Українсько-угорське порубіжжя: мова та етнокультура, питання ідентифікації, міжетнічні зв’язки

У статті розглядається Закарпаття як особливий історико-культурний регіон, де проживають різні національності, зокрема, найчисленнішою тут є угорська нацменшина. Порушуються питання розселення, мови, народної культури, самоідентифікації угорців, міжетнічних контактів тощо. У статті досліджуються мат...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Мушкетик, Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37915
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Українсько-угорське порубіжжя: мова та етнокультура, питання ідентифікації, міжетнічні зв’язки / Л. Мушкетик // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 3. — С. 21-35. — Бібліогр.: 50 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37915
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-379152012-10-26T12:08:07Z Українсько-угорське порубіжжя: мова та етнокультура, питання ідентифікації, міжетнічні зв’язки Мушкетик, Л. Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті У статті розглядається Закарпаття як особливий історико-культурний регіон, де проживають різні національності, зокрема, найчисленнішою тут є угорська нацменшина. Порушуються питання розселення, мови, народної культури, самоідентифікації угорців, міжетнічних контактів тощо. У статті досліджуються матеріали як вітчизняних, так і зарубіжних учених. В статье рассматривается Закарпатье как особенный историко-культурный регион, где проживают различные национальности, в частности, наиболее многочисленным здесь является венгерское нацменьшинство. Затрагиваются вопросы расселения языка и народной культуры, самоидентификации венгров, межэтнических контактов и др. В статье исследованы материалы как отечественных, так и зарубежных учёных. The Zakarpattia region is examined in the article as a specific historic-cultural area where the different nationalities live, particularly the most numerous one there is a Hungarian national minority. The issues referred to separation of the Hungarians, their language, folk culture and self-identification, and also to the interethnic relations and interactions, etc., are mentioned in the article. The materials of as the domestic scientists, so the foreign researchers are used in the article. 2010 Article Українсько-угорське порубіжжя: мова та етнокультура, питання ідентифікації, міжетнічні зв’язки / Л. Мушкетик // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 3. — С. 21-35. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37915 316.347(439.23=161.2) uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті
spellingShingle	Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Мушкетик, Л. Українсько-угорське порубіжжя: мова та етнокультура, питання ідентифікації, міжетнічні зв’язки Народна творчість та етнографія
description	У статті розглядається Закарпаття як особливий історико-культурний регіон, де проживають різні національності, зокрема, найчисленнішою тут є угорська нацменшина. Порушуються питання розселення, мови, народної культури, самоідентифікації угорців, міжетнічних контактів тощо. У статті досліджуються матеріали як вітчизняних, так і зарубіжних учених.
format	Article
author	Мушкетик, Л.
author_facet	Мушкетик, Л.
author_sort	Мушкетик, Л.
title	Українсько-угорське порубіжжя: мова та етнокультура, питання ідентифікації, міжетнічні зв’язки
title_short	Українсько-угорське порубіжжя: мова та етнокультура, питання ідентифікації, міжетнічні зв’язки
title_full	Українсько-угорське порубіжжя: мова та етнокультура, питання ідентифікації, міжетнічні зв’язки
title_fullStr	Українсько-угорське порубіжжя: мова та етнокультура, питання ідентифікації, міжетнічні зв’язки
title_full_unstemmed	Українсько-угорське порубіжжя: мова та етнокультура, питання ідентифікації, міжетнічні зв’язки
title_sort	українсько-угорське порубіжжя: мова та етнокультура, питання ідентифікації, міжетнічні зв’язки
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37915
citation_txt	Українсько-угорське порубіжжя: мова та етнокультура, питання ідентифікації, міжетнічні зв’язки / Л. Мушкетик // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 3. — С. 21-35. — Бібліогр.: 50 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT mušketikl ukraínsʹkougorsʹkeporubížžâmovataetnokulʹturapitannâídentifíkacíímížetníčnízvâzki
first_indexed	2025-07-03T19:45:09Z
last_indexed	2025-07-03T19:45:09Z
_version_	1836656267112742912
fulltext	2121 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті У наш час, що характеризується численними етнічними конфліктами, значними міграційни- ми процесами, економічними, культурними та іншими проблемами співіснування різних на- родів, дедалі більший інтерес викликають так звані порубіжні території, де змішано прожива- ють різні етнічні спільноти. Зокрема, численні спостереження проводяться на терені Східно- центральної та Південної Європи, що складає під цим кутом зору доволі строкату картину. Виникають і терміни на позначення явищ порубіжжя, до прикладу, розглядається мовне порубіжжя, яке не завжди співпадає з куль- турним чи етнічним, нових вимірів набира- ють проблеми історичних переселень та мігра- цій, менталітету, ідентитету, конфесійної приналежності тощо. Кордон може вживатися у прямому розумінні, як, так би мовити, матеріа- льний, географічний та символічний, тобто з по- гляду поділу на «свого й чужого», психологічно- го бар’єру між людьми та інше 1. Вирішення цих проблем потребує поєднання зусиль різних наук, комплексного міждисциплі- нарного підходу, що включає цілі блоки питань. Отримані результати вимагають теоретич- ного осмислення й обґрунтування, уніфікації термінів, методів та підходів, адже самі понят- тя кордон, регіон, етнос, етнічні спільноти тощо можуть дещо інакше трактуватися. У сучасній науці на перший план виходить поняття географічного, просторового поділу народної культури, тому постає питання про історико-географічні регіони чи зони (смуги, пояси) із усталеною культурою, де спільно проживають різні національності. Так, петербурзькі вчені А. Герд та Г. Лєбє- дєв виділяють певні ареальні єдності, а саме – історико-культурні зони (ІКЗ). Щодо угорських вчених, то відомий етно- граф Бела Гунда, який свого часу займався дослідженням угорсько-слов’янських етно- графічних зв’язків, ще в 1958 році вжив на- йменування етнологічна контактна зона. Дещо інший поділ пропонує академік Ласло Коша, який взагалі поняття край, регіон, місцевість, провінція, зона, смуга вважає синонімічними 2. Термін контактна зона детально описує академік Аттіла Паладі-Ковач: «Контактна зона є зона (смуга, пояс), що торкається двох межуючих між собою мовних, етнічних чи культурних територій, де мовні, культурні, етнічні взаємовпливи є особливо сильними. Число пограничних явищ збільшується, ізоглоси накладаються одна на одну, часто трапляється й перекривання. Для контактної зони характерною є форма смуги, поясу, хоча ширина (чи, можна сказати, глибина) зони Леся Мушкетик У К РА ЇНСЬКО-У гОРСЬК Е ПОРУ бІ ж ж Я: мОВА ТА ЕТНОК УлЬТ У РА , ПИТА НН Я І ДЕНТИФІК А ЦІЇ, мІ ж ЕТНІ ЧНІ зВ’ЯзК И У статті розглядається Закарпаття як особливий історико-культурний регіон, де проживають різні національ- ності, зокрема, найчисленнішою тут є угорська нацменшина. Порушуються питання розселення, мови, народної культури, самоідентифікації угорців, міжетнічних контактів тощо. У статті досліджуються матеріали як вітчиз- няних, так і зарубіжних учених. Ключові слова: Закарпаття, порубіжжя, угорці, мова, етнокультура, ідентифікація, взаємозв’язки. The Zakarpattia region is examined in the article as a specific historic-cultural area where the different nationalities live, particularly the most numerous one there is a Hungarian national minority. The issues referred to separation of the Hungarians, their language, folk culture and self-identification, and also to the interethnic relations and interactions, etc., are mentioned in the article. The materials of as the domestic scientists, so the foreign researchers are used in the article. Keywords: Zakarpattia, borders, Hungarians, language, ethnoculture, identification, interactions. УДК 316.347(439.23=161.2) 2222 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2010 у випадку однієї певної зони теж може бути змінною в різних відтинках» 3. На його думку, таким зонам властиві перехідність, змішаність і втручання, а також дво- і багатомовність, що продемонстровано на прикладах з території Угорщини. Науковці вважають, що в наш час порубіжжя слід трактувати не як замкнуту сферу рівномірно змішаних культурних рис, а як територію, що нагадує мозаїку або печворк (англ. patchwork) 4. Подібні території виділяють і на Україні, зокрема Софія Грица стверджує, що Покуття та Карпати – історико-географічні області, де перетиналися шляхи багатьох національностей. У згаданих зонах виникають різні форми спонтанних контактів. Дослідниця пропонує розглядати їх як систему кіл, що дотикаються та перетинаються. центр кола – ядро – завжди тяжіє до збереження домінантних, нормативних ознак культури конкретного етносу, тоді ж як на периферії кіл під впливом іноетнічного оточення утворюються лабільні ділянки, відкриті до сприйняття іноетнічного та варіювання домінантних ознак по відношенню до центра (ядра) 5. Спостереження С. Грици щодо етнічних кіл підтверджуються нашими дослідження- ми. Так, у західноукраїнському регіоні деякі угорські мовно-фольклорні запозичення ко- лами «розходяться» далі від Закарпаття та вкорінюються на інших, більш віддалених те- риторіях Українських Карпат, де вони зазви- чай трапляються набагато рідше. Серед та- ких прикладів можна назвати окремі побутові реалії типу бунда (кожух), кочія (віз), гаті (штани), взяті з угорської мови, які поширені в українських діалектах Закарпаття. Та є вони й у багатьох говірках Українських Карпат, де угорці не проживають. Взаємовпливи в усній культурі України досліджували та досліджують й інші фоль- клористи ІМФЕ ім. М. Рильського НАН Укра їни: Л. Вахніна, В. Юзвенко, В. Голова- тюк (українці – поляки), Н. Шумада (укра- їнці – болгари), М. Гайдай (українці – чехи, словаки), О. Микитенко (українці – сер- би), В. Шабліовський (українці – румуни), Л. Мушкетик (українці – угорці) та інші. На- уковці Інституту провели низку міжнародних конференцій, де розглядалися проблеми пору- біжжя: «Українська культура в світлі світових глобалізаційних процесів» (2004), матеріали якої було опубліковано 6, та «Процеси само- ідентифікації на українському порубіжжі» (Київ, 12 грудня 2007 року). Давню традицію (понад сто років) вивчен- ня національних спільнот власної країни, зо- крема слов’янських, має Угорщина. У наш час ці дослідження набирають систематичного характеру з планомірним обстеженням усієї території країни. Так, у 1998 році Угорська Академія наук розробила стратегічну дослідницьку про- граму «Питання національних меншин у центрально-Східній Європі». Було поставлено три основні завдання: 1) вивчення неугорських національностей країни; 2) угорська діаспора сусідніх країн; 3) циганська спільнота регіо- ну. ці дослідження набирають справді євро- пейського рівня й завдяки картографуванню типологічних відмінностей етнічних спільнот, а також розробці та побудові державного, на- ціонального рівня моделей з цих питань. При УАН було створено спеціальну До- слідницьку групу, а з 2001 року на її основі – Інститут досліджень етнічно-національних меншин. Інститут здійснює міждисциплінар- ні вивчення, створює базу даних, координує свою роботу з іншими інституціями Угорщини та інших країн, проводить щорічні міжнарод- ні та інші наукові конференції з вищевказаних проблем. це зокрема дослідження про зміни в структурі етнічного простору, питання ідентич- ності національних меншин та діаспори, праці, присвячені проблемам самоідентифікації, що ґрунтується на двомовності, а також особли- востям багатоідентичної структури тощо. Так, у збірнику наукових досліджень під назвою «Кордон, регіон, етнос у центральній 2323 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті Європі» 7 нової семантики набуває термін кор- дон чи порубіжжя. Сюди увійшли теоретичні праці угорських та інших європейських учених про нові трак- тування поняття кордон (пограниччя, пору- біжжя) (Й. Лангер), кордон як психологічний фактор (Й. Гайрінен) та інше, а також про взаємозв’язки у конкретних регіонах, об’єднані під рубрикою «Кордон у повсякденні». Матеріали ще однієї міжнародної конфе- ренції по нацменшинах (1999 рік) були вклю- чені до об’ємної збірки «Національні та етнічні меншини в Угорщині в кінці ХХ ст.» 8. Висту- пи опубліковано під наступними рубриками: меншини в період європейської інтеграції та глобалізації; самоврядування нацменшин – правові питання; ідентифікація спільноти та її збереження; місце нацменшин в угорсько- му суспільстві; умови проживання циган, їх суспільна інтеграція; освіта рідною мовою в школах. У книзі репрезентовано статті відо- мих дослідників, які займаються зазначеними проблемами багато років поспіль. Серед них – колишній директор вищезгаданого Інституту Ласло Сарка, дослідження якого стосується типологічної класифікації центральноєвропей- ських нацменшин. Про культурну автономію спільнот і спільну Європу пише відомий сло- вакознавець, дослідниця народної культури угорських словаків А. Дівічан. Стаття Л. Тіл- ковські, який займається загальними питан- нями національностей, присвячена пробле- мам національної ідентичності в Угорщині у ХХ столітті; окремі етнічні групи – словенці, русини досліджує М. Козар, Т. Попович та ін. Значний інтерес викликають питання впливу глобалізації на розвиток меншин (Е. Тьоржьок та інші). цими ж проблемами серед угорських фольклористів цікавляться відомі дослідники І. Кріза та Е. Еперйешши, переклади статей яких опубліковані в українській періодиці 9. Ще одна значна праця має назву «Про- стір і карта. Праці з питань етнічності та ідентичності» 10, до якої увійшли розробки з культурної антропології, етноісторії, етносоціології, зроблено вагомі теоретичні висновки. Є тут і дослідження про угорську діаспору в Америці, Буенос-Айресі, про роль циганських музикантів в угорській культурі та суспільстві, про угорських німців, пілішських словаків, сакрально-етнічні стратегії тощо. З останніх актуальних праць по спільнотах слід назвати книгу «До подвійної ідентичності. Стан та особливості ідентичності в середовищі угорських хорватів, німців, сербів, словаків та словенців», передмову до якої написав Дь. Біндорффер 11. Угорщина історично є поліетнічною країною, крім угорців, німців, румун, циган, тут проживали й проживають чимало слов’ян – сербів, хорватів, словаків, українців-русинів та інших. Їх вивчення має давню традицію і здійснювалося в контексті країнознавчих описів, що охоплювали всю територію Угорщини. Значний матеріал зібрано з фольклору та етнографії нацменшин 12, наприклад, з 1975 року по наш час у серії «Угорські нацменшини» систе- матично виходять збірки досліджень по різних етнічних групах країни. Широкого резонансу у світі набули й систематичні (з 1975 року) Між- народні етнографічні конференції з досліджень національностей у м. Бекешчаба, де збиралися дослідники з різних європейських країн, особ- лива увага приділялася питанням історії, мови, етнокультури та взаємовпливам у регіоні Кар- патського басейну. В Угорщині виходить також спеціальний журнал «Дослідження нацменшин» (Kisseb- ségkutatás). Угорські вчені на його сторінках подають дослідження різних аспектів вивчення національних спільнот країни – історичних, політичних, культурних, мовних та ін. Друга частина журналу присвячена оглядам зарубіжної літератури з цих питань і подається під рубриками: національна свідомість; національні та етнічні процеси; література окремої нацменшини; вживання рідної мови; культура нацменшин; політика з питань нацменшин; історія етнічних спільнот та ін. Таким чином, угорські читачі мають змогу ознайомитися зі світовою літературою з даних питань. 2424 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2010 Про давність досліджень нацменшин в Угорщині свідчить праця академіка А. Паладі- Ковача, який свого часу цікавився міграціями українців-русинів до Угорщини 13, «Етногра- фи – відкривачі національних спільнот» 14. Автор зібрав тут роботи перших дослідників неугорського фольклору країни, частина яких опублікована вперше. Йому належить і вступна стаття до книги, що має назву «Етнографія національних спільнот в добу Реформ», а також підготовка біографій цих учених. Матеріал розміщений за рубриками: південні слов’яни, словаки, німці, карпатоукраїнці, румуни, менші спільноти, діаспора. До карпатоукраїнських праць увійшли етнографічні огляди Мігая Дулішковича, Яноша Бенцура, Габора Бартока. До прикладу, останньому належить праця «Русини Берегівської області». Слід відзначити, що сучасні збирачі фольклору та етнографії меншин часто йдуть «по слідах» минулих збирачів, що працювали у тій ж місцевості і мають змогу порівнювати минулий і теперішній стан певних явищ. Виходило й виходить чимало праць, присвя- чених становищу угорcьких спільнот у різних кінцях світу. З цієї теми можемо назвати роботи «Угорські нацменшини у ХХ ст.» (ред. Н. Бар- ді, Ч. Фединець, Л. Сарка) 15, «Суспільне ста- новище і перспективи угорців Карпатського ре- гіону» (ред. З. Папп, В. Вереш) 16 та інші. Ще одним починанням європейського рів- ня в Угорщині було створення у 1999 році в Будапешті за підтримки ЮНЕСКО Інститу- ту європейських досліджень (директор Мігай Гоппал, який свого часу очолював Інститут етнографічних досліджень УАН), увага якого зосереджується на проблемах самоідентифі- кації, документації, популяризації та екології європейської традиційної культури. Метою роботи Інституту є збільшення міжнародної кооперації, взаємообмін знаннями, стимуляція ширшого визнання урядом цінностей тради- ційної культури, покращення професіоналізму у галузях, пов’язаних із традиційною культу- рою, покращення якості життя завдяки глиб- шій самоідентифікації, виховання взаємопова- ги між етнічними групами і народами. Щороку тут публікуються праці, в тому числі й з етно- логії національностей. Порубіжним регіоном, як уже згадувалося, є Закарпаття, яке впродовж історії входило до складу різних держав, там змішано проживали й проживають різноетнічні спільноти, найбіль- шими з яких є українці та угорці, окрім того, також словаки, німці, румуни, євреї, чехи, ци- гани та інші. Щодо закарпатських угорців, то їх кіль- кість в Україні за переписом 2001 року складає 151,516 тис. (ті, що визнали себе угорцями). Знач на частина угорців краю за етнічним типом є близькою до населення угорського м. Дебрецен, а також області Ноград в Угорщині. Переважна більшість угорців (73,8 %) май- же гомогенним масивом проживають щонайда- лі за 20 км від кордону з Угорщиною. Третина з них – мешканці Берегівщини, чверть – Ужго- родського району. Дві третини від загальної кількості угорців живуть у поселеннях, де вони складають абсолютну більшість. Загалом угорці проживають у чотирьох великих районах: у Берегівському (76,1 %), Ужгородському (33,4 %), Виноградівсько- му (26,2 %) та Мукачівському (12,7 %). Угорці є «найурбанізованішою» спільно- тою Закарпаття, 27 % їх проживає в містах (Ужгород, Берегове, Мукачеве, Виноградів). Вони кількісно превалюють більш ніж у 2 тис. великих поселень, зокрема в селах Ви- шково, Великий Добронь, Береги, Косино та інших 40 % угорців Берегівського району про- живає в м. Береговому. У сусідньому Мукачівському районі більше половини угорців проживають у м. Мукаче- вому. У Виноградівському районі, історичній угорській області Угоча, третина угорців меш- кає змішано з українцями-русинами. Неве- лика їх кількість залишилася в колишньому Марамароші – Хустському районі, це 3,9 % усіх угорців, а також Тячівському – 2,9 %, Рахівському – 3,2 %. Угорці Закарпаття зберігають свою мову та культуру, національну ідентичність. 2525 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті У наш час питання ідентичності набуває різноманітних форм. У різних сполученнях воно звучить і в політичній фразеології. Най- частіше його вживають як своєрідний вираз національної самосвідомості. У зв’язку з істо- ричним минулим, древніми коренями, різнома- нітними проявами суспільного та культурного життя, поняття ідентитету є характеристикою особистої й суспільної поведінки, а також по- чуттєвих стосунків. З початку минулого сто- ліття у колі європейських народів, особливо в Карпатському басейні, поступово формується точка зору територіальної приналежності. Дослідження національної ідентичності сто- сується трьох основних теренів: мова, культура, походження. ці категорії є досить розгалуже- ними, та водночас у багатьох пунктах вони пе- ретинаються. Згідно зі схемами досліджень, це об’єктивні позитивні фактори, реальні й кон- кретні елементи проявів ідентичності. Явища мови й культури можна аналізувати, а також виявляти характерні ознаки властивих ідентичності форм, з погляду їх місця в системі цінностей. Одним із найяскравіших проявів іден- тичності є, безперечно, мова. Хоча тут теж можуть бути винятки, типовим прикладом є євреї, які, не зберігши своєї мови, не втратили почуття національної приналежності. Їхньою мовою є мова народу-державотворця, проте це не грає негативної ролі в усвідомленні ідентич- ності євреїв. Дещо інша ситуація у циганської меншини регіону. Серед тих, хто говорить по-циганськи, мова здебільшого виражає усвідомлення свого ототожнення з групою – але не всією цигансь- кою спільнотою. До прикладу, на Закарпатті різні групи циган розмовляють то українською, то угорською, то румунською мовами і часто ідентифікують себе як «угорські цигани», «румунські цигани», «закарпатські цигани» тощо. Тему циганської нацменшини нині ак- тивно вивчають науковці в Угорщині. Збереженню мови на Закарпатті сприяє й той фактор, що угорці можуть без пере- шкод користуватися угорськими центральни- ми та місцевими засобами масової комунікації (телевізор, радіо). Завдяки сприятливим мож- ливостям транспортного сполучення, місцевого працевлаштування та незначні переселення до міст із невеликою кількістю угорців, пев- ний відсоток угорців не знає ні російської, ні української мови. У зв’язку з питанням збереження мови, ви- никає проблема привабливості вивчення тієї чи іншої мови, а також престижу угорської мови на Закарпатті. З. Кармачі, який провів опиту- вання серед угорської молоді Закарпаття, зро- бив наступні висновки. Незважаючи на те, що офіційне вживання угорської мови зменшило- ся, її престиж у регіоні залишається високим, чому сприяє близькість Угорщини, її медіа та медіа-засобів області, поповнення освітньої бази (поява угорськомовних дитсадків, мож- ливість здобуття вищої освіти угорською мо- вою), пожвавлення туризму з Угорщини тощо. Негативним фактором є певне зменшення числа мовців у зв’язку з переселенням угорців до Угорщини (0,4 %), як результат – скоро- чення населення між двома переписами (на 2001 рік) 17. Автор робить висновок, що мо- лодь чітко розуміє становище з мовою. З од- ного боку, знання української мови вважають життєво необхідним під кутом зору кар’єри та благополуччя, однак, на їхню думку, участь у системі угорськомовної освіти для дітей є пере- думовою збереження власної національності. Мова угорців Закарпаття має свої діа- лектні відмінності й була предметом вивчен- ня мовознавців, зокрема завідувача кафедри угорської філології Ужгородського універси- тету професора Петра Лизанця, якому нале- жить розробка тритомного Атласу угорських говірок Закарпаття, дослідження українсько- угорських взаємовпливів у мові 18. Низка праць з даної тематики належить І. Чернічко, зокрема монографія «Угорська мова в Украї- ні» 19, А. Берегсасі та І. Чернічко «Суспільне розшарування у мові закарпатських угор- ців» (2006), що вийшли угорською мовою в Україні, та ін. Темою мови угорців поза межами краю займається дослідник М. Контра 20. 2626 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2010 Мовознавці цікавляться й українськими запозиченнями з угорської мови, свого часу І. Ковтюк захистив кандидатську дисертацію під назвою «Украинские заимствования в Ужанском венгерском говоре», яка була опублікована на кафедрі української та русинської філології в м. Ніредьгаза (2007). Угорські мовознавці звертаються також до мовних пам’яток українців-русинів у XIV– XVI ст., результатом чого стала колективна монографія німецькою (та, частково, україн- ською) мовою «Українці (рутени, русини) в Австро-Угорській монархії та їх мовне та куль- турне життя з точки Відня і Будапешта» (Die Ukrainer (Ruthenen, Russinen) in Österreich -Un- garn und ihr Sprach – und Kulturleben im Blick- feld von Wien und Budapest»), вступ та загальна редакція М. Мозера та А. Золтана (Відень, 2008). До прикладу, Андраш Золтан, завідувач кафедри української філології в Будапешті та Ніредьгазі, досліджує мовні та культурні зв’язки між русинами, що проживали у двох регіонах імперії – на Галичині та в Угорщині. цими та іншими своїми дослідженнями він прагне привернути увагу до українців загалом, адже, за його словами, так само як і в ті часи, у відношенні до них спостерігається певна інформаційна лакуна та дезорієнтація. Слід зазначити, що угорські мовознавці цікавляться також сучасним становищем мов у Європі. Дослідницькою групою мовної стра- тегії Угорщини серед різних праць було підго- товлено й опубліковано два важливих видан- ня – «Європейська мовна культура: Минуле, сучасне та майбутнє мовної культури в Євро- пі» 21 та «Європейські правила правопису: Ми- нуле, сучасне та майбутнє правил правопису в Європі» 22, розділи про українську мову напи- сані А. Золтаном та Е. Бараньне-Комарі. У зв’язку із запозиченнями, мовознавці виді- ляють поняття так званої мовної інтерферен- ції, тобто взаємовпливів у мовах. На території Закарпаття цей процес має два напрями: вплив угорської мови на українську та української на угорську, тобто в певному мовному оточенні фонетичні, граматичні та лексичні особливості однієї мови переносяться на іншу. Особливістю цих процесів на Закарпатті є те, що, «запози- чуючи одна від одної певні мовні чи мовности- льові засоби, вони (обидві мови) жодним чином не втратили власної національної самобутності. Такий лінгвістичний взаємовплив та можли- вість живого спілкування істотно збагатили обидві національні мови», – пише Л. Гульпа 23. Дослідниця вивчає явище інтерференції на при- кладі рецепційного прояву білінгвізму (окрім того, виділяють ранній, субординативний, ко- ординативний білінгвізм тощо). Вивчення мови увійшли й у досліджен- ня з соціальної антропології, що проводяться на Закарпатті спільно з вченими Угорщини. Складні місцеві ідентифікаційні процеси вима- гають польового спостереження, участі мето- дологічно та теоретично добре підготовлених науковців. Створений при Закарпатському угорському інституті ім. Ференца Ракоці, дослідницький Інститут ім. А. Годинки тісно співпрацює з Інститутом мовознавства Академії наук Угор- щини, вищезгаданим Інститутом дослідження нацменшин та іншими угорськими закладами. Власне, до 1990-их років Закарпаття було значною мірою закритим для угорських до- слідників. Проте зараз ним зацікавилася ціла низка етнографів, культурних антропологів, соціологів, мовознавців, освітян, істориків та літераторів. Спільною працею двох країн стало видання «Закарпаття. Праці з суспільствознавства» під редакцією А. Берегсасі та Р. Папа 24. До нього увійшли статті з мовних питань угорців регіону (І. Чернічко, З. Кармачі), соціальної антропології (Р. Пап, Е. Шветко), етнографії (Ж. Гесті). У праці висвітлюється релігійне, культурне становище та питання ідентичності мешканців регіону. Так ми дізнаємося, що в наш час розробле- но й проведено програму досліджень розмов- ної мови закарпатських угорців 25. Її додано до корпусу праць, координованих Інститутами досліджень етнічно-національних меншин та мовознавства Угорської АН із залученням 2727 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті мовознавчих дослідницьких центрів поза ме- жами Угорщини, а також наукових досліджень угорських нацменшин, що проводяться в останні десятиліття Відділом розмовної мови Інституту мовознавства. Було зафіксовано не лише значний мовний, але й цікавий для істориків, соціальних антропологів, соціологів та інших дослідників матеріал. Він складається з двох частин. Перший корпус – це своєрідний архів, що включає різнорідний та різножанровий відео- та аудіоматеріал, від записів весіль до науко- вих конференцій, нарад на підприємствах, радіопередач тощо. Друга частина – це серія інтерв’ю, що налічує багато сотень підготовлених за єдиною схемою бесід та складається з кількох модулів чи тем. Перше коло питань – біографічне, тобто близькі та дальні родичі, місце роботи, життєвий шлях тощо. Другий модуль стосується національного співжиття, національних стереотипів. На мовно та етнічно гетерогенному Закарпатті до них додавалися такі питання, як мовна приналежність, престиж мови, взаємини між представниками різних національностей. Тре- тя тематика стосується вузького оточення інформатора, його місця проживання, зокрема питань локальної ідентифікації тощо. Четверта група питань – особистого та групового становища окремих членів поселен- ня, його оцінки, а також проблем виживан- ня, переселень, планів на майбутнє, уявлень, поглядів. Наступний – п’ятий – модуль на- лежить до так званих народних мовознавчих досліджень, науковців цікавить не лише мова чи діалект, якими спілкується спільнота, але й те, якими є стереотипи та поведінка, пов’язані з мовою та мовцями. Шоста велика тема керованої бесіди включає питання поселень та історію спільноти водночас. Історики за методикою усної історії (oral histore) спрямовують розмову на події, випадки, традиції недавнього минулого, ви- значальні в історії даної спільноти. це, на- приклад, питання про збереженість традицій, події світових воєн, радянський інтернаціона- лізм тощо. Врешті, в останній частині інтерв’ю розмова стає вільною, за бажанням інформа- тора він може розповісти щось на важливу для нього тематику 26. Дослідження походження чи усвідомлення власних витоків без сприяння особистості, а також спільноти, не принесе реальних резуль- татів, у цій категорії чільну роль відіграють суб’єктивні фактори. На території окремих держав можна спостерігати і самостійне, інше, ніж у народу-державотворця, усвідомлення ідентичності в традиції нацменшин, що тут проживають. це усвідомлення пов’язує як особистість, так і групу зі своєю Батьківщи- ною, безвідносно до того, далеко чи близько вона знаходиться, і як добре та глибоко вони знають історію свого народу. В усвідомленні походження велике значення мають наративна традиція, легенди, історичні оповіді тощо. Зокрема у фольклорі українців-русинів За- карпаття збереглися згадки як про давні, так і про ближчі історичні події та постаті власної історії. це й перекази про легендарного русь- кого князя Лаборця, князя Федора Корятови- ча, з пізнішого часу про Довбуша тощо, різні топонімічні перекази, пов’язані з місцевими подіями та назвами. Тривале співжиття з угорцями в одній дер- жаві спричинило й входження до українського фольклору угорських історичних героїв та по- дій. це, наприклад, князь Ференц Ракоці, до якого під час антигабсбурзького повстання на початку ХVIII століття приєдналися повста- лі інших національностей Австро-Угорської імперії, зокрема українці-русини. ці події на- бирають місцевого колориту. Перекази про Ракоці зберігають основні моменти визвольної війни, що є основою, а вже на неї нашаровуються інші події, перепліта- ються між собою, війна може бути фоном для висловлення народом своїх поглядів на певні моральні проблеми, зумовлювати географічну назву тощо. Так, у переказі «На Лемацькім» розповідається, звідки походить назва поля поблизу р. Боржави, де відбувся бій між лем- 2828 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2010 ками, які підтримали повсталого князя Ракоці, та вояками цісаря. У згаданих творах спостерігається цікаве явище – князь Ракоці як позитивний герой є захисником русинського селянства. Подальшу трансформацію цих уявлень зауважуємо в тво- рах про іншого історичного героя Угорщини – короля Матяша, який тут стає своїм, русином за походженням. У фольклорі Закарпаття – переказах та казках – збереглося багато згадок про угор- ського короля Матяша. Сам король був реаль- ною постаттю, одним із найвизначніших пра- вителів у центральній Європі часів пізнього середньовіччя, чимало зробив для зміцнення імперії, її економічного, культурного підне- сення, законотворчості. У пам’яті народу він залишився як добрий і справедливий король, переможець турків. Закарпатська уснопоетич- на творчість протягом кількох століть зберігає пам’ять про угорського короля, зрозуміло, що з часом ці події ідеалізують чи переоцінюють, починають пов’язувати з іншими іменами тощо. Сюди приєднують і мандрівні мотиви, що переходять від народу до народу. У наш час багато говориться про пробле- ми передачі – запозичення на фольклорному порубіжжі. Не зважаючи на певний різнобій у термінології, всі дослідники погоджуються щодо того, що будь-яке запозичення не може бути просто перенесено, воно має знайти спри- ятливий ґрунт для закорінення, переробитися, відшліфуватися для того, щоб органічно вли- тися в чужу мову, культуру, свідомість. Свого часу концепцію «зустрічних течій» висунув ще О. Веселовський. Згідно з нею, засвоюється лише те, у чому є потреба, до того ж, передбачається обов’язкова наявність аналогій між традицією, що сприймається, і тими, хто її сприймає. Запозичення мобілізує можливості приймаючої традиції і має бути адаптова- ним функціонуючою системою національного фольклору, переорганізовує її фрагментарний матеріал (формули, мотиви тощо), породжую- чи нову якість; засвоєння є завжди перероб- кою і розвитком у сприймаючому середовищі й зумовлюється певним комплексом факторів – етнокультурних, соціальних, естетичних тощо. Отже, сприятливими факторами для фор- мування матяшівської традиції на Закарпатті було насамперед тривале перебування у складі однієї держави, русини брали участь у бага- тьох угорських історичних подіях, у пісенному та прозовому фольклорі знаходимо багато угорських героїв, сюжетів та мотивів. Іншим фактором було складне політичне та економічне становище Закарпаття, що відображено у його фольклорі. Майже кожна казка починається описом жахливої бідності простих людей. цікаво, що зустрічається й запозичена з угорської формула: у бідного чоловіка «було стільки діточок, як у решеті дірочок, та й на одну більше». До того ж, Закарпаття відчувало й національний гніт, панівний клас часто ре- презентували іноземці, тому в уснопоетичній творчості особливо сильно відчувалося праг- нення до справедливості, покращення життя, покарання кривдників-панів тощо. Недарма тут діють благородні розбійники, опришки, вихідці з селян, які мстять за кривду, заподіяну їм та односельчанам. Прагнення справедливості не могло здійснитися в житті, тож воно реалізувалося в художніх творах, а образ справедливого, чес- ного короля, захисника селян, знайшов сприят- ливий ґрунт для побутування на Закарпатті. Бінарна опозиція бідний – багатий тут вирішується таким чином, що король Матяш має селянське походження, тобто він свій, з бідняків, а опозиція свій – чужий стосовно національності реалізується таким чином, що Матяш – русин за походженням і вірою. Він входить до кола власних національних героїв. До прикладу, міжнародний мандрівний сю- жет про вибори короля за допомогою літаючої корони та розквітлої галузки набирає тут своїх місцевих особливостей. Королем (царем) Ма- тяш стає з Божої волі, за призначенням. Так, для надання оповіді достовірності, симпатії до головного героя, казкар вводить до сюже- ту місцеві реалії – хлопець-русин походить із с. Оріховиця на Закарпатті («Як простий 2929 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті хлопець з Оріховиці став царем»), він служить у газди Галайди, оре поле тощо, однак стати царем йому судилося ще при народженні, бо чарівна літаюча корона вибирає саме його. Тоді, коли корона вибрала Матяша (Матвія, Матія), пани не захотіли зробити його коро- лем, «робітничий люд став за Матвія: – Хай живе наш цар Матвій!» 27. Згаданий мотив часто включається до відомої на Закарпатті легенди та її варіантів про короля Матяша, Поган-дівча (Поган-дівку) та Невицький замок. Власне легенди про замки, наприклад Ужгородський, Мукачівський, дуже поширені в даній місцевості, вони пов’язуються з різними війнами, їх володарі часто є жор- стокими іноземцями 28. Зокрема згадуються замкові колодязі, що мають виходи поза стіни замку й через які тікають полонені. Так, у творі «Замок у Невицькім та король Матяш» Поган-дівча, туркеня, є, з одного боку, втіленням жорстокого правителя-чужоземця (погана), з іншого – язичницьких сил (погань з угорської – язичник, язичницький), і усім цим вона ворожа місцевим мешканцям. На боротьбу із завойовницею, яка осіла в Невицькому замку, стає король Матяш. При цьому він використовує не лише свою силу, але й хитрість, захищаючи місцевих жителів: «Він тримав руську віру, тримав з народом благо- честивим, боронив Угорщину» 29. цікаво, що образ короля Матяша побутує у фольклорі багатьох слов’янських народів, про що неодноразово згадували дослідники (З. Кузеля, П. Лінтур). У наш час ці питання детально розглядає І. Кріза 30. До карпатоукраїнського фольклору органічно увійшли й інші герої угорської історії – Лайош Кошут, розбійник Шандор Pужа, казкові персонажі тощо, про що існують спеціальні дослідження 31. Свого часу західно- український фольклор про Лайоша Кошута збирали і публікували І. Франко та Г. Стрип- ський. У наш час зроблено висновок, що фор- мування народних поглядів на постать Кошута відбувалося під впливом різних факторів, зо- крема й політичних. Так, І. Кріза пише про те, що негативне ставлення до Кошута в деяких карпатоукраїнських піснях виникло під впли- вом російської царської пропаганди, що роз- повсюджувалася у напівнародній літературі – лубкових виданнях тощо 32. Ідентифікаційні процеси унаочнюються не лише в історичному фольклорі, але й в інших сферах народної культури. Різні терени обрядовості та уснопоетичної творчості є особливо сприятливими для збере- ження й поглиблення індивідуальної та групо- вої ідентичності. Прикладом цього на терені родинної обря- довості є угорське традиційне весілля, яке і в наш час побутує на Закарпатті. це, зокрема, ритуали та народні пісні, до прикладу, особли- вістю угорського весілля можна назвати чис- ленні пісні, присвячені весільному банкету у цілому та окремим стравам – привітання супу, паленці, капусті тощо 33. Низку праць із цих питань написав дослід- ник Г. Барна 34. У 1980–1982 роках він разом з А. Молнаром збирав матеріал з теми весіль- ного обряду в селах Ужгородського р-ну, що й стало предметом його публікації. Г. Барна кон- статує, що весілля цього регіону є частиною загальноугорської традиції, проте є й певні відмінності. До прикладу, таким елементом він вважає те, що під час весілля тут відсутня дію- ча особа, яка відіграє дуже важливу організа- ційну роль і керує перебігом весілля. В угорців це боярин, дружко. Специфічним моментом вчений вважає й відносно велику кількість селян, які пишуть вірші та пісні, що мотивує впливом шарошпотокської реформатської ко- легії. У додатках подано весільний фольклор, який відображає різні етапи весілля. це пісні та вірші дружка, пісня-прохання руки дівчини, привітання біля дому молодого, прощання мо- лодого, прощання молодої, подяка супу, капус- ті, палінці, тістечкам та весільному банкету, зав’язування коси молодої. У цьому ж регіоні між річками Унг, Лато- риця та Лаборц, де збереглася давня угорська народна культура, Г. Барна у 1980 – 1985 -их роках зафіксував також привітання у дні Ішт- 3030 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2010 вана та Яноша другого та третього дня Різд- ва. Таке дослідження проводиться вперше 35. Автор подає загальні дані про обряд, який має шкільне та релігійне походження, а в устах на- роду значно модифікувався. Він повідомляє версії його походження, формування, виділяє два територіальні типи обряду – алфьолд- ський та дунантулський. Для ознайомлення та порівняння він подає одну з найповніших вер- сій з оригінального рукописного джерела. У 90 - тих роках в Угорщині змінилося став- лення до традиційної культури, у багатьох регі- онах угорці звернулися до обрядів своєї місце- вості, відновлюючи їх, іншою тенденцією було створення нових традицій – наприклад, днів села, змагання у приготуванні рибної юшки, до- машньої ковбаси тощо. Обидва шляхи є пошу- ками власної ідентифікації, метою яких є віднай- дення специфіки, що зробила б дану спільноту неповторною. В угорців Закарпаття сильнішою є перша тенденція, хоча й там святкують дні села. Дедалі більшим фактором ідентифікації на Закарпатті стають віфлеємські ігри як один із найвідоміших і найпопулярніших елементів традиційної культури 36. Основним місцем їх виконання є сільське мікросередовише, однак є можливість постановки гри у ширшому колі. Завдяки сценічному виконанню, обряд у про- сторі й часі вийшов із перебігу різдвяних свят села і став незалежним від традиційного родин- ного та релігійного контексту. У сценічній версії на перший план виходить розважальна функція, тоді як для традиційної спільноти важливою є релігійна та обдаровувальна функції. Таким чином, розважальне призначення зміцнюється й стає домінантним також у випадку обходу села. Хоча ігри у цьому краї мають свою специфіку, та загалом вони репрезентують приналежність до угорської традиції 37. Знаки ідентичності знаходимо також на різних теренах матеріальної культури. У них отримали вираження водночас як свідомі, так і чуттєві (інтуїтивні) прояви. Ідентитет по- ступово виявляється в усіх видимих знаках у свідомому пошуку витоків групи, в основі яких справді лежить почуттєвий зв’язок. Особливо чітко це спостерігається на прикладі народно- го одягу, у формах одягу, а також на інших те- ренах, зокрема житлі. До прикладу, це можуть бути певні ознаки як у зовнішньому, так і внутрішньому оформлен- ні будинку, зокрема побутові та оздоблювальні речі в помешканнях тощо. Так, у Берегівському районі зберігаються угорські традиції вишив- ки, зокрема це колочаївське мистецтво, неод- мінними атрибутами якого є вишивка гладдю із включенням різнокольорових квітів та чер- воної паприки на сірому полотні. Трапляється й складна техніка різнокольорової вишивки на білому гіпюрі, що також належить до знакових в угорському мистецтві. ці візерунки присутні також у декоруванні святкового одягу, призначеного для виступів самодіяльних колективів, так само як і типові багатошарові угорські спідниці. Щодо їжі можна зазначити, що традицій- на культура харчування закарпатських угорців у цілому не перетворилася на типову культуру харчування етнічної спільноти, що проживає разом із нею чи у близькому сусідстві. Про це Юдіт Пакозді у книзі «Куштування страв на Закарпатті» написала так: «Ми стали більш відкритими, поширення кулінарних книг, зміша- ні шлюби, міграції мають вплив на наші звичаї в харчуванні, та загалом закарпатська угорська кухня й зараз лишається суто угорською, й у певному сенсі наші давні, успадковані від пред- ків смаки відіграють роль збереження нації» 38. Так, тут продовжують готувати та вживати традиційний угорський м’ясний суп, суп-гуляш, рибну юшку, супи та другі страви з ранташем – заправкою з борошна, пьоркельт та ін. Однак закарпатські угорці хоча й запози- чують страви інших національностей, самі ж підкреслюють їх чуже походження, додаючи до назв атрибути. це, наприклад, такі страви: закарпатський борщ, білоруський суп, укра- їнський суп із огірків, балканська смажена паприка з бринзою, російський суп, заправле- ний борошном, русинський картопляний салат, український салат, циганські галушки, словаць- кі галушки, несправжній київський торт, київ- 3131 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті ські вареники з сиром, чеські галушки чи кнед- лі, єврейський паприкаш, єврейська паска 39. На Закарпатті можна спостерігати і яви- ще поліідентичності, яке часто трапляєть- ся в європейських народів. Угорський вчений З. Уйварі під цим терміном розуміє явище, коли слабшає інстинктивне та свідоме прагнення від- межуватися від основного етносу держави 40. Перше покоління переселенців ще тісно пов’язане зі своєю національністю, що підси- люється ностальгією за Батьківщиною. У на- ступної генерації ці почуття слабнуть, поступо- во починається зміна мови, далі до традиційної культури додаються елементи культури нового оточення. Таким чином утворюється бікуль- турність, що є основною ознакою поліетніч- ності. Далі настає інтеграція, повна асиміляція. Ідентифікація знову стає односпрямованою 41. З поліідентифікацією пов’язані питання за- робітчанських міграцій, так, у минулому сто- літті багато жителів Закарпаття виїхало до Америки тощо. Окрім того, вчений називає також інди- відуальну, групову подвійну та множинну ідентифікацію, яка означає, що особистість чи група дотримується культури, політики й суспільної системи державотворчого етносу, поступово ототожнюючи себе з ним. Прикладами такої подвійної (чи навіть по- трійної й більше) ідентифікації на території Угорщини є cамоідентифікація русинів, які ви- значають свою угорсько-словацько-русинську, чи угорсько-русинську, словацько-русинську приналежність тощо. У свою чергу, можемо говорити й про ло- кальну ідентифікацію, що трапляється на За- карпатті, за якої жителі можуть ідентифікувати себе у статусі місцевий, закарпатець, або ж за поселенням, наприклад королевець (з Коро- левого) тощо. Так, можна почути навіть «По- їхав зі Сваляви в Україну» (тобто в інші регіони України). Місцевий житель може говорити про себе як про гуцула, верховинця, лемка, русина, що склалося історично, і про що, крім іншого, свідчать народні казки регіону, де бідний гуцул часто є головним героєм, позитивним у всіх від- ношеннях, сміливим та винахідливим – «Гуцул з бідою, як з рідною мамою. Вітер йому завжди в очі віє» 42. Тут можна говорити про автостере- отип, що склався в регіоні. Щодо історичних назв, то в складі Австро- Угорської монархії, інших держав закарпатські українці мали такі самоназви та офіційні на- зви: ороси (росіяни), кішороси (малоросіяни), руснаки, русини, угроруси, рутени, а згодом карпатоукраїнці, українці. У поліетнічних регіонах велику роль у ви- значенні національної приналежності, її усві- домленні відіграє релігійна, конфесійна при- належність. Закарпаття у цьому відношенні утворює строкату картину, адже тут мешка- ють греко-католики, православні українці та росіяни, римські католики, реформати, єван- гелісти, віруючі вільних церков та іудеї. Завдяки ритму сакрального життя, наці- ональна ідентифікація періодично відновлю- ється та підсилюється. До того ж, поглиблю- ється вона тоді, коли піклування про традицію здійснюється на власній мові. У колі релігійних традицій знаходимо ті найважливіші елемен- ти, що найприкметніше визначають пов’язану з етносом народну, національну та групову ідентифікацію. Часто спостерігається явище, коли, завдяки поєднанню конфесійної та ет- нічної приналежності, релігія та етнос стають синонімічними поняттями. Релігійно-етнічні розмежування можуть виявлятися не лише у конфесійних відмінностях, але й водночас у різних напрямах, ритуальних розбіжностях усередині однієї релігії. Причому в колі однієї релігії теж можуть перебувати представники різних етнічних груп. Тому у вивченні питань ідентичності та міжетнічних зв’язків дослідники перш за все пропонують «виділяти питання реконструкції розмежувальних ліній “ми” й “вони” таким спо- собом, аби показати як етнічна свідомість роз- межовує та структурує семантику повсякденної культури, а також – признаючи й маркуючи також локальну специфіку, – що ці кордони у кожному випадку надзвичайно залежні від кон- тексту, затемнені й можуть перетинатися» 43. 3232 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2010 церква та освіта свого часу виконали важ- ливу функцію і в житті русинів Угорщини. Українці-русини, що свого часу переселилися на територію Угорщини, вже в ХІХ столітті асимілювалися з угорським та словацьким на- селенням областей Абауй та Земплен. За пе- реписом 1920 року після Тріанонської угоди в Угорщині проживало всього 1500 русинів. Нині мову чи окремі фольклорні твори пам’ятають лише деякі люди похилого віку. Мова частково збереглася в с. Комлошка, де офіційна мова – угорська, а словацька та русинська виклада- ються факультативно. церковним традиціям русинів присвячує свою монографію Л. Шашварі 44. У зборі матеріалу автору допомагали також етнографи Е. Барта, Я. Кішфалуді, Т. Петерчак. На по- чатку Шашварі говорить, що сама мова майже не збереглася, лише в одному селі – Комлошці ще говорять «по-русинськи», в основі мови лежить лемківська говірка. Найбільша ж зацікавленість традицією відзначається в населення с. Мучоня, де діє русинське самоуправління та школа, хоча самі жителі Мучоня говорять змішаною словацькою говіркою. Однак традиція ще живе в багатьох селах колишніх областей Абауй і Земплен, як, наприклад, у с. Фількегаза. У цих селах дотримуються великого по- сту, певних звичаїв у Вербну неділю, Страс- ну п’ятницю, Страсну суботу, на день Пасхи, Трійцю. Тут відзначають дні святого Андрія, Козьми й Дем’яна, Люци та Різдво. На подібну тематику написана пра- ця Й. Кішш «Релігійні свята й обряди у комлошських русинів (Пасха)» 45. Cпершу дослідниця подає історію с. Комлошка, далі детально описує традиційні Великодні свята, їх перебіг, традиційні страви, випікання паски, фарбування яєць, посвячення страв у церкві, поливання водою та ін. В опис включено й су- часне святкування даного обряду. Уже згадувалися праці про міжетнічні зв’язки на різних теренах етнокультури, ці дослідження у наш час отримали великий резонанс. Вчені пи- шуть і про те, що при порівняльному вивченні фольклору, безсумнівно, має реалізуватися ком- плексний підхід, врахування культурних, мов- них та інших чинників: «Міжетнічні контакти складаються, безсумнівно, також в залежності від чисельного співвідношення контактую- чих народів, наявності мовних, конфесійних, психологічних, соціальних, економічних та інших бар’єрів, адміністративних кордонів, міграційних процесів, викликаних загальними причинами тощо» 46. Таким чином, узагальнюючи численні при- клади, вчені виділяють різні рівні та форми міжетнічних зв’язків. Так, угорський вче- ний З. Уйварі виділяє контакт, взаємодію, зв’язок, паралель-аналогію й, окрім того, ще два типи міжетнічних зв’язків: міграцію та колонізацію 47. Рівні запозичень в народній культурі у ці- лому виділяє російський дослідник В. Лапін. Так, першим рівнем він вважає окремі запо- зичення – побутові, господарсько-культурні, обрядово-лексичні та ін. «Другий рівень – “са- кралізація” деяких нетрансформованих іноет- нічних запозичень, виникнення-створення гі- бридних форм, перекручених перекладів деяких фольклорних сюжетів, образів, термінів тощо. Третій рівень – трансформація запозиче- них елементів, образів, сюжетів і форм, вклю- чення їх до власних жанрово-стилістичних і семантичних систем. Четвертий рівень – ак- тивна структурно-стильова інтеграція, далі п’ятий – фольклорна двомовність, шостим є рівень бінарно-етнічних (іноді й тернарних) жанрово-стильових фольклорних систем, об- рядових і святково-обрядових фольклорно- етнографічних комплексів; паралельне функ- ціонування деяких фольклорних жанрів, видів чи форм на різних мовах» 48. Сьомим рівнем В. Лапін вважає культурно-мовну асиміляцію, зміну фольклорної свідомості, і услід за цим, найчастіше, етнічної самосвідомості; виник- нення традицій різної історичної глибини. Вчений пропонує також термін міжетніч- ний простір традиційної культури як су- купність двомовного фольклорного середовища, особливого продуктивного стану фольклорної 3333 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті традиції і виникнення в ній різноманітних ху- дожніх форм. Однією з найприкметніших ознак розвитку культури національної меншини є створення двомовних етнічних моделей культури. Зако- номірності створення й існування цих моделей розглядає словакознавець А. Дівічан на мате- ріалі нацменшин Угорщини 49. Вона пише, що ці моделі формувалися протягом тривалого іс- торичного періоду і цей процес досі не завер- шився. Спільне угорсько-словацьке проживан- ня по-різному відобразилося на трьох основних прошарках культури: народних віруваннях, релігійній та елітній (громадській) культурі. Та- ким чином, в одній системі починають діяти дві культури з різною ієрархією. Згідно з цією іє- рархією, домінувати можуть словацькі чи угор- ські елементи, хоча трапляються й «рівноправ- ні» двомовні типи. Дослідниця зазначає, що в багатьох словацьких поселеннях ця двомовна система створюється свідомо, як, наприклад, в обрядах та святах словаків Піліша. ці посе- лення протягом віків стають носіями не лише словацької, але й угорської культури, причому існує переконання, що, лише завдяки утриман- ню, збереженню двомовної моделі, жителі по- селення здатні зберегти національну культуру. У своїх інших працях А. Дівічан прагне дати відповідь на запитання, що живило та жи- вить у наші дні фольклор – які етнокультурні та етнопсихічні форми поведінки його зумовлюють? Наведемо ще один зразок порівняльних досліджень уже на прикладі іншої слов’янської спільноти. Так, Е. Еперйешши розглядає хорватські поселення вздовж р. Мури, область Зала в Угорщині, де проживають кайкавські хорвати, і відзначає, що угорська музика, та- нець, драматичні ігри впливали на хорватський фольклор. У свою чергу, хорватські вірування впливали на угорські. Він зазначає, що «еле- менти угорських та хорватських вірувань не тіснять одне одних, а швидше інтегруються, розмежувальні функції продовжують існувати поряд, в результаті чого утворюється надзвичай- но багатошаровий локальний світ вірувань» 50. Та найбільше запозичень ми спостерігаємо в мовній та мовностилістичній тканині творів. І це закономірно. До прикладу, походження назви Мукачівського замку в одному з на- родних переказів виводиться зі слов’янського слова мука (борошно), яке нібито носили туди, знемагаючи від непосильної праці, робітники- слов’яни. За угорською версією, назва похо- дить від угорського слова мунка (праця, ро- бота), і пояснюється таким чином, що угорці, які просувалися Карпатами, біля Мукачевого зустріли найбільший опір місцевих жителів. У казках охоче запозичуються стереотипні формули – зачини, кінцівки, різні повтори тощо, що можуть бути засобами, які підсилюють і під- креслюють фантастичність часу та місця казко- вих подій, а також служать для збагачення засо- бів виразності. Щодо персонажів, то популярна у східнослов’янській традиції Баба-Яга тут зустрі- чається в різномовних інтерпретаціях – відьма, босорка, босорканя, босор (з угорської), баба- змія, інджі-баба (зі словацького єнза – змія), залізноноса інджі-баба, шарканя (з угорсько- го – дракониха), діал. скрібаня та інші. Мовні угорські вкраплення в українському фольклорі існують і в назвах певних побутових реалій, предметів, діючих осіб тощо: бовт (ма- газин), керт (сад), варош (місто), каштіль (замок), жеб (кишеня), кефа (щітка), бунда (шуба), кочія (віз), оболок (вікно), жівань (розбійник), катуна (солдат) та ін. Кількість запозичень неоднакова в різних місцевостях, це можуть бути як поодинокі слова у тексті, так і велика їх кількість. Набагато рідше в мовній тканині угор- ської народної прози ми знаходимо україн- ські та російські запозичення, переважно пізнішого часу. Так, наприклад, це імен- ники: базар, чабан, дружиніста (дружин- ник), колхозстрой (колгоспна будівель- на бригада), лічний (необхідний), майка, начальство, пачкі (пакет), падарка (по- дарунок), паспорт, пост, суд, ресторан, шланг, шуба, самосвал, сервета, сестра (медсестра), стройка, сторож, всьо, зме- на (зміна), жулік. 3434 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2010 У піснях, зокрема коломийках, це приспіви, постійні епітети, метафори, історичні та етно- культурні реалії, власні назви тощо. Напри- клад, до коломийок увійшли окремі угорські слова-реалії на позначення солдатчини, адже населення тут вербували для служби у цісар- ській армії. Важливим є врахування мелодійного боку пісні при запозиченні. Свого часу ще Б. Бар- ток та З. Кодай, які, власне, й започаткували порівняльний напрям у музичній фольклорис- тиці, писали про вплив української коломийки на давні пастуші пісні угорців, і, в свою чер- гу – про вплив новоугорської народної музики на фольклор сусідніх слов’янських народів. Як бачимо, запозичення не лишаються не- змінними, а побутують, пристосовуючись до фонетичних, граматичних, стилістичних та узусних норм української мови і зокрема міс- цевих діалектів. Дослідження пограниччя на сучасному етапі потребує комплексного аналізу в істо- ричному, культурологічному, лінгвістичному та етнопсихологічному плані. Вченими Украї- ни та Угорщини отримано цікаві результати на українсько-угорському порубіжжі, де зібрано різноплановий матеріал, на основі якого можна зробити висновки як теоретичного, так і прак- тичного спрямування. Вивчення порубіжних територій, яке тісно пов’язане з проблемами співіснування різно- манітних етнічних спільнот, може бути корис- ним у вирішенні багатьох політичних, мовно- культурних та інших проблем та конфліктів сучасності. 1 Határ, regió, etnikumok Közép-Európában / Szerk. Éger Gy. – Jozsef L. – Budapest, 2001. – P. 93– 121. 2 Коша Л. Чиї ви сини? Огляд угорської етногра- фії. Пер. з угор. – Ніредьгаза, 2002. – С. 77. 3 Paládi-Kovács A. Megjegyzések a zóna és zónális fogalmányоk néprajzi értelmezéséhez // Etnikai kontaktzónak a Kárpát-medencében a 20 sz.második fel. –Aszód, 2005. – P. 9. 4 Демський Д. Пограниччя як печворк. Рефлексії з Білорусі // Народна творчість та етнографія. – 2007. – № 1. – С. 80–92. 5 Грица С. Трансмісія фольклорної традиції: Ет- номузикологічні розвідки. – К.; Тернопіль, 2002. – С. 52. 6 Українська культура в контексті світових глобалізаційних процесів. – К., 2005. – 360 c. 7 Határ, regió, etnikumok Közép-Európában / Szerk. Éger Gy. – Jozsef L. – Budapest, 2001. – 244 р. 8 Sisák G. (szerk.) Nemzeti és etnikai kissebségek Magyarországon a 20 sz. végén. – Budapest, 2001. – 378 p. 9 Еперйешши Е. Традиційна культура національних меншин і глобалізація // НТЕ. – 2006. – № 4. – С. 55–59; Кріза І. Угорська визвольна війна у фольклорі українців-русинів // НТЕ. – 2006. – № 4. – С. 89–99. 10 Tér és térkép.Tanulmányok az etnicitás és az iden- titás kérdésköréből. Kovács N., Szarka L. (szerk.) – Budapest, 2002. – 467 p. 11 Bindorffer G. Etnikai, nemzeti és kétnemzeti iden- titás. Előszó // Bindorffer G. (szerk.). Változatok a kettős identitásra. Kisebbségi léthelyzetek és identitásalakzatok a magyarországi horvátok, né- metek, szerbek, szlovákok, szlovének körében. – Budapest, 2007. – P. 7–15. 12 Мушкетик Л. Изучение славянского фолькло- ра в современной Венгрии // Питання мастацт- вазнавства, этналогії і фалькларыстыкі. Ін-т мастацтвазнавства, этнаграфії і фольклору ім. К. Крапівы. – Мінськ, 2008. – Вип. 5. – С. 56–78. 13 Paládi-Kovács A. Ukrán szorványosok a Zemp- léni-hegyvidék falvaiban // Népi Kultura – Népi Társodalom. – 1973. – № 7. – P. 23–31. 14 Paládi-Kovács A. A nemzetiségek néprajzi felfe- dezői. – Budapest, 2006. – 323 p. 15 Bárdi N. – Fedinec Cs. – Szarka L. (szerk.). Kis- sebségi magyar közösségek a 20 sz. – Budapest, 2008. – 508 p. 16 Papp Z., Veres V. (szerk.). – A Kárpát-medencei magyarok társadalmi helyzete és perspektívái. Gyorsjelentés. – Budapest, 2007. – 308 р. 17 Karmacsi Z. «... magyar kecskének neveztek...» avagy a magyar nyelv presztizse Kárpátalján // Kárpátalja. Társadalomtudományi tanulmányok. Beregszászi A. és Papp R. (szerk.) – Budapest; Be- regszász, 2005. – P. 156. 18 Лизанец П. Венгерские заимствования в украинских говорах Закарпатья. Венгерско- украинские языковые связи. – Будапешт, 1976. – 683 c. 19 Csernicsko І. A magyar nyelv Kárpátalján (Ukraj- nán). – Budapest, 1998. – 256 р. 3535 Спеціальна тема номера: Українське Закарпаття в історичному, етнокультурному та етнополітичному контексті 20 Kontra М. A határok túli magyar nyelvváltozatok // A magyr nyelv kézikönyve / Szerk. Kitfer F. – Bu- dapest, 2003. – P. 300–321. 21 Európai nyelvművelés. Az európai nyelvi kultúra múltja, jelene és jövője. – Budapest, 2008. – 433 p. 22 Európai helyesírások. Az európai helyesírások múlt- ja, jelene és jövője. – Budapest, 2009. – P. 318. 23 Гульпа Л. До питання українсько-угорської мовної інтерференції // Асta Hungarica, 2008. – XVIII. – С. 86. 24 Kárpátalja. Társadalomtudományi tanulmányok. Beregszászi A. és Papp R. (szerk.). – Budapest; Beregszász, 2005. – 178 p. 25 Csernicsko І. Kárpátaljai magyar beszélt nyel- vi vizsgálatok: előzetes a Kárpátaljai magyar Hanganyagtár adatbázisából. «… fázik az ember akármit mondani is...». Egy irányított beszélgetés szövege // Kárpátalja. Társadalomtudományi ta- nulmányok. Beregszászi A. és Papp R. (szerk.). – Budapest; Beregszász, 2005. – P. 115–140. 26 Там само. – P. 101–115. 27 Зачаровані казкою // Українські народні каз- ки в записах П. В. Лінтура; упор. І. Сенька, В. Лінтура. – Ужгород, 1984. – С. 235. 28 Закарпатські замки // Упор., вст. ст., прим. І. Хланти. – Ужгород, 1995. – 172 c. 29 Легенди Карпат // Упор. Г. Ігнатовича. – Ужго- род, 1968. – С. 123. 30 Kriza I. A Mátyás-hagyomány évszázadai. – Bu- dapest, 2007. – 241 p. 31 Як то давно було: Легенди, перекази, буваль- щини, билиці та притчі Закарпаття у записах І. Сенька. – Ужгород, 2003. – 368 с.; Мушке- тик Л. Угорські національні герої у народній прозі Закарпаття (угор. та укр. мовами) // Укра- їна – Угорщина: спільне минуле та сьогоден- ня. – К., 2006. – С. 190–199; 184–194. 32 Кріза І. Угорська визвольна війна у фольклорі українців-русинів // Народна творчість та етнографія. – 2006. – № 4. – С. 89–99. 33 Мушкетик Л. Угорський фольклор з околиць Берегова // Під одним небом: Фольклор етносів України. – К., 1996. – С. 165–170. 34 Вarna G. Karácsony az Ungi Tiszahátán // Consessio. – 1986. –№ 4. – P. 100–104; Barna G. – Molnár Á. Az Úng-vidéki lakodalom jellemzőiról // Novak L. Ujváry Z. (szerk.) Lakodalom. – Debrecen, 1983. – P. 119–153. 35 Вarna G. Karácsony az Ungi Tiszahátán // Consessio. – 1986. – № 4. – P. 100–104. 36 Geszti Zs. A betlehemezés Kárpátalján // Kárpát- alja. Társadalomtudományi tanulmányok. Bereg- szászi A. és A. Papp R. (szerk.). – Budapest; Be- regszász, 2005. – P. 56–68. 37 Там само. 38 Pákozdi J. Kárpátaljai kóstoló // Új Mandátum Könyv. – 1992. – № 7. – P. 7. 39 Бьоді E. Міжетнічні зв’язки у культурі харчування угорців Закарпаття // Народна творчість та етнографія. – 2006. –№ 4. – С. 73–81. 40 Újvárу Z. Gondolatok az identitás vizsgálаtáról // Acta Hungarica – 2008. – XVIII. – P. 37. 41 Там само. 42 Правда і кривда: Казки // Передм., упор. і прим. І. Хланти. – Ужгород, 1982. – С. 110. 43 Доmokos V. Etnikai és felekezeti elhatárolódás a naptárváltás tükrében // Kárpátalja. Társadalomtu- dományi tanulmányok. Beregszászi A. és A. Papp R. (szerk). – Budapest; Beregszász, 2005. – P. 54. 44 Sasvari L. Ruszin hagyományok görög katolikus- ságunk néprajzban. – Budapest, 1996. – 245 p. 45 Kiss J. Egyházi ünnepek és népszokások a komlós- kai ruszinoknál (a husvét) // Tanulmányok a hazai bolgár, görög, lengyel, örmémy, ruszin nemzetiség néprajzáról. – 1998. – № І. – P. 153–175. 46 Померанцева Э., Чистов К. Русская фольклор- ная проза и межэтнические процессы // Отра- жение межэтнических процессов в устной про- зе. – М., 1979. – С. 6. 47 Újvárу Z. Gondolatok az identitás vizsgálаtáról // Acta Hungarica – 2008. – XVIII. – P. 34–40. 48 Лапин В. Фольклорное двуязычие: феномен и процесс // Искусство устной традиции. Исто- рическая морфология. Сб. ст., посв. 60-летию И. Земцовского. – С.Пб., 1996. – С. 33, 34. 49 Gyivicsán A. A nyelvszigeti kultúra néhány kérdéséról a magyarországi szlovák példáján // Nyelvi Latóhatár. – 2001. – № 2. – P. 63–71. 50 Eperjessy E. Kölcsönhatások vizsgálata egy magyr-horvát település hiedelemvilágának tükré- ben // Az együttélés évezrede Kárpát-medencében. A VI BNNNK előadásai. – Békéscsaba; Budapest, 1998. – P. 140.

Українсько-угорське порубіжжя: мова та етнокультура, питання ідентифікації, міжетнічні зв’язки

Репозитарії

Схожі ресурси