«Колядування в Київі та вистава “Царя Ірода” в кінці ХІХ ст.» (з рукописної спадщини Олександра Іванова – письменника і фольклориста)
Публікація нарису Олександра Іванова «Колядування в Київі та вистава “Царя Ірода” в кінці ХІХ ст.» розкриває малодосліджені сторінки міського народного побуту на межі століть (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). Заслуговує на увагу постать записувача «Колядування...» – Олександра Васильовича Іванова (1884...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнографія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37889 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Колядування в Київі та вистава “Царя Ірода” в кінці ХІХ ст.» (з рукописної спадщини Олександра Іванова – письменника і фольклориста) / В. Новійчук // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 1. — С. 109-117. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37889 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-378892012-10-25T12:14:31Z «Колядування в Київі та вистава “Царя Ірода” в кінці ХІХ ст.» (з рукописної спадщини Олександра Іванова – письменника і фольклориста) Новійчук, В. Розвідки і польові матеріали Публікація нарису Олександра Іванова «Колядування в Київі та вистава “Царя Ірода” в кінці ХІХ ст.» розкриває малодосліджені сторінки міського народного побуту на межі століть (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). Заслуговує на увагу постать записувача «Колядування...» – Олександра Васильовича Іванова (1884–1958). Український письменник, перекладач, дослідник літератури своєю працею допомагав глибше та краще осмислити й зберегти досвід і надбання традиційної народної культури. У публікації представлені оригінальні тексти, якими «славіли» Варвару та Миколая; а також текст вистави «Цар Ірод», що передавався усно від покоління до покоління. Докладно описано психологічні й технологічні моменти підготовки та проведення дійства: створення костюмів, виготовлення масок, «звізди», панцирів, шабель та іншого реквізиту, а також орієнтація на певні статево-вікові параметри учасників видовища. The publication of the Olexandr Ivanov's essay «The Christmas Carols in Kyiv and “King Herodus” Performance at the End of the 19th Century» exposes the unsufficiently explored sides of urban people’s everyday life at the boundary of the 19th–20th centuries. A figure of Olexandr Ivanov, a collector of the «Christmas Carols...» is worth of notice. He is the Ukrainian writer, translator and literature critic who helped us with all of his work to better comprehend and preserve the experience and achievements of the traditional folk culture. Submitted in the present article are the original texts with which they «praised» St. Barbara and St. Nickolas and also the «King Herodus» libretto which had been passed orally from one generation to another. The essay describes in detail the psychological and technological features of preparing and conducting of the performance: designing of costumes, making of masks, a Star, an armour, the sabres and other essential elements, as well as an adherence to the particular gender and age parameters of the performers. 2010 Article «Колядування в Київі та вистава “Царя Ірода” в кінці ХІХ ст.» (з рукописної спадщини Олександра Іванова – письменника і фольклориста) / В. Новійчук // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 1. — С. 109-117. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37889 394.2+398.332.4(477–25)“18” uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки і польові матеріали Розвідки і польові матеріали |
| spellingShingle |
Розвідки і польові матеріали Розвідки і польові матеріали Новійчук, В. «Колядування в Київі та вистава “Царя Ірода” в кінці ХІХ ст.» (з рукописної спадщини Олександра Іванова – письменника і фольклориста) Народна творчість та етнографія |
| description |
Публікація нарису Олександра Іванова «Колядування в Київі та вистава “Царя Ірода” в кінці ХІХ ст.» розкриває малодосліджені сторінки міського народного побуту на межі століть (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). Заслуговує на увагу постать записувача «Колядування...» – Олександра Васильовича Іванова (1884–1958). Український письменник, перекладач, дослідник літератури своєю працею допомагав глибше та краще осмислити й зберегти досвід і надбання традиційної народної культури. У публікації представлені оригінальні тексти, якими «славіли» Варвару та Миколая; а також текст вистави «Цар Ірод», що передавався усно від покоління до покоління. Докладно описано психологічні й технологічні моменти підготовки та проведення дійства: створення костюмів, виготовлення масок, «звізди», панцирів, шабель та іншого реквізиту, а також орієнтація на певні статево-вікові параметри учасників видовища. |
| format |
Article |
| author |
Новійчук, В. |
| author_facet |
Новійчук, В. |
| author_sort |
Новійчук, В. |
| title |
«Колядування в Київі та вистава “Царя Ірода” в кінці ХІХ ст.» (з рукописної спадщини Олександра Іванова – письменника і фольклориста) |
| title_short |
«Колядування в Київі та вистава “Царя Ірода” в кінці ХІХ ст.» (з рукописної спадщини Олександра Іванова – письменника і фольклориста) |
| title_full |
«Колядування в Київі та вистава “Царя Ірода” в кінці ХІХ ст.» (з рукописної спадщини Олександра Іванова – письменника і фольклориста) |
| title_fullStr |
«Колядування в Київі та вистава “Царя Ірода” в кінці ХІХ ст.» (з рукописної спадщини Олександра Іванова – письменника і фольклориста) |
| title_full_unstemmed |
«Колядування в Київі та вистава “Царя Ірода” в кінці ХІХ ст.» (з рукописної спадщини Олександра Іванова – письменника і фольклориста) |
| title_sort |
«колядування в київі та вистава “царя ірода” в кінці хіх ст.» (з рукописної спадщини олександра іванова – письменника і фольклориста) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Розвідки і польові матеріали |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37889 |
| citation_txt |
«Колядування в Київі та вистава “Царя Ірода” в кінці ХІХ ст.» (з рукописної спадщини Олександра Іванова – письменника і фольклориста) / В. Новійчук // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 1. — С. 109-117. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнографія |
| work_keys_str_mv |
AT novíjčukv kolâduvannâvkiívítavistavacarâírodavkíncíhíhstzrukopisnoíspadŝinioleksandraívanovapisʹmennikaífolʹklorista |
| first_indexed |
2025-07-03T19:43:46Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:43:46Z |
| _version_ |
1836656179970834432 |
| fulltext |
109109
Розвідки і польові матеріалиРозвідки і польові матеріали
9. Казки Буковини / Запис та літ. підгот. текстів
М. Г. Івасюка, упорядкув. М. Г. Івасюка та
В. С. Басараба. – Ужгород, 1973.
10. Казки одного села / Запис текстів, післямова та
прим. П. В. Лінтура; упорядкув. Ю. Д. Туряни-
ця. – Ужгород, 1979.
11. Кербелите Б. Историческое развитие структур
и семиотики сказок (на материале литовских
волшебных сказок). – Вильнюс, 1979.
12. Монтень М. Опыты. – М., 1979. – Кн. 1–2.
13. Неелов Е. М. Сказка, фантастика, современ-
ность. – Петрозаводск, 1987.
14. Ошо. От медицины к медитации. – М., 2001.
15. Правда і кривда: Казки / Передм., упорядкув. і
прим. І. В. Хланти. – Ужгород, 1982.
16. Росовецький С. К. Український фольклор у
теоретичному висвітленні. – К., 2007. – Ч. 2.
Жанри.
17. Сравнительный указатель сюжетов. Восточно-
славянская сказка / Сост. Л. Г. Бараг, И. П. Бе-
резовский, К. П. Кабашников, Н. В. Новиков. –
Ленинград, 1979.
18. Сковорода Г. Твори: У 2 т. – К., 1994.
19. Срібні воли: Казки гір і Підгір’я в записах Сте-
пана Пушика. – К., 1989.
20. Таємниця скляної гори: Закарпатські народ-
ні казки, зібрані М. Фінцицьким / Переклад з
угор. та післямова Ю. Шкробинця. – Ужгород,
1975.
21. Три золоті слова: Закарпатські казки Васи-
ля Короловича / Запис текстів та впорядкув.
П. В. Лінтура. – Ужгород, 1968.
22. Українські народні казки: Казки Гуцульщини /
Запис, упорядкув. і літ. опрац. М. Зінчука. –
Л., 2003. – Кн. 1.
23. Чарівне горнятко: Казки / Запис текстів С. Да-
лавурака, М. Івасюка, В. Бандурака та С. Пу-
шика; упорядкув. С. Далавурак та М. Івасюк. –
Ужгород, 1971.
24. Шабліовський В. Є. Міжнародний сюжет
«Юнак у пошуках безсмертя» (АТ 470С*) //
Слов’янське літературознавство і фольклорис-
тика. – 1990. – Вип. 18. – С. 95–105.
25. Banó I. Népmese // Magyar néprajz. – Bp., 1988. –
К. V. – Old. 7–79.
26. Három arany nyílvessző. Kárpátaljai magyar
népmesék. – Budapest; Ungvár, 1973.
27. Kocsisne Szirmai. Felsőtiszai népmesék. –
Budapest, 1956.
28. Magyar Népmesekatalogus. – Budapest, 1978–
1986. – К. 1–7.
29. Pallag Rózsa. Kárpát-ukrajnai magyar népmesék /
Össz. Sándor L. – Budapest, 1988.
30. Ritkaszép magyar népmesék. Угорські народні
казки рідкісної краси – К., 2002.
31. The types of the folktale. A classification and
bibliography Antti Aarne’s Verzeichnis der
Märchentypen translated and enlarged by Stith
Thompson. – Helsinki, 1964.
32. Tűzoltó nagymadár. Beregújfalusi népmesék és
mondák / Penckóferné Punykó M. gyűjtése. –
Budapest; Ungvár, 1993.
33. Ungi népmesék és mondák. Gyűjt. és bev. rész irta
Géczi J. – Budapest; Ungvár, 1989.
Валентина Новійчук
«КОл я Д У ВА НН я В К ИїВІ ТА ВИСТА ВА “Ц А Ря
ІРОД А” В К ІНЦІ х І х СТ.»
(з ру коп исної спа д щ и н и Олекса н д ра Іва нова–
п исьмен н и к а і фол ьк лориста)
Публікація нарису Олександра Іванова «Колядування в Київі та вистава “Царя Ірода” в кінці ХІХ ст.» розкри-
ває малодосліджені сторінки міського народного побуту на межі століть (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). Заслуго-
вує на увагу постать записувача «Колядування...» – Олександра Васильовича Іванова (1884–1958). Український
письменник, перекладач, дослідник літератури своєю працею допомагав глибше та краще осмислити й зберегти
досвід і надбання традиційної народної культури. У публікації представлені оригінальні тексти, якими «славіли»
Варвару та Миколая; а також текст вистави «Цар Ірод», що передавався усно від покоління до покоління. Докладно
описано психологічні й технологічні моменти підготовки та проведення дійства: створення костюмів, виготовлення
масок, «звізди», панцирів, шабель та іншого реквізиту, а також орієнтація на певні статево-вікові параметри учас-
ників видовища.
Ключові слова: Різдво, Різдвяна звізда, св. Варвара, св. Миколай, колядування, вистава, Цар Ірод.
УДК 394.2+398.332.4(477–25)“18”
110110
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010
З утворенням у листопаді 1918 року Всеукра-
їнської Академії наук вперше дослідження іс-
торії України, української літератури й укра-
їнського мистецтва посіло одне із провідних
місць і стало пріоритетним напрямом роз-
витку української гуманітарної науки. Голо-
вну увагу було присвячено всьому, що скла-
дало концепт «українознавство». Неабияке
значення в розвої української етнографічної
науки в 20-х роках ХХ ст. мала робота Етно-
графічної комісії ВУАН і розгорнута при ній
діяльність Історично-філологічного відділу з
його секціями, комісіями, кабінетами, товари-
ствами та великою кількістю кореспондентів-
дописувачів по всій Україні. Значну науково-
дослідницьку роботу проводили кафедри
історії, мови й літератури та їхні секції в най-
більших містах України. Крім того, ціла ко-
горта окремих дослідників, студентська та
шкільна молодь, викладачі вищих і середніх
шкіл провінційних міст, таких як Житомир,
Чернігів, Кам’янець-Подільський, Вінниця
та багато інших, перебували в постійному і
безпосередньому контакті з відповідною ко-
місією чи кабінетом ВУАН, надсилаючи їм
свої розвідки, етнографічні та фольклорні ма-
теріали. До інтенсивної народознавчої праці
активно долучалася провінційна інтелігенція,
яка своєю подвижницькою працею допо-
магала ґрунтовніше й глибше осмислити до-
свід і надбання минувшини. «Кореспондент-
ська мережа Етнографічної Комісії ВУАН
об’єднувала наприкінці 20-х років 1200
кореспондентів-дописувачів. Пізніше число
краєзнавців, що підтримували зв’язок з Ко-
місією збільшилося до 4000 чоловік. Лише у
1926 році Комісія розповсюдила серед зби-
рачів понад 6000 примірників різноманітних
програм та методичних інструкцій. В резуль-
таті збирацько-пошукової роботи кореспон-
дентів до архіву Комісії надійшов унікальний
джерельний матеріал кількістю 50 000 архів-
них аркушів» 1.
До цієї багаточисельної плеяди дослідників-
аматорів належав й Олександр Васильович
Іванов (1884–1958) – український письмен-
ник, перекладач, дослідник літератури, який
зробив помітний внесок в українську народо-
знавчу науку. Докладних біографічних відо-
мостей про О. Іванова у нас, на жаль, немає.
Відомо, що науковець свого часу приятелював
з родиною Лесі Українки, зокрема з Оленою
Пчілкою. З його листування з Етнографічною
комісією ВУАН 2 довідуємося про те, що у
1927–1929 роках він був завідувачем семиріч-
ної трудшколи у м. Могилеві-Подільському.
О. Іванов плідно співпрацював з Етнографіч-
ною комісією, до якої надіслав чимало матеріа-
лів, серед яких:
1) замовляння, звичаї, весілля, пісні декла-
сованих елементів, записані на Поділлі (1924–
1930) [НАФРФ ІМФЕ. – Ф. 1, од. зб. 404,
187 арк., рукопис];
2) «Звичаї подолян у першій половині
ХІХ ст. Про народні звичаї, коляду і гаївку
в Кам’янецькій та Проскурівській округах на
Поділлі» (1928) [НАФРФ ІМФЕ. – Ф. 33,
од. зб. 7, 64 арк., рукопис];
3) «Колядування в Київі та вистава “Царя
Ірода” в кінці ХІХ ст.» (1929) [НАФРФ
ІМФЕ. – Ф. 1, од. зб. 372, 28 арк.; ф. 33,
од. зб. 7а, 28 арк., рукопис];
The publication of the Olexandr Ivanov's essay «The Christmas Carols in Kyiv and “King Herodus” Performance at the
End of the 19th Century» exposes the unsufficiently explored sides of urban people’s everyday life at the boundary of the 19th–
20th centuries. A figure of Olexandr Ivanov, a collector of the «Christmas Carols...» is worth of notice. He is the Ukrainian
writer, translator and literature critic who helped us with all of his work to better comprehend and preserve the experience and
achievements of the traditional folk culture. Submitted in the present article are the original texts with which they «praised» St.
Barbara and St. Nickolas and also the «King Herodus» libretto which had been passed orally from one generation to another.
The essay describes in detail the psychological and technological features of preparing and conducting of the performance:
designing of costumes, making of masks, a Star, an armour, the sabres and other essential elements, as well as an adherence to
the particular gender and age parameters of the performers.
Keywords: Christmas, Christmas Star, St. Barbara, St. Nickolas, Christmas carols, performance, King Herodus.
111111
Розвідки і польові матеріалиРозвідки і польові матеріали
4) «Причинки до пізнання весільної та по-
хоронної обрядовості» (1930) [НАФРФ
ІМФЕ. – Ф. 1, од. зб. 297, 39 арк., рукопис];
5) «Селянські замовляння (“пристріт”,
або “вроки”, і “переляк”)» (1930) [НАФРФ
ІМФЕ. – Ф. 1, од. зб. 298, 19 арк., рукопис].
Увазі читачів пропонуємо нарис О. Іванова
«Колядування в Київі та вистава “Царя Ірода”
в кінці ХІХ ст.», що зберігається в Наукових
архівних фондах рукописів та фонозаписів Інсти-
туту мистецтвознавства, фольклористики та
етнології ім. М. Т. Рильського НАН України
[ф. 1, од. зб. 372]. Ідентичний текст «Колядування
в Київі…» О. Іванов надіслав того ж 1929 року
до етнографічного товариства у Києві [Там
само. – Ф. 33, од. зб. 7а]. Перед текстом опису
колядування та вистави в обох випадках вміщено
лист, відповідно до Етнографічної комісії та Етно-
графічного Товариства в Києві, а також вступ-
на частина під назвою «Замість передмови», де
описано обставини, за яких відбувався запис.
Вважаємо за доцільне до тексту «Колядування
в Київі…» подати ілюстрації «Різдвяної звізди»,
зроблені одним із кореспондентів-дописувачів
Етнографічної комісії та Етнографічного товари-
ства того часу Борисом Сікалом.
Матеріали подано зі збереженням лексики
й орфографії оригіналу.
* * *
КОляДуВАННя В КИЇВі ТА ВИ-
сТАВА «цАРя іРОДА» В КіНці хіх
сТОліТТя
До Етнографічної Комісії Української Ака-
демії Наук
Замість передмови
Коли я мешкав у Київі і був хлопчиком, то
підтримував зносини з хлопцями, які мешкали
навколо, заходив до помешкань їх батьків, а
тому все життя їх проходило на моїх очах. При
мені готувалися, щоб славити, при мені роби-
ли репетиції «Царя Ірода», а тому все, що на-
писано, я написав по власних спостереженнях.
112112
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010
Згодом, року 1913-го, я вирішив записати те,
що колись було, бо довідався, що в Київі вже
покинули виставляти «Царя Ірода». Записано
було російською мовою, бо мав на меті надісла-
ти нариса до «Исторического Вестника», але
за браком вільного часу нарис так і лишився
лежати поміж рукописами. Цього року навес-
ні, бувши в Київі, я довідався від т. В. Білого,
що Етнографічна Комісія УАН збирає мате-
ріали про «Царя Ірода» та «Царя Максимілія-
на», згадав про свій нарис й вирішив надіслати
його до Етнографічної Комісії УАН.
Добре, що раніше, року 1913-го, я записав,
бо признаюсь по правді, якби тепер прийшлося
записати, то не записав би й того, що записа-
но, бо з роками забувається те, що здається
ніколи не повинно було забутися.
Записано все у мене без змін, точнісінько
так, як колись говорили. Що ж торкається до
мелодій пісень, то на жаль я не вмію записати
їх, а тому, коли буду в Київі, то проспіваю їх
кому-небудь з робітників Кабінету Музичної
Етнографії, аби записали їх на ноти.
Ол. Іванов
6/VІІ 1929 р.
м. Могилів на Поділлі
Моя адреса: м. Могилів на Поділлі. Садо-
ва вул., ч. 16
Семирічна трудшкола, ч. 8
Завідувачеві Олександрові Васильовичу
Іванову
Те, що я пишу, відбувалося 1890–1900 рр.
у місті Київі, але на початку ХХ століття за-
гинуло. Це колядування святих і вистава «Царя
Ірода». Все це я спостерігав власними очима.
Починалося це взимку, в грудні місяці. Коля-
дували (по тодішній київській мові «славілі»)
Христа хлопчики, переважно діти бідних людей,
але іноді до них приєднувалися й діти заможних
батьків, навіть інтелігентних, яких захоплювала
113113
Розвідки і польові матеріалиРозвідки і польові матеріали
новина, і які бажали сами безпосередньо взяти
участь у тому, що робилося. Часом діти інтелі-
гентних батьків робили це так, що їх батьки й не
знали, що роблять їх діти.
Раніш усього починали «славіть» Вар-
вару, напередодні її дня, себ-то 3-го груд-
ня. Збиралися невеликим гуртком: два-три,
рідко чотири хлопчики, обирали собі район
(кілька найбільших вулиць з перевулками) і
починали ходити по дворах, а там заходили
до кожної квартири й питали: «Позволітє
Варвару славіть?»
Бувало й так, що з деяких квартир їх на-
ганяли геть, а в інші запрошували до кім-
нат. Хлопчики входили до кімнати, ставали
всі перед іконами або посередині кімнати
так, щоб усі їх бачили й починали співати
таку пісню:
Варвара прекрасна
Всьому світу ясна
Мучилася за Христа
За нєбєсного творца.
А отєц єйо не взлюбіл
І в темніцу посаділ,
А с темніци взял за руку
Да повьол єйо на муку.
Слався, слався, Варвара,
Трі окошка создала
І трі ангела с нєбес
Держі, Варвара, свой крєст!
Ким і коли складена оця пісня невідомо.
Вона передавалася в спадщину від старших до
молодших, які заучували її напам’ять, а разом
з словами виучували також її мельодію. Після
того, як проспівували цю пісню, один з хлоп-
чиків з кращим голосом співав такі слова:
Бог Создатєль всєго свєта,
На котором ми жівйом.
Хозяіну многі лєта
Многі лєта пропойом.
Решта хором співали кілька раз «многая
лєта».
Коли хлопчики бачили, що хазяїн квар-
тири одружений, то співали знову теж саме,
змінюючи слова третього рядка так: «Хо-
зяюшкє многі лєта». Коли в кімнаті бачили
дітей, то знову співали, змінюючи третій
рядок так: «Іхнім дєткам многі лєта». Коли
бачили, що у хазяїна сидять гості, то зно-
ву співали, змінюючи третій рядок: «Іхнім
гостям многі лєта» або «Всєй компаньє
многі лєта».
Це робилося завжди для того, щоб, так
сказати, виявити свою гречність, а головне
одержати більше грошей. Платили за це різно.
Іноді 2–3 копійки, частіше три копійки, п’ять
копійок і рідко коли 10, 15, 20 копійок.
Бувало й так, що ті гості, що сиділи у
хазяїна квартири, давали хлопчикам гроші від
себе по кілька копійок.
Гроші брав один з хлопчиків, якого обирала
решта перед тим, як іти «славіть». Він носив
назву «касіра».
Гроші рахували вже тоді, коли закінчу-
вали «славіть», себто, коли обійшли весь ра-
йон. Тоді «касір» виймав з кишені всі гроші,
рахував їх з рештою й розподіляли нарівно,
хоч іноді було таке, що той, хто заспівував
«Бог Создатєль» і мав кращий голос одер-
жував трохи більше. Це залежало від попе-
редньої умови.
Так само ходили «славіть» і Миколая, на-
передодні його святкування 5-го грудня ввече-
рі. Співали теж невідомо коли й ким складену
пісню:
Ішьол Ніколай
Лужком-бережком.
Святий Ніколай
Лужком-бережком.
А навстрєчу єму
Да трі жідова,
Святий Ніколай
Да трі жідова.
Етії жіди
Мучілі Хріста.
Святий Ніколай
Мучілі Хріста.
Пошьол Ніколай
На Сіонску гору,
Святий Ніколай
114114
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010
На Сіонску гору.
А на той горє
Церковка стоіт.
Святий Ніколай
Церковка стоіт.
А у той цєркві
Трі гроба стоят.
Святий Ніколай
Трі гроба стоят.
А у первом гробє
Сам Ісус Хрістос.
Святий Ніколай
Сам Ісус Хрістос.
А у другом гробє
Матєрь Божія.
Святий Ніколай
Матєрь Божія.
А у третьєм гробє
Сам Ніколай.
Святий Ніколай
І сам Ніколай.
Після чього знову співали «Бог Создатєль»
так саме, як і на Варвару.
Надходило Різдво. «Славіть» Варвару й
Миколая ходили хлопчики віком 9–14 років.
Вони ж ходили «славіть» і на Різдво 25,
26 і 27 грудня, співаючи тропарь Різдва:
«Рождество твоє Хрістє, Боже наш», іноді
(дуже рідко) кондак «Дєва днєсь», а після
«Бог Создатєль».
Але на Різдво, крім хлопчиків, ходили вже
й хлопці віком 15–20 років, які, крім тропаря
й «Бог Создатєль», ще робили виставу «Царя
Ірода».
«Царь Ірод» теж передавався з покоління
до покоління усно, вивчався й виставлявся
часто під керівництвом дорослих, які сами
колись ходили й виставляли «Царя Ірода», а
потім навчали цьому молодших.
До «Царя Ірода» завжди завчасно
готувалися.
Перш за все робилася «звізда» з
різнокольорового паперу, який мастили
маслом, або олією, щоб потім краще папер
світився. Робили «звізду» на 5, 6, 7, ча-
сом і на 12 рогів. В середині «звізди» в колі
наліплювали іконку Різдва з одного боку, а
з другого робили двері, через які вкладали
в середину «звізди» свічку. Роги «звізди»
з’єднували ланцьогом, зробленим з різноко-
льорового паперу. Часом робили 2–3 ланцю-
ги поміж рогами.
«Звізду» робили колективно, для чого
складалися грошима, а іноді хто-небудь один
робив «звізду» на свої кошти, але з умовою,
що потім йому повернуть її вартість, коли бу-
дуть ділитися грішми.
Крім «звізди» робили ще «панцирі»,
себто кардонні або полотняні нагрудники,
які обклеювали зверху золотим або срібним
папером. Ці «панцирі» робилися для Ірода,
його племенника й «воїнів» Ірода. Робили
корону для Ірода, добували хрести й медалі
або робили їх з кардону, добували справжні
шаблі або робили самі з заліза у ковалів.
Купували у крамарів на толкучці, на Подо-
лі 2 пари еполет, офіцерські пояси, робили
або купували залізну косу тощо. Кожний
повинен був знати свою ролю й відповід-
но вдягнутися. Коли починалось Різдво, то
йшли робити виставу, а до того кілька раз
робили репетицію «Ірода». Кожний повинен
був знати всі слова без помилок, бо суфльо-
ра не було. Обирали собі район і починали
ходити по хатах і питати в кожній кварти-
рі: «Позвольтє царя-Ирода представлять?».
Коли господарі квартири давали дозвіл, то
входили до кімнати й, проспівавши тропарь
Різдва, зразу починали виставу, а після неї
вже співали «Бог создатєль».
Одягнутий Ірод був так. На голові корона
(часом, коли хлопці були бідні, то не робили
корони, й на голові у Ірода нічого не було), на
грудях «панцирь», на якому хрести й медалі.
Ірод підперезаний офіцерським поясом. На
плечах еполети з «висячками», себто гене-
ральські або полковницькі (в рідких випад-
ках одягали обер-офіцерські «без висячек»).
Через плече висіла шабля. Племенник Ірода
одягнутий був так. Корони на голові не було.
На «панцирє» менше хрестів і медалей. Епо-
115115
Розвідки і польові матеріалиРозвідки і польові матеріали
лети завжди обер-офіцерські «без висячек»,
підперезаний офіцерським поясом і мав через
плече шаблю.
«Воїни» Ірода були одягнені так. Коли
Ірод і племенник мали золоті «панцирі», то
«воїни» мали срібні, а коли Ірод і племен-
ник мали срібні, то «воїни» були без «пан-
цирів», але обов’язково мали шаблі. Смерть
одягнута була так: поверх одежи білий ба-
лахон або біле простирадло. Обличчя або
закрите білим, або в машкарі. В руках за-
лізна коса.
Лікарь був у звичайній одежі в смішній
машкарі або без неї. Машкари купувалися в
перукарнях.
Решта були без машкар і в звичайній одежі.
Дійові були такі: Царь Ірод, Племенник
царя Ірода, два воїни, Смерть, Гробокопач,
Лікарь, юрба.
Вистава починалася так: із юрби хлопців
виходив один, і зробивши поклін глядачам, а
часом махнувши шаблюкою у себе над голо-
вою казав:
царь ірод.
Здравствуйте, почтеннейшие господа!
Вот явился царь-Ирод сюда.
Где не был, не бывал
Своего родного племянника в глаза не видал.
По боках царя-Ірода ставали два воїни, які
виймали шаблі й тримали їх коло свого плеча.
Племенник (виступаючи з юрби).
Здесь, дядя, являюсь пред тобой.
Что хочешь сказать?
Или куда послать?
Все твое желание исполню.
ірод (суворо).
Где был?
Племенник.
На Волге реченьке катался,
С разбойничками знался.
ірод.
Срам, срам царскому сыну
На Волге реченьке кататься,
С разбойничками знаться.
Должен дома сидеть,
Царский трон глядеть.
Племенник.
Прости, дядя!
ірод.
Спой мне мою любимую песню.
Племенник (співає).
Там, где море вечно плещет
На пустынные скалы,
Где луна теплее блещет
В сладкий час вечерней мглы *.
(Говорить).
Стой, дядя, тут, а я пойду за указом. (Ви-
ходить).
ірод (стає на коліна й співає).
Слышу сдалека
Колокол звенит,
Время проходит
И смерть прибежит.
Воїни (співають).
Боги, вы, боги,
Помилуйте нас!
смерть (іде).
Полно тебе, царь, царювать,
Пора тебя в сыру землю ховать.
ірод (підводиться з колін і своєю шаблею
вдаряє по косі, яку нахилила над ним смерть).
Прочь, старуха,
Прожорливое твое брюхо!
Как дам высоко
Рассыпешься в песок!
* Як ця поезія Ол. С. Пушкіна потрапила до «Царя Іро-
да» для мене нерозгадана загадка. Співали цю строфу часом
з своїми варіянтами. Замість «теплее» – светлее, замість
«сладкий час» – поздний час [прим. О. Іванова. – Ред.].
116116
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 1/2010
(Смерть уходить).
ірод (стає на коліна й співає).
Слышу сдалека
Колокол звенит
Время проходит
И смерть прибежит.
Воїни (співають).
Боги, вы боги,
Помилуйте нас!
смерть (іде).
Полно тебе царь, царювать,
Пора тебя в сыру землю ховать.
ірод (підводиться з колін і своєю шаблею
вдаряє по косі, яку нахилила над ним смерть).
Прочь, старуха,
Прожорливое твое брюхо!
Как дам высоко
Рассыпешься в песок!
(Смерть уходить).
ірод (стає на коліна й співає).
Слышу сдалека
Колокол звенит,
Время проходит
И смерть прибежит.
Воїни (співають).
Боги, вы, боги,
Помилуйте нас!
смерть (іде).
Полно тебе, царь, царювать,
Пора тебя в сыру землю ховать.
ірод (підводиться з колін і своєю шаблею
вдаряє по косі, яку нахилила над ним смерть).
Прочь, старуха,
Прожорливое твое брюхо!
Как дам высоко
Рассыпешься в песок.
смерть (грізно).
Я не старая старуха,
Не прожорливое брюхо
Я – мать твоя.
ірод (стає на коліна).
Ах, мать моя родная!
Дай мне отстрочки
На три годочки!
смерть.
Не дам.
ірод.
Ну хоть на три дня.
смерть.
Не дам.
ірод.
Хоть на три часа.
смерть.
Вот тебе острая коса!
(Вдаряє Ірода косою. Ірод падає. Смерть
уходить).
Племенник.
О Аллах! О Боже мой!
Что я вижу пред собой?
Лежит дядя мертвый мой.
Труп травой прикрыт.
Не с кем мне теперь ни пить, ни гулять,
По морям раз’езжать,
Заморские вина распивать.
(Павза).
Позвать гробокопателя.
(Гробокопач входить).
Убрать это мертвое тело,
Чтобы здесь не смердело,
Птицы не клевали,
Звери не терзали.
(З юрби виходять і несуть Ірода).
лікарь (входить).
Вот явился доктор-лекарь
Из-под каменного моста аптекарь.
117117
Розвідки і польові матеріалиРозвідки і польові матеріали
Кишки вынимаю,
Печенки вставляю,
На тот свет по запискам отправляю.
Что у тебя болит?
(Звертається до племенника Ірода або до
когось з юрби).
А.
Голова.
лікарь.
Обрить ее до гола,
Кипятком опарить,
Четырехугольным поленом ударить, –
Будет здорова.
Что еще болит?
В.
Пузо.
лікарь.
С’ешь двадцать четыре астраханских
арбуза, –
Будет здоровое пузо.
Что еще болит?
с.
Ноги.
лікарь.
Отрубить их на пороге.
Козиные приставить,
Танцовать заставить.
Після цього, коли між хлопцями були такі,
що вміли танцювати, то танцювали навпри-
сядки, а коли не танцювали, то співали «Бог
создатєль» і на цьому вистава закінчувалась.
Бували й такі випадки, що до хлопців
приєднувалися часом професійні злодії у
юрбу й доки хлопці співали й робили ви-
ставу, злодії крали все, що можливо. Пере-
важо з комори всяку їжу або з передпокою
одежу. Злодії нічим не ризикували, бо коли
хто й помічав, що вкрали, то затримува-
ли хлопців, які «славілі» й передавали їх
двірникові й поліцаям, а злодії були вже
далеко. Через те хлопці не любили брати
з собою злодіїв, але ті різними погрозами,
що розіб’ють звізду й знищать увесь рек-
візит, примушували хлопців погодитися,
особливо, коли злодії були старше віком і
дужчі за хлопців. Коли ж хлопці були міц-
ні, то злодії боялися їх зачипати, щоб не
бути битими.
Щоб позбутися неприємностей, хлопці
ходили по вулицях з «звіздою» так, щоб їх
не помітили. Ніколи не запалювали на ву-
лиці «звізди», а тільки тоді, коли входили
у двір. Ховали на вулиці «звізду» в велику
торбу або закривали пальтом. Для хлопців
злодії були невигідні тим, що в квартирі,
які раз обікрали, ніколи більше не пускали
й таким робом хлопці не мали заробітку й
примушені були йти часом у чужий район,
де ходила інша компанія хлопців, яка вороже
ставилася, коли «чужі» заходили до їх райо-
ну. Наслідком були бійки, й дужча компанія
била слабішу, розбивала «звізду», нищила
реквізит, і побиті примушені були поверта-
тися додому.
Цікаво ще зазначити ось що. Дівчата ні-
коли не ходили «славіть» ні на Варвару, ні на
Миколая, ні на Різдво. В «Царі Іроді» теж
нема ні одної жіночої ролі. Навіть смерть одя-
гала машкару чоловіка, а не жінки.
Ол. Іванов.
1 Скрипник Г. Етнокультурне та державне
відродження України і розгортання наукової ді-
яльності установ УАН (20-ті роки ХХ ст.) //
НТЕ. – 1998. – № 5, 6. – С. 20.
2 Див.: Наукові архівні фонди рукописів та
фонозаписів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН
України. – Ф. 1, од. зб. 48, арк. 48–52 (далі –
НАФРФ ІМФЕ).
|