Територія і кордон як фактори формування етнічної ідентичності (за матеріалами досліджень прикордонних територій Брянської області)
В статье на основе современного исследования, проведённого среди населения Брянской области России, которое проживает на пограничье с Беларусью и Украиной, отражён процесс формирования этнической идентичности у местных подростков (16–18 лет). Также проанализирован ряд идентичных критериев, факторов...
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Народна творчість та етнографія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37900 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Територія і кордон як фактори формування етнічної ідентичності (за матеріалами досліджень прикордонних територій Брянської області) / Р. Григор’єва // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 2. — С. 30-34. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37900 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-379002012-10-26T12:06:15Z Територія і кордон як фактори формування етнічної ідентичності (за матеріалами досліджень прикордонних територій Брянської області) Григор’єва, Р. Культура і побут російського народу: сучасні дослідження В статье на основе современного исследования, проведённого среди населения Брянской области России, которое проживает на пограничье с Беларусью и Украиной, отражён процесс формирования этнической идентичности у местных подростков (16–18 лет). Также проанализирован ряд идентичных критериев, факторов исторического взаимодействия трёх восточнославянских народов в сфере образования, культуры, языка, конфессиональной принадлежности и т. п. Based on the modern investigation amongst the Russian Briansk Oblast people living on the frontier with Byelorussia and Ukraine there is an elucidation of the ethnical identity formative process amidst the local teenagers (16–18-year-old). Moreover analysed is a number of the identical criteria and factors of the historical interrelations of the three Eastern Slavonic nations in the fields of education, culture, language, confession, etc. 2010 Article Територія і кордон як фактори формування етнічної ідентичності (за матеріалами досліджень прикордонних територій Брянської області) / Р. Григор’єва // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 2. — С. 30-34. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37900 316.347–053.6(470.333) uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Культура і побут російського народу: сучасні дослідження Культура і побут російського народу: сучасні дослідження |
| spellingShingle |
Культура і побут російського народу: сучасні дослідження Культура і побут російського народу: сучасні дослідження Григор’єва, Р. Територія і кордон як фактори формування етнічної ідентичності (за матеріалами досліджень прикордонних територій Брянської області) Народна творчість та етнографія |
| description |
В статье на основе современного исследования, проведённого среди населения Брянской области России, которое проживает на пограничье с Беларусью и Украиной, отражён процесс формирования этнической идентичности у местных подростков (16–18 лет). Также проанализирован ряд идентичных критериев, факторов исторического взаимодействия трёх восточнославянских народов в сфере образования, культуры, языка, конфессиональной принадлежности и т. п. |
| format |
Article |
| author |
Григор’єва, Р. |
| author_facet |
Григор’єва, Р. |
| author_sort |
Григор’єва, Р. |
| title |
Територія і кордон як фактори формування етнічної ідентичності (за матеріалами досліджень прикордонних територій Брянської області) |
| title_short |
Територія і кордон як фактори формування етнічної ідентичності (за матеріалами досліджень прикордонних територій Брянської області) |
| title_full |
Територія і кордон як фактори формування етнічної ідентичності (за матеріалами досліджень прикордонних територій Брянської області) |
| title_fullStr |
Територія і кордон як фактори формування етнічної ідентичності (за матеріалами досліджень прикордонних територій Брянської області) |
| title_full_unstemmed |
Територія і кордон як фактори формування етнічної ідентичності (за матеріалами досліджень прикордонних територій Брянської області) |
| title_sort |
територія і кордон як фактори формування етнічної ідентичності (за матеріалами досліджень прикордонних територій брянської області) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Культура і побут російського народу: сучасні дослідження |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37900 |
| citation_txt |
Територія і кордон як фактори формування етнічної ідентичності (за матеріалами досліджень прикордонних територій Брянської області) / Р. Григор’єва // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 2. — С. 30-34. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнографія |
| work_keys_str_mv |
AT grigorêvar teritoríâíkordonâkfaktoriformuvannâetníčnoíídentičnostízamateríalamidoslídženʹprikordonnihteritoríjbrânsʹkoíoblastí |
| first_indexed |
2025-07-03T19:44:20Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:44:20Z |
| _version_ |
1836656215481909248 |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010
30
Вивченню феномену «прикордоння» як особливого
етнокультурного простору були присвячені наші дослі-
дження, здійснені в 2002–2009 роках разом із білорусь-
кими, а з 2008 року і з українськими вченими.
Унікальність прикордонних територій обумовлена гео-
графічним розташуванням і багатовіковими контакта-
ми двох або більше культур та мов, внаслідок яких
сформувалася специфічна регіональна культура, що
вирізняє ці території із загального етнокультурного
контексту країни.
З появою державних кордонів у 1990-х роках, що дуже
часто не збігалися з етнокультурними та історичними
межами, суттєво змінилася структура і щільність зв’язків
та стосунків між мешканцями по обидва боки кордону.
На порубіжні території здійснювали вплив різні держа-
ви, що спричинило появу відмінностей в етнокультурній
та мовній сферах. Однак міцні історичні, родинні й еко-
номічні зв’язки на прикордонному просторі відіграють
важливу роль у розвитку економічної та інших видів
співпраці між сусідніми країнами.
Виявлення регіональної етнокультурної і мовної спе-
цифіки, а також етнічної ідентичності на порубіжних
територіях, по обидва боки кордону має значення і для
теоретичного осмислення участі різних факторів у про-
цесі формування етнічної ідентичності, зокрема й тери-
торіальної.
У 2008 році ми провели дослідження серед місцевого
населення в Злинковському, Суразькому, Мглинському,
Климовському та Красногорському районах Брянської
області. Ця територія, що пролягає вздовж кордону з
Республікою Білорусь та Україною, цікава насамперед
тим, що тут протягом багатьох століть співіснували і
взаємодіяли культури трьох східнослов’янських наро-
дів, що обумовило етнокультурні та мовні особливості.
У ході цієї роботи особливу увагу ми приділили ана-
лізу формування етнічної ідентичності у підлітків, вва-
жаючи, як і багато інших дослідників 1, що завершення
усталення етнічної ідентичності відбувається у старшо-
му підлітковому віці.
Спираючись на такі уявлення, ми спробували вияви-
ти основні ідентифікаційні критерії, що впливають на
визначення підлітками своєї етнічної належності, спів-
відношення громадянської та етнічної ідентичності.
Ми вважаємо, що впродовж найближчого десятиліття
саме сучасні молоді люди визначатимуть етнічну
ситуацію в досліджуваному регіоні.
Загалом було опитано шістсот учнів віком від 16 до
18 років. Їм було запропоновано питальник, який міс-
тив запитання про знання своєї і культури сусідніх наро-
дів, про їхню здатність бачити межу між «своїми» та
«іншими», питання щодо їхньої належності до культури
свого народу, значимість для них різних ідентифікацій-
територія і кордон як фактори формування етнічної
ідентичності (за матеріалами досліджень прикордонних
територій брянської області) *
* Стаття підготовлена за Проектом 08-01-91105 а/У.
rehina Hryhorieva. Territory and Border as the Factors of Forming the ethnic Identity (Based on the expeditional
Materials of the Briansk Oblast Territory)
Based on the modern investigation amongst the russian Briansk Oblast people living on the frontier with Byelorussia and
Ukraine there is an elucidation of the ethnical identity formative process amidst the local teenagers (16–18-year-old). Moreover
analysed is a number of the identical criteria and factors of the historical interrelations of the three Eastern Slavonic nations in
the fields of education, culture, language, confession, etc.
Keywords: ethnical self-consciousness, ethnical identity, teenagers, frontier ethnocultural space, russian Briansk Oblast
territory.
Регина Григорьева. Территория и граница как факторы формирования этнической идентичности (по мате-
риалам исследования приграничных территорий Брянской области)
В статье на основе современного исследования, проведённого среди населения Брянской области России, которое про-
живает на пограничье с Беларусью и Украиной, отражён процесс формирования этнической идентичности у местных
подростков (16–18 лет). Также проанализирован ряд идентичных критериев, факторов исторического взаимодействия
трёх восточнославянских народов в сфере образования, культуры, языка, конфессиональной принадлежности и т. п.
Ключевые слова: этническое самосознание, этническая идентичность, подростки, пограничное этнокультурное
пространство, Брянская область России.
Регіна Григор’єва
УДК 316.347–053.6(470.333)
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010
31Регіна Григор’єва . Територія і кордон як фактори формування
етнічної ідентичності (за матеріалами досліджень прикордонних територій
Брянської області)
територія і кордон як фактори формування етнічної
ідентичності (за матеріалами досліджень прикордонних
територій брянської області) *
* Стаття підготовлена за Проектом 08-01-91105 а/У.
них критеріїв. Наш дослід був підпорядкований головній
проблемі – співвідношенню етнічного та політичного
кордонів.
Розглядаючи особливості етнічної ідентичності в
обраному регіоні, під цим поняттям ми розуміли ото-
тожнення окремої людини чи групи людей з певною
етнічною спільнотою. При цьому виділяли два рівні
цього явища: 1) внутрішній – самоідентичність або
усвідомлення людиною своєї належності до конкретної
етнічної спільноти, відмінної від інших, що, власне,
збігається з поняттям «етнічна самосвідомість»;
2) зовнішній, коли людині чи групі людей етнічну іден-
тичність приписують інші – офіційні органи, вчені,
сусідні народи тощо, і який використовується здебіль-
шого в тих випадках, коли неможливою є опора на
самоідентичність. Обидва рівні взаємопов’язані й
можуть впливати один на одного.
Етнічна ситуація на прикордонних територіях
Брянщини формувалася непросто. Населення було
поліетнічним, і під впливом політичних та інших фак-
торів їхній етнічний склад трансформувався. Тут жили
росіяни, білоруси, які були автохтонним населенням,
малороси (українці), росіяни-старообрядці, які
з’явилися на цих землях у XVII ст., та євреї. На цій тери-
торії, що відігравала роль форпоста російської оборо-
ни, значну частину населення становили служиві люди.
Складна історична доля прикордонних територій,
періодична зміна політичних і соціально-економічних
умов впливали на етнічний склад населення, на мовну
й етнокультурну ситуацію. Унаслідок адміністративно-
територіальних перетворень упродовж декількох сто-
літь розглядувана частина Брянщини була адміністра-
тивно пов’язаною з українськими землями. З 1802 по
1917 рік Новозибківський, Стародубський, Суразький
та Мглинський повіти входили до складу Чернігівської
губернії, однак в культурі й мові мешканців цієї терито-
рії був помітний білоруський вплив.
Через контакти та взаємодію різних культур і мов
формувалася етнічна регіональна культура – не гомо-
генна, а з безліччю локальних варіантів, що не були
чітко пов’язані з конкретною етнічною групою, як і не
було чітких кордонів між спільнотами, які там жили.
Існували різні етноніми: «литвини», «москалі», «хохли»,
«канупи», «тутейші», які певним чином розділяли людей
на «своїх» та «інших». Однак варто відзначити, що ще на
початку XX ст. етнічна самоідентичність на прикордон-
них територіях Чернігівської губернії не була чітко озна-
чена. Належність мешканців до тієї чи іншої етнічної
спільноти, ймовірно, визначали самі дослідники, а осно-
вним ідентифікаційним критерієм часто була розмовна
мова 2. Це значно ускладнювало диференціацію насе-
лення за етнічною ознакою, оскільки мовна ситуація на
цій території була надто складною, а дослідники мовних
особливостей висловлювали різні погляди щодо цього
питання, і мовна ідентичність часто не визначала етніч-
ну. У зв’язку з цим при визначенні етнічної належності
неабияке значення мав суб’єктивний фактор.
Складна взаємодія російської, білоруської та україн-
ської мов, їхнє взаємопроникнення та інтерференція
спричинили появу специфічних говірок, що побутува-
ли по обидва боки кордону. Специфічність мови жите-
лів досліджуваної території відзначало багато дослід-
ників, однак питання про віднесення цієї говірки до
певної мовної системи було дискусійним. І все ж біль-
шість науковців схилялися до думки, що в мові місце-
вих мешканців присутній білоруський компонент. Так,
на переконання Афанасія Шафонського, який поділив
Чернігівську губернію за особливостями вимови на
три смуги, на території північно-західної (частина
Новгород-Сіверського повіту, Мглинський, Старо-
дубський, Суразький, Новомеський, Городницький, час-
тина Глухівського, Кролевецького, Сосницького) жителі
«имеют такой же выговор как в Белоруссии и Литве и
сия полоса принадлежит к Полесью, которую степные
обыватели Литвою называют» 3.
Фундаментальні дослідження Павла Андрійовича
Расторгуєва у Новозибківському, Мглинському, Старо-
дубському та Суразькому повітах у 1920-х роках дозволи-
ли йому дійти висновку, що досліджувана говірка є
особливим діалектом білоруської мови. На його позна-
чення вчений увів назву «сіверсько-білоруський» 4.
Поступово говірки та діалектні форми прикордон-
них районів Брянщини, перебуваючи під впливом
російської літературної мови (нею проходило навчання
у школах, видавали газети й журнали, транслювалися
радіо- й телепрограми), розмивалися. Проте білорусь-
кий компонент залишався досить помітним і зберіга-
ється в культурі та говірці сучасних жителів порубіжжя,
особливо у сільській місцевості. У багатьох селах, що
межують з Республікою Білорусь, використовують такі
слова, як «услон», «бульба», «цыбуля», «павярнуць»,
«снеданне», «утварыць» та ін.
За оцінкою експертів, якими найчастіше були вчите-
лі, у сільських населених пунктах поблизу кордону з
Білоруссю та Україною 5 і тепер існує специфічна місце-
ва говірка, в якій присутні російська, білоруська, а
подекуди й українська складові. Наведемо кілька
висловлювань учителів щодо цього. «У нас здесь гово-
рят по-местному, а наши дети уже больше по-городскому,
правильно». «Дети из Клинцовского района говорят
чище, чем Красногорские дети». «Наши дети
(Любовшанская школа) имеют большие проблемы с
языком в начальной школе. В семьях разговаривают на
местном говоре, в котором перемешаны белорусские и
русские слова и проявляется специфическое произно-
шение. Дети в школе часто как говорят, так и пишут.
Только к седьмому или восьмому классу они усваивают
правильный русский язык, хотя в семье продолжают
говорить на местном диалекте». «Когда мы или наши
дети попадают в г. Брянск или другие города, нас часто
принимают за белорусов». На відміну від сусідніх райо-
нів Білорусі, жителі прикордонних територій Брянської
області рідко називають свою мову «змішаною», часті-
ше її пов’язують з місцем проживання носіїв. «Мы,
старшее поколение, говорим “по-коржаковски”, а моло-
дежь уже ближе к русскому».
Подібна ситуація спостерігається і на порубіжних зем-
лях Чернігівської області. Дослідження, які ми провели в
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010
32 Культура і побут російського народу: сучасні дослідження
серпні 2009 року, свідчать про те, що білоруські риси поміт-
ні також у говірці місцевих жителів, наприклад, у селі
Шептуни Новгород-Сіверського району, селах Сеньківка та
Лемішівка Городнянського, а також селах Тимоновичі,
Хотіївка, Костобоброве Семенівського районів. Через
вимову жителів цих сіл також сприймають як білорусів.
Водночас варто відзначити, що на більшій частині прикор-
донних територій Чернігівської області в розмовній мові
місцевих жителів переважають ознаки української мови.
Українську мову завжди викладали в школі, а тому перехід
на українську в діловодстві, у суспільному житті через
посилення її ролі як державної не викликав труднощів у
більшості молодих людей. Однак у деяких випадках вини-
кають протиріччя між поколіннями. Якщо старше часто
розмовляє місцевою говіркою, особливо у сільській місце-
вості, а дехто володіє українською слабо, то молодь дедалі
активніше опановує українську мову. «Мій онук учиться в
другому класі і розмовляє лише українською. Я не знаю
української і погано розумію її. Мені складно говорити зі
своїм онуком. Хоч перекладача наймай».
Унаслідок складної мовної ситуації та відсутності
самоідентичності на прикордонній території Брянщини
у XIX – на початку XX ст. національний склад населення
визначити було непросто. Досить довго тут переважала
зовнішня ідентичність. Статистичні дані свідчать про
спроби дослідників визначити національну належність
місцевих жителів на основі суб’єктивних оцінок. Так, за
свідченнями, наданими місцевими священиками
Чернігівської губернії у 1858 році 6, приблизно у 45 пра-
вославних парафіях (із 79) Мглинського повіту, у 27
парафіях (із 63) Новозибківського повіту, а також у 19
одновірних парафіях жителів відносили до малоросів.
З усіх повітів Суразький вирізнявся переважанням
білоруського населення (у 27 парафіях із 41). До того ж
лише в цьому повіті частина населення належала до
литовсько-руського племені (у 14 селах трьох парафій).
Поляками і литвинами означена частина католицького
населення у таких містах: Стародуб, Мглин, Сураж,
Новозибків, Новгород-Сіверський та Городня. Ці дані
свідчать також про існування значної кількості старо-
обрядців, частина яких на сьогодні вже приєдналася до
одновірної церкви. У деяких парафіях жителі віднесені
до слов’янського племені, що, очевидно, було зумовле-
но складнощами в ототожненні їх з певною мовною чи
етнічною спільнотою.
За оцінкою М. Домонтовича 7, у другій половині
XIX ст. «чистий тип білоруса» був представлений у
Мглинському, Суразькому, Новозибківському
Стародубському повітах Чернігівської губернії. Згідно з
даними дослідження С. Максимова, у кінці XIX ст. біло-
руси були розселені у Мглинському і Суразькому пові-
тах, однак їх називали «литвинами».
Незрілість етнічної ідентичності на цій території на
початку минулого століття підтверджують статистичні
дані 1917 року 8, які засвідчують, що в Новозибківському
повіті проживало 11 % білорусів і 55 % осіб «невідомої
національності». Не могли визначити свою національ-
ність, за цими даними, майже всі жителі Стародубського
та Клинцівського повітів.
Відомості, отримані з матеріалів Першого загально-
го перепису населення (визначення національної
належності проводилося в ній за мовою), свідчать про
те, що Суразький повіт залишався «білоруським», у
ньому білоруси становили понад 70 %. У Мглинському,
Новозибківському та Стародубському повітах перева-
жали великороси (78 %, 94 % та 93 % відповідно) 9. При
цьому більшість із них були православними і невелика
частка належала до старообрядництва (13 % або
20,6 тис. у Новозибківському повіті, 5 % або 7,6 тис. – у
Стародубському і 4 % або 7,8 тис. – у Суразькому). Що ж
до малоросів, то дані перепису на досліджуваній тери-
торії не підтвердили їхню численність, зафіксувавши
на прикордонній території менше 1 тис. осіб.
У 1920-х роках через політичну ситуацію, що зміни-
лася, та появу адміністративних кордонів РРФСР з
Білоруссю й Україною загострювалося питання етніч-
ної самоідентичності населення, ставала помітнішою
етнічна диференціація по різні боки кордону, формува-
лася інша мовна ситуація, посилювалася роль територіаль-
ного фактора та адміністративного кордону. Це під-
тверджують дані перепису населення 1926 року, де
національність фіксувалася за самовизначенням.
У прикордонних повітах Брянської губернії (вони тоді
входили до складу РРФСР) росіяни становили понад
80 %. За рахунок збільшення чисельності росіян різко
скоротилася кількість білорусів, особливо поблизу
Суража, та українців, однак вони становили значну
частину серед населення Стародубського і
Новозибківського повітів (31 % і 14 % відповідно) 10. Усі
подальші переписи населення підтверджують збіль-
шення чисельності осіб, які ідентифікували себе як росій-
ський народ. Водночас найвагомішим фактором, що
впливав на етнічну ідентичність, була певна територія, в
межах якої жителі мали численні зв’язки і стосунки, де
вони занурювалися в реалії етнокультурної ситуації.
Зі зміною кордонів більшість місцевих мешканців
порубіжжя у Брянській області почали вважати себе
росіянами, відбулася трансформація мовної та етнічної
ідентичності місцевого населення. І хоча кількість як
білорусів, так і українців між переписами населення
зростала, відбувалося це за рахунок міжреспублікан-
ських міграцій. З 1970 по 1989 рік частка білорусів в
Брянській області збільшилася з 0,5 % до 0,8 %, а укра-
їнців – з 1,3 % до 1,8 %.
Ідентифікація населення з російським народом значно
посилилася у зв’язку з появою нових незалежних країн,
зокрема Росії та сусідніх України й Білорусі. Дані пере-
пису 2002 року підтвердили цей факт (росіяни станов-
лять від 98,8 % у Мглинському районі до 94,2 % у
Новозибківському). Крім росіян, тут проживають укра-
їнці, білоруси та представники інших народів. На при-
кордонні мешкає кожен п’ятий українець Брянської
області (близько 4 тис.) і кожен третій білорус (2,8 тис.).
Найбільше вони розселені в містах Новозибкові та
Клинцях, а також у Климівському, Стародубському,
Суразькому і Злинківському районах 11.
Як показали дослідження, ідентичність з російським
народом переважає і серед молоді. Проте, варто зазна-
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010
33
чити, що серед молодих людей межа між етнічною та
громадянською ідентичністю поступово стирається і в
деяких випадках вони стають рівнозначними. Часто
юнаки та дівчата надають перевагу ідентичності з гро-
мадянським суспільством, називають себе росіянами
чи громадянами Росії. Оцінюючи важливість різних
ідентичностей для себе, близько 60 % підлітків поста-
вили громадянську на перше місце. Водночас етнічна
ідентичність («вважаючи себе росіянином за націо-
нальністю») є також важливою, хоча вона й дещо
поступається громадянській. Найчастіше ці дві іден-
тичності взаємопов’язані і розділяють між собою перше
та друге місце. Серед молоді існують й інші ідентичнос-
ті. Приблизно кожен четвертий з-поміж опитаних під-
літків відчуває свою належність до слов’ян або європей-
ців, віддаючи цим ідентичностям третє і четверте
місце, а в окремих випадках і друге. Видається важли-
вим, що ототожнення з російським народом дуже стій-
ке навіть у тих молодих людей, які виросли у змішаних
сім’ях. Такі родини, згідно з відповідями підлітків, ста-
новлять біля 5 %, і це здебільшого сім’ї росіян з білору-
сами чи українцями; в усіх випадках підлітки вважають
себе росіянами.
Основними аргументами своєї тотожності з росій-
ським народом підлітки найчастіше називають факт їх
народження в межах Росії і відчуття належності до
культури свого народу. Фактор, що був дуже важливим
у радянський час, особливо під час отримання паспор-
та, – етнічна належність батьків, – виявився для підліт-
ків у сучасних умовах малозначним і відійшов на дру-
гий план. Водночас російське громадянство дедалі час-
тіше стає найважливішим при визначенні своєї націо-
нальної належності. «Я росіянин, бо в мене паспорт
громадянина Росії». У цьому випадку Росію вони роз-
глядають як країну, в якій переважна частина населен-
ня є росіянами.
Важливість означених аргументів для етнічної іден-
тифікації підтверджують і відповіді на запитання «Що
означає бути росіянином?». Для більшості підлітків це
«народитися й жити в Росії», «любити свою країну і
народ», «бути патріотом своєї країни», «розмовляти
російською мовою», «мати російське громадянство».
За нашими спостереженнями і за даними дослідження,
факт проживання в конкретній країні і належність до
певної громадянської спільноти стає найбільш важли-
вим (з-поміж інших) для жителів при визначенні своєї
етнічної ідентичності. У деяких випадках ці два понят-
тя (громадянство та етнічна ідентичність) існують в
єдиному блоці. Це відбувається не лише в Росії, але й на
порубіжних територіях України і Білорусі. Так, за дани-
ми опитування жителів прикордонних районів України,
майже всі мешканці, незалежно від розмовної мови
(місцеві жителі називали її «семенівською», «городнян-
ською», «новгород-сіверською») із сильним білорусь-
ким або російським впливом, називали себе українця-
ми. Це передусім пов’язано із появою інституту грома-
дянства, відсутністю фіксації національності в паспорті
та інших документах і перенесенням акценту при іден-
тифікації громадянства. Згідно з результатами опиту-
вання жителів прикордонних територій, основним
ідентифікаційним критерієм було громадянство
України. «У мене український паспорт, значить, я укра-
їнець». «Я живу в Україні, значить, я українець».
Відповідно можна стверджувати, що зменшення кіль-
кості росіян у Чернігівській області між переписами
населення 1989 і 2001 років на 34 тис. осіб пов’язане не
лише із несприятливими демографічними процесами,
але й переосмисленням етнічної ідентичності.
Як було зазначено вище, усвідомлення своєї належ-
ності до певного народу формується у віці до 15–16 років,
хоча відповідь на питання «хто я?» нерідко доводиться
давати і раніше. Як свідчать опитування, біля 30 % під-
літків вперше подумали про свою національність у
початковій школі, переважно на уроках історії чи літе-
ратури, а до 15 років у всіх опитаних етнічна ідентич-
ність з російським народом була вже сформована.
Більшість молодих людей продемонстрували висо-
кий рівень задоволення своєю етнічною ідентичністю.
Майже у всіх підлітків належність до свого народу
(99 % – росіяни) викликає почуття гордості (70 %) або
спокійної впевненості (29 %), і лише дуже незначна час-
тина (менше 1 %) залишається емоційно байдужою.
Аналіз відповідей старшокласників, думка експертів
та наші спостереження дозволяють зробити висновки,
що почуття ідентичності з російським народом у молоді
виявляється дуже яскраво і підкріплене почуттям
патріотизму. Понад 75 % завжди відчувають гордість за
свій народ. «Це мій народ і він найкращий». «Наш
народ мужній і відкритий». «Я – частина російського
народу і пишаюся цим». Однак біля 18 % вважають, що
«бувають ситуації, коли за поведінку деяких російських
людей стає соромно». Попри це, більше 90 % опитаних
жителів мають почуття гордості за свою належність до
громадян Росії.
Одним із важливих факторів, що впливають на фор-
мування етнічної ідентичності, є усвідомлення відмін-
них рис «своєї» культури від інших, сусідніх народів. Як
показали дослідження, етнокультурні кордони росіян,
білорусів та українців, що виникли на основі різних
характеристик, декларовані підлітками досить певно, і
тільки 3 % вважають, що різниці немає. Їхні відповіді
суттєво відрізняються від відповідей старшокласників
на прикордонні Смоленської області та на порубіжних
територіях Могильовської і Вітебської областей, де
усвідомлення етнічного кордону менш виражене, а
близько 20 % населення вважали, що різниці між росія-
нами та білорусами немає.
На досліджуваних землях найважливішою дифе-
ренційною ознакою і українці, і білоруси назвали
мову. Цю позицію поділяють усі опитані. Крім того,
серед факторів, що розрізняють росіян і білорусів було
зазначено такі: звичаї та обряди (25 %), спосіб життя
(18 %), характер (16 %). Набір ознак, що, на думку
респондентів, розділяє росіян та українців, є більш
розгорнутим, а відмінності – більш вираженими.
Більшою мірою, ніж з білорусами, відзначаються від-
мінності у звичаях та обрядах (біля 40 %), у характері
та поведінці (біля 35 %), а також відмінності в одязі та
Регіна Григор’єва . Територія і кордон як фактори формування
етнічної ідентичності (за матеріалами досліджень прикордонних територій
Брянської області)
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010
34 Культура і побут російського народу: сучасні дослідження
харчуванні. Однак ці декларовані відмінності в реаль-
ному житті молодь усвідомлює слабо. Наприклад, як
показало опитування, регіональна кухня на прикор-
донні містить і російські, і білоруські, й українські
страви. Можливо, саме з цим пов’язане те, що підліт-
ки не бачать відмінностей між російською, білорусь-
кою та українською кухнею. На їхню думку, «драни-
ки», борщ, млинці, голубці є своєрідними «маркера-
ми» для усіх трьох народів.
Біля 35 % старшокласників не змогли взагалі назва-
ти характерні риси російського весільного обряду. Це
свідчить про те, що ці складові не є важливими для
формування етнічної належності жителів прикордон-
них територій і не можуть розглядатися як ідентифіка-
ційні критерії.
Становлення етнічної ідентичності і зв’язок з пев-
ною спільнотою засновані на різних реально існуючих
компонентах культури. Згідно з відповідями на запи-
тання «Що, на Вашу думку, зближує Вас з іншими пред-
ставниками Вашої національності?», більшість поста-
вило на перше місце мову (90 %). Понад половину
молодих людей вважають інтегруючим фактором спіль-
ність походження і приблизно стільки ж – «спільні тра-
диції і обряди», а частина – релігію (20 %) і важко опи-
суване почуття спільноти (22 %). Релігія, а більшість
відносить себе до православних, поступово стає дедалі
потужнішим консолідуючим фактором і посилює етніч-
ну ідентичність навіть у тих випадках, коли релігійні
обряди не дотримуються.
Незважаючи на досить широке розповсюдження спе-
цифічної говірки на прикордонних територіях, усі підліт-
ки рідною мовою назвали російську і вважають, що у
сім’ях розмовляють російською. Лише 2 % молодих людей
визначали розмовну мову в сім’ї як «змішану». На наш
погляд, на досліджуваній території спостерігається деяке
протиріччя між декларованою і реальною розмовною
мовами. Це пов’язано передовсім зі слабким усвідомлен-
ням межі між російською мовою і специфічною місцевою
говіркою, а також символічною функцією рідної мови.
Як засвідчили наші дослідження попередніх років,
«змішана» мова розповсюджена переважно на прикор-
донних землях Білорусі (нею розмовляє більше половини
сімей). На відміну від жителів розглядуваної території
Брянської області, на білоруському пограниччі межу між
місцевими говірками, білоруською та російською мова-
ми місцеве населення, у тому числі й підлітки, добре
усвідомлює.
Та все ж на досліджуваній території мова в системі
етнічних цінностей є найважливішим ідентифікаційним
критерієм, а її роль зростає до рівня етнічного символа.
Значний інтерес викликає ставлення молодих людей
у розглядуваному регіоні до мови сусідів. Майже в усіх
прикордонних районах мешканці мають можливість
дивитися телевізійні передачі, які транслюють у сусідніх
Україні та Білорусі. Спираючись на суб’єктивні оцінки
молодих людей, їхній рівень розуміння української і
білоруської мов відносно високий, більшість з них здатні
сприймати й розуміти інформацію цими мовами, хоча
розуміння української мови дещо нижче, і більше тих,
хто погано або зовсім її не розуміє. Як показали дослі-
дження на сусідніх територіях України і Білорусі, росій-
ська мова займає досить міцні позиції, особливо в
Білорусі. Якщо в Україні російська мова використовуєть-
ся в побуті, читанні літератури, то в Білорусі російська
як друга державна мова ділить функції з білоруською
мовою і широко використовується в системі освіти,
пресі та в діловодстві. Згідно з опитуванням жителів,
багато з них російську мову знають краще, ніж білорусь-
ку. Однак після 1990-х років престиж білоруської мови і
рівень її знання значно зросли.
Отже, дослідження прикордонних територій
Брянської області дозволяють стверджувати, що век-
тор формування етнічної ідентичності значною мірою
визначається ареалом проживання і громадянством.
З появою інституту громадянства розвивається тенден-
ція до зближення понять «етнічна ідентичність» та
«громадянська ідентичність», а в деяких випадках від-
бувається ототожнення цих понять.
1 Эриксон Э. Идентичность: юность и
кризис. – М., 1996; Снежкова И. А. К пробле-
ме изучения этнического самосознания у
детей и юношества: по материалам
г. Киева и Закарпатской области //
Советская этнография. – 1982. – № 1. –
С. 80–88.
2 Кабузан В. М. Народы России в
XVIII веке. – М., 1990. – С. 215.
3 Топографическое описание с крат-
ким географическим и историческим
описанием Малыя России, сочиненное
действительным статским советником и
кавалером Афанасием Шафонским. –
К., 1851. – С. 24.
4 Расторгуев П. А. Северско-белорусские
говоры: исследования в области диалектоло-
гии и истории белорусских говоров. – Л., 1927.
5 Опитування було проведено в таких
містах і селах: Сураж, Клинці, Новозибків,
Злинка, Красногорськ, Климово, В’юково,
Верещаки, Старий Кривець, Замишево,
Селезньово, Любовшани та ін.
6 Архив АН. – Ф. 30, оп. 2, д. 65, 66, 67.
7 Материалы для георграфии и статис-
тики России, собранные офицерами
Генерального штаба Черниговской губер-
нии. Составил Ген. штаба подполковник
М. Домонтович. – СПб., 1865. – С. 35.
8 К вопросу о районировании Запа дной
области (По докл. записке Госплана БССР.
1926. – № 7).
9 Первая всеобщая перепись населения
Российской империи 1897 года. – Т. XLVIII.
Черниговская губерния. – С. 11, 112, 113.
10 Всесоюзная перепись населения
1926 года. Отдел 1. Народность, родной
язык, возраст, грамотность. Т. 1. Западный
район. – Табл. X. – С. 40, 41.
11 Национальный состав и владение
языками, гражданство (По Брянской
области). Итоги Всероссийской переписи
населения 2002 года. – Брянск, 2005. –
Т. 4. – С. 24–28, 38–43, 47.
Примітки
переклад Наталії Гаврилюк
|