Cвіт людських бажань у народній казці Українських Карпат

У статті на матеріалі казкової традиції українців та угорців українських Карпат розглядається один з основоположних концептів наївної картини світу людини – концепт «бажання». Світ бажань у народній казці відображає основні загальнолюдські мрії, зокрема прагнення досягнути щастя, яке для кожного має...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2010
Main Author:	Мушкетик, Л.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Series:	Народна творчість та етнографія
Subjects:	Розвідки і польові матеріали
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37888
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Cвіт людських бажань у народній казці Українських Карпат / Л. Мушкетик // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 1. — С. 100-109. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37888
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-378882012-10-25T12:14:23Z Cвіт людських бажань у народній казці Українських Карпат Мушкетик, Л. Розвідки і польові матеріали У статті на матеріалі казкової традиції українців та угорців українських Карпат розглядається один з основоположних концептів наївної картини світу людини – концепт «бажання». Світ бажань у народній казці відображає основні загальнолюдські мрії, зокрема прагнення досягнути щастя, яке для кожного має своє значення – життєві блага, влада, одруження, установлення соціальної справедливості, збереження молодості та здоров’я тощо. Людські мрії там здійснюються у формі казкової фантастики. In the article based on the materials of the Ukrainian Carpathians' fairy-tale tradition of the living there Ukrainians and Hungarians examined is one of the fundamental concepts of a naive picture of a man's world - a concept of desire. The world of desires in a fairy-tale represents the basic universal dreams and aspirations, in particular a pursuit of happiness which could be differently understood as a welfare, a power, a marriage, a social adjustment, a youth and health maintanance, etc. The human desires come true in a form of a fairy-tale fantasy. 2010 Article Cвіт людських бажань у народній казці Українських Карпат / Л. Мушкетик // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 1. — С. 100-109. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37888 398.21(477.85/.87) uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Розвідки і польові матеріали Розвідки і польові матеріали
spellingShingle	Розвідки і польові матеріали Розвідки і польові матеріали Мушкетик, Л. Cвіт людських бажань у народній казці Українських Карпат Народна творчість та етнографія
description	У статті на матеріалі казкової традиції українців та угорців українських Карпат розглядається один з основоположних концептів наївної картини світу людини – концепт «бажання». Світ бажань у народній казці відображає основні загальнолюдські мрії, зокрема прагнення досягнути щастя, яке для кожного має своє значення – життєві блага, влада, одруження, установлення соціальної справедливості, збереження молодості та здоров’я тощо. Людські мрії там здійснюються у формі казкової фантастики.
format	Article
author	Мушкетик, Л.
author_facet	Мушкетик, Л.
author_sort	Мушкетик, Л.
title	Cвіт людських бажань у народній казці Українських Карпат
title_short	Cвіт людських бажань у народній казці Українських Карпат
title_full	Cвіт людських бажань у народній казці Українських Карпат
title_fullStr	Cвіт людських бажань у народній казці Українських Карпат
title_full_unstemmed	Cвіт людських бажань у народній казці Українських Карпат
title_sort	cвіт людських бажань у народній казці українських карпат
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Розвідки і польові матеріали
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37888
citation_txt	Cвіт людських бажань у народній казці Українських Карпат / Л. Мушкетик // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 1. — С. 100-109. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT mušketikl cvítlûdsʹkihbažanʹunarodníjkazcíukraínsʹkihkarpat
first_indexed	2025-07-03T19:43:42Z
last_indexed	2025-07-03T19:43:42Z
_version_	1836656175872999424
fulltext	100100 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 Одним із регіонів, де зберігся казковий епос і де перетнулися традиції різних спіль- нот, є Українські Карпати. Багатий оповідний матеріал краю дозволяє провести цікаві спо- стереження над одним із основних антропо- центричних концептів наївної картини світу людини – концептом «бажання». У поетичній формі казка відображає ре- алізацію головних бажань і мрій людини, її основні прагнення. Олександр Дей писав: «Жоден жанр усної поетичної творчості не роз- криває таких безкраїх просторів для людської уяви і фантазії, як народна казка. Протягом ві- ків вона вгамовувала тугу трудової людини за бажаним, але недосяжним, відгукувалася на її вічний подвиг до надзвичайного, небуденного, на її прагнення до пізнання невідомого, на її гаряче бажання переступити межу можливого у стосунках з природою, в соціальних відноси- нах і трудовій діяльності» [6, 3]. У чарівній казці герой завжди реалізує свої прагнення через подолання величезних труд- нощів і перепон. І робить це завдяки тому, що має велику силу бажання, віру в його реаліза- цію і відповідно могутню силу волі, які він ще більше загартовує під час виконання важких завдань і поєдинків із ворогами. Адже труд- нощі, з якими зіштовхується людина на шляху реалізації сильного бажання, ще більше підси- люють його, мобілізують на досягнення. Героя спонукають позитивні, благородні цілі, саме це допомагає йому їх звершити. До того ж він отримує те, що хоче – одружується з коха- ною, а на додачу й те, що за казковою логікою потрібно людині для щастя – царство чи півцар- ства, чарівні предмети й тварини тощо, тобто він отримує все, що тільки може побажати. Немає такої людини, яка б не бажала щас- тя. Події майже кожної казки починаються з того, що герой вирушає у світ: «йдемо сві- том щастя шукати»; «куди мені йти, аби щастя-гаразду знайти»; «йти пробувати/ шукати щастя» тощо. Це загальне місце час- то повторюється в казці. Під пошуками щастя тут розуміється різне – пошуки матеріальних статків, кохання, подружньої пари, отримання життєвого досвіду, знань, ремесла, випробу- вання власних сил тощо. В українських народ- них піснях козак, якому «нічого їсти – голодом сидіти» просить у матері пустити його «погу- ляти, доленьки шукати». Та поняття щастя в людей буває різним. У казці «Три персні» батько, помираючи, дає кожному синові персня, кинувши який, сповню- ється одне бажання. Старший брат, на перший погляд, розумно використовує батьків дар, позбавляючи бідних дітей від фізичної вади леся Мушкетик CВІТ лЮДСЬК И х БА ж А НЬ У Н А РОДНІЙ К АЗЦІ У К РА їНСЬК И х К А РП АТ У статті на матеріалі казкової традиції українців та угорців Українських Карпат розглядається один з осново- положних концептів наївної картини світу людини – концепт «бажання». Світ бажань у народній казці відображає основні загальнолюдські мрії, зокрема прагнення досягнути щастя, яке для кожного має своє значення – життєві блага, влада, одруження, установлення соціальної справедливості, збереження молодості та здоров’я тощо. Людські мрії там здійснюються у формі казкової фантастики. Ключові слова: Українські Карпати, концепт «бажання», життєві блага, влада, одруження. In the article based on the materials of the Ukrainian Carpathians' fairy-tale tradition of the living there Ukrainians and Hungarians examined is one of the fundamental concepts of a naive picture of a man's world - a concept of desire. The world of desires in a fairy-tale represents the basic universal dreams and aspirations, in particular a pursuit of happiness which could be differently understood as a welfare, a power, a marriage, a social adjustment, a youth and health maintanance, etc. The human desires come true in a form of a fairy-tale fantasy. Keywords: the Ukrainian Carpathians, concept of desire, pursuit of happiness, welfare, power, marriage. УДК 398.21(477.85/.87) 101101 Розвідки і польові матеріалиРозвідки і польові матеріали (адже вони були горбатими). Вони годують за це свого благодійника все життя, але від тяжкої праці біда до них знову повертається. Побачивши це, брат умирає від жури. Другий брат пошкодував персня, коли тонув, і тому загинув. А третій допоміг людям – зупинив бурю та її наслідки. На запитання, чому він не захотів стати багатим, герой відповів: «Хіба можна бути щасливим серед нещасливих? Тепер чую себе найбагатшим, бо зробив для всіх добро. З того часу люди не давали йому бідувати – хто як міг допомагав молодшому брату» [9, 224]. У казці стверджується, що найвищою людською цінністю є бажання робити добро людям, допомагати їм, хоча це не дає матері- альних статків, але приносить людині духовне багатство – дяку й добре ставлення від інших людей, за добро людина отримує добро. Для здійснення своїх бажань треба доклас- ти зусиль, нічого у світі не дається дарем- но – ця думка втілюється в мотиві про не- розумних або заздрісних братів чи сестер, які хочуть мати всі блага задарма. Через свою легко- важність і прагнення до «красивого життя» в дорозі затримуються безвідповідальні старші брати, які забувають про мету своєї подорожі, спокусившись дармовим пригощанням. Негативні персонажі казок – царі, королі, цесарі – прагнуть здійснювати свої бажання чужими руками, вони посилають героя на по- шуки чарівних тварин і предметів, часто на вірну смерть, самі нічим не ризикуючи. Та вони їм не дістаються, а опиняються в героя, який їх здобуває ціною власних зусиль. Людина прагне більшого й більшого, їй завжди чогось бракує. Ця думка звучить у сповненій глибокої мудрості угорській казці «Сорочка задоволеної (щасливої) людини» із циклу казок про угорського короля Матяша. Казка починається традиційним казковим зачином, далі згадується добрий і справедливий король. У деяких варіантах звучить ім’я короля Матяша (тут ідеться про Матяша справедливо- го, який правив країною в ХV ст. і який у люд- ській пам’яті залишився як мудрий і справедли- вий, захисник бідних). Короля тут зображено як людину з тонкою душевною організацією, що близько бере до серця біль інших, хоче по- кращити життя своїх підданих. Він вихований мудрою нянькою як «людяна людина». Через це він і захворів дивною хворобою – його охо- пив великий сум (у наш час це б назвали депре- сією). Аби вилікуватися, він вирушає на пошук сорочки вдоволеної (щасливої) людини. У казці під час блукань короля розкрива- ється сутність людської натури, логіка люд- ського розуму – люди, навіть маючи всього вдосталь, однаково залишаються невдоволе- ними, вони думають не про те хороше, що в них є, а про не, чого в них немає. Вони нібито шукають привід для свого нещастя й насоло- джуються ним. Це властиво всім людям, адже король обходить усі верстви населення й ніде не знаходить вдоволених своїм становищем. Піддані скаржаться на малий заробіток, тяжке життя, великі податки тощо. Ставлення коро- ля до цих скарг виявляється в іронічних заува- женнях – «не можуть достатньо красти», «не достатньо м’яка постіль у солдат», у загальних місцях для позначення переситу ба- гатих – «не достатньо білий хліб у панів». Усім чогось бракує, священику – грошей на новий дзвін, селянину – пшениці з урожаю, судді – нової дороги тощо. Усі чогось хочуть, вимагають від короля. Вдоволеною в казці є лише одна людина – бідний дроворуб, який весело працює, незва- жаючи на нестатки. Він щасливіший від самого короля і навіть жаліє його – «О, ти бідолаш- ний друже! Мені шкода тебе від усього серця, та в мене немає сорочки». Дроворуб розстібує свитку... Король вражений у саме серце – як може бути щасливою людина, яка не має на- віть сорочки на тілі! У казці звучить думка, що щастя не треба шукати, на нього не треба полювати, про нього не треба розмірковувати, його треба лише роз- пізнати – воно – в самій людині, яка вміє на- солоджуватися життям і сприймати його та- ким, яким воно є. Бідний дроворуб вдячний Богові за все, що має – за роботу, за хліб, за 102102 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 саме існування. Те, що інший розцінив би як приниження (йому дістаються рештки м’яса здохлої худоби), він уважає вдачею, везінням. І чогось більшого, кращого не бажає. щастя в нас самих, треба вдовольнятися малим, цінува- ти, любити життя й дякувати Богові за все, що маєш – ось висновок казки. Сорочка щасливої людини, якої немає в самої людини, символізує те, що справжнє щастя полягає в придбанні не матеріальних, а духовних благ, воно в самому ставленні до життя. М. Монтень писав про це: «Кожному живеться добре чи погано залежно від того, що він сам з цього приводу думає. За- доволений не той, кого інші вважають задово- леним, а той, хто себе таким вважає. І взагалі, істинною і суттєвою тут можна вважати лише власну думку цієї людини. Доля не приносить нам ні зла, ні добра, вона подає лише сирий матеріал того й іншого, а також насіння, здатне запліднити цю мате- рію. Наша душа, більш могутня у цьому плані, ніж доля, використовує і вживає їх на власний розсуд, будучи, таким чином, єдиною причи- ною і розпорядником свого щасливого чи не- щасливого стану» [12, 64, 65]. Недарма в різних релігійних, містичних ученнях, сучасних психологічних настановах ідеться про вдячність, яку має відчувати лю- дина до Бога, Всесвіту, буття загалом, має вчи- тися дякувати за подаровану їй радість існуван- ня, сприймати навколишній світ як великий дар буття. На думку Г. Сковороди, «вдячна воля» є джерелом «світлого смислу» людських діянь: «Гей, учися самої вдячності. Вчися, сидячи вдо- ма, буваючи в дорозі, засинаючи й прокидаю- чись. Хай буде вона тобі найсолодшим і вечір- нім, і раннім, і обіднім шматком!» [18, 111]. Бажання бувають дуже сильними, людина часто не в змозі протистояти їм. Вони засліплю- ють її, змушують втрачати відчуття реальності, в її думках лише одне устремління, що, при- родно, добром не закінчується. Так, в угорській казці за мішок золота пастух, хоч і дуже боїться змія-королевича, видає його таємницю чарів- никові. Жадібний старший брат у сюжеті про золотоволосих близнюків ладен убити невинних дітей, аби лише отримати золотоперого чарівно- го птаха. Жадібний багач не може спинитися, збираючи гроші, а тому й гине. Отже, людські бажання можуть слугувати людині як джерелом щастя, так і нещастя. При- кладом цього є казка «Як чоловік кумувався зі смертю» (СУС 382), де бідний чоловік раптово забагатів і отримав усе, чого прагнув – славу, багатство, гроші, але щасливим від того не став, його бажання дедалі зростали й множилися, усе перестало його задовольняти. В угорській казці «Циган, якому всього було мало» циган, що вночі впав у ковбаню, слізно просить у Бога лише одного – визво- лити його з ями. Бажання здійснюється, і він опиняється біля циганського шатра. Однак циган одразу запрагнув більшого – поїсти, випити, шовкової постелі, далі грошей, слугу тощо. Зрештою, він стає королем і висловлює бажання лишитися ним назавжди. Та один із міністрів зауважує – ніщо не існує вічно, лише милосердний Бог на небі. Тоді циган вислов- лює бажання стати Богом і жити вічно, та це суперечить законам природи. У цю саму мить циган знову опиняється в брудній ковбані. Подібною є українська казка «Про діда, що носив глину мішком». Її мораль узагальне- на в дотепних словах: «Як хоч бути божком, то носи глину мішком». Здійснення бажань нерозумних та жадіб- них людей не призводить до добра – ця думка звучить в українській казці «Як бажаєш – бажай мудро». Старим дідові й бабі пропону- ють загадати три бажання. Дід хотів просити міцного здоров’я, а баба – багатства. Та дід закашлявся і встиг побажати лише кишки з гречаною крупою. Дід був задоволений, а баба почала сваритися. Спересердя дід побажав, аби кишка повисла бабі з носа. Тож бабі нічого не лишалося, як наостанок попросити в мари, щоб кишка зникла з очей. Так і сталося. Засу- мували дід і баба, що не вдалося поїсти кишки з гречаною кашею. В угорському каталозі казок (MNK 750 I) є подібний сюжет під рубрикою «Ковбаса». 103103 Розвідки і польові матеріалиРозвідки і польові матеріали Здійснення нібито природних бажань за будь-яку ціну також призводить до нещас- тя. В українських та угорських казках таким жагучим бажанням для дівчини є одруження, вона бачить, що всі її подруги мають чоловіків чи коханих, тож і вона просить у Бога, вірніше, каже спересердя, мовляв, хочу бодай якогось коханця – хоч старого, хоч кривого, хоч само- го чорта; в угорських – хоча б одноногого чи з кінськими ногами. Так і стається, коханий справді виявляється чортом і намагається за- брати дівчину із собою до пекла. Таким чином, як самі бажання, так і їх здійснен- ня може приносити людині муки й страждання. У східній філософії зречення прагнень про- повідував Будда, відмова від бажань – є від- мова від страждань, адже людина ніколи не задовольняється: «Слід зрозуміти тонкий ме- ханізм бажання. Бажання діє таким чином: ба- жання ставить умови вашому щастю. “Я буду щасливим, якщо я отримаю цей автомобіль, цю жінку, цей будинок”. Здійснення бажань зні- має умови, що стоять на заваді вашому щас- тю. По суті, усе, що ви зробили – це усунення непотрібних перепон до свого щастя, та вже невдовзі ви починаєте думати: “Якщо я знову зможу створити таку перепону, а далі знову її повністю подолати, і я знову відчую таке саме полегшення, яке відчув минулого разу, і знову буду себе прекрасно почувати”. І таким чином, бажання, навіть якщо ми їх здійснюємо, при- зводять знову до виникнення нових бажань... Чим це важче, тим більшою мірою ви відчува- єте виклик. Чим це важче, тим більшою мірою ви робите ставку на всього себе, ви готові бути гравцем. І, звичайно, виникає більше надій і більше бажань» [14, 174]. У сучасних розвинутих країнах людина має все, до чого вона прагнула, саме це східні філосо- фи вважають причиною депресії в людей. Тобто людина, яка перебуває в скруті, ще продовжує мріяти про краще, сподіватися на завтрашній день, який може все змінити, на Заході людина отримала всі блага, але зрозуміла, що однаково не стала щасливою, їй нема чого сподіватися, чого прагнути, вона опинилася в глухому куті. Людські бажання є дуже різноманітними, вони діляться на тілесні, пов’язані з фізіоло- гічними потребами, і духовні. Основними гру- пами бажань, які реалізуються в щасливому закінченні казки, є типові людські прагнен- ня, властиві всьому людству – виживання та процвітання (здобуття матеріального добро- буту, влади, а також подружньої пари). Цим переважно й закінчуються всі чарівні казки: «Azóta már bizonyosan megcsinálta a szerencséjét, megsegített egykét bajba jutott királyt, elbánt egypár boszorkánnyal, és bekötette a legtakarosabb királykisasszony fejét, s boldogán él szüleivel és testvéreivel a magа fél királyságában. Így teljesedett be a mókuskirály jövendőlése» [26, 115]. (Відтоді він уже, певна річ, здобув своє щастя, допоміг одному–двом королям, що потрапили в біду, покарав кілька відьом, і одружився з найгар- нішою принцесою, і щасливо жив із батьками та братами у власній половині королівства. Так справдилося пророцтво короля білок). Броніслава Кербеліте шляхом структурно- семантичного аналізу литовської чарівної казки виокремила п’ять типів елементарних сюжетів, які й характеризують основні цілі, прагнення героїв казок. Ними є: 1. Стремління до свободи від чужих до панування над ними. 2. Добуван- ня засобів існування чи об’єктів, що створюють зручності. 3. Стремління до рівноправного чи високого становища в родині, сім’ї та суспіль- стві. 4. Пошуки ідеального жениха чи нарече- ної. 5. Стремління до цілісного й повноцінного роду, сім’ї чи суспільства [11, 94, 95]. Люди, які в той час жили дуже бідно, праг- нули насамперед забезпечити свої фізіологічні потреби, адже часто в хаті не було навіть хлі- ба, панувала нужда. Тож про що міг мріяти селянин, як не про харчі, їх достаток у май- бутньому. Тому в казках з’являються чарівні предмети, які постійно забезпечують людину їжею, пишно описуються багаті пригощання тощо. В угорських казках традиційним зворо- том є побажання – «хай буде все, чого бажа- ють очі-рот». Чарівні предмети трапляються в шерегу сюжетів (АТ 563, АТ 564, АТ 567, АТ 590). Це можуть бути чарівні скатертина, 104104 ISSN 01306936 НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 столик, якому варто лише сказати «Столик, застеляйся…», насіння, з якого виростають чудодійні гарбузи: «Закотив гарбуза до хати і нагострив ніж. Коли розрізав на дві поло- вини, то очам не повірив: там був білий хліб, калачі, бринза, м’ясо, ковбаса, солонина – ва- рене, смажене, солодке, квасне й гірке. Та ще й пляшка рому. Максим викладав те добро на стіл, а в гарбузі не меншало» [15, 44]. У другому чудодійному гарбузі був одяг, необхідний людині, а в третьому – золото. Гроші, золото, діаманти, коштовності є сим- волами багатства, тому їх теж часто прагнуть здобути. Персонажі блукають кімнатами, в одній повнісінько срібла, у другій – золота, у третій – діамантів, у четвертій – усілякої їжі, у п’ятій – напоїв: «Хочу, аби минї було на завтра: золоті двори на штири пьонтра, коло дворів зо- лоте дубє з діяментовим листєм заввишки тих дворів, від цих дворів до царських золоті мости, биті діяментовим звіздьим!» [2, 44]. Зрозуміло, що поняття про статки й багат- ство у казці відповідають уявленням селянства, отриманим із власного досвіду. Так, інтер’єр царського палацу може нагадувати селянську хату, а цар хвалитися «кіньми, коровами, би- ками, вівцями – словом, усім, що має». «Мав усього доста: і хліба, і грошей, і худоби, і землі, свою винницю – словом усе, що треба чолові- кові, аби став багатим» [7, 134]. Ці уявлення мо- жуть бути досить наївними: «Чоловік дивиться у дзеркало, бачить: його дочка у прекрасному палаці. А навколо палацу – загорода, квітники, яких ніде не побачиш. А в самому палаці стіль- ки кімнат, скільки днів у році. Кожна кімната має своє призначення, і на дверях написано, що вона може дати людині. На одних написано: “Мені треба взуття”. Бідняк, не довго думаю- чи, сказав: – Мені треба стільки й стільки пар топанок! Раптом перед ним появилася ціла купа взуття...» [10, 45]. Описи ці яскраві, наочні, образні саме через їхню подібність до дійсності. Кімнати, золоті меблі королівських палат загалом нагадують оселю найзаможнішого господаря. Сам король від своїх дворян відрізняється хіба що коро- ною на голові й королівськими атрибутами. Дружини драконів готують вечерю чоловікам, щоправда, хліб тут із каменя, а ніж величи- ною з дошку, галушки олов’яні чи залізні, вино він споживає бочками, та загалом усе нагадує звичайне пригощання гостя. Мірилом достатку в усі віки були гроші, які також можуть з’являтися чудодійним шляхом. Їх може приносити чарівний ослик («потрусися, ослику») чи баранчик, який б’є ногою і сиплять- ся гроші (угор.); щодня під подушкою знаходять гроші золотоволосі близнюки, які з’їли серце та печінку чарівного птаха тощо (АТ 567). В угорській казці «Принесений Вітром» двоє братів пішли шукати щастя й не поверну- лися. За ними вирушила сестра. Дорогою вона врятувала чорта, який за це почав їй допомага- ти, подружився з її сином. Жінка розпитува- ла чорта, чи він не чув, де знайти щастя? Той відповів, що знає, та хто його знайде, ніколи більше не буде спокійним, бо потребува- тиме дедалі більше скарбів. Однак жінка не повірила чорту, що щастя полягає в праці, подумала, що чорт хитрує, мовляв, якби вона знайшла щастя, то зробила б сина паном, а більше їй нічого не треба. Наказала чорту не- сти її на гору, у глибоку печеру, де перебуває щастя. Чорт попереджав, мовляв, щастя є скарбом диявола, хто багато від нього хоче, не отримає й найменшого. Під час пошуків вони втратили кіз, які були з ними. А потому її сина підхопив вітер і кудись поніс… Таким чином, вона не знайшла щастя і втратила сина, «якого любила, як життя, а може й більше». Тим часом його знайшли якісь люди, усинови- ли. Принесений Вітром підріс і пішов шукати матір. Після численних пригод він її знаходить, і це стає для них щастям. Тож щастя виявилося в любові, теплоті родинних стосунків. Казка відображає дійсність у формі ба- жаного, її фантастика стає художнім засо- бом подолання реальних життєвих перешкод. М. Горький писав: «Немає фантазії, в основі якої б не лежала реальність. Суще і бажане: звір сильніший від людини, треба бути сильні- шим від звіра. Крупні звірі не можуть спіймати 105105 Розвідки і польові матеріалиРозвідки і польові матеріали птаха в повітрі, звідси бажання літати, швидко пересуватися по землі – “чоботи-скороходи”, “килим-літак” і т. д. Фантазія первісної лю- дини як вираження бажаного, уявлення про її можливості. Скелети птерозаврів і літаючий ящур – “дракон-воланс” як прототип драко- на, Змія-Горинича. Казка як прототип гіпоте- зи» [1, 192]. Людина завжди мріяла полегшити свою тяжку працю, зробити її легкою та плідною. Тож у казках трапляється навіть пшениця, що родить двічі на рік, тобто набагато збіль- шується її врожайність. За день будуються мости й палаци, засіваються поля, збирається врожай тощо. Людина мріє мати велику силу й надпри- родні здатності, бути захищеною від ворогів, непереможною в бою: «І почав ділити хлопцям дари. Дав їм такі коні: куди загадають, туди понесуть. Дав їм шаблі. Шаблі такі, що за- гадають, то зрубають. Дав їм пушки. А були такі, що хлопці загадають, то й застрілять. Дав їм одіж, що до неї ся нич не бере – ні во- гонь, ні вода. І повів їх під фундамент, а там – три керниці. Всі киплять і діамантовий пісок підкидають. В одній червоне вино, в другій – чорне, в третій – молоко. Зачерпнув їм по по- гару червоного вина – випили, й показав їм явора: “Но, Лайош, кой вирвеш цього явора – на світі не буде дужчого за тебе”» [5, 113]. Старий мріє стати молодим: «Azt szeretném, ha még megfiatalodnék, oszt látnám a boldogságotokot. Нa valaki elmenne, osztán elhozná nekem az ílet vizít, hogy még eccer megfiatalodnék» [33, 92]. (Я б хотів відмолоди- тися, у цьому бачу щастя. Якби хтось пішов і приніс мені води життя, аби я знову став мо- лодим). Однак таке бажання не є природним, адже воно суперечить законам життя, на все є свій час, людина не може вступати в одну й ту саму воду. Недосяжною мрією людей у всі часи було безсмертя, уникнення страшного кінця. Герой казки хоча й умирає, однак воскресає за допо- могою живої та мертвої води. Мрії про безсмертя втілилися в угорській казці «Юнак у пошуках безсмертя» (АТ 470 С), яка відома в європей- ському фольклорі; у східнослов’янській тради- ції існує лише російська версія, про що згадує Є. Шабліовський, який детально дослідив цей і подібні сюжети [24, 95–105]. У казці порушу- ють складні філософські питання про життя і смерть, досягнення безсмертя. Ми спостерігаємо ту саму невгамованість людських бажань – ге- рою мало жити 600, 800, 1000 років, він прагне жити вічно і спершу досягає цього. Та він «випа- дає» зі свого реального часу й простору, сумує, і повертаючись до своєї країни, бачить безрадісну картину – усе цілковито змінилося, рідні дав- но померли, йому тут нічого робити. Розгубле- ний, він хоче повернутися до країни безсмертя, за ним женеться Смерть, і королева безсмертя дивом рятує його. В інших варіантах закінчення не є щасливим. Трагізм ситуації героя символіч- но підкреслено тим, що він опиняється на мурі замку, що оточує володіння королеви безсмертя, тобто між життям і смертю, його обсідають бо- лісні вагання – він нещасливий у країні безсмер- тя, бо це не його світ, і не може бути безсмертним у своєму фізичному просторі, тут він підвладний невмолимому закону життя. Бажання людини, що потрапила в біду, пов’язані з поверненням до попереднього ста- ну, коли вона могла й не помічати, що була щасливою. Тоді вона особливо починає ціну- вати здоров’я, яке також є щастям. «Питає цісар: Де ти йдеш? Він відповідає до цісаря: Іду щастя шукати. Цісар каже: Іди шукай і мого щастя, бо в мене син сім рік на один бік лежить, хворіє» [8, 214]. Дослідники підмітили дуже важливу річ – саме творча фантазія людини спричинилася до великих наукових відкриттів у майбутньому: «Як бачимо, віра в казку своєрідно обумовлювала- ся інтуїтивним відчуттям можливості існуван- ня певних явищ і об’єктів поза сферою набутого людиною досвіду, стимулювалася нестримним прагненням пізнати непізнане. Фантастичне на- чало виростало на ґрунті об’єктивної дійсності як реального збудника перспективної мрії трудової людини [...] Скажімо, непосильну вимогу ставив казковий цар перед хлопцем, що сватався до його 106106 ISSN 01306936 НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 доньки, – побудувати за ніч золотий міст між дво- ма палацами і віз-самохід, що курсував по тому мосту (“Лемик”), але в цій вимозі пульсувала мрія про якийсь новий досконалий спосіб сполучення. А що на сьогодні ця мрія вже технічно втілена в різних формах, – яскраве свідчення її первісної реальності, незважаючи на казково-фантастичне оформлення. Здавалось би, нічого спільного не- має сучасний понтон і кинутий через Дунай ге- роєм казки “Шаркань купила хлопця” рушник- місточок, що забирається цим героєм з собою після переходу річки, або дерев’яна, сонячна та зо- ряна сукні красуні-героїні з казки “Дерев’яне чудо” з сьогочасним одягом із синтетичних матеріалів, а втім між ними все ж відчувається якась невловима спорідненість в плані самої ідеї створення легких рухомих мостів чи одягів із зовсім незвичних для цього матеріалів [...] Як бачимо, в глибинах фантастичних ви- гадок находяться продуктивні зерна сміливих припущень, відчувається нестримне бажання численних людських поколінь хоч би уявно розширити свої можливості впливу на при- роду. В кінцевому рахунку казка як така по- своєму відображала й підживлювала людську пізнавальну діяльність, будучи історично обу- мовленим її компонентом, продуктом творчос- ті трудового колективу ранніх етапів розвитку суспільства» [6, 5, 6]. Людина мріяла не лише в казках. Подібні гіпотези існували й у численних легендах та міфах, згодом – у науковій фантастиці, кращі твори якої передбачили багато наукових від- криттів і досягнень. Паралелі між казками й фантастичною літературою провів і вивчив ро- сійський дослідник Є. Неєлов [13]. Таким чином, бажання людини, яке існувало у формі мрії, надихало її на пошуки реалізації цієї мрії. Та приступити до цих пошуків міг не кожен, а лише той, хто попри будь-яку логіку та здоровий глузд повірив у неможливе, фантас- тичне, про реальне існування якого годі було й думати. І не тільки наукові пошуки, а передусім творча енергія людини, віра в здійснення не- здійсненного, а також інтуїція, що часто є силь- нішою за логіку, призвели до створення речей, дійсно казкових для тогочасної людини. Технічний прогрес у наш час досяг рівня, якого в минулому годі було й уявити. Праця лю- дини стала значно легшою, у неї з’явилося наба- гато більше вільного часу, високого рівня досяг комфорт тощо, та чи стала людина щасливішою? Навряд чи, адже моральний, духовний розвиток людини значно відстає від темпів розвитку на- укової думки, у зв’язку з чим постає шерег про- блем щодо моральних аспектів утілення її в жит- тя, подальшого виживання людства. Зрештою, за блага цивілізації, відхід від природи людина змушена платити велику ціну – погіршення фі- зичного стану, загроза глобальних катаклізмів, утрата сенсу життя, закоріненості в існуванні. Одним із найсильніших бажань людини в усі віки було бажання влади над іншими людьми. Так, у казці «Падіння льодяного царства» Іванко захотів стати царем. Бажання сина бідного чоловіка, яке викликає в усіх не- ймовірний подив, подано в дещо наївній напів- іронічній манері. Усі сини вивчилися якогось ремесла, не вистачило заняття лише наймен- шому, який ніким не хотів бути, лише царем, тому вирушив на пошуки країни, де треба царя. У дорозі з нього підсміюються люди, диву- ються царі, яким він пропонує передати йому царство: «Гей, сине, ти думаєш, що царем бути фігля? Та ото на світі найтяжче ремесло!» [21, 12]. Однак Іванкові це «любиться», він напо- легливо йде до своєї мети, навіть ризикуючи життям, не відступає від свого слова, перема- гає Льодяного царя та отримує царство. Однак великої влади заслуговує лише достойна людина – це чітко звучить у каз- ці – тобто людина, яка зможе правильно роз- поряджатися цією владою, правитиме розум- но й справедливо. Тому царство чи півцарства героєві дістається після великих подвигів і страждань: «Після весілля я передам тобі цілу державу, а на твою мудру голову накладу ко- рону. Ти її заслужив, бо ти і настраждався, і натерпівся, і багато лиха зазнав» [7, 85]. Майже кожна чарівна казка завершується одруженням героя, свою наречену він довго 107107 Розвідки і польові матеріалиРозвідки і польові матеріали шукає і здобуває, знайти свою пару – одне з найсильніших бажань: «Хлопець змужнів, став красним леґенем. І скоро зажурився – ніщо не тішило його, ні до чого не мав охоти. – Що з тобою, сину? – здивувався велетень. Чому ніщо тобі не миле? – Дідику, – мовив хлопець, – хотів би я женитися» [20, 109]. Герой іде служити, аби набути статків і одру- житися. В інших казках він вирушає на пошуки дівчини, яка йому сподобалася. Заради одру- ження хлопець може порушувати батьківський наказ, присягу баби-яги тощо, за що його ка- рають. Народний погляд на одруження як на- гальну необхідність звучить у словах мудрих помічників: «Хлопче, зупинися трохи. Що ти так бурлакуєш по селах та й по містах? Та ти файний хлопець, здоровий, не каліка. Можеш узятися до якоїсь роботи, заробити собі грошей, уженитися, мати жінку, діти. З тебе буде файний ґазда». Це виражено в казці й прислів’ям: «Ге, кажуть люди, – та як ти до тридцять нежо- натий, а до сорок не багатий, то вже з тебе нічого нема» [22, 55]. «І були б довго ще стояли, якби Тимофій не подумав, що ліпше умерти, ніж нежонатим свій вік звікувати» [9, 51]. «Jaj, hát én abba a járatba vagyok, kedves ídesapám meg kedves ídesanyám, hogy nősülnék meg, mer senkim nincs a világon. Csak van egy öreg apám, de mán az is hajdoklik. Hát minek legyek velek, mikor nekem mán asszonyra van szükségem, aki melett meg fogok húzódni» [32, 97]. («Ой, та я зараз мандрую, любі батечко й матінко, бо хочу женитися, адже нікого не маю на світі. Є в мене лише старий батько, та й той помирає. Що ж мені робити, потребую дру- жини, з якою житиму далі»). У всіх казках герой «щасливо жениться», тоб- то з коханою дівчиною, наділеною як зовнішньою, так і внутрішньою красою тощо, вона йому суди- лася на все життя. Фаза одруження в сюжетно- образній структурі казки найчастіше виступає прикінцевим елементом. Здебільшого – це шлюб із царською (королівською, панською) дочкою та успадкування тестевої держави (царства тощо). З одного боку, це ситуація «хепі-енд» – результат, винагорода за всі випробування (страждання) го- ловного героя, з другого – відбиток особливостей, імовірно, історичного престолоуспадкування екзо- гамним нареченим, що ставав царем у результаті адекватності наявним у тогочасному соціумі пара- метрам, якими маркувалася вакансія майбутнього (молодого) царя. Така відповідність демонструва- лася в процесі проходження претендентом склад- них і різнопланових ритуальних випробувань. В. Пропп уважає, що казка відображає канонічну ініціаційну фазову схему-алгоритм: відправка для ініціації в підземне царство (смерті) – ритуальне навчання-випробування – чудесне переродження (воскресіння) – і як нагорода – жадане одружен- ня. Отже, весілля, як один із кульмінаційних мо- ментів казки і як одна з найкращих подій у житті людини, описують пишно й багато, так би мови- ти, зі смаком. Молодих змальовують порівнян- нями, характерними для весільної обрядовості: молодий був як місяць уповні, молода – як та зірочка. Весільний бенкет зображують весело та з гумором: «Тут свадьба в розгарі: гудаки гу- дуть, молоді і старі підскакують – то грають, веселяться, співають, кричать» [7, 256]. Молодим бажають щастя й злагоди: «Але знайте, злагода й здоров’я – найбільше багат- ство. Любіть і не кривдіть одне одного» [8, 104]. «Жийте, діти, щасливі і в мирі! Будь- те веселі, як весна, здорові, як вода, гожі, як рожа, багаті, як земля наша!» [19, 205]. У деяких фінальних формулах згадується про довге й щасливе життя молодого подружжя: «Цар зробив весілля, повінував царівну та Іва- на. І вони добре жили, статкували, любили й шанували одне одного» [19, 267]. «І молоді потім собі жили, як двоє голуб’ят, у любові і злагоді. Ніякої гризоти не знали. Може й тепер живуть, як не повмирали» [23, 79]. «І хлопець лишився у тому царстві. Завів нові порядки, дав добре життя усім людям. Від старого няня при- віз тої пшениці, що двічі на рік родила, роздав її ґаздам, і вони почали сіяти, хороший урожай збирати. А наш хлопець ще й тепер любить свою молодицю» [5, 126]. Казковий хепі-енд є важливим для людини з психологічного боку. Угорська фольклористка 108108 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010 1. Горький М. О литературе. Статьи и речи. 1928– 1936. – М., 1937. 2. Гуцульщина: П’ята часть. Написав проф. В. Шу- хевич. – Л., 1908. 3. Дег Л. У центрі уваги митець: творення та вико- нання традиційних казок // Усна епіка: етнічні традиції та виконавство / Матеріали міжнар. наук. конф. – К., 1997. – Ч. 1. – С. 85–105. 4. Дей О. І. Поетика української народної пісні. – К., 1978. 5. Дідо-всевідо: Закарпатські народні казки / Вступ. ст., упорядкув., підгот. текстів Запис П. В. Лінтура. – Ужгород, 1969. 6. Дерев’яне чудо: Народні казки / Вступ. ст., упо- рядкув., підгот. текстів та прим. О. І. Дея. – Ужгород, 1981. 7. Зачаровані казкою / Українські народні казки в записах П. В. Лінтура; упорядкув. І. М. Сень- ка, В. В. Лінтура. – Ужгород, 1984. 8. Казкар: Народні казки Українських Карпат / Упорядкув., підгот. текстів, прим. та слов. І. В. Хланти. – Ужгород, 1995. Л. Дег писала: «Казковий світ виконання бажань та світ суворої реальності прямують паралельними, невіддільними та взаємозалежними напрямками. Так само як люди готові зустрічатися з реаліями повсякдення, вони повинні мати й здатність по- легшувати труднощі щоденного життя, мріючи та фантазуючи. Таким чином, ці реалії стають більш прийнятними. Психоаналітик Бруно Беттельгейм сказав, що діти потребують казок, аби стати здо- ровими підлітками, потрібні вони й підліткам, аби зберегти здоров’я духу та здобути сили для бо- ротьба та виживання. Ми не можемо існувати без оптимізму, яким постачає нас магічний світ. Ми не можемо не сподіватися, що подорож крізь життя матиме щасливе повернення» [3, 85]. Одним із важливих духовних устремлінь людини завжди було встановлення справед- ливості, правдивих законів на землі. «Своє- рідна чарівність і своєрідний реалізм казки полягає в тому, що вона з багатьох точок зору є цікавим і своєрідним відображенням реаль- ності: в ній можна віднайти збережені казкою елементи минулого, теперішнього, повсякден- ного життя народу, як вираз віри у достойніше, справедливіше життя, втіленої у казковому правосудді» – писав І. Бано [25, 20]. Герой чарівної казки «іде у світ шукати правду», оскільки: «Нема тут життя, бо моя правда записана на піску, а кривда – на ка- мені. Піду у світ» [9, 51]. Справедливість завжди перемагає в казці – антиподи героя, які його кривдять, караються переважно за допомогою чарівних предметів, вигаданих уявою народу. Це може бути чарівна паличка, яка за наказом вискакує з міха та б’є кривдників, чарівні фрукти, з’ївши які, у лю- дей відростають носи й вуха... У казці «Пан і слуга» Івану дістається мотузок – варто лише подумати, що захочеш вчинити, зав’язати вузол на мотузкові й сказати: «Як є – так хай буде!». З його допомогою Іван відновлює справедли- вість, пан віддає за нього дочку, як і обіцяв. У побутових казках особливо сильно звучить прагнення до відновлення соціальної справедли- вості, адже селяни були повністю безправними перед владою. Тут покарання за приниження від- бувається за допомогою висміювання негативних соціальних типів дотепним героєм, казка ставить їх у гротескні, безглузді ситуації, вони можуть каратися й фізично, аби краще запам’яталося. С. Росовецький уважає це бажанням психоло- гічної компенсації за причинену кривду: «Немає такого приниження, такої кари, яких не зазнав би пан від селянина та господар від наймита в новелістичній казці. Є в цьому прояві соціальної фантастики важлива деталь. Селянин, певна річ, бачив і розумів, що “пани” стоять на вищому за нього культурному щаблі, і тому в казці компен- сує це на рівні інтелектуальному: “пан завжди дурний, а селянин із надзвичайною легкістю його обдурює”» [16, 61]. Бажання справедливості, віра в неї вира- жається також у казках про доброго й спра- ведливого правителя, який керує країною (цикл творів про угорського короля Матяша в угорців та українців-русинів). Отже, на прикладі оповідальної традиції різно- мовних спільнот можемо зробити висновок про те, що в народній казці регіону відобразилися найха- рактерніші загальнолюдські бажання та прагнен- ня. Завдяки казковій фантастиці вони подаються як уже здійснені, опредметнені, доступні. 109109 Розвідки і польові матеріалиРозвідки і польові матеріали 9. Казки Буковини / Запис та літ. підгот. текстів М. Г. Івасюка, упорядкув. М. Г. Івасюка та В. С. Басараба. – Ужгород, 1973. 10. Казки одного села / Запис текстів, післямова та прим. П. В. Лінтура; упорядкув. Ю. Д. Туряни- ця. – Ужгород, 1979. 11. Кербелите Б. Историческое развитие структур и семиотики сказок (на материале литовских волшебных сказок). – Вильнюс, 1979. 12. Монтень М. Опыты. – М., 1979. – Кн. 1–2. 13. Неелов Е. М. Сказка, фантастика, современ- ность. – Петрозаводск, 1987. 14. Ошо. От медицины к медитации. – М., 2001. 15. Правда і кривда: Казки / Передм., упорядкув. і прим. І. В. Хланти. – Ужгород, 1982. 16. Росовецький С. К. Український фольклор у теоретичному висвітленні. – К., 2007. – Ч. 2. Жанри. 17. Сравнительный указатель сюжетов. Восточно- славянская сказка / Сост. Л. Г. Бараг, И. П. Бе- резовский, К. П. Кабашников, Н. В. Новиков. – Ленинград, 1979. 18. Сковорода Г. Твори: У 2 т. – К., 1994. 19. Срібні воли: Казки гір і Підгір’я в записах Сте- пана Пушика. – К., 1989. 20. Таємниця скляної гори: Закарпатські народ- ні казки, зібрані М. Фінцицьким / Переклад з угор. та післямова Ю. Шкробинця. – Ужгород, 1975. 21. Три золоті слова: Закарпатські казки Васи- ля Короловича / Запис текстів та впорядкув. П. В. Лінтура. – Ужгород, 1968. 22. Українські народні казки: Казки Гуцульщини / Запис, упорядкув. і літ. опрац. М. Зінчука. – Л., 2003. – Кн. 1. 23. Чарівне горнятко: Казки / Запис текстів С. Да- лавурака, М. Івасюка, В. Бандурака та С. Пу- шика; упорядкув. С. Далавурак та М. Івасюк. – Ужгород, 1971. 24. Шабліовський В. Є. Міжнародний сюжет «Юнак у пошуках безсмертя» (АТ 470С*) // Слов’янське літературознавство і фольклорис- тика. – 1990. – Вип. 18. – С. 95–105. 25. Banó I. Népmese // Magyar néprajz. – Bp., 1988. – К. V. – Old. 7–79. 26. Három arany nyílvessző. Kárpátaljai magyar népmesék. – Budapest; Ungvár, 1973. 27. Kocsisne Szirmai. Felsőtiszai népmesék. – Budapest, 1956. 28. Magyar Népmesekatalogus. – Budapest, 1978– 1986. – К. 1–7. 29. Pallag Rózsa. Kárpát-ukrajnai magyar népmesék / Össz. Sándor L. – Budapest, 1988. 30. Ritkaszép magyar népmesék. Угорські народні казки рідкісної краси – К., 2002. 31. The types of the folktale. A classification and bibliography Antti Aarne’s Verzeichnis der Märchentypen translated and enlarged by Stith Thompson. – Helsinki, 1964. 32. Tűzoltó nagymadár. Beregújfalusi népmesék és mondák / Penckóferné Punykó M. gyűjtése. – Budapest; Ungvár, 1993. 33. Ungi népmesék és mondák. Gyűjt. és bev. rész irta Géczi J. – Budapest; Ungvár, 1989. Валентина Новійчук «КОл я Д У ВА НН я В К ИїВІ ТА ВИСТА ВА “Ц А Ря ІРОД А” В К ІНЦІ х І х СТ.» (з ру коп исної спа д щ и н и Олекса н д ра Іва нова– п исьмен н и к а і фол ьк лориста) Публікація нарису Олександра Іванова «Колядування в Київі та вистава “Царя Ірода” в кінці ХІХ ст.» розкри- ває малодосліджені сторінки міського народного побуту на межі століть (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). Заслуго- вує на увагу постать записувача «Колядування...» – Олександра Васильовича Іванова (1884–1958). Український письменник, перекладач, дослідник літератури своєю працею допомагав глибше та краще осмислити й зберегти досвід і надбання традиційної народної культури. У публікації представлені оригінальні тексти, якими «славіли» Варвару та Миколая; а також текст вистави «Цар Ірод», що передавався усно від покоління до покоління. Докладно описано психологічні й технологічні моменти підготовки та проведення дійства: створення костюмів, виготовлення масок, «звізди», панцирів, шабель та іншого реквізиту, а також орієнтація на певні статево-вікові параметри учас- ників видовища. Ключові слова: Різдво, Різдвяна звізда, св. Варвара, св. Миколай, колядування, вистава, Цар Ірод. УДК 394.2+398.332.4(477–25)“18”

Cвіт людських бажань у народній казці Українських Карпат

Institution

Similar Items