Латинська Америка в дослідженнях російських етнографів за останні тридцять років

Статья посвящена истории исследований в области латиноамериканистики российскими и советскими учёными на примере научной деятельности сотрудников Института этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР (московское и ленинградское отделения)....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Александренков, Е.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнографія
Schlagworte:	Російська етнологія в історіографічному контексті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37898
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Латинська Америка в дослідженнях російських етнографів за останні тридцять років / Е. Александренков // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 2. — С. 21-25. — Бібліогр.: 102 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37898
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-378982012-10-26T12:05:58Z Латинська Америка в дослідженнях російських етнографів за останні тридцять років Александренков, Е. Російська етнологія в історіографічному контексті Статья посвящена истории исследований в области латиноамериканистики российскими и советскими учёными на примере научной деятельности сотрудников Института этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР (московское и ленинградское отделения). The article is dedicated to the Latin American researches provided by the Russian and Soviet scientists illustrated with the scientific activities of the representatives of the Soviet Academy of Science’s Myklukho-Maklai Ethnographical Institute (Moscow and Leningrad branches). 2010 Article Латинська Америка в дослідженнях російських етнографів за останні тридцять років / Е. Александренков // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 2. — С. 21-25. — Бібліогр.: 102 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37898 39(8)(470+571) uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Російська етнологія в історіографічному контексті Російська етнологія в історіографічному контексті
spellingShingle	Російська етнологія в історіографічному контексті Російська етнологія в історіографічному контексті Александренков, Е. Латинська Америка в дослідженнях російських етнографів за останні тридцять років Народна творчість та етнографія
description	Статья посвящена истории исследований в области латиноамериканистики российскими и советскими учёными на примере научной деятельности сотрудников Института этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР (московское и ленинградское отделения).
format	Article
author	Александренков, Е.
author_facet	Александренков, Е.
author_sort	Александренков, Е.
title	Латинська Америка в дослідженнях російських етнографів за останні тридцять років
title_short	Латинська Америка в дослідженнях російських етнографів за останні тридцять років
title_full	Латинська Америка в дослідженнях російських етнографів за останні тридцять років
title_fullStr	Латинська Америка в дослідженнях російських етнографів за останні тридцять років
title_full_unstemmed	Латинська Америка в дослідженнях російських етнографів за останні тридцять років
title_sort	латинська америка в дослідженнях російських етнографів за останні тридцять років
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Російська етнологія в історіографічному контексті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37898
citation_txt	Латинська Америка в дослідженнях російських етнографів за останні тридцять років / Е. Александренков // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 2. — С. 21-25. — Бібліогр.: 102 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT aleksandrenkove latinsʹkaamerikavdoslídžennâhrosíjsʹkihetnografívzaostannítridcâtʹrokív
first_indexed	2025-07-03T19:44:13Z
last_indexed	2025-07-03T19:44:13Z
_version_	1836656208234151936
fulltext	ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010 21 В історії російської етнографічної латиноамериканіс- тики можна виділити два періоди: приблизно до середи- ни 1940-х років панував інтерес до аборигенів, до їхньої давньої та сучасної культури; потім увагу також було звер- нуто на етнічні та культурні процеси минулого й сього- дення, що стосувалися всіх груп населення. Розвиток латиноамериканських етнографічних і суміжних досліджень у Росії до кінця 1970-х років висвітлено в стат- тях І. Хорошаєвої [90] та Е. Александренкова [2]. У цьому нарисі представлено матеріал за останні три десятиліття. З-поміж основних етапів і тем попереднього періоду зазначу такі. У 20-х роках XIX ст. було здійснено комплекс- ну російську експедицію у внутрішні області Бразилії під керівництвом Г. Лангсдорфа. Були зібрані численні матеріали про господарство цих районів, а також відо- мості про ряд груп аборигенів [70; 71; 57]. Напередодні Першої світової війни в Бразилії та деяких інших країнах Південної Америки дослідженнями займалися Г. Манізер та його колеги [94; 31; 32; 33]. Доробок цих двох експе- дицій опрацьовували й осмислювали етнографи СРСР, насамперед Н. Шпрінцін. Важливою віхою в розвитку радянської латиноамериканістики була робота над тома- ми «Народів Америки», що знаменувала відхід від розуміння етнографії Америки, в тому числі й Латинської, лише як етнографії корінних народів [72]. Проте інтерес до автохтонів континенту не тільки зберіг- ся, але й отримав нові напрямки. Методи дешифрування писемності майя, запропоновані Ю. Кнорозовим, відкрили перспективи більш глибокого осягнення культури та історії цього народу [51; 53]. Монографія «Ієрогліфічні рукописи майя» ввела в науковий обіг ґрунтовний матеріал для вив- чення багатьох сторін життя майя, особливо їхнього світо- гляду. Книга містить численні коментарі автора, що допо- магають зрозуміти складні для нинішнього читача тексти [54]. Різноманітні аспекти культури, зокрема мистецтва народів Америки, особливо древніх майя, досліджував у своїх численних роботах Р. Кінжалов [44; 45; 46]. Нове покоління науковців розширило коло інтересів до старо- давніх аборигенів завдяки зверненню уваги на доколумбо- ву Латинську Америку – Колумбію [83], Антільські острови [1] та Перу [80; 10]. Продовжували цікавити російських етнографів і корінні мешканці Латинської Америки нового та новітнього часу – як в областях колишніх стародавніх цивілізацій [89; 79], так і в Амазонії [87]. Аборигенів інших районів континенту після виходу другого тому «Народів Америки» описували лише спорадично. Перемога сан- диністів в Нікарагуа пробудила зацікавленість цією краї- ною, і, як наслідок, корінним населенням [22]. У межах інтересу до аборигенів етнографи вивчали ранньоколоніальні європейські джерела. Блискучий приклад публікації та історико-етнографічної інтерпре- тації писемного джерела подав Ю. Кнорозов у виданні «Повідомлення про справи в Юкатані» Д. де Ланда. Вступна стаття Ю. Кнорозова започаткувала вивчення культури майя [52]. Поряд з іспанськими джерелами було розглянуто пам’ятки, залишені аборигенами [43]. Неіндіанське населення Латинської Америки досліджува- ли спочатку паралельно з вивченням національних проблем і національних процесів [73; 74; 23]. Етнічна історія Антільських островів і їх сучасний етнічний склад висвітлені у багатьох статтях, а також у двох монографіях А. Дрідзо. У першій з них було розглянуто історію рабів-утікачів і їхніх нащадків на Ямайці [28], у другій – історію і трансформацію культури вихідців з Індії та їхніх нащадків у Карибському регіоні [29]. Вивчалися окремі іммігрантські групи конти- ненту [8]. У ході дослідження етнічної історії окреслився новий напрямок – її конфесійні аспекти [63]. Водночас про- довжувалося студіювання архівних матеріалів [67; 68]. Істотним фактором зростання інтересу в Радянському Союзі до Латинської Америки стала перемога Ф. Кастро на Кубі наприкінці 1950-х років і її зближення з СРСР. Інститут етнографії АН СРСР розпочав публікацію країнознавчих збірників цього континенту випуском книги про Кубу [60]. На острові побувало багато Латинська америка в дослідженнях російських етнографів за останні тридцять років eduard Aleksandrenkov. Latin America in the russian ethnographers’ researches through the Last Thirty Years The article is dedicated to the Latin American researches provided by the russian and Soviet scientists illustrated with the scientific activities of the representatives of the Soviet Academy of Science’s Myklukho-Maklai Ethnographical Institute (Moscow and Leningrad branches). Keywords: ethnographical Latinoamericana, tribe, material culture, aboriginals. Эдуард Александренков. Латинская Америка в исследованиях российских этнографов за последние тридцать лет Статья посвящена истории исследований в области латиноамериканистики российскими и советскими учёными на примере научной деятельности сотрудников Института этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР (московское и ленинградское отделения). Ключевые слова: этнографическая латиноамериканистика, племя, материальная культура, аборигены. Едуард Александренков 39(8)(470+571) ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010 22 Російська етнологія в історіографічному контексті дослідників Інституту. Вони читали лекції, вивчали архіви й отримали можливість провести польові дослідження в одній із країн Латинської Америки. З опублікованих результатів слід відзначити книгу «Культурна революція на Кубі» Й. Григулевича. Її автор, збираючи в 1963 році матеріал у різних частинах острова, поєднував польову практику (спостереження, інтерв’ю з представниками різних соціальних прошарків) з аналізом літератури, офіційних документів і преси [27]. Життя нащадків китай- ських іммігрантів на острові вивчав М. Крюков [59]. * Праці Ю. Кнорозова дозволили російським дослідни- кам розпочати у 1980-х роках читання написів на пам’ятниках майя І-го тисячоліття. Стало можливим поглибити писемну історію майя і більш повно осягнути їхню культуру [55; 35]. Аналізуючи зображення на кера- міці та залучаючи порівняльні етнографічні матеріали, учениці Ю. Кнорозова вивчали світогляд майя [16; 17; 34; 35]. У Мезоамериці, крім рукописів майя, предметом вивчення стали також міштекські рукописи [64]. В області Центральних Анд з більшою інтенсивністю почали досліджувати складні етнічні процеси в інкській імперії [81]. Ю. Берьозкін проаналізував умови виник- нення держави інків, її адміністративну систему, госпо- дарський механізм та форми експлуатації общинників, а також ідеологію інків. Це було зроблено на основі дослі- джень, здійснених фахівцями різних історичних наук, а також писемних (XVI–XVII ст.), археологічних, етногра- фічних та лінгвістичних джерел. Опрацювавши цей різно- манітний матеріал, Ю. Берьозкін дійшов висновку, що інки перебували «на порозі переходу від общинно- родинної форми визначення соціальних зв’язків до станово-класової» [12]. Він також розглянув світогляд аборигенів Латинської Америки, розпочавши свою робо- ту з аналізу пантеону моче 1 [11]. У той самий час було покладено початок вивченню традиційних поглядів айма- ра 2 [99]. За дослідження життя аборигенів нового й новітнього часу, крім уже відомих авторів [81; 88; 30], взялися й вчені молодшого покоління [24]. Важливою віхою у розвитку радянських досліджень спо- собу життя аборигенів Америки стало проведення в 1982 році першого всесоюзного симпозіуму радянських америка- ністів (в Інституті етнографії в Москві). У ньому взяли участь не лише етнографи, але й історики, антропологи, археоло- ги, лінгвісти та літературознавці. Доповіді, які етнологи при- святили Латинській Америці, охоплювали різні теми: зобра- ження на кераміці майя, міштекські рукописи, сюжети міфології, етнічні уявлення, етнічні процеси в колоніально- му Перу, соціальні рухи аборигенів, побут і звичаї індіанців деяких країн [40]. Другий симпозіум, що відбувся 1985 року, був приурочений питанню взаємодії аборигенів з природ- ним середовищем [95]. На третьому (1988) розглядалися проблеми, викликані відкриттям і колонізацією Америки європейцями. Були висловлені різні погляди на наслідки цих процесів – від оцінки їх як синтезу культур до заперечен- ня позитивної ролі «контакту» для індійської сторони [6]. Ці симпозіуми показали, що при збереженні засадничих традицій вивчення доколоніальної епохи помітно зріс інте- рес до вивчення життя аборигенів нового і новітнього часу. Російські етнографи опублікували ряд колективних розвідок з етнічної історії окремих регіонів Латинської Америки [96; 97]. Паралельно досліджували етнічну історію окремих країн [93; 58]. Детальніше ознайом- лення з етнічною історією континенту дозволило виді- лити кілька етапів у формуванні націй в ряді країн Південної Америки [82; 91; 92]. У 1987 році в розділі про континентальну Латинську Америку (автор – І. Хорошаєва) колективної монографії «Етнічні процеси в сучасному світі» було запропоновано виділяти кілька етапів у форму- ванні та розвитку романомовних етносів [15]. Радянські етнографи 1980-х років проаналізували також роль окремих верств населення різних країн Латинської Америки в етнічних процесах. В опублікова- ній 1987 року монографії висвітлено долю нащадків африканських рабів у різних країнах Нового Світу – від Канади до Аргентини і Чилі [9]. Детально вивчали різно- манітні аспекти історії польської спільноти в Бразилії [37]. З погляду етнічних відносин радянські етнографи почали розглядати сімейні взаємини мешканців Америки, в тому числі Латинської [78]. Була ґрунтовно досліджена історія формування народної поезії Куби [69]. З кінця 1970-х років розпочався тривалий етап спільної роботи з кубинськими етнологами над підготовкою Етнографічного атласу Куби [76]. У 1980 році співробітни- ки московського відділення Інституту етнографії АН СРСР В. Піменов (керівник), А. Оськін та Е. Александренков виру- шили до Куби для вивчення матеріальної культури сіль- ського населення. З того часу упродовж багатьох років у цю країну виїжджали, крім названих, не лише американісти (Г. Бородатова, І. Соколова, В. Тішков, Л. Шейнбаум), але й інші фахівці, які мали досвід роботи над атласами (Л. Винокурова, В. Кобичев) або у проведенні масових опи- тувань (В. Кондратьєв), залучалися ленінградські етногра- фи (М. Станюкович). Вони працювали в полі й архівах, брали участь у наукових конференціях, надавали методич- ну допомогу кубинським колегам. Особливості проекту полягали в тому, що на Кубі не було традиції етнографічного вивчення матеріальної куль- тури, а в Латинській Америці взагалі не було досвіду ство- рення етнографічних атласів. Тому на Кубі вже принагідно довелося вирішувати багато різнопланових завдань – від розробки методів збору матеріалу до його картографічної обробки та представлення в атласі. У ході експедиційних виїздів у різні провінції було виявлено варіанти елементів і комплексів культури, які передбачалося відтворити в атла- сі: поселень, жител, знарядь праці, засобів пересування та транспортування вантажів, рибальських снастей і човнів, а також одягу, начиння та їжі. Було зібрано вичерпний мате- ріал у вигляді щоденникових записів, малюнків, креслень, фото- та кіноплівок. Методичним нововведенням стала розробка запитальників для одноразового збору необхід- ної інформації по всій країні. Масовий збір матеріалу про- вели кубинські колеги в 1988 році, його картографічну обробку було завершено в 1996 році, а ще через кілька років кубинські вчені видали атлас в електронному форма- ті на CD (Atlas etnogrа́fico de Cuba). У Росії було опублікова- но кілька спільних з кубинськими колегами збірок [61; 98; 86] та авторська монографія [3]. ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010 23Едуард Александренков. Латинська Америка в дослідженнях російських етнографів за останні тридцять років * З початку 1990-х років вивчення етнографії Латинської Америки (як і Америки в цілому) в АН СРСР (пізніше – РАН) почало завершуватися [39]. Причини цього були як фізичними – смерть ряду провідних дослідників (Ю. Кнорозов, А. Дрідзо та Р. Кинжалов у Санкт-Петербурзі, Л. Файнберг і С. Сєров у Москві), так і соціальними – погіршення економічної ситуації в кра- їні, що позначилося на роботі Інституту. Розпорошилися етнографічні сили: колись єдиний Інститут з відділен- ням у Ленінграді (Санкт-Петербурзі) перетворився на дві самостійні одиниці. Етнографічна латиноамериканістіка продовжувала існувати, йдучи переважно протореними шляхами. У сфері американістики, використовуючи досягнення в розшиф- ровці писемності, була зроблена спроба реконструювати давню систему родової спорідненості майя [20; 36]. Тривали дослідження світогляду аборигенів Мезоамерики [48; 49; 19] та андських народів. На основі зіставлення варіантів індіанських міфів Ю. Берьозкін шукав ареали їх виникнення та простежував подальше розповсюдження. Він дійшов висновку, що «більшість складних південноаме- риканських сюжетів мають очевидні паралелі в Євразії і були, ймовірно, принесені із сибірської прабатьківщини» [13]. Експозиції цієї ідеї присвячено низку статей та моно- графію Ю. Берьозкіна «Мифы заселяют Америку», що базу- ється на матеріалах про усну творчість аборигенів, а також даних археології та антропології [14]. По-новому підійшов до вивчення традиційного світогляду аборигенів С. Якушенков – проаналізував його (на прикладі аймара) як певну знакову систему [100; 101]. Неабияку роботу з вивчення ролі статі й віку як принципів соціальної страти- фікації на прикладі науа 3 Центральної Мексики ранньоко- лоніального періоду виконала Н. Калюта [42]. Це було перше таке дослідження в Росії. Як і раніше, у 1990-х роках увагу російських етногра- фів привертали джерелознавчі проблеми вивчення або- ригенів Латинської Америки [50]. Л. Лісненко продовжу- вала розробляти тему міштекських кодексів [65; 66]. У науковий обіг були введені нові види джерел [18; 77]. За інерцією, так би мовити, було проведено ще кілька американістських симпозіумів. Четвертий, у 1992 році, з нагоди п’ятсотріччя першого плавання Колумба до Америки, проходив у рамках конференції «Зустріч двох світів у контексті глобальних процесів сучасності» [7]. П’ятий – «Американські індіанці: перспектива і ретро- спектива досліджень» – відбувся лише 1999 року. Опубліковані праці цього симпозіуму були присвячені пам’яті Ю. Кнорозова [41]. На останньому, шостому (2003), обговорювалися різноманітні аспекти владних відносин в аборигенних товариствах Америки [21]. У межах зацікавлень етнічною історією Латинської Америки перебувало вивчення М. Кулаковою форму- вання етнічної самосвідомості негрів колишньої фран- цузької колонії Сан-Домінго [62]. І. Зарінов розширив свої дослідження про польську міграцію до Латинської Америки [38]. Уже відомі теми більш детально розроб- ляли інші дослідники [25; 26; 84; 85]. Автор цих рядків на прикладі етнічної історії Куби розглянув загальні проблеми становлення нової етнічної самосвідомості [3]. Було з’ясовано, що головними факторами, які при- вели до відокремлення місцевих уродженців острова від інших мешканців іспанської імперії, до усвідомлен- ня цієї відокремленості та появи нової етнічної само- ідентифікації, стали територіальна відособленість та наявність власних інтересів. Інший аспект вивчення етнічної історії Латинської Америки – дослідження етнічних процесів у містах. У колективній монографії, що вийшла друком 1997 року, розглянуті такі питання, як формування етнічної само- свідомості в колоніальній Гавані, етапи урбанізації Буенос-Айреса, формування міського населення в Карибських країнах тощо [75]. Російські етнографи-латиноамериканісти продовжу- вали освоювати спадщину своїх попередників; най- більш помітним є внесок А. Дрідзо [31; 32; 33]. Попри очевидне загасання етнографічних досліджень Латинської Америки в РАН, за її межами відбувалося роз- ширення кола інтересів до вивчення культури народів цього регіону. Якщо раніше відповідні роботи були зосе- реджені переважно в Москві та Ленінграді (Санкт- Петербурзі) і в стінах Інституту етнографії (нині – Інститут етнології і антропології), то тепер фахівці (особливо зі стародавніх культур) енергійно працюють у ряді інших регіонів (Тамбов, Новосибірськ, Астрахань, Північний Кавказ). У 1998 році на факультеті історії, політології і права РДГУ в Москві було створено Науково-педагогічний мезоамериканський центр ім. Ю. В. Кнорозова, який очо- лила Г. Єршова. Курси з вивчення культури давніх майя почали читати на кафедрі стародавнього світу історично- го факультету МДУ. Про інтерес в Росії до давньої та сучас- ної культури Латинської Америки свідчать матеріали двох сайтів «Мезоамерика»: http://mesoamerica.narod.ru та http://mezoamerica.ru, які постійно поповнюються. *** Істотна відмінність наших етнографічних розвідок, присвячених Латинській Америці, від праць більшості зарубіжних колег полягає в тому, що переважна біль- шість їх зроблена не на матеріалах «поля». Відсутність нинішньої польової роботи призвела до того, що проб- леми сучасної Латинської Америки російські етногра- фи могли досліджувати лише за закордонними публіка- ціями. Виняток і важливу віху в історії російської етно- графічної латиноамериканістиці становили польові роботи на Кубі, особливо 1980-х років, зі створення етнографічного атласу цієї країни. Крім того, російські дослідники зробили помітний внесок у вивчення писем- них джерел, у першу чергу тих, що описують життя аборигенів Мезоамерики. Хоча успіхи в прочитанні текстів майя належать до 1980-х років, у працях сучас- них авторів їх значущість стала більш очевидною. Осмислення латиноамериканських матеріалів росій- ськими етнографами дозволило їм також долучитися до побудови деяких загальних моделей етнічних про- цесів і трансформацій культури; це вже згадувана ідея етапності формування романомовних етносів в Латинській Америці, а також концепція присвоєння культури [4]. ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010 24 Російська етнологія в історіографічному контексті 1 Моче, або мочіка – доколумбова культура Південної Америки, яка існувала впродовж І–VIII ст. на північному узбережжі Перу. Центр культури – м. Трухільйо, пізніше – Пампа- Гранде. За рівнем розвитку тотожна культурам енеоліту-бронзи Європи та Близького Сходу [тут і далі – примітки перекладача. – Ред.]. 2 Народ у Латинській Америці, який мешкає на узбережжі озера Тітікака на заході Болівії (станом на 2006 р. він становив 25 % населення країни), півдні Перу, півночі Чилі та Аргентини. Частина аймара – асимільовані кечуа. 3 Науа, науатлака – індіанська назва спорід- неної за мовою групи племен, які мешкали до іспанського завоювання на території сучасної Мексики та деяких районів Гватемали, Гондурасу, Сальвадору, Нікарагуа. Науа прийшли з південно-захід- них районів Північної Америки. Вони поді- лялися на дві великі підгрупи: науат у Центральній Америці та науатль (тепанеки, аколула, чалька, тлашкальтеки, ацтеки та ін.) у Мексиці. Частина науа згодом втрати- ли свої мови, іспанізувавшись; інші гово- рять ацтекською мовою. У сучасній нау- ковій літературі побутує умовне вживання терміну «науа» як спільної назви згаданих вище племен та «науатль» для позначення сукупності їх мов. 1. Александренков Э. Г. Индейцы Антильских островов до европейско- го завоевания. – М., 1976. 2. Александренков Э. Г. Этнография стран Латинской Америки в работах советских этнографов // Советская латиноамериканистика после побе- ды Кубинской революции. – М., 1981. 3. Александренков Э. Г. Стать кубинцем: Проблемы формирования этничес- кого самосознания. – М., 1998. 4. Александренков Э. Г. Присвоение эле- ментов культуры (на примере коло- ниальной Кубы) // Население Нового Света: проблемы формирования и социокультурного развития. – М., 1999. 5. Александренков Э. Г. Что интересовало российских этнографов в Латинской Америке? // ЭО. – 2009. – № 4. 6. Америка после Колумба: взаимо- действие двух миров. – М, 1992. 7. Американские индейцы: Новые факты и интерпретации. – М., 1996. 8. Арутюнов С. А. Японцы в Бразилии // Расы и народы. – М., 1972. 9. Африканцы в странах Америки. Негритянский компонент в формиро- вании наций Западного полушария. – М., 1987. 10. Березкин Ю. Е. Из истории древнего Перу: социальная структура мочика сквозь призму мифологии // Вестник древней истории. – 1978. – № 3. 11. Березкин Ю. Е. Мочика. – Л., 1983. 12. Березкин Ю. Е. Инки. Исторический опыт империи. – Л., 1991. 13. Березкин Ю. Е. Дерево изобилия: миф и его составляющие // Американские индейцы: новые факты и интерпрета- ции. – М., 1996. 14. Березкин Ю. Е. Мифы заселяют Америку. Ареальное распределение фольклорных мотивов и ранние миг- рации в Новый Свет. – М., 2007. 15. Берзина М. Я., Богина Ш. А., Дри дзо А. Д., Хорошаева И. Ф. Этни ческие процессы в Америке // Этнические процессы в современном мире. – М., 1987. 16. Бородатова А. А. Прорицатели и жрецы у древних майя // СЭ. – 1984. – № 1. 17. Бородатова А. А. Изображения на керамике майя как историко-этногра- фический источник // Исторические судьбы американских индейцев. – М., 1985. 18. Бородатова А. А. Танец в центре мира (заметки о графитти Тикаля) // Американские индейцы: новые факты и интерпретации. – М., 1996. 19. Бородатова А. А. Игры богов и людей: Этносемиотический анализ иконо- графии древних майя. – М., 1998. 20. Бородатова А. А., Кожановская И. Ж. Протосистема родства майя: Попытка реконструкции // Алгебра родства. Родство, системы родства, системы терминов родства. – СПб., 1995. 21. Власть в аборигенной Америке. – М., 2006. 22. Гайдук В. С. Этнические процессы у индейцев Атлантического побережья Никарагуа // Современные этничес- кие процессы. – М., 1975. 23. Гайдук В. С. Вопросы формирования никарагуанской нации: Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. – М., 1978. 24. Грибанов П. В. Место коренного насе- ления в полиэтнической общности Гайаны // Исторические судьбы аме- риканских индейцев. – М., 1985. 25. Грибанов П. В. Этносоциальные про- цессы в Гайане и Белизе (полиэтнич- ных странах Карибского региона). – М., 1993. 26. Грибанов П. В. Этнические процессы в Мексике // ЭО. – 1996. – № 5. 27. Григулевич И. Р. Культурная револю- ция на Кубе. – М., 1965. 28. Дридзо А. Д. Ямайские маруны. – М., 1971. 29. Дридзо А. Д. Этнокультурные процес- сы в Вест-Индии. На материале малой этнической группы. – Л., 1978. 30. Дридзо А. Д. Индейцы Никарагуа // Исторические судьбы американских индейцев. – М., 1985. 31. Дридзо А. Д. Дневник Г. Г. Манизера (1915) как источник по этнографии индейцев Бразилии // Американские индейцы: новые факты и интерпре- тации. – М., 1996. 32. Дридзо А. Д. Аргентина и Чили в путевом дневнике Ф. А. Фиель- струпа // Курьер Петровской Кунсткамеры. – 1996. – Вып. 4–5. 33. Дридзо А. Д. Бразилия в неопублико- ванном дневнике Ф. А. Фиельструпа (1915 г.) // Открытие Америки про- должается. – СПб., 2001. – Вып. 3. 34. Ершова Г. Г. Формула возрождения // ЛА. – 1984. – № 5–6. 35. Ершова Г. Г. Заупокойные надписи майя // Древние системы письма. Этническая семиотика. – М., 1986. 36. Ершова Г. Г. Система родства майя. Опыт реконструкции. – М., 1997. 37. Заринов И. Ю. Поляки в Бразилии // Расы и народы. – М., 1981. – Т. 11. 38. Заринов И. Ю. Путь длиннее века (Поляки в Бразилии). – М., 1998. 39. Истомин А. А. Из истории сектора народов Америки ИЭА РАН // ЭО. – 2003. – № 6. 40. Исторические судьбы американских индейцев. – М., 1985. 41. История и семиотика индейских культур Америки. – М., 2002. 42. Калюта А. В. Ацтеки: родство, ген- дер, возраст. Опыт историко-социо- логического исследования Мезо- американского общества ХV–XVI ве ков // Алгебра родства. – СПб., 2006. – Вып. 10. 43. Кинжалов Р. В. Книга народа киче // Пополь-Вух. Родословная владык Тотоникапана. – М.; Л., 1959. 44. Кинжалов Р. В. Искусство древней Америки. – М., 1962. 45. Кинжалов Р. В. Искусство древних майя. – Л., 1968. 46. Кинжалов Р. В. Культура древних майя. – Л., 1971. 47. Кинжалов Р. В. Этническая история древней Гватемалы // Национальные процессы в Центральной Америке и Мексике. – М., 1974. 48. Кинжалов Р. В. Потомки божествен- ного ягуара. Древнее искусство и религия. – СПб., 1993. 49. Кинжалов Р. В. Агава в мифологии индейцем Мексики // Животные и рас- Примітки Література ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010 25Едуард Александренков. Латинська Америка в дослідженнях російських етнографів за останні тридцять років тения в мифоритуальных системах. – СПб., 1996. 50. Кинжалов Р. В. Письменные источники по истории и культуре древней Америки. Переводы, проблемы, задачи // История и семиотика индейских культур Америки. – М., 2002. 51. Кнорозов Ю. В. Система письма древ- них майя. – М., 1955 а. 52. Кнорозов Ю. В. «Сообщение о делах в Юкатане» Диего де Ланда как исто- рико-этнографический очерк // Ланда Д. де. Сообщения о делах в Юкатане. – М.; Л., 1955. 53. Кнорозов Ю. В. Письменность индей- цев майя. – М.; Л., 1963. 54. Кнорозов Ю. В. Иероглифические рукописи майя. – Л., 1975. 55. Кнорозов Ю. В., Ершова Г. Г. Правитель и полководец из «Брода Ягуара» // ЛА. – 1982. – № 6. 56. Кнорозов Ю. В., Ершова Г. Г. Надписи майя на керамических сосудах // Древние системы письма. Этническая семиотика. – М., 1986. 57. Комиссаров Б. Н. Этнографические исследования академика Г. И. Лангс- дорфа // СЭ. – 1975. – № 3. 58. Котовская М. Г. Этнические процес- сы в Бразилии. – М., 1985. 59. Крюков М. В. Клановые общества китайцев-иммигрантов на Кубе в пер- вой половине ХХ века (к проблеме структуры и функций традиционных социальных институтов в инонацио- нальной среде) // СЭ. – 1977. – № 2. 60. Куба: историко-этнографические очерки. – М., 1961. 61. Кубинская этнография. Статьи и материалы. – М., 1983. 62. Кулакова Н. Н. Гаитийцы: формирова- ние этноса (колониальная эпоха). – М., 1993. 63. Лаврецкий И. Р. Боги в тропиках. – М., 1967. 64. Лисненко Л. П. Особенности компози- ции некоторых фрагментов кодекса Селден II // Сб. МАЭ. – СПб., 1985. – Т. 40. 65. Лисненко Л. П. Миштекские генеало- гии: Европейские параллели и разли- чия // Америка после Колумба: Взаимодействие двух миров. – М., 1992. 66. Лисненко Л. П. Структура доиспанс- ких миштекских кодексов // Открытие Америки продолжается. – СПб., 1994. – Вып. 2. 67. Лукин Б. В. Этнографические сведе- ния о Перу середины ХІХ в. в дневни- ке Л. И. Шренка // СЭ. – 1965. – № 1. 68. Лукин Б. В. Из материалов русской научной экспедиции 1914–1915 гг. в Южную Америку // ЛА. – 1977. – № 1. 69. Лукин Б. А. Истоки народнопоэтичес- кой культуры Кубы. – Л., 1988. 70. Манизер Г. Г. Экспедиция академика Г. И. Лангсдорфа в Бразилию (1821– 1828) / Под ред. и со вступ. ст. Н. Г. Шпринцин. – М., 1948. 71. Материалы экспедиции академика Г. И. Лангсдорфа в Бразилию в 1821– 1829 гг. – Л., 1973. 72. Народы Америки. – М., 1959. – Т. 2. 73. Нации Латинской Америки. Формирование, развитие. – М., 1964. 74. Национальные процессы в Централь- ной Америке и Мексике. – М., 1974. 75. Очерки по культурной антропологии американского города. – М., 1997. 76. Пименов В. В. Куба глазами этногра- фа // ЛА. – 1981. – № 12. 77. Ракуц Н. Я. «Corуnica moralizada» Антонио де ла Каланчи как источник для изучения этнографии доиспанского и раннеколониального Перу: Автореф. дисс. … канд. ист. наук. – М., 2001. 78. Семья у народов Америки. – М., 1991. 79. Серов С. Я. Проблемы этнической исто- рии кечуа (вторая половина XVI в.): Автореф. дисс. … канд. ист. наук. – М., 1972. 80. Серов С. Я. Динамика этногенетичес- кого мифа инков // Этническая исто- рия и фольклор. – М., 1977. – С. 33–61. 81. Серов С. Я. Этнические процессы в Инкской империи и колониальном Перу // Этнические процессы в стра- нах Южной Америки. – М., 1981. 82. Серов С. Я. Особенности этнического развития Перу (XIX–XX вв.) // Этнические процессы в странах Южной Америки. – М., 1981. 83. Созина С. А. Муиски. Еще одна циви- лизация древней Америки. – М., 1969. 84. Соколова И. В. Государство и индейс- кие этносы в современной Мексике // Расы и народы. – М., 1993. – Вып. 22. 85. Соколова И. В. Этнические процессы у индейцев Мексики // Российский этнограф. – М., 1993. – Вып. 20. 86. Традиционная материальная культура сельского населения Кубы. – М., 2003. 87. Файнберг Л. А. Индейцы Бразилии. Очерки социальной и этнической истории. – М., 1975. 88. Файнберг Л. А. Судьбы коренного населения Бразилии в связи с освое- нием ее глубинных районов // Исторические судьбы американских индейцев. – М., 1985. 89. Хорошаева И. Ф. Современное индей- ское население Мексики // ТИЭ. – М., 1960. – Т. LVIII. Американский этнографический сборник I. 90. Хорошаева И. Ф. Этнографическое изучение Латинской Америки в СССР // Латинская Америка в советс- ких исследованиях. Центры латино- американистики в СССР. – М., 1976. 91. Хорошаева И. Ф. Основные направле- ния этнического развития Бразилии // Этнические процессы в странах Южной Америки. – М., 1981. 92. Шейнбаум Л. С. Аргентина. Особен- ности формирования и развития нации // Этнические процессы в стра- нах Южной Америки. – М., 1981. 93. Шейнбаум Л. С. Аргентинский этнос. Этапы формирования и развития. – М., 1984. 94. Шпринцин Н. Г. Введение // Мани зер Г. Г. Экспедиция академика Г. И. Лан гсдорфа в Бразилию (1821– 1828). – М., 1948. 95. Экология Американских индейцев и эскимосов. Проблемы индеанистики. – М., 1988. 96. Этнические процессы в странах Южной Америки. – М., 1981. 97. Этнические процессы в странах Карибского моря. – М., 1982. 98. Этнография кубинской провинции Матансас. – М., 1988. 99. Якушенков С. Н. Традиционные воз- зрения аймара. Семиотический ряд: космос, общество, человек: Автореф. дисс. … канд. ист. наук. – М., 1988. 100. Якушенков С. Н. Духовная культура аймара Перу и Боливии. – Астрахань, 1999. 101. Якушенков С. Н. Семиотический ана- лиз духовной культуры аймара. – Астрахань, 2001. 102. Atlas etnogrа́fico de Cuba // Centro de Antropologia: Centro de Investigacion y Desarrollo de la Cultura Cubana «Juan Marinello»: Centro de Informatica y Sistemas Aplicados a la Cultura. – 1999. Скорочення ЛА – Латинская Америка МДУ – Московський державний університет РДГУ – Російський державний гуманітарний університет СЭ – Советская этнография ТИЭ – Труды Института этнографии ЭО – Этнографическое обозрение переклад олени Таран

Латинська Америка в дослідженнях російських етнографів за останні тридцять років

Institution

Ähnliche Einträge