях українського еміграційного життя, які характеризують активні процеси в напрямі розбудови та утвердження української етнічності у світі.
format	Article
author	Євтух, В. Ковальчук, О. Попок, А. Трощинський, В.
author_facet	Євтух, В. Ковальчук, О. Попок, А. Трощинський, В.
author_sort	Євтух, В.
title	Українська етнічність поза межами України
title_short	Українська етнічність поза межами України
title_full	Українська етнічність поза межами України
title_fullStr	Українська етнічність поза межами України
title_full_unstemmed	Українська етнічність поза межами України
title_sort	українська етнічність поза межами україни
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Етнос. Культура. Релігія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37882
citation_txt	Українська етнічність поза межами України / В. Євтух, О. Ковальчук, А. Попок, В. Трощинський // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 1. — С. 48-57. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT êvtuhv ukraínsʹkaetníčnístʹpozamežamiukraíni AT kovalʹčuko ukraínsʹkaetníčnístʹpozamežamiukraíni AT popoka ukraínsʹkaetníčnístʹpozamežamiukraíni AT troŝinsʹkijv ukraínsʹkaetníčnístʹpozamežamiukraíni
first_indexed	2025-07-03T19:43:21Z
last_indexed	2025-07-03T19:43:21Z
_version_	1836656153933643776
fulltext	4848 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 Дещо інакше склалася ситуація в країнах Східної Європи, оскільки частина українського населення Польщі, Румунії, Угорщини, Чехії та Словаччини належить до автохтонів. На історич- них землях, що входять нині до складу цих дер- жав, предки українців проживали з давніх-давен. У Польщі, приміром, це – частина Бойківщини, Лемківщина, Підляшшя, Холмщина та Над- сяння. Якщо за точку відліку взяти новітні часи, то доля українського населення в східноєвропей- ських країнах нерідко складалася досить драма- тично, навіть трагічно. Так, у 1947 році внаслідок здійснення тодішнім польським урядом операції «Вісла» майже 150 тис. українців насильницьким шляхом були виселені з їхніх (південно-східних) земель і розкидані по всіх польських територіях. Мотивували це тим, що українське населення становило матеріальну та людську базу Україн- ської повстанської армії (УПА). Звідтоді основна маса українського населення проживає на захід- них і особливо північних територіях Польщі – в Ольштинському, Гданському, Кошалінському, Щецинському та Вроцлавському воєводствах. Точних відомостей щодо їхньої кількості немає. За даними Об’єднання українців у Польщі, там проживає нині від 250 тис. до 500 тис. українців. Офіційна ж польська статистика значно відріз- няється від тієї, якою послуговуються українські громадські організації, вона обмежується показ- никами в межах 150–250 тис. осіб. Надто важко визначити нинішню кількість українського населення в Румунії. У джере- лах наводять цифри – 50, 70, 100, 120, а то й 800 тис. 1 І це не випадково. Ще донедавна уря- дова національна політика в Румунії, як, до речі, і в Польщі, базувалася на концепції мононаці- ональної держави, що змушувало національні меншини зрікатися рідного кореня. Згідно з даними перепису населення, 1992 року в Руму- нії проживало 65,8 тис. українців (0,3 % усього населення країни). Перепис 2002 року виявив 61,4 тис. українців, які за чисельністю посідають четверте місце серед інших національних меншин. Основними місцевостями розселення українців у Румунії є Сучавський та Марамороський пові- ти, які межують відповідно з Чернівецькою та Закарпатською областями України. Окрім того, українці в цій країні компактно проживають у Банаті (на південному заході) та Добруджі (на південному сході). До Банату на території ни- нішньої Румунії українці потрапили у висліді міграційних процесів в Австрійській (згодом – Австро-Угорській) імперії впродовж ХVIII– ХІХ ст. Це були переселенці із Закарпаття та Галичини. У Добруджі українці з’явилися напри- кінці XVIII – на початку XIX ст. Володимир Євтух, Олена Ковальчук, Андрій Попок, Володимир Трощинський У К РА їНСЬК А ЕТНІ ЧНІСТЬ ПОЗА МЕ ж А МИ У К РА їНИ (продовження, початок див. в «НТЕ», 2009, № 4–5.) Продовжуючи дослідження світового українського етнічного простору, автори концентрують увагу читача на тих реаліях українського еміграційного життя, які характеризують активні процеси в напрямі розбудови та утвер- дження української етнічності у світі. Ключові слова: українська діаспора, громадські організації, осередок еміграції, національно-культурне відродження. Continuing the research of a world-wide Ukrainian ethnical space, the authors concentrate a reader's attention on those realities of Ukrainian emigrational life which characterize the active processes in direction of creation and strenghthening of the Ukrainian ethnicity in the world. Keywords: Ukrainian Diaspora, public organizations, emigrational centres, national-cultural revival. УДК 39(477):327.58+06.07–054.72 4949 Етнос. Культура. Релігія Етнос. Культура. Релігія Що ж до Угорщини, то за офіційними даними, тут налічують понад 6 тис. осіб українського по- ходження. Це здебільшого автохтони в північно- східній частині країни, уздовж середньої течії Тиси, а також жителі деяких міст, зокрема Буда- пешта. Значна кількість українців-русинів упро- довж століть асимілювалася. З давніх-давен проживають українці-русини на території Східної Словаччини. Традиційним центром українського громадсько-культурного життя є Пряшів, де проживає понад 2 тис. укра- їнців. Загалом на території Словаччини, за офі- ційною статистикою, проживає понад 32 тис. українців. Концентровані ареали розселення українців у цій країні дозволяють провадити таку культурно-освітню діяльність, яка є досить поміт- на в етнокультурній мозаїці Словаччини. Понад 22 тис. українців проживає в Чехії. Слід, однак, зауважити, що, згідно з іншими відомостями, у Чехії та Словаччині налічують від 100 тис. до 200 тис. українців. До того ж першу цифру бага- то дослідників вважають найбільш імовірною 2. Минуло більше 250 років відтоді, коли пер- ші українські поселенці з’явилися на території колишньої Югославії. Це були вихідці з Пря- шівщини й Закарпаття. Вони осіли в історичній області Бачка на території, яку тепер охоплює Воєводина. За офіційними даними переписів на- селення, у країнах колишньої Югославії прожи- ває понад 26 тис. осіб українського походження. На думку самих русинів і українців (саме так роз- різняє автохтонів і вихідців з України статистика країн цього регіону), їхня загальна кількість сягає 40–45 тис. осіб. Більшість русинів проживає у Воєводині, українців – у Боснії та Герцеговині, де ще залишилися їхні компактні поселення в ра- йонах Баня-Луки і Прнявора 3. Своєрідність формування української діаспо- ри в Австралії (майже одночасне переселення до країни відносно великої кількості вихідців з України; концентроване поселення) дозволила розгорнути тут досить активну громадську та етнокультурницьку діяльність. Українська ет- нічна група цієї країни – наймолодша за часом існування українських поселень у зарубіжному світі. До 1947–1948 років кількість українців, які проживали в Австралії, була незначною. В істо- ричних дослідженнях згадуються, зокрема, ро- дина ветеринарного лікаря Бачинського із Сіднея та ще кілька осіб, які приїхали до Австралії через Маньчжурію та Китай після Першої світової війни. По Другій світовій війні уряд країни ви- явив зацікавленість прийняти серед інших і певну кількість людей із таборів для біженців і «перемі- щених осіб». І вже в 1947 році до Австралії при- було понад 800 їхніх недавніх мешканців, а серед них – і українці. Процес переселення представників різних національностей з Європи в Австралію активі- зувався після ухвалення австралійським урядом у 1948 році імміграційного закону і досяг апогею в 1949–1953 роках. Щоправда, згодом потік ім- мігрантів сюди зменшився. Згідно з офіційними даними, за період від закінчення Другої світової війни й до середини 1964 року в Австралію при- було понад 2 млн 114 тис. іммігрантів – італій- ців, голландців, поляків, німців, греків та інших, які загалом становили 30 етнічних груп. Укра- їнці за чисельністю посідали дванадцяте місце й нараховували 21 тис. 424 особи 4, утворюючи яскраві острівці української культурницької та традиційно-звичаєвої присутності. Якщо брати за основу офіційні відомості, зокрема матеріали перепису населення 1961 року, то майже 35 % українців осіло в штаті Новий Південний Уельс (адміністративний центр – Сідней), 32,6 % – у штаті Вікторія (Мельбурн), 16,7 % – у штаті Південна Австралія (Аделаїда), 7,3 % – у шта- ті Західна Австралія (Перт), 5,8 % – у штаті Квінсленд (Брісбейн), 1,5 % – у штаті Тасманія (Хобарт), 1,5 % – на території федеральної сто- лиці (Канберра). До того ж 75 % усієї кількості українців проживало в адміністративних центрах штатів, 22 % – у провінційних містах і містеч- ках, 3 % – на фермах 5. На початку 2003 року, згідно з офіційними даними Федерального бюро статистики Австралії, чисельність української спільноти сягала 33 960 осіб. Наведені відомості про українців у різних країнах світу та їхнє розселення дають підстави зробити принаймні два висновки щодо можли- востей розбудови української етнічності: 1) до- 5050 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 сить висока концентрація вихідців з України та їхніх нащадків притаманна кільком країнам – США, Канаді, Австралії, Словаччині, Аргенти- ні, Бразилії, а останнім часом – Італії та Порту- галії; 2) у зазначених країнах існують компактні поселення або перебування українців. Фактор концентрованого й компактного поселення спри- яє структуруванню етнічних українських спіль- нот і створює умови для плекання української етнічності в іноетнічному довкіллі, що, власне, і доводить історія діаспори. Історія перебування вихідців з України та їхніх нащадків поза межами батьківщини одно- значно засвідчує, що саме громадські організації (особливо на початку їхнього поселення в іно- етнічному довкіллі) стимулювали іммігрантів до збереження елементів своєї культури, побуту та звичаїв. Громадські об’єднання виникали в різних формах і, незалежно від виду діяльності (бізнесо- ві, просвітницькі, культурницькі), були помітним чинником у цьому процесі. У нашому контексті їх варто розглядати як елементи української само- бутності, як вияв культури українського етносу. Підґрунтям для цього твердження є такі момен- ти: 1) громадські організації (незалежно від виду їхньої діяльності – комерційного, підприємниць- кого, релігійного тощо) зазвичай були засновані самими вихідцями з України та діяли значною мі- рою на засадах ціннісно-культурницьких та етич- них традицій, властивих українському народові; 2) вони матеріально підтримували культурницькі ініціативи українських емігрантів та їхніх нащад- ків; 3) мовним ресурсом спілкування їхніх членів, особливо на першому етапі, була українська мова; 4) зазвичай великі організації засновували свої газети, які не лише були їхніми суто професійни- ми органами, але й через інформацію, скажімо, про культурне життя в Україні та діаспорі, що міс- тилася на їхніх шпальтах, сприяли формуванню та підтримці патріотично орієнтованої атмосфери життєдіяльності в українських колах. Серед різноманіття осередків організованого життя зарубіжних українців упродовж усієї їх- ньої історії особливе місце посідала церква, яка стала для них важливим чинником збереження національно-культурного надбання і водночас увиразнення їхніх позицій щодо культурних та інших зв’язків із землею предків. Саме її існу- вання, належність до неї більшості українських емігрантів та стабільність релігійного світосприй- няття дозволяли вирішувати обидві зазначені проблеми на досить сталих засадах. Різними були умови становлення й життя в країнах поселення, мінялася політична ситуація у світі та в Україні, але церква часто була єдиним джерелом віри в можливість вижити в чужомовному середовищі, надії відновити контакти з українським народом на його шляху подолання перешкод. Можна по- годитися з тими зарубіжними україністами, котрі вважають, що церква «заступила іммігрантам за- лишене на батьківщині духовне довкілля». Щоправда, спроби іммігрантів з України від- новити в нових умовах свою національну віру й організаційно оформитися постійно наштовхува- лися на нерозуміння й спротив. Українців нерідко просто «заганяли» до місцевих церков і костьо- лів. Минули десятиліття, перш ніж зарубіжна українська церква здобула визнання відповідно Константинопольського Патріарха та Папи Рим- ського, а також одержала змогу офіційно затвер- дити свої митрополії та єпархії. Попри всі ці труд- нощі саме церковні провідники заклали основу для появи у деяких американських штатах освіт- ніх українських закладів (дитячих садків, шкіл тощо), т. зв. братських союзів (своєрідних стра- хових організацій), кооперативів, видавництв, хат-читалень, хорів і танцювальних колективів. Саме церквою в 1893 році в м. Шамокин було створено першу українську школу в США. Те- пер, скажімо, УГКЦ у США нараховує близько 200 церков і місій у чотирьох дієцезіях (Філа- дельфія, Стемфорд, Чикаго і Парма). Українська православна церква в цій країні також має кілька відгалужень: десятки тисяч її віруючих мешкають майже по всій країні. Особливість становлення української церкви в Канаді полягає передовсім у тому, що серед українців першої хвилі еміграції майже не було священиків. Лише на початку минулого століття (1901 р.) митрополит Андрей Шептицький у спе- ціальному пастирському листі пообіцяв віруючим греко-католицької конфесії прислати групу отців 5151 Етнос. Культура. Релігія Етнос. Культура. Релігія та ченців (перші з них почали прибувати в 1902 р.) для опіки над канадськими українцями. Що сто- сується православних, то основна їхня маса на той час походила з Буковини. Тим часом буковинська православна консисторія відмовилася відправити священиків до Канади, побоюючись невдоволен- ня з боку керівництва РПЦ у Північній Америці, що, безумовно, утруднювало її становлення в цій країні, а отже, зменшувало можливості її впливу на розвиток організаційно-громадського руху. Значну роль у стабілізації становища греко- католицької церкви в Канаді та зростанні її ролі як чинника організаційного життя українців відігра- ли два моменти: 1) призначення в 1912 році Ми- кити Будки першим єпископом-ординарієм для українців у Канаді; саме він легалізував цю церк- ву, заснував дві бурси (імені А. Шептицького у м. Сейнт-Боніфас та імені Т. Шевченка в Едмон- тоні), дівочу школу в Йорктоні, згодом перейме- новану в Академію Пресвятого Серця, Колегію св. Йосифа та ін. Повертаючись через 15 років до Львова і Рима, він залишив на канадській землі 299 парафій, місій і місійних станиць, 26 вечірніх шкіл, 5 сирітських притулків; 2) рішення Ватика- ну (1948 р.) розділити єдину канадську єпархію на три екзархати: східний (Торонто), середній (Вінніпег) і західний (Едмонтон) [більше того, рівно за три роки середній екзархат було поділено надвоє, унаслідок чого з’явилися Манітобський (Вінніпег) і Саскачеванський (Саскатун) екзар- хати]; та встановлення в 1956 році української католицької митрополії в Канаді. Чотири єпархії (Вінніпезька; Торонто і Схід- ної Канади; Едмонтона та Західної Канади; Саскатунська) Української греко-православної церкви в Канаді утримують мережу культурних закладів, шкіл, Колегію св. Андрія (асоційова- на при Манітобському університеті), видавни- цтва тощо. Від початку 1950-х років почалася боротьба українських греко-католиків в Аргентині за те, щоби Папа Римський призначив для них неза- лежного єпископа. Проте лише в 1961 році архі- єпископ Іван Бучко висвятив на посаду спочатку апостольського візитатора для аргентинських українців Андрія Сапеляка (у 1968 р. він став екзархом-ординарієм, а в 1978 р. – єпископом новоствореної єпархії на основі спеціальної пап- ської булли). Новий єпископ створив ряд парафій, розгорнув широку просвітянську діяльність, до- клав чимало зусиль для розбудови храмів, шкіл українознавства тощо. Аналогічну роль відіграє церква і в громад- ському житті українських поселенців у Західній Європі. Переважна більшість українців та їхніх нащадків у західноєвропейських країнах за віросповіданням належить до католиків східного обряду (від 60 % в Австрії до 67 % у Німеччи- ні та 73 % у Великобританії). Решту складають православні, об’єднані в УАПЦ, римо-католики, протестанти та ін. Скажімо, серед українських католицьких церков у Німеччині помітне місце посідають сьогодні церкви в Гамбурзі, Крефельд- Траарі, Мюнхені, церква Пресвятої Богородиці в Новому Ульмі, у Ганновері та в Білефельді. Однією з найпопулярніших форм (поза церк- вою) організаційного життя українців у США стали страхово-допомогові товариства. 1892 року вихідці із Закарпаття, переважно священики, за- снували одне з перших таких формувань – Союз греко-католицьких братств у Північній Америці. Унаслідок внутрішнього розколу і виходу з нього галичан і пряшівчан, останні 22 лютого 1894 року утворили Руський народний союз задля надання допомоги потерпілим, хворим, членам сімей заги- блих тощо. Органом Союзу [від 1914 р. організа- ція має назву Український народний союз (УНС)] стала газета «Свобода», яка й дотепер виходить і є найбільшим українським виданням на Заході. Принагідно зазначимо, що роз’єднаність україн- ського люду не сприяла, а навпаки, стримувала розгортання культурницької діяльності осередків українства. Наприкінці ХХ ст. серед українців намітила- ся тенденція до організаційного оформлення за етнічно-фаховою ознакою. Так, 1979 року утворе- но Світову репрезентацію українських інженерів із центром у Філадельфії. У Чикаго від 1977 року діє Світова федерація українських лікарських товариств, основою якої є Українське лікарське товариство Північної Америки. Довкола них групуються члени Об’єднання українських ад- 5252 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 вокатів США і Канади, Товариства українських академічних професійних товариств, Українсько- американської асоціації університетських про- фесорів. У таких професійних спілках із чіткою акцентуацією української етнічності з’являються додаткові моральні важелі для утвердження українського простору, для збереження елементів культури в іноетнічному довкіллі. Неабияким поштовхом для розбудови гро- мадського життя українських поселенців на за- хідноєвропейських теренах стало прибуття сюди представників уенерівської еміграції, людей до- статньо освічених, свідомих носіїв української етнічності та культури. Так, у Франції це жит- тя почало концентруватися навколо Української громади – організації, заснованої в Парижі в 1924 році. Попервах ця організація об’єднувала людей різних політичних поглядів. Однак уже за рік із неї вийшла група т. зв. радянофілів, котра створила Союз українських громадян у Франції. Це об’єднання вихідців з України, незважаючи на прорадянську спрямованість його діяльності, відіграло важливу роль у підтриманні етнокуль- турної самобутності українців у Європі, переду- сім з огляду на те, що ця організація була чи не єдиним каналом культурної взаємодії та обмінів у сфері культури між зарубіжними українцями, які мешкали на теренах Західної Європи, а також ядром українського етносу в Україні. Згодом свої автономні формування – Союз українських емі- грантських організацій у Франції та Український народний союз – заснували прихильники емі- грантського уряду УНР. Щоправда, їхня діяль- ність була політично заангажованою і настільки орієнтованою на культурницькі чинники, що це, безумовно, зменшувало їхню роль у суто куль- турницькій царині. На підтвердження тези про те, що, здавало- ся б, далекі за своєю назвою й декларованою ді- яльністю організації робили неоціненний вклад у поширення українського духу, наведемо приклад подібного руху, скажімо, у Франції. Зазвичай при кожній такій організації поставали бібліоте- ки, вони підтримували художньо-мистецькі ко- лективи. Наприклад, у Парижі за їхнім сприян- ням було закладено основи української бібліотеки ім. Симона Петлюри, у якій нині зберігається по- над 15 тис. книжок, архівні та музичні матеріали, а також велика кількість періодики. Упродовж 1920-х років значну активність, зокрема і в освітньо-культурницькій царині, ви- являв віденський осередок української емігра- ції. Він складався передовсім із колишніх діячів УНР, Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), представників академічного світу та студентської молоді. Саме у Відні, аж до свого повернення в березні 1924 року в Україну, перебу- вав колишній голова Центральної Ради, видатний історик-енциклопедист Михайло Грушевський. Створений ним у столиці Австрії Український соціологічний інститут став опорою його наукової діяльності за кордоном. Тут-таки, у Відні, у січ- ні 1921 року було засновано й перший в еміграції український вищий навчальний заклад – Україн- ський вільний університет (УВУ). В австрійській столиці виходили деякі українські газети та жур- нали. Найпомітнішими в громадсько-політичному та культурному житті Австрії були студенти, ор- ганізовані, зокрема, у товариство «Січ» у Відні та в Граці. Власне, усі перераховані факти свідчать, що в цій країні сформувалися непогані умови для збереження української сутності іммігрантів (до речі, така сприятлива атмосфера зберігалася тут впродовж наступних десятиліть). Освітня й культурницька діяльність розгор- талася навколо наукових організацій і в інших західноєвропейських країнах. Так, вагомим здо- бутком української еміграції в Німеччині став Український науковий інститут (УНІ), створений у Берліні в листопаді 1926 року. Його першим директором було призначено відомого історика Д. Дорошенка, якого в 1931 році змінив професор І. Мірчук. В УНІ працювали або співпрацювали такі непересічні особистості, як В. Липинський, І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, В. Ста- росольський, О. Колесса та ін. Своє головне завдання інститут убачав у тому, щоби плекати українську науку й культуру на німецькій землі, розвивати співробітництво із західноєвропей- ськими вченими та громадськістю. Невеликі українські колонії, що виникли в міжвоєнний період на території деяких інших держав Захід- 5353 Етнос. Культура. Релігія Етнос. Культура. Релігія ної Європи, також прагнули створити відповідні організаційні структури й налагодити громадське життя. Так, на початку 1930-х років було засно- вано «Українську громаду у Великім князівстві Люксембург». Українські студенти в Женеві (Швейцарія) створили товариство «Україна», у Римі (Італія) – товариство «Зарево», у Льєжі і Лювені (Бельгія) – Національний союз україн- ських студентів. У повоєнні часи українці в Західній Євро- пі розбудували досить широку мережу нових громадських організацій та установ, низка яких представляла їхні інтереси у взаєминах із владою кожної з країн поселення. До таких організацій належали передусім Український центральний громадський комітет у Франції, Об’єднання українських робітників у Франції, Центральне представництво української еміграції в Німеч- чині, Союз австрійців українського походження, Координаційна рада українських організацій Австрії, Союз українців у Великій Британії, Об’єднання українців у Великобританії, Союз українців у Бельгії тощо. Цій меті була підпорядкована й діяльність ба- гатьох жіночих, молодіжних, професійних, куль- турологічних і просвітянських організацій, това- риств і об’єднань, початок яких було закладено ще в період перебування українців у таборах для біженців і «переміщених осіб» і які посіли помітне місце в громадському житті цих країн, зокрема й у справі взаємодії культур України та країни по- мешкання. До них слід передусім віднести Спілку української молоді та «Пласт», Об’єднання укра- їнських жінок, Об’єднання купців і промислов- ців, Об’єднання лікарів, Об’єднання українських письменників, Об’єднання митців української сцени, Об’єднання українських музик, Союз українських журналістів тощо. Особливу увагу громадські організації при- діляють навчанню молодшого покоління укра- їнської діаспори рідній мові, літературі та історії. Навчальні й виховні функції покликане здійсню- вати насамперед українське шкільництво, пік розвитку якого в Західній Європі припадає на «табірний період» існування української іммігра- ції (наприклад, у 1946–1947 роках в американ- ській та англійській зонах окупації Німеччини діяло 28 українських гімназій, які відвідувало 3,5 тис. учнів і в яких викладало понад 500 учи- телів). Окрім загальноосвітніх середніх шкіл, функціонували також різнорідні спеціальні се- редні навчальні заклади (ветеринарний технікум, три учительські семінарії, комерційна та електро- технічна школа). Розгалужену мережу в таборах утворювали початкові українські школи (386 учителів у шістдесяти таких школах навчали по- над 3 тис. дітей). Утім, у 1950 році вже не існувало жодної гімназії. Нині ж українське шкільництво на західноєвропейських теренах представлене лише суботніми школами. Незважаючи на різні підходи і труднощі в організації рідного шкіль- ництва, певну інертність батьків, вони діють і відіграють свою позитивну роль у збереженні на- ціональної ідентичності українців. Так, в Англії на кінець 1989 року існувало шістнадцять укра- їнських суботніх шкіл, у яких загалом навчалося 405 учнів. Подібні школи функціонують і в інших країнах, зокрема при релігійних громадах. Провідним науковим центром української діа- спори на західноєвропейському терені слушно на- зивають Український вільний університет. Запо- чаткований 1921 року у Відні і перенесений після першого семестру до Праги, де зосереджувалася найбільша колонія українських студентів, УВУ було поновлено наприкінці 1945 року в Мюнхені. Від 1950 року земельний уряд Баварії офіційно визнав дипломи та вчені ступені інституту. Тільки від 1945 по 1956 рік УВУ випустив 100 магістрів і 156 докторів, серед них – чимало іноземців. Сьо- годні цей навчальний заклад переживає не най- кращі часи: після припинення суттєвої допомоги з боку баварського уряду, зменшення кількості українців (саме тих, хто свідомо підтримує укра- їнську етнічність) і байдужість влади України до його долі. Якщо зменшується роль УВУ в освіт- ньому контексті, то в культурницькому плані (пе- ретворення інституції в центр української культу- ри в Баварії) потенціал залишається. У повоєнні роки було засновано ще кілька українських наукових центрів та вищих навчаль- них закладів у Німеччині: в Аугсбурзі – Українську вільну академію наук (УВАН), у 5454 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 Мюнхені – Українське історико-філологічне то- вариство й Українську вищу господарську школу, а в Регенсбурзі відновив діяльність Український технічно-господарський інститут (УТГІ), який бере початок від Української господарської ака- демії в Подєбрадах (тодішня Чехословаччина). У березні 1947 року в Мюнхені почало функ- ціонувати Наукове товариство ім. Шевченка (НТШ) як наступник заснованої у Львові ще 1873 року дослідницької установи під такою са- мою назвою. Мюнхенський період НТШ тривав від 1947 до 1951 року, доки його президія не пере- їхала у Францію. Окрім Європи, НТШ має нині філіали в США, Канаді та Австралії. За цей час товариство видало першу тритомну частину «Ен- циклопедії Українознавства» («Е. У.»), а також 12 томів інших наукових праць. Упродовж 1954– 1989 років з’явилася десятитомна «Е. У.» (слов- никова частина). Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. НТШ провело низку наукових заходів (конференції, круглі столи, дискусії тощо), при- свячених важливим подіям в українській історії та культурі. Помітним проектом за сприяння НТШ у Сполучених Штатах Америки та у співпраці з українськими науковцями стала підготовка семи- томного (у десяти книгах) видання «Енцикло- педії української діаспори». До сьогоднішнього часу світ побачили том про діаспору в Австралії, Азії та Африці, перша книга першого тому про українців у США. Ці останні містять значний масив культурницької інформації, яка висвітлює зусилля українських емігрантів та їхніх нащадків зі збереження, підтримання й розвою україн- ської самобутності, плекання етнічних традицій, звичаїв поза межами України. Одним із наймо- лодших (але досить важливих) наукових центрів української діаспори в Західній Європі став за- снований 1979 року в Лондоні філіал римського Українського католицького університету (УКУ), що діє «як автономна науково-навчальна інститу- ція». Окрім богослов’я, тут вивчають філософію, мову й літературу, історію, культуру тощо. Слуха- чами філіалу УКУ є не тільки особи українсько- го походження, а й представники інших меншин. Громадське життя українців у діаспорі немож- ливо уявити без української преси, яка відіграє особливу роль у збереженні української духовної та етнокультурної самобутності. Лише в країнах Західної Європи в післявоєнний період вихо- дили або виходять десятки періодичних видань, орієнтованих на україномовного читача (точніше сказати, на тих, хто усвідомлює свою українську етнічність) та на взаємодію, зокрема культурну, із громадянами країни помешкання. Останнім часом помітно активізувалося гро- мадське життя українців у країнах Східної Євро- пи. У зв’язку з цим можна назвати кілька чинни- ків: 1) територіальна близькість; 2) демократичні перетворення, що відбулися в цих країнах напри- кінці ХХ ст.; 3) наявність автохтонного україн- ського населення на території кількох країн. Так, у Польщі громадські організації національних мен- шин, у тому числі й українські, вийшли з підпо- рядкування міністерству внутрішніх справ. Ними тепер опікується відомство культури й мистецтва. При польському парламенті діє комісія національ- них меншин та етнічних груп. Змінюється на кра- ще громадська думка щодо польсько-українських взаємин. У цьому контексті як позитивне явище варто, зокрема, розглядати засудження в лютому 1990 року на надзвичайному з’їзді Українсько- го суспільно-культурного товариства горезвісної операції «Вісла». З’їзд започаткував діяльність нової громадської організації – Об’єднання укра- їнців у Польщі (ОУП). До нього ввійшли особи українського походження незалежно від їхніх по- літичних поглядів, релігійних вірувань і соціаль- ного стану. В інших країнах Східної та Південно- Східної Європи інтереси українського населення представляють і захищають такі організації, як Союз українців Румунії, Союз русинів-українців Словаччини, Союз русинів-українців Югославії тощо. З-поміж різноманітних напрямів їхньої ді- яльності питання збереження своєї (української) ідентичності посідає значне місце, скажімо, у центрі української культури у словацькому Свид- нику. Утім, не всі вони переживають нині кра- щі часи. У Словаччині та Югославії на початку 1990-х років знову далася взнаки тенденція до розмежування, у тому числі організаційного, між русинами та українцями. 5555 Етнос. Культура. Релігія Етнос. Культура. Релігія Українські поселенці в Австралії виявились однією з найорганізованіших етнічних груп із великим культурним потенціалом. Ще в 1949– 1950 роках в усіх штатах, за винятком Тасманії, виникли українські громади. У червні 1950 року в Мельбурні відбувся з’їзд їхніх представників, на якому було засновано координаційний громад- ський центр – Об’єднання українців в Австра- лії (ОУА). Під такою назвою він проіснував до грудня 1953 року, а потім був перейменований на Союз українських організацій в Австралії (СУОА). Згідно зі статутом, головні завдання СУОА полягають у тому, щоби «репрезентувати українську спільноту в Австралії та підтримува- ти й охороняти добро та інтереси українців в Ав- стралії. Ознайомлювати австралійську спільноту з українською історією, культурою, мистецтвом та визвольною боротьбою. Координувати пра- цю організацій, об’єднаних в СУОА». Загалом до Союзу входять сьогодні близько двадця- ти організацій, а також представники церкви. У великих містах кожна українська громада має свій Народний дім. При таких домах працюють фольклорні гуртки, танцювальні ансамблі, дра- матичні групи, хори. У деяких австралійських містах в ефір виходять українські радіопрограми, друкується українська преса. З огляду на це го- стро постає питання про діяльність установ, які займаються в Австралії українською освітою, передусім суботніх шкіл, заснованих на п’ятому континенті ще в 1949 році; найбільша їхня кіль- кість припадає на 1959 рік (49 українських шкіл, у яких працювало 117 учителів і навчалося 2072 учні). Наприкінці 80-х років XX ст. в Австралії налічували 12 українських шкіл, у яких одержу- вали освіту близько 1 тис. учнів. Станом на по- чаток 2003 року в столиці Австралії та в її п’яти штатах діяло 11 українських шкіл (51 учитель, 354 учні). Задля задоволення етнокультурних потреб громади віднедавна почався процес формування системи української вищої освіти в Австралії. Ще 1968 року в штаті Новий Південний Уельс було започатковано курси підготовки вчителів для початкових та середніх класів суботніх шкіл. Їхня програма включала методику й психологію навчання, мову та літературу. Українські вчитель- ські курси матеріально підтримували різні орга- нізації, зокрема австралійське міністерство освіти для дорослих та Фонд Любомира Шлепковича. Нині центром українознавства є Мельбурнський університет. В історії громадсько-культурного життя укра- їнців східної діаспори можна виділити п’ять пері- одів: 1) 1907–1914 роки; 2) 1917–1920-ті роки; 3) 1931–1933 роки; 4) 1930–1980-ті роки; 5) кі- нець 1980-х – початок 1990-х років – сьогоден- ня. Усе-таки нова ситуація, яка склалася в укра- їнському суспільстві наприкінці 1980-х років, створила необхідні передумови для піднесення національної самосвідомості українців, насампе- ред у самій Україні, а пізніше й поза її межами. Українські громадські об’єднання активно ви- никають по всій території Російської Федерації. Якщо на середину 1992 року їх було лише 28, то наприкінці 1993 року – уже близько 40. На по- чаток 1995 року в 40 республіках, краях і облас- тях Російської Федерації діяло 74 українські гро- мадські об’єднання, із них 32 (у 26 регіонах) були зареєстровані у встановленому законодавством РФ порядку. Решта провадила громадську ді- яльність без офіційного оформлення. Нині в Ро- сійській Федерації діють 105 українських органі- зацій (у 2002 р. – 76 організацій). На відміну від російських організацій в Україні, діяльність яких характеризує значний рівень політизації, україн- ські товариства в Російській Федерації – це не- політичні об’єднання з яскраво вираженими куль- турологічними та економічними настановами. Закономірним етапом процесу етнічної само- організації стало проведення в травні 1992 року установчої конференції Об’єднання українців Ро- сії (ОУР). Остаточне організаційне оформлення ОУР відбулося на Першому конгресі українців Російської Федерації в жовтні 1993 року. Від по- чатку своєї діяльності Об’єднання намагається консолідувати зусилля українських громад Ро- сії та координувати їхню діяльність, налагодити співпрацю з державними органами РФ. Скажі- мо, Другий конгрес українців Російської Феде- рації, що відбувся в жовтні 1997 року, проголо- сив створення національно-культурної автономії українців у цій державі. 5656 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 Водночас простежуємо тенденцію до більш ефективної діяльності українських громад у національних автономіях РФ, зокрема в Респу- бліках Башкортостан, Саха (Якутія), у Комі та Карелії. Це можна пояснити, з одного боку, авто- ритетом керівників громад, які, як правило, пра- цюють в органах державної влади, а з другого, – дещо відмінною від позиції федерального уряду політикою регіональних владних структур сто- совно задоволення етнокультурних потреб укра- їнців. За таких обставин надзвичайно поважну роль покликана відіграти україномовна преса – та організуюча й об’єднуюча сила, без якої майже неможливі були б формування мовного серед- овища та становлення й розвиток українського громадського життя. За відсутності українського теле- й радіомовлення преса набуває виняткової важливості. Сьогодні з різною періодичністю ви- ходять газета «Батьківщина» (Петропавловськ- Камчатський); «Вісник Товариства української культури Кубані» (Краснодар); «Промінь» (Са- мара); «Голос України в Західному Сибіру» (Тю- мень) та ін. Активний процес національно-культурного відродження українців, що почався наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років, триває нині в Казахстані, де зосереджена одна з найбільших українських громад. Своєю активністю виріз- няються українські громади в Павлодарі, Аста- ні, Караганді та Семипалатинську. У 1999 році було утворено Асоціацію «Українці Казахстану». Крім того, працюють також 14 обласних та місь- ких українських національно-культурних центрів, до складу яких входить понад 10 тис. осіб. Одним із головних напрямів діяльності україн- ських громад є пропагування серед казахстанців української національної культури, народних зви- чаїв та традицій. Майже при кожній українській громаді існує колектив художньої самодіяльності. В Астані від 1995 року працює єдиний у Серед- ній Азії Український навчальний комплекс, до складу якого входять дитячий садок, гімназія, недільна школа, де виховують та навчають понад 200 дітей з українських родин. У Павлодарі та Петропавлівську українські відділення відкриті при школах національного відродження; в Актю- бінську, Алмати, Караганді, Семипалатинську, Уральську та Усть-Каменогорську недільні шко- ли діють при національно-культурних центрах. Важливу роль у суспільному житті української громади відіграє республіканська національна газета «Українські новини», яку видають у Ка- захстані від 1994 року (спочатку в Алмати, а від квітня 2000 р. – у новій столиці – Астані). Активну діяльність провадять українські ор- ганізації також в інших пострадянських країнах. У Киргизстані, наприклад, діє український куль- турний центр «Берегиня»; від січня 1998 року транслюються однойменні півгодинні радіопе- редачі українською мовою; на телебаченні існує щотижнева передача «Киргизстан – Україна: міст дружби» (від 2002 р.). У Бішкекському гу- манітарному університеті працює Центр ви- вчення української мови і культури (від 2002 р.), який видає двомовну газету «Вісник українсько- киргизької дружби», а в Киргизько-російському слов’янському університеті – кафедра україністи- ки (від 2001 р.). У кількох класах середньої школи № 48 Бішкека навчають українській мові. Сучасне відродження української громади в Азербайджані відбувалося в складних умовах політичної нестабільності в країні. У 1992 році було створено Республіканське товариство со- лідарності народів Азербайджану (РТСНА) «Співдружність». Ця організація об’єднала різні національні утворення та організації (російську і татарську громади, єврейський культурний центр, товариство лезгинів та ін.). Того самого року в Сумгаїті було засновано Центр української культури ім. Лесі Українки. У 1994 році рішен- ням Правління РТСНА «Співдружність» орга- нізовано його українське відділення, на базі якого 1 листопада 1997 року було створено Українську громаду ім. Т. Шевченка. Організоване українське життя в незалежній Грузії відновилося від 1992 року з утворенням Асоціації українців – мешканців Грузії. Нині Асоціація об’єднує близько 2,5 тис. осіб. У сто- лиці Грузії постало також благодійне товариство українців – біженців з Абхазії «Відродження». Українські об’єднання виникли і в інших місцях зо- середження українців: культурно-просвітницьке 5757 Етнос. Культура. Релігія Етнос. Культура. Релігія і благодійне товариство «Дружба» в Кутаїсі, культурно-просвітницьке товариство українців Абхазії в Сухумі, культурно-просвітницьке то- вариство українців Південної Осетії «Вишня» в Цхінвалі. Сформувались українські осередки в Руставі, Зугдіді, Поті, Батумі, Телаві. З метою координації їхньої діяльності в травні 2001 року було створено Координаційну раду українських товариств, яка нині об’єднує понад 20 органі- зацій. Крім того, в Грузії діє українська школа ім. М. Грушевського, розташована в приміщенні однієї з тбіліських шкіл, кафедра україністики в Тбіліському державному університеті. Відродження українства у Вірменії почалося 1991 року. Спочатку в Єревані було відкрито не- дільну українську школу, де вивчали українську мову, літературу та історію України. У вересні 1991 року було створено Українське культурне товариство «Червона калина». Згодом його пере- реєстрували під назвою «Союз українців». На- прикінці 1995 року засновано Благодійний фонд «Україна», який вбачає мету своєї діяльності, се- ред іншого, у збереженні та пропагуванні укра- їнської культури, а також у підтримці соціально незахищених верств українського населення, що проживає у Вірменії. У містах Гюмрі, Ванадзор і Раздан створено філії Фонду. Від 1997 року що- місячно українською та вірменською мовами ви- ходить газета «Дніпро-Славутич». Розпочав ро- боту Культурний центр у Єревані, при якому діє ансамбль української пісні. У Ванадзорі постав пісенний колектив «Вербиченька». Від 2003 року Фонд перереєстровано під назвою «Федерація українців Вірменії “Україна”». Федерація входить до складу Української Всесвітньої Координацій- ної Ради, Світового конгресу українців, Союзу національностей Республіки Вірменія. Процес етнонаціонального відродження укра- їнців, які проживають на території незалежних країн Балтії, як і в інших республіках колишнього СРСР, почався ще за лібералізації комуністично- го правління наприкінці 1980-х років: у 1988 році в Латвії постала низка українських громадських об’єднань – «Дніпро», «Українська родина», Український молодіжний клуб, Товариство під- тримки Руху. Упродовж останніх років виникли регіональні українські товариства, які стають осе- редками українського культурно-просвітницького руху в інших містах країни. Це, зокрема, «Коб- зар» у Вентспілсі, «Водограй» у Резекне, «Бар- вінок» у Лієпаї. 1 Зарубіжні українці. Довідник. – К., 1991. – С. 183, 184. 2 Там само. – С. 189, 200. 3 Трибуна. – 1991. – № 8. – С. 15, 16. 4 Українці в Австралії. Матеріали до історії посе- лення українців в Австралії. – Мельбурн, 1966. – С. 821. 5 Encyclopedia of Ukraine… – Vol. 1. – P. 138. (продовження буде.) Георгій Кожолянко ДОПОВНЮВА лЬНІ Е лЕМЕНТИ ТРА ДИЦІЙНОГО Н А РОДНОГО КОСТЮМ А У К РА їНЦІВ БУ КОВИНИ У статті досліджуються етнологічно-народознавчі наукові проблеми доповнювальних елементів традиційного костюма українців Буковини: головних уборів і зачісок, поясів, взуття, прикрас. Висвітлено особливості виготовлен- ня і вживання доповнювальних елементів народного костюма в різних етнографічних зонах Буковини (Прутсько- Дністровське межиріччя, Прикарпаття, Гуцульщина). Ключові слова: традиційний народний костюм, доповнювальні елементи, пояс, шапка, вінок, хустка, рушник, чоботи, черевики, браслети, кільця. Tha article contains an ethnological investigation of the traditional folk costume’s complementary elements of the Bukovyna Ukrainians: belts, head-dresses and hair-dos, shoes and decorations. Manifested are the peculiarities of these complementary elements’ making and application in the different Bukovyna ethnographical regions (a region between the Prut and the Dnistro, Prykarpattia, Hutsulshchyna). Keywords: traditional folk costume, complementary elements, belt, cap, chaplet, shawl, towel, knee-boots, boots, bangles, rings. УДК 391(477.85/.87)

Українська етнічність поза межами України

Репозитарії

Схожі ресурси