Післяпологові маніпуляції з пуповиною та послідом, церемонії припікання і шрамування повік у датогів – скотарів Північної Танзанії

В статье анализируется несколько ключевых церемоний племени датогов (северная Танзания), связанных с родами и присоединением детей к племени. Показано, что манипуляции с пуповиной и последом, телом и головой ребёнка (припекание определённых точек, а также шрамирование верхнего века) являются необход...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автори:	Бутовська, М., Буркова, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Етнокультурна спадщина народів світу в дослідженнях російських етнологів
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37907
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Післяпологові маніпуляції з пуповиною та послідом, церемонії припікання і шрамування повік у датогів – скотарів Північної Танзанії / М. Бутовська, В. Буркова // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 2. — С. 69-73. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37907
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-379072012-10-26T12:07:13Z Післяпологові маніпуляції з пуповиною та послідом, церемонії припікання і шрамування повік у датогів – скотарів Північної Танзанії Бутовська, М. Буркова, В. Етнокультурна спадщина народів світу в дослідженнях російських етнологів В статье анализируется несколько ключевых церемоний племени датогов (северная Танзания), связанных с родами и присоединением детей к племени. Показано, что манипуляции с пуповиной и последом, телом и головой ребёнка (припекание определённых точек, а также шрамирование верхнего века) являются необходимыми этапами отделения новорожденного от природной среды, приобщения его к человеческому социуму, а также его идентификации в принадлежности к конкретному племени, клану, роду. Several Datoga tribe key ceremonies (Northern Tanzania), connected with the childbirth and drawing children info the tribe, are analysed in the article. It is shown that the manipulations with umbilical cord and placenta, body and head of a child (cauterization of the certain points and upper eyelid scarification) are the necessary stages of a newborn separation out of environment, drawing him into a human socium, and also identification of his affiliation to a concrete tribe, clan or kin. 2010 Article Післяпологові маніпуляції з пуповиною та послідом, церемонії припікання і шрамування повік у датогів – скотарів Північної Танзанії / М. Бутовська, В. Буркова // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 2. — С. 69-73. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37907 392.1–053.31(678) uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнокультурна спадщина народів світу в дослідженнях російських етнологів Етнокультурна спадщина народів світу в дослідженнях російських етнологів
spellingShingle	Етнокультурна спадщина народів світу в дослідженнях російських етнологів Етнокультурна спадщина народів світу в дослідженнях російських етнологів Бутовська, М. Буркова, В. Післяпологові маніпуляції з пуповиною та послідом, церемонії припікання і шрамування повік у датогів – скотарів Північної Танзанії Народна творчість та етнографія
description	В статье анализируется несколько ключевых церемоний племени датогов (северная Танзания), связанных с родами и присоединением детей к племени. Показано, что манипуляции с пуповиной и последом, телом и головой ребёнка (припекание определённых точек, а также шрамирование верхнего века) являются необходимыми этапами отделения новорожденного от природной среды, приобщения его к человеческому социуму, а также его идентификации в принадлежности к конкретному племени, клану, роду.
format	Article
author	Бутовська, М. Буркова, В.
author_facet	Бутовська, М. Буркова, В.
author_sort	Бутовська, М.
title	Післяпологові маніпуляції з пуповиною та послідом, церемонії припікання і шрамування повік у датогів – скотарів Північної Танзанії
title_short	Післяпологові маніпуляції з пуповиною та послідом, церемонії припікання і шрамування повік у датогів – скотарів Північної Танзанії
title_full	Післяпологові маніпуляції з пуповиною та послідом, церемонії припікання і шрамування повік у датогів – скотарів Північної Танзанії
title_fullStr	Післяпологові маніпуляції з пуповиною та послідом, церемонії припікання і шрамування повік у датогів – скотарів Північної Танзанії
title_full_unstemmed	Післяпологові маніпуляції з пуповиною та послідом, церемонії припікання і шрамування повік у датогів – скотарів Північної Танзанії
title_sort	післяпологові маніпуляції з пуповиною та послідом, церемонії припікання і шрамування повік у датогів – скотарів північної танзанії
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Етнокультурна спадщина народів світу в дослідженнях російських етнологів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37907
citation_txt	Післяпологові маніпуляції з пуповиною та послідом, церемонії припікання і шрамування повік у датогів – скотарів Північної Танзанії / М. Бутовська, В. Буркова // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 2. — С. 69-73. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT butovsʹkam píslâpologovímanípulâcíízpupovinoûtaposlídomceremoníípripíkannâíšramuvannâpovíkudatogívskotarívpívníčnoítanzaníí AT burkovav píslâpologovímanípulâcíízpupovinoûtaposlídomceremoníípripíkannâíšramuvannâpovíkudatogívskotarívpívníčnoítanzaníí
first_indexed	2025-07-03T19:44:44Z
last_indexed	2025-07-03T19:44:44Z
_version_	1836656240957063168
fulltext	ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010 69 Церемонії життєвого циклу становлять основу будь- якої традиційної культури. Під впливом модернізацій- них процесів вони поступово розмиваються, частина складових подібних ритуалів втрачається, нівелюються також і уявлення про функцію кожної конкретної дії, її сакрального та побутового призначення. Цю статтю присвячено кільком церемоніям життєвого циклу, пов’язаним із пологами та залученням немовляти до племені й окремого клану, зокрема в датогів – скотарів Танзанії, які продовжують вести традиційний спосіб життя. Опис церемоній подано на основі наших влас- них польових матеріалів, отриманих шляхом включено го спостереження та поглибленних інтерв’ю з респон- дентами. Польові виїзди до районів Манголи, Ендиша й Гіломіланди (Північна Танзанія) здійснювалися в 2006– 2009 роках. Ми відвідали понад вісімдесят подвір’їв (до кожного з них належить від одного до дванадцяти будинків) і опитали чотириста дорослих чоловіків і жінок датогів. Датоги (татога, мангаті, барабайг) розмовляють мовою датог нілотської гілки кір-аббайської сім’ї східносуданської надсім’ї ніло-сахарської макросім’ї мов 1. Переважно всі датоги продовжують дотримуватися традиційних віру- вань, незважаючи на багаторічні зусилля місіонерів різних конфесій. Основне заняття датогів – скотарство. Вони три- мають велику рогату худобу – зебу, а також овець, кіз, віслюків. Колоніальна влада, так само як і постколоніаль- ний незалежний уряд, ставилися з великою недовірою до всіх скотарів, уважаючи їх агресивними, неконтрольова- ними й такими, яких неможливо адаптувати до цивіліза- ційних умов 2. На думку влади, кочовий спосіб життя, часті набіги з метою викрадення худоби в сусідів, прихильність до «традиційних» культів характеризували датогів як реальну загрозу для розвитку частини регіонів Північної Танзанії. Унаслідок цього зараз датоги є маргінальною, стигматизованою групою, яка вітчутно потерпає від соціальної та політичної дискримінації. Датогам властива сезонність дітонародження: 44 % всіх пологів припадає на квітень – липень. Ще два неве- ликих сплески спостерігаються в жовтні та січні. З цього випливає, що максимум зачать припадає на липень – жовтень, а мінімум – на листопад і лютий. Фертильність датогських жінок становить у середньому 6,6 дитини, з максимумом – сімнадцять дітонароджень. 3 % жінок у віці менопаузи, за даними М. Боргерхофф Малдер, без- плідні. Середній інтервал між пологами 33,68 ± 20,95 місяця. У випадку смерті дитини в перший рік життя цей інтервал скорочується в середньому до 30,9 місяця. Імовірність виживання дівчаток трохи вища, ніж хлоп- чиків: у віці одного року відповідно 0,8 та 0,79; у чоти- ри роки – 0,74 і 0,70 і до 15 років – 0,7 і 0,65. Первістки частіше, ніж інші діти, помирають у перший рік 3. Висока дитяча смертність у традиційному датогсько- му суспільстві, на тлі збереження віри в магічні сили та Післяпологові маніпуляції з пуповиною та послідом, церемонії припікання і шрамування повік у датогів – скотарів Північної танзанії * Maryna Butovska, Valentyna Burkova. Datoga Postnatal Manipulations with an Umbilical Cord and a Placenta, Ceremonies with Cauterization and eyelid Scarification Practiced by the Northern Tanzanian Graziers Several Datoga tribe key ceremonies (Northern Tanzania), connected with the childbirth and drawing children info the tribe, are analysed in the article. It is shown that the manipulations with umbilical cord and placenta, body and head of a child (cauterization of the certain points and upper eyelid scarification) are the necessary stages of a newborn separation out of environment, drawing him into a human socium, and also identification of his affiliation to a concrete tribe, clan or kin. Keywords: Datoga, family rites, sacral practice, umbilical cord, placenta, cauterization ceremony, scarification ceremony, initiation into shamans. Марина Бутовская, Валентина Буркова. Постродовые манипуляции с пуповиной и последом, церемонии прижи- гания и шрамирования век у датогов – скотоводов Северной Танзании В статье анализируется несколько ключевых церемоний племени датогов (Северная Танзания), связанных с родами и присоединением детей к племени. Показано, что манипуляции с пуповиной и последом, телом и головой ребёнка (припека- ние определённых точек, а также шрамирование верхнего века) являются необходимыми этапами отделения новорожден- ного от природной среды, приобщения его к человеческому социуму, а также его идентификации в принадлежности к кон- кретному племени, клану, роду. Ключевые слова: племя датогов, сакральная практика, пуповина, послед, церемония припекания, церемония шрамиро- вания, посвящение в маги. Марина Бутовська, Валентина Буркова * Польове дослідження та запропонована стаття виконані за підтримки РГНФ (грант № 0701-18009-е, № 08-01-00015-а) та Російського фонду фундаментальних досліджень (РФФД) (грант № 0706-00078-а). УДК 392.1–053.31(678) ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010 70 Етнокультурна спадщина народів світу в дослідженнях російських етнологів світ предків, очевидно, продовжує істотно впливати на збереження складних родильних обрядів і церемоній залучення дитини до датогської громади. Післяпологова ізоляція матері та дитини й маніпуляції з пуповиною і послідом Народження дитини у датогів – важлива подія в родині. Бесіди з чоловіками та жінками у датогів засвідчують, що, згідно з їхніми уявленнями, новонароджені часто плачуть ще й тому, що їх зурочили, а також унаслідок негативного впливу потойбічних сил 4. Тому вживають спеціальні заходи, аби зашкодити злій силі заволодіти дитиною. Чаклуни виготовляють особливі амулети з кількох шма- точків дерева (породи дерев зберігаються в суворій таєм- ниці) і прив’язують їх матерям новонародженого до ноги, під коліно. Як повідомили нам кілька жінок-респонденток, подібні браслети дуже ефективні. Щойно чаклун забез- печував їх такими оберегами, немовлята заспокоювалися й переставали плакати. Наші опитування виявили, що пологи відбуваються переважно в кімнаті майбутньої матері. У цей час чоло- вік не повинен бути поруч. Породіллі може надавати допомогу матір чоловіка або її власна мати, інші жінки, сестри, баби або сусідки. Більшість жінок у датогів сьо- годні народжують вдома. Зазвичай, за професійною допомогою медиків звертаються лише в екстремаль- них випадках, коли пологи затягуються або відбува- ються аномально. Так, із дев’яноста шести опитаних нами жінок віком від сімнадцяти до вісімдесяти років, які мали дітей, лишe четверо стверджували, що одну або кілька дітей народжували в госпіталі. До того ж вони зверталися до спеціалістів лише тому, що не могли народити самі. Коли дитина з’являється на світ, пуповину переріза- ють ножем або лезом бритви (попередньо їх обробля- ють вогнем), або гострою паличкою. Частіше цю дію виконує не сама породілля, а повитуха. Проте іноді пуповину може перерізати й молода мати. Церемоніальне перерізування пуповини є найважливі- шим обрядом відокремлення дитини від матері, поши- реним у багатьох народів світу 5. Однак у датогів від- сутня будь-яка статева диференціація щодо викорис- тання знарядь для відтинання пуповини: для хлопчиків і дівчат використовують той самий інструмент. У подаль- шому пуповина й послід стають об’єктом особливої уваги. Причому маніпуляції з ними дещо варіюють, залежно від клану батька та матері новонародженого. В одних кланів прийнято закопувати послід і пуповину в кімнаті породіллі (у кутку або під ліжком) чи просто класти під ліжко, в інших – виносити до стайні і там закопувати. Кілька респонденток розповіли, що суху пуповину своїх дітей вони зашили в шматину, прикрі- пили до подолу традиційної шкіряної спідниці й так носили цей предмет, аж поки він не відірвався. Ще кіль- ка жінок повідомили, що такий зашитий у шкіру або тканину сухий шматочок пуповини вони зберігали до моменту, поки дитина не подорослішає, і в подальшому віддавали йому або їй, коли та залишала рідну домівку. У маніпуляціях з пуповиною й послідом втілений обряд «споріднення», формування стійкого зв’язку між ново- народженим і його родичами (насамперед матір’ю), залучення дитини до малої й великої сім’ї 6. Ритуали, спрямовані на маніпуляції з послідом і пуповиною в датогів, вочевидь, пов’язані з симпатич- ною магією. Аналогічно до багатьох інших традицій- них культур, зв’язок між дитиною й такими предмета- ми може визначати його подальшу долю. Позитивні наслідки для дитини можливі лише за умови збережен- ня плаценти й пуповини. Особливе піклування про без- пеку цих предметів, яку спостерігаємо серед датогів сьогодні, цілком зрозуміле, якщо звернути увагу на порівняно високу дитячу смертність у цій групі: у середньому менше 70 % дітей не доживають до свого п’ятнадцятиріччя 7. Згідно з нашими спостереженнями, первістки, насамперед хлопчики, оточені особливо прискіпливою увагою та піклуванням з боку матері та інших родичів, і саме для них влаштовують пишні цере- монії виходу з дому, які супроводжуються обдаровуван- ням ритуальними атрибутами чоловічого статусу (спис, стріла, лук). Цю особливу увагу до хлопчиків-первістків також можна інтерпретувати з позицій симпатичної магії, оскільки саме ця категорія дітей помирає часті- ше, ніж інші в перший рік життя. Важливою складовою післяпологових заборон для датогських жінок є сувора ізоляція породіллі разом із новонародженою дитиною в її кімнаті протягом сорока – шістдесяти днів. У цей період жінка може виходити з дому тільки за виняткових обставин, причому робити це вона зобов’язана так, щоб не потрапляти на очі домашнім або гостям своєї ґеди (подвір’я). З породіллею можуть контактувати жінки-родички та своячки, які мешкають у цій ґеді, діти, а також «вибра- не коло» відвідувачів. У цьому випадку, дослідники входили до його складу, а тому змогли спостерігати за усамітненим життям породіллі, її спілкуванням із ото- чуючими та виявленням до неї та дитини знаків уваги з боку мешканців ґеди. У кімнаті породіллі містилося вогнище, підтриманням вогню опікувалися кілька дівчаток у віці від п’яти до дванадцяти років. Вони зби- рали хмиз, підкидали гілля у вогонь та пильнували за приготуванням їжі. Істотну роль у виживанні новонароджених відіграє ізоляція породіллі з дитиною або обмежений доступ до неї (як це відбувається в датогів). Тимчасове відокрем- лення породіллі від одноплемінників існує майже в усіх традиційних суспільствах. Воно сприяє соціальній адаптації й перешкоджає занесенню інфекції в примі- щення, де перебуває породілля з немовлям. В австра- лійських тубільців, наприклад, жінка в період вагітнос- ті й у перші дні після пологів повинна дотримуватися різноманітних табу й здійснювати певні обряди, щоб магічним шляхом забезпечити здоров’я немовляті 8. Окрім ізоляції породіллі з дитиною, здійснюється також низка різних ритуалів, для відокремлення ново- народженого від світу предків і світу природи, а також для залучення його до світу живих, його долучення до одноплемінників. Обряди переходу, пов’язані з поведін- кою дитини в початковий період життя, у датогів трива- ють приблизно шістдесят днів після народження дитини. ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010 71Марина Бутовська, Валентина Буркова. Післяпологові маніпуляції з пуповиною та послідом, церемонії припікання і шрамування повік у датогів – скотарів Північної Танзанії * В особливих випадках (коли жінка народжує поза шлю- бом або до заміжжя) цей період може розтягуватися на багато місяців, інколи до одного року. До складного ланцюга церемоній залучення дитини входять також церемонії називання, виносу дитини з дому, складання для неї власної пісні 9. Припікання Важливим обрядом відокремлення дитини від при- родного середовища й надання їй «людської подоби» є маніпуляції з головою та тілом дитини, які реалізують- ся через припікання певних точок на тілі. Цю церемо- нію проходять усі немовлята без винятку, і здійсню- ється вона між сьомим та сороковим днем від наро- дження, залежно від фізичного стану 10. Згодом ця мітка на лобі буде розпізнавальним знаком датогів упродовж усього життя, і за цією ознакою одноплемін- ники зможуть легко й безпомилково впізнавати один одного. Церемонія припікання, таким чином, є спосо- бом прив’язування дитини до племені й, у прямому розумінні, залишає на його тілі довічне тавро належ- ності до цієї громади. У процесі церемонії припікання дитині миють і голять голову, ще раз відокремлюючи людину від світу природи. Згідно з поширеними уявленнями симпатичної магії, «між людиною і частинами тіла, волоссям і нігтями» існує взаємовплив 11. Безумовний зв’язок між волоссям, пуповиною та послідом, з одного боку, й благополуч- чям немовляти, з іншого, чітко простежується в датог- ській культурі. Перше волосся з голови новонародже- ного заривають у стайні, ховають, закопують. Усі мані- пуляції спрямовані на те, щоб волосся не потрапило до чужих людей, здатних нашкодити дитині. За допомогою ледь жевріючих козячих екскрементів, які нанизували на колючку з акації, немовляті припіка- ли кілька точок на голові й тілі. Як уже зазначалося, у наш час кількість точок припікання може варіюватися залежно від клану батьків і їхньої прихильності до цін- ностей традиційної культури. Якщо припікають за всіма правилами, то мітки залишають на лобі, в області тім’ячка, на скронях, на потилиці, а також декілька точок уздовж хребта: в області лопатки, поперека та крижів – і на передній частині тулуба в підребер’ї, де особ ливо важливою точкою вважається сонячне спле- тіння. Після закінчення самого процесу припікання, виконавиця церемонії бере жевріючу тріску з горщика й обкурює голову дитини, кілька разів обводячи нею за годинниковою стрілкою. За уявленнями датогів, припі- кання має велике терапевтичне значення, забезпечує міцне здоров’я дитини та стимулює життєві сили. Недотримання цієї процедури може спричинити нега- тивний вплив на новонародженого: тім’ячко не закри- ється і сама голова набуде конусоподібної форми (за висловлюванням самих датогів, «стане схожою на верхівку Кіліманджаро»). Деякі респонденти навіть казали, що «голова може розвалитися, немов горщик, який тріснув». Припікання здійснює не сама мати дитини (вона перебуває під час церемонії поруч з немовлям), а старша родичка. У тих церемоніях, на яких ми були присутні, їх здійснювала баба дитини по батькові та сестра матері. Хоча від припікання й залишалися помітні сліди на все життя у вигляді круглих ямок на шкірі, сам процес виявився менш болючим, ніж ми очікували. Обережне поводження з немовлям, уміле переключення його уваги на щось приємне, комбінування поглажування, масажу, грудного годування з короткочaсними больо- вими процедурами мінімізують травмування дитячої психіки. Опіки від припікання неглибокі й мають у діа- метрі приблизно 5 мм. Ранки швидко загоюються, і вже за кілька днів дитина не відчуває жодного дискомфорту. Припікання на тілі немовляти – неминуча процеду- ра, уникнути яку датогам неможливо. Негативні пере- живання дитини зводяться до мінімуму також завдяки звичній обстановці в домі, знайомим обличчям матері та близьких родичок, приємній напівтемряві, вечірній прохолоді та позитивним емоціям усіх присутніх. Такі знаки на обличчі та тілі служать важливою ідентифіка- ційною ознакою племінної належності. За рубцем на лобі датоги безпомилково розпізнають одноплемінни- ків і відрізняють антропологічно близьких до них маса- їв. Ця обставина відіграє важливу роль, оскільки між датогами та масаями існує багатовікова ворожнеча (війни, набіги, розбій із викраденням худоби). У церемонії припікання датоги особливу увагу приді- ляють голові дитини, і ця обставина не є випадковою. Як зазначає Дж. Фрезер, у багатьох народів голова вва- жається священною частиною тіла. Інколи це пов’язано з вірою в те, що в голові перебуває душа, яка дуже чут- лива до образ і нешанобливого ставлення. Йоруба вірять, що у кожної людини є три духовні сутності, перша з яких міститься в голові. Цьому духові прино- сять у жертву свійську птицю, а собі в лоба втирають її кров, змішану з пальмовою олією 12. Факт припікання на голові й тілі дитини в датогів добре зрозумілий з погляду цінності ідентифікаційної мітки. М. Меднікова зазначає: «Татуювання відіграє вагому роль у визначенні статусу людини, у цьому випадку їх неодмінно наносять при проходженні “обря- дів переходу”» 13. Особливу увагу варто звернути на локалізацію точок припікання в датогів. Виконавиці ритуалу самі не могли дати пояснення причин, через які вибирають фіксовані точки. Проте вони з упевне- ністю говорили, що роблять це з метою забезпечення немовляті міцного здоров’я та відзначали, що припі- кання лоба та тім’ячка убереже дитину від головного болю. Ці уявлення датогів можна вважати відгомоном ранніх вірувань, добре відомих у давнину. Подібним чином «на островах Бісмарка глибока скарифікація лоба здійснювалася з медичною метою. Тубільці віри- ли, що глибокі рубці, паралельно нанесені на лоб дити- ні від двох до п’яти років, убережуть його від головного болю та епілепсії» 14. Той же автор зазначає, що «подібна операція залишає слід на кістках голови, підтверджую- чи поширеність подібних звичаїв у давнину, оскільки археологами знайдено чимало черепів із такою особли- вістю» 15. Зіставлення місця припікання зі схемою розташу- вання чакр на тілі людини, виробленою індусами, вия- вило вражаючі відповідності, які навряд чи є простим ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010 72 Етнокультурна спадщина народів світу в дослідженнях російських етнологів збігом. Так, перша й найважливіша точка в датогів міс- титься на лобі, приблизно в тому місці, де, згідно з уявленнями індійців, знаходиться шоста чакра (аджня). Нагадаємо, що шоста чакра вважається однією із най- важливіших, її пов’язують із психічною діяльністю. У цьому місці, як вірять індуси, розташоване третє око або око мудрості. Важливо зазначити, що останнім часом іраку – народ, який уже кілька століть мешкає по сусідству з датогами, – також почав практикувати припікання лоба та скронь. Припікають голову не всім дітям, і не всі батьки іраку. Найчастіше це відбувається тоді, коли дитина народжу- ється слабкою та хворобливою, часто плаче. Припікання обов’язково здійснюють датоги-сусіди, а не самі іраку. Таким чином, іраку вбачають у церемонії припікання сакральний зміст, що містить ідею збереження життя й наступного благополучного зростання дитини, і визна- ють дію датогських магічних ритуалів. Насічки на верхніх повіках Окрім рубців від припікання, в деяких датогів наявні насічки на верхніх повіках. В інтерв’ю з респондентами з’ясувалося, що насічки в області верхньої повіки – специфічна мітка, яка є розпізнавальним знаком належності до кількох датогських кланів, зокрема до кланів Баджута й Вашан. Насічки роблять немовлятам обох статей у віці від одного місяця. Таким чином, окрім акту входження до племені (церемонія припікання), деякі датогські клани практикують також церемонію залучення до клану. Хоча датоги кажуть, що насічки на повіках необхідні, щоб немовля в майбутньому краще бачило та не потерпало від різних недугів очей, на нашу думку, церемонія має виразне сакральне значення. Ми мали нагоду бути присутніми на такій церемонії і наводимо нижче її детальний опис. Отже, на світанку ми увійшли до будинку нашої давньої знайомої, до Малати – жінки з клану Банжута, матері новонародженого хлопчика на ім’я Гідохута (ім’я дослівно означає «Щось загубилося» – у цьому випадку, коли народився малюк, у сім’ї Малати загубилася вівця). У будинку, крім матері з дитиною, був також присутній молодий чоловік – чаклун, родич Малати (її дядько), який теж належав до клану Баджута. Чаклун приніс із собою спеціальний інструмент для шра- мування – залізне лезо у вигляді листоподібної пластинки розміром приблизно 2,0 см × 1,5 см («шевуд») на невеликому держаку, зробленому з дерева «ундоши- би» (латинська назва рослини Cordia sinensis). Наконечник закріплювався на держаку спеціальним шкіряним шнурком зі шкіри вівці, вбитої для ритуаль- ної церемонії поминання предків. Чаклун відтягнув повіки дитини двома пальцями лівої руки і швидко зробив по два невеликих надрізи за допомогою «шеву- да». Дитина заплакала, коли з ранок потекла кров. У той час чаклун дістав зі шкіряного мішечка спеціаль- не зілля у вигляді білого порошка (він називав його «хеварід») і рясно посипав ним ранки. Кровотеча при- пинилася одразу. Церемонію було закінчено. Чоловік не отримав за свою роботу ні подарунка, ні частування. Як пояснив він сам, така процедура здійснюється роди- чем, а родичу платити не годиться. На заході сонця того ж дня Малата обережно змила з повік дитини закипілу кров і змастила підсохлі ранки коров’ячим маслом. Наступного дня з повік Гідохути повністю зійшов набряк, і він виглядав здоровим та спокійним. На питання «Для чого потрібні насічки на повіках?» респонденти одноголосно відповідали: «Щоб не боліли очі». Вони наводили численні приклади, коли «більш сучасні» батьки відмовлялися шрамувати повіки дитині, і надалі вона страждала від хвороб очей. Отже, такої церемонії все одно не вдавалось уникнути, а загоєння повік у більш пізньому віці відбувалося довше, і увесь процес виявлявся болючим. Турботою про зір, однак, не можна було пояснити непослідовність практики шрамування повік відповідно до кланової належності. Дійсно, маніпуляції з повіками відбуваються тільки в тих кланах, які позиціонують себе в датогському суспільстві як клани магів (чаклунів), і спеціалізують- ся на пророцтвах, пов’язаних зі сновидіннями. За допо- могою насічок немовляті «відкривають внутрішній зір». «Відкрити очі», щоб у дорослому віці вони могли «бачити уві сні», для всіх датогів (на думку наших рес- пондентів) надзвичайно важливо. Той, хто народився в кланах Баджута і Вашан, найімовірніше, у майбутньо- му стане чаклуном і буде допомагати людям. Оскільки маги із цих кланів усі поради дають на основі знань, отриманих уві сні, стає зрозумілим вагоме значення цієї церемонії. Ясновидцями можуть бути як чоловіки, так і жінки. Незважаючи на те що жінки після шлюбу переходять до клану чоловіка, чаклунські здібності, успадковані від народження, зберігаються. Жінки, які стали на магічний шлях, повинні або відмовитися від шлюбу, або почати займатися чаклунством у пост- репродуктивному віці. Шрамувати повіки можуть також дитині, чия мати належить до клану магів. Отже, якщо ви зустрічаєте людину з подібною міткою і на запитання «До якого клану він / вона належить?» почуєте численні варіанти відповідей, нехай вас це не бентежить. Треба питати: «До якого клану належить його / її мати?», і в такому випадку неодмінно будуть названі клани Баджута або Вашан. Сновидіння для віщування майбутнього широко застосовуються (і застосовувалися в минулому) у сак- ральних практиках багатьох народів Африки, Євразії та Америки. У Давньому Єгипті маг не тільки володів власними снами й уміло їх інтерпретував, а й за допо- могою спеціальних слів (заклинань) міг також приму- сити бога наслати певний сон на конкретну людину, він міг змусити його послати пророчий сон або отри- мати для себе відповідь на будь-яке поставлене запи- тання 16. У багатьох народів Сибіру та Північно-Східної Азії (тунгусів, нанайців, алтайців, ненців) професія шамана передається у спадок і передбачає природний хист («покликання» або «вибір»). Посвячення в шама- ни здійснюється через сновидіння й транси (екстатич- ний шлях), а також через передання досвіду (навчан- ня шаманським технікам, трансляції знань про імена та функції духів, міфології та генеалогії роду, таємним ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010 73 мовам 17). Зазвичай обидві форми набуття шамансь- ких повноважень співіснують паралельно. Так, напри- клад, у ненців (авамських самоїдів) шаманізм є спад- ковим, але ці здібності надаються безпосередньо вищим божеством, яке саме навчає майбутнього шамана через сни та видіння 18. Так само у лапландців цей дар передається в родині, проте духи дають його тим, кому побажають 19. Бурятам, окрім дуже склад- них публічних церемоній шаманського посвячення, також відомі «хвороби-сни» на зразок посвячення 20. У перехідний період поведінка кандидата в шамани (наприклад, у якутів) зазнає відчутної трансформації: він стає задумливим, усамітнюється, багато спить, бачить пророчі сни. Однак у випадку з датогами ми маємо справу з унікаль- ною «підготовчою» церемонією, яка охоплює всіх без винятку членів клану магів і виконується у ранньому дитинстві. Хто надалі стане магом, визначити майже неможливо. У більшості випадків – у віці від чотирьох до семи років, в інших – у підлітковому віці. Ми також зафіксу- вали кілька фактів, коли магами ставали дорослі люди, які до цього нічим примітним не вирізнялися (чоловік у віці приблизно тридцяти п’яти років, і жінка у віці п’ятдесяти – п’ятдесяти п’яти років). Однак за виняткових обставин, наприклад, при народженні майбутнього верховного мага, про його появу на світ повідомляє попередник, і тоді навіть перші дні життя новонародженого пов’язані з ритуальни- ми посвяченнями та містичними випробуваннями. *** Підсумовуючи, варто відзначити, що для датогів характерне ретельне зберігання традиційних пологових і післяпологових обрядів, а також складної системи залу- чення дитини до племені, клану, роду. У церемоніях представлено складний процес соціальних взаємодій між самим новонародженим, його родичами та сусіда- ми. У процесі церемоній між дитиною й оточенням послідовно посилюється зворотний зв’язок через склад- ний обмін обов’язками, послугами й подарунками за культурно встановленою схемою. Високий ступінь збе- реженості таких церемоній щодо ранніх етапів життєво- го циклу в сучасному датогському суспільстві свідчить про їх особливу важливість для ефективного функціону- вання в оточенні інших традиційних культур, а також в умовах підвищення впливу процесів модернізації. 1 Калиновская К. П. Очерки этнологии Восточной Африки. – М., 1995. 2 Rekdal O., Blystad A. «We are as sheep and goats»: Iraqw and Datoga discourses on fortune, failure and the future // The poor are not us: Poverty and pastoralism in Eastern Africa / Ed. by Anderson D., Broch-Due V. – Oxford, 1999. – P. 125–146. 3 Borgerhoff Mulder М. Demography of Pastoralists: Preliminary Data on the Datoga of Tanzania // Human Ecology. – 1992. – Vol. 20. – P. 383–405. 4 Бутовская М. Л., Буркова В. Н. Церемония включения и отделения ребенка как обряды перехода у датога Северной Танзании // Этнографическое обозрение. – 2009. – № 2. – С. 51–67. 5 Геннеп А. ван. Обряды перехода: система- тическое изучение обрядов. – М., 2002. – С. 52; Молотова Т. Л. Межэтнические контакты марийцев в Башкирии // «Мы и как удмурты, и как чуваши». Взаимная социально-культурная адаптация в этнически сме шанных селениях. – М., 2007. – С. 106; Соболева Е. С. Социализация детей на острове Тимор // Этнография детства. Традиционные методы воспитания детей у народов Австралии, Океании и Индонезии. – М., 1992. – С. 125; Ottenberg S. Boyhood rituals in an African society: an interpretation. – Seattle, 1989. – Р. 5. 6 Геннеп А ван. Обряды перехода... – С. 52; Соболева Е. С. Социализация детей на ост- рове Тимор. – 1992. – С. 125; Ottenberg S. Boyhood rituals in an African society: an interpretation. – Р. 5, 6. 7 Borgerhoff Mulder М. Demography of Pastoralists: Preliminary Data on the Datoga of Tanzania. 8 Артемова О. Ю. Дети в обществе абори- генов Австралии // Этнография детства. Традиционные методы воспитания детей у народов Австралии, Океании и Индонезии. – М., 1992. – С. 22. 9 Див. про це детальніше: Бутовская М. Л., Буркова В. Н. Обряды раннего жизненного цикла у датога – полуоседлых скотоводов Северной Танзании // Африканский Сборник. – 2009. – СПб., 2009. – С. 9–23. 10 Детальніше про цю церемонію див.: Бутовская М. Л., Буркова В. Н. Обряды раннего жизненного цикла у датога... – С. 9–23. 11 Фрезер Дж. Дж. Золотая ветвь: исследо- вание магии и религии. – М., 2006. – С. 54. 12 Фрезер Дж. Дж. Золотая ветвь. – С. 247. 13 Медникова М. Б. Неизгладимые знаки. – М., 2007. – С. 118. 14 Медникова М. Б. Неизгладимые знаки. – С. 132. 15 Там само. 16 Видеман А. Религия древних египтян. – М., 2009. – С. 22. 17 Nioradze G. Der Schamanismus bei den sibirischen Volkern. – Stuttgart, 1925. – P. 54–58; Sternberg L. Divine Election in Primitive Religion // Proceeding of the Twenty-First International Conress of Americanistes. – Goteborg, 1925. – Part II. – P. 472–512. 18 Попов A. A. Тавгийцы. Материалы по этнографии авамских и ведеевских тав- гийцев // Труды Института антропологии и этнографии. – М.; Л., 1936. – Т. І. – Вып. 5. – С. 4. 19 Michailowski V. M. Shamanism in Siberia and European Russia // Journal of the Royal Anthropological Institute. – 1894. – Vol. 24. – P. 153. 20 Ксенофонтов Г. В. Легенды и рассказы о шаманах: у якутов, бурят и тунгусов. – М., 1930. – С. 101. Примітки переклад олени Боряк Марина Бутовська, Валентина Буркова. Післяпологові маніпуляції з пуповиною та послідом, церемонії припікання і шрамування повік у датогів – скотарів Північної Танзанії *

Післяпологові маніпуляції з пуповиною та послідом, церемонії припікання і шрамування повік у датогів – скотарів Північної Танзанії

Репозитарії

Схожі ресурси